Мовне дихання – запорука правильного мовлення дитини

Підготувала: вчитель-логопед Бабій Тетяна Анатоліївна

Людина постійно вдихає

і видихає повітря, тобто дихає все своє життя!

ДИХАННЯ є життєво важливим процесом, що забезпечує надходження кисню в організм і виведення вуглекислого газу.

Цей процес дозволяє клітинам отримувати енергію шляхом окиснення органічних речовин, яка необхідна для всіх життєдіяльних функцій, від м'язової роботи до роботи мозку.

ДИХАННЯ є енергетичною основою звучної мови. Від розвитку мовного дихання багато в чому залежить формування у дитини зв’язного мовлення, а саме правильна звуковимова, здатність підтримувати нормальну гучність мови, її плавність і інтонаційна виразність. Приділяючи увагу постановці правильного мовного дихання малюка в ранньому дитинстві, можна уникнути багатьох мовних порушень в майбутньому.

•

Існує три основні типи дихання людини залежно від механізму:

•     ГРУДНИЙ тип дихання:

-                       основну роль у вдиху та видиху відіграють міжреберні м'язи.

-                       грудна клітка розширюється і звужується за рахунок підняття та опускання ребер.

-                       переважає у жінок. У дівчаток грудний тип дихання стає більш вираженим з 7-8 років.

•     ЧЕРЕВНИЙ (діафрагмальний) тип дихання:

-                       основну роль у вдиху та видиху відіграє діафрагма.

-                       діафрагма опускається під час вдиху, збільшуючи об'єм грудної порожнини, і піднімається під час видиху.

-                       вважається найефективнішим, оскільки забезпечує глибшу вентиляцію легень.

-                       переважає у чоловіків та у дітей до року, оскільки діафрагма працює активніше. При вдиху живіт випинається.

•     ЗМІШАНИЙ тип дихання:

-   залучає як ребра, так і діафрагму, поєднання черевного та грудного типів дихання.

-   характерний для дітей.

Дихання, яке з'являється в момент вимовлення звуків, слів, фраз і бере безпосередню участь у їх утворенні, особливе. Воно називається мовленнєвим. Чітка звуковимова, красива дикція неможливі без добре розвинутого мовленнєвого дихання.

Мовленнєве дихання суттєво відрізняється від немовного дихання – фізіологічного. На відміну від фізіологічного дихання, що відбувається автоматично, мовленнєве дихання є довільним. При фізіологічному диханні вдих і видих здійснюються через ніс, причому вдих дорівнює тривалості видиху.

При мовленнєвому диханні після короткого глибокого вдиху слідує пауза і лише потім тривалий видих, у момент якого здійснюється мовний акт.

Тобто мовленнєве дихання - це утворення зв'язку звуків за участю дихання.

Мовленнєве дихання надає прямий вплив на швидке освоєння дітьми навичок зв'язного мовлення.

Якщо воно розвинене добре, діти можуть правильно вимовляти звуки, говорити не кваплячись, чітко, виразно, витримувати необхідні паузи при промовлянні довгих речень, домовляти фразу до кінця. У 2-3 роки нормою вважається 2-3 слова на видиху, а віком до 7 років близько 6 слів.

Завдання батьків та педагогів - розвинути у дитини мовленнєве дихання.

Головне в цьому процесі навчити дитину робити плавний вдих певної сили, економічно витрачати його при проголошенні фраз і видихати із закінченням речення. Мовленнєве дихання починає розвиватися у дитини одночасно з розвитком мовленнєвої функції й завершується до 10 років.

Фахівці відзначають проблеми, що найбільш часто зустрічаються, коли йде формування мовленнєвого дихання:

1.     Діти не можуть до кінця вимовити речення, тому що не вистачає повітря. Повторне вдихання заважає плавній розмові, змінює тон голосу. Дитина закінчує фразу пошепки.

2.     У дошкільнят найчастіше спостерігається слабкий розвиток дихального апарату, що призводить до слабкого вдиху та видиху, що відбивається у розмові: дитина говорить невиразно, не доводить фразу до кінця. Страждає виразність мови, розміщення пауз. Таке явище нервує дошкільника, він неохоче входити у спілкування.

