Наукова робота "Практика впровадження наскрізних змістових ліній на уроках української мови "

Постійно діюча виставка

«Сучасна освіта Житомирщини – 2022»

 

 

 

 

 

 

 

Номінація: Використання інноваційних форм, методів (проектів, практичних занять), засобів навчання, програм в дошкільній, початковій, базовій і повній загальній середній освіті та позашкільних навчальних закладах.

 

 

Тема : Практика впровадження наскрізних змістових ліній на уроках української мови

 

 

 

Автор досвіду:

Потійчук Наталія Володимирівна,

вчитель української мови та літератури

Гладковицькоого

ліцею

Коростенського району

 

 

2022

Життєве кредо :

Нема щасливішої долі, коли

Людина з твоїх рук, учителю,

іде у світ – на краплю світ людніє.

    Іван Драч

Відомості про педагога

1.Прізвище,ім’я, по батькові: Потійчук Наталія Володимирівна

2. Дата народження: 18липня 1979року

3. Кваліфікаційна категорія: спеціаліст І категорії, 27 березня 2012.

4.Адреса : с.Гладковичі , вул.Київська ,80 .

5.Контактний телефон :+380685349225.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рецензія

Робота вчительки Потійчук Наталії Володимирівни пов’язана з питаннями використання на уроках української мови системи практично зорієнтованих на впровадження конкретних наскрізних змістових ліній завдань і вправ, які є шляхом реалізації компетентнісного підходу й водночас забезпечують підвищення ефективності  навчального процесу. Наразі це актуально.

В даній роботі викладені основні ідеї і практичні рекомендації щодо використання сучасних форм, методів на уроках, а також вимоги до підготовки вчителя для застосування наскрізних змістових ліній. 

Вчителька працює над проблемою оволодіння учнями сучасними компетентностями, які дають можливість реалізувати в житті пізнавальний, духовно – моральний, творчий, комунікативний та естетичний потенціал. На своїх уроках використовує різноманітні оригінальні технології навчання, спрямовані на розвиток критичного мислення,  генерування нових ідей, прийняття нестандартних рішень й відповідальність за них, володіння комунікативною культурою, уміння працювати в команді, здатність до вибору численних альтернатив, що пропонує життя.

Найбільш ефективними виявилися такі методи навчання: «кросенс» - асоціативна головоломка нового покоління; «сторітелінг» - корисна та сучасна навичка людини ХХІ століття; «кейс» - робота з інформацією, ментальна карта – оформлення інформації «мовою мозку»; лайфхаки «Фантазуємо, конструюємо, презентуємо». Вони викликають цікавість, мають практичне спрямування, поєднують життєвий досвід учнів із базовими поняттями навчального предмета, спонукають до використання одержаних знань  під час розв’язання практичних проблем і ситуацій.

Робота змістовна, цікава, рекомендовані форми і методи можуть бути використані не лише на уроках гуманітарного циклу, адже вони формують інтерес до навчальної діяльності, надають учням можливості проявляти самостійність та ініціативу, дають змогу змоделювати процес прийняття рішень, розв’язання проблемних ситуацій, актуалізують роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, наповнювати та оцінювати її.

В результаті впровадження даної методики учні школи проявляють інтерес до вивчення предмета, постійно розширюють й оновлюють знання. Виявляється, чим активніші методи навчання, тим легше зацікавити школярів. 

Директор школи: ____________    І.П.Дивинська

 

 

Анотація

Життя ставить перед учителем нові вимоги, проблеми, яких, звісно, багато і не всі можна розв’язати одночасно. Сьогодні недостатньо орієнтувати учнів на засвоєння мови як системи і вважати, що знання з фонетики, лексикології, граматики, синтаксису є гарантією успішного майбутнього.

Сучасне покоління школярів потребує нових знань, вмінь та компетентностей, які часто не може запропонувати освітня система. Саме тому виникає потреба в нових навчальних методах, потреба в розв’язанні проблеми, як поєднати теорію з практикою , знання з компетенціями. З огляду на це, у процесі організації навчальної діяльності прагну дотримуватися гнучкості під час вибору прийомів, нестандартності, створюю ситуації, які «оживлюють» уроки.

Своє завдання як учителя визначила для себе так: я повинна все зробити для того, щоб кожен з моїх вихованців виріс особистістю, здатною до повноцінної життєтворчості. А це уміння людини функціонувати в соціумі. Не тільки на рівні виконання різних соціальних ролей: громадянина, працівника, а й на винятково комунікативному рівні, що визначає і статус людини в соціумі, і її ставлення до соціуму загалом і до кожного його члена зокрема, і рівень її відповідальності, дисциплінованості. Тому перед собою ставлю такі цілі:

• допомогти учневі стати самодостатнім носієм мови, який володіє сумою лінгвістичних знань і має практичні навички активної роботи зі словом;
• формувати в школярів уміння здобувати інформацію з різних джерел, виділяти головне, аналізувати, оцінювати, використовувати на практиці. Зрозуміло, що процес отримання інформації не є проблемою, для учня складнішим є оперування нею;
• навчити дитину мислити, висловлювати, доводити власну думку.

Навчання -  творчий процес відкриття дитиною світу. Сприяти цьому покликана успішна реалізація наскрізних змістових ліній.

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

Тема досвіду:Практика упровадження наскрізних змістових ліній на уроках української мови.             

Автор досвіду: Потійчук Наталія Володимирівна 

Адреса досвіду: Гладковицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Досвід вивчався в 2019-2020 роках з директором школи Дивинською І.П.

Актуальність досвіду

Одне з актуальних завдань сучасної школи – пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення  їхньої розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань. Це означає, що вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій, за допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з навчального предмета, а й розвивалися такі якості учня як креативність, критичне мислення, бажання постійно самовдосконалюватись, ключові життєві компетентності. Для цього як вчитель надаю перевагу тим методам, які звернені до свідомості й активності учнів у навчанні. А саме ті,  які базуються на взаємодії та у взаємодії реалізуються, забезпечують можливість кожній дитині  розкрити «людину в собі» через взаємодію з іншими, сприяють свідомому здобуттю знань, а також їх практичному застосуванню. Крім того, дають можливість учневі оволодіти методом праці, осмислити шлях, яким було розв’язано проблему, з метою застосування одержаних умінь і навичок у різних життєвих обставинах.

Отже, мову вивчати в школі необхідно не для того, щоб через багато років людина могла розповісти всі правила. Ставлю перед собою інше завдання -  навчити дитину жити, думати, розуміти мовні правила, користуватися ними, вільно володіти усним та писемним мовленням. Вважаю суттєвим є розуміння кожним учнем того, що мова не просто засіб спілкування, а  генетичний код, і порушення цього коду породжує хаос в душі, розриває генетичний зв’язок між поколіннями.

Усвідомлюю, що дитина – не папір, на якому потрібно щось намалювати, це папір з малюнком, який нанесла природа. Тому необхідно лише створити умови для навчання  й виховання. «Не вчи  камінь котитися, сама природа навчила його. Прийми лише перешкоду, і він сам покотиться», - справедливо писав Г. Сковорода. Саме тому як вчитель-словесник на своїх уроках створюю умови для розвитку у дітей уміння самостійно вчитися, критично мислити, здатність до самопізнання й самореалізації особистості в різних видах творчої діяльності, навички розуміння наскрізних змістових ліній, необхідних для життєвого й професійного вибору, громадської активності.

Стосовно уроку української мови, то  в умовах демократизації і гуманізації навчального процесу він  передбачає роль учня не як пасивного об’єкта, а активного партнера навчальної  діяльності. Сучасний учень мобільний, конкурентноспроможний, творчий, інтелектуально розвинений.

Ефективність навчання в сучасній школі залежить від уміння вчителя обрати  метод чи прийом в конкретних умовах для кожного уроку, застосовуючи оптимальні педагогічні технології, які проєктуватимуть кінцеві якості особистості учня: когнітивні, креативні, оргдіяльнісні, комунікативні.

Ідея досвіду:

Концепція реформування української школи  закладає докорінно нові підходи до освітнього процесу, пропонуючи педагогам переорієнтувати увагу  на формування компетентностей учнів, впровадження наскрізних змістових ліній, відійшовши від традиційних методик простого передавання знань. Завдання сучасного вчителя знаходити більш альтернативні варіанти, адже сучасна освіта – це творча освіта.

Суспільство потребує комунікативно грамотних людей, здатних успішно задовольнити індивідуальні й соціальні потреби, активно діяти і виконувати поставлені завдання. Досягти успіху у навчанні, бути конкурентноспроможними дітям допоможе універсальне поєднання умінь, знань, навичок, способів мислення, ціннісних орієнтирів та ідейних переконань, які дозволять впевнено й успішно виходити із нестандартних життєвих ситуацій. А це  завдання компетентності. Вона – мірило людської освіченості, перше місце надає не процесу навчання та обсягу вивченого матеріалу, а кінцевому результату, вмінню діяти у різних умовах і обставинах.

Вчитель-філолог має застосовувати найсучасніші форми, методи, завдяки яким навчання здійснюватиметься через участь служінню суспільству, а діти розвиватимуться, самореалізовуватимуться. Адже ідеалом нинішнього  навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, із повноцінними, розвинутими потребами пізнання та самостійної дії, із набутими орієнтувальними навичками й творчими здібностями. Задля цього педагог повинен зробити навчання максимально практичним та інтерактивним. Перед ним постає питання не «що вчити?», а «для чого вчити?» і «як учити?». Як привернути інтерес учнів до навчання? Як саме домогтися, щоб учень не «відсиджував» уроки в школі, а із задоволенням навчався? Зрештою, якщо професія «вчитель» - це доля, покликання, то на ці питання педагог відповість творчо.

Технологія досвіду:

Інноваційні процеси, що відбуваються нині в освіті, сприяють виникненню нових підходів до організації й проведення уроку української мови. Тому, плануючи свою роботу з учнями, усвідомлюю, що уроки української мови – співпраця учителя й учнів, яка посилює відповідальність за результати навчання. На уроці учень –  рівноправний партнер процесу навчання. Отже, після кожного уроку очікую позитивних наслідків, вчу дітей оцінювати результати своєї праці, помічати переваги й недоліки.

