-
Реформи Марії Терезії та Йосифа II були спробою осучаснити імперію, гармонізувати соціальні і національні відносини, які певною мірою змінили життя українських селян і духівництва.
-
Аграрна реформа покращувала стан селянства, імператорський указ проголошував звільнення селян від поміщиків: чітко визначався розмір панщини (3 дні на тиждень), надавав селянам право одружуватися, звертатися до суду.
-
Релігійна реформа зрівнювала у правах церкви, поліпшилося матеріальне становище і соціальний статус греко-католицького духівництва. На відміну від православного, греко-католицьке духівництво обстоювало інтереси народу, перебрало на себе роль очільника українців.
-
У Львові у 1784 році відкрили університет, до 1809 року при ньому діяв руський інститут, де на філософському і богословському факультетах навчалися українці.
|
-
Реформи не були настільки глибокими, щоб суттєво змінити ситуацію, що склалася ще за часів Речі Посполитої. Українці не могли похвалитися культурним та економічним розвитком свого краю.
-
Серед українців не було шляхти, міщанства, інтелігенції, український народ представляло лише селянство і духівництво.
-
Необмежена влада польської шляхти, відсутність промисловості і торгівлі, великих міст, нормальних шляхів сполучень, бідність неосвіченого населення.
-
Наступники Йосифа II скасували більшість ініціатив, зокрема обов`язковість освіти. Було відновлено панщину, а селянські повинності сягнули розміру, що були за Речі Посполитої.
-
Закрито Руський інститут
при Львівському університеті.
-
Австрія розглядала українські землі, як джерело сировини, джерело поповнення державної казни, джерело поповнення армії солдатами.
-
Лояльність, тобто прихильне ставлення до духівництва, зумовило відчуження його від простого народу.
-
Габсбурги надавали певні привілеї польській, румунській і австрійській верхівкам, а це призводило до національних утисків українців.
-
Гостроти у цих відносинах додавало становище української мови, уживання якої обмежили в громадсько-культурній сфері та освіті.
|
