|
Виховний захід
« Народна пісня - душі криниця »
Підготувала вчитель музичного мистецтва
КЗ"ШИРОКІВСЬКА ШКОЛА № 1 ЗСО"
Фесенко надія Миколаївна.
смт ШИРОКЕ 2018рік.
Епіграф:
Ні в якій іншій країні дерево народної поезії не дало таких величезних плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так жваво й правдиво, як в українців... Справді, народ, який міг співати такі пісні і милуватися ними, не міг стояти на низькому рівні освіти.
Ф. Боденштедт,
німецький перекладач і упорядник, зб. «Поетична Україна» (Штутгарт, 1945)
1учень.
Мила серцю пісня українська!
Жартівлива, радісна, сумна…
Ти в моїй душі живеш з дитинства,
Наче казка - дивна й чарівна.
2 учень.
Колискову, що співала мати,
Чую я крізь далі голубі…
Ти завжди зі мною – в будні, свята,
Ти розрада в смутку і журбі.
3 учень.
Вся історія мого народу
Раптом оживає у тобі:
Віковічне прагнення свободи,
Дух палкий, незламний в боротьбі.
4 учень.
Ти даруєш щем і насолоду,
Щирі, неповторні почуття,
І несеш від роду і до роду
Життєдайне полум’я буття.
(Рута «Ода українській пісні»).
Звучить пісня "Сіяв батько жито"ї
Ведучий.
У народі говорять, що пісня – душа народу. Коли людина співає, то співає її душа, серце. А якщо немає пісні на вустах, тоді на них сідає туга, жаль та страх.
Ведучий. Яке ж це диво – народна пісня. І яку владну силу таїть в собі. Минають віки, а народна пісня залишається
1учень.Народна пісня зоряно, незгасно
Горить у моєму серці повсякчас.
Не пломенистим закликом чи гаслом,
А променем, що будить сівача.
2учень.Вона мене виводить на дорогу,
Вона мене виводить на дорогу,
Вона мені просвітлює віки,
Де радість і печаль мого народу
Врослися в древа вічного гілки.
3учень.Вона – любов, вона – печаль і втіха,
Жива вода на виразки душі,
І я готова крізь огнисті брами
Пройти, і душу випалить до тла,
Щоб у молодих серцях вона жила.
Вчитель. Пісня – це голос душі народу, вияв його працелюбності й співучої вдачі, образне втілення його історії, моралі, мрій і прагнень. Вона така ж нездоланна й безсмертна, як і той народ, що її породив. Зароджувалася вона у праці й забавах, у календарних обрядах та ритуальних дійствах наших далеких предків.
1учень.Такого сплеску в музиці і слові,
Вогню такого не передаси.
Нічим, крім пісні, посестри любові
Криниці невичерпної краси.
2учень.Не раз плювали нелюди в криницю
І знову диво - дивнеє цвіло,
Неначе серце пісня запалила
Й воно звело орлині два крила.
А в пісні тій співалось про калину
Яка у лузі так колись цвіла.
(Пісня «При долині кущ калини»).
1.Буває пісня тугою налита
І туга душу наскрізь пропече,
Бува така, що наче серед літа
Срібляста річка в сиву даль тече.
2.А інша – мов висока тополина,
Що в синім небі радощів шука.
у ній яскрава славилась дівчина,
що так хотіла бачить юнака.
3.Ми на світі живем для добра,
А снагу ми берем від землі і Дніпра,
А снагу от пісень, от пісень матерів
І від подвигу наших батьків.
Ведучий.
Мати й дитя – це найпрекрасніший образ людської духовності.
Любов до рідного краю, мови починається з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують надзвичайною ніжністю і простотою. У них материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості.
Раніше дітей гойдали у колисках, виготовлених з лози, в Україні існував звичай: коли дитина виростала,колиску не викидали, її берегли, поки в цій оселі жили люди. Колиску робили з клена, осики, калини, для неї вибирали легке, співун дерево.
Клали спати дитину голівкою до сходу сонця, а щоб чуйною до людей була і до природи, торкалися люльки з північного боку.
Тихесенько, люлечко, тихесенько,
Вже вечір близесенько,
На північ люльку колисаю,
А з півдня тепла чекаю.
У колиску, під подушечку, клали чебрецю, м’яти, безсмертника, материнки, полину. Ці трави зле з очей знімали, сон дитини оберігали.
Всю любов, ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, мати вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, у ритмі гойдання колиски:
Монотонний, тихесенький наспів і пестливі, лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м’якенькими лапками підступає до колисочки пухнастий, муркотливий котик…
(Виконують пісню «Котику сіренький»або "Ой ходить сон коло вікон ").
Колискова пісня… Скільки їх створив народний геній! Лагідний материн спів засівав дитячу душу любов’ю до людей, природи, до всього живого. Під цей спів виростали поети і композитори, хлібороби і робітники, захисники рідної землі, космонавти і вчені, філософи і просто мудрі люди.
Колискова пісня,- колискова –
То найкраща материна мова,
Пахне вона м’ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами…
Скільки в ній ласкавості і шани!
Скільки в ній тривожності людської,
І надій, і сивини гіркої…
Колискова пісня,- колискова –
То найкраща материна мова!
Мати й дитя – це найпрекрасніший образ людської духовності.
Хіба щось є прекрасніше у світі,
Як молодая матір і дитя!
Відразу й сонце яскравіше світить,
І зміст такий високий у життя!
Вона маленьке тільце притискає,
В очах вогонь любові аж іскрить!
Із немовлям так ніжно розмовляє,
Із ним не розлучається й на мить.
Дитя і мати — таїна одвічна!
Саме життя — як Небо і Земля!
І доброта, й краса, і радість вічна,
Тривога й щастя — Матір і Дитя!
( Надія Красоткіна)
Гойда, гойда-гой, ніченька іде…
Гойда, гойда-гой, ніченька іде,
Діточок малих спатоньки кладе.
Під вікном тремтить вишенька мала,
В хатку проситься, бо прийшла зима.
Під вікном тремтить вишенька мала,
В хатку проситься, бо прийшла зима.
Гойда, гойда-гой, очка заплющи,
В сні щасливому зогрієшся ти.
Йди до хлопчика, люба вишенько,
В колисочці вам буде тепленько.
Йди до хлопчика, люба вишенько,
В колисочці вам буде тепленько.
Гойда, гойда-гой ніч прийшла до нас,
Діточкам малим спатоньки вже час.
Рости, хлопчику, з вишенькою враз,
Хай не скупиться доленька для вас.
Рости, хлопчику, з вишенькою враз,
Хай не скупиться доленька для вас.
( Гойда, гойда-гой виконує Ніна Матвієнко)
А пісня продовжувала жити навіть у календарних обрядах. Довгими зимовими вечорами після трудового дня молодь збиралася у хаті по 15- 20 чоловік і проходили вечірні гуляння: дівчата в’язали, вишивали, пряли, а хлопці плели кошики з верби й лози. Співали жартівливі пісні.
«Добрий сміх, гарне почуття гумору є показником духовного здоров’я людини. Вміння сміятися над всілякими егоїстичними проявами в собі — це необхідний елемент розвитку на всьому протязі духовного шляху людини.» Лайтман М.
Звучить«По дорозі жук,жук, "Грицю.Гицю до роботи","У сусіда хата біла ".(Віночок з жартівливих народних пісень)
Квітуча українська земля з давніх – давен приваблювала до себе і друзів, і ворогів багатствами надр і кліматичними умовами, роздоллями степів, голубінню озер і родючістю грунтів. Друзі ніби в гості приходили до українців та так і залишалися тут на вічні часи, пустивши своє коріння, створивши свої сім’ї, оселі, разом бороли ворогів. Бо ніщо так не єднає людей, як ніжна українська пісня.
А пісня – це маленька криничка живої води. Не поспішайте її переступити. Зупиніться і розважливо вдивіться в її глибочінь, може побачите благородний лицарський образ свого предка, красу свого сучасника й духовну вроду нащадків.
І хай широка світова слава рідної пісні, отой її дорогий вогник, зірвавши всю землю, повертається до тебе – її спадкоємця.
Чарівна й світла українська пісня…
Де українець, там і пісня є.
Протяжна і сумна, аж серце тисне,
У пісні тій усе життя моє
В ній тихі й славні українські ночі,
Безмежний простір, сині небеса…
І до роботи рученьки охочі,
Палке кохання і п’янка краса.
У пісні туга і любов безмежна,
Та сподівання вилите сповна.
І думки спалах, почуття бентежне,
Надія світла, щира і ясна.
У пісні мрія і душа народу,
І вільна воля, злет у небеса.
І боротьба одвічна за свободу,
У нашій пісні радість і краса.
Над цілим світом хай вона лунає,
Бентежить душі і палкі серця…
Без пісні українця не буває,
Вона від роду з нами й до кінця…
(Надія Красоткіна )
(Виконується пісня Тараса Петриненка«Пісня про пісню» )
Зорепадом летять роки
У минуле, у віки.
Шлях, що пройдено не пройдеш,
Що минуло не вернеш.
Тільки пісня нам зупинить час,
Що так біжить від нас.
Тільки пісня нам поверне знов
Нашу юність і любов.
Нам дано будувать мости
У незнанії світи.
І додому, де вірно ждуть
Довгих років, довга путь.
Тільки пісня у чужім краю
Здолає сто доріг.
І кохану нагада твою,
І далекий твій поріг.
Зорепадом летать роки
У майбутнє і віки.
Серед радощів і біди
З нами пісня назавжди.
Тільки пісня поміж тисяч мрій
Поведе до майбуття.
Пісня – матір щастя і надій.
Без пісень нема життя.
|
