1. Числівники на –ДЦЯТЬ2. Слова з – МЕТР3. Слова з – КРАТІЯ4. Слова з – ЛОГ5. Слова з – ПИСНИЙ6. Іменники с.р на – АННЯ7. Слова із префіксами ВИ-, ПО-8. Більшість 2складових прикметників на закінченні9. Інфінітиви на –ТИ10. Наказовий спосіб дієслів на –МО, -ТО11. КОТРи. Й, КОТРа, КОТРе, КОТРі12. МОГО, ТВОГО, СВОГО, АЛЕ до м. Ого, до свог. О13.Іменники у мн. брат. И, ШЛЯХи. Лайфхаки (акцентуації)
Основні правила української орфоепії{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Звуки. Вимова. Приклади. Усі наголошені, а також [а], [і], [у] завжди в усіх позиціях Чітко й виразно(не скорочуються, не переходять в інші звуки)Вечір [ве́ч’ір]Молотити [молоти́ти]Мороз [моро́з] [о] ненаголошений перед складом з наголошеним [у], [і]Нечітко, з наближенням до [у]: [оу]Голубка [гоулу́бка]Кожух [коужу́х]Тобі [тоуб'і]ненаголошений [е]ненаголошений [и]Нечітко, з наближенням до [и] - [еи]з наближенням до [е] - [ие]Перон [пеиро́н]Листок [лиесто́к]Весна [веисна́]Голосні
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Звуки. Вимова. Приклади. Приголосні перед голосними і в кінці слова. Вимовляються чітко. Дуб [ду́б][ж], [ч], [ш], [ ], [б], [п], [в], [м], [ф], [ґ], [к], [х], [г]завжди твердо,напівпом'якшено тільки перед іСтеп [сте́п]Довідка [до́в’ідка]Дзвінкі перед глухимивимовляються дзвінко; оглушується тільки [г] та префікс з-Рибка [ри́бка]Вогко [во́хко]Зсунув [с:у́нув]Глухі перед дзвінкими. Вимовляються як парні їм дзвінкіБоротьба [бородʹба́][ ] та [ ]неподільні, злиті звуки (африкати) Джем [ е́м]Дзвінок [ віно́к] [д], [т], [з], [с], [ ] [ц], [л], [н]Перед м'якими вимовляються м'яко. Пісня [п’ісʹнʹа ]Приголосні
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}ЗВУКОСПОЛУЧЕННЯ вимова приклади-ться, -шся в дієсловах вимовляються як [цʹ:а], [cʹ:а]сміється - [смійе́цʹ:а]дивуєшся - [диву́йеcʹ:а]-жся, -чся в дієсловах наказового способувимовляються як [зʹсʹа], [цʹcʹ:а]обмажся - [обма́зʹсʹа]префікси роз-, без-дзвінко при повільному темпі;глухо в швидкому темпіБезсилий [беизси́лий],[беис:и́лий]ЗВУКОСПОЛУЧЕННЯУВАГА! Порушення орфоепічних норм мови завжди негативно впливає на сприймання змісту мовлення, зосереджує увагу співрозмовника або слухача не на змісті, не на тому, про що йдеться в мовленні, а на його звуковому оформленні; часто недодержання орфоепічних норм може спричинити спотворення висловлюваної думки; воно завжди викликає небажані, неприємні емоції у співрозмовників та слухачів.