На власному досвіді я переконалася, що впровадження наскрізних змістових ліній, розвиток ключових життєвих компетентностей дає змогу провести урок у найцікавішій формі, застосовуючи найсучасніші методи, а головне – можливість учням послуговуватися українською мовою в різних ситуаціях, невимушено вести бесіду.

Проте досвід показує, що ефективним засобом удосконалення мовного спілкування, є вправи ситуаційного характеру. Зважаючи на те, що сучасне підростаюче покоління спілкується переважно у віртуальному світі, реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати знову. Для цього чудово підходить «Сторітелінг» – метод. Саме застосовуючи цей метод мені вдалося запровадити наскрізну змістову лінію «Громадянська відповідальність». Важливою і цікавою, як на мене, є технологія розвитку критичного мислення учнів «Кросенс». Завдяки їй відбулася реалізація наскрізної змістової лінії «Підприємливість і фінансова грамотність». Метод ситуаційного навчання «Кейс». В ньому діти бачать можливість виявити  ініціативу, відчути самостійність в освоєнні теоретичних положень і оволодіння практичними навичками. «Кейс» – метод формує у школярів інтерес і позитивну мотивацію до навчання. Саме метод «Кейс» дав змогу реалізувати наскрізну змістову лінію «Екологічна безпека та сталий розвиток». На своїх уроках дуже часто для впровадження наскрізної  змістової лінії «Здоров’я і безпека” я застосовую ментальні карти. Ці методи є зручними ,оригінальними, корисними  та необхідними для вчителів і дітей.

Українська мова як навчальний предмет  передовсім вчить не тільки висловлюватись, а й будувати висловлювання. Неодмінно, воно має бути дохідливим, ясним, зрозумілим. Дбаю про естетичність мовлення. Мої учні розуміють, що таке мовний етикет, інтонація, міміка, жести. Діти свідомі того, що від культури мови залежить культура спілкування, порозуміння між людьми, висока культура мови забезпечує високу культуру мислення. Культура мови – одна з найістотніших ознак загальної культури людини. А потреба саме культурних людей у сучасному складному і динамічному світі різко зростає.

 

Зміст

І. Введення………………………………………………………………………5

ІІ. Основна частина……………………………………………………………..9

 1.Наскрізні змістові лінії на уроках української мови………………...9

 2. Шляхи упровадження наскрізних змістових ліній на уроках словесності……………………………………………………………………..14

  2.1 Ментальні карти………………………………………………16

  2.2 Кросенс ……………………………………………………….17

  2.3 Кейс……………………………………………………………20

  2.4 Сторітелінг……………………………………………………23

3. Лайфхаки «Фантазуємо, конструюємо, презентуємо»……………..26

ІІІ. Висновок…………………………………………………………………….33

IV. Література…………………………………………………………………..34

V. Додатки………………………………………………………………………35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основна частина

Ми маємо справу з найскладнішим, найдорожчим,

що є в житті, -  з людиною.

Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежать її життя, здоров’я, розум, характер,воля громадянська й інтелектуальне обличчя, її місце й роль у житті, її щастя.

В. Сухомлинський

Учень – здобувач освіти, вчитель – представник, який надає освітні послуги. І учень, і вчитель нерозривно пов’язані з навчальним процесом, а це означає, що працюють на результат, який є обов’язковим – повна загальна середня освіта. Здобуття знань – справа нелегка , але необхідна. Будь-яку працю переслідує мета, а освітня мета частково звучить так – випускник основної школи – це патріот України, який знає її історію, носій української культури, компетентний мовець, що вільно спілкується державною мовою, виявляє активність і відповідальність у громадському й особистому житті, здатний до підприємливості й ініціативності, дотримується здорового способу життя.

Українська мова як навчальний предмет в школі теж перед вчителями – філологами і їх учнями ставить вимоги (мету): особистість – компетентний мовець, національно свідомий, духовно багатий. Це свідчить про те, що на шляху тяжкої праці перед вчителем і учнем з’являється багато перешкод і проблем, які вони необхідно подолають, але за умови, якщо взаємодіятимуть, співпрацюватимуть.  Досвідчений педагог усвідомлює, що навчальний процес буде успішним і цікавим лише тоді, коли кожен знайде в ньому своє місце, відчує значущість. Є багато секретів проникнення у внутрішній світ дитини з метою залучити її до активної, копіткої, щоденної роботи. Звісно, відповідальність  однаково  несе і вчитель,  і учень. Та, зрештою, покликання вчителя – зацікавити, заполонити, захопити, подивитися на учня – не як на посудину, яку потрібно наповнити, а  як на факел, який треба запалити. В який спосіб, як, якими методами педагог цього досягне, то його справа, але працювати потрібно не ухиляючись від основних документів Міністерства освіти і науки України.

На уроках української мови філолог покликаний формувати предметні і ключові компетентності. Компетентнісний підхід має три напрямки:  знаннєвий компонент, діяльнісний, ціннісний.

Щодо ключових компетентностей, то їх реформована освіта пропонує десять:

• Спілкування державною мовою;
• Спілкування іноземними мовами;
• Математична компетентність;
• Компетентності в природничих науках і технологіях;
• Інформаційно-цифрова компетентність;
• Уміння вчитися впродовж життя;
• Соціальні та громадянські компетентності;
• Підприємливість;
• Загальнокультурна грамотність;
• Екологічна грамотність і здорове життя.

Упровадження компетентнісного підходу в освіту науковці пов’язують із  цивілізаційними викликами, що постають перед людиною XXI століття: духовними, інформаційними, екологічними, етнокультурними. Усі компетентності однаково важливі  і взаємопов’язані: елементи, притаманні одній компетентності впливатимуть на  формування інших. Отже, у змісті навчальних програм основної школи не тільки послідовно впроваджено компетентнісний підхід, а й запроваджено наскрізні змістові лінії, які відображають провідні соціально й особистісно значущі ідеї, що послідовно розкриваються у процесі навчання й виховання.

Що ж стало причиною ,поштовхом до появи наскрізних змістових ліній? Звісно, життя.

Сучасний світ зазнає глибоких перетворень. Але за кожен свій крок доводиться платити  - іноді надто велику ціну. Йдеться про екологічну проблему, яка ніколи раніше не поставала так гостро, як нині. Екологія… корені цього слова у перекладі означають «наука про дім». Так, Земля - це дім усього живого, що населяє її. Що ж трапилося у цьому домі? Життю на Землі загрожує величезна небезпека. Полемізувати над цією думкою вже пізно. Це біль сьогодення. На превеликий жаль, фактів можна наводити багато. Наслідки безгосподарського ставлення людини до природи повернулися проти самої ж людини.

Але відомо також, що чим більше пустель людина перетворить у квітучі сади, тим більше квітучих садів вона перетворить у пустелі. Щоб цього не трапилося, потрібно виховувати у підростаючого покоління екологічне почуття. Питання екологічного виховання часто піднімається, та екологічна проблема залишається актуальною.

У свій час М. Рильський звертався до вчителів – словесників: «У ваших руках ті ключі, що звуться поезією, народною творчістю, мистецтвом! Це ключі від серця й розуму ваших дітей. Ці ключі вчать любити, шанувати й оберігати рідну природу».

Виходячи з цього, сучасний урок української мови не повинен переобтяжуватися теоретичним матеріалом. Адже В. Сухомлинський застерігав, що засобами малювання ми виховуємо не маляра, а Людину, відтак словом ми виховуємо не філолога, а Людину, яка б відповідала за свої вчинки, адже природа, як і людина, радіє і сумує, плаче і сміється.

Як на мене, ці чинники і стали причиною уведення поняття наскрізної змістової лінії «Екологічна безпека і сталий розвиток». Вона покликана підсилювати компетентності, спрямовувати діяльність учителя й учнів на формування соціальної активності, відповідальності й екологічної свідомості, усвідомлення ідеї сталого розвитку як нового типу еколого – економічного зростання, що задовольняє потреби всіх членів суспільства за умови збереження й поетапного відновлення природного середовища, готовності брати участь у розв’язанні питань довкілля та розвитку суспільства, конкретизує роботу зі збереження й захисту довкілля.

Не менш вагоме значення, на мою думку, має питання збереження здоров’я підростаючого покоління. Воно завжди хвилювало вчителя. Як відомо, останнім часом діти байдуже ставляться до свого здоров’я, не замислюються над наслідками, прилучаючись до шкідливих звичок. Тому завдання вчителя – гуманітарія під час уроків полягає в тому , щоб закласти дітям у душі бажання і прагнення залишитися здоровими на довгі роки життя. Школярі повинні розуміти, що здоров’я їхнього організму залежить , в першу чергу, від них самих. Давньогрецький філософ Сократ казав : «Якщо людина сама слідкує за своїм здоров’ям, то важко знайти лікаря, який би знав краще, що корисне для її здоров’я, ніж вона сама». Так, дійсно, адже людина своєю нестриманістю, своєю безсистемністю, своїм безвідповідальним ставленням до свого організму зводить здоров’я нанівець. Тому дітям варто про це знати,  необхідно про це говорити.

Таким чином відбуватиметься реалізація здоров’язбережувальної ключової компетентності, а сприятиме їй наскрізна змістова лінія «Здоров’я і безпека». Призначення якої – орієнтувати нас, учителів, на формування учня як духовно, емоційно, соціально й фізично повноцінного громадянина, що дотримується здорового способу життя,  активно долучається до облаштування безпечного для життя й діяльності середовища.

У всі часи людство хвилювало питання про сутність людини: що робить людину людиною?  Іммануїл  Кант говорив: «Людина робить сама себе людиною, по – перше, поважаючи в собі людину, і, по – друге, поважаючи людину в іншій особі.»

