Народознавчий виховний проект "Є в народу нашого чудові традиції..."

Про матеріал

Матеріал спрямований на ознайомлення учнів з багатством культурної спадщини українського народу, відтворити обряд проведення свята Андрія Первозванного; формування ціннісного ставлення до традицій і звичаїв свого народу; виховування поваги до скарбів української духовної культури, народного мистецтва, любові до рідного слова, почуття національної гідності.

Перегляд файлу

Терешківська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Народознавчий виховний проект

«Є в народу нашого чудові традиції…»

$C:\Documents and Settings\User\Рабочий стол\untitledd-1135515223147.jpg$ Керівник: Яцькова Н.Г.

Мета:

Ознайомити учнів з багатством культурної спадщини українського народу, відтворити обряд проведення свята Андрія Первозванного;
Формувати ціннісне ставлення до традицій і звичаїв свого народу;
Виховувати повагу до скарбів української духовної культури, народного мистецтва, любов до рідного слова, почуття національної гідності.

Завдання проекту:

1 група

збір матеріалів про походження свята;

2 група

збір матеріалів про традиції святкування;

3 група

підбір топ-10 дівочих ворожінь на Андрія;

4 група

дослідження основних парубочих бешкетів на Андрія

Етапи проекту:

Стратегія

Визначення теми, мети, виду проекту та його тривалості.

Планування

Складання плану роботи над проектом, формування груп .

Реалізація

Визначення джерел інформації. Самостійна пошукова робота.

Підсумок

Відкритий виховний захід «Вечорниці у світлиці». Оформлення результатів дослідження.

Традиції святкування

Головною формою святкування Андрія на всьому просторі розселення українців були молодіжні зібрання зі спільними застіллями, різноманітними забавами та іграми. Подекуди їх називали «великими вечорницями», «святом дівчат» тощо.

За народними уявленнями, святий Андрій є втіленням чоловічого начала, провісником долі, покровителем кохання і шлюбу. Ймовірно ці характеристики Андрія спочатку склалися у католиків і протестантів, у яких з днем святого пов’язується період адвенту (передріздвяного посту) і церковного Нового року — найзручніший час для віщування й передбачення майбутнього.

Андріївські ворожіння були присвячені темі шлюбу. Дівчата намагалися дізнатися, хто буде їх чоловіком, чи буде він багатим, який матиме характер, чи стануть вони щасливі разом тощо.

Один із найбільш характерних прийомів любовної магії — «засівання конопель» (часом замість конопель використовувалися льон або мак). Саме ворожіння здебільшого відбувалося так: рано-вранці або пізно ввечері, щоб не побачило чуже око, дівчина у найбільш глухому кутку двору (біля криниці або дровітні) засівала в землю або сніг жменю конопель. Після цього вона згиналася так, щоб її фартух або спідниця торкалися землі, і в такий спосіб кілька разів обходила засіяне місце – «волочила коноплі». При цьому приказувала:

Андрію, Андрію!
Я на тебе коноплю сію;
Димкою (чи спідницею) волочу, —
Бо дуже заміж хочу.

Ймовірність майбутнього заміжжя дівчата намагалися визначити, рахуючи дрова в оберемку, принесеному в темряві з дровітні (парне число вважалося хорошою прикметою) або ж рахуючи кілки на певному відрізку плоту чи тину та повторюючи «удовець — молодець». Могли також підслуховувати у хліву рохкання свиней, виливати віск або пускати на воду половинки горіхів із запаленими свічками, заглядати в дзеркало опівночі, підкладати під голову пояс на ніч тощо. Все це робилося для того, щоб дізнатися перспективи заміжжя.

