Мультимедійна презентація "Британське панування в Індії. Клоніальний розподіл Африки"

Британське панування в Індії. Колоніальний розподіл Африки

Підкорення Індії ХVІ-ХVІІІ ст. – імперія Великих моголів Виникають європейські торгівельні факторії : Португалії, Франції, Великої Британії Поступово колонізатори розширюють свої території силою або в обмін на підтримку у феодальних війнах

Індія – це: Держава - Імперія Великих Моголів : феодальна країна, заснована на відносинах сюзерен-васал Земля в умовній власності землевласників (заміндарів), селяни платять податки та виконують повинності Суспільство – варни та касти Економіка – с/г, ремесла, торгівля Народності – близько 200 Мови - 151 Релігії – індуїзм (80%), іслам (13%) Падишах Раджі , махараджі (князі), султани - васали Імперія Великих Моголів 1555-1858 рр.

Ост-Індські компанії приватні компанії, що займалися торгівлею з Індією, Китаєм, Індонезією Вивіз – бавовняні тканини, покривала, парча (тканини із золотою або срібною ниткою), індиго, срібло, золото, дорогоцінне каміння, прянощі, цукор, селітра (для пороху)- (Індія), шовк (Бенгалія), чай і порцеляна (китайські)

Боротьба між Ост-Індськими компаніями Ост-індські компанії боролися за панування не лише на національних, а й загальноєвропейському ринку Поступово збанкрутували Ост-індські компанії Португалії, Данії; Голандії (в т.ч. через ведення війн з Англією та появою товарів з південної Америки) Основна боротьба в Індії зосередилась між Англійською та Французькою Ост-Індськими компаніями

Падишах Раджі , махараджі (князі), султани - васали Війни між індуїстами та мусульманською владою призвели до значного ослаблення держави У 1674-1820 рр. існує Маратхаська індуїстська конфедерація в центрі Індії Імперія Великих Моголів 1555-1858 рр. Боротьбою між індійцями скористалися Англія та Франція, які допомагали військом різним сторонам в обмін на відміну сплати податків, торгові привілеї та території

Етапи підкорення Індії Англійською Ост-Індською компанією 1600-1640 рр. –створення торгових факторій, право вільної торгівлі 1717 р. – право безмитної торгівлі в Декані та Бенгалії 1668 р. – оренда у англ. держави м. Бомбей (суч. Мумбаї)

Етапи підкорення Індії Англійською Ост-Індською компанією 1757 р. – битва при Плессі, захоплення Бенгалії компанією 1744 – 1761рр. – війна британської та французької Ост – Індських компаній 1773 р. – монополія на виробництво і продаж опіуму До 1849 р. – розгром Маратхаської конфедерації, фактична влада в Індії

Етапи підкорення Індії Англійською Ост-Індською компанією До 1849 р. – розгром Маратхаської конфедерації, фактична влада в Індії

Система колоніального управління Індією Пряме управління Британська Індія управління британського колоніального апарату на чолі з генерал - губернатором Система «субсидіарних угод» Інші території Індії номінальне управління індійських махарадж або навабів (мусульмани) з англ. «резидентом». Сплата компанії субсидії, за які наймались сипаї

Комплектація приватної армії компанії з місцевого населення – «сипаї»; Створення приватного військово-морського флоту – Бомбейська флотилія; Монополізація торгівлі з Індією та в Індії (монополії на сіль, тютюн, бетель) Виробництво та продаж до Китаю опіуму, закупівля китайського чаю.; Значне підвищення податків, примусова закупівля у селян та ремісників продукції за мінімальними цінами (розорення селян та ремісників, великі голоди) Напрями діяльності Ост-Індської компанії: Смертність від голодування 1769-1770 рр. 7-10 млн. 1783-1784 рр. 11 млн 1791-1792 рр. 11 млн 1860-1861 рр. 2 млн 1865-1867 рр. 4-5 млн