3.     Хронічні захворювання (гайморити) можуть також призводити до слабкого дихання.

Мовленнєвий цикл дихання триває довше, ніж фізіологічний.

Ритм залежить від промовляння речень та їх поділу на змістові частини. При продовженні фрази людина вдихає рефлекторно. У цьому враховується відчуття завершеності висловлювання.

Можна зробити висновок, що мовленнєве дихання – рефлекторно-довільний процес, і розвивати його потрібно поступово.

Головними моментами мовного дихання є:

ВДИХ – ПАУЗА - ВИДИХ

*Вдих під час мовлення — короткий, легкий, відбувається або після закінчення фрази, або між смисловими групами слів.

*Видих — тривалий, плавний (у співвідношенні 1:10, 1:15). Перед початком мовлення зазвичай робиться глибокий і більш швидкий, ніж у спокої і вдих. Він здійснюється через ніс і рот, а мовленнєвий видих іде тільки через рот. *Видих продовжується настільки, наскільки необхідне звучання голосу під час безперервного вимовляння певної частини висловлювання.

Частота дихання з віком зменшується. У новонароджених вона становить 40– 60 вдихів/хв, до 1 року — близько 30–35, а у дорослих — 15–17.

Правильне дихання та голос нерозривно пов'язані.

Голос стає надто тонким через те, що резонатори в грудній клітині не здатні посилювати звук. Мова нагадує гру на гітарі з однією струною. Якщо не вистачає повітря, можна зірвати голос. Висловлювання втрачають сенс, людина відчуває дискомфорт.

Заважає правильно говорити і надто великий обсяг повітря у легенях. Нерівномірне дихання заважає вимовити фразу до кінця. Слова доводиться вичавлювати із себе.

Потрібно вчитися продовжувати час видиху, скорочувати вдих та паузу. При скороченні грудних м'язів та діафрагми ребра розширюються, легені починають вміщувати більше повітря. При вдиху потрібно намагатись підвищувати активність м'язів. Під час розмови слід стежити за надходженням достатньої кількості повітря у легені. Його необхідно рівномірно розподіляти між вдихами.

Постановка мовного дихання передбачає регулярне виконання низки вправ, які діляться на кілька великих категорій.

Щоб навчитися дихати правильно, потрібно:

1.    Лягти на спину, розслабити всі м'язи, прикрити очі.

2.    Тримати одну руку на грудній клітці, другу – на животі.

3.    Вдихати і стежити, яка рука залишається нерухомою чи піднімається.

Під час тренування потрібно контролювати, щоб піднімалася рука, що лежить на животі. Після того як ви освоїте техніку правильного дихання, почніть виконувати тренування стоячи.

Після того, як дошкільник опанує навичку правильного вдиху та видиху, йде перехід до наступного етапу – дихальної гімнастики.

Користь дихальної гімнастики

При виконанні дихальної гімнастики кров активно насичується киснем, при цьому поліпшується робота легенів, головного мозку, нервової системи, серцево-судинної системи дитини. Також гімнастика позитивно впливає на роботу органів травлення.

Дихальна гімнастика є хорошою профілактикою захворювань органів дихання, розвиває недосконалу дихальну систему дитини, зміцнює захисні сили організму. Особливо корисні дихальні вправи дітям, які страждають частими простудними захворюваннями, бронхітами, бронхіальною астмою. При захворюваннях органів дихання проведення такої гімнастики полегшує перебіг хвороби і зменшує ймовірність розвитку ускладнень.

Робота над формуванням мовленнєвого дихання проходить у три етапи:

1.          Постановка діафрагмально-реберного типу дихання.

2.          Формування тривалого ротового видиху.

3.          Диференціація ротового та носового видиху. Формування таких якостей дихання, як сила, тривалість, поступовість, цілеспрямованість

Основна мета роботи – це навчити дітей перемикати дихання у різні ритми, швидко і безшумно робити вдих та економно і плавно витрачати повітря на видиху правильно розподіляючи його струмінь.