Своєрідним символом свята Андрія є обрядове печиво, яке використовувалось у різноманітних іграх та магічних церемоніях. Йдеться про андріївську калиту, відомою ще під назвою «коржа», або «коляти». У його виготовленні намагалися взяти участь усі дівчата, що сходилися на вечорниці. Своєю круглою формою «калита» нагадувала сонце. Пекли її з пшеничного або житнього борошна, обсипали маком і змащували зверху медом і маківкою витискали орнамент. Калиту підвішували в хаті до сволока, її охороняв пан Калитинський, тримаючи в руках квач чи віхоть. Хлопці, дівчата і навіть господиня хати по черзі їхали «кусати» коржа на рогачі або кочерзі. Сенс гри полягав у тому, щоб під'їхати «верхи», відкусити без допомоги рук шматок печива і не розсміятися. Кому це не вдалося – ставав об’єктом жартівливої кари, і пан Калитинський обмащував невдасі обличчя сажею (глиною або крейдою).

Фольклорний супровід «кусання коржа», як і назви задіяних в ньому персонажів, помітно відрізнялися в різних регіонах України. Так, на Чорнобильщині переважала формула: «Діду, діду, я на ковені коржа кусати їду», а ближче до Києва зафіксовано тексти іншого змісту:

«Їде пан Кочержинський
До пана Коржинського
Пана вітати, коржа хватати».

Походження свята

День Андрі́я (Калита) — припадає на ніч і день 30 листопада (13 грудня), вважається днем пам'яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозваного. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест зі словами: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа». В цей день гріх щось робити без поважної причини. Дівчата також грішать ворожачи, а хлопці просто відпочивають. В цей день здавна забороняли будь-яку інтелектуальну працю, бо є забобон, що в цей день від цього можна втратити розум.

Це день народного календаря, до якого приурочували Андріївський обряд «Калиту», суть якого полягає в переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи. День Андрія справді парубоцький день. Як і в значної кількості українських свят, в його обрядах проглядаються дохристиянські традиції.

З днем Андрія пов’язані зимові прогнози та погодні прикмети. Так, на Закарпатті говорили: «Сніг на Андрія — зима в завіях», «На Андрія кожух гріє». Спостерігали також: «Як на Андрія сніг ще не випав — зима буде теплою, коли ж випав — довгою і холодною» тощо.

На Гуцульщині для забезпечення врожаю городини брали з дев’яти меж по грудці землі, а через дев’ять днів розкидали їх на власних грядках. У деяких місцевостях Буковини забивали під ворота осиковий кіл, «аби чари до роду не приймалися», давали їсти корові з долоні хліба з цукром «би кормляча мамка на молоко доброю була» і т. ін. Серед гуцулів і буковинців побутувало повір’я, що на Андрія вовки збираються у зграї і становлять значну небезпеку. Цим пояснювалося дотримання заборони на певні види робіт, насамперед, з кола традиційних жіночих занять (прядіння, шиття, прання тощо), інакше вважалося, що «прийде вовк і забере худобу».

ТОП-10 дівочих ворожінь на Андрія

Хто у давні часи найбільше чекав Нового року – то це дівчата. До чого ж вони у нас цікаві та нетерплячі! Дівчата не забували, що після свята Водохреща знову засилають сватів, тож варто додати лише трохи зусиль – і стане відомо: чи чекати в Новому році судженого, хто буде твоїм чоловіком, куди саме підеш у чужу хату, і чи буде майбутній шлюб щасливим. Зауважу, що дівчата ворожили і на свято Катерини , і на Андрія, а ще на Різдво та Хрещення. Отже, щоб доля посміхнулася дівчині в наступаючому році робили такі спеціальні дії

1. Під Новий рік о 12-й годині ночі голою замітали в хаті.
2. Пускали два окрайчики хліба на воду: треба тільки, щоб вони зійшлися – тоді і свати забаряться.
3. Пекли спеціального книшика (печиво), а потім цілий день на Новий рік носили його за пазухою.
4. Через голову, а якщо вдасться, то й через хату кидали чобіт і дивилися, як він упаде. Якщо чобіт ставав підошвою, дівчина мала невдовзі вийти заміж, а якщо носком – треба дивитися, в який бік він вказує, адже саме звідти прийде суджений (добре аби хлопці жартома не встигнули чобота вкрасти!)

Читайте також: Парубоцькі бешкети

5. Брали воскову свічку, що залишилася від Великодня (так звана страсна свічка), і миску з водою.

