наступність дошкільної та початкової освіти

Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дитини.

Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити сьогодні те, що робила вчора.

Нехай нове появляється в житті поступово і не збентежує лавиною переживань.

В.О.Сухомлинський

Розбудова нової української школи має за мету підвищення якості й конкурентноспроможності освіти в нових економічних, соціокультурних умовах, інтеграцію її до європейського та світового освітнього простору. Ключовим напрямом державної освітньої політики є забезпечення неперервності освіти, що трактується як взаємозв’язок, взаємоузгодженість і перспективність усіх її компонентів, зокрема, мети, змісту, методів, організаційних форм навчання. У відповідності до законодавчих, нормативно-правових актів, однією з обов’язкових умов здійснення неперервності здобуття освіти є реалізація принципу наступності.

Педагогічна наука розглядає наступність як один з дидактичних принципів, що передбачає зв’язок і узгодженість ступенів та етапів освітнього процесу при переході від одного року навчання до наступного.

Реформа освіти в Україні започаткована ухваленням Концепції «Нова українська школа», що визначає ідеологію змін в освіті, базові тенденції її модернізації. Працівники початкової школи детально опрацьовують цей визначальний документ із метою подальшого вироблення перспектив діяльності; педагоги дошкільних закладів мають трансформувати зміст Концепції на дошкільну галузь. Реалізуючи цей виклик, в основу здійснення наступності покладаються ключові позиції Концепції: формування життєвих компетентностей, реалізація ідей педагогіки партнерства, впровадження принципу дитиноцентризму, наскрізний процес виховання, мотивування до якісної педагогічної діяльності.

Чи хто знає дитину, яка не мріє якнайшвидше стати дорослою, вправною, впливовою, успішною? Здебільшого трирічні діти про свої найближчі перспективи кажуть так (повторюючи за дорослими): «Скоро піду до школи». І промовляють ці слова, наче молитву, не зовсім усвідомлюючи, що криється за цими словами.

Зазвичай батьки також починають думати про те, як найліпше підготувати дитину до школи. Як наслідок і виникає «перебір» із репетиторами та гуртками. Батьки часто розглядають дошкільний навчальний заклад як «школу для маленьких», де передусім дитину мають навчити читати, писати, рахувати.

Однак що менше залишається часу до вступу до школи, то глибшими смислами для дітей наповнюється слово «школа», то менше, на жаль, дітей із радістю очікують на цю знаменну подію — уперше переступити поріг школи. Дошкільники переважно чекають цього дня із тривогою, а хтось узагалі не хоче йти до школи.

Часто дорослі кажуть дитині: «Тебе там навчать…» Зверніть увагу: не «ти сам маєш навчитися», а «тебе там навчать». Мимоволі в дитини формується настанова: «Нехай мене хтось навчить…», — тобто дитина налаштовується посісти позицію пасивного спостерігача.

Школяр не бачить своєї кінцевої цілі, тому для учителя він — не соратник. Батьки зазвичай також не знають основної мети освітнього процесу. Учитель сам по собі, а школяра «тягнуть на мотузці» від одного завдання до наступного.

А ми, впроваджуючи чи принаймні декларуючи особистісно орієнтований підхід до освіти, говоримо про те, що нині дитина має:

• свідомо сприймати все, що відбувається з нею, у її житті
• відповідально ставитися до прийняття цілей.

Це забезпечує її особистісне включення, активність. Але насправді розмова про інше. Дитина опиняється на першому перехресті свого життя: старший дошкільник — на «порозі» школи. Перехід із дитячого садка до школи може бути для дитини доволі болісним процесом, а іноді навіть негативно позначитися на її фізичному та психічному здоров’ї. А може, навпаки, відбутися майже непомітно, якщо дитина соціально адаптована, пристосована до вимог навчального закладу. У такому разі навчання у школі приноситиме дитині задоволення і сприятиме її особистісному розвитку, розкриттю природного потенціалу.

 Головними показниками готовності дитини до школи батьки вважають сформовані вміння читати та рахувати. Вони, так би мовити, відпрацьовують у дітей саме ці вміння, відвідуючи з ними всілякі центри розвитку, сповнюючи вільний час дитини спілкуванням з учителем-репетитором.

  Та насправді у перші дні, тижні перебування дитини у школі важливими є зовсім інші речі — чи дитина сама:

• одягнеться, застебнеться
• не згубить свої речі у великому приміщенні школи
• сходить у туалет
• візьме собі поїсти у їдальні.

У дитячому садку ці моменти відстежував вихователь та завжди надавав допомогу, а у школі доводиться покладатися лише на свої сили.

Реальні шляхи вирішення проблеми наступності не завжди відповідають науковим уявленням про самоцінність кожного періоду розвитку дитини, а процес виховання і навчання в практиці не орієнтується на вікові особливості та можливості дітей. Щоб змінити це становище, потрібно розглядати наступність як забезпечення безперервної освіти з урахуванням самоцінності даного віку на кожному щаблі освіти.

  Здійснення реформи в освітній галузі на сучасному етапі дасть можливість реалізації питання наступності на відповідному рівні.

