Наочний посібник."Літературна вітальня за творчістю письменників рідного краю"

 

 Відділ освіти Коростенської райдержадміністрації

 

 

Обласна постійно діюча педагогічна виставка

“ Cучасна освіта Житомирщини 2018”

 

   Літературна вітальня 

за творчістю письменників                рідного краю

 

                                     наочний посібник

 

 

                                                                    Бездітна Ольга Петрівна

                                                                    вчитель української мови

                                                                    та   літератури

                                                                    Кожухівської середньої

                                                                     загальноосвітньої школи

                                                                              І-ІІІ ступенів

                                                                                      2018 рік

                                                                             

 

                                   Інформаційний лист

                                     Бездітна Ольга Петрівна

                                              Дата народження: 15.04.1983 р.

                                              Місце роботи: Кожухівська

                                    середня  загальноосвітня

                                    школа І-ІІІ ступенів

                                              Посада: вчитель української

                                    мови та літератури

                                             Кваліфікаційна категорія: І                

                                   (присвоєна у 2016 році)

                                               Стаж роботи: 14 років

                                   

 

 

 

 

 

 

                                                              1

 

                              Анотація

  “ Людина, для якої книжка вже у дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчуває себе обділеною, збіднілою і  спустошеною”

                                                                                              В. Сухомлинський

   Головне  завдання  для вчителя на уроках  літератури рідного         краю - розкрити красу художнього слова, розбудити почуття та свідомість  дитини, глибше  ознайомити  учнів із  творчістю           письменників Житомирщини, виховати грамотну  людину з високим рівнем  комунікативної  компетентності. Учнів, які  мають  гарний словниковий запас, вміють вільно виражати свої думки та почуття         в усному та писемному мовленні.

  У представленому матеріалі ви  познайомите дітей із творчістю та життєвим шляхом письменників рідного краю, виховуючи у них справжні патріотичні почуття.

   Сподіваюся, що цей посібник  допоможе вам збагатити власний     досвід, урізноманітнити навчальну діяльність учнів, виховувати               у дітей почуття прекрасного та любов до рідного слова.

 

Призначений для вчителів української мови та літератури.

 

 

 

 

 

                                                               2               

                        

                              Рецензія

 

 на наочний посібник вчителя  української  мови  та  літератури  Кожухівської  середньої  загальноосвітньої школи  І-ІІІ ступенів   Бездітної  Ольги  Петрівни  на  тему: «Літературна  вітальня  за      творчістю письменників рідного краю».

  У  посібнику  подано  матеріали  з  літератури  рідного  краю та позакласного читання.

Дана тема є актуальною, оскільки розвиває словниковий запас учнів, мислення, увагу, пам’ять,  кмітливість, творчі  здібності.  Ця робота      має  на  меті  виховувати   всебічно  розвинену  людину, патріота своєї Батьківщини.  Підібраний  матеріалу  має  практичне  значення.

Досвід призначений для використання вчителями української мови      та літератури.

 

 

 

Рецензент

Директор Кожухівської середньої

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів                          І.В. Вигівська

 

 

 

 

                                                            3          

 

 

 

                            Зміст

І. Вступ ------------------------------------------------------------------ с.5

ІІ. Осінь у творчості письменників Коростенщини ---------с.7

• Галина Цепкова -----------------------------------------------с.8
• Валентина Краснікова ---------------------------------------с.12
• Лілія Бех ---------------------------------------------------------с.14
• Тетяна Микитчук ---------------------------------------------с.15
• Світлана Бароніна --------------------------------------------с.18
• Антоніна Міщенко --------------------------------------------с.20

 ІІ. Літературний практикум

• Теоретична частина -----------------------------------------------с.25
• Практичначастина (форми роботи) ---------------------------с.27

ІІІ. Додатки-------------------------------------------------------------с.31

Усний журнал “ На рідних роздолах Володимира Матвієнка”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                   4   

 

                                                            

 

                         Вступ

"Кожен чільний письменник – чи він слов’янин, чи німець, чи француз,   чи скандинавець, - є наче дерево, що своїм корінням впивається якомога глибше  і  міцніше  в  свій  рідний, національний  ґрунт,  намагається переварити в собі якнайбільше його живих соків, а своїм пнем і кроною поринає  в інтернаціональній атмосфері  ідейних   інтересів,  наукових, суспільних, естетичних  і  моральних  змагань. Тільки той письменник може… мати якесь значення, хто має і вміє цілій освіченій людськості сказати якесь своє слово в такій формі, яка б найбільше відповідала його національній вдачі". 