Враховуючи запити сьогодення, не слід забувати про те, що треба кожному ставати активнішим, творчим, ініціативним. Адже тільки маючи позицію «переможу» я, людина досягне чогось в житті . На своїх уроках намагаюсь виховати в кожному, перш за все, сильну особистість, з ясно вираженим «я». І дуже радію, коли, маючи право вибору, діти

чинять так, як цього вимагає мораль, причому без вказівки чи підказки, а оцінивши ситуацію, порівнюючи свій власний життєвий досвід з загальнолюдськими надбаннями. Звісно, це вдається нелегко, але любов до рідного краю, до України, уміння відстоювати свою думку, твердо оцінювати події, мати почуття власної гідності, гуманні відносини до людей, свідоме ставлення до громадського обов’язку – це основні риси характеру справжнього громадянина.

Розуміння людини як повноправного партнера суспільства, а не як його частини, з’явилося внаслідок розвитку інституту громадянства в демократичних суспільствах. Хто ж такий громадянин? Звісно, це людина яка живе в країні, має юридичний статус, права та обов’язки, яких неухильно дотримується і виконує. Бути громадянином – це мати почуття гордості за свою країну, її традиції, звичаї, поважати права і обов’язки громадян, Конституцію України.

Задля роз’яснення і розуміння понять «громадянин», «громадянськість», «громадянська позиція», була впроваджена наскрізна змістова лінія «Громадянська відповідальність». Вона забезпечує розвиток соціальної й громадянської компетентностей, розкриває суть поняття «відповідальний громадянин», визначає вектори його діяльності.

Отже, реалізація змістової лінії «Громадянська відповідальність» сприятиме формуванню діяльного члена громади й суспільства, який розуміє принципи та механізми функціонування суспільства, є вільною особистістю, яка визнає загальнолюдські й національні цінності та керується морально – етичними критеріями й почуттями громадянської відповідальності у власній поведінці.

Наскрізні змістові лінії допоможуть вчителеві  навчити дітей жити, а не лише озброюватись системою знань, умінь і навичок.

Школярі повинні бути підготовлені до життєдіяльності, активно  творчо працювати, саморозвиватися та вдосконалюватися інтелектуально, морально, фізично. Тож потрібно виховувати людину, здатну до самовизначення, здатну творити власне життя. В. Микитюк твердить: «Навчання як процес реалізує дві основні людські потреби: перша – це знання світу, нагромадження відомостей про нього, друга – пізнання й формування власної особистості, розвиток інтелектуальних та емоційних якостей, уміння застосовувати свій розум».

Давнє латинське прислів’я твердить: «Життя – це дорога». Часом вона пряма й гладенька, та найчастіше – звивиста й горбиста. Складно достеменно уявити собі майбутнє – як люди незабаром житимуть, чого саме вони потребуватимуть. Але треба передбачати можливі наслідки сьогоднішніх рішень і робити вибір, який відповідатиме інтересам майбутнього. Визначити напрямки руху життєвими просторами дітям допоможуть економічні знання та компетенції, як на мене, вони дуже необхідні у сучасному житті, адже кожен з нас прагне жити якомога краще. Та досягти цього не так легко. Саме тому молоде покоління має привчатися до ощадливості, раціонального використання коштів, планування витрат, прагнення успішно діяти в технологічному швидкозмінному середовищі.

Отже, наскрізна змістова лінія «Підприємливість і фінансова грамотність» націлена на розвиток лідерських ініціатив, забезпечення кращого розуміння молодим поколінням українців практичних аспектів фінансових питань.

Таким чином, упровадження наскрізних змістових ліній у навчальний предмет передбачає розв’язування завдань реального змісту, виконання міжпредметних навчальних проєктів, роботу з різними джерелами інформації. Нині перед освітянами, науковцями стоїть нелегке завдання – пошук ефективних механізмів проходження всіх етапів навчання. Бразильський педагог Паоло Фрейре дотримувався думки, що треба замінити традиційну, накопичувальну освіту, коли голови учнів служать своєрідними «банківськими рахунками», куди вчителі вкладають знання, на освіту «проблемно – постановочну», коли учні опрацьовують реальні, взяті з життя проблеми. Навчання, вважав він, йде набагато успішніше, якщо учні формулюють проблеми – зокрема економічні, суспільні, політичні – на основі власного життєвого досвіду і потім розв’язують їх, використовуючи при цьому всі можливості, які надає їм школа. Знання необхідні для здобувачів освіти, але  важливими і потрібними будуть також і переконання, які вчитимуть  їх допомагати самому собі зорієнтуватися, гідно вийти зі складних ситуацій. Сьогодні школярі повинні навчатися, щоб не тільки одержати надійну роботу, а й знати, як краще розпорядитися своїми матеріальними і духовними надбаннями. Чому ж потрібно орієнтувати на це дітей? Тому що змінилась економічна система, соціальна ситуація.  Реформа – входження в іншу систему, де діють інші закони. Вихованцям педагог зобов’язаний дати потрібні знання, щоб вони  в усьому цьому орієнтувалися.  Саме через освіту необхідно підготувати інноваційну людину, здатну до сприйняття змін та новацій.

 

 

 

 

Якщо ви маєте вогонь знання,

дайте іншим запалити від нього

свої ліхтарики.

Томас Фуллер

2. Сучасний урок української мови – це урок життя, на якому формується компетентність мовця, національна свідомість, духовно багата мовна особистість, ціннісне ставлення до того, що відбувається навколо.

Хороший сучасний урок – такий, на якому панує ділова, творча атмосфера, де прагнення дітей міркувати б’є джерелом, вони охоче вступають у діалоги.

Сучасний педагог – той, хто переходить від нудної теорії до яскравої практики, перекладає матеріал у ситуації, які можуть відбутися в житті, готує учня до вирішення завдання, яке одного разу перед ним постане. Тобто вчитель не простий транслятор знань, а зацікавлює, мотивує, спрямовує, консультує, розвиває і аналізує. Він готує маленьку людину до самостійного життя, привчає до діяльності. Бернард Шоу писав: «Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.» Отже, вирішальна роль у формуванні позитивного ставлення до навчання належить навчальному процесові, його змісту, методам, усій організації як індивідуальної, так і колективної навчальної діяльності учнів, у вмілій реалізації компетентнісного підходу у навчально-виховному процесі.

Анатоль Франс зазначав: «Мистецтво навчання є мистецтво пробудження в юних душах допитливості і послідуючого її задоволення. Коли ж насильно забивають голову знаннями, вони тільки гнітять і засмічують розум.»

У пам’яті дітей лишається те, що має емоційне позначення. Все, про що ми говоримо з емоціями, запам’ятовується краще, ніж факти і цифри, спонукає до міркування. Тому емоційний стан учнів – важлива умова ефективного процесу навчання. Саме його повинен створювати кожний учень, який став на шлях самонавчання, самовиховання, і, звичайно, кожен педагог. Від нас залежить емоційний темперамент школяра на уроці. Якщо вчитель вміє запалити, зацікавити, то це вже результат. Діти беруть приклад з учителя. Отже, той, хто не «гарячий» і не «холодний», а тільки «теплий», ніколи не зможе бути хорошим учителем.

Звісно, змістові наскрізні лінії є тими соціально значущими надпредметними темами, які допомагають формуванню в учнів уявлень про суспільство в цілому, розвивають здатність застосовувати отримані знання у різних ситуаціях.

Мета наскрізних змістових ліній – «сфокусувати» увагу й зусилля вчителів -предметників, класних керівників, зрештою усього педагогічного колективу на досягненні життєвоважливої для учня й суспільства мети, увиразнити ключові компетентності.

У наш час, коли обсяг інформації збільшився, функція вчителя полягає не в передаванні знань, а у формуванні навичок здобувати їх. Процес навчання  - це не автоматичне вкладання програмового матеріалу в голову учня. Завдання педагога в тому, щоб підвести до дверей, дати ключ і навчити учня користуватися цим інструментом. Ніхто, крім самого учня, не зможе ввійти у світ знання. Спонукаючи учнів бути не спостерігачами, а активними учасниками тих процесів, що лягли в основу викладання предмета, залучаючи їх до спільної діяльності, я готую школярів до життя в суспільстві, виробляю в них здатність до пізнання світу  й самих себе, до творчої праці, до взаємодії з іншими людьми.

Сучасні підходи до навчання рідної мови вагомого значення надають розвиткові усного та писемного мовлення, мовленнєвій культурі особистості. Як вчитель – філолог свої уроки орієнтую на мовлення, на мову як засіб спілкування й пізнання, адже спілкування – особливий вид інтелектуальної мовленнєвої діяльності. Дуже важливо, щоб учні зрозуміли, що будь – яка діяльність включає певну систему дій. Мовленнєва діяльність ( сприймання мовлення і створення висловлювання в усній і письмовій формах) проходить чотири фази: орієнтування в ситуації спілкування ( з якою метою сприймаємо почуте чи прочитане, де з якою метою говоримо чи пишемо, про що, кому), планування (продумування змісту, форми, стилю і типу мовлення), реалізація (вибір мовних засобів, характерних для певного стилю і типу мовлення, необхідних для розкриття і основної думки) і контроль ( удосконалення мовлення, редагування). Отже, якою мовленнєвою діяльністю ми б не займались, слід ураховувати ситуацію спілкування, бо це сприяє успішності процесу мовлення і спілкування. Мовець неодмінно ставить перед собою певні завдання й намагається їх виконати. Основним з-поміж таких завдань у спілкуванні, на мою думку, є повідомлення та вплив на адресата. Від цього залежить вибір мовних засобів, жанр і стиль висловлювань. Розв’язати це завдання допомагає робота в групах, де учні роблять перші кроки до толерантного спілкування, де виховується в них повага до особистості, виробляється вміння цінувати думку опонента, переконливо доводити істину, виявляти наполегливість в обстоюванні своєї позиції.

У процесі спілкування діти користуються однією і тією ж мовою, але при цьому мовлення в них різне – глибоко індивідуальне. А щоб говорили , писали добре, правильно, вчу добирати в конкретній ситуації спілкування найдоречніші мовні засоби. Працюючи з дітьми, відмовляюся від шаблонів та стереотипів, керуюся основними ідеями педагогів «Пошук опори – зв’язок з життям» (Е. Ільїн), адже саме вони сприяють виробленню гнучких методичних систем. 

На мою думку, такі підходи до організації уроку української мови створюють сприятливі умови для формування особистості, для розвитку творчості не тільки учня, а й вчителя.

