Морські походи козаків першої чверті ХVІІ

Морські походи козаків першої чверті ХVІІ ст. Виконала: Учитель історіїДовгалюк Леся Михайлівна

ХVІІ ст. Відігравало важливу роль у захисті Південних кордонів. Залишались найманим військом на службіУ Речі Посполитій. Козацтво Було відомим по всій ЄвропіСтало основною перешкодою для турецько-татарських нападів на українські землі

Україна у ХVІІ ст Татарські війська неодноразово з’являлися на українських землях. Брали ясир, захоплюючи чоловіків, жінок і дітей. Тих, хто чинив опір, убивали. Полонених продавали на невільницьких ринках. Українські дівчата та жінки потрапляли до гаремів або ставали служницями. Хлопчиків-підлітків забирали до військових казарм, щоб виховати з них яничарів. На чоловіків чекала виснажлива праця на будівельних роботах або вони доживали свій вік прикутими до весел гребцями на турецьких каторгах.

словник. Ясир — бранці, яких захоплювали турки й татари під час нападів на українські, російські й польські землі. Гарем — жіноче приміщення в будинку мусульманина, де утримувалися дружини й наложниці господаря. Яничари — привілейована піхота в турецькій армії, що складалася переважно з підданих-християн, які змалку виховувалися для військової служби. Каторга — назва великого дерев'яного веслового військового судна в Османській імперії.

Героїчні походи козаків.  Перші два десятиліття XVII ст. дістали назву доби героїчних походів українського козацтва. Саме в цей період були здійснені дуже сміливі козацькі походи проти Османської імперії, що поширили славу про запорожців на всю Європу. Здобуті в них перемоги засвідчили, що козаки були неперевершеними майстрами ведення морських і сухопутних боїв

Причини походів

1602 р. Морська битва під Кілією. На тридцятьох чайках і кількох трофейних галерах вони прийшли під Кілію й розгромили турецький флот.

1606 р.взято турецьку фортецю Варну. Особливу винахідливість і кмітливість вони проявили при взятті Варни, неприступної з моря фортеці. Козаки, вивчивши місцевість, піднялися річкою вгору за течією, обійшли місто-фортецю з флангу й відкрили вогонь із гармат і мушкетів. Штурм Варни завершився розгромом берегових укріплень і знищенням усіх турецьких кораблів, які стояли на рейді.

Наступного 1607 р. козаки на чолі з Петром Сагайдачним розбили турецьку флотилію під Очаковом. Восени 1608 р. запорожці взяли Перекоп, а 1609 р. на 16 чайках пройшли в гирло Дунаю і здобули Кілію, Ізмаїл, Аккерман.

1615 р. запорожці на 80 чайках пішли на Стамбул гарнізон якого тоді нараховував 24 тисячі яничар і 6 тисяч сіпахів. Висадившись на берег між столичними портами Мізевною і Архіокою, спалили їх. Страшенно розгніваний султан розпорядився наздогнати запорожців, котрі успішно відпливли назад. Вони змушені були прийняти бій біля гирла Дунаю, взяли на абордаж декілька турецьких галер і привели їх до Очакова, де спалили на очах турецького гарнізону.

1616р. Розбито турецький флот під Очаковим, зруйновано Кафу. У гирлі Дніпра на них уже чекав турецький флот. Та він не витримав атаки запорожців і був ущент розгромлений. Козаки захопили півтора десятка галер і майже сотню човнів. Турецький воєначальник Алі-паша ледь встиг втекти морем. Запорожці дісталися узбережжя Криму й узяли місто Кафу (нині Феодосія), де знаходився найбільший ринок рабів-невільників. Козаки на чолі із Сагайдачним спалили в гавані турецькі кораблі, знищили 14 тисяч турецьких вояків й визволили кільканадцять тисяч невільників. 

Причини морських перемогрішучість і активність дій, завдавання превентивних ударів з метою перехоплення ініціативи;висока маневреність та мобільність;швидка і більш-менш точна оцінка та урахування реальних обставин;ретельна підготовка ударужорстка військова дисципліна, тверде і безперервне управління особовим складом під час морських походів. До цього слід додати раптовість нападу, постійну високу готовність до ведення бойових дій за будь-яких умов, вміння вести бій в умовах кількісної переваги противника, стійкий морально-психологічний стан запорожців.

Таким чином козацтво еволюціонувало від невеликих ватаг бездомних неосілих елементів до юридично оформленого стану феодального суспільства, з чіткими організаційними формами. Поступово наприкінці XVI– у першій половині XVII ст. козацтво займає провідне місце в українському суспільстві, беручи активну участь в розв'язанні найболючіших проблем національного життя. Козаки стали політичним провідником українського народу, становлячи його політичну еліту.