Наддніпрянська Україна у складі Російської імперії Політика Російської імперії щодо українських етнічних територій.

Дата __________      Номер  уроку ___________                 Історія України  9   клас

Тема: Наддніпрянська Україна у складі Російської імперії Політика Російської

імперії щодо українських етнічних територій.

Мета: охарактеризувати стан українських земель наприкінці XVIII — у першій

 третині XIX ст.; вивчити адміністративно-територіальний устрій та  регіональний поділ українських земель у складі Російської імперії; висвітлити               процес включення українських земель до складу Російської імпе­рії;               формувати в школярів уміння й навички роботи підчас шкільної лекції, уміння               складати конспект; виховувати ро­зуміння того, що колонізаторська політика               Російської ім­перії щодо України в першій половині XIX ст., спрямована на               асиміляцію українського населення і розпалювання національної ворожнечі,               була ворожа українському наро­дові.

Формувати групи компетентностей:

-Компетентність спілкування державною мовою для розуміння україномовних текстів різних жанрів, вміння переказувати прочитане, висловлювати власну думку в усній та письмовій формі;

- Соціальну та громадянську компетентності для розуміння важливості

вивчення історії своєї  держави; формувати толерантне ставлення до різних

народів;

-Математичну компетентність шляхом побудови логічного ланцюжка подій;

-Інформаційну компетентність для виявлення джерела й авторів інформації;

Тип  уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: зошити, підручник, роздатковий матеріал, таблиця, картки, схеми.

Форма уроку: шкільна лекція.

План:

1. Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель. Включення українських земель до скла­ду Російської імперії.
2. Національне та соціальне становище українського насе­лення.
3. Проникнення буржуазних рис повсякденного життя в побут жителів міста й села. Життя великих міст.

Хід  уроку:

І. Організація  навчальної  діяльності.

ІІ. Актуалізація  опорних  знань.

Бесіда на повторення.

1. Коли і за яких обставин українські землі опинилися під владою Московської держави?
2. Яким був адміністративно-територіальний поділ українських земель за часів Гетьманщини?
3. Яким був етнічний склад населення українських земель у другій половині XVIII ст.?

Заслухавши відповіді учнів, учитель узагальнює: ліквідація авто­номії України, завершення її поділу між сусідніми державами запо­чаткували тривалий процес підпорядкування природних багатств і людських ресурсів України політичним, військовим та економічним потребам Російської імперії.

ІІІ. Вивчення  нової  теми.

1. Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель. Включення українських земель до складу Російської імперії.

Шкільна лекція.

Учитель оголошує тему та план лекції, дає список літератури:

Проблемне завдання.

Спрогнозуйте, які зміни в адміністративно-територіальному уст­рої, політичній системі, соціально-економічному житті українських земель сталися із включенням їх до складу Російської імперії.

Учні висловлюють свої міркування. Учитель повідомляє, що більш точну й аргументовану картину змін ми зможемо скласти після лекції.

Завдання.

Складіть конспект лекції учителя.

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. в Україні сталися великі політичні зміни, що значно вплинули на соціальну структуру ук­раїнського суспільства й економічне життя. У першу чергу вони були спричинені новою геополітичною ситуацією в Центральній та Східній Європі. Так, наприкінці XVIII ст. припинила своє існування Річ Пос­полита, до складу якої входила велика частина українських земель.  На південних кордонах зникло Кримське ханство, яке від XV ст. становило постійну воєнну загрозу для України. Тому в новітній час ук­раїнські землі, як зазначає історик Я. Грицак, увійшли в «новій полі­тичній конфігурації».

Наприкінці XVIII ст. територія України входила до складу Росій­ської та Австрійської імперій. У першій половині XIX ст. українська етнічна територія становила до 700 тис. км². До складу Російської імперії входило 90 % цієї території — Правобережна і Лівобережна Україна, Слобожанщина та Південна (Степова) Україна, а до складу Австрійської — 10 % — Східна Галичина, Північна Буковина та За­карпаття. Такий територіальний поділ існував до початку Першої світової війни [12, с. 16].

Запитання.

Який адміністративно-територіальний поділ існував на україн­ських землях за часів Гетьманщини?

Під час розповіді про адміністративно-територіальний поділ ук­раїнських земель у складі Російської імперії учитель складає схему «Адміністративно-територіальний поділ українських земель, що вхо­дили до складу Російської імперії в першій половині XIX ст.», а та­кож дає визначення нових понять. Схему учитель записує на дошці, а учні — у зошитах.