При тренуваннях слід враховувати такі рекомендації:

-   починати заняття краще зранку, до сніданку;

-   тренування повинні проводитися в кімнаті, що добре провітрюється;

-   не можна займатися занадто довго, достатньо 3-5 хвилин;

-   вправи потрібно виконувати щоденно;

-   важливо контролювати ритм дихання (при цьому повинні напружуватись м'язи шиї, обличчя, живота).

Тренування ДІАФРАГМАЛЬНОГО дихання. Постановка діафрагмального типу дихання дозволяє зняти зайву напругу з області шиї, язика та нижньої щелепи, що сприяє природній, м'якій голосоподачі. Вправи призначені для відпрацюванняоб’єму вдиху, виконуються одночасно і рухами тіла.

Саме з цього комплексу починають виробляти правильне мовленнєве дихання.

У план заняття входить 11 вправ: (слід звернути увагу, що повітря (вдих) набирається енергійно, а видих пасивний, непомітний)

1.                «КУЛАЧКИ». Вправа виконується на короткому, різкому і звучному вдиху через ніс (на чому фіксується увага дитини), одночасно сильно стискаються пальці в кулаки. Видих роблять плавним, вільним. Пальці при ньому розтискають, кисті розслаблюють.

2.                «ПОЯСОК». Аналогічно попередній вправі здійснюється короткий і шумний енергійний вдих, одночасно малюк штовхає кулачки вниз, імітуючи кидок. При поштовху потрібно розтиснути кисті та випрямити пальці.

3.                «УКЛІН». Робиться в положенні стоячи з випрямленими руками. Нахилившись уперед, потрібно округлити спину, витягнути руки. У фінішній точці роблять різкий вдих. Вільно видихаючи, повертаються у початкове положення.

4.          «КІШКА». Наслідуючи рухи тварини, згинаючи коліна в напівприсіді діти, шумно дихаючи носом, роблять повороти убік з енергійним рухом рук, ніби відкидаючи щось убік. На видиху приймають вихідну позицію.

5.          «ОБІЙМИ ПЛЕЧІ». Стоячи прямо, роблять галасливий короткий вдих, обіймають себе за плечі. На пасивному видиху приймають вихідну позицію.

6.          «МАЯТНИК». Зробити активний шумний вдих та нахиляючись уперед, притискаючи руки до стегон робити протяжний видих і повільно повернутись у початкову позицію.

7.          «ПОВОРОТИ ГОЛОВИ». Стояти із прямою спиною та опущеними руками. Робити активний галасливий вдих, повертатись праворуч, ліворуч, встигаючи між поворотами зробити пасивний видих.

8.          «ВУШКА». Встають прямо, дивлячись між собою. Схиляють голову до правого плеча, роблять гучний вдих. Нахиляють голову вліво та вдихають. Нахили роблять безперервно, між двома вдихами поступово випускають повітря.

9.          «МАЛИЙ МАЯТНИК». Стоячи прямо з опущеними руками, нахиляють голову і дивляться вниз. На наступному вдиху спрямовують погляд у стелю. М’язи шиї не повинні напружуватися.

10.  «ПЕРЕКАТИ». Праву ногу висувають уперед, ліву – відводять назад. Навантаження має розподілятися рівномірно. Важкість тіла поступово переводять на праву ногу, злегка згинають її. Випрямляючи спину, поступово переносять навантаження на ліву ногу, по черзі то ліву, то праву ноги. Дитина продовжує правильно дихати: активний вдих – пасивний видих. Змінюючи ноги виконують завдання 8 разів.

11.  «ТАНЦЮВАЛЬНІ КРОКИ». Стоячи прямо, руки витягають уздовж тулуба.

Праву ногу згинають та підтягують на висоту живота, роблять активний вдих.

Повертаючись у початкову позицію, роблять плавний видих.

Формування видиху через рот.

Цей комплекс включає такі тренування:

1.       Спрямований випуск повітря через рот. Затискають носа. Надувають щоки і поплескають по них. Можна піднести до рота дзеркало або смужку паперу, щоб контролювати напрямок повітряного потоку.

2.       «Плюпування». Потрібно беззвучно «виплюнути» язик, затиснутий між зубами. Для тактильного контролю необхідно піднести долоню до рота. Попльовування поступово уповільнюють, після чого переходять до дуття.