Спроби англійського уряду обмежити владу Ост-Індської компанії (ОІК) 1774 р. – Акт про правила кращого управління справами ОІК 1784 р. – Закон про краще управління британською ОІК та її володіннями в Індії ОІК передана британській Контрольній раді 1813 р. –ліквідовано торгові привілеї ОІК Проте зловживання не припинилися

В Індії починає проживати все більше британців:

Повстання сипаїв 1857-1859 рр.. Визначте причини Документи: Звернення делійських повстанців до мешканців Індії Хай буде відомо всім індусам і мусульманам .мешканцям Індії, що керівництво власною державою є одним з найвеличніших благ, подарованих небом. Не гнітючим тиранам англійцям керувати нами... Об'єднаймося ж для спільного захисту життя, майна, релігії та виженімо англійців. Ми ведемо боротьбу не за матеріальні земні цінності, а за вашу віру. «… Усі мусульмани й індуси знають, що для кожної людини мають значення чотири речі. Перша - релігія, друга - честь, третя - життя, четверта - власність. Усі ці чотири речі знаходяться в безпеці при місцевому правлінні... англійці ж стали ворогами всіх чотирьох вищезазначених речей…»   Уривок зі щоденника одного з жителів передмістя Сагаранпура: Першими постраждали банкіри: їх або грабували, або змушували відкуповуватися від нальотів. Лихварів і торговців примушували віддавати бухгалтерські книги та боргові розписки, пригадали всі минулі образи. Метою нападів було позбутися старих боргів, обнулити рахунок, а то й просто пограбувати. ..У більшості випадків жертвами ставали позикодавці і підприємці, багатьом із яких доводилося, на свій жах, платити таким чином за власну жадібність і ненаситність.

Передумови повстання Діяльність християнських місіонерів Підкорення князівства Ауд (більшість сипаїв була з Ауда) Скорочення привілеїв для сипаїв Підвищення податків Відсутність пенсій Зневага англійських офіцерів Неможливість просунутися по службі Менша платня, ніж в інших військах Конфіскація земель в індійських феодалів Причини повстання Позбавлення місцевої знаті економічних та політичних прав 1848 – 1856рр. – різке збільшення податків на селян, ліквідація податкових привілеїв брахманів

Привід до повстання Запровадження нових рушниць, обгортка патронів до яких просочувалася свинячим та яловичим жиром (вживання м’яса корів і свиней заборонено індуїзмом та ісламом)

Влада над Індією та власність компанії переходить державі Індія – колонія Англії 1877 р. – королева Вікторія проголошена імператрицею Індією Травень 1857 р. — початок повстання: захоплення повсталими Делі, Лакхнау, Канпура, Аллахабада та ін., встановлення там нових порядків: скасування податків, контроль над витратами; 1857 р. – англійцями захоплено останнього імператора Імперії Великих Моголів, страчено його сина та онука 1858 р. — перехід ініціативи до англійців (організованість, використання бойових слонів та гармат); До Індії були перекинуті англійські війська після Кримської війни та з Афганістану 1858 р. — початок партизанської боротьби 1 листопада 1858 р. — маніфест королеви Вікторії про ліквідацію Ост-Індської компанії та включення Індії до Британської імперії Перебіг подій 1858 р. – Акт про краще управління Індією

«… Англійські полки вишикувалися, зброя заряджена, виголошено вирок, пролунав залп. Сипаї зустріли смерть з твердістю. Це була жахлива сцена. Закривавлені людські тіла розліталися в різні боки…» Чому англійці розправилися з сипаями з такою жорстокістю ? Картина В.Верещагина «Подавление индийского восстания англичанами», 1884 Повстання жорстоко придушено у 1859 р.

