Націонольно-визвольна війна Б. Хмельницького

Національно-визвольна війна українського народу

Повстання 90-х років ХVІ ст. 1591- 1593 рр.-повстання Криштофа Косинського охопило територію Поділля, Київщини, Волині. 1594-1596 рр.- повстання Северина Наливайка Брацлавщини, Київщини, Волині, Білорусі.

Причини повстань Посилювався кріпосницький та національний гніт: у відповідності з  третій Литовським статутом (1588 р.) селянство було остаточно закріпачено; розвиток фільваркового господарства; енергійна експансія шляхти на вільні українські землі, колонізовані «уходниками» та запорожцями; утворення реєстрового козацтва; встановлення «золотої шляхетської демократії» відповідно до «артикулів» польського короля Генріха Валуа (1573 р.); зіткнення інтересів шляхетської та козацької верств; намагання офіційної влади Речі Посполитої взяти під контроль козацтво.

Наслідки перших козацьких повстань Ліквідація козацьких привілеїв після придушення повстань. Та гостра потреба у козацтві як військовій силі змусила уряд частково повернути втрачені привілеї (1601р.)

Козацькі повстання 1620-х-1630-х рр. 1625р. - повстання Марка Жмайла 1630 р. - повстання Тараса (Федоровича) Трясила. 1635 р. - Іван Сулима зруйнував Кодацьку фортецю, яка була побудована для того, щоб не пропускати на Січ втікачів. 1637-1638 рр. - повстання Павла Павлюка, Якова Острянина, Дмитра Гуні

Причини повстань Закріпачення селянства і нереєстрових козаків, збільшення панщини внаслідок поширення фільваркової системи; Захоплення польськими феодалами південноукраїнських земель,що були освоєні козаками; Утиски православної церкви, особливо після Берестейської церковної унії 1596 р.; Козакам не виплачено гроші за участь в Хотинській війні 1621 р. Зменшення козацького реєстру після закінчення Хотинської війни1621 р. із 40 тис. до 3 тис.чол.

1625 р. — повстання під керівництвом Марка Жмайла Відчутних втрат поляки зазнали біля Курукового озера. Була підписана Куруківська угода, де реєстр встановлювався в 6 тис. чол. Куруківська угода посилила протистояння між козаками, які потрапили в реєстр і тими, що залишилися поза ним.

1630 р. — повстання під керівництвом Тараса Федоровича (Трясила) Підійшов до Черкас і здобув Корсунь 15 травня 1630 р. під Переяславом розгромив «Золоту роту» («Тарасова ніч»). Переяславська угода з поляками передбачала реєстр у 8 тис. чол.;

1635 р. — повстання під керівництвом Івана Сулими Козаки зруйнували фортецю Кодак, яка контролювала підходи до Запоріжжя. Повстання зазнало поразки, І. Сулиму стратили;

1637-1638 рр. — повстання Павлюка,Острянина та Гуні 1637 р. — повстання під керівництвом Павлюка (Павла Бута), Повстанці зазнали двох поразок — під Кумейками і Боровицею. Павлюка схопили і стратили. 1638 р. — повстання під проводом Я. Острянина. Повстанці зайняли Кременчук, Хорол, Говту і облаштували табір під Жовнином. Острянин з частиною повстанців перейшов кордон Московської держави, оселившись у Чугуєві. Повстання очолив Д. Гуня, але після двомісячної оборони біля гирла річки Сули (оборона при Старці) зазнав поразки і з невеликою частиною козаків відступив на Дон.

“Ординації Війська Запорозького” 1638 р. скасовувала «на вічні часи всі права й привілеї реєстровців»; на посаду гетьмана Війська Запорозького заборонялося обирати особу з козацького середовища - сейм призначав королівського комісара реєстру; виборність старшини й козацьке судочинство скасовувались; реєстр становив 6 тис. козаків, до нього могли увійти ті, хто не брав участь у повстаннях. усі виключені з реєстру поверталися до свого попереднього стану; міщанам і селянам заборонялося вступати до козаків під загрозою конфіскації майна й навіть видавати дочок заміж за козаків; полки реєстровців повинні були по черзі нести службу на Запорозькій Січі, щоб «попереджувати свавілля, не допускати морських походів».

