Музи Шевченка (літературна вітальня для учнів 10-11 класів)

Музи Шевченка

(літературна вітальня для учнів 10-11 класів)

 Ошатно прибрана зала: портрет Т.Г.Шевченка; назва «Музи Шевченка»; Картини – портрети жінок Т.Г.Шевченка; стіл з канцелярським приладдям (чорнильниця, перо, аркуші паперу); мольберт; спроектована мультимедійна дошка з епіграфом:

І в коханні і будні, і свята,

Є у ньому і радість, і жаль…

Ліна Костенко

Вступне слово вчителя.

Звучить музика «Думи мої, думи мої…».

Виходять ведучі.

         1 ведучий. Кохання – це незвичайне, всіма оспіване почуття. Почуття, яке підносить душу до неба і втоптує її  в болото.

         2 ведучий. Кохання спонукає  до життя і через яке хочеться померти. Через кохання звичайної людини розкривається її душа, а через кохання митця, генія – пізнається атмосфера його часу, таємниця його творчості.

         1 ведучий. Ім’я Шевченка завжди спалахує при суспільних потрясіннях, яких у слов’ян завжди вистачало, хоча сам поет ідеал бачив у тому, що «і буде син. І буде мати, і будуть люде на землі».

         2 ведучий. В останні роки ми якось трішки призабули, що Шевченко – великий захисник жіноцтва, співець їхньої  долі. Можливо й Україну так любив поет тому, що це слово – жіночого роду.

         1 ведучий. Тарас Григорович  Шевченко був глибоко нещасний в особистому житті. Пекуча мрія Кобзаря про дружину, дітей, про родинне щастя залишилася маревом. Але кохав він, кохали його…

         2 ведучий. Першим великим почуттям поета було його дитяче кохання до Оксани Коваленко.

Учениця Оксана Коваленко

Я, Оксана Степанівна Коваленко – подруга Тараса Шевченка. Коли мені було 14 років помер мій батько, а в 15 від натуральної хвороби і мати. Залишилася я сиротою, як і Тараса. Я була старша за нього а 3 роки. І дружба тривала недовго, але у нас було повне порозуміння. У 1829 році ми розлучилися назавжди, коли Тарас переїздить до Вільна. Я у 1840 році вийшла заміж за кріпака із сусіднього села Карпа Миколайовича Сороку, народила двох доньок – Параску та Варвару.

Долі наші розійшлися.

        1 ведучий. Саме ця дівчина стала для Кобзаря його  Беатріче, а її особиста трагічна доля стала найбільшою трагедією серця поета. Поезії «Мені тринадцятий минало», «Ми вкупочці росли», «Не молилася за мене» присвячені Оксані.

Читає учень вірш «Ми вкупочці росли»

         2 ведучий. Живучи з паном Енгельгардтом 1830 року в м.Вільно, 16-літній Т.Шевченко закохався у польку Дуню Гусиковську. Завдяки їй оволодів польською мовою. Спілкування з нею пробудило в поета почуття людської гідності та палке бажання здобути свободу.

1 ведучий. У «Щоденнику» (запис від 5 вересня 1857 року) поет згадує: «Уві сні бачив церкву святої Анни у Вільно і в цій церкві, під час молитви, милу Дуню, чорноброву Гусиковську»

Учениця – Ядвіга Гусіковська

Мене звуть то Дуня, то Ядвіга. Полька, походила з  Варшави, але після смерті батьків жила в заможньої тітки, міщанки з Вільно.

Я швачка, двома роками була старша від Тараса, працювала в кравецькій майстерні, обслуговувала клієнток з аристократії, зокрема і дружину пана Енгельгардта Софію Григорівну.

Вільнолюбива. Може, ця якість характеру і поєднала нас з Тарасом. Ми палко кохали один одного. І невідомо, як склалися наші стосунки, якби не польське повстання. Так Енгельгардт злякався і втік, а з ким покинув мене і мій коханий Тарас.

 

 

         2 ведучий. Незаперечним залишається факт у Шевченковій долі: кохання до Ядвіги розбудило в ньому хлоп’ячу гордість, піднесло його у власних очах, підбадьорило, сповнило радістю його шістнадцятирічне серце.