Модернізація Індії : реформи в управлінні Судова система Генерал-губернатор (віце-король) Імператриця Індії Індійська законодавча рада Губернатори Провінційні законодавчі ради Міністерство у справах Індії Провінції Населення: варни і касти, виборці – 1% Релігійна віротерпимість, недоторканність землі Армія за британським зразком з переважанням англійців

Модернізація Індії : суспільно-економічні зміни Освіта: мета – виховати проанглійський прошарок - 1857 р. - відкрито університети в Калькутті, Мадрасі та Мумбаї - Англійська мова – офіційна - Освіта у Великій Британії для представників знаті Економіка: мета – зробити Індію ринком дешевої сировини, робочої сили; та ринком збуту англійських товарів Інвестиції в індійську економіку Створення та поширення плантацій кави, чаю, бавовни, джуту, опію, шовку. Розвиток іригаційних систем для потреб землеробства Створення фабрик з переробки сировини Розбудова транспортної мережі – залізниць, пароплавного флоту Розбудова системи зв'язку - пошти та телеграфу Включення капіталу місцевої знаті в розбудову місцевої економіки Створення системи банків та страхових компаній

Наслідки модернізації Позитивні: - Модернізація індійської економіки - Поява індійської інтелігенції, буржуазії, робітників, які захищають національні інтереси - Єднання англійською мовою індійців в один народ Зростання національної самосвідомості Поширення європейських ідей демократії, соціалізму Негативні: - Сировинний характер економіки - Засилля іноземного капіталу - Руйнування традиційного с/г та розорення селян Переважання англійських імпортних товарів руйнувало ремісниче виробництво Масові голодування

Експорт текстилю в цифрах (штук) 1665-1669 рр. 139 677 шт. 1771-1774 рр. 928 429 шт. 1790-1799 рр. 2 200 000 шт 1840-1849 рр. 304 000 шт Наслідки модернізації

Міф про «тягар білої людини» 1899р. Р.Кіплінг написав вірш «Тягар білої людини». Основна ідея вірша – прославляння ролі «білої» людини, яка мала залучати народи колоній Британії до європейської цивілізації. «… Несіть тягар білих І кращих синів На тяжку роботу пошліть За тридев'ять морів; На службу до підкорених Похмурих племен…» Карикатура, на тягар білої людини

Мета: діяльність у конституційних межах захист національних інтересів, боротьба за рівноправність індійців в Індії та Великій Британії, отримання статусу домініона (суверенної одиниці) 1885 р. – індійські освічені кола заснували політичну організацію Індійський Національний Конгрес (ІНК)

Розкол ІНК щодо методів боротьби Причина: рішення віце-короля Дж. Керзона про поділ Бенгалії на дві частини. «Помірні» Дахабаджай Наороджі, Д. Вача, В. та С. Бонерджі.. Ідеї: Домініон в межах Британської імперії «Ліві» Лідер – Бал Тілак Ідеї: - «свадеші» - З 1907 р. + «сварадж» Парламентська боротьба шляхом трьох «П» - просити, протестувати, підладжуватися «Свадеші» : бойкот англ. товарів з метою розвитку власного виробництва «Сварадж»: боротьба за самоврядування мирним шляхом –через мітинги, страйки, демонстрації Розвиток культурного обміну із західними країнами за умови збереження й зміцнення національних традицій

Результати: 1908 р. - Б. Тілака за антибританську діяльність засудили на 6 років тюремного ув’язнення Липень 1908 р. - на підтримку загальний політичний страйк робітників Бомбея Колоніальна влада пішла на поступки: збільшилося представництво місцевого населення в дорадчих органах влади як у центрі, так і на місцях. 1911 р. лорд Керзон скасував своє рішення про поділ Бенгалії й переніс столицю із Калькутти в Делі. Поряд з ІНК було створено Мусульманську лігу, яка відстоювала інтереси мусульманського населення Індії.

Африка на поч. ХVІ ст. Існують африканські держави Найрозвиненіші – на торгівельних шляхах (торгівля золотом, тканинами, с/г продукцією, прянощами, пахощами, рабами); Переважно під впливом арабів (мусульмани) Цнтр. та Пд. Африка – переважно племінний устрій. Основа – землеробство , скотарство