Адміністративно-територіальний поділ українських земель, що входили до складу Російської імперії в першій половиш XIX ст.

Робота над формуванням понять.

Адміністративно-територіальний устрій — поділ території розсе­лення українського етносу на певні частини (адміністративні одиниці — гу­бернія, повіт та ін.) з метою організації централізованого управління на місцях.

Генерал-губернаторство — адміністративно-територіальна й політична одиниця в Російській імперії. Складалося з однієї або кількох губерній, що перебували під управлінням генерал-губернатора.

Губернія — вища адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії. Уперше запроваджена в 1708 р. Очолював губернію губернатор, який поєднував адміністративні, судові та фінансові функції.

Повіт — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на ук­раїнських, а також польських, литовських і білоруських землях від другої половини XIV ст.

Стан — адміністративно-поліцейська одиниця в повітах Російської ім­перії та України в XIX ст. Запроваджена 1837 р. у зв'язку з посиленням селянського руху. До кожного стану губернатор призначав станового при­става, якому повністю були підпорядковані службові особи із селян — соць­кі й десяцькі.

Запитання.

Із якою метою на українських землях у складі Російської імперії було запроваджено новий адміністративно-територіальний устрій? Робота з контурною картою.

1.      Позначте українські землі, приєднані до Російської імперії в результаті трьох поділів Речі Посполитої.
2.      Позначте межі губерній, підпишіть їхні назви та назви гу­бернських міст на українських землях у складі Російської ім­перії.

Продовження лекції.

Поширення на територію України адміністративно-територіально­го устрою Російської імперії мало за мету прискорити колонізацію та русифікацію українських земель. Розроблена царським урядом на початку 1850-х рр. інструкція зобов'язувала генерал-губернаторів посилити всебічний нагляд за «станом умів».

Найстараннішими провідниками царської колонізаторської полі­тики в Україні були київський генерал-губернатор граф Д. Бібіков, малоросійський (харківський) — князь М. Долгоруков та новоросій­ський — граф М. Воронцов. Останнього як ревного прислужника ца­ризму висміяв у відомій епіграмі російський поет О. Пушкін. Анти­народну діяльність перших двох — під керівництвом тодішнього найвищого провідника та ідейного натхненника колонізаторської політики в Україні царя Миколи І — навіки затаврував український поет Т. Шевченко такими гнівно-глузливими рядками:

Бо дні фельдфебеля-царя  А надто стрижений Гаврилич

Капрал Гаврилович Безрукий      3 своїм єфрейтором малим

Та унтер п'яний Долгорукий      Та жвавим, на лихо лихим.

Украйну правили. Добра  До того люд домуштрували,

Таки чимало натворили,   Що сам фельдфебель дивувались

Чимало люду оголили    І маршировкою, і всім,

Оці сатрапи-ундіра,    І «благосклонні пребивали

Всегда к єфрейторам своїм»

Запитання.

Чим можна пояснити таке ставлення Т. Шевченка до вищих дер­жавних посадових осіб Російської імперії?

Продовження лекції.

Уряд Російської імперії проводив щодо українських земель ко­лонізаторську політику. Так, внутрішня політика російського само­державства була спрямована на встановлення контролю над усіма сферами існування українського суспільства. Царське законодав­ство змінювало землекористування, становище станів, діяльність місцевих адміністрацій. Особливістю цієї політики було те, що цивільна влада, спираючись на військову силу, проводила русифі­кацію системи освіти, упроваджувала кріпацтво, общинну систему відносин на селі, утверджуючи тим самим воєнно-феодальний де­спотизм.

Особливою формою колонізаторської політики Російської імперії стало запровадження генерал-губернаторств, підпорядкованих безпо­середньо імператору, що дозволяло встановити всеосяжний контроль над життям краю. Кожне генерал-губернаторство охоплювало кілька цивільних губерній, на чолі яких стояли губернатори, підзвітні ще й міністерству внутрішніх справ. Губернське правління здійснювало­ся за участю станових дворянських органів — повітових та губерн­ських зборів, очолюваних предводителями дворянства. Губернії поді­лялися на повіти, де владу здійснювали адміністративні та повітові управи. На відміну від центральних російських губерній, на україн­ських землях судді та чиновники не обирались, а призначалися із росіян.

2. Національне та соціальне становище українського населення.

Шкільна лекція.

