Народжені вмерти за Батьківщину – залишаються жити у віках.

Народжені вмерти за Батьківщину –

залишаються жити у віках

 

(Година пам’яті)

 

Мета: ушанувати пам’ять Героїв Небесної Сотні, розширити знання учнів про події Євромайдану, формувати розуміння єдності й цілісності української держави, розвивати бажання стати гідними громадянами України, прищеплювати любов до Батьківщини, сприяти вихованню свідомого патріота, готового будь-якої миті стати на захист рідної держави.

 

Обладнання: мультимедійні пристрої, презентація; напис «Герої не вмирають», фотостенд «Небесна Сотня», на столі – свічки, квіти з чорною стрічкою, на підлозі – квіти, маленькі свічки.

 

Вікова категорія: учні 9 – 11 класів

 

Хід заходу

)

 

Читець 1. Бездонна прірва горя і скорботи

Панує в Україні на цей час.

І всі мої думки, і сльози, і турботи

За тими, хто життя віддав за нас.

Всім серцем вірили вони у кращу долю,

За неї на Майдані полягли,

За українців і за їхню волю

Своє життя, не завагавшись, віддали!

Ніколи їх не забувайте!

В історію внесіть кожне ім’я!

Онукам, дітям ви розповідайте,

Що наша Україна ще жива!

І буде жити вона доти,

Допоки люди в ній такі живуть!

Такі, як на Майдані, іще й досі

Війну з бандитами жорстокими ведуть!

 

Ведучий. Сьогодні ми зібралися в цьому залі, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю Героїв Небесної Сотні, які боролися за честь, правду, гідність і віддали своє життя за Україну.

 

Ведуча. Ушанування їхньої пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це прояв нашої шани й гордості за справжніх героїв.

 

Читець 2. Небесна Сотня… Юнаки, батьки…

Їх імена ніколи не забути –

Вони ж за нас всі полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаймо віру у свободу.

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче пала за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Небесній Сотні шана й молитви

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий, Боже, освяти

І в мирі, Господи, прийми до себе.

 

Ведуча. Давайте пригадаємо, як все було. 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Європейську Україну.

)

 

Ведучий. Для чого люди вийшли на Майдан?

Що їхні сонні душі розбудило?

Розвіявся густий-густий туман,

Що прикривав всю правду так грайливо…

 

Ведуча. Для чого мерзнем, нащо стоїмо?

Бо хочем Україну ми підняти!

Її «Європою» ми гордо назвемо,

Бо вона гідна статус такий мати.

 

Ведучий. У всіх містах великих і малих,

У всіх куточках неньки-України

Всі люди, всі від юних до старих,

Пророчать позитивні й стрімкі зміни.

 

Ведуча. Спочатку – це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна – це Європа», «Ми вільні», «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.

 

Ведучий. А що ж було далі… А далі – непідписання Угоди про асоціацію.

 

Ведуча. А далі – жорстоке побиття студентів у ніч з 24 на 25 листопада.

 

Ведучий. А далі… А далі – покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан, залитий кров’ю, барикади, шини… Революція Гідності!

 

Ведуча. Перші криваві жертви від жорстокого режиму були в січні. Це Сергій Нігоян – учасник і один з охоронців Євромайдану, убитий 22 січня 2014 року під час подій на вулиці Грушевського. Громадянин України вірменського походження. Герой України.

(На екрані демонструються фото)

 

Ведучий. Другим активістом, який загинув на Грушевського, був Михайло Жизневський, громадянин Білорусі. Михайлові було 25 років. Із Білорусі він емігрував до України в 2005 році з політичних мотивів. Жив і працював у Києві та Білій Церкві.

Читець. Мені наснилось, що вони зустрілись:

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду Едемськім на травичці всілись:

 

1-й. За що тебе?

 

2-й. За Україну, друже мій. 

