МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра загальної педагогіки, дошкільної, початкової

та спеціальної освіти   

 

 

 

                                                                                                 УДК 373.005.591.6

ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ МАЛОЧИСЕЛЬНОЇ ШКОЛИ

 

 

 

 

 

Кваліфікаційна робота здобувача освітнього ступеня магістр

напряму підготовки (спеціальності)

013 Початкова освіта

освітньої програми Початкова освіта. Позашкільна освіта

Черняховської Аліни Василівни

Керівник кандидат педагогічних наук Колоянова Ольга Геннадіївна

Рецензент доктор педагогічних наук, професор

Гуменнікова Тамара Рудольфовна

 

 

 

Ізмаїл – 2018

Робота допущена до захисту

на засіданні кафедри  ___________________________

(назва випускової кафедри)

 

протокол №___ від «___» _____________ 20___ р.

 

Завідувач кафедри

 

_________                       ________________                         

         (підпис)                                    (прізвище, ініціали)           

 

 

Робота пройшла публічний захист

на відкритому засіданні ЕК                       

«___» _____________ 20___ р.

 

Оцінка ______________                       ________________

            (за стобальною шкалою)                                  (за традиційною шкалою)

 

 

Голова ЕК

 

        _________                       ________________                         

         (підпис)                                                (прізвище, ініціали)

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС МАЛОЧИСЕЛЬНОЇ ШКОЛИ

1.1. Застосування інноваційних технологій як педагогічна проблема

1.2. Специфіка навчально-виховного процесу малочисельної школи

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПОЧАТКОВІЙ МАЛОЧИСЕЛЬНІЙ ШКОЛІ

2.1. Педагогічний потенціал використання інноваційних технологій у початковій малочисельній школі

2.2. Моделювання  сучасного уроку з використанням інноваційних технологій

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА РОБОТА З УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ МАЛОЧИСЕЛЬНОГО ТИПУ

3.1. Експериментальна програма запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес малочисельної початкової школи (на прикладі Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ»)

3.2. Опис та підсумки запровадження експериментальної програми

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап еволюції суспільства характеризується стрімким розвитком інноваційних процесів у сфері освіти. Вимоги до освітнього закладу сьогодні визначаються ситуацією, в якій знаходиться держава. Головне завдання, що стоїть перед школою - забезпечувати всебічний розвиток дитини, розкриття її потенціалу, формування цінностей та рис, необхідних для самостійної взаємодії з інноваційним світом. Ці завдання відображено в Законі України «Про освіту» [81], Державному стандарті початкової освіти [80], Концепції Нової української школи [82] та низці інших нормативно-правових актів.

Стан системи освіти сьогодні зумовлюється інформаційною революцією та зростанням обсягу знань, ускладненням і розширенням навчального матеріалу. Традиційні методики поступово втрачають свою ефективність, тому необхідно впроваджувати в навчальний процес сучасні педагогічні технології. В інноваційних технологіях закладені величезні можливості для підготовки компетентних і мобільних учнів, здатних успішно функціонувати в різних соціально-професійних спільнотах. В ході створення, освоєння і поширення інновацій в сфері освіти формується нова, сучасна освітня система – глобальна система відкритого, гнучкого і індивідуалізованого знання, безперервної освіти людини протягом всього її життя. Тому педагогам потрібно знати теоретичні аспекти, якісну розмаїтість інноваційних технологій, способи їх застосування в освітньому процесі.

Зростає усвідомлення необхідності запровадження інноваційних технологій, використання їх переваг та можливостей на всіх етапах освіти людини. Проте цей процес супроводжується низкою труднощів, що спричиняють його гальмування. Особливо це стосується сільських шкіл малочисельного типу, де часто відсутні умови та ресурси для організації повноцінного навчання згідно вимог часу. 

Зауважимо, що теоретичні засади застосування сучасних педагогічних  технологій в навчальному процесі розкриті у працях В. Беспалька, І. Богданової, Б. Ліхачова, С. Пальчевського, І. Підласого, О. Пєхоти,  О. Падалки, О. Пометун,  Г. Селевка і багатьох інших учених. Проблеми розробки і впровадження інноваційних технологій підіймаються в працях Ш. Амонашвілі, І. Беха, Н. Бібік, А. Границької, Дж.Дьюї, В. Кілпатрика, М. Лисенкова, О. Савченко, І. Унт, А. Хуторського, В. Шадрікова, В. Шаталова та ін. Особливості упровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес початкової школи розглядали Г. Альтшуллер, О. Біда, І. Волков, П. Ерднієв, С. Куганов, Л. Тарасов, І. Якиманська.