                                                                                                        Іван Франко

 Уроки літератури рідного краю проводяться для того, щоб учні дізналися про спадщину митців свого краю, сприймали й оцінювали  їхні  художні  набутку, плекали  почуття гордості за творчих людей, своїх земляків.

Уже стало традицією проводити такі уроки. Вони міцно вписалися в систему літературної освіти наших школярів. 

Літературне краєзнавство – це специфічна галузь науки про літературу, предметом вивчення якої є вивчення фольклорної спадщини та літературних творів, художніх образів, навіяних природою, історичними подіями, традиціями, звичаями, побутом і людьми певного краю.

Шкільне літературне краєзнавство багатогранне. Суттєве місце в ньому посідають саме  уроки  літератури рідного краю.

 Запропоновані в посібнику матеріали допоможуть учителю донести до учнів багатство творчого доробку письменників Житомирщини, та виховувати почуття любові до рідного краю.

 

                                                                   5                                              

 

 

 

 

Впустіть поезію погрітись…

І не просіть її піти…

А раптом в ній й себе знайдете

Поміж тривог і суєти…

                                Ганна Васківська

 

 

Совість і поезія - єдині

Звіку нерозривні, нероздільні

Слово, як і совість - то жадання

То мої надії і страждання

                               Микола Сингаївський

 

 

Поету треба гострий зір,

Перо звичайно і папір

Та більше серця, щоб у ньому

Вмістився світ, як звук в ефір

                       Петро Камінський

 

 

6

 

Осінь у творчості            письменників

Коростенщини

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коростень уже давно став поетично-мистецькою кузнею Житомирщини, яка  з  кожним  роком все  більше  дарує                віршованих збірок шанувальникам літературної творчості.

“ Є історія подій, а є історія душі, коли хочеш поділитися нею з усіма, донести  те, чим  живеш  і на що сподіваєшся. Отоді  й  з’являються     вірші з влучними римами та образністю мислення”.             

                                                                                       Галина Цепкова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цепкова Галина Василівна (13 жовтня 1946 р.н.)

Українська поетеса, член Національної спілки письменників України.

Лауреат Міжнародного свята літератури та мистецтва «Лесині джерела» (1994), учасник Другого фестивалю російської поезії в Україні (2002), учасник Міжнародного Шевченківського літературно- мистецького свята (2004),  делегат  Надзвичайного  Третього  з'їзду  письменників України  (2004).  За  творчу  діяльність  Галина  Василівна  Цепкова нагороджена  Почесною  Грамотою  Верховної  Ради України, а також дипломом «Гордість міста».В даний час живе і працює у місті Коростень. 

 

                                                              8

 

 

Осінь сіє через сито

Все, що мається.

Витіка дощами літо,

Сум лишається.

Пада листя золотисте

Вже не крихтами.

Для дітей таке намисто

Буде втіхою.

Горобина плаття носить

У горошину.

Я тебе гостинно, осінь,

В дім запрошую.

 

 

Люблю я рідне місто

 

Люблю я рідне місто

За річку Вуж і скелі,

За зорі як намисто

В нічній над ним пустелі.

 

Легендами овіяне,

Стоїть на скелях давніх.

Оспіване, омріяне

Зустріну тут кохання

                                                                                    9

 

 

                                          Славне місто Коростень,

Місто праці і пісень.

Хай твій добрим буде день,

Рідне місто Коростень.

 

Люблю ходити містом,

По вулицях, по рідних.

Воно красою, змістом

Собі не має рівних.

 

Душі і серцю добре так

0Між квітів в бусах-росах.

І сонячного обрію

Не застять хмарочоси.

 

Славне місто Коростень,

Місто праці і пісень.

Хай твій добрим буде день,

Рідне місто Коростень.