1-й. Ти знаєш, і мене за неї вбили, 

Та це було вже років майже сто. 
Тоді померли ми, щоб ви тут жили. 
А вас вбивають... Вас тепер за що?
 

2-й. Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш, 
Як біло-біло в нас цвітуть сади. 
І ти цей запах п’єш, і ти його вдихаєш... 
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди. 
 

1-й. А я ще ввечері узяв дівча за руку 
Й тихенько так до серця притулив. 
Тоді не знав, що Бог уже розлуку 
Навіки на землі нам присудив. 
Під Крутами стояли ми стіною. 
В очах не страх, а злість до ворогів. 
Більшовики готовились до бою, 
Я йшов на смерть... а жити так хотів. 
 

2-й. Мені твій попіл стукав, брате, в груди. 
Я вірменин, а теж Вкраїни син. 
Не мав у серці й крапельки облуди, 
За те й убив мене проклятий поганин. 
 

Читець. Мені наснилось, що вони зустрілись: 
Убитий в Крутах й бородач Сергій. 
В саду Едемськім на травичці всілись: 
«За Україну нас вбивають, брате мій». 
 

Ведучий. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада віддала злочинний наказ зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

 

Ведуча. На ранок 19 лютого кількість загиблих склала 25 чоловік.

 

Ведучий. 20 лютого – «Кривавий четвер». Найбільш жорстоке та криваве протистояння відбулося на вулиці Інститутській, де, переважно від куль снайперів, загинуло більш ніж півсотні повстанців.

 

Ведуча. Під час акції протесту на Євромайдані з грудня 2013 року по лютий 2014 року було ще багато невинних жертв. Їх назвали Небесною Сотнею.

 

Ведучий. Небесна Сотня – герої незборені,

Найкращі, найвідважніші сини,

Яскравим сяйвом в небі засвітились,

Щоб інші мріяли, любили і жили…

(На фоні мелодії учень читає вірш)

 

Читець 3. А Сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий.

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна Сотня в вирій полетіла…

 (Виходять 2 дівчини, одна – у ролі матері загиблого на Майдані)

 

Дівчина. Жінко, чого Ви плачете?

Ваш син герой, хіба не бачите?

Ще цей хлопчина, і отой…

 

Мати. Героєм був мені завжди,

З тих пір, коли почав іти…

З тих пір, коли сказав він «мама»,

Я так раділа, так ридала,

Від щастя сльози проливала,

Так, ніби знала, ніби відчувала.

Я так його тримала, так оберігала.

Та все ж пішов... За іншу битись маму,

Мені ж залишив вічну рану…

А я дзвонила, кажу: «Сину,

Іди додому, бо там гинуть»...
А він: «Неправда... Тут все мирно»...
Мені від того було дивно,
І я його чекала... Так чекала...
Він вернеться, я вірила, я знала...
І він приїхав не колись, а нині...
Виходжу я... Дивлюсь – моє дитя у домовині...

Як справи, синку, ну кажи, як справи?

Чого мовчиш, не хочеш подивитися на маму?

Відкрий же очі, уставай. Чи хочеш так лежати,

Втомився, певно, вирішив поспати?

Ходи, я понесу тебе на крилах.

Вставай, тебе чекає вся родина.

А люди кажуть, що здуріла,

Що мертву так трясу дитину.

Та що ті люди… Що вони там знають?

Мій син – герой. Герої не вмирають!

(Виходить хлопець у ролі сина-ангела, читає на фоні сумної мелодії)

 

Син. Не хотів я бути героєм, 
Хоч вони і не помирають, 
Не хотів я стояти за волю, 
Бо неволі у собі не маю. 
Але йду, і пробач мені, мамо, 
Що назад вже не повернуся,
І твоя не загоїться рана, 
Хоч героєм між люди назвуся.
Бо твій син до Небесної Сотні
Долучився від кулі у спину.
Не хотів я стати героєм, 
Просто я любив Україну! 