3.       Роблять видих через рот, утримуючи кінчик язика у нижніх зубів. Відкривають рота, ніби позіхаючи. Якщо при притисканні кінчика язика корінь недостатньо опущений, можна злегка висовувати язик.

Поділ (диференціація) носового та ротового видихів.

На цьому етапі вчаться знаходити різницю у напрямку повітряних струменів, для цього застосовується 3 комплекси:

1. Освоєння навичок плавних видихів, що чергуються:

-       Потрібно широко відкрити рота і дихати носом. Після цього прикривають ніздрю, роблять вдих. Роблять плавний носовий видих.

-       Втягують повітря носом, видихають ротом, ніби зігріваючи руки. - Вдихають, широко відкривши рота. Видихають носом.

2. Освоєння поштовхоподібних видихів. Роблять різкий вдих та різкий видих: - Вдихають носом, видихають через прикриті губи поштовхами.

-    Широко відкривають рот, висовують язик і поштовхом видихають, імітуючи дихання собаки.

3. Освоєння навичок поєднання плавних та поштовхоподібних видихів:     

-    Під час тренування вдихають повітря носом, після чого роблять подовжений видих із поступовим посиленням.

-    Витягують губи трубочкою, роблять поштовхоподібний видих, який наприкінці має стати плавним.

-    Усміхаються, вдихають носом і видихають ротом.

Правила та поради з проведення вправ:

!!! Вправи виконуються по 3-5 хвилин (в залежності від віку) - достатньо лише 3-5 повторів. Так як багаторазові повторення вправ можуть викликати запаморочення у дитини, потрібно після кожної вправи давати їй відпочивати.

!!! Приміщення, де проводяться ігри має бути добре провітрюваним, а краще взагалі на свіжому повітрі.

!!! Вправи та ігри потрібно проводити до прийому їжі або через 2 години після.

!!! Контролювати правильність дихання, від цього залежить результат.

!!! Заняття повинні проходити регулярно.

!!! Ігри та вправи повинні відповідати віку.

Щоб дитина займалась із задоволенням, не забувайте проводити заняття в цікавій ігровій формі!

Найголовніше - контролювати процес, слідкуючи за тим, щоб:

видих був спокійним і безперервним, живіт під час вдиху

надувався та випинався вперед (плечі не піднімаюлись), а на видиху живіт спадав та втягувався

Дихальні вправи включають в себе ігри з дмуханням на предмети (кульки, вата, папірці), вимовляння довгих звуків під час видиху, а також використання спеціальних прийомів, як-от видих зі звуком «ш-ш-ш» або «ф-ф-ф».

Ігрові вправи:

«Квіточка» – вдихнути і затримати дихання – «понюхати квіточку».

«Сніжинки літають» - коли малюк здуває легкі шматочки вати з долоні.

«Листопад, листопад, листя жовті летять» - з кольорового паперу вирізаються різноманітні листя, вправа виконується аналогічно.

«Хустинка» - подути на кольорову носову хустинку.

«Повітряна кулька», яка підвішується на рівні обличчя дитини, і вона намагається подути так, щоб кулька злетіла.

«Покатай олівець» - вдихнути через ніс і, видихаючи через рот, прокатати олівець по столу.

«Метелики літають»,  «Дощик кольоровий» (готуються і виконуються приблизно однаково) - з тонкого кольорового паперу або тканини вирізаються легкі фігурки і підвішуються на олівець. Дитина тримає іграшку біля губ і намагається, щоб за допомогою видиху «метелики» розлетілися.

«Кулька» - надуйти щоки, а потім повільно видихати повітря через губи, витягнуті вперед, наче здуваєте кульку.

«Свічка» - зробити короткий вдих носом, а потім видихнути через ледь зімкнуті губи, промовляючи "пф-ф-ф", немов гасите свічку (можна дути на пальчики або справжню свічку).

«Пускання мильних бульбашок» - вчити робити тривалий видих через рот.

«Футбол» - беремо м'ячик для настільного тенісу або робимо кульку з вати, ставимо на столі «ворота» з кубиків або конструктора. Потрібно «забити гол» - дути на м'ячик, щоб він прокотився по столу і закотився у ворота.

«Пташка літає» - подути на паперову пташку, прикріплену за ниточку.

