ЗВУК Ж
ЖИ — ЖЕ — ЖО — ЖА
ЖА — ЖУ — ЖИ — ЖО
ЖИ — ЖА — ЖУ — ЖЕ
ОЖ — УЖ — ИЖ — ІЖ
ЕЖ — АЖ — ІЖ — УЖ
УЖ — ІЖ — ИЖ — ОЖ
Багаж, паж, гараж, тираж, монтаж, продаж, пейзаж, вантаж, трикотаж, монтаж, екіпаж. Вуж, дужка, дружно, служба, дружба. Ложка, сторож, подорож. Ніж, між, аніж, поміж, рубіж, платіж, діжка, ліжко, ріжки, ніжки, грабіж. Теж, манеж, авжеж, стежка, мережка. Чиж, пиж, лижник, книжка. ?
Тяжко, пряжка, пляж.
Книжка, пожежник, ліжко, ложка, жнива, піжмурки, боржник, іржа, кружляти, жвавий, жменя, ложка, діжка, художник, жниварка, жнець, можна, кожний, поважний, ніжний, уважний, книжка.
Жа, жа, жа — друг купив мені коржа.
Жа, жа, жа — ми бачили їжака.
Жи, жи, жи — живо біжи.
Жи, жи, жи — на ліжку полежи.
Же, же, же — Женя їсть драже.
Жі, жі, жі — у мене ножі.
Жі, жі, жі — жінка купила ножі.
Жу, жу, жу — по журавлину в ліс ходжу.
Жу, жу, жу — на лужок сходжу.
Жу, жу, жу — в коси стрічки зав’яжу.
Жу, жу, жу — я з тобою дружу.
Аж, аж, аж — ми пофарбували гараж.
Аж, аж, аж — ми фарбуємо гараж.
Ож, ож, ож — засмажили корж.
Уж, уж, уж — журавель і вуж.
Уж, уж, уж — біля води лежить вуж.
Иж, иж, иж — на ожині сидить чиж.
Іж, іж, іж — біля ложки лежить ніж.
Іж, іж, іж — пиріжок на всіх розріж.
Іж, іж, іж — до каси принесли платіж.
Їж, їж, їж — на підвіконні лежить ніж.
Женя торт спекла мені.
Схожий жук на букву «же».
З ним над квітками кружляв.
Вологі манжети.
Г. Османова
Шкірочку у баклажана.
Г. Османова
Про що співають горобчики
В останній день зими?
— Ми вижили!
— Ми дожили!
— Живі ми! Ми живі!
В. Берестов
(Народна дитяча пісенька)
Ходить жучок по дубині,
А жучиха по ялині.
На жукові черевички,
Бо сам жучок невеличкий.
На жукові жупан ясний,
Бо сам жучок дуже красний.
Жабенята у кружечку
Повсідались на лужечку.
В жмурки грають жабенята.
Жабка-мати вчить стрибати.
Хто стрибає недалеко,
Дожене таких лелека.
В. Кравчук
Прилетів із гаю жук-жучок,
Прилетів до друзів на лужок.
Погойдав ромашку, привітав мурашку:
— Ж-ж-ж-ж-ж.
Політав з метеликом,
Покружляв зі джеликом:
— Ж-ж-ж-ж-ж.
З бджілками погомонів і додому полетів:
— Ж-ж-ж-ж-ж.
Та вони всі повтікали,
Я — за ними. Ну й дива!
Заповзли вони в слова:
«Жар, кажан, пожежа,
Жито, жаба, вежа,
Баклажан, пружина,
Жало, вуж, крижина...»
Де жуки ці? Покажіть,
Позбирати поможіть.
І. Січовик
Жила одна родина
В калюжі під кущем:
Жабка-дід і Жабка-бабка,
Жабка-тато, Жабка-мама
І веселе маленя —
Жабенятко-жабеня.
Ой летів жук, жук —
Та й уводу — фук.
Прибігла жукова мати
Жука рятувати.
Я жук, жук, жу-жу,
Навколо кружу,
Жу-жу-жу-жу-жу.
П. Воронько
Чорний жук очима блима —
Чує кроки за плечима.
Дуже хороше йому по землі ходити.