Віск топили в залізній ложці, виливали у воду, давали йому охолонути, а тоді брали й доводили до стіни, дивлячись, щоб була з того воску тінь. По ній і намагалися вгадати свою долю.
6. Завзято носили дрова до хати і лічили, скільки їх у кожному оберемку: якщо парна кількість, то й дівчина буде «до пари».
7. Лічили кілки на чужому тині: якщо дев'ятий траплявся обтесаний, чекали, що сватати дівчину буде бідний, «голий» чоловік, а якщо кілок траплявся з корою – то багатий.
8. Ходили із книшем у руці слухати під вікна: коли в хаті хтось спересердя гримав на дітей: «сиди ..., не ходи ..., не бери. ..» – це означало, що дівчині ще рік сидіти у дівках. Або ж з книшем виходили на вугол хати і слухали, з якого боку пес гавкає, вірили, що ту сторону дівчина піде заміж.
9. Ловили павука у горнець, там прикривали його, щоб кудись не втік. Як павук зачинав снувати павутину – скоро заручини.
10. В накреслене крейдою коло насипали кілька купок ячменю, потім приносили з сідала сонного півня, з чиєї купки птах починав клювати, та скоро вийде заміж.

Наскільки дієві ці стародавні ворожіння, можете перевірити самі, тож хай вам, дівчата, неодмінно посміхнеться доля!

Парубоцькі бешкети

На передріздвяних молодіжних зібраннях не в такому й далекому минулому, на Поліссі влаштовувалися так звані «парубоцькіі бешкети».

Якщо хтось із господарів у селі парубкам не подобався чи не пускав на вечорниці своїх дочок, йому могли за це помститися. Наприклад, витягнути на хату цілого воза. Робили таку шкоду вночі: розбирали воза, частинами витягували на дах, а потім вже там складали докупи і чіпляли ярмо (колись від волової запряжки) або прив'язували півня, взятого з курника цього ж господаря. А щоб хазяїн не перешкодив, двері підпирали кілком чи зав'язували проволокою.

Також «жартома» перекривали в хатах димарі, тоді дим ішов до середини хати. Іноді для такого жарту хлопці використовували шматок прозорого скла, щоб зазирнувши знизу у димохід, господар не міг одразу виявити причину негараздів. Могли також що-небудь причепити над ґанком (наприклад, гарбуза) а потім постукати, викликати хазяїна надвір і обвалити гарбуза йому на голову.

Для вечорничної вечері та спільної ночівлі хлопці викрадали фрукти й овочі з городів і садків, а також дрова та солому. Могли також лякати дівчат: чіпляли на палицю щось біле і у темряві несподівано перед ними виставляли, імітуючи нечисту силу.

Хоча подібного роду «розваги» робилися, так би мовити, нелегально і балансували на межі справжнього розбою, вони не засуджувалися громадою. Так само, як не засуджувалася ритуальна шкода «маланкарів» під час новорічних обходів, коли розплетення тину, знімання воріт, обмазування хати дьогтем або кізяком, й навіть затягування кози на дах сприймалися як жарт. Всі ці відчайдушні розваги, – залишки прадавніх чоловічих союзів, одним із проявів яких був розбій і всілякий демонстрації молодецької відваги.

Виховний захід

«Вечорниці у світлиці»

Вечорниці у світлиці

На екрані – відео про Україну

Ведучий. Україна... Рідний край. Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Стільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

Ведуча 1 З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про зелені гаї, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться багатими традиціями та обрядами. Той, хто не черствіє душею та сповнений любові та доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

Ведуча2: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Ведуча 1 Узимку, коли завершувалися роботи частішали дівочі та парубочі гуляння.

Ведуча 2 Це було 13 грудня і вважається днем пам`яті мученицької Смерті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного. За старовинними літописами він був один із дванадцяти апостолів Христа і приніс слов’янським народам християнство.

Ведуча 1 За церковними легендами святий проповідував християнство у Скіфії і дійшов аж до Києва, де на одному із пагорбів поставив хрест і сказав: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа!» Згодом там, де він установив хрест, було споруджено Андріївську церкву.

