Національно - патріотичне виховання на уроках біології.

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя,

яка проникає в усе, що пізнає, робить,

до чого прагне, що любить

і ненавидить людина, яка формується. 

В. Сухомлинський

Патріотичне виховання — планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, тобто доброго відношення до батьківщини та до представників спільних культури або країни. Таке виховання включатиме розвиток любові до батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу.

Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі, зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу.

Метою національно - патріотичного виховання є формування громадянина - патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав що в моєму класі, школі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене. 

Головною складовою патріотичного виховання є формування у молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу сім’єю, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань .

Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей, існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності. Саме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу.

Патріотизм належить до складних почуттів і має декілька духовних пластів. Перший – поверховий – це природна любов до свого народу як до себе й своєї родини, любов до рідного слова, до рідної природи, яка проходить скрізь серце.

Другий пласт патріотизму проходить крізь розум. Усвідомлення розумом свого святого обов’язку перед народом стати на захист його інтересів, усвідомлення необхідності протистояти, витримати натиск.

Третім основним пластом патріотизму є такий рівень, коли готовність служити Батьківщині, своєму народові,готовність до співпраці задля справи, яка вища за особисті інтереси і особисте життя закладена у свідомості, у крові.

Нинішня політична ситуація в країні вимагає від школи, батьків, громадськості особливого ставлення до питання національно-патріотичного виховання учнівської молоді.

Кожен день ми отримуємо свіжі новини з різних фронтів. Серед них, звичайно,найтрагічніші – це про події в зоні АТО, де гинуть наші герої, і їх число з кожним днем зростає й сягає тисяч. І тільки постійна наша підтримка допомагає воїнам героїчно захищати Батьківщину від російського агресора, тому нам, освітянам, потрібно підтримати той високий рівень патріотизму дітей і всього населення, щоб внести свою лепту в майбутню перемогу.

Патріотизм – це почуття не інстинктивне, не генетичне, не закладене природою. Воно є, якщо можна так сказати, почуттям інтелектуальним. Потреба любові до Батьківщини не належить до базових потреб. Це жінку кохають серцем, а батьківщину, свій народ, мову та культуру люблять свідомо. Наша завдання – «увімкнути» дитячу свідомість. Наша спільна задача, як учителів мови та історії, так і вчителів фізики, хімії, біології формувати активного громадського діяча, патріота.

Національний компонент виховання найвиразніше має втілюватися в змісті навчальних дисциплін, їх матеріальному забезпеченні.

Сьогодні в умовах, коли через Інтернет, телебачення, газети та журнали нав’язується різноманітна інформація (часом брудна й брехлива), навіть нам, дорослим, освіченим людям непросто в ній розібратися, а дітям – неможливо. Тому критичне мислення,оцінка фактів,аналіз різних ідей,формування власної точки зору повинні мати місце на кожному без винятку уроці.

Людині, яка мислить, не просто нав’язати хибні, хоч і правдоподібні ідеї. Дитині не можна нав’язати патріотизм, але її можна виховати патріотом. І нам є про що розказати дітям, щоб вони пишалися тим, що є українцями. 

Патріотичне виховання здійснюється й у процесі вивчення біології. Шкільний курс біології значною мірою сприяє формуванню в учнів патріотичних почуттів: поваги й любові до батьківщини, її людей та зем­лі, на якій вони народилися й виросли, прагнення зберегти, прикраси­ти й захистити її.

Нині патріотичному вихованню підростаючого покоління варто приділяти особливу увагу. Це зумовлюється багатьма економічними, соціальними, політичними й культурними змінами, що відбуваються в нашій країні й не завжди адекватно й правильно сприймаються школя­рами. Часом це призводить їх до нігілізму й заперечення принципів патріотизму. Допомогти школярам у важливий період їхнього соціаль­ного розвитку усвідомити патріотичні принципи — актуальне завдан­ня школи.

Природа є потужним фактором виховання поваги й любові до своєї Батьківщини. Для успішного розв'язання завдань патріотичного вихо­вання рекомендується використовувати на уроках біології історико-наукову інформацію та краєзнавчий екологічний матеріал. Це дає змо­гу на прикладі свого регіону обговорювати особливості природи та проблеми довкілля й сприяє формуванню в школярів почуття дбайли­вого господаря свого краю.