 

 

 

 

 

 

 

 

10

Коростенський парк

 

Як добре з тисняви і шуму

прийти сюди,

посидіти в задумі,

пройтись алеями

в цілющому безлюдді

і життєдайності ковток

впустить у спраглі груди.

 

Прислухатися,

як листва колише:

облиш все надлишкове,

стань простіше,

і Бога не гніви,

не заздри й разу,

і душу не давай свою

в образу.

 

Як  добре з тисняви і шуму

прийти сюди,

посидіти в задумі…

 

 

 

 

 

 

11

 

Відомими та шанованими у нашому місті є сестри-близнючки Лілія Бех і Валентина Краснікова. Їхні поезії просто неймовірні, вони нікого не залишають байдужим.

“Все, що близьке людям, - близьке і мені”

Лілія Бех

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Жінка із осені

Жінка із осені, жінка із мрій.

Щастя непрошене – низка надій…

Жінка із осені – сонячні дні,

Роки покошені – цвіт на стерні…

Жінка із осені – подих весни,

Літ запрошених сходи рясні.

 

12

 

 

                  Лілія Петрівна є автором гімну міста Коростень.

                                     Із витоків древності і моноліту,

 

Віками освячений, кров'ю омитий,

 

Чужинцями топтаний, стомлений гнітом,

 

У величі Коростень звівся над світом!

 

Приспів:

 

Слава! Народу древлянському слава!

 

Слава землі наших мужніх батьків.

 

Цвіти! Розквітай, як окраса держави,

 

Град Коростень — велич і гордість віків!

 

Ти витримав зболені дні лихоліття,

 

І час не затьмарив нам роки тернисті,

 

Тож Коростень зводився в нове століття

 

З любові і радості вільно й врочисто!

 

Приспів.

 

У краї поліському місто — перлина,

 

Підводься будовами в небо могутньо,

 

Дорогою світлою в добру годину

 

Прямуй, місто Коростень, в краще майбутнє!

 

                                                          Приспів.                

 

                                                                 13

 

Лілія Бех і Валентина Красікова неодноразово були лауреатами Всеукраїнського літературного свята “Просто так”.

Валентина Петрівна все життя присвятила дітям, адже вона вчитель           і саме діти надихають її на творчість

                       Валентина Красікова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    В серпантині див промчалось літо,

заквітчавши сонячні дороги,

золото вкрапило в оксамити,

осінь запросило до порогу.

З легкістю, в мереживі туманів

Закружляло вальсом світанковим,

З вій сипнуло сльози чисті, ранні,

Сльози розставання і любові.

14

   Людина, яка пише такі, оповиті проникливою романтикою вірші, має щиру вдачу, а серце її сповнене життєдайним теплом і любов’ю, якими вона охоче ділиться з іншими – це Тетяна Микитчук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Саме такі теплими та щирими словами відгукуються про неї знайомі.

  Перші римовані рядки вона написала ще в підлітковому віці. У 2002 році вперше друкувалася у газеті “Іскоростень”( це був один із проектів гімну міста на Ужі). Вона є авторкою таких поетичних збірок: “Крила стиглих горобин”, “ Я тобою живу”, “ Подих віків”, “ Час жити” та інші.  За  книгу «Подих  віків»  у  2008 році  стала  лауреатом  літературної  премії  імені Василя Юхимовича. В 2009 році нагороджена Подякою та медаллю Міжнародної громадської організації Козацтво запорозьке за поему “Гетьмане Виговський, лицарю Іване”.

 

                                              ***

 

Безпритульний 

Вітер  жебракує:

Не  будують 

Люди  вітряків.

 

У  кишені 

Ледве  нарахує

До  світанку 

Жменю  мідяків.

 

Восени  берези 

Сердобольні,

А  хмарини 

Щедрі  на дощі.

 

І  буревій  дає 

Концерти  сольні

У  рудому 

Рваному  плащі.

 

                                                                15

ОСІННЯ  АКВАРЕЛЬ

 

Хоч  літо  закралось

У  вересень  гожими  днями,

Шукають  тумани

Притулку  в  пожовклій  траві.

 

Цвіркун  невгамовний

Тренує  свій  хор  до  нестями,

І  дятлу  з  учора

Аж  дзвоном  гуде  в  голові.