Завданнями організації освітнього процесу в початковій школі є всебічний розвиток дитини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних компетентностей для її успішної самореалізації; виховання відповідальних громадян, здатних до свідомого вибору тощо.

Оновлені програми початкової школи дають можливість дитині  максимально розвинути її індивідуальність, а вчителю – надають можливість вибору, більшу свободу в підходах щодо реалізації поставлених задач.

На сучасному етапі запроваджено обов’язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку. Цим забезпечуються однакові стартові умови дітям, які вступають до 1 класу початкової школи. Забезпечити наступність та перспективність між дошкільною та початковою освітою – одне з найважливіших завдань колективів дошкільного навчального закладу та загальноосвітнього навчального закладу. Наступність передбачає врахування учителями початкової школи того рівня розвитку дитини, з яким вона вступає до першого класу, забезпечення продовження її розвитку, виховання та навчання; обізнаність

класоводів з програмами і методиками навчання і виховання малюків у дошкільному навчальному закладі, результатами розвитку і вихованості дітей за всіма розділами програми і врахування їх у подальшій роботі.

  У свою чергу, перед педагогами дитячих закладів стоїть завдання – відійти від навчання, жорстко прив'язаного до підготовки до школи, і переорієнтувати процес на головне – особистість. Не варто вдаватися до надмірної інтенсифікації розумового виховання, до чого останнім часом схиляються окремі педагоги і батьки, мотивуючи це необхідністю якісної підготовки дитини до школи. Важливо посилити саме розвивальний і виховний аспекти розумового виховання, приділити увагу формуванню мотивів пізнавальної діяльності, розвитку інтелектуальних почуттів та вміння суспільної взаємодії.

Перші кроки дитини в школі – складний і відповідальний етап в житті, адже відбувається багато змін. Для малюка це не тільки зміна умов життя, а й нові контакти, стосунки, нові обв'язки. Змінюється й соціальна позиція дошкільника на школяра. Пріоритетною діяльністю стає навчальна діяльність, ігрова залишається як адаптаційний компонент як в житті,  так і в навчанні. Педагоги створюють  сприятливу атмосферу для того, щоб першокласник відчув себе прийнятим у шкільну сім'ю, реалізував свої бажання, був почутий і зрозумілий.

Учитель у початковій школі є ключовою фігурою, який власним прикладом, способами взаємодії з учнями, батьками, колегами, а не декларацією певних положень, формує позитивне ставлення дитини до себе, інших учнів, педагогів, школи, навчання. Провідною стильовою характеристикою діяльності вчителя початкової школи є демократичність. Перехід початкової освіти на якісно новий рівень можливий за умови конструктивної взаємодії школи й родини на засадах партнерства. Розуміння пріоритетності родинного виховання  ставить перед школою завдання залучення батьків до організації навчально-виховного процесу як його рівноправних учасників.

В умовах постійного збільшення обсягів навчального матеріалу дитині було складно зібрати його у цілісну картину. На зміну урокам, на яких традиційно здебільшого переважало вивчення теоретичного матеріалу, прийшли компетентнісно зорієнтовані уроки, які сприяють цілісному сприйняттю учнями навчального матеріалу, формуванню системного мислення. Одним із ефективних шляхів  конструювання уроку з урахуванням окреслених завдань,  є встановлення міжпредметних зв’язків. Формуванню в учнів цілісної картини світу сприяють інтегровані уроки (коли у межах одного уроку вивчається матеріал різних навчальних предметів), а також бінарні інтегровані уроки (коли у межах двох уроків поспіль опрацьовується матеріал двох і більше навчальних предметів).

Щоб понизити психологічне напруження у першокласників, за рішенням учителя, до сформування навички письма учні користуються простим олівцем. На розсуд учителя допускається виправлення або гумкою, або закресленням. При цьому наявність охайних виправлень, здійснених самою дитиною, не впливає на зниження балу за роботу, а час і етап переходу на кулькову ручку визначає сам учитель, індивідуально для кожної дитини. Учителі не використовують червоний колір ручки при перевірці письмових робіт  в адаптаційному періоді (1 клас); не виправляють не каліграфічно написану літеру, а дають змогу учневі побачити правильно написану букву, обводячи її.  Колір ручки для виставлення оцінок в зошитах і щоденниках вчитель обирає самостійно, перевагу надають зеленому кольору.

Оновлені і розвантажені програми націлені на всебічний розвиток дитини.

З метою забезпечення процесу наступності між дошкільною та початковою освітою педагогам дошкільних навчальних закладів доцільно звернути увагу на зміст оновлених програм початкової школи; зробити їх аналіз; змінити цільові орієнтири навчальної діяльності у процесі дошкільної підготовки – повинні домінувати розвиваючі компоненти при формуванні мислення дітей.

Кардинальні зміни освітнього простору України створюють нову ситуацію щодо реалізації принципу наступності. Наскільки успішно дві перших ланки освіти зможуть відреагувати на сучасні виклики, настільки швидко і відбудуться позитивні зміни відповідно до вимог часу, потреб суспільства, кожної людини.

Використані джерела:

Інтернет-ресурси:

https://www.pedrada.com.ua/article/

Концепція «Нова українська школа» http://mon.gov.ua/konczepcziya.pdf