Світ науки і техніки активно розвивається, з кожним днем потік інформації зростає, отже, зростає і обсяг навчального матеріалу, який учень має засвоїти.  Тому своїм завданням вважаю максимально оптимізувати і структурувати новий матеріал, зробити його наочним і зрозумілим. Ці питання можна вирішити завдяки використанню ментальних карт.

2.1 Це схеми, які наочно подають різні завдання, тези, взаємопов’язані та об’єднані спільною ідеєю, зручний інструмент для відображення процесу мислення і структуризації інформації у візуальній формі. Ментальні карти можна застосовувати у різних сферах розумової діяльності, зокрема, щоб «застенографувати» ті думки і ідеї, які проносяться в голові,  коли діти роздумують над яким – небудь завданням. І навпаки, ментальні карти дозволяють так оформити інформацію, що мозок легко її сприйме, бо інформація записана на «мові мозку». Додаток 1

Ментальні карти відображають природний спосіб мислення людського мозку.

На своїх уроках такі карти я застосовую також як метод впровадження наскрізної змістової лінії «Здоров’я і безпека». Додаток 2

Завдання і вправи такого типу не лише поглиблюють грамотність учнів, а й розширюють поняття про здоров’я і нездоров’я, формують уявлення про те, що здоров’я значною мірою залежить від самих учнів, тому вони повинні піклуватися про стан свого здоров’я.

Працюючи в групах, кожен учасник має можливість запропонувати свої варіанти вирішення поставленого завдання. Складаючи ментальну карту, учні займаються конкретною проблемою. На думку Джона Дьюї, фокусування на проблемах стимулює природну допитливість школярів і спонукає їх до критичного мислення. «Тільки зіткнувшись з конкретною проблемою, віднаходячи власний вихід з складної ситуації, учень дійсно думає». Критично мисляча людина знаходить власне розв’язання проблеми і підкріплює його розумними, обґрунтованими аргументами. Вона також усвідомлює, що можливі інші підходи до розв’язання тієї самої проблеми, і прагне довести, що обраний нею варіант є більш логічним і раціональним, ніж інші.

Роберт Енніс визначає критичне мислення як «ухвалення обдуманих рішень про те, як слід вчиняти і в що вірити». Працюючи над створенням ментальної карти, діти читають, обговорюють, заперечують, обмінюються думками, а це дає змогу їм уточнити й поглибити свою власну позицію.  Така робота привчає їх до терплячості, уміння слухати інших, відповідати за власну точку зору. Таким чином, мені вдається значно наблизити навчальний процес до реального життя, що протікає за стінами класної кімнати. Діти, які мають критичне мислення, долають сумніви, інтелектуально незалежні, а основне, ними неможливо маніпулювати. 

Отже, ментальні карти в освіті – цікавий спосіб засвоєння матеріалу, розвиток критичного мислення.

Критичне мислення є переходом від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення учнів. А чи не найважливішим аспектом критичного мислення, на мою думку, є його відповідність вимогам демократизації освіти та суспільства. Воно є дієвим способом виховання демократичного менталітету громадян. Відомий фахівець з цієї проблеми       М. Ліпман вважає, що критичне мислення – це «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формувати надійні вірогідні судження, оскільки воно засновується на критеріях, а також є таким, що самокерується, пливе до контексту».

Уроки, на яких застосовую технологію розвитку критичного мислення, - це уроки співпраці, пошуку й відкриттів. За роки роботи вчителем зрозуміла, що викладання – це щось більше, ніж набір методів, тому глибоко продумую логічну послідовність використання їх на уроках. Деякі з прийомів є всеохопними стратегіями, із яких формую цілий урок, наприклад, «Знаємо – хочемо дізнатися – дізналися», «Я досліджую», «Ажурна пилка», «Павутинка дискусій».

Використання технологій розвитку критичного мислення не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини відчуття страху, навіювання впевненості у своїх силах, налаштування на успіх, виявлення здібностей до творчості. Крім того, з технологіями розвитку  критичного мислення пов’язана організація активного навчання. Найвідомішими методами його є: «Акваріум», «Коло ідей», «Навчаючи – вчусь», «Карусель». «Імітація», «РАФТ». Безперечно, існує безліч технологій, за допомогою яких можна реалізувати наскрізні змістові лінії освітньої програми та розвивати компетентності. Проте зробити навчальний процес більш цікавим на моїх уроках допоміг мені метод «Кросенс».

2.2  «Кросенс» - це асоціативна головоломка нового покоління. Слово «кросенс» означає «перетин значень» і придумане за аналогією зі словом «кросворд», яке в перекладі з англійської мови означає «перетин слів». Цей вид головоломки є хорошим засобом розвитку логічного і творчого мислення учнів. Його винайшли зарубіжні педагоги в 2002 році. Ідея належить письменнику, доктору педагогічних наук, філософу і художнику Володимиру Бусленку. Суть «Кросенса» проста. Це асоціативний ланцюжок, який складається з дев’яти картинок. Зображення розташовують так, що кожна картинка має зв'язок із попередньою і наступною, а центральна поєднує за змістом декілька картинок. Той, хто розгадує «Кросенс», повинен знайти асоціативний зв’язок між сусідніми картинками. Зв’язки в головоломці можуть бути і поверхневими, і глибокими.

Починати розгадувати «Кросенс» можна з будь – якої картинки, що розпізнається, але центральним є квадрат під номером 5. Центральна картинка, за бажанням автора, може бути пов’язана за змістом зі всіма зображеннями в «Кросенсі». Він є сукупністю дванадцяти асоціативних головоломок. Відповідь не завжди є однозначною, але в більшості випадків ті, хто відгадують, знаходять однаковий ланцюжок асоціацій. Додаток3

«Кросенс» - сучасний методичний прийом візуалізації навчального матеріалу, який виконує такі функції: навчальну (сприяє засвоєнню навчального матеріалу в ігровій формі); мотиваційну (пробуджує інтерес до навчальної теми та  бажання  розгадати головоломку); комунікативну (забезпечує діалог між учасниками); соціальну (пояснює причини і закономірності певного явища); розвивальну (сприяє розвиткові творчого, логічного та образного мислення).

«Кросенс» застосовують на різних етапах уроку:

• При формулюванні теми і мети уроку;
• При вивченні нового матеріалу;
• При закріпленні і узагальненні вивченого матеріалу;
• При підведенні підсумку роботи на уроці.

Можна побудувати весь урок у формі «Кросенса», тобто дев’ять його елементів можуть представляти собою структуру уроку. Для вчителя «Кросенс» - це спосіб поглибити розуміння вже вивченого шкільного поняття (явища, теми), крім того, можливість показати неординарне практичне застосування знань і зв’язок вивченого з життям, а також змога встановити міжпредметні зв’язки з іншими дисциплінами. Для учнів «Кросенс» - глибина розуміння вивченої теми. Розвиток логічного, образного і асоціативного мислення, прояв нестандартного мислення і креативності, можливість самовираження.

Для оригінального застосування методу «Кросенс» я  старанно планую свою роботу, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор». Метод навчання «Кросенс» має наочний, евристичний характер, сприяє формуванню соціальної компетентності у структурі уроку. Додаток 4

Підвищити ефективність навчання,  пробудити інтерес учнів до вивчення рідної мови, запровадити наскрізні змістові лінії дають змогу дослідницькі здібності учнів. Розвиваю їх на своїх уроках формуючи у дітей вміння здобувати знання самостійно , досліджувати різні мовні явища, робити висновки, а здобуті знання застосовувати у практичній діяльності. Така робота дає змогу пробудити пізнавальну активність, сприяє формуванню мисленнєвих здібностей,  основних мовленнєво – комунікативних умінь учнів. Загалом творчість розглядається як діяльність людини, спрямована, за влучним визначенням С.Рубінштейна, на створення чогось нового «оригінального, що входить не лише в історію розвитку самого творця, а й в історію науки, мистецтва».

Дослідник Н. Янчук,  говорячи про роль учителя в розвиту творчих здібностей учнів, зазначав: «Творчість як складне соціально – психологічне явище виявляється на особистісному рівні, але це явище треба формувати, стимулювати. Адже людина має дуже великі творчі можливості, хоча вона й не завжди вірить у власні сили, тому інколи її потрібно заохочувати до творчої діяльності. Я вважаю, вона передбачає вдосконалення гнучкості мислення учнів».

Щодо словесної творчості, то В. Сухомлинський вважав, що вона – могутній засіб розумового розвитку дитини, перед якою відкривається світ. З того часу, як слово стає для школяра інструментом, за допомогою якого твориться нова краса, дитина піднімається на нову сходинку бачення світу, досягає якісно нового стану у своєму духовному розвитку. Їй хочеться у слові виразити своє захоплення, свій подив перед красою світу.

 Нова реальність потребує людини з новим мисленням і новим світовідчуттям. Як зауважує кандидат історичних наук І. Єрмаков, реформування освіти – це не стільки вдосконалення педагогічного методу, тієї чи іншої технології навчання, скільки реформування всього життя дитини. Педагогічна парадигма спрямована на самореалізацію особистості в різних сферах творчої діяльності, оцінку учня за кінцевим творчим продуктом.

На уроках української мови привчаю дітей не лише належно виконувати свої обов’язки, а й творчо підходити до їх виконання. В цей процес залучаються всі або більшість учнів класу. Серед них і ті, хто не має особливих успіхів у вивченні предмета. Тих дітей, які відчувають труднощі з орфографією або граматикою, але виявили бажання працювати, усіляко заохочую, стимулюю намагання висловити свої думки, тобто вчу мислити, уявляти, вміло користуватися словом, застосовуючи величезні виражальні можливості української мови.

2.3  Творча робота дає змогу дітям брати на себе відповідальність, вміти працювати в групі і самостійно, бути креативними, швидко реагувати на зміни у різноманітних ситуаціях.

