Сценарій "Вечір поезії до 75-річчя Степана Пушика"

Зустрічі в літературній читальні

Вечір ПОЕЗІЇ, присвячений 75-річчю Степана ПУШИКА

 

При майстрах якось легше. Вони ­ – як Атланти.

Держать небо на плечах. Тому і є висота.

Ліна Костенко

 

Будучи молодим, не дуже задумувався над словами Ліни Костенко, що є нашим епіграфом. Ну, хто для нас були Ірина Вільде, Максим Рильський, Довженко, Остап Вишня?  – Класики, які жили десь там, у Львові чи ще дальшому Києві, і їх давно уже нема.

Минув час, виросли ми, стали дорослими, щось побачили, пережили, із кимось зустрічалися, у когось навчалися. Володимир Полєк, Петро Арсенич, Павло Добрянський, Тризубий Стас, Ласло Габош, Богдан Юрків, Ярослав Дорошенко, Михайло Головатий, Опанас Заливаха, Богдан Бойко… Тепер розумієш, які це були постаті!  Вони справді, як Атланти, тримали висоту, ми мали на кого опиратися, на кого орієнтуватися.

Таким велетнем, Атлантом Івано-Франківська, Прикарпаття та й усієї України – без перебільшення – був і Степан Пушик.

І ось наш літературний вечір – це спроба осягнути цю людину, нагадати собі його, доторкнутися до творчості, – тим більше: цього року ми б відзначали його 75-річчя.

 

Із збірки „Хмаролом” ми вибрали кілька десятків поезій, а також кілька пісень, які нам розкажуть, яким був Степан Григорович, як став поетом, яким був ПОЕТОМ.

Сподіваємося, що хто мав нагоду особистого спілкування із Степаном Пушиком, поділиться враженнями, спогадами.

 

Звідки ж узявся він, перефразовуючи слова Івана Франка, що не лізе в кишеню за словом, а сипле його потоками…

 

Віншуванка – с.177

Перша вистава – с.176

Фольклорист – с.119

Я чув не раз: поета шлях важкий – с.294

І таким мене виробив час – с.140

 

Зараз хотілося б почути ваші враження від спілкування із цією неординарною людиною. Ну ж бо! Гадаю, нам є що згадати.

 

Спогади про Степана Пушика

 

Відеофрагмент „Співають гори”  М.Сливоцький

 

 

 

  Біжать літа, біжать літа – с.174

  Це видно так по синові,

  А ти стоїш, моя Свята,

  На тлі хатини синьої.

  Пливуть світи, росте роса,

  Горить сльозою чистою,

  Немов вікрились небеса

  І стала ти Пречистою

 

„Пісня про матір”

 Ми торкнулися лірики, тож послухаймо вірші на цю тему.

 

Ґаздиня – с.122

Соловʼїний день – с.235

Діти – с.231

Туди, де кінчається місто – с.233

Три жінки – с.301

Людське життя – с.343

Тост – с.343

О мила Інно – с.227

Акварель – с.254

Доноситься запах нових холодів – с.275

 

І ще одна пісня у виконанні ансаблю нашої школи

 

Мабуть, доречно, знову повернутися до спогадів про Степана Пушика.

Слово гостям

 

Я неодноразово зустрічався із Степаном Григоровичем. Приємно, що не тільки я знав Пушика, але й він мене упізнавав. Хоча, мені здається, що він настільки добру памʼять мав, що фіксував у  ній назавжди людину, з якою бодай трохи переговорив.

 

Коломийки   – с.356 (і розповісти про спілкування С.Пушика із тещею).

Турова дача – с.306

Клай-ґов – с.286

 

Пісня чи відеофрагмент

 

Про те, наскільки талановитий поет, суджу, які в нього є вірші про великих. Про Шевченка, Франка, Міцкевича, Пушкіна, Івасюка сказано так багато, що, здається, нового неможливо створити – мається на увазі такого, аби було гідним цих велетнів. Але Степан Пушик таки скзав про них СВОЄ слово. Послухаймо.

 

Шевченко – с.88

Нічний Івано-Франківськ – с.91

Лолин – с.93

Памʼяті А.Малишка – с.133

Вечірній роздум – с.233

Москва! Москва! – с.184

Я в горах жив тоді – с.237

Похорон друга – с.131

 

Відеофрагмент виступу Івасюка, Зінкевича і Яремчука у Москві –

  „Червона рута”

 

Крутою людиною був Степан Пушик, але бути творчою особистістю – це означає, що деколи треба комусь перейти дорогу, про когось слово різке сказати, комусь заперечити, відстояти свою думку.

Може, ще хтось хоче поділитися спогадами про Степана Григоровича?

 

 Не був би Степан Пушик поетом, якби не торкнувся у своїй творчості нашого минулого, мови, нашої історії.

 

Космач – с.209

Демʼянові лази – с.106

Тінь забутих предків – с.314

Пациків – с.299

А сніг вечірній падає на Львів – с.138

Грудка України – с.105

 

Відеофрагмент або пісня

 

Аж дивно, як може людина стільки і ТАК написати! А це ж тільки поезія. А степан Пушик творив далеко не тільки в ліричному напрямку. Ще ж є його переклад „Слова о полку Ігоревім”, фольклорна „Бусова книга”, роман з народних уст „Страж-гора”, дослідження біографії Тараса Шевченка, а ще його, вартий книги рекордів Гіннеса, ЩОДЕННИК. І це далеко не все.

 

Рідна вулиця – с.212

Мені багато – с.215

Вінок – с.172

Присвята СОБІ – с.216

Слава – с.238

Каштанові свічки – с.289

 

Хотілось би побажати поетові слави, здоровʼя, многих літ – але, але, але… Але уже рік, як немає Степана Пушика серед нас. Є памʼятник на вулиці, де він жив, є його Викторів, древній Галич, є Івано-Франківськ, який він так безмежно любив, і є ми – іванофранківчани. І бачить Бог: ми памʼятаємо Степана Пушика, його слово, його ПОЕЗІЮ.