« На орлиних крилах мрії від буденщини до висот повнокровного щастя» ( за творчістю Лесі Українки, Михайла Коцюбинського )

Українська література 10 клас

Підготувала: Вчитель української мови і літератури Сокирко Олена Іванівна

Тема : « На  орлиних крилах мрії від буденщини до висот повнокровного щастя» ( за творчістю Лесі Українки, Михайла Коцюбинського )

Мета : порушуючи « одвічні  проблеми « людства- сенсу людського життя, щастя, краси, кохання, виховувати дітей відкритими і добрими, стійкими до зла і душевної порожнечі, навчати літератури за законами мистецтва

Тип уроку : узагальнення і систематизація набутих знань.

Форма уроку : урок- діалог з елементами інсценізації.

Обладнанння : гуцульські мелодії, репродукції картин видатних людей, мультимедійна дошка, фрагменти фільмів про письменників, презентації  творчості Л.Українки і М.Коцюбинського, запис поезій Л.Українки

Хід уроку:                                          

                                                                     Щастя як сон-

                                                                     Сон золотий з голубими примарами,

                                                                      З ясними мріями , з любими чарами,

                                                                       Котрим нема заборон…

                                                                       Будь молодий , золотий, опромінений,

                                                                       Сяй, ніби прапор на сонці розвинений,

                                                                        Щастя свого не губи….

                                                                                                           ( М. Вороний)

I Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Аналіз « Лісової пісні» Л.Українки

1.Полілог « учитель- учні»

 Учитель : У чому полягає сенс життя? Це питання ставили перед собою мудрі філософи всіх епох і народів, хвилювало воно і звичайних людей. Але відповісти на нього , збагнувши світ у собі і поза собою , складно, хоч одночасно і досить просто. Людина живе, щоб бути щасливою, щоб наділити щастям ближніх своїх, рідних людей, а якщо брати ширше, то взагалі всіх тих, із ким нас зводить доля.

По- перше, нам доведеться з ясувати такі деталі:

• Що таке щастя?
• Чи всі люди сприймають щастя однаково? Від чого це залежить

( Учні відповідають на поставлені запитання)

Слово вчителя: Говорять, що щастя-це здатність глибоко й повно відчувати. Кожна людина- всесвіт, а не універсальна йог модель, кожна людина до щастя йде своїми стежками.

• А як вам здається, чи змінювалося мірило щастя у людей  різних часів?

( Учні висловлюють власні міркування )

Слово вчителя: Давайте простежемо, яким уявляють справжнє щастя герої двох творів української літератури: драма- феєрія «Лісова пісня» та повісті « Тіні забутих предків».

***(Перегляд фрагментів фільмів вивчених творів: Лесі Українки та Михайла Коцюбинського)

Тернистими стежками життя вели Мавку  й Лукаша, Іванка  й Марічку неперевершені майстри художнього слова Леся українка та Михайло Коцюбинський.

Саме вони стануть нашими провідниками на уроці , допоможуть нам говорити по-земному про високе.  Але наший урок сьогоднішній – це співтворчість трьох моралістів : письменника, вчителя, учня. Отже, запрошую вас піднятися на орлиних крилах мрії до висот повнокровного щастя.

***(Лунає гуцульська мелодія. Учениця й учень по черзі читають рядки епіграфа)

Учень: А мета наша – розібратися в тому, що саме вкладали в поняття « щастя» герої творів  Лесі Українки і Михайла Коцюбинського.

Учитель (розповідає з демонстрацією презентації) 

Вершина драматургічної спадщини Лесі Українки – драма-феєрія « Лісова – пісня «. Та  найголовніше те, що нікого цей твір не залишив байдужим. Навіть сама поетеса ставилася до « Лісової пісні» з особливою ніжністю.

Учениця у ролі Лесі Українки: А я таки сама «неравнодушна» до сеї речі, бо вона мені дала стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша. Мені здається, що я  просто згадала наші ліси й затужила за ними( на фоні картини Гуцульщини) А то ще я й здавна тую мавку »в уме держала «,ще аж із того часу, як ти в Жаборинці мені щось про мавок розказувала….Зачарував мене цей образ ( Лист до матері.1912р)

Учитель: Чому ж Мавка  стала таким дорогим образом для Лесі Українки?

Учні : Мавка- це мрія, ідеал гармонійної людини, вічного хисту, краси, жіночої жертовності.

Учитель: Чи зазнала лісова красуня хвилин справжнього повнокрилого щастя ?