Ведуча 2 За довгі віки народні традиції міцно переплелися з релігійними та отак і дійшли до наших днів. Церковне свято Андрія відтоді зветься в народі Калитою, а молодіжні зібрання, що влаштовувалися ще за часів язичництва, набували назву «андріївських»

Ведуча 1 Готувалися до святкових вечорниць гуртом. Ще заздалегідь молодь зносила до однієї господині борошно, крупи, сушені яблука та груші. Господиня ж готувала своїм гостям пісну вечерю (адже тривав Пилипівський піст).

Ведуча 2 От і ми з вами ненадовго повернемося в минуле та завітаємо на андріївські вечорниці, щоб відчути красу та поезію стародавніх українських обрядів

Ведуча 1: Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці в ніч на Андрія, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям, дідусям.

Ведуча 2: Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами, гості, розум, мудрість, щедрість нашого народу!

Ведучий.

Шановні гості й любі друзі!
Ми всіх вас хочем привітати
У нас, на наших вечорницях,
На нашім святі, в нашій хаті.
Хай м'яко стелиться стежина
Від вас до нашого подвір'я.
Хай сніг не занесе дорогу
Від вас до нашого порогу.

Ведуча 1

Хай вам щастить на тій дорозі,
Хай добрі люди вас ведуть
І вам ми можем обіцяти,
Що нудьгувать не доведеться
На нашім святі, в нашій хаті,
Бо звичай в нас такий ведеться.

Ведучий.
Вас вітаєм хлібом, сіллю,
Як годиться.
Тож просимо до нас
Заходьте в добрий час
На українські вечорниці.
Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні

Ведуча 2

Українські вечорниці
Починаємо для вас.
Нехай сміх і пісня ллється
В серці кожного із нас.

Ведучий.
Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас, на Україні?

Ведуча 1
Просим всіх на наше свято,
Превелике, пребагате,
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці!

Ведучий.
Гей, на наших вечорницях,
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечоринці.
Звучить фонограма ліричної пісні «Сонце низенько, вечір близенько».
На сцені з'являється господиня, вона прибирає в хаті та час від часу зазирає у віконце, подивитися чи не йдуть дівчата).
Господиня. Уже й вечір, ані дівчат, ані хлопців немає. Як згадаю, як ми дівували: щойно зачуєш десь вечорниці, то аж тини тріщать... Не те, що зараз. Скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-ой-ой! Куди все поділося?
(Чути сміх. Господиня схоплюється з місця. Заходять дівчата.)
Дівчина 1.

Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні?
Добрий вечір, господине, славна молодице,
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці?

Дівчина 2.
Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.

Господиня.
Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких.
Та й запросим до нас в гості
Хлопчиків гарненьких.
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Та щоб разом з нами
Пісні українські співали.

Пісня «Ой на вечорниці»

Весь день чекала, щоб спека спала
Надворі темно нарешті стало.
Піду сьогодні, як і годиться
Гулять до ранку на вечорниці.
Нікуди не йди, не пускає мама з хати,
Каже щоби я, вже тепер лягала спати.
На двір не ходи, бо не буде з того діла,
Та я все одно зроблю так, як захотіла.
Ой на вечорниці гарні молодиці
Та й тікають з хати, щоб не знала мати.
Ой на вечорниці гарні молодиці
Та й тікають з хати до світу гуляти.
Усе зробила, як захотіла
Заснула мати, тікаю з хати
Через садочок та до криниці.
Тікаю з хати на вечорниці.
Нікуди не йди, не пускає мама з хати,
Каже щоби я, вже тепер лягала спати.
На двір не ходи, бо не буде з того діла,
Та я все одно зроблю так, як захотіла.
Ой на вечорниці гарні молодиці
Та й тікають з хати, щоб не знала мати.
Ой на вечорниці гарні молодиці
Та й тікають з хати до світу гуляти.

Хлопець. А чого нас ніхто не кличе?

Хлопець 2 Ну, що дівчата, пустите нас до хати!

Дівчина 1 Гарненько попросіть!

(хлопці знову стукають.)