 Окремі аспекти застосування інновацій при викладанні шкільних дисциплін, розвитку творчого потенціалу, життєвих та спеціальних компетенцій учнів були висвітлені в останніх наукових публікаціях Ю. Ботузова, С. Даофен,  І. Мартинова, І.Турчин та ін.

Проте нами не було виявлено ґрунтовних досліджень особливостей запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес саме початкової школи.

Відтак, актуальність означеної проблеми, її недостатня наукова розробленість і потреби освітньої практики зумовили вибір нами теми магістерської роботи: «Застосування інноваційних технологій у навчальному процесі малочисельної школи».

Мета дослідження – розробити та емпірично перевірити ефективність експериментальної програми запровадження інноваційних технологій у навчальний процес малочисельної початкової школи

Завдання дослідження:

1.               Розкрити застосування інноваційних технологій навчання як педагогічну проблему;
2.               Розглянути основні особливості функціонування малочисельної школи;
3.               З’ясувати педагогічний потенціал та специфіку використання інноваційних технологій у початковій малочисельній школі;
4.               Продемонструвати принципи моделювання сучасного уроку з використанням інноваційних технологій;
5.               Розробити експериментальну програму запровадження інноваційних технологій у навчальний процес малочисельної початкової школи (на прикладі Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ»);
6.               Описати хід та підсумки запровадження експериментальної програми. 

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес малочисельної початкової школи.

Предмет дослідження – запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес початкової школи малочисельного типу.

Методи дослідження. Для досягнення мети і розв’язання поставлених завдань було застосовано низку теоретичних та емпіричних методів, як-от: аналіз та  узагальнення психолого-педагогічної та методичної літератури для з’ясування сучасного стану розв’язання проблеми запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес малочисельної школи та визначення основних понять роботи; педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, інтерв’ювання, аналіз документації, аналіз педагогічного досвіду на етапі розробки та запровадження експериментальної програми. 

Джерельна база дослідження ґрунтується на роботах таких вчених, теоретиків та практиків, як  І. Бех, Л. Ващенко, О. Коберник, Л. Коваль, О. Козлова, І. Малафіїк, О. Савченко, С. Сисоєва, М. Фіцула, Є. Хриков. В. Ягупов та ін.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці та апробації експериментальної програми запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес малочисельної школи, яка може бути використана для вдосконалення адаптивної системи управління інноваційною діяльністю педагогів названого типу шкіл. Основні висновки можуть бути рекомендовані широкому колу вчителів, представникам шкільних адміністрацій, а також студентам та магістрантам для написання курсових і магістерських робіт.  

Апробація результатів. Окремі теоретичні і практичні положення магістерської роботи висвітлено на XXXVIII Міжнародній науково-практичні Інтернет - конференції  «Тенденції та перспективи розвитку науки та освіти в умовах глобалізації» (29 серпня 2018 р., м. Переяслав-Хмельницький) та на Міжнародній науково-практичній конференції «IV Дунайські наукові читання: гуманітарна освіта в теорії та практиці» (вересень 2018 р., м. Ізмаїл).

Публікації. Окремі положення магістерської роботи було висвітлено у двох одноосібних публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Магістерська робота включає вступ, три розділи та висновки до них, загальні висновки, список використаних джерел і три додатки.  Основний текст роботи вміщений на 81 сторінці. Список використаних джерел включає 82 найменування. Додатки займають 10 сторінок.

 

 

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС МАЛОЧИСЕЛЬНОЇ ШКОЛИ

 

1.1. Застосування інноваційних технологій як педагогічна проблема

 

Поняття «технологія» є одним з нових в педагогіці. Завданням технології як науки є виявлення сукупності закономірностей з метою визначення та використання на практиці найбільш ефективних, послідовних освітніх дій, що вимагають менших витрат часу, матеріальних та інтелектуальних ресурсів для досягнення будь-якого результату. Всі створені і використовувані сьогодні технології поділяються на два види: промислові та соціальні. Соціальною називають технологію, в якій вихідним і кінцевим результатом виступає людина, а основним параметром, який піддається зміні, одне або кілька його властивостей (якостей) [2].

Однією з різновидів соціальних технологій є педагогічна технологія.

Аналіз підходів різних авторів до визначення поняття «педагогічна технологія» показує, що серед них немає єдності.

Так, В. Беспалько пояснює, що педагогічна технологія - це проект певної педагогічної системи, яка реалізується на практиці; це змістова техніка реалізації навчально-виховного процесу. На глибоке переконання дослідника, технологія - не застигла схема, у яку вмонтовується педагогічний процес, а результат глибоко продуктивно творчої праці з оцінки й гармонізації багатьох чинників, які  визначають ефективність процесів навчання й виховання [6].