Він не хоче, чуєш, хлопче, у коробці жити!
В. Лучук
(Народна дитяча пісенька)
Ходить жучок по дубині,
а жучиха по ялині.
На жукові черевички,
бо сам жучок невеличкий.
На жукові жупан ясний,
бо сам жучок дуже красний.
Я жука тримаю в жмені,
Показати хочу Жені.
Жук у жмені: «Же-же-же…»
Схожий він на букву Ж.
В. Гринько
Жабці б крила журавлині,
Журавлем би скрізь літала,
Жабенят розвеселяла.
Журавель летів до бусла,
Жабка в жабуриння вгрузла.
Г. Храпач
Жаба в затінку сидить.
Ловить мушок не сачком,
А липучим язичком.
В. Гринько
Повсідались на лужечку.
В жмурки грають жабенята.
Жабка-мати вчить стрибати.
Хто стрибає недалеко,
Дожене таких лелека.
В. Кравчук
А у Жабеняти Жені —
Жабуриння в жмені.
І вже у Жені ожини жменя.
З лежебокою морока.
Женя каже: — Не лежи,
Жито жати поможи.
— Що ж, як будете ви жати,
Зможу в житі я лежати.
Моржі прибережні — сторожі обережні.
Бо в сніжнім безмежжі —
Стежки ведмежі.
Із Женєю жартував.
Жартом, жартом і у Жені
Жвавий жук живе у жмені.
Сажа, вуж і пиріжок.
В кожнім слові є цей звук,
Він дзижчить, неначе жук.
Не хоче жити він в бляшанці.
Гірке життя жука в полоні.
Жука жалієм на долоні.
В. Лунін
Точить вуса чорний жук.
І для чого б то жукові
Вуса чорні загадкові?
Жук моргає: жу-жу-жу!
Не скажу вам, не скажу.
Біжить у білім кожушку.
І не видно, де сніжок,
А де білий кожушок.
Де живеш, покажи.
— Жу-жу-жу, жу-жу-жу,
На ожині я живу.
Збирають ожину.
Лежебока лисиця
Теж хоче поживиться.
Замислилась кума:
У їжаків голок тьма.
Є. Сирота
А у лісі їжачок — живильну ожину.
Узяли журнал із шафи.
Його жужмили і м’яли —
Все одно не прочитали.
Жвавий джміль десь забарився.
Жук дзижчить: «Хвилююсь я,
Дружба в нас на все життя».
І читав цікаву книжку.
Раптом діда сон зморив,
Він цигарку упустив.
Дим, пожежа, жар і жах —
Пожежник виліз аж на дах.
Загасив вогонь чимдуж,
Він жаркий, його не руш.
Жалюгідний дід в журбі —
Це урок мені й тобі.
З жабою він не дружив,
Жабка його ображала:
«В тебе, вуже, нема жала!»
Жук у жмені:
— Жу-жу-жу, жу-жу-жу!
Я з тобою не дружу!
Бегемотик Жужа
Щодня лежить в калюжі.
— Скажи нам, любий друже,
Чому лежиш в калюжі?
Поважні бегемоти
Гуляють по болоті.
— Тому що дуже-дуже
Люблю свою калюжу.
З’їло з коржиком окрошку.
З сироїжками смаженю
Й журавлини повну жменю.
І. С. Панасюк
По стежці жабка плиг та плиг!
Жоржини квітнуть жовтим цвітом,
Кружляють бджоли біля них.
Н. Забіла
На доріжці посиджу,
Бо болять у мене ніжки:
Відпочити треба трішки».
Н. Становська
Був піджак, як жук, в горошок.
І. С. Панасюк
У школі живий куточок. Він розміщений на першому поверсі. Там жили два вужі, два їжаки і два чижі. Жора знайшов жука і жабу і теж приніс їх до живого куточка. Щоранку Женя, Жора і Жанна годують тварин.
У заростях ожини жили їжаки. У їжачихи було четверо їжаченят. Маленькі і незграбні, вони чекали, коли їжачиха і їжачок знайдуть для них на вечерю дюжину жуків. Потім їжаченята підросли і кожен день знаходили їжу самі.