Проникнення європейців у Африку XV ст. Колоніальні загарбання в Африці розпочали португальці, які на узбережжі засновували невеликі території — бази для подальших завоювань XVII ст. Англійці, французи та голландці закріпилися на Золотому березі (сучасна Гана) Франція - форт у гирлі річки Сенегал. Голландці - захопили мис Доброї Надії, створили Капську колонію Голландські колоністи — бури — загарбували землі корінного населення, перетворювали жителів на рабів. Капську колонію захопила Велика Британія (початок XIX ст.) Бури вирушила на північний схід, до річок Оранжева та Вааль, де вони заснували республіки Оранжеву та Трансвааль XVIII — перша половина XIX ст. Народи Африки вели боротьбу проти колонізаторів. Колонізатори використовували в Африці військово-технічну відсталість, роз’єднаність її народів, зраду багатьма феодалами й племінними вождями народних інтересів Наслідки Через народний опір удалося загарбати переважно прибережні території (11% континенту) Усі спроби місцевого населення відстояти свою свободу жорстоко придушувалися

Напрями європейської колонізації: 1) просування вглиб континенту 2) з півдня Африки на північ 3 ) освоєння арабомовної Африки (Сх та Пн - від Мавританії до Занзібару). Європейські колонії в середині ХІХ ст. ХІХ ст. – період колоніального поділу Африки між європейськими країнами («видряпування Африки», «роздирання Африки») З сер. ХІХ ст. Африка стала ареною боротьби між країнами Європи за колоніальними володіннями Причини: - Ринок збуту для промислових товарів - Пошук ринків сировини (мідь, бавовна, латекс (гума) чай, олово) Пошук отримання надприбутків за рахунок використання дешевої робочої сили, обмеженої конкуренції та місцевої сировини (вивіз капіталу)

З середини ХІХ ст. починається активне проникнення європейців вглиб континенту, чому сприяли: - Географічні дослідження Африки; Винайдення медичних засобів боротьби з тропічними хворобами (1854 р. – хінін проти гарячки та пропасниці, малярії) Винахід швидкозарядних карабінів Особливо активною була політика Великої Британії, що прагнула утворити пояс володінь «від Каїру до Кейптауну» (план Сесіла Родса)

Берлінська конференція 1884—1885 визначила правила розподілу Африки, за якими претензії держави на частину континенту визнавалися лише тоді, коли вона могла її окупувати. Європейські держави мали «цивілізаційну місію»: Створити дієву систему управління, ввести податки, будувати дороги, мости, порти. Боротися з работоргівлею,  Підтримувати місіонерську діяльність, поширювати початкову освіту. .

Уздовж річки Конго – проголошено нейтральну територію «Вільна Держава Конго» з вільною торгівлею та навігацією. Керував бельгійський король Леопольд II. Низка договорів 1890—1891 років повністю визначила кордони. Незалежними залишилися Ефіопія та Ліберія 1894-1896 рр.- Італо-ефіопська війна: спроба іт. Захопити незалежну Ефіопію 1898 р. – боротьба між Фр. та Англ. за верхів'я річки Судан 1899-1902 рр. – англо-бурська війна Англія захопила республіки Трансвааль та Оранжеву 1905, 1911 р. – Марокканські кризи –Німеч. пропонувала Марокко свою підтримку у боротьбі за незалежність від Фр.

Проте не всі залишились задоволеними. Питання перерозподілу колоній стояло в політиці Німеччини та Італії Африку було поділено між провідними європейськими державами Велика Британія Франція Португалія Бельгія Німеччина Італія Іспанія Золотий Берег, Нігерія, Південно-Африканський Союз, Бечуаналенд, Родезія, Кенія Алжир, Марокко, Західна Африка, Екваторіальна Африка, Мадагаскар Гвінея, Ангола, Мозамбік, Східний Тімор Конго Камерун, Того, Невільничий Берег Сомалі, Еритрея Марокко

У багатьох африканських країнах розгорнулася збройна боротьба проти колонізаторів, яку називають «первісним опором». Особливо запеклими були повстання 1904—1907 рр. у німецьких колоніях. Колонізатори використовували новітню зброю, в т.ч. кулемети, тому під час антиколоніальних виступів загинули сотні тисяч африканців.  Багато племен були витіснені на спеціальні території — резервації.