С. Пальчевський  вважає, що педагогічна технологія – це систематичний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання й засвоєння знань шляхом обліку людських і технічних ресурсів та взаємодії між ними для досягнення найефективнішої форми освіти [42,с.576].

О. Пєхота  під педагогічною технологією розуміє відображення шляху освоєння навчального матеріалу в межах визначеного предмета, теми, питання й у межах цієї технології, яка може бути близькою до окремої методики і яку можна б було назвати дидактичною технологією [48, с.256].

       Б.Лихачов дає визначення педагогічної технології як сукупності «психолого-педагогічних настанов, що визначають спеціальний набір і поєднання форм, методів навчання, виховних засобів» [29, с.607] і зазначає, що вона виступає організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу.

У зарубіжній науково-педагогічній літературі під педагогічною технологією мається на увазі один із спеціальних напрямів педагогічної науки, покладений на забезпечення та досягнення певних завдань, підвищення ефективності навчально-виховного процесу. . Структуру пропонують описувати через такі складові: назву технології, ідентифікацію, особливості змісту освіти, концептуальну частину, програмно-методичне забезпечення, процесуальну характеристику [19, с.176].

Таким чином, поняття «педагогічна технологія» співвідноситься у вітчизняній педагогіці з процесами навчання і виховання, на відміну від зарубіжної, де воно обмежене сферою навчання. У реальній практиці вчені часто заперечують використання терміну «технологія» щодо процесу виховання. З цієї позиції дослідники переконують у функціонуванні тільки категорії «технологія навчання», так як категорія «технологія освіти» містить сукупність процесів навчання і виховання.

Отже, систематизація різних підходів дозволяє виділити серед них найбільш типові: педагогічна технологія – це:

1) програма, яка послідовно реалізується на практиці;

2) сукупність основних методів (науково обґрунтованих способів діяльності), спрямованих на досягнення мети;

3) сукупність дій, операцій, процедур, що інструментально забезпечують отримання прогнозованого результату. Зазначимо , що у будь-якій педагогічній технології можна виокремлювати такі основні компоненти:

-концептуальний, що відображає «ідеологію» проектування та впровадження педагогічної технологіїї;

- змістово-процесуальний, що який відображає мету, зміст, методи і форми навчання; методи і форми педагогічної діяльності вчителя; діяльність учителя з управління навчально-виховним процесом;

-професійний компонент  – це відображення залежності успішності функціонування та відтворення спроектованої педагогічної технології за рівнем педагогічної майстерності вчителя.

Педагогічна технологія має задовольняти основні методологічні вимоги ( критерії технологічності) , а саме:

а) системність (дана технологія повинна мати всі ознаки системи: цілісність, логіка процесу, взаємозв’язок всіх його частин) ;

б) відтворюваність (передбачення можливості застосування (повторення, відтворення) педагогічної технології в інших однотипних освітніх установах ;

 в) керованість, тобто припущення можливості діагностичного цілепокладання, планування, поетапної діагностики, проектування процесу навчання ,варіювання методами і засобами з метою корекції результатів;

г ) концептуальність (кожна педагогічна технологія повинна спиратись на відповідну наукову концепцію) ;

д ) ефективність (сучасні педагогічні технології повинні бути ефективними, гарантувати досягнення запланованого стандарту навчання).

Отже , технологія навчання  - це передбачення управління дидактичним процесом ,що містить організацію діяльності та контроль за цією діяльністю. [57, с. 136]

Перевагами застосування педагогічною технологічного підходу у навчанні, на думку дослідників (М. Беспалько, І. Богданова, Г. Ісаєва, Є. Михайлов, Н. Криворучко та І. Криворучко, Г. Селевко), є  насамперед підвищення якості освіти,   забезпечення впровадження системно-діяльнісного підходу й реалізації особистісно-орієнтованого навчання.

Основною перевагою застосування педагогічних технологій у навчанні забезпечення глибини вивчення змісту. Учні освоюють всі рівні пізнання, саме розуміння, знання, синтез, аналіз ,застосування, оцінка.

Викладач отримує можливість диференційованого підходу до здобувачів освіти з спеціальними потребами(особистісними й інтелектуальними).

Змінюється роль здобувачів освіти: вони приймають важливі рішення щодо процесу навчання розвивають комунікативні вміння та навички ,організаційні здібності.

Джерелом мотивації у навчанні є інтерес самого учня .Значно підвищується роль особистості педагога, тобто він вже менше часу витрачає на розв’язання проблем з дисципліною ,педагог тепер більше розкривається як організатор та лідер.

 Методи, форми і технології інноваційного навчання є досить різноманітні:  розробка програм, планів ,проектів, розв’язання нестандартних  завдань, ділові ігри, індивідуальні стандартні завдання,  особистісно-орієнтований підхід, диспути, «мозкові штурми», перехід від монологу до дискусії.

