Музичне мистецтво України 1 частина

Музичне мистецтво України

Витоки. Витоки української музичної культури губляться в минулих тисячоліттях. До найдавніших пам’яток музичного мистецтва належать:духові інструменти з рогів тварин, дудочки з пташиних кісток, що нагадують флейту Пана, металеві бубонці йбрязкальця, тризубці з пташками-дзвіночками,

Наші предки, східні слов’яни, мали багатожанровий фольклор, грали на різноманітних музичних інструментах. Архаїчні пісні, хороводи, ігри складалися в календарно-обрядові та родинно-обрядові цикли.

В літописах легендарний Боян зі «Слова о полку Ігоревім» співав, акомпануючи собі на гуслях (інша назва — псалтеріум, або псалтир). Виникає новий фольклорний жанр — билини, в яких оспівували захисників рідної землі, народних героїв.

True. На фресках Софійського собору збереглися зображення виконавця на гудку — інструменті, схожому на скрипку. Також там можна побачити цілий ансамбль музикантів, які грають на флейті, сурмах, струнних інструментах, подібних до лютні та ліри, металевих тарілках, дзвонах, парних барабанчиках, а також, можливо, на пневмонічному органі.

Флейта. Сурма. Лютня. Ліра

Part 2 Духові інструменти часів Київської Русі: У військових оркестрах і побуті використовували духові та ударні інструменти: сопілки, кувички, окарина, труби, роги, волинки (жалейки), бубни, тарілки, накри (подвійні барабани типу литавр).

КобзаріЗа козацько-гетьманської доби, під час національно-визвольної боротьби, розквітло мистецтво кобзарів, виникли думи.

Улюбленим інструментом українців стала кобза (пізніше її замінила бандура).

Пізніше набули поширення багато інших інструментів: на західноукраїнських землях — цимбали, у східній і центральній Україні — басоля і козобас (нагадує віолончель і контрабас).

Рубель і качалка. Деркач. Затула. Шумові — підкова, деркач, рубель, качалка, затула. Підкова

Упродовж козацько-гетьманської доби опоетизовували історичні пісні, в яких є образи реальних осіб — гетьманів, козацьких ватажків, народних месників. Історичним пісням притаманні маршові ритми, чітка куплетно-варіаційна форма, виконання хором без супроводу. Наприклад, «Ой на горі та женці жнуть» “ Ой у лузі червона калина”

Суспільно-побутові пісні — козацькі, чумацькі, бурлацькі, наймитськіРодинно-побутові пісні - ліричні, жартівливі (гумористичні, сатиричні), танцювальні.

Упродовж багатьох століть роль центру музичного професіоналізму відігравала церква. На початковому етапі сформувався одноголосний церковний спів, згодом виникло багатоголосся. Головна відмінність східного (православного) християнського музичного ритуалу від західного (католицького) полягає у використанні виключно хорового співу а капела.

Партесний спів, який фіксували вже не знаками-крюками, а новим «київським» лінійним письмом із квадратними нотами. Партесну музику опановували у братських школах (Київ, Львів, Острог, Луцьк). Узагальненням цієї практики стала «Граматика мусікійська» Аркуш із «Мусікійської граматики» М. Дилецького. Нотний Ірмолой (рукописні книжки ХІV—ХVІ ст. із духовними наспівами)

Так з’явилися світські вокальні жанри: спочатку канти і псалми, які брали до репертуару мандрівні дяки й лірники, згодом — пісня-романс, що виконували під акомпанемент клавікорду, бандури, торбану, а пізніше — фортепіано або гітари.