Національно-патріотичне виховання молодших школярів

Національно-патріотичне виховання

молодших школярів

Національне виховання – це система поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, створена впродовж віків українським народом і покликана формувати світоглядні позиції та ціннісні орієнтири молоді, яка реалізується через комплекс відповідних заходів. 

У початкових класах закладається основа національної свідомості учнів, любов до рідної землі, батьківщини, виховується патріотична гордість за минуле і сучасне України, любов до рідної мови, формується духовно розвинена, творча, працелюбна особистість.

Відомий педагог К.Д. Ушинський вважав, що «...виховання бере людину всю, якою вона є з усіма її народними і поодинокими особливостями, – її тіло, душу й розум...». У процесі виховання у людини, першою чергою, формується світогляд і характер, а «...характер і є саме той ґрунт, в якому корениться народність». Народність українського виховання визначають його мова, побут, етнос, традиції, етикет, гумор тощо. Саме ці складові зумовлюють специфічні особливості системи виховання кожного народу. «Звертаючись до народності, виховання завжди знайде відповідь і допомогу в живому і сильному почутті людини, яке впливає набагато сильніше за переконання, сприйняте тільки розумом, або за звичку, вкорінену страхом покарань... виховання, коли воно не хоче бути без­силим, має бути народним».

Основною метою національного виховання на сучасному етапі є передання дітям соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування незалежно від національної приналежності особистісних рис громадянина української держави, духовності, трудової, моральної, розумової, естетичної, правової, фізичної та екологічної культури.

Певна річ, що національно-патріотичне виховання в системі освіти здійснюється з урахуванням пізнавальних можливостей та вікових особливостей учнів. Особливе місце в цьому процесі належить учням початкових класів. Пояснюється це особливостями сприйняття дітей, пізнавати  навколишній світ, норми поведінки, виробляти власне світосприймання та світобачення. Саме тому основи національно-патріотичного виховання значною мірою закладають­ся в цей період життя та навчання.

При цьому важлива взаємодія виховних впливів роди­ни і школи. Тому потрібно постійно підтримувати тісний зв'язок з батьками і залучати їх до участі у шкільному житті. Творча співпраця батьків, дітей і вчителя позитив­но впливає на формування класного колективу, вихо­вання в учнів людяності, поваги до старших, добро­зичливого ставлення до товаришів.

Природні родинні установки дитини посилюються відповідно підібраними засобами і методами педа­гогічного впливу.

 Під час виконання завдань національно-патріотичного виховання вчитель може використовувати різноманітні форми та методи роботи: організація надання учнями допомоги ветеранам війни та праці, відвідувати музеї та виставки.

Важливим є знайомство з народними та державними символами, яке постійно поглиблюється в ході проведення виховних годин «Національні символи України», «Український рушник», «Без верби і калини не­має України».

Тематика бесід та класних виховних заходів, виховних годин може бути різноманітною:

- «Любімо природу. Бережімо птахів»;

- «Кожна сім’я – гордість наша»;

- «Моя Україна – моя Батьківщина»;

- «Від зернини до хлібини», «Хліб – символ народного до­бра»;

- «Мова рідна, солов’їна»;

- «Подвигу жити вічно»;

- уроки мужності з нагоди відзначення Дня Збройних сил України, Дня Перемоги, Дня захисника Вітчизни, Дня Чорнобильської трагедії, уроки скорботи та пам’яті жертв голодомору 1932-1933 рр.

Національно-патріотичне виховання здійснюється також засобами  виховання правосвідомості – вивчення Конституції України, зустрічі з працівниками правоохоронних органів, дискусії: «Що значить бути патріотом?», «Свобода чи вседозволеність?».

Учнів можна залучати до трудової діяльністі, розширення зеленої зони біля школи, щорічна участь у проекті «Квіти біля школи», проведення акцій «Чистота».

Один із звичаїв українського народу зобов’язував кожного члена роду досконало вивчити і знати свій родовід до сьомого покоління. Учні початкових класів вивчають своє родовідне дерево. При проведенні свята «Козацькому роду нема переводу» учні шукали відповіді на питання: «Хто ми? Звідки? Як жили мої предки?»

 «Щоб підготувати людину  до самостійного життя, необхідно ввести її у світ книжок», – рекомендував В.О. Сухомлинський, – оскільки «школа стане справжнім осередком культури лише тоді, коли  в ній будуть панувати чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки, культ рідного слова».

Наразі  педагогіка  і  система  освіти  покликана  допомогти становленню  громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як  суверенну,  незалежну,  демократичну,  правову,  соціальну  державу,забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню  громадянського  миру  й  злагоди  в  суспільстві. При  цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію,  досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей.

У вихованні молодших школярів великої уваги потребує формування патріотичних рис їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти і милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості, організованості, стійкої уваги. Одночасно не менш важливе значення має вироблення духовно-моральних та вольових рис: патріотизму, відповідальності, національної свідомості, наполегливості, сумлінного ставлення до навчання, дисциплінованості, чесності, людської гідності, скромності, взаємної поваги й терпимості. Правильно організоване національно-патріотичне виховання формує повноцінну особистість.

Отже, національно-патріотичне виховання пронизує весь навчально-виховний процес, органічно поєднує національне, громадянське, моральне, родинно-сімейне, естетичне, правове, екологічне, фізичне, трудове виховання, базується на національній історії, знанні та відстоюванні своїх прав, виконанні конституційних і громадянських обов’язків, відповідальності за власне майбутнє, добробут та долю країни. Для  цього повинна створюватися цілеспрямована, організована взаємодія дітей з батьками, педагогами, дитячими колективами, громадськими об’єднаннями, закладами культури, територіальною громадою. Застосування наведених форм, методів і засобів національно-патріотичного виховання покликане формувати в дитині емоційні та поведінкові компоненти, що передбачають вироблення вмінь міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, критично розглядати проблему, робити власні висновки, брати участь у громадському житті, а патріоти своєї країни якраз і повинні бути такою особистістю.