 

Он  там,  на  узліссі,

Під  дубом,  край  самої  стежки,

Умившись  дощами,

Чекає  мене  боровик.

 

Струнка  горобина

Вдягнула  червоні  сережки.

Напрочуд  вродлива,

Щоб  хтось  милуватися  звик.

 

Ще  вуж  розімлілий

Лежить  на  старому  пеньочку,

А  тиша,  мов  равлик,

Йому  заповзає  до  вух.

 

Слимак  необачний

Дірок  наробив  у  грибочку,

А  вчора  ж  сороки

Хвалили  рудий  капелюх.

 

Грушки  запахущі

У  травах  розсипала  дичка,

Щоб  краплю  нектару

Зібрала  дбайлива  бджола.

 

Співає  невтомно

Про  серпень  маленька   синичка,

Та  осінь,  як  чапля,

Струмочок  убрід  перейшла.

 

16

 

КОРОСТЕНЮ

 

Коростеню, світку,  

Сивочолий  князю, 

Здавна  щирий  захват

У душі  несу.

 

Писані  з  легенди, 

Сповідались  в’яззю

Мудрі  манускрипти 

Про  твою  красу.

 

Мов  рожеві  ранки, 

Береги  гранітні,

Лебедем  говірка 

У  віки  пливе.

 

Хоч  і  не  по  крові,

Лиш  по  духу  рідні,

Серденько  тобою 

Стільки  літ  живе.

 

Знову  повертаюсь 

На  стрімкі  пороги,

Сонячний  горицвіт 

До  грудей  тулю.

 

Наче  в  храм,  додому 

Звідусіль  дороги.

Ревно,  безоглядно 

І  давно  люблю.

 

Тут  для  мене  завжди

Щонайвищі  зорі,

Тут  Ужа  бурхлива 

Як  свою  стріча.

 

Щастям  поділюся, 

Пригорнуся  в  горі,

Лицарю,  схилюся 

До  твого  плеча.

 

                                                                     17

 

 

“Я пишу для дітей, бо люблю їх” – таке творче кредо письменниці Коростенщини  Світлани Петрівни Бароніної

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Ця чудова жінка, гарний педагог, майстер  поетичного слова народилася і живе у славному місті Коростень. Працює вчителем, тому все своє життя присвятила школі і дітям. Свої перші поетичні твори почала писати ще в шкільні роки. Так і стало це покликом її душі.

 

 

 

О юносте! О молоді літа!

Невже промчали, як шалені коні?

Невже той цвіт вишневий облітав

Мені колись на губи і на скроні?

 

                                                              18

 

 

 

***

Пада цвіт, облітає в траву.

Доцвіта на обійсті калина.

Я тобою, мій друже, живу.

Тільки в цьому я зовсім не винна,

Що для мене ти сонце й зоря,

І травнева вечірня розмова.

Моя радість, печаль і жура.

І написане щирістю слово.

 

 

                                          ***

 

А я молодію з літами

Як в юності, палко люблю

Іду в передгроззі житами

І перші краплини ловлю

В букет назбираю волошок

Грозу попрошу: “ Обмини!”

І райдуга встане

Із радістю схожа,

Весну подарує мені.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                19

 

“Як добре кохати, дихати, як добре на світі жити” – промовляє до читачів жінка доброї вдачі, співоча душа і просто творча особистість     Антоніна Міщенко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Антоніна Міщенко не уявляє свого життя без творчості. Щороку вона видає нову книгу, презентація якої завжди стає справжнім і неповторним літературно-мистецьким святом. І не так важливо, що тільки на Коростенщині і для друзів та шанувальників, а важливо те, що це йде від щирого серця.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         20

 

 

Назустріч осені

 

Швидко минає бабине літо,

Осінь на зустріч летить, ніби птах,

Ніжність дарують осіннії квіти

Ту, що приходить до мене у снах.

 

Знов під вікном пломеніє калина,

Листя поволі спадає із віт,

В білім конверті здалека родина

Шле, як завжди, до мене привіт.

 

Шкода, край рідний далеко-далеко,

Квіти сумують у моїм саду,

В теплі краї відлітають лелеки,

З ними я в осінь поволі піду.