Золотий спокій (1638 р. – 1648 р.) Час затишшя на Україні; відсутність повстань проти польського панування

Національно-визвольна війна українського народу проти польського гніту.

Причини погіршення економічного становища українців в умовах панування фільваркового господарства; посилення національно­релігійних утисків на православних українців; невирішеність польсько-українського конфлікту щодо колонізованих козаками земель; набуття козацтвом політичного лідерства в українському суспільстві; обмеженнями, що накладалися на козацтво «Ординацією» 1638 р.; слабка вища державна влада Речі Посполитої не могла захистити українців від сваволі польських магнатів і шляхти; в умова політичного безправ`я українці прагнули зберегти себе як народ;

Національно­визвольна війна українського народу Національно­визвольна війна українського народу середини XVII ст. - це війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького за визволення від польсько-шляхетського панування  з лютого 1648 р. до серпня 1657 р.  Вона мала національно­визвольний, релігійний та соціальний характер Її рушійною силою були козаки, міщани, селяни, православне духівництво, частина дрібної української шляхти. Очолював їх Богдан Хмельницький.

Богдан (Зиновій) Хмельницький (1595—1657 рр.) Богдан (Зиновій) Хмельницький (1595—1657) — гетьман України, творець Української козацької держави. У січні 1648 р. очолив Національно­визвольну війну. Під час національно­визвольних змагань проявив себе як досвідчений полководець, талановитий дипломат і видатний державний діяч. Домігся визнання Української козацької держави як суб’єкта міжнародного права. Помер у Чигирині й був похований у Суботові в Іллінській церкві.

Іслам Гірей ІІІ  (1604–1654) - кримсько-татарський державний, політичний і військовий діяч. Кримський хан (1644–1654) з династії Ґераїв. Посольство гетьмана в березні 1648 р. уклало договір про воєнно­політичний союз із кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ. Відповідно до нього, на допомогу козакам хан надсилав 6 тис. татарських кіннотників.

Перші перемоги козаків 5-6 травня 1648 р. – битва під Жовтими Водами

Перші перемоги козакв 16 травня 1648 р. – Корсунська битва;

Владислав VI Ян ІІ Казимир

Перші перемоги козаків 11-13 вересня 1648 р. – Пилявецька битва Миколай Остророг, Александр Конєцпольський.

Вступ Богдана Хмельницького в Київ 23 грудня 1648 р

Наміри Б. Хмельницького, щодо війни з Річчю Посполитою Обґрунтував право українців на створення незалежної держави в етнічних межах проживання народу. Сформулював положення про соборність Української держави. Розглянув козацьку Україну як спадкоємницю Київської Русі.

1649 р. – Зборівська битва

1649 р. –Укладення Зборівського договору Король визнавав створення держави Війська Запорозького, Гетьманщини, у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась в Чигирині. Керівні пости усіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі. У контрольованій козаками Україні не мали права перебувати війська коронні, євреї та єзуїти. Реєст встановлювався у кількості 40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися до панів. Проголошувалась амністія всім учасникам Хмельниччини, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти урядових сил. Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит мав увійти до сенату Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.

Територія української держави- Війська Запорозького за умовами Зборівського мирного договору

Козацька держава Військо Запорозьке- офіційна назва козацької держави Гетьманщина- неофіційна назва козацької держави Покозачення - масовий самовільний перехід українських міщан та селян у козаки

18-30 червня 1651 р. – Берестецька битва

1651 р. – укладення Білоцерківського договору Україна залишалася під владою шляхетської Польщі. Польській шляхті поверталися маєтки у Київському, Брацлавському і Чернігівському воєводствах; територія, підвладна Богдану Хмельницькому, обмежувалася лише Київським воєводством; реєстрове козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тисяч чоловік; гетьман позбавлявся права дипломатичних відносин з іноземними державами.

