Ноосферна освіта як засіб формування нової людини

Про матеріал

Криза охоплює всі сторони життя Людини і, насамперед, проблему самого існування Людини на Землі як частинки Всесвіту. В. Вернадський на початку ХХ століття сформулював наукові основи життя всього живого на Землі, розробивши теорію біосфери, або оболонки існування живого. Цим було узагальнено наукові основи нерозривного єднання всього живого на Землі як частини розвитку Всесвіту. Ноосфера — (від грец. nоos розум и сфера) новий еволюційний стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає вирішальним фактором її розвитку.

Перегляд файлу

Ноосферна освіта як засіб формування нової людини

Корольчук О.С. – методист Центру позашкільної роботи

Святошинського району міста Києва

Освіта – це спосіб орієнтації суспільства на якісні людські ресурси, передові технології. Основи освіти даються людині через природу, світ людей і мистецтво.

«... Світять крізь пітьму науки дива...» ,   -   вважала славетна Леся Українка.

Головною особливістю нинішнього часу, переходу суспільства до нової епохи, яка стане Ерою Водолія, є суттєві кризові явища в усіх сферах розвитку суспільства в цілому та індивідуально в кожній окремій країні нашої Планети.

Криза справді охоплює всі сторони життя Людини і, насамперед, проблему самого існування Людини на Землі як частинки Всесвіту. В. Вернадський на початку ХХ століття сформулював наукові основи життя всього живого на Землі, розробивши теорію біосфери, або оболонки існування живого. Цим було узагальнено наукові основи нерозривного єднання всього живого на Землі, як частини розвитку Всесвіту.

Ноосфера — (від грец. nоos розум и сфера) новий еволюційний стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає вирішальним фактором її розвитку. Поняття Н. виділено французькими вченими Е. Лєпруа и П. Тейяром де Шарденом (прозвучало 1924 р. в Парижі).Основною метою ноосферної освіти є формування у молодої людини цілісної ноосферної свідомості (цілісне біоадекватне мислення, поведінка та екологічний світогляд).

Теорія біосфери В. Вернадського - це виведені основні закони гармонійного розвитку всього живого на Землі. Людина й досі не розуміє чи не хоче розуміти, що, вступаючи в протиріччя із законами гармонійного розвитку Всесвіту, протиставляючи себе законам розвитку Природи, вона поставила під загрозу не лише існування самої себе як продукту Природи, як свідомої істоти, яку створила Природа, але й ставить під загрозу процес розвитку цивілізації в цілому. Кожна Людина повинна знати своє призначення на цій Землі і ті закони Всесвіту, які вона повинна виконувати. Нажаль, історія розвитку суспільства  свідчить, що Людина не розуміє, не усвідомлює найважливішої своєї місії на Землі. Власне, це основне протиріччя ХХ століття: людина, не розуміючи свого призначення на Землі, поставила себе над Природою.

Століття, яке закінчилося, характерне тим, що проходили суттєві зміни в розвитку знань свідомості людини. Ще на початку зародження нової фізики з'явилась робота

В. Вернадського, в якій він вперше писав, що людина то є квантова система, для якої характерний дуалізм, тобто організм людини - це водночас фізичне тіло і польова структура (духовне тіло). На сучасному етапі людина розуміє ноосферу як сферу різноманітних можливостей душі та можливості розуму творити за Загальними Законами Всесвіту. Творчий розум людини породжує, за висловом В.І. Вернадського, новий за якістю, раніше не відомий людству розвиток. Вчення стверджує, що саме думка людини є геостворюючою силою, яка змінює планету Земля.

Проблема феномену людини згодом розглядалася в таких науках, як психологія, екологія людини, психофізика та інші. Та головна проблема, як виявляється, в тому, що Людина розуміється не як частина єдиного цілого, а як окрема жива структура. Весь досвід розвитку науки про людину, розвиток системи освіти і навчання людини, що формулює і шліфує свідомість людини, протягом кількох останніх століть свідчать, що Людина розглядається не в органічній єдності із Природою, Всесвітом, а осібно, індивідуально, чим власне підсилює свою дисгармонію із ними.

Історія розвитку науки про свідомість Людини дає підстави стверджувати, що головним пріоритетом розвитку суспільства в новому столітті повинна стати Людина, як єдина, гармонійна складова Природи, Всесвіту. Людина має взяти на себе відповідальність за майбутній розвиток Природи.