         1 ведучий. А далі був Петербург… Викуп з кріпацтва… Петербурзька Академія мистецтв… Поет захопився Амалією Клоберг…

Учениця – Амалія Клоберг

 

За національністю я німкеня, мені було 15 років, коли познайомилася з Тарасом. До мене Тарас відносився як до сестри, тому я відчувала його несміливість, сором’язливість.

У 1839 році я йому позувала. Вийшов портрет молодої натурщиці з розпущеним волоссям, напівдитячим ротом, і великими «гросен – гросен» очима.

«Я ніхт вимовляти його прізвища часто – замість Шевченко говорила Чевченко – і на догоду мені він підписав своє ім’я на портреті так, як я його вимовляла»

Але наша історія кохання не мала щасливого кінця. Вдруге ми з Тарасом побачилися, коли повертався він із заслання.

 

         2 ведучий. Її образ Т.Шевченко виписує в повісті російською мовою «Художник» під ім’ям Паші – молодої дівчини-сироти, яку збезчестив розпустник мічман.

Зачитування уривку з повісті Т.Шевченка «Художник»

 

         1 ведучий. Найчастіше Кобзар захоплювався жінками. А ось дочка відомого діяча Варвара Рєпніна сама закохалася в поета.

         2 ведучий. Вона першою, нехтуючи суспільними забобонами, назвала його генієм і сміливо простягла Шевченкові руку, не дивлячись на те, що між ними лежала велика соціальна безодня.

Учениця – Варвара Рєпніна

Мені вже 35. Я дочка князя Миколи Рєпніна. Захоплена талантом і поезією Тараса Шевченка, закохалася в нього на все життя, адже «його не можна було не любити». Я усіма силами своєї душі боролася з пристрасним почуттям. Але Тарас не зміг змусити своє серце відповісти на мою щиру любов.

Я дуже його ревнувала, повчала, не розуміючи, що обдаровану людину не можна тримати в рамках.

Між нами існувала тільки тепла довірча дружба, що не урвалася майже до останніх років життя Тараса.

         1 ведучий. Невідомо, чи відсутність справжнього почуття з боку поета, чи соціальна нерівність між ними і Варварою, стали перепоною на шляху до поєднання долі дівчини з долею Т.Шевченка.

         2 ведучий. Розгадка цієї таємниці назавжди  залишилася в їх серцях. Але вже те, що Т.Г.Шевченко присвятив В.Рєпніній поему «Тризна», яку написав російською мовою, і подарував їй свій портрет, свідчить про глибоку симпатію до цієї дівчини.

Читається уривок з поеми «Тризна» у супроводі музики

         1 ведучий. Закінчивши Академію уже відомим портретистом і автором «Кобзаря» Тарас Григорович в 1843 році їде на Україну. Саме тоді Шевченко пережив і своє єдине велике кохання.

         2 ведучий. Поет так цнотливо оберігав честь своєї коханої, що ми, на жаль, маємо небагато свідчень їхньої романтичної таємниці. Його коханням була Ганна Закревська – дружина полковника Платона Закревського, власника селища Березова Рудка на Полтавщині.

Учениця – Ганна Закревська

Хоч мені і 21 рік, але маю чоловіка. Рано вийшла заміж – у сімнадцять.

Коли побачила Шевченка, зразу ж закохалась в нього, та ще й до того він писав мій портрет: «Перед моїм портретом зупиняються і довго стоять люди, навіть ті, які нічого не знають про історію кохання Шевченка, бо мої очі невідступно переслідують їх. На кожному іншому з портретів Шевченка, стилізованих за модою того часу, немає таких очей, немає такого трагічного, душевного життя очей, такого слізно-ніжного промовистого погляду, як на моєму портреті. Мої очі були синіми. Хоч синіх очей поет майже ніколи не оспівував, бо улюбленими очима його поем були очі карі».

 

 

         1 ведучий. Саме Ганні Закревській поет подарував свою поему «Слепая», поезії «ГЗ», «Якби зустрілися ми знову…»

         2 ведучий. У рядках, які він присвятив своєму «єдиному великому коханню», звучить неприкритий біль самотності, попри який серце поета зберегло велике нерозділене почуття до «свята чорнобривого», на превеликий жаль, - до заміжньої жінки.