Саме застосування  «Кейс» - технології як навчального методу допомагає у вивченні української мови. Використовуючи цей метод, реалізую майже всі практичні знання, а також уміння прогнозувати різні ситуації, вести бесіду, висловлювати свою думку, відстоювати свої погляди, переконувати співбесідника, аналізувати та робити висновки. На уроках «Кейс» - метод створює творчу атмосферу, при цьому задіюються комунікативні та творчі здібності, формуються компетентності. Хороший «Кейс» розповідає, викликає інтерес та співпереживання.

Суть методу полягає в використанні конкретних випадків (ситуацій, історій, текст яких називаються «кейсом») для спільного аналізу, обговорення або вироблення рішень учнями. Як правило, «Кейси» пов’язані з проблемою, яка існувала чи зараз існує. Це завжди моделювання життєвих ситуацій, і те рішення, що знайде учасник «Кейса», може служити як відбиттям рівня компетентності учасника, так і реальним рішенням проблеми. Спрямовую думки дітей в певне річище: шукаю такі формулювання запитань і завдань, які змусили б учня висловити власне ставлення до певних фактів, явищ, спонукали б кожного заглянути в себе й висловити своє бачення проблеми.

У «Кейс» - технології не даються конкретні відповіді, їх необхідно знаходити самостійно. Це дозволяє учневі, спираючись на власний досвід, формулювати висновки, застосовувати на практиці одержані знання, пред’являти власний (або груповий) погляд на проблему. В «Кейсі» проблема представлена в наявному, схованому вигляді,, як правило вона не має однозначного вирішення.

Використання цього методу розпочалося у навчальній системі США ще на початку ХХ століття. Провідна роль  у поширенні його належить Гарвардській школі бізнесу.

Застосовуючи цей метод на своїх уроках, я помітила, що діти вчаться аналізувати інформацію і самостійно, і у складі групи. Працюючи з «Кейсом», учні займаються пошуковою діяльністю, дають оцінку ситуації та альтернативні шляхи розв’язання завдання. При цьому намагаються обрати найкраще рішення.

З-поміж типів «Кейсів», а вони є такі: «Кейс – випадок», «Кейс – вправа». «Кейс – ситуація», я зазвичай обираю «Кейс – ситуацію». Від учнів він вимагає аналізу ситуації. В ньому найчастіше ставиться запитання: «Чому ситуація набула такого розвитку і як її можна вирішити?»

«Кейс – ситуація» вимагає чимало часу для ознайомлення, тому з метою економії часу бажана попередня самостійна підготовка. У сильному класі варто практикувати формулювання тем для «Кейс»- методу самими учнями – вони вдома продумують і обирають певну тему, обґрунтовують доцільність її введення до загального переліку, а в класі обстоюють свою позицію. Якщо тема сформульована справді цікаво,  аргументи переконливі, то учневі можна ставити високий бал. Мої вихованці вчаться винахідливості, вмінню вирішувати проблеми, а головне спілкуватися українською мовою, висловлюючи різні точки зору. Вони розв’язують певні проблеми, доходять до спільного висновку, обґрунтовують своє рішення. Кожен із них не тільки вчиться сам, а й вчить інших. Тут панує високий рівень обміну інформацією, є можливість висловитися кожному учневі. Такий метод дає змогу привчити дітей і до самостійності. Підвищений інтерес до завдань спонукає учнів самостійно знаходити джерела задоволення своїх нахилів, розкриває внутрішній потенціал кожної дитини. Вони це обожнюють. В захваті, коли в школі проводиться день учнівського самоврядування, тому «Кейс»– метод їм імпонує, адже роль вчителя суттєво відрізняється від традиційного: я передаю свої повноваження школярам, моя роль зводиться до мінімуму. Втручання вчителя в роботу учнів повинно бути обмеженим. Вчитель виконує роль спостерігача. обов’язково учнів підбадьорюю, оцінюю рівень участі їх у роботі.

«Кейс» на уроках української мови – це креатив, творчість. А саме  творчі люди здатні входити в контакт із різними людьми, приваблювати їх до себе, впливати на них. Люди з творчим потенціалом володіють здатністю до адаптації в різноманітних ситуаціях, можуть продукувати нові ідеї, застосовувати набуті знання і вміння в різних галузях людської діяльності.

Виходячи з фундаментального положення психології мислення (за К. Ушинським), «слово має виростати з думки, а думка із спостережень за собою, людьми, природою». Отже, метод «Кейс» дає дітям конкретні мотиви спілкування, визначає комунікативні наміри, задля реалізації яких, учні добирають засоби. Створюється комунікативно – мовленнєва ситуація в процесі навчання. Типи таких ситуацій диктуються колом тих практичних, конструктивних завдань, до розв’язання яких залучаються вихованці. Звісно, у межах цих ситуацій розгортаються та інтенсивно формуються вміння й навички в таких видах мовленнєвої діяльності: говоріння, письмо, читання. Адже «Кейс»– метод одночасно  відображає не тільки практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї проблеми. Додаток 5

Зацікавити школярів українською мовою як предметом навчання можна також шляхом уникнення одноманітності, шаблону і схематизму в роботі над словом, позбавлення учнів необхідності нудно зубрити визначення і правила. Чітке і доказове опрацювання мовних явищ та варіювання форм, методів, прийомів навчання, адекватних виучуваним фактам, є тими чинниками, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють самостійне мислення школярів. У зв’язку з цим має бути належно оцінена роль і місце у навчальному процесі цікавих мовних завдань. Цікавість навчання – це фактор підвищення інтересу до занять з мови. Цікавість – це використання під час навчання різноманітних методичних прийомів, щоб привернути увагу учнів, збудити в них інтерес до предмета, викликати прагнення до здобуття знань. Щоб  оцінити значення і місце цікавих завдань над українським словом, насамперед розумію, що використання їх ставить за мету не розважати, а навчати школярів, збагачувати їх знаннями в обстановці розкутості, задоволення і радості. Цікаві мовні матеріали не повинні знижувати рівень навчальної роботи, а, навпаки, нести мовознавчу інформацію, над якою учні із задоволенням або й захопленням працюють і яку легко, невимушено засвоюють. Такі матеріали передбачають досягнення мети – розширення і зміцнення мовних знань, збагачення словникового запасу школярів й удосконалення їхнього мовлення. А це важливо з погляду розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самотужки знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти,зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі можливості школяра, його увагу, самостійність та ініціативність. По-друге, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.

Наскрізні змістові лінії дозволяють мені зробити кожен урок особливим, не схожим на попередній. «Різноманітність – добра ознака гарного викладання», - говорив Буслаєв. Проблема урізноманітнення форм роботи на уроці, мабуть, вічна, як сам урок. Усе залежить від особистості вчителя, рівня його майстерності. Цікаві форми роботи допомагають швидко та якісно перевірити знання дітей, розширити їхній кругозір. Тому на уроці вчитель і психолог, і актор, і режисер одночасно. Коли активні діти, то активний і вчитель, і навпаки. Саме тому вміння говорити, формулювати власні думки – необхідні життєві навички для кожної людини. На сьогодні володіння інформацією, її обробка, здатність чітко передавати почуття, аргументувати свою позицію – головні завдання, яких мають досягти вчителі і діти.

Вищою формою розвитку мовленнєво-комунікативних умінь є складання власних висловлювань різного характеру. Усні й письмові історії як продукт самостійного мислення школярів неможливі без цілого комплексу сформованих практичних умінь і навичок. Саме  роль вчителя на цьому етапі дуже важлива: правильно зорієнтувати пам'ять учнів, зосередити їхню увагу, спрямувати уяву, вольові здібності.  Розумно дібрати, розмістити, пов’язати синтаксичні засоби мови у власному висловлюванні допомагає мовленнєва ситуація, елементи якої закладено у формулюванні теми і комунікативного завдання, що ставиться перед учнями. Ось чому в комунікативних вправах на самостійне складання історій особливе місце відводиться визначенню зв’язків, по-перше, між темою висловлювання і типом, стилем мовлення; по-друге, між темою, завданням висловлювання і найхарактернішими синтаксичними конструкціями, що властиві розповіді історії; по-третє, між темою висловлювання і планом викладу думки, композицією історії.    Французький філософ і письменник Вольтер зазначав: «Чудова  думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена». Мова – складний психологічний процес, який неможливо оцінювати, розвивати окремо від мислення або сприймання. «Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова», - говорив М.Рильський. Збудження пізнавального інтересу до вміння мислити, сприймати, розповідати актуальні нині.  Точно, логічно, доступно, лаконічно вибудувати висловлювання може не кожна дитина. Розповідь історії, яка викликає інтерес,- дуже рідкісне явище. Чому ж так, адже розповідь історій – процес емоційний, захоплюючий, який добре запам’ятовується? На своїх уроках практикую застосування «Сторітелінг» - методу.

2.4  «Сторітелінг» добре підходить для формування усного і письмового мовлення учнів. Цим методом зацікавлені педагоги у всьому світі, оскільки пояснення матеріалу у формі розповіді історій розвиває в учнів уяву, логіку та підвищує рівень культурної освіти. Історії дозволяють розповісти про те, як приймаються рішення та будуються стосунки. Через обмін історіями, вибудовуючи емоційні зв’язки, учні та вчителі створюють хороші й більш якісні взаємостосунки. Безумовно,  кожному вчителю є про що сказати на своєму уроці вихованцям, є про що поговорити з ними, але ж педагог неодмінно повинен надати слово учням, долучитися до прослуховування їхніх висловлювань , історій, розповідей. Він має вислухати кожну дитину, незважаючи на те, що іноді в нього зовсім мало часу.

У перекладі з англійської «story» означає «історія», а «telling» - «розповідати». Отже, «Сторітелінг» - творча розповідь історій. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується  на роботі сприймання пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

Від простого викладу фактів історію відрізняють такі принципи: наявність персонажа, наявність інтриги, наявність сюжету. Вид історії , що використовується у «Сторітелінгу», залежить від того, для якої саме аудиторії вона призначена. Одній аудиторії більше подобаються емоційні історії – казки, іншій – детективні, третій – повчальні байки. «Сторітелінг» - корисна  та сучасна навичка людини ХХІ століття. Це мистецтво розповідати історії з метою навчання, керування шляхом донесення змісту повідомлення за  допомогою спеціальної методики. Такий метод є відносно новою формою навчання, але швидко завойовує популярність, однаково подобаючись і вчителям, і учням.