Дівчина 2 Агов! Хто такий?

Хлопець 3 Пес рябий!

Хлопець 4 Баран круторогий!

Хлопець 5 Ведмідь клишоногий!

Усі хлопці Пустіть – но до хати!

Дівчина 3 Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопець 1 Пустіть бо гірше буде!

Дівчина 4 Як чемно не попросите, не пустимо.

Хлопець 2 Дівчатонька – голуб’ятонька, та ми ж не прийшли битися,та ми ж прийшли миритися, і гостинець принесли, і музик привели, пустіть, будьте ласкаві!

Пісня «Орися»

Не ходи, Орись, на гору, на гору на лису
Не ходи, Орись, на гору, а грай на сопілці
Ой гой, дриці, дриці, -2р.
Не ходи, Орись, на гору, а грай на сопілці.
Бо на горі, на лисій туман над ярами
Там на горі, на лисій чорти з відьмаками
Ой гой, дриці, дриці, -2р.
Там шугає така нечисть, що гріх і дивитись.
програш
В чорта роги круторогі, очі як лещата
Жінка в нього чорна жаба бридка та вусата
Ой гой, дриці, дриці, -2р.
Отакі жінки в тім царстві, файні молодиці
Чорт рогатий та багатий хоче кльову дівку
Буде їй платити златом та й водить до шинку
Ой гой, дриці, дриці, -2р.
Не ходи, Орись, на гору, а чекай на принця.

Хлопець. Добрий вечір, добрим людям!

Господиня. А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

Хлопець. Добрий вечір вам, бо дівчата слова не дадуть сказати.

Господиня. А ви, дівчата, знаєте приказку, що голодного солов'я піснями не нагодуєш? Пора гостей пригощати.

Дівчина 3.

Рідних у гості ми запросили,

Щедро столи всі накрили.
Просимо, гості, до столу сідати,

Будемо, будемо, вас частувати.

Хлопець. А давайте хлопці розкажемо гуморески, тільки не перебивати.

Це було позаторік
Та на нашім ринку –
Хотів купити чоловік
Кабанця чи свинку.
Нелегке це діло –
Не шкодливе щоб було,
І щоб добре їло,
І нарешті підібрав:
- О! Які хороші!
Гаманець мерщій дістав,
Став платити гроші –

А з якого ви села? –

спитав молодиці
Та йому відповіла:

Я з села Мельниці.
Забирайте їх назад! –

Буркнув незабаром,
Я мельницьких поросят

не візьму й задаром.
Тітка ближче підійшла:
– То ж назвіть причину!
Я із вашого села маю вже дружину.

Дівчина 4.
Добра була мама у дівульки Рити,
Не веліла доні навіть суп варити.
Чистячи картоплю, патраючи кури,
Можна зіпсувати к бісу манікюри.
В середу за Гриця вийшла заміж Рита,
А в суботу стала перший суп варити.
Курку у каструлю кинула з кишками,
Всипала картоплю разам з лушпайками».
А в неділю рано мати Риту била:
- Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?

Дівчина 5.
«Вередливий жених».
Перед свадьбою жених завітав до хати
І майбутній тещі він став таке казати:
- Завтра підемо у загс я і ваша Таня,
І тому у мене є такі бажання.
Я бажаю всіх своїх друзів запросити,
Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити,
Я бажаю, щоб аж два баяністи грали,
А не скрипочка якась чи старі цимбали.
Поклонився і пішов повагом із хати.
– Вередливий твій жених, – крутить носом мати.
– Щось ти вибрала не те...
– Мамо! – каже Таня. –
Хай бажає, це ж його воля вже остання.

Хлопець.
«Де беруться діти»?
«Де взялися ми?» – онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
- Тебе знайшли на капусті, тебе – в бараболі,
Тебе знайшли під вербою, тебе – на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуня татко...
І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
— От сімейко, так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людському...

(Сценка із фільму «Весілля в Малинівці».)

Яшка (співає).
Соловей, соловей, пташечка,
Канареечка жалобно поет.
Раз поет, два поет, три поет...