Розуміння того, що глобальні екологічні й природоохоронні пробле­ми можна розв'язати лише за консолідації зусиль народів усього світу, зумовлює необхідність здійснювати патріотичне виховання в єдності з інтернаціональним і гуманістичним.

Виховання почуття поваги до своєї Батьківщини, любові до рідної природи тісно пов'язане з громадянським вихованням школярів, основна мета якого полягає у формуванні в людини моральних ідеалів суспільства й почуття громадянського обов'язку, тобто вихованні самосвідомості й відповідальності за свою країну, готовності захищати свою Батьківщину, обстоювати принципи моралі, почуття національ­ної гордості, відповідальності за збереження й примноження як націо­нальних, так і загальнолюдських цінностей, потреби в праці на благо суспільства.

Патріотичне виховання передбачає формування в учнів знань, та уявлень про досягнення нашої країни в галузі науки, адже багато видатних вчених прославили  Україну. При цьому завжди необхідно підкреслювати їхню приналежність до України, звертати увагу на внесок української науки в розвиток світової біологічної  науки.На своїх уроках знайомлю учнів з українськими академіками В.І. Вернадським, С.М. Гершензон. Використовую багатий досвід патріотичного виховання на прикладах життя і діяльності біолога С.Г. Навашина.

Розповідаючи  про досягнення медицини  під час вивчення біології людини, ознайомлюю учнів із життям і діяльністю    М. Амосова, О. Богомольця. Любов до рідної природи завжди розглядалась як важливий фактор патріотизму. На уроках, екскурсіях на природу учні знайомляться з державними документами : статтями Конституції України, Законом " Про охорону води, лісів" та інші.

На уроках  також доцільно використовувати такі елементи національної культури як народні перекази, легенди, оповіді, загадки, пісні, думи, прислів’я та прикмети про наших супутників – рослин і тварин, які дійшли до нас із сивої давнини.

При вивченні теми «Рослини», «Різноманітність рослин»   приділяю увагу рослинам - символам України – калині, вербі, дубу, тополі, маку,барвінку,чорнобривцям. Ефективним у цьому випадку є використання проектної діяльності учнів.

Науково-матеріалістичне виховання учнів необхідно поєднувати з екологічним та моральним вихованням, адже екологія та мораль тісно перегукується з патріотизмом. Мораль –це не лише норма поведінки, а й почуття патріотизму. Патріотизм - це любов до батьківщини, вміння бережливо зберігати та передавати із покоління в покоління те, що робить людина насправді красивим, добрим, чуттєвим, мужнім.

   Про патріотизм написано і сказано стільки, що, здається, добавити нічого.Наша Батьківщина змінилась. Переглядається минуле, турбує теперішнє, лякає своєю  невідомістю майбутнє. Виховання почуття патріотизму нерозривно пов’язане з глибоким вивченням історії нашої держави. В цьому плані деяке місце можна відвести і предмету біологія, адже багато видатних вчених-біологів прославили  нашу державу.

   Вавілов віддав усю свою енергію для підняття сільського господарства на новий рівень, одержавши від країни «по заслугах» – вмираючи в ГУЛАЗі від голоду, за все людство. Прагнучи довести необхідність генетики – науки, здатної створити нові сорти рослин, що врятують людство від голоду і задовольнять зростаючі потреби населення в продуктах харчування.  

   Забуття праць Вавілова відкинуло сільське господарство країни на кілька десятків років тому. У сталінських катівнях Гулага гинули в самий потрібний і важкий для країни час учені зі світовими іменами – цвіт нашої нації. Серед них був і М.І. Вавілов.

Велика заслуга М. Гамалії належить не тільки у вивченні сказу, але і багатьох інших захворювань, зокрема – холери і чуми. В 1892 році він захистив докторську дисертацію на тему «Етіологія холери з точки зору експериментальної патології», яка була опублікована в 1893 році.