Девід Армстронг зазначав: «Історія повинна мати такі асоціації, які б змінювали людину, навчали б її бути лідером, успішно і легко працювати». Цікаві та правильно побудовані історії – сильний інструмент оптимізації навчання, невичерпне джерело натхнення. Розказувати історії можна по-різному. Як це зробити найкраще? Історії потрібно готувати заздалегідь. Успішно  створена  розповідь безумовно зробить слухача безпосереднім її учасником . В хорошій історії  персонаж має бути якомога ближчим до аудиторії , інакше слухачі не будуть співпереживати йому, не зможуть «приміряти» образ цього персонажа на себе. 

Формули «Сторітелінгу» є такі :

• класичний (головний герой – ціль – перепони – подолання проблем - результат);
• боротьба з монстром (головний герой – ціль- зустріч з монстром – боротьба та перемога – досягнення цілі);
• історія Попелюшки (герой – незвична ситуація – поява проблем чи ворогів - втручання чарівного помічника – щасливе вирішення ситуації);
• день байбака (герой - ціль – дії героя та повернення до початкової точки – вибір правильної стратегії – досягнення мети);
• квест (герой – ціль - зміна кількох локацій  та вирішення в кожній з них певних задач – почергове досягнення невеликих результатів – перемога).

Існує понад 50 видів формул «Сторітелінгу». Кожна  з них по-своєму дієва.

Структура трьох актів – класична формула:

• Пролог
• Зіткнення
• Вирішення проблеми.

Піраміда Фрейтага:

(структура п’яти актів)

•      Експозиція (містить важливу інформацію про контекст, те, що відбувається навколо події)
• Наростаюча дія ( ланцюжок подій, який призводить до кульмінації)
• Кульмінація (містить у собі найцікавіші моменти , а також різкий поворот подій)
• Згасаюча дія (будь-які дії, які йдуть після кульмінації)
• Розв’язка (вирішення проблеми, наслідки).

Міст:

• До (опис світу загалом та його проблеми)
• Після (уявлення ідеального світу, в якому ця проблема давно вирішена)
• Міст (складова, завдяки якій можна досягти результату, опинитися, в цьому ідеальному світі).

Sparklines:

• Ситуація як вона є (описуємо ситуацію як вона є )
• Ситуація в ідеалі (потім описуємо ситуацію в ідеалі, якою вона має бути в ідеальному світі, що потрібно зробити, щоб вона стала ідеальною)
• Розуміння ситуації та її зміна (розуміння ситуації, та спосіб, як її можна змінити).

Pixar:

• Якось жив…
• Кожного дня…
• Одного разу…
• Через це…
• І через це…
• Доки, нарешті… Додаток 6

Форми «Сторітелінгу» корисні для вчителів і для дітей. Не завжди історії ідеальні, але діти ж вчаться. Згодом історії допоможуть їм у житті. В.Сухомлинський зазначав: «Якщо мені вдавалось домогтися , щоб дитина придумала казку, пов’язуючи у своїй уяві декілька предметів оточуючого світу, - значить можна сказати з упевненістю, що дитина навчилася мислити».

Як на мене, «Сторітелінг» - метод – це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі. Без сумніву, підвищує ефективність спілкування на різних рівнях , а також дозволяє впливати на вихованців та формувати в них суспільно корисні  переконання. Крім того, школярі вчаться висловлюватися змістовно, логічно, послідовно, виразно, адже історії повинні бути невеликими  за розміром. «Сторітелінг» - метод активізує увагу дітей на уроці. Це один із найприродніших і водночас найефективніших способів надавати навчальному процесу особливої  якості, адже у своїх розповідях діти перевершують себе , вони виражають живий інтерес до навчання.

 

Скажи мені, і я забуду.

Покажи мені , і я, можливо, запам’ятаю.

Залучи мене, і я зрозумію.

Конфуцій          

3. Лайфхаки «Фантазуємо, конструюємо, презентуємо»

Лайфхак – корисна порада, яка допомагає запам’ятати правило та винятки.

Це набір методів і прийомів «зламу» звичайного життя для спрощення процесу досягнення поставленої мети за допомогою хитрих трюків і корисних порад.

 Історія в мемах (орфографія через призму поглядів домашніх улюбленців).

Тема. Орфографія. Спрощення у групах приголосних.

Мета: згадати, повторити.

Тема. Орфографія. Подвоєння приголосних в іменниках другої, третьої відміни у формі орудного відмінка.

 

 

 

 

Тема. Написання прислівників з подвоєнням приголосних.

 

 

 

 

 

 

Тема. Рід іменників.

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота за картиною М.Пимоненка «Квочка»

1. Чому здивована курка?

 2. Чи потрібні каченята курці?

 3. Що відчуваєте ви, коли чуєте незнайомі слова іншомовного походження?

Тема. Вживання запозичених слів – важлива мовна проблема.                                                 Мета: виробити в учнів систему поглядів щодо вживання іншомовних слів; визначити основні типи помилок у вживанні запозичених слів; розвивати комунікативні навички вихованців; підвищувати рівень мовленнєвої культури школярів.

 В українській мові є близько 10 відсотків чужомовних за походженням слів. Одні з них з певних причин не ввійшли до активного словника нашої мови. Інші – стали  загальновживаними, а отже,  доступними і зрозумілими кожному.

«Це не її діти» (аргументи): деякі вчені вважають, що іншомовні слова  руйнують природу рідної мови;  проникнення чужорідних елементів у мову потрібно контролювати; суржик – елемент руйнації національного єства мови, необхідно боротися з явищем засмічення її.

«Все – таки вона їх прийме» (докази): абсолютно чистих мов, вільних від запозичень, у світі немає; запозичення – природне явище в житті мов; повне очищення мови від запозичених слів призведе до збіднення лексичних засобів; доведеться по-новому називати вже відомі предмети і явища (рівник – екватор, стіжок – конус, витинок – сектор, приросток – префікс, наросток – суфікс). Тому іншомовне слово збагачує мову.

Вживання запозичених слів не буде мовною проблемою за таких умов:

• Правильно наголошуй слова іншомовного походження.
• Не використовуй таких слів, якщо не знаєш їхнього значення.
• Не зловживай іншомовними словами.
• Де можна, замінюй запозичені слова українськими відповідниками.
• Викорінюй суржик.

Отже, качата – слова іншомовного походження, курка – лексика. Діти прижилися!

Вправа «Я – редактор» (відредагуйте речення).

1. Переді мною постала дилема: що робити після закінчення школи.
2. Молоде покоління – передовий авангард суспільства.
3. На змаганнях наша команда зазнала фіаско.
4. Нарешті фінішували цьогорічні жнива.
5. У магазині є в продажу медові пряники і творожне печення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коли курчата повтікають?

 

Тема. Розділові знаки при одиничному дієприслівнику.

Мета: пояснити правила виділення одиничного дієприслівника;

формувати пунктуаційну грамотність; виховувати інтерес до творчості Т.Шевченка.

   Малюкам комфортно, але іноді зону комфорту вони покидають.

Курка – одиничний дієприслівник, курчата – коми. Одиничний  дієприслівник виділяється комами, якщо він означає додаткову дію до дієслова-присудка. Він стоїть перед дієсловом-присудком (Навчаючи, вчаться).

Якщо ж одиничний дієприслівник означає спосіб дії і за своїм значенням близький до прислівника, комами він не виділяється. Стоїть після дієслова-присудка (Гай лежав розпластавшись).

Вправа «Цифровий диктант» ( запишіть номер цитати, в якій одиничний дієприслівник відокремлюється комою).

1.Москаль любить жартуючи…

2.Серце в’яне співаючи…

3.Жартуючи кинув Катрусю москаль…( Т. Шевченко «Катерина»).

4.Пливуть собі співаючи…(Т.Шевченко «Гамалія»).

5.Отак ідучи попідтинню з бенкету п’яний уночі, я міркував собі йдучи…(Т.Шевченко «Сон»).

6.Пішла полем ридаючи…

7.Другий, свічечку, сердешний, потом заробляє та, ридаючи, становить перед образами – нема дітей!

8.Іде Марко з чумаками. Ідучи, співає, не поспіша до господи – воли

попасає…(Т.Шевченко «Наймичка»).

 

Тема. Велика буква у власних назвах.                                  

Мета: повторити правила вживання великої букви в

іменниках – власних назвах

Що таке Конституція України?

Про що йдеться в Статті 10 Конституції України

Вправа «Подвійна кава» (виберіть слова, в яких порушено орфограму «Велика буква у власних назвах»).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Фразеологізми

Мета:удосконалювати вміння учнів пояснювати лексичне значення фразеологізмів, добирати синоніми до них.

    Вправа «Озвуч картинку» ( запишіть речення, замінивши картинку фразеологізмом).

Місто ми знаємо, як…  

Нові будинки ростуть, як…

Крутиться з ранку до вечора, як…

Ми з сестрою схожі, як…

Приїзд давніх друзів був, як…

Дощу цього літа було мало, як…

 

 

Вправа «Фразеологічний словник» (Поясніть лексичне значення фразеологізмів, доберіть синонімічні).

 

Як сніг на голову – неочікувано, зненацька, раптово.

Синоніми: Як грім серед ясного неба; як козак з маку.

Як дві краплі води – цілком схожі, однакові.

Синоніми: З одного тіста; одного поля ягода; обоє рябоє; яка приправа, така й юшка.

Як білка в колесі – суєтитися, бути весь час заклопотаним.

Синоніми:  Не покладаючи рук; працювати до сьомого поту; як муха в окропі; як очманілий.

 

 

 

Як кіт наплакав – дуже мало.

Синоніми: По пальцях перелічити; з комарів носок; як у кота сліз; макове зерно; макова росина.

Як свої п’ять пальців – дуже добре, ґрунтовно.

Синоніми: Зуби з’їсти;  знати як облупленого.

Як гриби по дощі – рясно, у дуже великій кількості.

Синоніми: Як за гріш маку; як з мішка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

   Шановні колеги!