Одним з пріоритетних і найбільш перспективних напрямів є метод інтенсивної освіти, який мобілізує і активізує діяльність учасників педагогічного процесу. Він має назву кейс-стаді ( ситуаційний метод, метод ситуаційних вправ, ), його розробили англійські науковці Ф. Едейем, К. Єйтс, М.Шевер . Кейс-стаді, за визначенням вчених Ш. Бобохужаєва, З. Юлдашева, це «сукупність умов та обов’язків, які описують конкретні, реальні обставини на даному етапі» [58].

Перевага даного методу є у тому, що він одночасно відображає  практичну проблему та й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї проблеми,  також вдало поєднує виховну ,навчальну, аналітичну і  діяльність, яке безумовно є діяльним і ефективним та реалізує сучасні завдання системи освіти. Зазначимо, сутність «кейс-стаді» полягає у використанні конкретних випадків для спільного аналізу, обговорення або  вироблення рішень з певного розділу навчальної дисципліни.

До методів активізації навчальної діяльності  на практичних заняттях  можна віднести «метод проектів». Так, Г. Ісаєва  зазначає «проектування – це  особливий тип інтелектуальної діяльності, відмінною особливістю якої є  перспективна орієнтація, практично спрямоване дослідження» [18].

Можемо відзначити, що робота за  цим методом  передбачає постановку  розкриття, розв’язання конкретних завдань ,чітким плануванням дій, розподілом ролей, наявністю завдань для кожного учасника за умов тісної взаємодії, відповідальності учасників проекту за свою частину роботи, при необхідності коректувати і виправляти помилки та недоліки.

Проаналізувавши переваги даного методу, Г. Ісаєва дійшла до висновку: проектна діяльність передбачає відхід від авторитарних і репродуктивних методів навчання та вимагає обмірковання , обґрунтовання  та поєднання із різними методами, формами та засобами навчання. Н.І. Криворучко та К.І. Криворучко дають слідуючу хакактеристику перевагам застосування  технологічних підходів у навчанні:

- збагачення навчального процесу за рахунок впровадження  аналітичних ,активних та комунікативних способів навчання;

- забезпечення високого рівня навчально-виховного процесу;

- розвивання здібностей до прийняття вірних рішень у нестандартних ситуаціях;

- орієнтування на стимулювання творчого потенціалу [61].

Кожний з інноваційний методів  навчання має свої переваги та недоліки. Наприклад, метод кейсів передбачає прийняття здобувачами освіти конкретного рішення в запропонованій ситуації. Для ефективності використання цього методу інформація, що становить кейс («case» - випадок, ситуація), має відображатися проблема ,що може бути розв’язана декількома варіантами. Кожна група здобувачів освіти в результаті обговорення пропонує свій варіант розв’язання проблеми. Викладач, готуючись до такого заняття,  доповнює його міжпредметними зв’язками, спрямовує здобувачів освіти на індивідуальний підхід до аналізу ситуації  [61, с.330]. Недоліки цього методу слідуючі :часові обмеження та низька активність здобувачів освіти ,яка може бути під час даного методу.

О.Амерідзе, Є.Крюкова виділяють основні недоліки інноваційного навчання-це неготовність викладачів до запровадження певних змін на тлі закостенілої пострадянської системи освіти. Вважаємо, що тематика інновацій в педагогіці є актуальною тта потребує подальшого вивчення.

Поняття «технологія» виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю «метод». Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін «технологія» («технологія в освіті») набув у 40-х рр. і був пов’язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. поняття «технологія освіти» розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні.

Вагомим недоліком програми інноваційного навчання, розробленої Л.Подимовою та В. Сластьоніним,  є відсутність системи заходів, які мають бути спрямовані на підготовку майбутніх учителів до інноваційного навчання учнів. В Україні щодо розв’язання завдань формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності було написано низку наукових праць [62, с.39].

Інновації (англ. Innovation - нововведення) - впровадження нових форм, способів і умінь у сфері навчання, освіти і науки. У цілому, будь-яке соціально-економічне нововведення, поки воно ще не отримало масового, тобто серійного поширення, можна вважати інноваціями.

Інновація є кінцевим результатом інтелектуальної діяльності людини, його фантазії, творчого процесу, відкриттів, винаходів та раціоналізації у вигляді нових або відмінних від попередніх об'єктів. Іновації характеризуються введенням на абсолютно нових (удосконалених) товарів (послуг) інтелектуальної діяльності людини, що володіють більш високим науково-технічним потенціалом, новими споживчими якостями, які з часом в свою чергу стають об'єктом для вдосконалення.