 

 

 

 

 

Осінній вечір

 

Важко бабусі самій у оселі,

Діти далеко, старого нема,

Душу бентежать думки невеселі,

Що буде взимку у хаті сама.

 

Небо похмуре і вітер холодний,

Цілими днями дощить,

Шарик в дворі біля буди голодний,

Дверця розсохла у сінях пищить.

 

Ні з ким бабусі тепер розмовляти,

Навіть кіт Васька лиш спить на печі,

Щось і сусідка не йде погуляти,

Вітер співа за віконцем вночі.

 

Довго чекати тепла весняного,

Довго чекати на зустріч з дітьми…

Хай же всміхнеться їй сонечко знову,

Тугу і сум хай прогонить з пітьми.

 

                                                21

                                             Коростеню – 1300

 

Місту древлянському – 1300

Слава праотче у серці живе,

Свято буяє і квітне врочисто,

Свято, як човен, у морі пливе.

 

Слава народу древлянському, слава,

З вами міцніє, мужніє держава,

З вами будується місто поліське,

Нашому серцю і рідне, і близьке.

 

Тож хай живе наше місто, співає,

Повниться нива поліська врожаєм,

Сонечко сяє, чарують озерця,

Пісні лунають від щирого серця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         

 

 

                                             22

                                                             22

 

 

 

 

Літературний практикум

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             

                        Для вас вчителі!

 

        “ Не в кількості знань полягає освіта,

а в повному розумінні й майстерному

застосуванні в житті всього того,

           що знаєш”

                                   Фрідріх Дістервег

 

Саме тут ви знайдете цікаві форми роботи, які допоможуть краще розвивати мислення, увагу, пам`ять в учнів. Проявити свої творчі здібності. А вам зробити урок яскравішим і емоційнішим. 

   Сподіваюся, що ці форми та методи роботи  допоможуть вам збагатити власний досвід, урізноманітнити навчальну діяльність учнів, виховувати у дітей почуття прекрасного та любов до рідного краю.

 

 

 

 

                                                            24

 

 

 

Теоретична частина

 

 

Схема аналізу ліричного твору

(за В. Пахаренком)

 

1. Короткі відомості про автора( насамперед ті, що допомогають краще зрозуміти специфіку даного твору).
2. Історія написання твору( за потреби).
3. Жанр твору.
4. Провідний мотив вірша, його зв’язок з іншими поезіями у збірці.
5. Композиція твору.
6. Ключові образи твору.
7. Віршування.
8. Підсумок (почуття і роздуми, викликані твором.

 

 

Тематична класифікація та жанри лірики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                               25

 

 

 

 

Філософська – поетичне осмислення буття, світу, людини, сенсу життя, добра і зла тощо.

Громадянська – висвітлює проблеми суспільства та людини як члена суспільства.

Пейзажна – передає роздуми й почуття героя, викликані картинами та явищами природи.

Інтимна – виражає почуття героя, пов’язані з його особистим життям.

Пародійна –комічне наслідування художнього твору або стилю письменника.

 

Жанри лірики

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ліричний герой –  художній  двійник  автора-поета, що виникає з  тексту ліричних композицій як чітко окреслена фігура або життєва роль; як особа, що має індивідуальну долю, психічну вираженість внутрішнього світу.

 

 

 

 

                                                                      26

 

 

 

 

Практична частина

 

 

Активний пошук нових форм і методів навчання, сприяє індивідуальному розвитку кожного школяра.

 

 

 

                                         Кредо інтерактивного навчання

                                            Те, що я чую, я забуваю.

                                               Те, що я бачу і чую,я трохи пам’я таю.

                                               Те, що я чую, бачу й обговорюю,

                                 я починаю розуміти.

                                          Коли я чую, бачу, обговорюю і роблю

                                            я набуваю знань і навичок.

                              Коли я передаю знання іншим,

                                           я самовдосконалююсь.

 

 

 

 

 

 

 

27

 

 

Портфоліо письменника

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

28                                                                   28

 

Метод РАФТ (роль, адресат, форма, тема)

 

1. Виберіть для себе роль.
2. Напишіть для Адресата побажання.
3. У формі короткого оповідання або листа на тему ( даєте тему відповідно до поезії).