Загальна площа території, заселеної українцями наприкінці XVIII ст., становила близько 700 тис. км². В Україні в цей час прожи­вало понад 10 млн осіб. Кількість населення на українських землях.

Збільшення кількості населення України супроводжувалося іс­тотними змінами його етнічного складу. На кінець XVIII ст. на тій частині України, що входила до складу Російської імперії, прожива­ло 89 % українців. А наприкінці XIX ст. частка українців знизилася до 72,6 % . Такі зміни були зумовлені антиукраїнською примусовою міграційною політикою Російської імперії, яка була спрямована на посилення контролю над Україною. Унаслідок цієї політики відсоток росіян, євреїв, поляків та представників інших національностей в Ук­раїні збільшився.

Росіяни селилися головним чином у містах. Для євреїв було запроваджено так звану «смугу осілості» — їм заборонялося переселятися на схід за територію колишньої Речі Посполитої. Євреї селилися пе­реважно в містах та містечках.

Російський уряд сприяв переселенню німців, сербів, болгар, греків, росіян переважно до Південної України. Збільшення кількості насе­лення Півдня супроводжувалося скороченням його мусульманської частини в результаті еміграції татар.

Такі заходи мали на меті денаціоналізацію та асиміляцію україн­ського населення у складі Російської імперії. А за своїм кількісним складом на межі XVIII—XIX ст. український народ був одним із най­більших народів Європи.

Регіони України, що утворились історично, різнилися не тільки за адміністративним устроєм, а й за етнічним складом. Так, Лівобережжя вважалося найбільш українським за етнічним складом населення. У 1795 р. тут проживало 98,1 % місцевих жителів, решту становили росіяни та євреї; у Слобідській Україні проживало 85,9 % українців; росіяни проживали тільки в місті Харкові та у східній частині регіону, євреї — лише в містах Суми та Харків. На Правобережній Україні ук­раїнці становили 88 %, поляки — 5 %, євреї — 3,5 % (на середину XIX ст. — 10 %); степова Україна була заселена переважно українцями (71,5 %), на частку росіян та молдаван припадало по 9 %, вірмени і ци­гани становили 3—4 %, менше 1 % було сербів, поляків, болгар, нім­ців, грузинів, євреїв, угорців. Татар наприкінці XVIII ст. у Криму про­живало 250 тис. осіб, а на середину XIX ст. — лише 100 тис. осіб.

На середину XIX ст. у складі Російської імперії у дев'яти губер­ніях, утворених на території України, проживало 13,6 млн осіб. За становою ознакою вони поділялися на дворянство, духівництво, ку­пецтво, міщанство, селянство. Зрівнявши у 1835 р. козацьку старши­ну у правах із російським дворянством, самодержавство прихилило на свій бік ту частину українського суспільства, яка в XVIII ст. висту­пала головним речником і поборником національної державності.

Соціальний склад населення українських земель також мав свої особливості. На Лівобережній Україні переважали дрібномаєтні дворяни-землевласники; селянство складалося з посполитих та козаків (останні становили третину населення і проживали на своїх хуторах, маючи статус державних селян, зобов'язаних сплачувати чверть при­бутків до державної скарбниці). Правобережна Україна вирізнялася специфічною структурою населення: до магнатів і шляхти належало; 135 тис. осіб, селян-українців налічувалося 3 млн осіб., польських селян — 579 тис. осіб; з-поміж загального числа селян відсоток крі­паків становив: на Волині — 74 %, у Київській губернії — 90 %, у Подільській — 91 %. Південна Україна (Новоросія) відрізнялася тим, що тут не було кріпаків. Основу населення становили колоністи-переселенці з європейських країн, вільні селяни, відставні солдати. Українці в усіх губерніях являли собою здебільшого селянську націю з малочисельною верствою духовної та світської інтелігенції.

Завдання.

1.      Назвіть національний склад населення України в першій поло­вині XIX ст. та покажіть на карті місце проживання різних етнічних груп на території України.
2.      Схарактеризуйте соціальний склад населення України в пер­шій половині XIX ст.

3. Проникнення буржуазних рис повсякденного життя в побут жи­телів міста й села. Життя великих міст.

Міста, містечка, великі й малі села утворювали те неповторне тло, на якому відбувалися події «українського XIX століття». Більшість міст були невеликими, їхнє населення рідко перевищувало 1—2 тис. осіб.