Інноваційні технології – це група соціальних технологій, орієнтованих на здійснення найважливішої функції суспільства - підготовку підростаючих поколінь до включення в суспільне життя, нормальному функціонуванню в суспільстві [32, с.240].

Проблеми використання інноваційних технологій підіймаються в працях сучасних вітчизняних та зарубіжних учених, як-от: Дж. Дьюї та його послідовника В. Кілпатрика, Ш. Амонашвілі, М.Лисенкова, В.  Шадриков, В. Шаталова.

Окремі аспекти застосування інновацій при викладанні шкільних дисциплін були дослідженні у наукових роботах І. Мартинова «Упровадження інноваційних педагогічних технологій як засіб розвитку творчого потенціалу педагога», К. Кузнєцова «Підготовка майбутніх вчителів до застосування інноваційних технологій у професійній діяльності», Ю. Ботузова «Особливості використання SТЕМ-технологій на уроках математики», І. Турчин «Використання інноваційних технологій у навчально-виховному процесі як засіб формування життєвих компетенцій», С. Даофен «Методика використання інноваційних технологій у підготовці майбутніх вчителів до співацької діяльності» .

Дослідники (К. Бабаєв, В. Гузєєв, О. Козлова, Г. Хребтій) виділяють такі характерні риси інноваційних технологій навчання: 

1)  передбачення та співучасть. Зміст першого із використаних термінів – передбачення – трактується як «здатність до розуміння нових, незвичайних ситуацій, прогнозування майбутніх подій та оцінки наслідків прийнятих рішень, більше того, навіть до створення можливого і бажаного майбутнього", друге – співучасть – означає "соціальну активність, участь особистості у найважливіших видах діяльності, її особистий вплив на прийняття локальних та глобальних рішень, здатність бути ініціативним. Інноваційне навчання передбачає готовність до дії у нових умовах, дослідження того, що може трапитися, або необхідне» [63, с.240].

Щодо змісту наведеного визначення зауважимо, що завдання формування і розвитку інтелектуальної, соціально компетентної особистості, здатної до творчості, такої, яка  має вміння і навички певної діяльності, [64]  та у меті вивчення базових навчальних предметів зокрема. Тому твердження автора, що основна ідея (тобто ціль, мета) інноваційного навчання – формування готовності особистості до діяльності в нових умовах, вважаємо невиправданим, оскільки ціль інновацій в освіті полягає в якісних змінах потенціалу освітніх систем та у підвищенні ефективності його використання [65];

Мета: сприяння становленню та розвитку особистості здобувачів освіти.

Основні засоби: актуалізація, організація розумової діяльності,  проектування, проблематизація.

Способи спілкування: розуміння, співпраця, колективна розумова діяльність, визнання і сприйняття іншого.

Відношення до здобувача освіти ,як до повноцінного партнера.

Інноваційна діяльність в освіті як соціально значущої практиці, спрямованої на духовне вдосконалення людини, важлива тим, що здатна забезпечувати перетворення всіх існуючих типів практик в суспільстві.

Освіта - це шлях і форма становлення цілісної людини. Сутність і мета нової освіти - це дійсний розвиток загальних, родових здібностей людини, освоєння їм універсальних засобів діяльності та мислення.

Необхідність в інноваційній спрямованості педагогічної діяльності в сучасних умовах розвитку суспільства, культури і освіти визначається рядом обставин.

По-перше, що відбуваються соціально-економічні перетворення що зумовили необхідність докорінного оновлення системи освіти. [5, с.229]

По-друге, посилення гуманітаризації змісту освіти, безперервна зміна обсягу, складу навчальних дисциплін.

По-третє, зміна характеру відносини педагогів до самого факту освоєння і застосування педагогічних нововведень.

По-четверте, входження загальноосвітніх навчальних закладів в ринкові відносини, створення нових типів навчальних закладів, в тому числі і недержавних, створюють реальну ситуацію їх конкурентоспроможності.

На сьогодні розроблено цілу гамму інноваційних педагогічних технологій, що, з певною мірою узагальнення, можна класифікувати за такими групами: 

1.   Педагогічні технології на основі особистісної орієнтації педагогічного процессу:

-   Педагогіка співробітництва.

-  Гуманно-особистісна технологія Ш.О. Амонашвілі.

- Система Є.М. Ільїна: викладання літератури як предмету, що формує людину.

-  Технологія вітагенної освіти (А.С. Бєлкін) та ін.

2. Педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів

-   Ігрові технології.

-  Проблемне навчання.

- Технологія інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу (В.Ф. Шаталов) тощо.

3. Педагогічні технології на основі ефективності управління і організації навчального процесу:

-   Технологія С. Лисенкової: перспективно-випереджальне навчання з використанням опорних схем при коментованому управлінні.