«Погрій ручки» - вдихати через ніс і дути на «змерзлі руки».

«Кораблики» - з паперу зробіть кораблики і поставте на стіл або опустіть їх в таз з водою. На морі сильний вітер - дуємо на кораблі, змушуючи їх рухатися.

«Хом'як» - поперемінно надувати щоки.

«На гойдалці» - на нитці прикріпити різнокольорові паперові фігурки ляльок (квіти, листочки, сніжинки тощо). Дитині потрібно силою видихуваного повітря розгойдувати їх.

«Фокус» - рот трохи відкритий. Губи в посмішці. Язик розслаблений, у формі «лопатки» лежить на нижній губі. На кінчик язика покласти фігурку (метелика, квіточки, квадратик), різко здувати її, спрямовуючи повітряний струмінь уперед.

Ускладнення. Рот широко відкрити. Широкий язик вигнути у формі «чашечки». Покласти на кінчик носа ватку, здувати її, спрямовуючи струмінь повітря вгору. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря проходив посередині язика, а щоки не надувались.

«Нагодуй жабку» - задувати мушки, які лежать на столі у рота жабці.

«Пір'їнки» - здувати кольорові пір'їнки розкладені на столі.

«Магічна куля» - дути на паперову пташку, прикріплену за ниточку у середині кулі.

Вправи зі звуками

«Пугач» - Зробити вдих носом, а потім видихніть «ух-ух-х».

«Зозуля» - зробити тривалий вдих, а потім видихніть «ку-ку-ку».

«Комарики» - на видиху вимовляйте протяжний звук «з-з-з-з».

«Гарячий чай» - робити вдих носом, а на видиху дмухати в чашку, вимовляючи пошепки «ф-ф-ф», начебто студить чай.

«Ведмедик соня» - на імітувати рівне, глибоке дихання ведмедя, вимовляючи пошепки «х-х-х».

«Пожежна машина» - глибокий вдих через ніс, плавний тривалий видих зі звуком «у-у-у»

«Відпрацювання проголошення і нарощування найпростіших складів на видиху» - зробивши глибокий вдих, на видиху вимовити прості склади з поступовим додатком, наприклад, да, дада, дадада, дададада.

Як варіант, після засвоєння вправи, завдання ускладнюється при переміщенні наголосу: спочатку посилити перший склад, потім перемістити наголос на другий, третій і т. д.

«Рахунок прямий і зворотний» - діти роблять довгий вдих, рахують на видиху. Спочатку рахунок йде в прямому напрямку, а при ускладненні завдання ‒ в зворотному (1, 2, 3, 4 або 4, 3, 2, 1). Аналогічно можна замінити числа перерахуванням днів тижня, місяців, пір року.

Головне, на що звертається увага, добір повітря виконується непомітно.

Коли будуть отримані перші навички, фахівці рекомендують для дітей старшого дошкільного віку використовувати дитячі лічилки, скоромовки, невеликі чотиривірші, нарощування слів у фразі.

Необхідна порція повітря повинна добиратися після кожного рядка. Можна для контролю запропонувати дошкільнику покласти долоню на грудну клітку, яка буде підніматися при кожному вдиху.

Особливості роботи з дітьми з різними ООП

Діти з РАС:

-    короткі, чіткі інструкції;

-    візуальна підтримка — картки з вдихом/видихом; - вправи у формі гри або з улюбленими предметами.

Діти з моторною або псевдобульбарною дизартрією:

-    більше уваги діафрагмальному диханню; - поступове нарощування сили видиху; - робота над стабілізацією корпусу.

Діти з ЗНМ:

-    акцент на поєднанні дихання з голосом і мовленням;

-    вправи на подовження фрази;

-    ігрові завдання для підвищення мотивації.

Діти з синдромними порушеннями (Дауна, Вільямса тощо):

-    м’які, нефорсовані вправи; - часті повторення;

-    прості, передбачувані ігри.

Ігор для розвитку мовного дихання безліч, досить тільки трохи фантазії.

Фантазія дорослого допоможе урізноманітнити тематику таких вправ та ігор, щоб заняття приносили дітям не лише користь а й задоволення.