Учні : Справжнє свято щастя і кохання ми спостерігаємо у першій дії твору.( Перегляд фрагменту фільму слова підтвердження) На голос Лукашевої сопілки «відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає яріше дика рожа….» Як же  могло не почути цього чарівного голосу Мавчине серце ?

2. Інсценування першої дії драми-феєрії
3. Продовження полілогу » учитель-учні

Мелодія сопілки і пісня лісу супроводжує історію кохання Лукаша і Мавки. Вона безмежно щаслива, але  в її серці зароджується передчуття чогось сумного. (Перегляд фрагменту фільму »Лісова пісня»)

Учні : Кінець першої дії –останній монолог  Мавки, яка помічає журливу березу і вербу, що ронить сльози. Це вже передчуття «пізнього літа», що прийде в наступній дії. А поки що тільки вагання: «Що ж мені суджено – щастя чи мука?»

4. Виразне читання цього уривка твору
5. Продовження полілогу » учитель-учні

Учитель: І що ж судилося Мавці?    (На жаль, мука)

Учитель: Чому ж разом з останніми квітами пізнього літа, зжатими із стиглим житом, полягло й кохання Лукаша до Мавки?   (Причина в Лукашеві. На який час кохання до Мавки окрилило хлопця, але не дало йому болото буденщини відірватися від землі і здійснити високий політ мрії. За життєвими клопотами, материними доріканнями меркне в душі  Лукаша все прекрасне. Звідси розрив із Мавкою й одруження із духовно вбогою Килиною).

Учитель: Не зміг Лукаш відірватися від землі. Він сам відмовився від свого щастя .Чи варто ж було лісовій красуні у зорянім вінку кинути світ природи, фантастичних істот і піти на зустріч своєму , так би мовити, куцому щастю?  (Варто. Мавка не могла жити по- іншому. Мавка – це притаманне молодості радісне чекання любові.)

Учитель: Ми вже визначили, що проблема кохання, порушена поетесою у творі, одна з основних, бо саме це безмежне почуття дарує велике щастя. Чому ж  Мавка за нього не бореться ?   (А чи завжди за таких життєвих обставин слід боротися ?  От Килина, цілковита протилежність  Мавки, за «своє» тримається руками й ногами. Мавка ж, яку відштовхнув Лукаш, продовжує кохати так сильно, що її любов стає вічною. Так кохати можуть лише ідеальні люди).

Учитель: Такі, як Леся Українка, котра пережила справжню трагедію серця. Тільки вели ка любов давала сили нездоровій після берлінської операції дівчині доглядати за смертельно хворим Сергієм Мержинським, втішити і….писати листи від його імені іншій жінці, котру він любив! Після смерті Мержинського у листі до  М.Павлика вона пише так….

Учениця у ролі Лесі Українки         

« Я була взагалі така побита, що просто боялася озиватися до людей, аби їм не завдати смутку. Ся зима була для мене дуже тяжка, я була півроку у моральному пеклі, а  два місяці були такі, що справді не знаю, як я їх витримала»

6. Полілог «учитель – учні»

Учитель: Один із провідних мотивів нашої сьогоднішньої бесіди- утвердження повнокровного щастя в умінні любити, виявляючи благородство, даруючи добро. А Добро примножує добро.

Ми з вами зробили вже висновок, що Лукаш не борець свого щастя. Зрада Мавки й одруження з Килиною підтверджує це. А чи зрозумів Лукаш, що він втратив? ( Відчуття втраченого щастя  супроводжує Лукаша)

Учитель: Ця тема звучить у діалозі  Лукаша і « загубленої долі» ,яка колись супроводжувала його щастя. Давайте звернемося до нього.

7. Виразне читання за ролями третьої дії драми-феєрії
8. Слово вчителя

Пішла і зникла в снігах Лукашева доля, але подарувала вона йому останню зустріч із  Мавкою, а може, з білою прозорістю, що лише нагадує царівну в зорянім вінку. А ще показала на вербову гілку- сопілку й останню мелодію подарувала, сумну, як зимовий вітер, як жаль про щось загублене і незабутнє. І останній монолог  Мавки, і ще одну ясну місячну весняну ніч. А весну перемогти не можна, як не можна вбити мрію, прагнення до краси, до висот  повнокровного щастя.

(Лунає мелодія сопілки)

9. Виразне читання останнього монологу Мавки та перегляд фрагменту фільму « Лісова пісня»

2. Аналіз твору « Тіні забутих предків» М.Коцюбинського

         1) Полілог « учитель- учні»

Учитель: Ми з вами перегорнули останню сторінку «Лісової пісні «,а я й досі чую мелодію сопілки. Може, трохи не так вона грає, і назву ця сопілка має незвичайну- флояра. Звідки ж він, цей чаруючий душу звук?