Вчення В. Вернадського про ноосферу стало тим завершуючим етапом, що поєднав еволюцію живої речовини зі світом неживої матерії, створивши тим самим загальну схему єдиного процесу розвитку матеріального світу.

Саме новітня система освіти робить можливим новий технологічний прорив у всіх сферах життя, перехід суспільства на новий екологічний, соціальний, політичний, культурний рівень. Можна сказати, що всебічне використання життєво важливих інновацій у сфері освіти повинно стати основою етичного, економічного та стратегічного завдання України у ХХІ столітті.

«Я знав безліч людей, які мали величезні знання і не мали жодної власної думки.» (Уілсон Мізнер). Сьогодні школа готує людину, якій важко вписати себе в цей складний оточуючий світ. У чому основні протиріччя нинішньої освіти? Існує конфронтація суб'єкта освіти і системи, концепції і практики освіти.

Концепція ноосферної освіти — це система науково-теоретичних, гносеологічних, методологічних, медико-психологічних і практичних поглядів на природу освіти і шляхи досягнення природовідповідного виховання підростаючих поколінь. Концепція відповідає на наступні питання часу:

  • як практично організувати педагогічний простір у справді екологічному, гуманному освітньому процесі?
  • як організувати життєздатну систему управління освітою в рамках програм наскрізного розвитку всіх ланок освітньо- виховного процесу (сім’я — дитсадок — школа — внз — додаткова підготовка населення)?
  • як уникнути авторитаризму системи освіти?
  • як в існуючій системі підготовки й перепідготовки педагогічних кадрів у короткий час дати поштовх до природної трансформації світогляду кожного окремого педагога?
  • як зберегти й поліпшити фізичне, моральне, психічне й духовне здоров’я учня й учителя?

Крім цього виникають нові проблеми, пов'язані із здоров'ям молодої людини. Це проблеми гіпокінезії та суто екологічні, коли  молоду людину, її фізичний і психічний стан суттєво впливає на довкілля (забрудненість продуктів харчування, води, зовнішні слабкі техногенні електромагнітні поля тощо).

Зовсім нові проблеми виникають перед людиною в зв'язку зі шкідливим впливом на людину Інтернету (різке кількісне збільшення отримуваної інформації та її негативний характер). Вік суцільної інформатизації призводить до появи нав'язливих страхів. Перевтома від комп'ютерної та телевізійної техніки викликає головний біль, блювання, погіршення зору, страх замкненого простору тощо. Крім цього, виникають нові соціально-екологічні проблеми, пов'язані із впливом слабких техногенних електромагнітних полів, іонізацією повітря в приміщенні, де працює комп'ютер, що негативно впливає на організм людини.

Нова ера вимагає нової філософії освіти, зміни парадигми педагогічного мислення, трансформації педагогічної практики. Сьогодні  на освіту покладена функція відновлення ресурсів для економіки, натомість центральним пунктом освіти має стати створення Людини, її різнобічне вдосконалення. «Виживає не сильніший і не розумніший, а той, хто най краще реагує на зміни, що відбуваються.»   (Гордон Драйден). 

За останні десятиліття знання оновлюються кожні шість років. Потрібно перебудовувати громадську свідомість на нові принципи й завдання освіти на швидше, оперативне набуття нових знань і досвіду,  життєвої компетентності.

Новою переорієнтацією освіти повинно стати уявлення про результати: виховання цілісного, здорового мислення людини, постачання її ефективними інструментами для самостійного вибору свого місця в системі природа - суспільство, уміння ставити цілі, вибирати засоби і бачити наслідки своїх дій. Ідеалом самореалізацій особистості в усіх сферах людського життя має стати центральною метою функціонування  усіх ланок освітньої системи.

Аналіз педагогічної спадщини теоретиків і практиків указує нам на правило – певний педагогічний імператив: 1) Земля – це вічний епос, що пишеться всіма поколіннями кращих талантів. Життєве кредо вчителя – рух до захисту Землі та її природи; 2) довкілля – середовище життя, з яким жива істота пов’язана обміном речовини, енергії, інформації. Пізнавай довкілля як самого себе, адже смисл людського існування в подвигові самопізнання; 3) завдання школи – служити людині, відкривати в учнів своєї власної природної схильності до діяльності, виховувати природні здібності. Опановувати нову парадигму наукового знання й технології особистісно зорієнтованого навчання на засадах нероздільності педагогічної культури й любові до учнів; 4) навчання є стимулом і мотивом учіння, є дієвим фактором життя тоді, коли обґрунтовує не лише наукові поняття й концентрує їх навколо законів, але й формує життєву енергію в напрямі головної ідеї «життя». Навчання – процес створення нових духовних цінностей через корисну дію та слово; 5) учіння забезпечується впровадженням у навчанні системи освітніх траєкторій – перспективних ліній у вихованні й розвитку.