Прикметною рисою першої половини XIX ст. стало будівництво у великих містах (Одеса, Київ, Львів) кількаповерхових цегляних бу­динків. Проте в невеликих містах, як і раніше, переважали одноповерхові дерев'яні оселі. Заможні міщани, хизуючись один перед од­ним, споруджували будинки, які своїм виглядом свідчили про заможність господаря. Зовні стіни таких будинків фарбувалися, при­крашалися різьбленням, у вікна подекуди вставляли кольорове скло. Усередині будинки заможних господарів були багатокімнатними, мали, за європейською модою, парадні зали, вітальні, кімнати для гостей і слуг, кухні та господарські приміщення. Внутрішнє оздоб­лення кімнат складалося із меблів, які завозилися з Європи або виго­товлялися місцевими майстрами, дзеркал, картин, годинників, гобе­ленів та ін. Суттєві зміни в зовнішньому вигляді та становищі міського населення відбулися із розгортанням на українських землях промислової революції.

У першій половині XIX ст. у Наддніпрянській Україні відповідно до європейської моди з'являються поміщицькі маєтки. Найвизначнішими з них, що збереглися до наших днів, є садово-парковий комп­лекс Софіївка в Умані графа Потоцького, маєтки Ґалаґанів у Скориних, Тарновського в Качанівці, на Чернігівщині.

У зазначений період в одязі селяни дотримувалися народних тра­дицій, а міщани та заможні верстви населення надавали перевагу єв­ропейській Моді. В аграрному секторі в роки промислової революції з'являються сільськогосподарські машини, проте більшість селян із різних при­чин продовжувала використовувати традиційні знаряддя праці.

Певні зміни відбувалися і в городництві. У першій половині XIX ст. на українських землях почали вирощувати перші помідори, бакла­жани і перець. Картопля, що була завезена з Америки ще в другій половині XVIII ст., упевнено завоювала прихильність серед українців і перетворилася на «другий хліб».

ІV. Висновки  та  узагальнення.

Запитання та завдання.

1.     На яких засадах ґрунтувалася російська колоніальна політика в Україні?
2.     Які українські землі, що раніше входили до складу Речі Пос­политої, відійшли після поділів цієї держави до Російської ім­перії?
3.     Розкажіть про адміністративно-територіальний устрій та регіо­нальний поділ українських земель у складі Російської імперії.
4.     Порівняйте етнічні кордони України з адміністративними кор­донами губерній Російської імперії.
5.     Поясніть зображену на дошці схему «Адміністративно-тери­торіальний поділ українських земель, що входили до складу Російської імперії в першій половині XIX ст.».
6.     Назвіть національний склад населення України в першій поло­вині XIX ст.
7.     Яким був соціальний склад Населення України в першій поло­вині XIX ст.?
8.     Покажіть на карті місця проживання різних етнічних груп на території України.
9.     Назвіть форми та методи імперської колонізаторської політики.
10.                         Назвіть прояви проникнення буржуазних рис повсякденного життя у побут жителів міста й села в першій третині XIX ст.

Ділова гра «Прес-конференція».

Тема. «Українські землі у складі Російської імперії у першій поло­вині XIX ст.».

Умови гри. Учитель пропонує одному з учнів («фахівцю-експерту») вийти до дошки і відповісти на запитання однокласників. Як ве­дучий прес-конференції, учитель по черзі надає слово для запитання учням, намагаючись якомога краще їх представити (наприклад, Оль­га Потьомкіна — дослідник історії України XIX ст.). Формулюючи запитання, учні можуть звертатися до свого конспекту.

Приклади запитань.

1. Представники яких національностей проживали в Україні в першій половині XX ст.?
2. Які були прояви імперської колонізаторської політики в Ук­раїні?
3. Назвіть особливості внутрішньої політики російського самодер­жавства щодо України в першій половині XIX ст.

По завершенні ділової гри вчитель аналізує активність кожного учня, а також відповіді «експерта».

Російська імперія, до складу якої після трьох поділів Речі Поспо­литої і російсько-турецьких війн увійшли землі України, запровади­ла на українських землях новий адміністративно-територіальний устрій, який мав забезпечити поліцейський контроль над населенням і ліквідацію його національної самобутності.

V. Домашнє  завдання.

1. Вивчити  параграф  з  підручника. 
2. Виконайте завдання на контурній карті «Адміністративно-те­риторіальний поділ України в першій половині XIX ст.».
3. Випереджальне завдання. Підготуйте повідомленням за темою «Зміни в побуті, стилі та традиціях життя міста і села на Захід­ній Україні в першій половині XIX ст.».