- Технологія рівневої диференціації.

-  Рівнева диференціація на основі обов’язкових результатів (В. Фірсов).

-  Культуровиховуюча технологія диференційованого навчання за інтересами дітей (І.Закатова).

- Технологія індивідуалізації навчання (Інге Унт, А. Границька, В. Шадриков).

-   Технологія програмованого навчання.

-  Колективний спосіб навчання (Аю Рівін).

- Групові технології.

-  Комп’ютерні (нові інформаційні) технології навчання.

4. Педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення і реконструювання матеріалу

-   «Діалог культур» (В.Біблер, С. Куганов).

-  Укрупнення дидактичних одиниць (П. Ерднієв).

5. Частково-предметні педагогічні технології

-  Технологія раннього та інтенсивного навчання грамоти (М.Зайцев).

-  Технологія удосконалення загально навчальних умінь в початковій школі (М. Зайцев).

-  Технологія навчання математиці на основі розв’язання задач (Р. Хазанкіна) й т.ін.

6. Альтернативні технології

-   Вальдорфська педагогіка.

-  Технологія вільної праці (С.Френе) тощо.

7. Природовідповідні технології

-  Природовідповідне виховання грамотності (А. Кушнір).

-  Технологія саморозвитку (М.Монтессорі) й т.ін.

8. Технологія розвивального навчання

- Система розвивального навчання Л. Занкова.

- Технологія розвивального навчання Д. Ельконіна - В. Давидова.

-  Системи розвивального навчання зі спрямованістю на розвиток творчих якостей особистості (І.Волков, І.Іванов )

-  Особистісно орієнтоване розвивальне навчання (І. Якиманська).

-  Технологія саморозвивального навчання (Г.Селевко).

9.  Педагогічна технологія авторських шкіл

-  Школа адаптованої педагогіки ( Б. Бройде).

-  Технологія авторської школи самовизначення (А.Тубельський).

-  Школа – парк (М. Балабан).

-   Агрошкола (О.Католіков).

Інновації в освіті учнів, в першу чергу, повинні бути спрямовані на створення особистості, налаштованої на успіх в будь-якій області застосування своїх можливостей. Таким чином, головна мета застосування інноваційних технологій в освітньо-виховному процесі сучасної школи – розвиток в учнів вміння мотивувати дії, самостійно орієнтуватися в одержуваній інформації, формування творчого нешаблонного мислення, розвиток дітей за рахунок максимального розкриття їх природних здібностей, використовуючи новітні досягнення науки і практики.

Розглянемо найбільш поширені в практиці в сучасній початковій школі інноваційні педагогічні технології(інтерактивні технології, ігрові, проблемне навчання, особистністно-орієнтоване , технологія розвивального середовища)

Інтерактивне технології

Інтерактивне навчання -це навчання ,яке відбувається за умови  постійної ,активної взаємодії усіх учасників навчального процесу. Це взаємо навчання (групове. колективне. навчання у співпраці),де і учень, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчального процесу ,розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того ,що вони вміють і знають здійснювати.

Т. Вольфовська підкреслює значення інтерактивних умінь як таких, що забезпечують гармонійне та творче входження особистості в суспільне життя. З огляду на роль інтерактивних умінь для розвитку особистості, сказане вище дає змогу дійти висновку, що вміння можна сформувати під впливом адекватних інноваційних методів і прийомів, які б забезпечили активну участь у навчальному процесі. До таких методів належать інтерактивні методи навчання. Нагадаємо, що «інтерактив» — від англ. inter — «взаємний», act — «діяти».

Г. Сазоненко визначає інтерактивне  навчання як багатомірне явище, оскільки «воно розв’язує одночасно три завдання: навчально-пізнавальне (конкретна дидактична мета), комунікативно-розвивальне (пов’язане із загальним емоційно-інтелектуальним фоном процесу пізнання) і соціально-орієнтаційне (результати якого проявляються за межами навчального часу та простору)».

На думку О. Уварова, актуальність технологій співпраці визначено двома причинами. По-перше, спільна діяльність є основою розвитку демократичного суспільства, до життя в якому необхідно готувати людину з дитячих років. По-друге, технологізація суспільства, розвиток інформаційних засобів відсунули на другий (а можливо, і третій) план такі звичні для дитини види діяльності, як ігри з однолітками, участь у гуртках, де вона могла отримати соціальний досвід життя. Саме тому школа стала основним джерелом для набуття дитиною молодшого шкільного віку інтерактивних умінь.

Сама ж організація інтерактивного навчання передбачає моделювання  різноманітних життєвих ситуацій ,використання рольових ігор. Серед  інтерактивних методів широко викоритовують наступні: коло  ідей, мікрофон, робота в групах, пресс-метод, рольові ігри, акваріум, займи  позицію та інші.

