Стратегічний курс України у Європейський культурно-освітній та економічний простір, орієнтація на фундаментальні цінності західної цивілізації стали об'єктивною передумовою модернізації як дошкільної, так і початкової ланки освіти.
Реформаційні процеси, що відбуваються у національній системі освіти, в основі якої покладено гуманістичний підхід до організації педагогічного процесу, зумовлюють нагальність розв'язання комплексних соціально-педагогічних завдань, одним із яких є забезпечення наступності між суміжними ланками освіти.
Проаналізувавши наукові праці та спираючись на досвід вихователів та вчителів, серед проблем наступності двох ланок освіти визначаємо: формування і розвиток освіти в кожній ланці здійснюється без опори на попередню освіту та без урахування подальших перспектив; незабезпеченість навчального процесу в системах спадкоємної освіти навчально-методичними матеріалами та дидактичними посібниками, недосконалість існуючих навчальних посібників і їх невідповідність нових цілей і вимогам навчання; недостатній рівень підготовки педагогічних кадрів до роботи в системі безперервної освіти.
«НАСТУПНІСТЬ МІЖ ДОШКІЛЬНОЮ ТА ПОЧАТКОВОЮ ЛАНКОЮ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ»
Виклад основного матеріалу
Стратегічний курс України у Європейський культурно-освітній та економічний простір, орієнтація на фундаментальні цінності західної цивілізації стали об’єктивною передумовою модернізації як дошкільної, так і початкової ланки освіти.
Реформаційні процеси, що відбуваються у національній системі освіти, в основі якої покладено гуманістичний підхід до організації педагогічного процесу, зумовлюють нагальність розв’язання комплексних соціально-педагогічних завдань, одним із яких є забезпечення наступності між суміжними ланками освіти.
У педагогічній науці та практиці проблема наступності знайшла своє місце у наукових праця багатьох учених, а саме: Л. Артемова, О. Біди, А. Богуш, Л. Божовича, В. Бондар, М. Вашуленко, Л. Виготського, Г. Годіна, О. Запорожець та ін.
У Законі України «Про освіту» зазначено, що саме наступність є однією з обов’язкових умов здійснення неперервності здобуття знань, яка певною мірою має забезпечити єдність, взаємозв’язок та узгодженість мети, змісту, методів, форм навчання й виховання з урахуванням вікових особливостей дітей на суміжних щаблях освіти [3].
Зміст дошкільної та початкової ланок освіти розкривається також у державних стандартах і програмах («Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року», «Базовий компонент дошкільної освіти» (2012 р.), «Державний стандарт початкової загальної освіти» (2011 р.), Закон України «Про дошкільну освіту» (2001 р.), у яких віддзеркалено тенденції розвитку безперервної системи освіти, визначено основні вимоги до розвиненості, вихованості та навченості дітей дошкільного віку, формування у них життєвих компетенцій щодо реалізації особистісно орієнтованої моделі виховання і навчання.
Великий тлумачний словник трактує термін «наступність» як зв'язок між явищами в процесі розвитку в природі, суспільстві й пізнанні, коли нове, замінюючи старе, зберігає в собі деякі його елементи. В суспільстві означає передачу й засвоєння соціальних та культурних цінностей від покоління до покоління [7, с.208].
А. Богуш вважає, що наступність – це обізнаність вчителів початкової школи з програмами і методиками навчання і виховання дітей в дошкільному навчальному закладі освіти, результатами розвиненості, навченості й вихованості дітей за всіма розділами програми і врахування їх у подальшій роботі початкової школи [1, с.21-23].
Під «наступністю» С. М. Годник розуміє процес послідовної зміни педагогічних явищ у динаміці навчання й виховання. Розвиток нової педагогічної системи враховує особливості попередньої, акумулює в собі її прогресивні елементи, знімає консерватизм минулого в нових умовах і тим самим конструктивно заперечує його [2, с. 8].
Отже, під поняттям наступності у роботі дошкільної і початкової ланки системи освіти розуміємо систему роботи, яка спрямована на підготовку дитини до умов шкільного навчання та врахування того рівня її розвитку, з яким вона прийшла до школи.
Для забезпечення наступності між двома ланками освіти важливо встановити зв’язки між цілями та завданнями виховання, розвитку і навчання, оскільки «…школа не повинна вносити різкий перелом у життя дітей. Хай, ставши учнем, дитина продовжує робити сьогодні те, що робила вчора. Нехай нове з’являється у її житті поступово й не приголомшує лавиною вражень» [6, с. 4-5].
Проаналізувавши наукові праці та спираючись на досвід вихователів та вчителів, серед проблем наступності двох ланок освіти визначаємо: формування і розвиток освіти в кожній ланці здійснюється без опори на попередню освіту та без урахування подальших перспектив; незабезпеченість навчального процесу в системах спадкоємної освіти навчально-методичними матеріалами та дидактичними посібниками, недосконалість існуючих навчальних посібників і їх невідповідність нових цілей і вимогам навчання; недостатній рівень підготовки педагогічних кадрів до роботи в системі безперервної освіти.
Механізмом розв’язання аналізованої проблеми є послідовне виконання наступних етапів:
Одним з найважливіших завдань, що вимагає комплексного рішення, є створення єдиного освітнього процесу, що поєднує дошкільну та початкову ланки. Нами були визначені три основні напрями забезпечення наступності між дошкільною та шкільною освітою. А саме:
Методична робота здійснюється через проведення семінарів-практикумів, методичних зустрічей, педагогічних студій, професійних виставок, майстер-класів, вебінари, відвідування занять для педагогів школи та дошкільного навчального закладу.
Робота з батьками ведеться впродовж усього навчального випускного року: оформляються інформаційні стенди, проводяться батьківські вітальні, відеотренінги, лекторії, «Школа батьків першокласників», батьківські збори, майстер-класи; організовуються спільні виховні заходи, акції, квести, фотовиставки тощо.
Робота з дітьми. Традиційною формою знайомства майбутніх першокласників зі школою є екскурсії вихованців підготовчих груп в школу. Відвідування музею, шкільної бібліотеки, спортивного та актового залів, бесіди та зустрічі з учнями школи, які відвідували наш дитячий сад - все це викликає у наших дітлахів бажання піти в школу, інтерес, прибирає страх і вселяє впевненість у своїх силах.
За визначенням Д. Б. Ельконіна, дошкільний і молодший шкільний вік – це одна епоха людського розвитку, іменована «дитинством». Вихователь і вчитель початкових класів так само мають багато спільного, тому у них загальне родове ім’я – педагог. Проблема наступності може бути успішно вирішена лише при тісній взаємодії дитячого садка і школи, що дасть змогу утворити простір для реалізації у педагогічному процесі дошкільного навчального закладу і початкової школи єдиної, динамічної та перспективної системи, спрямованої на розвиток, виховання і навчання старших дошкільників і молодших школярів.
Список використаних джерел:
№ 7. – С. 21-23.