Покликання сучасного вчителя стати тим, хто навчить дітей не боятися невідомості, підходити до всього творчо, критично аналізувати інформацію, рефлексувати, спілкуватися, співпрацювати з людьми. «Тільки в спілкуванні ,- казав М.М.Бахтін,- у взаємодії людини з людиною розкривається людина в людині як для інших, так і для себе самої». Від того, як організовано навчання, як вчать школяра мислити, залежить творчий чи нетворчий шлях його в подальшому житті. І.Кант  стверджував , що не думці слід навчати дитину,  а думати. Не знання самі по собі, а творче ставлення до них формує культуру. Вчителю необхідно намагатися не просто примусити школярів працювати, а відшукати шляхи їх  зацікавленості. При цьому задіювати такі методи, які дозволять залучити дітей у процес навчання, щоб вони стали джерелом інформації для себе, однолітків.

Результатом цікавої співпраці буде те, що учень не тільки знайде відповідь  на  певні запитання, яких торкнулися,  наприклад, на уроці, а й вихід школяра з уроку з новим запитанням, що з’являється на основі нових знань. Мабуть, це найголовніше, коли у дитини виникає нове запитання, яке збуджує її уяву, думку і стає джерелом внутрішнього конфлікту, незадоволення. Саме це змушує періодично повертатися до  запитання й вести пошук істини.

Показником розвитку комунікативних компетентностей,  розуміння наскрізних змістових ліній,  готовністю до життя є дії учнів. Зокрема, якщо школяр ставить запитання вчителеві, своїм одноліткам, намагається з’ясувати  щось незрозуміле, виявляє бажання брати участь у навчальній діяльності, в обговоренні різних проблем, доповнює відповіді однокласників,  висловлює свій погляд, ділиться з іншими новою інформацією, то можна вважати, що він – сучасний учень. А Вільгельм Гумбольдт говорив: «Серйозне прагнення будь-якої мети – уже половина успіху в її досягненні».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Концептуальні засади реформування середньої освіти «Нова українська школа» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf
2. Навчальні програми 5-9 класи. Наскрізні змістові лінії // Інститут модернізації змісту освіти. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://imzo.gov.ua/osvita/zagalno-serednya-osvita-2/navchalni-prohramy-5-9-klasy-naskrizni-zmistovi-liniji/
3. Науково-методичний журнал Міністерства освіти і науки України «Дивослово»№10, 2004.
4. Науково-методичний журнал «Вивчаємо українську мову та літературу»№27 (211), 2009.
5. Науково-методичний журнал «Вивчаємо українську мову та літературу»№25 (209), 2009.
6. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://www.youtube.com/watch?v=C56SiKHt-2c

 

         Ментальна карта                                                                                                Додаток 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                         Додаток 2

Ментальна карта «Шоколадна рапсодія»

Тема. Числівник як частина мови. Відмінювання числівників

Мета: поглибити знання учнів про морфологічні ознаки числівника, особливості відмінювання числівників; узагальнити відомості учнів про складові компоненти шоколаду та його вплив на здоров’я.

Наскрізна  змістова лінія «Здоров’я і безпека».

Методичні зауваги до заняття: учні отримують тему ментальної карти; працюють з додатковою інформацією; дають відповіді на запитання.

• Чи знаєте ви, що таке шоколад?
• Яким має бути справжній якісний шоколад?
• Яким він був до того, як потрапив у яскраву упаковку?

Завдання. Випишіть числівники, визначте відмінок, групу за значенням, розряд.

                                                                                                                                         Додаток 3

Способи читання «Кросенса»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                         Додаток 4

Метод  «Кросенс»

Тема. Наголос у словах іншомовного походження.

Мета: поглибити й систематизувати знання учнів про написання слів іншомовного походження; удосконалити орфоепічні та орфографічні навички; розвивати пам'ять, мовлення, логічне мислення; виховувати бажання збагачувати свій словниковий запас.

Методичні зауваги до заняття: учні об’єднуються в групи, працюють з орфографічним словником та іншомовних слів, складають  «кросенс» з поданих лексем.

Наскрізна змістова лінія «Підприємливість і фінансова грамотність». 

                                         

Кросенс  «Бізнес»

 

Індустрія -       сфера діяльності або збут товарів і послуг;

                         промисловість.

     Мережа -         сукупність оптових і роздрібних торговельних підприємств.

     Маркетинг -    організація збуту товарів на зовнішньому ринку.

         Каталог -         перелік товарів з їхнім описом.

         Ярмарковий – той, хто продає або купує на ярмарку.

         Цінник -          розцінок на що-небудь. 

   Джинсовий -   пошитий з джинсової тканини.

         Фірмовий -     той, що робить компанію пізнаваною, рекламу, що запам’ятовується.                              

         Брендовий -   стильний, модний.          

 

   1- 2:   індустрія – промисловість. Найдосконаліша галузь виробництва, яка виготовляє

             фірмовий одяг.                              

  2- 3:   фірмовий одяг на зовнішній ринок виставляє маркетинг.

  3- 6:   маркетинг - контроль за виробництвом продукції. Зацікавленість 

             бізнесу в  рекламі своєї продукції – каталог.

   6 - 9:  напроти товарного асортименту – цінник.

   9 - 8:  цінник – вартість товару, наприклад,  костюма.

   8 -7:   джинсовий одяг – брендовий.

   7- 4:   ярмарковий реалізує такий товар, бо на нього завжди є попит.

   4 -1:   індустрія таким чином збільшить доходи та розміри заробітних плат.

   2- 5:   фірмовий одяг пропонує мережа магазинів «Джинсовий світ».

   6- 5:   фірмова  мережа приваблює споживачів асортиментом, ціною. Каталог -                                                                                                                                                                                                                                                                                             

              сучасна та якісна реклама.

   8- 5:   мережа джинсового одягу «Джинсовий світ»  пропонує найновіші колекції.

   4- 5:   ярмарковий здійснює реалізацію продукції фірмової мережі джинсового    

             одягу з меншими торговельними націнками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                         Додаток 5

 

Метод «Кейс»

Тема: Люби природу не як символ

душі своєї…

Люби природу не для себе,

Люби для неї

   М. Рильський

Мета: порушити проблему екологічної культури людини, яка має суспільний характер; дібрати й систематизувати необхідний матеріал; розвивати почуття емпатії, творчу уяву, підвищувати духовну культуру.

Методичні зауваги до заняття: діти працюють у групах, доповнюючи своєю інформацією відповіді однокласників. Повідомлення по кожному блоку регламентується часом. Напередодні учням запропоновано  було опрацювати матеріал,  що розглядається на уроці.

Наскрізна змістова лінія «Екологічна безпека і сталий розвиток»

5 блоків по предметах, соціальних явищах, практиках:

•             Біологія
•             Філософія
•             Література
•             Екологія
•             Правознавство

 

 План роботи на занятті

 

•      Яка інформація чекає на мене сьогодні?
•      У чому основа прогресу людства?
•      Що таке філософія?
•      Чому «ми – ушкоджене покоління»?
•      Екологічні проблеми сьогодення.
•      Взаємозв’язок між поняттями духовність і матеріальна забезпеченість

                                                                   

 

Проблема: Хто вдарив землю в сонячне                                                                                                                                                  сплетіння і спричинив конвульсії стихій?

   Ліна Костенко

Блок1 (Біологія)

 

Природа – земне оточення, в якому живе людина: ліси, поля, гори, флора й фауна.    Природа мудра. Все створила мовчки. Людина -жива, наділена інтелектом істота. Воля і свідомість людей існують для того, щоби відкривати закони природи і пристосовувати своє життя до них. У цьому основа прогресу людства.

Любов до природи, бережливе ставлення до неї тісно пов’язуються з поняттям «батьківщина». Шанувати природу неможливо без глибоких знань про навколишній світ.

Калина під вікном рідної оселі, тополя на околиці села, лелече гніздо на клуні, жеботлива криничка при перехресті доріг, терпкий запах лісової конвалії – усе спогади нашого дитинства, наш духовний світ, з якими ми вирушали чи вирушаємо в життя. Знати, а тим паче берегти ці нетлінні критерії – наш святий обов’язок. Людина, котра не засвоїла таких духовних цінностей, не перейнялася любов’ю до природи, рано чи пізно стане брутальним споживачем.

Вирушаючи до лісу, не всі пам’ятають священне правило: корінець боровика в жодному разі не можна виривати, а лише підрізати. У пошуках лікарських рослин ми нерідко забуваємо, що висмикувати із землі – навічно позбавлятися свого родоводу…А між  іншим, культура людини складається з багатьох чинників, серед яких особливе місце займає наше ставлення до природи.

Гармонія людини і природи – це існування всіх живих істот в однакових умовах. Повітря в нас одне. Людина має доторкнутися до всього, що її оточує. Але все живе до неї потягнеться тоді, коли  вона не вважатиме  себе тільки частиною єдиного цілого.

Людина нині здатна спотворити лице Землі, цю тонесеньку плівку, що зветься ноосферою, але їй не дано проникнути до самого серця. Ми не спроможні  осягнути свідомість Землі, бо хіба частка пізнає ціле? Але людство може вийти на контакт з усіма свідомостями Всесвіту, вибравшись з мушлі власної свідомості. Не технічний прогрес і добробут зроблять його щасливим, а гармонія з усім живим.

Блок 2 (Філософія)

Філософія – наука про пізнання людиною світу.

Гармонія – урівноваженість.

Духовність – орієнтація на вищі цінності.

Природа – храм і оберіг душі.

  Природа воістину зроду – віку мудра – творець найбільших благ на землі. І ніщо не буває в ній просто так – усе має свою закономірність. Бо й листочок із дерева не впаде без її відома, і квітка не розквітне без її чародійств. Сила – силенна всіляких див у природі. Перед нами наша земля у різні пори року – вони всі прекрасні по – своєму. Природа нас завжди кличе, манить своїми барвами, чарує своїми витворами. Природа – джерело здоров’я , сили, натхнення. Кажуть, природа знімає стреси, повертає силу, дарує радість.

Людина гадає, що тільки вона має право користуватися всіма багатствами природи. Тому прибрала до своїх рук повітря, воду, землю. Але забула про інші істоти планети, нехтуючи ними.