Читаються вірші «Як зострілися ми знову», «ГЗ»

         1 ведучий. Під час першої подорожі до України Т.Шевченку дуже сподобалась донька священика Григорія Кошиці – Феодосія. Дівчина жила в той час разом зі своєю родиною в селі Кирилівці. На храмове свято поет приїжджає свататися, але чомусь він не подобається батькам дівчини і отримує гарбуза.

         2 ведучий. Невідомо, як ця подія відобразилася на почуттях Т.Шевченка, а ось попівна не наважилася протестувати і йти проти батька. Невдовзі дівчина збожеволіла і в 1884 році померла.

Звучить пісня «Якби мені черевички»

         1 ведучий. Згадуючи цю дівчину, поет присвячує їй ліричні рядки своїх творів, пройняті ніжністю і любов’ю.

Читаються поезії «Маленькій Мар’яні», «На вгороді коло броду»

         2 ведучий. Узимку 1854 – 1855 рр. Шевченкові знову блиснула зірка кохання й закотилася. Йдеться про дружину коменданта Новопетровської фортеці, матері 3- х дітей Агату Ускову. Поет захопився нею безтямно, відчайдушно. А скільки і яких високих мрій було виткано в душі!

         1 ведучий. 10 лютого 1855 року поет написав» «Я полюбил её возвышенно, чисто, всем сердцем и всей благодарно. Моей душой». На жаль, місцеві пліткарі своїми пересудами порушили ці безпосередні взаємовідносини, але й потім Т.Шевченко і А.Ускова довго підтримували дружні стосунки.

         2 ведучий. Після того, що пережив Т.Г.Шевченко на засланні, почуття самотності ще більше заполонило страждаючу душу поета, і він остаточно будь за що вирішив одружитися.

         1 ведучий. Повертаючись із заслання, 43-річний Тарас Григорович наприкінці 1857 року у Нижньому Новгороді познайомився з дуже вродливою 16-річною актрисою Катрусею Піуновою. Без тями закохавшись, поет просить батьків віддати за нього їх дочку, але знову отримує відмову, яку рідні Катрусі мотивують тим, що вона ще дитина, а поет годиться їй в батьки.

         2 ведучий. Восени 1858 року Піунова переїхала в Казань, а через 2 роки вийшла заміж за актора Максиміліана Шмідтгофа. Саме тому сторінки його останніх романів ті рядків його поезій того періоду читати сумно і боляче.

         1 ведучий. Любов, кажуть, сліпа. І генії в цьому відношенні не є винятком, бо вони такі ж самі люди, як і всі інші вони  підвладні цій хворобі. Прикладом цього може служити останнє почуття, яке спалахнуло в серці Т.Г.Шевченка – кохання до Ликери Полусмакової, колишньої кріпачки і наймички.

         2 ведучий. Для Тараса Григоровича Ликера була останньою соломинкою, останнім шансом врятуватися від самотності, останньою надією на створення маленького сімейного раю.

Читання вірша «Ликерії»

         1 ведучий. Поет запропонував дівчині одружитися і переїхати до України. Він сподівався, що поруч з нею йому буде легше пережити всі негаразди, йому вдасться знайти своє щастя у «хатині тихій і веселій», бо неодмінною умовою сімейної благодаті Т.Шевченко вважав ідилію між подружжям, ідилією у власній домівці. Але й тут не судилося поетові здобути своє щастя – Ликера йому відмовляє і  через деякий час виходить заміж за перукаря Яковлева.

Читання вірша «Л»

         2 ведучий. До кінця життя серце Т.Шевченка переповнюють розпач, біль та безнадія від усвідомлення всепоглинаючої, дуже страшної самотності.

         1 ведучий. У поетичних рядках пізньої творчості Кобзаря спочатку відчувається радість кохання, а потім невимовний душевний біль і повний крах надій.

Його любовні поезії надзвичайно сумні, а подекуди навіть трагічні, як і сама доля поета.

Проектується портрет Шевченка

 

 

         2 ведучий. Але можна з впевненістю стверджувати, що саме завдяки жінкам навіки залишається з нами той, «хто зробив своє велике діло, хто не зазнав щастя живим і кого ждало інше щастя вже по смерті, тяжко зароблене щастя, безсмертне слово во віки і віки…»

Заключне слово вчителя