Напрями роботи вихователів спеціальних шкіл з учнями з особливими освітніми потребами (ООП)

Напрями роботи вихователів спеціальних шкіл з учнями з

особливими освітніми потребами (ООП)

Систематизуючи власний досвід роботи та аналізуючи спеціальну і методичну літературу, ми дійшли висновку, що робота вихователів з учнями з особливими освітніми потребами базуються на наступних основних кроках.

1.       Вивчення та врахування індивідуальних можливостей учнів з ООП, індивідуалізація темпів опанування навчального матеріалу.
2.     Впровадження індивідуального та диференційованого підходу у навчанні на основі комплексної діагностики розвитку учня з особливими освітніми потребами.
3.     Врахування в навчальній діяльності принципу корекційної спрямованості навчально-виховних занять, уроків і позакласної роботи (поєднання корекційних, навчальних і виховних завдань).
4. Підхід до навчання учнів з ООП, який передбачає використання різних видів діяльності з метою загального розвитку дитини та корекції порушених функцій, у тому числі продуктивної, що дає змогу опосередковано, у цікавій формі здійснювати виховний вплив на дитину.
5.   Послідовність і систематичність формування та закріплення вмінь, знань, автоматизація навичок професійної діяльності на кожному етапі навчання.
6. Виховання у дітей інтересу до занять, пізнавальної активності та самостійності. Досягнення успіхів на кожному занятті, як важливий засіб стимуляції пізнавальної діяльності дітей. Опора на власний досвід.
7. Максимальне виявлення та використання резервів психічного розвитку учнів.
8. Врахування різноманітності і варіативності дидактичного матеріалу, прийомів корекційної роботи в навчально-виховній діяльності.
9. Безпосередня робота з учнем включає:

а) бесіду на уроках та на виробничому навчанні;

б) індивідуальну робота на уроках та на виробничому навчанні;

Важливим у роботі вихователя також є формування продуктивних стосунків у дитини з особливими освітніми потребами не лише в класному колективі, але й у сім'ї.

Основними формами такої діяльності вихователя є:

• глибока соціальна діагностика з метою вивчення взаємовідносин у сім'ї;
•    ознайомлення батьків з метою, завданнями, змістом і методикою навчально-виховного процесу у групі та в школі взагалі;
•     залучення батьків до спільної діяльності з дітьми, що дозволяє збагатити зміст позаурочної роботи дітей і підвищити засвоєння навчального матеріалу, а також налагодити взаємовідносини дітей і батьків завдяки плідному спілкуванню в процесі вирішення шкільних завдань;

Формування продуктивного спілкування дітей  з особливими освітніми потребами з членами їх сімей покращує ефективність адаптації цих дітей до навчально-виховного процесу в школі та сприяє розвитку впевненості їхніх батьків у тому, що вони можуть бути корисними для своєї дитини. Найважливішими факторами становлення таких стосунків є розуміння школою та сім'єю важливості сімейної системи виховання для всебічного розвитку особистості дитини. Забезпечення соціальної взаємодії і дружби дітей з ООП та їх однолітків допомагає корегувати соціальну поведінку дітей. Це вимагає спільної роботи всіх учасників навчально-виховного процесу, з формування емпатії, ідентифікації дітей з ООП як повноцінних членів учнівських колективів. Вихователь є помічником вчителя в справі залучення дітей з обмеженими освітніми потребами до активного дозвілля. Адже саме в таких ситуаціях неформального спілкування створюються найбільш адекватні умови для проведення цілеспрямованої роботи по інтеграції кожного такого учня  в соціокультурне середовище, незалежно від його ступеня відхилення в розвитку. Завдяки контактам із друзями діти з особливими освітніми потребами розвиваються, вчаться жити у злагоді з людьми, у них підвищується самоповага.

Дружба дає дітям можливість відчути себе повноцінним членом суспільства, а також формує у них позитивні почуття та настрої. Таким чином, діяльність вихователя щодо формування продуктивних видів стосунків в учнів з ООП в групі, є дієвим способом оптимізації процесу соціалізації дітей і виконує при цьому функції соціокультурної адаптації, соціокультурної реабілітації та профілактики дезадаптації.