Наголос. Основні правила наголошування слів

Наголос. Основні правила наголошування слів Створила: викладач української мови та літератури Степанова Т. О.

Олександр Авраменко. Вчимо українську

Наголос – посилення голосу на одному зі складів. Коли в слові є два або більше складів, то один з них вимовляємо з більшою силою й довготою, ніж інші. 

Загальні принципи, за якими можна визначити наголошений склад

Іменники: 1) іменники в множині здебільшого мають наголос на закінченні: батьк. И, огірк. И; 2) у більшості іменників із суфіксом -к- наголос у множині переходить на закінчення: к. Азка — казк. И, кн. Ижка — книжк. И (АЛЕ: сусІдка — сусІдки); 3) віддієслівні іменники на -ання мають наголос на суфіксі, якщо в них більше двох складів: засл. Ання, пізн. Ання (АЛЕ: бІгання, н. Ехтування); 4) іншомовні складні іменники на -метр мають наголошений другий компонент: сантим. Етр, кілом. Етр (АЛЕ: у назвах приладів наголос падає на першу частину: бар. Ометр, терм. Ометр).

Прикметники: 1) у більшості двоскладових прикметників наголос падає на закінчення: нов. Ий, чуж. Ий, легк. Ий (АЛЕ: бІлий, ч. Орний); 2) прикметниковий суфікс -еньк- завжди наголошений: мал. Енький, чорн. Енький. Дієслова: 1) дієслово бути в майбутньому часі має наголошений перший склад: б. Удеш, б. Удемо, а в минулому — другий: бул. А, бул. О, бул. И; 2) багато дієслів мають останній наголошений склад: нест. И — несл. А, везти. И — везл. А; 3) дієслова на -емо, -имо, -ете, -ите мають наголошений останній склад: ідем. О, мовчит. Е (АЛЕ: б. Удемо, зал. Ишите).

Числівники: 1) у числівниках на -десят наголошений останній склад: сімдес. Ят, вісімдес. Ят; 2) у числівниках на -дцять наголошений передостанній склад: один. Адцять, чотирн. Адцять. Ці принципи є лише орієнтирами в наголошуванні слів. Складність полягає передусім у тому, що наголос в українській мові здебільшого рухомий і винятків дуже багато, тому треба запам’ятовувати, як правильно наголошувати слова та їхні форми.

Незначна кількість слів має подвійний наголос: ап. Ост. Оф алф. АвІтб. Аж. Аний б. Айд. Ужевесн. Ян. Ий в. ИсІтидоповІд. Ач д. ОговІрж. Алібн. Ий ж. Ал. Оз. Авжд. И кл. Адов. Ищек. Ор. Иснийм. Аб. Уть м‘Язов. Ийнед. Арм. А п. ЕрвІснийпер. Ест. Арок п. Ом. Илкаправ. Оп. Исний пр. Ост. Ийр. ОзбІр слІзьм. Ит. Ак. Ож УсмІшка

Не потрібно плутати подвійний наголос із наголосом, за допомогою якого розрізняють форми слів: пІсні (род. відм. одн.) — піснІ (наз. відм. мн.), так само ч. Ашки — чашк. А. Окремі іменники, узгоджуючись із числівниками два, три, чотири, можуть змінювати наголос: брат. И — два бр. Ати, с. Естри — три сестр. И, вІдра — чотири відр. А. Слова з двома наголосами: р. АботоргІвля, прив. Атнорабовл. Асницький.

За допомогою наголосу розрізняємо значення слів: в. Игода (користь) — виг. Ода (зручність) вІдомість(список) — від. Омість (популярність) к. Опчений (дієприкметник) — копч. Ений (прикметник) пІдданий (дієприкметник) — підд. Аний (іменник, істота) з. Акладка (у книзі смужка паперу) — закл. Адка (класти, засувати, вставляти) з. Амок (житло феодала) — зам. Ок (пристрій для замикання дверей) Обруч (прислівник у зн. поряд) — обр. Уч (іменник, у зн.те, що має форму кола) р. Емінь (пояс) — ремІнь (оброблена шкіра) п. Отяг  (іменник, почуття; поїзд) — пот. Яг (дієслово, від потягти́) бр. Ати (дієслово) — брат. И (мн., іменник) х. Аос (у міфології: стихія) — ха. Ос (безлад)

Джерела:  1.https://files.pidruchnyk.com.ua/uploads/book/10-klas-ukrajinska-mova-avramenko-2018.pdf 2. https://zno.if.ua/?p=1421 3. https://dovidka.biz.ua/slova-z-podviynym-naholosom