Агрофена. Гей, Якове Пантелеймоновичу! Ви теж на вечорниці?

Яшка. Які ще вечорниці, Агрофено Дордормидонтівно?

Агрофена. Так, Дормидонтівно. Вечорниці – це коли всі танцюють, співають, грають, знову танцюють, знову співають – і так до самого ранку.

Яшка. Що це так смачно пахне?

Агрофена. Вареники, ось покуштуйте, будь ласка.

Яшка. Ви їх на вечорниці несете?

Агрофена. Звичайно, де ж ви бачили вечорниці без вареників? Як згадаю молодість: понаварюємо вареників із сиром, із м'ясом, з картоплею, з капустою, із маком і просто вареників...

Яшка. Агрофено Дормидонтівно! Я також хочу з вами на вечорниці. Не відмовите мені?

Агрофена. Що ви, ласкаво просимо! Посидимо, поспіваємо, потанцюємо.

Яшка. А що ми будемо танцювати?

Агрофена. Польку, гопак.

Яшка. Польку? Гопак? У Європі та Америці таких танків не танцюють.

Агрофена. А що тоді танцюють?

Яшка. Там танцюють новий танок «В ту степінь».

Агрофена. У той степ?

Яшка. Ні! У ту степінь.

Агрофена. Ніколи не чула й не бачила такого танцю. Якове Пантелеймоновичу, навчіть мене та затанцюймо разом.

Яшка. Біте, фрау, мадам. Танець містить багато «па».

Агрофена. Що, що?

Яшка. Фігур.

Агрофена. А що, однієї моєї фігури замало для цього танцю?

Яшка. Вашої фігури, дорогенька Агрофено Дормидонтівно, якраз вистачить. Я мав на увазі кількість рухів.

Агрофена. Швидше вже навчайте, бо вечорниці скоро закінчаться.

Яшка. Биттз дриттз, фрау мадам!
Я вам первый урок подам.
Надо поднять к небу глаза.
И запрыгать – ну, как коза.
Сперва так, потом можно так,
Доннер – веттер – можно вот так.
А - а - а! Какая боль! Наступили
На любимий, на мозоль.
(Яшка і Агрофена заходять на вечорниці).

Господиня. Годі пустувати, краще ходімо разом танцювати та й пісні співати.
Дівчина 6.
Дуже просять чоботи, чоботята
Станцювати хлопчиків та дівчаток!
То ж заграймо весело гопачок,
Хай станцює-стукає каблучок.

Танець «Карапет»
Господиня. Хлопчики й дівчата гарно танцювали!
Пісні співали та в ігри грали.
Та воює ніч на дворі,
Час іти до дому.
Хлопці. Скільки б не гуляли, а додому час.
Проводжай за двері, господине, нас.
Дівчата. Гарно ми гуляли,
Гарно веселились,
Шкода, що розваги
Швидко так скінчились.
Господиня. Та ви не сумуйте,
Ну ж бо, прийде час,
Знову вечорниці гарні будуть в нас.

Дівчата та хлопці Дякуємо, тітонько. Вже й час додому йти.

Дівчина 2 Будемо прощатися, тітонько.

Дякую Вам за гостинність.

У щасливій вашій хаті,

Щоб Ви всі були багаті.

Дівчина 3 Щоб лежали на столі

Паляниці немалі!

Щоб були у Вас ковбаски,

Молоко і сало, й м’ясо,

І млинці, і пиріжки,

І пухнасті пампушки!

Дівчина 4 А ще Вам бажаєм,

Щоб Ви не хворіли,

Душею і серце були молоді!

До рідного краю

Любов’ю горіли

І щастя творили

На рідній землі!

Усі гості. Щоб були Ви в цій оселі

І щасливі, і веселі!

Дівчина 1 Все, що в серці мали,

Ми вам подарували:

Гарну пісню, добру казку,

Своє серце й щиру ласку.

Кращі побажання

Ви прийміть від нас,

І в вас. І в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

Пісня «І в вас, і в нас, хай буде гаразд»

Скільки не співали а кінчати час

Кращі побажання ви прийміть від нас.