  В 1888 році Микола Федорович відкрив холероподібний пташиний вібріон. Запропонував вакцину проти холери людини; розробив комплекс санітарно-гігієнічних міроприємств по боротьбі з холерою.

В 1899 році в Одесі під керуванням Гамалії був утворений бактеріологічний інститут.

Займаючись розробкою питань епідеміологічної чуми, Гамалія виявив роль корабельних щурів у поширенні даної хвороби, організував дератизацію під час спалаху епідемії в Одесі у 1902 році. Наступні роки він вів боротьбу з холерою на Південній Росії.

  При вивченні теми «Вегетативне розмноження» можна розповісти про

 Т.Г. Шевченка. Протягом семи останніх років заслання він не міг писати і малювати, тому використовуючи прутики верби, працював над тим, щоб створити у безводньому казахстанському степу чаруючий оазис. Це ніби подвиг великого письменника.

   З 1900 року професор М. Кащенко зацікавився плодівництвом. Його захопила ідея створити плодові сади в Сибіру, де їх ніколи не було через несприятливі кліматичні умови. У 1902 р. М.Ф. Кащенко  біля купленого ним будинку заклав сад.

   Тут він вирощував яблуні, вишні, малину, аґрус, смородину, троянди та багато городніх культур: томати, кукурудзу, савойську і брюссельську капусту та ін. У результаті наполегливої праці український учений вивів цінні сорти яблуні, аґрусу, дині, кукурудзи та ін., ставши основоположником наукового садівництва Сибіру.

     Таким чином, одна з центральних проблем, яка постає перед сучасною біологією – проблема взаємовідносин людини та навколишнього середовища. Вже у стародавні часи люди розуміли, що неможливо тривалий час нехтувати законами природи, які підтримують у рівновазі все величезне біологічне різноманіття нашої планети. У XVII столітті англійський філософ Френсіс Бекон писав: «Ми не можемо керувати природою інакше, ніж підкоряючись їй».

    На необхідність уникнення всеосяжної екологічної кризи наголошував видатний український учений Володимир Іванович Вернадський. Не буде перебільшенням сказати, що сучасна біологія  – одна з найважливіших для людства природничих наук. Це пов'язано з тим, що саме біологія є основою медицини – науки, одним із напрямків якої є обґрунтування методів запобігання хворобам людини та зміцнення її здоров'я; це наукова база для сільського господарства й виробництва продуктів харчування, дефіцит яких на земній кулі стає все відчутнішим. За допомогою сучасних біотехнологій вже найближчим часом можливий перехід на біопаливо, що, на думку вчених, при потребі допоможе подолати енергетичну кризу. І взагалі, саме біологія – ключ до гармонійного існування природи  й людини, що є обов'язковою умовою не тільки сталого розвитку сучасної цивілізації, а й існування людства, панування в серцях людей любові до своєї Батьківщини та гордості за свою державу.

Очікувані результати:

     - виховання громадянина України;

      - почуття прихильності до того місця, де людина народилася і виросла;

- поважне ставлення до рідної мови;

- турбота про інтереси Батьківщини;

- прояв цивільних почуттів і збереження вірності Батьківщини;

- відстоювання її волі і незалежності;

- гордість за соціальні та культурні досягнення свого народу;

- поважне ставлення до історичного минулого держави, до звичаїв і традицій свого народу;

- виховання свідомого   ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров’я;

- прагнення бути корисним своїй Батьківщині.

І на завершення я хочу процитувати слова Святослава Вакарчука: «Моє завдання разом з близькими друзями − це навчити себе і інших тому, що успіх країни починається з твого успіху. Розуміння цього не станеться завтра, не дасть швидких результатів, але зрушення в свідомості приведе до дій і майбутнього успіху. Мало невеликої групи яскравих особистостей. Важливо, щоб ціле покоління почало думати по-іншому. Це покоління ще не розчароване, у нього ще все попереду. Потрібно працювати, потрібно все зрушити з мертвої точки. Перший крок - самий складний. Не потрібно відразу ставати героями. Але доведеться стати трошки більш трудолюбивими і стійкими, трошки менш лінивими і безвідповідальними. І ось, якщо це «трошки» помножити на всіх – ми будемо мати дуже багато».