ВІДРЕДАГУЙТЕ! Хвилююча зустріч Пануюча ідея Наступаюче свято Миючі засоби. Вражаючі результати Водоплаваючі птахи Зволожуючий крем Приваблююча пропозиція Переконуючий доказ. Координуючий центр. Радіючий учень Оточуюче середовище Обезболюючий засіб Життєстверджуючі настрої Панівна еліта Діючий закон
ПРАВИЛЬНО НЕПРАВИЛЬНОЗворушлива зустріч Хвилююча зустріч. Панівна ідея Пануюча ідея. Прийдешнє свято Наступаюче свято. Мийні засоби Миючі засоби. Разючі результати Вражаючі результати. Водоплавні птахи Водоплаваючі птахи. Зволожувальний крем Зволожуючий крем. Приваблива пропозиція Приваблююча пропозиція. Переконливий доказ Переконуючий доказ. Домінантна риса Домінуюча риса. Координаційний центр Координуючий центр. Зраділий учень Радіючий учень. Навколишнє середовище Оточуюче середовище. Знеболювальний засіб Обезболюючий засіб. Життєствердні настрої Життєстверджуючі настроїКерівна еліта Панівна еліта. Чинний закон Діючий закон
На жаль, порушення орфоепічних норм у практиці українського усного літературного мовлення трапляється ще досить часто. Інколи помилка зумовлюється пропуском одного із звуків, наприклад: Правильно. Плутати. Плутаю Плутають Неправильно. Путати Путаю Путають Дуже часто у мовленні замість [ф] вживають [хв], а замість [хв] -[ф]факт фарба фахівець Феноменформатний функціонувати хвала хвороба хвактхварба хвахівецьхвеноменхворматнийхвункцюнуватифалафороба
Український діалект. Діале́кт— різновид мови, що вживається як засіб порозуміння особами, пов'язаними між собою територією, фаховою або соціальною спільністю. Відтак, розрізняють територіальний і соціальний різновиди діалектів. Найчастіше поняття діалект уживають у значенні територіального діалекту.
{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Північне наріччя. Південно-східне. Південно-західнеглива (груша)жалива (кропива)крумплі (картопля)гладишка (глечик)курай(перекотиполе)ярець (ячмінь)коросліп (пролісок)скот (худоба) вивірка (білка)ляскавиця (грім)бовдур (димар) когут (півень)мигунка (блискавка)вагани (ночви) льоха (свиня)товар (худоба)кип’яч (окріп) тайстра (торба),хупавий (гарний)киря (сокира)нанашко (хрещений батько)конопляник (горобець) випасатися(тинятися)банітувати (лаяти)клювок (дятел)зобува (взуття) пантрувати (стежити)копаниця (лопата)кабиця (літня піч)маржина (худоба)живець (джерело)хвища (сильний дощ)витуманити (видурити)веселуха (райдуга) желіпати (кричати)окмітовувати (помічати)Словник діалектів
А – ДІБРАТИ 5-6 ТЕСТІВ НА ВСТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ «КУЛЬТУРА МОВИ», СКЛАСТИ СЛОВНИК НАГОЛОШУВАНЬ – І. Котляревський «Енеїда» Б – ДІБРАТИ 5-6 ТЕСТІВ З ОДНІЄЮ ПРАВИЛЬНОЮ ВІДПОВІДДЮ, ВИПИСАТИ ІЗ ПОВІСТІ «КАЙДАШЕВА СІМ*Я» ПО 5 СЛІВ З НАГОЛОСОМ НА 1, 2, 3, СКЛАДІ НАПИСАТИ ВЛАСНЕ ВИСЛОВЛЕННЯ«ЧИ ФОРМУЄ У МЕНЕ ІНТЕРНЕТ КУЛЬТУРУ МОВЛЕННЯ?»ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
● Висновок. Українська орфоепія характеризується відносною простотою, що полегшує її засвоєння, полегшує обов'язкове додержання її норм. Простота правил літературної вимови зумовлюється, з одного боку, тим, що в українській орфографії переважає фонетичний принцип передавання звуків на письмі, а це зменшує розбіжність між вимовою і її писемним оформленням. З іншого боку, українській орфоепії не властива надлишкова варіантність вимовних норм, що не несуть будь-якого фонологічного навантаження.Її функціональна досконалість забезпечується загальнонародним, наддіалектним характером, відповідністю вимовних норм закономірностям фонетичної системи літературної мови та їх стабільністю. Орфоепія — один з найважливіших компонентів багатогранного комплексу різноманітних засобів мовного спілкування. Цим визначається її місце і вага в усному літературному мовленні. Висновок