(Лунає мелодія  флояри)

Учні : Мелодія ця народилася на дивовижній Гуцульщині, серед мальовничих Карпат. Увібрала вона в себе красу лісів, шум гірських потоків, пахощі гуцульських полонин, а ще- мрію про щастя.

Учитель: А що ж вкладали в поняття «щастя» Іванко й Марічка- герої повісті М.Коцюбинського « Тіні забутих предків» ?

Перший учень: Іван і Марічка «діти природи» ,і для них щастя- в гармонії людини і природи, в гармонії почуттів і дій. Іванові, стрункому, як смерічка, казкові дикі гори розкривають свої таємниці і дарують чарівні мелодії.

Другий учень: А якщо говорити про Марічку, то що б вона не побачила, що б не сталося в світі- усе у неї виливалося в легку й прозору пісню. Безліч співанок знала Марічка, та ще й уміла їх складати. Отже, юнак і дівчина настільки поетичні, чисті, ніжні, що можна сміливо сказати- це дві половинки одного цілого.

Учитель: А першу зустріч Іванка і Марічки пригадуєте? В ній ,мабуть, гармонії не було. (Перегляд фрагменту фільму

2) Інсценування першої зустрічі героїв

(ролі виконують учні молодших класів)

Іван: Ага!  Се, певно, Гутенюкова  дівка!( штовхає дівку, видирає з рук кісники і викидає їх)

Марічка  (зігнута вся, дивиться на нього і спокійно говорить).Нічо…У мене є другі…Май ліпші… Мене неньо…купили нову запаску…І мережані капчурі…

Я  си обую файно та й буду дівка.

Іван: а я вмію грати денцівку.

Марічка: Наш Федір зробив си файну флояру…та як заграє…

Іван (надувся). А я вже щезника бачив.

Марічка ( здивовано дивиться на нього).А  нащо ж ти б’ єшся ?

Іван : А ти нащо коло воза стояла?

Марічка (подумавши трохи, дістала з-за пазухи цукерку, половину відламує, а другу половину дає Іванкові). Ади ! На!

     3. Полілог» учитель- учні-ліричний герой»

Учитель: Подивіться на Марічку, хіба ж це не диво Карпатських гір)?

   (перегляд картини »Карпатські гори»)

Маленька красуня і- філософ. Саме вона допомагає Іванкові вирватися з давнього коло сімейної ворожнечі і зрозуміти згодом, трохи пізніше, що воно таке- справжнє щастя. І лише в кінці, коли судилося Іванкові, як і Лукашеві зустрітися зі своєю долею(алегоричний образ нявки-лісової русалки),вона вустами Марічки скаже:» Я покохала тебе одразу»

За що ж, Марічко, скажи?

Учениця у ролі Марічки(дорослої).Я любила ,як, ми сходилися тут, у сему лісі: Іванко-любчику йграв мені, а я закладала свої руки йому за шию та й цілувала кучерики любі. А ще я любила, коли він грав на флояру. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав  мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки.

Учень у ролі Іванка(дорослого) Марічка озивалася на гру флояри, як самичка до дикого голуба. І я кожної миті бачив перед собою її миле обличчя, її просту і щиру ласкавість, чув її голос, її співанки…

Учитель: Іване , Марічко! Мрійники наші, поклонники краси і її творці! Чому ж для вашого  кохання не знайшлося місця на землі?

Марічка: Наше кохання було більшим і сильнішим за життя. »Не набутися нам…» (Марічка повільно йде)

Іванко: Після того, як взяла Марічку повінь, великий жаль вхопив мене за серце. Я блукав по лісі, поміж камінням, у заломах, як ведмідь, що зализує рани, і навіть голод не міг мене прогнати у село. Знаходив ожини, рогози, пив воду з потоків і тим живився. Потому щез. Люди гадали, що загинув із великого жалю, а дівчата склали співанки про наше кохання і смерть, які розійшлися по горах.

Учитель: Шість років нічого не було чути про Івана, на сьоме раптом з’ явився. Худий, зчорнілий, багато старший за вік, але спокійний. Ще через рік одружився.

Бесіда:

****Як ви ставитеся до одруження Івана?

****Чому він вибрав Палагну ?

**** Чи це не зрада Любові?

Перший учень: Треба було газдувати ,А Палагна була з багатого роду, здорова,

працьовита. Тепер Іван мав коло чого ходити-саме плекання маржинки сповнювало його серце радістю. З Палагни була добра господиня, і свої вічні турботи Іван ділив з нею.

