Мовна картина поетичного світу Миколи Вінграновського

Переважна більшість авторських іменникових інновацій утворена

морфологічним способом, зокрема суфіксальним.

Суфікси –ен-я (-чен-я // -енят-/-ченят-) утворюють в українській мові іменники зі значенням недорослості. Деривати цих

словотвірних типів називають насамперед малят тварин. За цією продуктивною моделлю М.Вінграновський утворює

оказіоналізми: променя, сосенята, сніженя,

тополята, хмареня. Поет часто до суфіксів – ен-, -ат- приєднує ще й суфікси – к-, що

надає цим словам особливої пестливості: зоренятко, сосеняточка, стеженятко, хмаренятко, хмаренятка, шовковенятка.

Привертає увагу те, що поет, римуючи новотвір з установленою лексемою, що має подібну словотвірну структуру, прагне у такий спосіб своєрідно

пояснити, розкрити його значення. Так, наприклад, у поезії “У ластівки –

ластовенятко”, написаної для дітей ,

автор, враховуючи саме дитяче сприйняття, спочатку подає

загальновживане “ластовенятко” –

дитина ластівки, а далі “шовковенятко” – дитина шовковиці і т.д.