Народна пісня - це велика культурна спадщина,

Патриотично-виховний захід

Лекція-концерт

«Пісня – скарб українського народу».

 

Сценарій цього заходу можна використовувати як канву, змінюючи номери на свій розсуд, підбираючи схожі за змістом пісні, якими багата наша нація. Текст лекції можна доручити учням, заохочуючи їх до участі в шкільних заходах в ролі ведучих.

 

Доброго дня, шановні гості! Ми дуже раді бачити вас на нашій лекції-концерті, яка має назву «Пісня – скарб українського народу».

 

Слайд 1

 

Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією.

З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.

Слайд 2

 

Народна пісня - це велика культурна спадщина, скарб українського народу. В пісні і ніжність, і ласка, і любов. Вона була добрим порадником у радості і горі, допомагала в праці. Усі народні звичаї та обряди відтворені в піснях. Недаремно кажуть, що пісня - народний календар.

 

Згадаємо ж давайте у цю мить, 

Що українці – це народ співучий -  

Ніщо не може нашу пісню зупинить, 

Наповним піснею наш край квітучий! 

Слайд 3

Пісня «Гопачок»

З книжок ми дізналися, що у давніх слов´ян рік починався навесні, а березневе літочислення зберігалось до 1409 р. У свідомості землероба новий трудовий рік починався з відродження природи і пробудження матері-землі від зимового сну.

 

Слайд 4

Колись наші предки ділили рік на 2 частини: зима (Коляда) та літо (Купала). Точкою відліку було зимове й літнє сонцестояння. Це знайшло своє відображення в народних казках, де із зимою змагається саме літо, а не весна. І тільки пізніше з’явилася пора року весна, або передліття. Вона розпочиналася зі святкувань на честь Лада – бога весни і кохання. Свято весни мало 4 значення: релігійне, землеробське, родинне й поминальне. З тих часів нам у спадок залишились пісні, загальна назва яких веснянки. Їх співали від 22 березня аж до Зелених свят 8 червня. Веснянки виконуються різним складом учасників, хоча переважно це дівчата.

Слайд 5

унп «Веснянка»

 Весну  зустрічали  радісно  і  пишно,  з  піснями,  танцями, іграми. І жодне свято не обходилося без жартівливих пісень. Головне їхнє завдання – викликати посмішку та подарувати гарний настрій. Тематика цих пісень різна, але переважно торкається стосунків між людьми: дівчини з хлопцем або чоловіка з жінкою.

Слайд 6

 

Ой, джиґуне, джиґуне,  який ти ледащо, 
Ведуть тебе до пана, сам не знаєш за що.

Тоді будеш знати, як будуть карати — 
І на руки, і на ноги  диби накладати.

Ой на руки диби, на ноги диб’ята: 
Оце тобі, джиґуне, молоді дівчата!

 

унп «Ой джигуне, джигуне»

 

Жартівливі пісні за будовою подібні до танцювальних. Це зумовлено не лише жвавим і веселим характером, а й ритмом та фактурою. Адже в основі більшості жартівливих пісень лежать народні танці – шумка та козачок.

Слайд 7

Супроводжували такі пісні невеличкі інструментальні ансамблі, так звані «троїсті музики». Існує легенда про те, як виник такий ансамбль. Троє хлопців, щоб сподобатись одній дівчині, взяли до рук музичні інструменти й заграли запальний танок. Кожен намагався виконати свою музичну партію якнайкраще. Та дівчина, щоб нікого не образити, не обрала жодного. А вони вирішили й надалі грати разом.

унп «Утоптала стежечку»

Музика «до танцю» - один із перших інструментальних жанрів народної музичної творчості. Поділяється на дві групи – танець і пісня-танець. З 16-17 століття не лише в Україні, а й інших європейських країнах були дуже популярні козацькі танці: гопак, козачок, та гайдук - танець, в основі якого козацький бойовий гопак. Традиційно, в Україні виконання танців супроводжувалось піснями. Таким чином, підспівуючи, глядачі ставали учасниками танцювальної композиції.

 

Слайд 8. Відео «Гопак».

 

Слайд 9

 Мелодії народних танців часто надихали професійних композиторів на створення власних творів. Зараз ви почуєте 

«Танець» Ю.Щуровського

Слайд 10

Поки дорослі співали і танцювали, діти теж розважалися за допомогою пісень-ігор. Пісенні розваги супроводжувалися ігровими елементами: мімікою та жестами, підстрибуванням – все енергійно та жваво. Дитячому фольклору також притаманні вигадка та жарти. Ось послухайте опис однієї старовинної ігрової пісні:

Грають по двоє. Беруться за руки, зближають пальці ніг,

  а все тіло відхиляють назад: починають хутко кружляти —  

  то вправо, то вліво, дрібочучи ногами і примовляючи:

Дрібу-дрібу-дрібушечки  Наївшися Петрушечки

Наївшися Лободи   Гала-Гала до Води !

А я вержу Качурика  По долі Водою

Пливи-пливи Качурику А я за Тобою !

унп «Дрібушечки»

 

А ось текст іншої ігрової пісні:

Слайд 11

Полинула чечіточка в вишневий садок,
А вивела чечіточка семеро діток:
От Явдосю і Федосю,  Варварину, Катерину,
І Ярину, і Марину,  Настусю свою, саму меншую.

 Га – га - га! Саму меншую.

 

унп «Чечіточка»

 

Слайд 12

 

Народна пісня – мистецтво усної традиції. З давних давен вона переходила від одного виконавця до іншого, від старшого покоління до молодшого. При цьому часто виконавці вносили зміни і в слова пісні і в її наспів. Ось чому народна пісня існує в різних різновидах – варіантах. В художній обробці, так званій «гармонізації» для голосу в супроводі одного або декількох інструментів усна народна пісня стає твором камерного жанру. Найчастіше композитор приєднує до народного наспіву більш або менш складний супровід, а іноді обробляє і саму мелодію, прикрашаючи її грайливими пасажами.

 

унп «Ти до мене не ходи»

 

 

Починаючи з 19 століття, коли в мистецтві з’являється  інтерес до національної культурної спадщини, професійні композитори починають збирати та обробляти народні пісні, а також вивчати особливості їхньої будови: мелодику, лад, ритм, будову музичних фраз та інше. На основі отриманих знань композитори стали створювати власні твори в народному дусі.

Слайд 13

 

«Українська народна пісня» В.Косенко для ф-но

 

Жанр ліричної пісні в українському фольклорі почав формуватись у 16-17 столітті. Слово «лірика» грецького походження. Означає сукупність творів ліричного змісту. Ліричний, тобто «схильний до переживань». Зміст пісень різний, але в основі – все ж увага до почуттів і настроїв людини, її ставлення до певних подій та обставин.

 

Слайд 14

 

На березу дуб похилився, на багату чорт задивився,

на вбогую- добрії люди, з убогої господинька буде.

 

унп «На березу дуб похилився»

 

Деякі з ліричних пісень пронизані глибоким філософським змістом, а саме про марно прожиті молодії роки, про втрачену молодість і щастя.

Слайд 15

Ой з-за гори кам’яної голуби літають,
Не зазнала розкошоньки, вже літа минають.

Не зазнала розкошоньки, вже літа минають,
Половина літ проходить, я щастя не маю.

Літа мої молодії, де ж ви ся поділи,
Ой чи ви крильця мали, у гай полетіли?

Ой догнали літа мої на кленовім мості,
Ой верніться, літа мої, хоч до мене в гості.

 

унп «Ой з-за гори кам’яної» в обробці для ф-но

 

Слайд 16

 

           Відомий поет Іван Драч колись написав:

 

А пісня — це душа. З усіх потреб потреба.

Лиш пісня в серці ширить межі неба.

 На крилах сонце сяйво їй лиша.

 Чим глибша пісня, тим ясніш душа.    

 

Жодна нація за всю історію не має такої кількості пісень, яку створив український народ. В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень країн усього світу. У фонді України там знаходиться близько 15,5 тисяч пісень. На другому місці перебуває Італія з кількістю 6 тисяч народних пісень.

 Скільки ж пісень створив наш народ? Відома шанувальниця української народної пісенної творчості, педагог Людмила Нестругіна з Черкащини вважає, що “принаймні 500 000”. Їх повне видання, за її підрахунками, “охопило б, ймовірно, 200 томів по 1 000 сторінок кожен”. Жодна інша нація в світі не може похвалитися такою кількістю мелодійних, задушевних, ліричних і героїчних пісень, якими милується весь світ, від яких приходять у захват видатні зарубіжні композитори, письменники, поети.

 В українських піснях стільки емоційного вогню, образного блиску, чарівної мелодійності, що просто дух захоплює. На такий пісенний спів відгукуються найтонші та найніжніші струни людської душі. Цим українці внесли вагомий внесок у збагачення духовності та підвищення моральних якостей людства.

 

Слайд 17. Відео «Чорнії очі, карії брови»

 

Слайд 18

 

     У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:

 

Під гаєм в'ється річенька,

Мов скло вона блистить.

Долиною зеленою,

Кудись вона біжить.

 

Музика В.Гогенко,  слова Е.Зими «То не річка, то не річечка»

Виконує вокальний ансамбль

 

У кожної країни є свій народний символ. В України — це пісня, яка споконвіку лунає в наших краях. Мабуть, жодна подія не відбулася і не відбудеться без щирої народної пісні. Вона несе в собі і любов, і сум, і ніжність, і втіху. Пісня лунає тоді, коли хочеться показати свої почуття або настрій. З нею радість — подвійна радість, а горе — половина горя. Пісня зворушує, допомагає запам’ятати різні події.

Слайд 19. Відео «Два кольори»

 

Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно.

 

Слайд 20

 

Тарас Шевченко пророчо сказав про це так:

 

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люди, наша слава,

Слава України.

 

Нажаль, прийшов час закінчувати нашу лекцію. Співайте пісень і будьте завжди усміхненими і здоровими. До побачення. До нових зустрічей.