Використання інтерактивного навчання дозволяє значно збільшити  відсоток засвоєної інформації; навчання орієнтоване .на відміну від традиційного ,не тільки на засвоєння знань, але й на розуміння, застосування. аналіз, синтез. оцінювання. Головним джерелом  мотивації є інтерес самого учня . в результаті чого притаманний високий  рівень активності. Учитель виступає як рівноправний партнер учнів, виконує  консультаційні та організаційні функції.

Сучасна методика багата арсеналом прийомів інтерактивного навчання від найпростіших (Мікрофон, Карусель, Робота в парах) до складних (Мозаїка, Мозковий штурм, Аналіз ситуації), а також дискусії, дебати ,імітаційні ігри.

Використання інтерактивних технологій є створення атмосфери  доброзичливості та порозуміння ,навіяти впевненість у своїх  силах ,налаштування на успіх ,зняття з душі дитини почуття страху, зробити  її розкутою, виявити творчі здібності.

Проблемне навчання.

Розвиток розумових здібностей та самостійності мислення лежить в основі розумової діяльності. Самостійність мислення не можна отримати шляхом одностороннього вивчення готової інформації. Тому способів вивчення, звернених до репродуктивного мислення, уваги і пам'яті, недостатньо. Поряд з ними необхідні способи, які спонукають учнів до безпосереднього пізнання дійсності, до самостійного вирішення теоретичних проблем. Таким є проблемне навчання. Ця технологія спрямована в першу чергу на «збудження інтересу». Навчання полягає в створенні проблемних ситуацій, в усвідомленні та вирішенні цих ситуацій в ході спільної діяльності учнів і вчителя при оптимальній самостійності учнів і під загальним напрямних керівництвом вчителя. Проблемне навчання це не абсолютно нове педагогічне явище. Його елементи можна побачити в роботах Сократа, в розробках Ж.Ж.Руссо. Фундаментальну основу проблемного навчання склали ідеї американського психолога, філософа і педагога Дж. Дьюї, який в 1894 році заснував в Чикаго дослідну школу, в ній основу навчання складав не навчальний план, а гри і трудова діяльність. Методи, прийоми, нові принципи навчання, що застосовувалися в цій школі, не були теоретично обґрунтовані і сформульовані у вигляді концепції, але набули поширення в 20-30 роках XX століття.

Проблемне навчання організовується на основі проблемних питань, завдань, завдань і ситуацій.

Проблемне питання - це питання, на який у учня немає заздалегідь готової відповіді. На відміну від звичайного, проблемний питання не передбачає простого згадування і відтворення знань, учневі потрібно самому знайти відповідь.

Проблемна ситуація - це стан розумового утруднення учнів, викликане недостатністю раніше засвоєних ними знань і способів діяльності для вирішення пізнавальної задачі, завдання або навчальної проблеми [5].

Для успішного застосування даного інноваційного методу вчителю необхідно дотримуватися наступних правил: проблемні ситуації повинні відповідати цілям формування системи знань, бути доступним для учнів, викликати власну пізнавальну діяльність і активність. Завдання повинні бути такими, щоб учень міг виконати їх, спираючись на вже наявні знання, але достатніми для самостійного аналізу проблеми і знаходження невідомого [6].

Ігрове навчання    

Ігрове навчання -технологія навчання, яка подобається в будь-якому віці. В Західній Європі в епоху Відродження її реформації Т. Камгіанелла й Ф. Рабле пропагували принцип ігрового навчання. У XV-XVІІ ст. Я. Коменський закликав усі школи перетворити на місця ігор. На його думку ,отримання знань в будь-якій школі може стати універсальною грою ,яка відповідає кожному віку учня. У своїх трудах як особливу форму ігрового навчання рекомендували Ж. Руссо та Ф. Фрабель.

Поняття «гра» в педагогічній літературі трактується досить по-різному. За Г. Селевком гра-це вид діяльності в умовах ситуації, спрямованих на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається та вдосконалюється самоуправління поведінкою.

І. Підласний трактує пізнавальну дидактичну гру - моделювання реальності, знаходження учнями виходу із ситуацій. Дійсно, гра- багатогранне та складне явище ,яке неможливо однозначно трактувати. Навчальна гра має тривалість від кількох хвилин до цілого уроку. Отже , ігрове навчання може використовуватись на різних етапах і в позакласній роботі.

Особливості ігрового процесу навчання:

а) ігрові форми ( рольові ,імітаційні,ділові та ін.) максимально наближають процес навчання;

б) рішення в багатьох іграх приймають колективно ,що розвиває мислення учнів ,комунікативні здібності;

в) під час гри виникає певний емоційний настрій ,завдяки якому активізується навчальний процес;

г) відпрацювання гідної поведінки під час конфліктів.