 

 

“Символ твору”

 

1. Намалюйте предмет, який символізує твір або був би символом літературного героя.
2. Визначте колір настрою поезії.
3. Намалюйте ілюстрацію до твору, допустивши помилку в зобра-           жу ваному та запропонуйте своїм товаришам знайти цю помилку.
4. Робота в групах (створити діафільм за сюжетом твору).

 

 

 

 

 

 

 

Фрейм “Засвіти віконце”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                       29

Рольова гра “Я журналіст”

 

 

 

 

 

 

 

 

Учні складають запитання до запропонованої поезії  і у вигляді інтерв’ю опрацьовують її.

 

 

Бортовий журнал

 

Що мені відомо з даної теми	Звідки планую черпати інформацію	Про що нове я дізнався з поезії

 

“Ти мені – я тобі”

За поезією складають тестові запитання і проводять опитування (можна організувати як роботу у малих групах або у парах)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                 30

 

 

 

             Усний журнал

Життєвий та творчий

шлях

Володимира Матвієнка

“На рідних роздолах”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Сторінка 1

Справжній поліщук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Володимир Павлович Матвієнко народився 5 січня 1938 року в с. Білка Коростенського району Житомирської обл. в селянській родині. Має вищу освіту – закінчив Київський фінансово-економічний інститут та аспірантуру при Київському інституті  народного  господарства. Професор,  дійсний  член інженерної Академії наук, Академії технологічних наук України, члени Вищої Ради при Президенті України.

 

Його щедра на віддачу душа завжди відкрита поетичному слову, пісні, творчості.

 

Він дійсно справжній поліщук і на відстані відчуває дихання лісу, весняні прорости біло цвітного рясту та медові пахощі передосіннього вересу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                           32

         Сторінка 2

Спогад із дитинства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ще й досі Володимир Павлович пам’ятає своє дитяче горе, яке ніяк не загоїться у його чуйній душі, адже рани дитинства залишаються у пам’яті надовго.

Він, як багато сільських шибеників чи непослухів, також мав оту саморобну рогатку. Отож і прицілився у пташине гніздо на дереві. Не знав малий сіромаха, що з того звичайного кубельця випадуть пташенята і що він буде винним у їх смерті. Дитячі сльози і досі обтікають його пам’ять, нагадуючи про те, як скорботно, непомітно від інших, поховав він свою жертву, а кляту рогатку геть викинув.

Через роки і відстані про той сумний випадок дитинства у його щоденнику-записнику з’являться рядки:

 

Я в дитинстві з рогатки розбив

необачно пташине кубельце.

Вже дожив до сивин, до морщин,

та від того ще й досі болить мені серце.

 

 

 

 

 

                                                                   33

Сторінка 3

 

Ушомирські древлянські бори

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На все життя закарбувалося в пам’яті письменника дні Великої Вітчизняної війни. А саме, її початок, коли всі односельці втікали до великого лісу – так називали Ушомирські древлянські бори. Саме ці ліси рятували їх від німців. “Відтоді ліс для мене – то живий оберіг”- говорить Володимир Матвієнко.

 

Україно-мати,бережи синів,-

Родове коріння кленів, ясенів.

Чуєш, як виводять пісню солов’ї.

Тож твої солдати, сіячі твої.

Україно-мати, долю бережи,-

Щоб не впали хлопці на твоїй межі.

Мамо- Україно, ми ж не цвіт полин,

За твою свободу станем – як один!

 

 

 

 

                                                          34

Сторінка 4

Закоханий у пісню

 

 

                            Друге крило Матвієнкової творчості – це живо-

                        дайна наснага народної пісні.

 

Рідна лісова Білка – надзвичайно співуче село, і він змалку збагачував душу його щедрими наспівами та мелодіями. З тих пір і досі бентежить його душу наша поліська пісня:

 

Ой, за гаєм, гаєм,

Гаєм зелененьким,

Там орала дівчинонька

Воликом чорненьким.

 

Закоханий у пісню, він і сам гарно співає, має чудовий голос. Тому Шевченкові рядки “ Реве та стогне Дніпр широкий” – то для нього і настрій і задоволення для душі. Взагалі пісня для нього – це живодайне, діюче джерело творчої праці і пошуків щирого поетичного слова.