Система освіти повинна стати інструментом реальної підготовки до життя та засвоєння ефективних технологій. Процеси виховання та навчання суміжні - це разом виховання мислення і свідомості. Виховання мислення на сучасному етапі має ідеалом цілісне сприйняття світу як природодоцільність або біологічну адекватність.

Нажаль, реалії сьогоднішнього нашого українського життя з його кризовою екологічною ситуацією, з важким переживанням наслідків Чорнобильської катастрофи змушують визнавати екологічні знання одним із найважливіших напрямів освіти і навчання сьогодення. Ще в 1990 році Сесія Генеральної асамблеї ООН розробила спеціальну програму розвитку екологічної освіти. Указом Президента України від 1995 року проголошувалась необхідність розробити Концепцію гармонізації людини з природою. За даними Міністерства освіти і науки України з 1988 року в країні створена система екологічної освіти, яка діє часто формалізовано. До цього часу немає чіткого розуміннятієї  справжньої ролі та змісту екологічної освіти в суспільстві, від якої залежить саме існування держави як екосоціуму.

Система освіти суспільства - це фундамент формування фізичного і духовного здоров'я людини, суспільства в цілому. Вся існуюча система освіти в державі має отримати екологічний вектор. Про важливість роботи вчителя щодо збереження здоров´я учнів постійно наголошував В.О.Сухомлинський у праці «Павлиська середня школа»: «Добре здоров´я, відчуття повноти, невичерпності  фізичних сил – найважливіше джерело життєрадісного сприймання, оптимізму, готовності подолати будь-які труднощі… , сповільнене мислення – це в багатьох випадках наслідок загального нездоров´я».

Головною метою ноосферної освіти є формування в людини цілісної ноосферної свідомості, яка складається із триєдності: цілісного біоадекватного мислення, етичного біоадекватного методу поведінки та екологічного світогляду.

Освіта повинна мати випереджаючий характер, задаючи швидкість і рівень розвитку суспільства. Сьогодні на перший план в освіті виходять проблеми створення і використання освітніх технологій, заснованих на екологізації та ефективному використанні головного стратегічного ресурсу людства - цілісного мислення.

Саме ноосферна освіта повинна стати парадигмою формування людини ХХІ століття.

XI століття ознаменувалося значними трансформаційними процесами. Серед них —перехід до інформаційного суспільства, глобалізм, зміна культурно-історичного типу раціональності, що панував протягом багатьох століть, акцент на соціально-гуманітарне знання. Зважаючи на це, освіта набуває значення однієї з найбільш вагомих соціальних цінностей, а в умовах орієнтації людства на сталий розвиток — як чинник збереження й подальшого розвитку людської цивілізації.

Серед найбільш важливих нових цінностей — перенесення акценту із формування системи знань на формування вміння вчитися, відмова від вузької функціональної заданості й перехід до орієнтації на творчість, варіативність мислення.

 Система освіти повинна включати варіативні знання, завдання заохочення до самостійного мислення, спроможності до свідомого вибору, творчості, готовності до зміни професії, роду діяльності впродовж кількох разів протягом життя.

Це пов’язано із принципом, проголошеним ЮНЕСКО, - «освіта впродовж життя», що орієнтує на життєдіяльність у світі, який швидко змінюється, у світі непередбачених змін, де потрібні вміння швидко вибирати із декількох варіантів один правильний, ефективно працювати із різними джерелами інформації, з інформацією, що швидко змінюється і може бути суперечливою. Ситуація одна «освіта на все життя» більше не є ефективною.

Головним в освіті стає формування такої системи загальнолюдських цінностей, які є  основою гуманістично- ноосферної моралі, мислення, сприйняття й розуміння світу, без якого людство не зможе розвиватися далі. На думку Г. Сікорскої, найбільш адекватно сучасну соціоприродну динаміку потреби суспільства XXI століття відображають моделі педагогічних систем, створені на основі вчення В. Вернадського про ноосферу як розумну сферу співіснування системи «природа-людина-суспільство», як простір поєднання індивідуального й колективного інтелекту й духовності, нової якості цілісного мислення ..