Що покинув тебе, пробач, ненько,

Така в мене життєва дорога.

Помолися за мене, рідненька,

Бо тепер я у сотні у Бога.

(Виконує пісню «Мамо, не плач…» сл. О. Максимишин-Корабель,

 муз.М. Герца)

 

Ведучий. Сьогодні ми з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної Сотні, котрі стали символом утвердження прагнень до європейських цінностей.

)

 

Ведуча. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. Більшість з них – молоді, сильні, ті, хто лише почав жити.

 

Ведучий. Вони мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну демократичну Україну.

 

Ведуча. І мовчки Сотня непокорених героїв

Відходила у чисті небеса,

І погляди знесилених мільйонів

Дивились вслід братам, батькам, синам.

 

Ведучий. Вони загинули за нас зимою

І віддали усе, що було в їхньому житті,

І ринули у небо Сотнею святою,

Щоб звідти боронити нас від ворогів.

 

Ведуча. Небесна Сотня в вирій полетіла…

На небі спокій їх чекає вже,

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм:

 

Разом: Слава! Слава! Слава!

 

Ведучий. Нехай кожен із нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло свічки хай буде даниною тим, хто назавжди пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

 

Ведуча. Для збереження світлої пам’яті всіх героїв Майдану запалимо свічки.

(Присутні запалюють свічки)

 

Учениця. Запали свічу…

Нехай засяє тихий вогник у душі твоїй.

Герой, що смерть прийняв, хай знає,

Що буде жити він у пам’яті людській.

Запали свічу і віднайди хвилину,

Погляд свій на зорях зупини.

Помолися Богу за чиюсь дитину,

Нехай до неба линуть молитви…

Запали свічу і помолися тихо,

За всіх, хто згинув в полум’ї отім,

Бо їхня смерть спиняє люте лихо,

Щоб ми жили – загинули вони…

Запали свічу, знайди хвилину…

 

Ведучий. Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв у наших серцях. Ушануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої єдиної України.

(Хвилина мовчання)

 

Ведуча. Герої не вмирають! Вони завжди будуть жити в наших серцях.

 

Ведучий. Події 18-20 лютого 2014 року стали справжньою національною трагедією. У мирний час в центрі Європи прицільним вогнем було вбито десятки громадян України, а Будинок профспілок – спалено вогнем. І це стало переломним моментом тогочасного режиму.

 

Ведуча. Революція Гідності – так назвуть згодом Євромайдан – об’єднала весь український народ навколо високої мети – відстоювання незалежності України, її розвитку в європейському співтоваристві, захисту демократичних цінностей, прав та свобод людини і громадянина, досягнення гідного рівня життя й праці.

 

Читець 4. Я пишаюсь тобою, мій рідний народе,

Бо заради Вкраїни, за гідність й свободу

Прості люди безстрашно пліч-о-пліч устали,

Проти звірства і хамства влади повстали.

Вони кулі ловили палкими серцями

І посмертно для інших стали взірцями,

Зупиняли автівки та потяги тілом,

Вголос думку народу сказати посміли!

Українці! Прошу вас, не дайте зламати

Свою гідність і честь, не дайте топтати

Своє прагнення жити достойно в державі,

В пам’ять тих, хто загинув. Вічна їм слава!

 

Ведучий. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять про всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

 

Ведуча. Молюся за тебе, моя Україно,

За кожного батька, за кожного сина,

За кожную матір, за кожну дитину.

Я Бога прошу: «Збережи Україну!

Страшною порою не дай їм загинуть!»

Хай наші молитви до Бога полинуть!

Нехай Він злобу у серцях наших спинить!

Молюсь, щоб людина почула людину,

Щоб син пожалів батька іншого сина,

Щоб мирною знову стала країна…

Я Бога прошу: «Збережи Україну!»

(Пісня «Господи, помилуй нас!» сл. та муз. Т Пертиненка)