Кожна з пісень Володимира Матвієнка має свою історію написання. Він щасливий від того , що його пісні співаються відомими людьми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                    35

Сторінка 5

                              Поліські в’язи

 

 

 

 

 

Образ поліських в’язів закарбувався у його пам’яті ще з дитинства.

“ В’язи для мене – то наші оборона і порятунок” – зазначає письменник.

 

Коли б не вони, то село Білка була б спалена дотла. Але верхів’я зупинило полум’я, щоб не перекинулось на інші хати. Фашисти, забувши навіть про одяг, вже тікали під наступом наших військ  А в’язи стояли на сторожі, як вартові.

 

Поліські в’язи терпли на морозі,

Шуміли в них розлючені вітри.

А я стояв на маминім порозі,

І кожен спомин душу знов ятрив.

Дерева ті про матір нагадали,

Її зоря не згасне у віках.

Вони в біді самі не раз ридали,

Та сліз ніхто не бачив на гілках.

Вслухаюсь я у шум дерев зимових,

Що змалку мені рідні в цім краю.

Відкривши серце їхній мужній мові,

Сльозу сховав… І мовчком стою.

Поліські в’язи терпли на морозі,

Шуміли в них розлючені вітри.

А я стояв на маминім порозі,

І кожен спомин душу знов ятрив.

 

                                                            36

 

Сторінка 6

 

Нагороди та відзнаки

 

 

1. За особистий внесок у розвиток банківської системи

України та активне інвестування у національну еконо-

міку нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня.

2.За вагомий внесок у розвиток братніх стосунків між

слов’янськими народами присвоєно звання лауреата Міжнародних премій “Дружба” та “Слов’яни”.

3.У 1998 році Міжнародним біографічним Центром присвоєне звання “ Людина року”

4. Нагороджений дипломом і срібною медаллю “За досягнення у ХХ столітті”.

5. Нагороджений срібною статуеткою “ Золота Фортуна”.

 

 

Приходжу я знов до родини,-

І радість, і сум розділю…

На поклик іду до людини,

Свою Україну люблю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                    37

Сторінка 7

 

            Від пралісів і рік Полісся

 

Звіку нам судилась Україна,

Сивий плин Славутича-Дніпра,

Та Карпат усміхнена гостина,

Та димок надшахтного копра.

 

З пралісів і рік мого Полісся,

Від степів, де гнеться ковила,-

Власні мої роки простяглися,

А крізь них – дорога пролягла.

 

З юності – до зрілості дорога

Чи мережі путівців, доріг…

Та завжди лишалася тривога,

Що і досі я в душі зберіг.

 

Як без неї жити і творити!

Без тривог погаснуть і зірки…

Ми землі Шевченка – мужні діти,

Є ще в цьому світі козаки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             38

 

 

 

Список використаних джерел

 

 

1. ЛРК – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2008.-72с.
2. Бех Л.П. Жінка із осені. Поезії.- Житомир: “Полісся”,  2008.-88с.
3. Зіновчук  М. П. Шкільні світлини. Поезії.- Житомир :            “ Полісся”, 2010.- 124с.
4. А.Міщенко. У вихрі золотого листопаду. Вірші. К.:  Вечірній Коростень, 2007-232с.
5. Левченко О.П. Українська мова. Українська література.  Практичний довідник-Чернігів.:КММЕДІА,2016.-224с.
6. Матвієнко  В. П. На рідних  роздолах.  Поезії. - Київ                    “ Український письменник”, 1999.-195с.
7. Інтернет- ресурси (фотоматеріали, ілюстрації).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Як усі скарби зібрати

І вмістити в одну хату -

Буде це бібліотека, світла розуму палата.

Знаком мудрості зігріта

В ній поезія й просвіта,

І фантастика, й наука у величну книгу зшита.

Тут – Шевченка мужня ліра

І закони Фарадея,

Муза Пушкіна, Шекспіра, Канта, Гегеля ідея.

Тут – журнали і газети,

Монографії, есе,

В світі першим було Слово,

Це – наш скарб, понад усе.

                                        Марія Зіновчук