В основі змісту ноосферної освіти провідною ідеєю є морально-етичний аспект, який уможливлює розвиток коеволюційного світогляду й ноосферного мислення, а також формування відповідальності за долю майбутніх поколінь.

Проблемам становлення й розвитку ноосферної освіти присвячені дослідження вчених-філософів В. Андрущенка, А. Бурковського, І. Дмітрієвської, В. Надурака, В. Огнев’юка, С. Смірнова тощо . В. Огнев’юк виокремлює нагальні завдання української освіти: орієнтація на пізнання людини в єдності природного, суспільного, індивідуального й духовного, «адже осмислення ролі й місця людини у природі й космосі, що, як і людина, є також самоорганізованими системами, сприятиме пізнанню сутнісних основ їх буття у Всесвіті» .

Психологічні аспекти ноосферної освіти розглядають Л. Іванов, І. Шванєва, В. Спартін та ін. Так, І. Шванєва вважає, що «... психологічний аспект ноосферної освіти полягає у формуванні позитивного стійкого мислення особистості в умовах кризового стану суспільства, спроможність адекватно реалізувати на практиці нові ідеї, що відповідають вимогам сталого ноосферного розвитку» .

І. Соколова, І. Мардер, Т. Зайко розглядають ноосферну освіту в контексті природничо-наукової освіти. Однак, незважаючи на досить ґрунтовні філософські обґрунтування концепції ноосфери, визнання ноосферної освітньої парадигми як найбільш адекватної потребам суспільства сталого розвитку, слід зазначити, що проблема підготовки й діяльності педагога ноосферної школи в педагогічній теорії й практиці розглядається недостатньо. Тому метою творчого пошуку є вирізнення професійних якостей педагога ноосферної школи в контексті концепції ноосферної освіти як передумови становлення суспільства сталого розвитку.

Основними завданнями, які повинен вирішувати педагог XXI століття, є: формування цілісного мислення школярів, спроможності до самопізнання й самоорганізації, допомога в розкритті потенціалу учня, орієнтація на творчість, на відміну від традиційної педагогіки, де основним є подання певного об’єму знань і методів роботи з вивчення предмета. Саме ноосферна освітня парадигма спрямована на виховання цілісного, гармонійного мислення людини, оззброєння її ефективним інструментом для самостійного вибору свого місця в системі «природа- суспільство», вміннями ставити цілі, вибирати засоби і бачити та усвідомлювати моральну відповідальність за наслідки своїх дій.

Розуміння суті моральності виходить із біосферної функції людини.Моральним може бути лише те, що відповідне Природі людини в системі «людина-природа - суспільство», тобто сприйняття світу як єдиного цілого, в якому будь-яка руйнація цілісності аморальна (за В. І.Вернадським).

Основною характеристикою ноосферної освіти, на думку Н. Маслової, є її             «... відповідність природі людського сприйняття, екологічна чистота, спрямованість на розкриття вищого «Я» вчителя і учня через їх творчу взаємодію по всіх каналах сприйняття» . Крім того, Н. Маслова вважає, що ноосферна освіта уможливлює розширення класичної функції освіти — передачу новим поколінням досвіду попередніх поколінь — ще й розширенням доступу до самопізнання, самореалізації, самоідентифікації в соціумі. Головною її відмінністю є розкриття внутрішніх ресурсів особистості, виявлення вже закладених у ній потенційних можливостей. Тому, напевно, жодна епоха не ставила перед учителем такої масштабної задачі - трансформувати систему освіти - і через неї - суспільство (за М. Моєсеєвим).

На думку Ю. Єгорова, П. Муніна, в цьому процесі визначальним є світогляд педагога, адже для вчителя необхідно не лише знати, а й бути переконливим прихильником, носієм ноосферних знань, цінностей, переконань. Вони вирізняють такі етапи становлення ноосферного світогляду педагога:

  • етап толерантності (терпимість до світоглядно - протилежних поглядів, позицій, визнання «людського» як соціально значущого в суспільстві);
  • етап переходу до цілісного мислення вчителя.

Ю. Єгоров та П. Мунін переконані: світоглядно значущою є екологізація мислення педагога через оволодіння цілісною динамічною діяльністю лівої й правої півкуль головного мозку. Екологічне, гармонійне мислення - це природовідповідне мислення, що гармонізує відношення людини з оточуючим світом. Екологія духу є основною ланкою екологізації мислення. Духовність в умовах толерантності світоглядної позиції - це плюралізм думок, що ведуть до вічних, загальнолюдських цінностей.