Білоцерківський мирний договір

1652 р. – Батозька битва;

Молдавські походи 1650 р., 1652 р., 1653 р. З метою встановлення дипломатичних відносин з Молдовою через шлюб Розанди – дочки молдавського господаря та Тимішем Хмельницьким. Тиміш загинув під час третього походу. Тиміш Хмельницький

Жванецька облога 1653 р. Наприкінці серпня 1653 польська армія під командуванням короля Яна II Казимира вирушила в Україну і зосередилась під м.Жванцем поблизу Кам'янця. Назустріч польським частинам виступила українська армія, до якої наприкінці вересня приєднались татарські загони на чолі з ханом Іслам-Гіреєм ІІІ. Облога тривала понад два місяці. Кримський хан уклав з Польщею сепаратну угоду. Б.Хмельницький був змушений піти на перемир'я. За умовами Кам’янецької угоди1653 р Білоцерківський мирний договір 1651 скасовувався, а відносини між Україною і Польщею регулювались на основі Зборівського договору 1649 р.

40 тис. 20 тис.

після якої був укладений союз України з Росією Пізніше підписано “Березневі статті”

Березневі статті Березневі статті 1654 року (інші назви — «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького», «Статті війська Запорізького», «Переяслівські статті») — угода між московським царським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради.

Умови Березневих статей

Військові кампанії 1654-1656 рр.  Улітку 1654 московське військо (25000) і 20 000 козаків під проводом І. Золотаренка повели наступ на Білорусь і зайняли Смоленськ і Вільно («війна двох Русей за Русь третю»). Тим часом поляки восени 1654 виступили на Брацлавщину і отчили Умань. Хмельницький і московський полководець В. Шереметєв, на чолі 70 000 україно — московського війська, пішли назустріч ворогові, й 29 січня 1655 р. відбувся тяжкий, але не вирішальний, бій біля Охматова. Навесні того ж року україно-московські сили перейшли в наступ на західноукраїнських землях і наприкінці вересня оточили Львів, але у жовтні, коли кримчани, що тоді стали союзниками Речі Посполитої, прийшли полякам на допомогу, відступили на схід.

Визвольний похід українського війська в Галичину

Віленське перемир'я 1656 р. місті перемир'я, укладене 24 жовтня 1656 р. у Вільно (тепер Вільнюс, Литва) між Річчю Посполитою і Московською державою. Хмельницький вступив у ширшу коаліцію з Швецією, Семигородом, Бранденбурґом, з Молдовою і Волощиною, метою якої був поділ Речі Посполитої. січень-серпень 1657 р. Українсько-трансільванський похід (30 000 угорців і 20 000 українців), на чолі з князем Юрієм II Ракоці й полковником А. Ждановичем закінчилася поразкою. Ця катастрофа була останній ударом для гетьмана (6 серпня 1657 р.) Українсько-польська війна закінчилася. Карл Х Густав

Наслідки Національно – визвольної війни • відродження Української держави, відокремлення Війська Запорізького від Речі Посполитої; • ліквідація кріпосної залежності селянства; • об’єднання народу навколо гетьмана і козацької старшини; • перетворення козацтва на політичну еліту держави, привілейований стан; • Україна посіла вагоме місце у міжнародних відносинах тогочасної.

Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах Негативне ставлення до боротьби українців Позитивне ставлення Союз Нестабільні стосунки Франція, Іспанське королівство, австрійські Габсбурґи, Папська держава, князівства Південної Німеччини Венеціанська республіки, Швеція, Англія, Голландія та князівства Північної Німеччини із Швецією, Трансільванією, Бранденбурґом Молдовою і Волощиною.  Московське царство, Кримське ханство