Другий учень: Щодо зради Марічки то її не було. Адже Іва н не кохав дружину, це ніколи не спадало йому на думку. Він газда, вона газдиня, і хоч дітей і не було, зате була  худібонька.

Учитель: Без господарства, худоби гуцулові не прожити, це зрозуміло. Та хіба Іванові жити лише цим? Не міг «своїм життям до себе дорівнятись Лукаш». А в Івана у душі також відчуття непрожитого життя. Чому?

Перший учень: Загинула Марічка. І разом з нею зник цілий світ.

Другий учень: Поруч- Палагна, яка бажає солодкого  життя. А сита душа ніколи не розуміє сильних емоцій, кипіння почуттів, тобто справжнього руху життя і справжнього щастя.

Учитель: І знову ми з вами стикаємося із протистоянням мрії і дійсності. Із загибеллю Марічки – Іванової мрії, щастя- парубок втратив поезію, гармонію, світло життя.

Учень у ролі Івана: Тлусок обіймає моє серце, душа болить, душа банувала за чимось кращим, хоч невідомим, тяглася в інші, кращі світи, де можна б спочити

II. Підбиття підсумків уроку:

       1.Підсумкова бесіда

   Учитель: Скажіть ,друзі, а коли ви слідкували за долею героїв чи не було у вас відчуття, що щастя – як той синій птах із пісні. Немовби він ось тут у руках,- та враз схопиться вгору, залишивши по собі лише спомин….і душевну порожнечу.

Перший учень: На якийсь час мою душу  огорнув якийсь смуток. Адже загинули Іван і Марічка, Лукаш, а разом із ним і частинка серця невмирущої Мавки. Але порожнечі душевної  я не відчув.

Другий учень: А я хочу додати, що не в кожного вистачить глибини і сили душі на таку природне вірність, на кохання, як у Мавки, Івана і Марічки. Тому і здійснили вони в житті омріяний політ у височінь, зазнавши справжнього щастя. На жаль, не можу сказати цього про Лукаша, якому душевна «недостатність» не дозволила зрозуміти самого себе.

Учитель: Щоб ми змогли виконати завдання уроку якнайповніше, пропоную вам послухати виступ учня- мистецтвознавця.

    2.Виступ учня- мистецтвознавця

Підібрати експозицію для сьогоднішнього уроку мені було особливо, складно, тому що на картинах багатьох художників я бачив щасливі обличчя людей, щасливі по- справжньому, але всі їх принесли і показати неможливо. Те, що відібрано мною для  уроку- перед вашими очима. Подивіться на обличчя людей, яких ми раніше не знали. Хіба не найбільше щастя на землі- тримати на руках свою дитину? (Учень звертає увагу  класу на такі картини: Рафаель « Мадонна Темпі», Боровиковський «Портрет невідомої з дитиною»).

Справжнє щастя- бути поруч із коханою Джульєтою (В.Шекспір «Ромео і Джульєта»).

Щастя- повернутися з війни, знаючи, що попереду весна і мир( Марченко « Кінець війни» )

Щастя- спостерігати, як зацвітає первоцвіт, ніби вітаючись зі світлом, з нами і нашими нащадками. І хоч усі ці картини виконані в різній  живописній манері, їх об’ єднують справжні, а не уявні цінності.

     3. Заключний полілог « учитель- учні- літературний герой»

Учитель : А тепер, мої любі, давайте поєднаємо сказане і виведемо формулу щастя, адже таке завдання ми висували для себе на початку уроку.

Учні: Та не можливо це. Бо кожна людина-всесвіт, і ніяких загальних рецептів

щодо її щасливої долі бути просто не може. Але все-таки головне- розуміти самого себе.

Учитель: І це дуже важливо. Адже людина сильніша, краща, ніж сама про себе гадає. Цю істину утверджують Леся Українка та Михайло Коцюбинський.

Це вони вчать нас збагнути світ у собі й поза собою. Що з того, що життя буває різним: прекрасним і нестерпним, незрозумілим, складним, жорстоким….але за

всіх обставин у нього є одна безцінна перевага: воно- справжнє. І воно обов‘язково  подарує вам велике щастя. Не розминіться ж із ним!

 ( Виходять учні, що виконували ролі Мавки і Лукаша, Івана і Марічки. Читаючи по два рядки вірша)

Мавка:                           Як важко все життя до себе йти,

                                       Дивитись в небо, чашею пролите.

Лукаш:                    Спинятися, наводити мости

                                      І за собою зразу ж їх палити.

Іван:                           Як добре знати, що тебе веде

                                    Твій власний шлях-єдиний із можливих.

Марічка :                   Що легше є, але нема ніде

                                    Таких упертих і таких щасливих.