Педагог ноосферної школи має бути фахівцем, який володіє екологічним (здоровим, цілісним, гармонійним, природним) мисленням як першою і головною сходинкою на шляху до ноосферної свідомості (Н. Маслова).

Професійно-педагогічна діяльність як процес гуманістично орієнтованої полісуб’єктної взаємодії вчителя й інших учасників освітнього процесу ефективна, коли в учителя сформовані професійні якості. Серед них — знання, якими повинен володіти педагог — знання основ наукової теорії, методології біоадекватності сприйняття, знання предмета, знання основ синергетичної теорії та ін.

За новою парадигмою цілісної (біоадекватної) освіти педагог повинен уміти працювати із використанням певних методик корекційного типу, психологічного моделювання й прогнозування на основі біоадекватності (володіння методами роботи лівої й правої півкуль головного мозку), з біоадекватними методиками й технологіями навчання тощо.

Однією із таких якостей учителя має бути самотрансценденція, тобто здатність не тільки бачити свій результат діяльності, але й розуміти й враховувати його роль і значення для інших. Адже розвиток у підростаючого покоління людиноекоцентрованої життєвої позиції, соціальних умінь і навичок особистісно орієнтованої гуманістичної взаємодії з оточуючим у процесі їх навчання можливе за умови готовності самого педагога до такої діяльності.

У вчителя має бути сформоване синергетичне світобачення як модель саморозвитку людини в самоорганізуючому світі (В. Василькова, В. Зінченко, Є. Князєва, І. Пригожин та ін.). Такий погляд на світ уможливить уміння формування в школярів сприйняття єдності себе й світового процесу саморганізації, розширення оцінки соціального світу до мегапростору (планети, Космосу).

Отже, однією із архіважливих професійних якостей педагога є вміння навчити екологічно мислити, що можливе лише за спільної життєтворчості учасників освітнього процесу. Така позиція педагога веде до заміни сучасної маніпулятивної педагогіки гуманною за своєю суттю педагогікою співробітництва, етичною та біоадекватною.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Буровский А. М. Концепция ноосферы В. И. Вернадского и создание новой школы / А. М.Буровский // Педагогика. - 1993. - №6. - С.13-17.

2.Егоров Ю. Л., Мунин П. И. Образование в контексте перехода общества к устойчивому развитию [Электронный ресурс] / Ю. Л.Егоров, П. И.Мунин. - Режим доступа: Http://RSEE. narod. ru/. - Заглавие с экрана.

3.Курмишев Г. В. Ноосферна освіта : науково — методологічні основи і ві- тчизняна практика. Методичний посібник / Г. В. Курмишев, Н. В. Маслова, М. С. Гончаренко, Т. В. Олійник, В. М. Тур. — Х., 2016. — 143 с.

4. Маслова Н. В. Ноосферное образование: монография / Н. В.Маслова. - М.: Институт холодинамики, 2002. - 308 с.

5.Ноосферна освіта в Україні.//Метод. посібник  за ред. Г.В. Курмишева і Т.В. Олійник. — Харків, 2009. — 335 с.

6. Огнев’юк В. О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку / В. О.Огнев’юк. - К.: Знання, 2003. - 447 с.

7. Сикорская Г. П. Ноосферно-гуманистический подход к построению новых педагогических систем [Электронный ресурс] / Г. П.Сикорская. - Режим доступа: Http://www. urorao. ru/konf/tezis /4/6/sikorskaya. - Заглавие с экрана.

8. Соколова И. И., Мардер И. М., Зайко Т. Ю. Модель межпредметной интеграции в образовательной области «Естествознание в старшей школе» / И. И.Соколова, И. М.Мардер, Т. Ю.Зайко // Естествознание в школе. - 2004. - №3.- С.14-19.

9. Урсул А. Д. Модель образования XXI века: проблемы устойчивого развития и безопасности / А. Д.Урсул // Безопасность Евразии. - 2001. - №4. - С. 61-96.

10. Шванёва И. Н. Ноосферная психология - психология единого человечества как космического явления [Электронный ресурс] / И. Н.Шванёва. - Режим доступа: http: // www. soliris. ru. - Заглавие с экрана.

docx
Додано
11 вересня 2018
Переглядів
1940
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку