Народні символи України

Народні символи України. СЗШ № 253 Вихователь ГПД Петренко Н. О. м. Київ

Символіка - своєрідна візитна картка країни. Історично склалося так, що кожна країна має свої Державні та народні символи. До Державних символів країни належать Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн, які є розпізнавальними знаками країни. Кожен народ має народні символи. Народні символи - це те, що найбільше любить і шанує даний народ. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку країну йде мова. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть - це батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, вишитий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги. Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи - це наші святині. 

Батьківська хата. Українська хата — це символ України. У давнину наші предки називали Берегинею своє житло, бо воно оберігало не лише від холоду, від зла, але й берегло чистоту людської душі. Кожна частина житла мала своє символічне значення. Піч символізує собою родинне вогнище і була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх. Найсвятішим місцем у хаті була покуть. Там висіли ікони, прикрашені рушниками і пахучими травами. На покуті садили почесних гостей, молодих під час весілля, там же ставили дідуха на Різдво. Прикрасою житла служили вишиті рушники. Хата - символ рідної землі, Батьківщини, свого роду. Кажуть, що в рідній хаті й стіни допомагають. Тож того, хто шанує рідну домівку, шануватиме Доля. Хай живе наш рідний дім!Тепло й затишно у нім. Тут і тато, тут і ненька, І бабусенька рідненька, І веселий наш дідусь. Крутить пишний русий вус. (Є. Железнякова)

Калина. Калина — символ життя, крові, вогню. Калина символізує материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. «Без верби і калини нема України», — каже образне народне слово. Існує гарний звичай, який, на жаль, подекуди починають забувати. Біля щойно зведених осель на вільному місці в першу чергу висаджують калину як символ надійного життя, родинного благополуччя і достатку. Ще калина вважається символом дівочої краси, кохання й вірності . За легендою калина з'явилася так. Колись напали на українське село вороги. Дівчина-красуня, яку схопили бусурмани, вирвалась і почала тікати. Але раптом розірвалось її червоне намисто, і розсипалися по землі яскраві намистинки, з яких через деякий час повиростали калинові кущі. На городі біля тину. Чепурилася калина. Почепила ягід грона,Мов намистечко червоне,І співала ніжно й тихо:- Не робіть калині лиха,Не ламайте, бо калина –Це маленька Україна! (Ярослав Скидан) 

Верба. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна. Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні. Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. Тане сніг,Течуть струмки,Ожива травичка,І до сонця гілочки. Простяга вербичка.І м’якенькі, як пушок,Ніжні і шовковіНіжно дивляться з гілок. Котики вербові.  

Вишитий рушник. Вишитий рушник - стародавній оберіг дому, символ щасливої долі, злагоди і подружньої вірності, чистоти почуттів і найщиріших побажань. Рушник - від слова «руки». Бо руки його творять і він передається з рук у руки, його біла основа - це колір святості; його орнаменти - то життєвий зміст побажань, прагнень і помислів. Червоний колір символізує любов, а чорний – журбу. Рушниками прикрашають святі ікони й хрести, на рушник кладуть святий хліб; на рушник стають молоді до вінця; рушником перев'язують старост на весіллі й почесних гостей на торжествах... Окрім усього, рушник-це оберіг від злих сил і пам'ять про святе і незабутнє. Подивись, як цвітуть. Рушники, наче квіти весняні. Людям радість несуть. Кольори ті жаркі, полум’яні. А буває: журба. Відгукнеться хрестом почорнілим. Вишивалась судьба —І стривожене серце бриніло. Рушники, рушники... Та краса мої очі милує. Хоч минають роки,А народ береже їх, шанує. 

Вишиванка. Вишиванка- національна святиня, бо символізує собою і несе в собі духовне багатство, високу мудрість і традиційний зв'язок багатьох поколінь-зв'язок, що не переривається віками. Вишиванку передають з роду в рід, зберігають як безцінну реліквію. Вона - символ здоров'я і краси, щасливої долі і родинної пам'яті, любові і вірності. Візерунок на вишиванці залежить від того, кому вона призначається: батькові чи братові, нареченому чи другові, парубку чи одруженому - кожному вручалась вишита сорочка з візерунком відповідної символіки. Характерно і показово: символіка новітніх українських вишиванок у своїх образах збігається з орнаментами давніх трипільських часів. В цьому - спадкоємність наших культурних виявів. Вишиванка - це й оберіг людини від лихого ока та злих духів. 

Вінок. Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності. Вінок є частиною українського національного костюма. В давнину їх носили тільки дівчата. Плели з живих квітів. Вважалось, що в них є чаклунська сила, здатна захистити від будь-якого лиха. Тому український віночок не просто прикраса, а й оберіг. Традиційно український віночок прикрашали різнокольоровими стрічками. Кожен колір мав свою символіку. Так, коричневий — це символ землі, жовтий — символ сонця, синій — символ неба і води, зелений — символ мудрості, рожевий — символ врожаю, малиновий — символ здоров'я, фіолетовий — символ мудрості. У віночку нашім Різнобарвні квіти — Символ України І дарунок літа.  

Писанка. Писанка - це символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. Кожен орнаментальний мотив має певне сакральне значення. З них на писанці складається мальована молитва про злагоду і мир поміж людьми. У християнській культурі українців писанка стала символом воскресіння. В народі кажуть: «У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки». Я з-за столу не вставала. На яєчку малювала Роду нашого святиню — Українську берегиню. Гарна писанка у мене,Бо вона для тебе, нене! 

Сніп. Сніп - символ багатства, забезпеченого життя і родинного благополуччя. Скошене або зжате збіжжя в'язали у снопи і складали у півкопи (по 30 снопів у кожній), а потім звозили на тік для обмолоту. Кількість снопів чи півкоп визначала врожайність поля, а, отже, і достаток сім'ї на наступний рік. Особливе ритуальне значення мав сніп -«квітка» - останній сніп жнив, який в'язали визначеним способом: останні колоски з викошеного чи зжатого поля збирали в пучки, прикрашали волошками (васильками), маками та іншими польовими квітами і вручали господареві, який у знак вдячності частував женців і косарів. І цей сніп зберігали в домі на найпочеснішому місці - на покуті - аж до нового врожаю. В ритуальних дійствах снопу - «квітці», або ще як його називали снопу -«раю», передував обжинковий сніп - Дідух, котрого виготовляли з житніх пучків, обв'язаних кольоровими стрічками або стеблами. Вважалося, що в Дідухові живе не тільки дух поля, а й душі покійних предків, котрі вирощували - їли святий хліб цієї ниви... Дідуха ставили на покуті в урочисті дні (хрестини, весілля, Різдво), а після Щедрого вечора спалювали (з Дідуховим-сноповим димом до Неба йшов щедрий дух Дідуха-поля, щоб вернутися в жнива щедрим урожаєм) і його місце займав сніп -«рай».

Коровай. Коровай– ритуальний священний хліб, котрий завжди має художньо виконану і естетично оздоблену круглу, тобто сонячну форму. Він - символ багатства через плодючість природи, що приходить після Небесного весілля, на якому Місяць - це молодий, а Сонце - наречена. Тому на короваї обов'язково має бути знак Сонця - Хрест. Весільний коровай у людей - головний ритуальний символ: його дарування є причащанням всіх гостей, розпочинаючи з батька-матері і завершуючи музиками, - і цим кожен, присутній на весіллі, долучається до великої тайни життя і запоруки людського благополуччя - хліба, котрий освячений Господом на щастя, добро, радість і довгії літа молодих. Цей коровай-символ поєднання двох сімей, розширення і збагачення роду.

Мак. Мак - символ безконечності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка - символ заспокоєння. Мак освячують двічі на рік - на Маковея і на Спаса. Він настільки значимий, що традиційно входить до складу куті. Мак має силу і вплив, якщо не розпилюється. Окрема макова квітка не приваблює, а від всіяного маковим цвітом лану не можна відірвати очей. Одна макова зернина нічого не варта, а жменя маку - і куті смаку додає, і пирога з неї можна зробити. Тож мак стверджує, що і дрібненьке та маленьке, якщо воно в єдності та в спільноті, має велику силу. Окрім цього, мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко і навіть легко обсипаються. Вінок із червоних маків - то вираз дівочої цноти і чистоти, які такі ж легко ранимі та вразливі, як і маків цвіт. Має мак і магічну силу, спрямовану проти усякого зла - і проти відьми, і проти наврочення, і на виклик дощу, і на врожай...

Барвінок. Барвінок - символ вічності буття і життєвої сили, провісник весни. Уособлює невмирущу пам'ять про покійних. Звідси, хрещатий барвінок - барвінок під хрестом на могилі. Його форма - хрест або перехрестя — визначає його символіку: єднання живих людей з їх предками, котрі відійшли з цього життя. Барвінок на могилі — свідчення вічної пам'яті про покійних, а барвінок у весільному вінку - свідчення вічного кохання живих. Хрещатим його називають ще й тому, що, утворюючи своїми пелюстками хрест, тягнеться в усі чотири сторони світу. Барвінок вчить мудрості життя: життя наповнене протилежностями і попереджає про труднощі життя: серед протилежностей є небезпечні і ворожі... Недавно ще гула метелиця, іще лежить в низинах сніг, а вже барвінку листя стелиться зеленим килимом до ніг. Із перемогою і славою весна з′являється на світ. І квітне радістю яскравою барвінковий зірчастий цвіт 

Сошяшник. Соняшник - символ Сонця, праці й достатку, сили і добробуту. Він - чи не найсильнішийсеред квітів... Соняшник знайшов своє місце під Сонцем. І не міг не знайти, бо постійно орієнтується на небесне Світило - повертає за ним свою схожу на Сонце голову. Тож Сонце його не засліплює, а це означає, що він не боїться осліпнути від успіхів чи досягнень... Своєю невибагливістю до цвітіння та росту соняшник відображає якщо не безпроблемність, то малопроблемність. Бо він не «мучиться» проблемами, що робити, куди йти - він іде за Сонцем... Коли Сонце ховається за горизонтом на нічний спочинок, соняшник сумно опускає голову і згортає пелюстки своєї сонцесяйної корони. Крім цього соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як Сонце для соняшника - єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина - єдина і найвища цінність. 

Лелека. Лелека - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят... Святий обов'язок лелеки - знищувати різних гадів, себто гадюк, жаб. Своїм прильотом в рідні краї провіщає весну... Окрім цього, лелека є символом вогню і сонячного світла: він завжди прилітає з наближенням бурі або грози. Лелека довіряє людям, на господарстві яких проживає, тому може спокійно розгулювати по їх двору навіть у їхній присутності. Вважають, коли дівчина вперше весною побачить лелеку високо в небі, то цього року обов'язково вийде заміж, а якщо вже в гнізді - то ще рік залишиться в батьківському домі... З океанів далеких. Прилетіsли лелеки,Посідали край хати,Щоб гніздо будувати. Де лелеки осядуть –Вдосталь щастя і ладу,Щоб раділа родина,Щоб цвіла Україна! (Ярослав Скидан) 

Соловейко. Соловейко - свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах: соловейко — найдосконаліший співочий талант пташиного світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко!». Його спів настільки високий і чистий, що людина, слухаючи соловейка, підноситься духом, очищується душевно і втішається чуттями. Він - передвісник справжньої весни в лісах та гаях, але тільки тоді розпочинає оспівувати весну, коли нап'ється води з березового листя, і співає доти, поки не перецвітуть сади. Обсипається цвіт - поступово стихає солов'їний спів. Здавна соловейко вважався улюбленим птахом богині Лелі: як вона леліяла своєю увагою та покровительством молодих дівчат, так і він леліє своїм співом весну, людську душу і навіть кожне деревце, з якого можна почути його витьохкування. Цього співучого птаха настільки люблять всі, що назва «соловей» поступилася лагідному слову «соловейко»! 

Джерела:https://sites.google.com/site/simvolikaukraienciv/narodni-simvoli-ukraieni-1http://blog.i.ua/user/6104721/1532197/