Мультимедійна презентація "китай у ХІХ -поч. ХХ ст."

Прапор Герб Карта Імперії Цин на початку XIX століття.

Правління: маньчжурська династія Цінь На чолі –імператор – «богдихан» маньчжури - еліта суспільства, а китайці - просте населення.  Економіка та населення: - 2/3 землі перебували у володінні крупних поміщиків, середина XIX ст. - кількість жителів - 400 млн чоловік. 90 % населення - безземельні батраки та орендарі. прогодувати сім’ю на кошти, які залишалися після виплати податків поміщику (за оренду віддавали 50 % урожаю) і державі, було неможливо. Зовнішня політика: «самоізоляція» (політика «закритих морів») з метою захисту від іноземного вторгнення

Відкриття Китаю: опіумні війни Головна причина: Заборона Китаєм продажу опіуму з Індії (британської колонії), щоб припинити одурманення населення. Англія не хотіла втратити прибутки

Відкриття Китаю: опіумні війни https://www.youtube.com/watch?v=g_1LKKOCJPA

Опіумні війни Дати Учасники Результати Причини поразки І опіумна війна   1840–1842 рр.   Китай, Англія Підписання Нанкінського договору: передача Англії острова Ґонконґ, відкриття 4 портів для іноземних купців Економічна та військово-технічна відсталість Китаю ІІ–ІІІ опіумні війни   1856–1860 рр. Китай, Англія, Франція Пекінський договір: іноземцям дозволена торгівля в усіх найважливіших портах і надані виняткові привілеї. Англійці і французи були непідсудні китайським законам. Китай перетворювався на напівколонію Спроба заборонити ввезення опіуму китайським урядом стала причиною опіумних воєн з Англією.. Опіумні війни у Китаї

1840-1842 рр.-Перша опіумна війна в Китаї. Британська ескадра топить китайські судна.

Взяття англійцями Гонконгу в 1842 р.

Повстання тайпінів 1850-1864 рр.   Причини руху тайпінів 1. Послаблення влади імператора. 2. Погіршення становища селян. 3. Невідповідність між ідеальними уявленнями про державу і реальним життям.  У 1850 р. у Пд. Китай - повстання селян. Керівник - Хун Сюцюань  Заклик - створення «тайпін тяньго» - Небесної держави великого благоденства. Рух охопив значні території Пд-Сх,Сх,Пн Китаю. На своїй території тайпіни створили державу, де проголосили ідею рівності. Столицею тайпінів стало м. Нанкін.

У 1864 р. маньчжурські війська були підтримані Англією та Францією, захопили Нанкін і вчинили там страхітливу різанину. Причини поразки повстання 1. Погане озброєння повсталих. 2. Повстанці діяли розрізнено і непогоджено. 3. Не було чіткої мети. 4. Стихійність повстання. 5. Суперечки в таборі повсталих. 6. Допомога іноземців (англійців і французів) у придушенні повстання. 7. Тісний союз маньчжурських, китайських феодалів з іноземними державами в боротьбі проти повсталих.

Європейці в Китаї За свою допомогу у придушенні повстання тайпінів європейські країни отримали ряд привілеїв: Нерівноправні договори: низькі митні збори, торговельні, митні, правові, економічні, політичні привілейців ( їх не міг судити китайський суд). Китай – напівколонія Великої Британії, Франції, США, Росії.

США - політика „відчинених дверей”: „рівні можливості” усім країнам в Китаї, щоб згодом поступово витіснити всіх із Китаю і перетворити його на сфери свого впливу.

У 1894-1895 р. японо-китайська війна. Пхеньянська битва (з японської картини) Китай втратив Корею, о.Тайвань, Пескадорські острови (біля Тайваню)

У 1894-1895 р. японо-французька війна. Китай втратив В'єтнам

Поразками Китаю скористались провідні країни світу, щоб збільшити свою присутність (1897-1898 рр.) Країна   Дата договору Терміни оренди території Територія   Німеччина 1897 99 років Область Цзяочжоу, з військовим портом Циндао, півострів Шаньдун Росія 1897 25 років Порти Порт-Артур, Дальній Франція 1898 99 років Порт Гуанчжоувань Англія 1898 Порт Вейхай

Китай охопила паніка. Країна опинилася перед загрозою розподілу іноземними державами. Карикатура «Поділ китайського пирога» Основні учасники: Велика Британія, Німеччина, Росія, Франція, Японія

Європейські країни почали активну експлуатацію підвладних регіонів Імпорт іноземних товарів Будівництво залізниць для транспортування товарів Налагодження сучасного поштово-телеграфного зв'язку Масове розорення дрібних ремісників Втрата роботи перевізниками та поштарями - Будівництво залізниць руйнувало селянські поля, будівлі, іноді прокладалися через кладовища Почалося хвилювання населення, що опиралося модернізації країни та виступало проти проникнення європейців – «за захист своєї оселі та могил предків »

Імператриця Ци Сі, що правила з 1898 р по 1908 рік. З метою укріплення Китаю у 1898 р. група китайських аристократів, наближених до імператора Гуансюйу, ініціювали проведення реформ. Імператор видав близько 60 указів, які були спрямовані на модернізацію країни. Але реформи здійснювалися лише 103 дні.  В країні посилилися антиєвропейські настрої , які підтримала імператриця За наказом імператриці Ци Сі реформатори були страчені, а реформи припинені.  

Проти іноземних поневалювачів спалахнуло «Боксерське повстання» (повстання іхетуанів) 1900-1901 рр. отримало назву від гасла повсталих «Кулак в ім'я справедливості» (вірили в силу рукопашного бою – традиційних бойових мистецтв). Іхетуані вбачали в європейцях загрозу, тому почали вбивати усіх місіонерів, європейців, китайців-християн. Спалювали та руйнували церкви, місії, християнські школи. Після великої різанини в Пекині в ситуацію втрутилися європейські країни

Спочатку імператриця Ци Сі підтримала повсталих, проти після введення військ Великої Британії, Росії, Франції, Японії, США, Німеччини, Австро-Угорщини оголосила повсталих поза законом Придушення інтервентами повстання Страта «боксера»

https://www.youtube.com/watch?v=e_5nxDtQQUE

Сіньхайська революція 1911— 1912 рр. — революція в Китаї, яка спричинила повалення маньчжурської династії Цін і проголошення Китайської республіки. За східним місячним календарем вона розпочалася в рік миші (китайською мовою — «сіньхай»).   Передумови  • Провал двох спроб здійснення урядом реформ, спрямованих на модернізацію країни, наприкінці ХІХ і в першому десятилітті ХХ ст.  • Напівколоніальне становище Китаю. Панування іноземного капіталу перешкоджало розвитку національної економіки  • Різке падіння в суспільстві авторитету маньчжурської династії Цін, яка завжди виконувала вимоги іноземних держав-колонізаторів  Причини  • Необхідність позбавлення влади маньчжурської династії, яка перешкоджала здійсненню модернізації Китаю  • Зростання  серед різних соціальних верств невдоволення пануванням у Китаї іноземних колонізаторів і прагнення перешкодити подальшому закабаленню своєї країни  Підготовка  • товариство «туминхой» («Об’єднаний союз»), створене в 1905 р. із членів різних опозиційних організацій Сунь Ятсеном 

Основні події  Сіньхайської революції 1911-1912 рр. • 10 жовтня 1911 р. Відбулося повстання солдатів військового гарнізону в місті Учань (район Уханя). Почалася революція  • Кінець листопада 1911 р. 15 провінцій Південного, Центрального і Північного Китаю оголосили про звільнення від панування маньчжурської династії  • 29 грудня 1911 р. Зібрання делегатів китайських провінцій, охоплених революцією, проголосило Сунь Ятсена тимчасовим президентом Китайської республіки • 12 лютого 1912 р. Останній маньчжурський імператор зрікся престолу. Офіційно скасовано монархічну форму правління  • 1 лютого 1912 р. іноземні держави загрожували інтервенцією в разі продовження громадянської війни. За досягнутою угодою Китай залишився республікою, а Сунь Ятсен поступився посадою президента Юань Шихаю, прихильнику поміркованих реформ. Завершення революції

У 1910-1911 рр. в Китаї сталася «Сінхайской революція», що повалила останнього імператора Пу І. Китай був проголошений республікою. Президентом став Сунь Ятсен один з лідерів партії Гоміньдан (національної партії), пізніше передав владу Юань шику. Останній імператор Пу І (1908-1911рр.. Сунь Ятсен. Президент Китаю в 1911 р Юань Шикай, президент Китаю з 1911 по 1916 рр..

Підсумки та історичне значення  Синьхайської революції • Усунуто від влади маньчжурську династію Цін, яка панувала в Китаї 267 років, ліквідовано монархію і проголошено Китайську республіку  • Революція залишилася незавершеною, але заклала підвалини для майбутніх перетворень Національна народна партія (Гоміндан), очолювана тимчасовим президентом Сунь Ятсеном не втримала влади і та номінально перейшла до головнокомандувача китайської армії Юань Шікая. Придушивши повстання прихильників Сунь Ятсена, Юань Шікай став президентом країни і в 1914 р. розпустив парламент. Після смерті в 1916 р. Юань Шікая, Сунь Ятсен відновив свої політичні позиції й спрямував зусилля на відновлення втраченої єдності республіканського руху.