Ми залежні від Землі більше, ніж вона від нас, і, зрештою, спільно переживаємо природні катаклізми, смертельно небезпечні для таких маленьких істот, як люди, хоча найменші – комахи, черв’яки, бактерії - не так потерпають.

Блок 3 (Література)

Символ – знак.

Буває, часом сліпну від краси…(Ліна Костенко).

Ще назва є, а річки вже немає. (Ліна Костенко).

Ми – ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати. (Ліна Костенко).

Ой люди, люди, божа подобизна, до чого ви цю землю довели.(Ліна Костенко).

 Ми дикі люди, ми не знаєм звичаїв.

Ми нищим ліс. Ми з матір’ю на  «ти».

Ми свій кінець пришвидшуєм, пришвидшуєм

у  колективних нетрях самоти. ( Ліна Костенко).

  Ми повинні зробити майбутнє людства прекрасним, зберегти нашу чудову планету для наступних поколінь. Шанувати природу, любити й берегти природу – значить любити й берегти Батьківщину. Колись дуже мудро сказав великий письменник і філософ Григорій Сковорода: «Коли не зможу я рідній вітчизні прислужитися, намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити».

Люди мають ставитись до природи не так, ніби вони отримали її у спадок від батьків, а так, наче позичили її у дітей. Коли б можна було на машині часу перенестись у минуле, то змогли б багато розповісти про пагубний вплив людини на природу, про те, як ми не чекали милості від природи, а старались лише якнайбільше взяти.

Нашу голубу планету часто порівнюють з величезним кораблем, який летить просторами Всесвіту. А людство – екіпаж цього корабля. Красиве і мудре порівняння. Але ми всі повинні осмислити, що у нашого космічного корабля немає аварійного виходу. Сьогодні лунає тривога на цьому кораблі: «Майбутнє Землі в небезпеці». За цими словами криється гірка істина.

 

 

Блок 4 (Екологія)

Екологія – наука про взаємодію живих організмів.

Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи: парниковий ефект, зменшення озонового екрану в стратосфері, проблема чистої води, кислотні дощі, велика вирубка лісів, забруднені водойми…

Чорнобиль – результат недбальства. Ми – атомні заложники прогресу.

Екологічні проблеми нашого краю – біда всієї України.

З розвитком науки і техніки саме поняття «екологія» увібрало в себе величезний простір, рівнозначний хіба що обширам космосу. Нещодавно ми багато говорили про екологічно чисті поля, озера та річки, про чистоту навколишнього світу. А що ми маємо? Родючий ґрунт   і води отруєні хімією. Там,де була річка, мутне болото. У небі безліч мертвих тіл. Усе зруйновано, усе знівечено. Так людина підкорює природу.

Наприклад, яка майбутня доля Чорного моря? Гребінник руйнує море зверху, а сірководень знищує його з самого дна. За забрудненням сірководнем Чорне море -  найзагазованіше з усіх морів світу. Невдовзі воно може перетворитися на гігантську отруйну яму.

Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС радіоактивно забрудненими опинилися п’ять мільйонів гектарів території, більша частина яких – сільськогосподарське угіддя. Біда розчинилася у духмяному повітрі, у воді криниць, у молоці корів… Вона розчинилася в людях. Увійшла в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Надто дорого ми заплатили і ще заплатимо за людську недбалість. Як наслідок, пусті міста і села, мертвий ліс, повітря, яким ми дихаємо, стало ворогом. Радіація – невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Багато уроків дав нам Чорнобиль…  Пам’ятаймо! Хай не повториться!

Внаслідок недоброякісних зрошувальних та посушливих меліорацій чимало південних земель потоплено, відбувається засалення ґрунту.

З другої половини ХІХ століття через інтенсивний розвиток  промисловості і сільського господарств різко почав змінюватися тепловий і газовий склад атмосфери. Ці зміни спричинені діяльністю людини. За останні роки в атмосферу України було викинуто сто мільйонів тонн шкідливих речовин. Основними забруднювачами повітря є автотранспорт, металургія, енергетика, хімічна промисловість.

Великих змін в Україні зазнав рослинний та тваринний світ. Триває вирубка лісів, розорано степ. Зникають рідкісні види рослин, тварин, які були занесені до Червоної книги.

І насправді, в цьому винна людина – у нерозумній змові з технікою.

Природа Житомирщини вражає своєю красою і різноманітністю всіх, хто вперше побував у наших поліських краях. Бо, мабуть, в цілім світі не зустріти таких розкішних лісів, дібров, гінких сосен. Окрасою і гордістю лісу є старі бори. Ліс – це живий організм природи, де існують свої закони. Не тільки користуватися дарами, а й оберігати та допомагати лісу – обов’язок кожного жителя Житомирщини.

Чому ж багата і водночас унікальна природа Житомирщини стала все більше потерпати від бездумного втручання людини в хід природних процесів? Як наслідок – весна 2020 року.

Щоб відновити види рослин і тварин, які зникли, вигоріли, скільки часу потрібно?

Блок 5 (Правознавство)

Ти знаєш що ти – людина?

Конституція України. Стаття 13, Стаття 50, Стаття 66, Стаття 68. Природа сильніша за людину, вона творець найбільших благ на землі.

Людино! А що ти зробила з нею, із Землею? Люди невдячні, нищать, плюндрують її, готуючи дітям і внукам своїм проблему виживання. Варвари ХХІ століття отруїли землю, повітря, воду, винищують ліси. Природа простягає  руки до нас, людей. Вона просить: «Порятуй, захисти!».

 

 

Висновки:

Господарювання людини продовжується…

Природа  - не лише матеріальна забезпеченість.

Людина – єдине ціле з природою і повинна розуміти, що альтернативи немає.

Людство мусить подолати екологічну кризу, інакше буде повна і остання катастрофа: природа віддячить за втручання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                      Додаток 6

 

 

Метод «Сторітелінг»

Тема : Не кидай хліба –

він святий, не кидай слів на вітер.

   Д.Білоус

Мета : вдосконалювати уміння формувати задум майбутньої історії (визначення теми, проблеми, сюжетної лінії, створення портрета героя);

використовувати поданий матеріал, планувати висловлювання (історію ); добирати мовні засоби; розвивати комунікативні компетентності учнів, творчу уяву; виховувати почуття відповідальності, бережливого ставлення до духовних цінностей українського народу.

Методичні зауваги до заняття: підготовка учнів до створення історії на одну із запропонованих тем ;

теми оголошуються заздалегідь, щоб учні мали змогу підібрати необхідну інформацію.

Наскрізна змістова лінія  «Громадянська відповідальність».

 

 

                                            Алгоритм  роботи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гра «Ключ до теми»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Робота з ключовими словами

 

                     Праця, спогад про дитинство, хліб, достаток, добробут, щастя.

                     Бездуховність, горе, біда, страждання.

 

                                                          Прийом «Павутинка думок»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                        https://www.youtube.com/watch?v=C56SiKHt-2c

 

               Робота над проблемою (темою), обговорюємо в групах:

1 група (від імені дітей)    2 група (від імені батьків)

 

                                           Герой «Сторітелінгу»

 

 

  

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Створюємо історію з чітким сюжетом

 

 

 

 

 

 

 

Змістове наповнення історії

 

Сюжет	Емоція	Зміст	Історія
Експозиція	Цікавість	Подоріж у країну Житня	Хлопчик ХХІ століття у країні Житня
Зав’язка	Любов до праці, повага до хліба	Знайомство з Добродієм	Життя мешканців, цінності чарівника Добродія
Розвиток дії	Злість	Нерозсудливий вчинок Хлопчика ХХІ століття	Хлопчик ХХІ століття викинув хліб
Кульмінація	Страх	Наслідки нерозсудливості	Добродій не міг не зреагувати, країна-примара Окраїна
Розв’язка	Розуміння	Мораль	Гіркий хліб – прошений, солодкий – зароблений, чорний – позичений, білий – дарований, легкий – несмачний

 

 

 

 

 

 

Не кидай хліба – він святий…

 

Країна Житня. Люди в ній працюють тяжко, щоб на полях колосився хліб. Чудом природи вони вважали хлібне зерно: маленьке зернятко, що важить 35 – 40 міліграмів. До хліба тут шанобливе ставлення. За це мешканці країни завжди мали на столі пухкі паляниці і бублики. 

      Головним у країні був старий – престарий чарівник Добродій.( Він ненавидів зла).

Одного разу угледів: на шляху, в піску валявся викинутий кимось окрайчик хліба, ще зовсім свіжий.  Обережно підняв його, поцілував, загорнув у хустину і поклав до кишені. Обличчя Добродія спалахнуло від злості. Він закричав, щоб перед ним постав той, хто це зробив.  

       І враз з’явилася постать Хлопчика XXI cтоліття з розгубленими очима: 

- Хліб – несмачний.

- Поганого хліба немає – погано, як немає хліба! – кричав Добродій.

Зачинений на три дні у темниці без їжі і води, Хлопчик XXI століття   витримав, але нічого не зрозумів. Тоді Добродій переніс його у країну – примару Окраїна:

«Діти снують сонними тінями від холодної печі до вікон, звідти до дверей, знов до печі, або лежать, схожі на пошесних. Нишком терплять, занепавши; мов сухі галузки руки в них. Підстаркуваті стали діти. Не всміхнуться. Тільки часто лякають, - животик їм роздутий і болить.

Що не попадуть, все до зубів – гризти: чи скалку з кінської кістки, чи навіть клаптик паперу, на якому слід ячмінної кави зберігся…»

  Моторошно стало Хлопчикові XXI століття від побаченого, почав він просити, щоб   чарівник повернув його назад. 

     Є гіркий хліб – прошений.

     Є солодкий – зароблений. 

     Є чорний – позичений.

     Є білий  – дарований. 

     Є легкий – несмачний…  

 

Створіть історію на одну із запропонованих тем: 

 

1. Чиї ж це руки виплекали диво?

2. Хліб у народознавстві .

3. Образу хліба вклонімося. 

4. Ти кажеш не було голодомору?