Етапи роботи під час використання ігрового навчання:

•                   підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст,
•                   розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі,
•                   проводиться інструктування тощо);
•                   безпосереднє проведення гри;
•                   узагальнення, аналіз результатів.

На відміну від розвивальних технологій, ігрове навчання має певні істотні  харак­теристики та сталу структуру.

До основних взаємопов’язаних компонен­тів гри належать (за В. Коваленком, П. Підкасистим):

•                   ігрова задумка;
•                   правила;
•                   ігрові дії;
•                   дидактичні завдання (пізнавальний зміст);
•                   обладнання;

Зміст технології розвивального навчання.

Модель розвивального навчання передбачає реалізацію слідуючих етапів(О.Т.Мороз , В.Л.Омеляненко)

1.               формування в учнів мотивів навчання, позитивного ставлення до нього;
2.               відтворення учнями засвоєного матеріалу;
3.               Оволодіння новою інформацією, що є пізнавальною діяльністю, спрямованою на опанування нових знань та засобів навчальних дій;
4.               Формування вмінь та навичок у нестандартних умовах;
5.               Продуктивна пізнавальна діяльність учнів для формування знань ,умінь та навичок на творчому рівні.

Для того ,щоб досягти цілей учитель при використанні цієї технології повинен:

*створити можливості для учнів самостійно визначати інтенсивність та обсяг;

*працювати з класом;

*дати можливість учням працювати самостійно,допомагати їм лише в оволодінні необхідними методами та навичками;

*підсумковий контроль проводити разом кількома учнями;

*використовувати педагогічно доцільні паузи;

*частіше практикувати колективну форму навчання ,яка реалізується в ході спілкування в парах,коли дитина виступає то в ролі слухача,то в ролі оповідача.:

Інноваційні організаційні форми

Інноваційні педагогічні технології як процес -це-цілеспрямоване ,систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних ,новаторських способів, пройомів педагогічних дій і засобів ,що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети  до очікуваних результатів.(І. Дичківська).

Головна мета застосування інноваційних технологій в освітньо-виховному процесі сучасної школи – розвиток в учнів вміння мотивувати дії, самостійно орієнтуватися в одержуваній інформації, формування творчого нешаблонного мислення, розвиток дітей за рахунок максимального розкриття їх природних здібностей, використовуючи новітні досягнення науки і практики.

Інноваційні методи

Останнім часом найбільш поширеним є такі інноваційні методи:

1.Метод портфоліо - сучасна освітня технологія, в основі якої використовується метод оцінювання результатів освітньої діяльності.

2.Метод проблемного викладу - метод, при якому педагог використовує різні джерела і засоби, ставить проблему, формулює задачу, а потім, показує спосіб вирішення поставленого завдання.

3.Метод проектів - система навчання, під час якої учні набувають знання і вміння в процесі планування та виконання практичних завдань-проектів, що поступово ускладнюються.

4.Науково-дослідна робота учнів, вбудована в навчальний процес - такі роботи виконуються відповідно до навчальних планів і програм навчальних дисциплін в обов'язковому порядку; до даного виду науково-дослідної діяльності учнів відноситься самостійне виконання аудиторних і домашніх завдань з елементами наукових досліджень під методичним керівництвом вчителя.

5.Лекція-візуалізація - при читанні лекції-візуалізації дотримується принцип наочності; лекція являє собою інформацію, перетворену в візуальну форму. Відеоряд, є сприйнятим і усвідомленим, може служити опорою адекватних думок і практичних дій [3]

Отже, до основних інноваційних методів в навчанні можна віднести наступні: метод портфоліо; метод проблемного викладу; метод проектів; науково-дослідна робота; лекція-візуалізація.

Таким чином, освіта за своєю суттю вже є чимось особливим. Застосовуючи дані технології в інноваційному навчанні, педагог робить процес більш повним, цікавим, насиченим. При перетині предметних областей природних наук така інтеграція просто необхідна для формування цілісного світогляду та світосприйняття.

Сучасна освіта повинна озброювати знаннями школярів, формувати потребу в безперервному самостійному оволодінні ними, розвивати вміння і навички самоосвіти учнів. Провідною стає парадигма «освіта через усе життя» [6].

Крім того, кардинально змінюється і інформаційне середовище освітніх установ. Основним елементом навчального процесу стає видобуток знань і вилучення їх із одержуваної інформації.

1.2. Специфіка навчально-виховного процесу малочисельної школи

 

Потреби постіндустріального суспільства орієнтують сучасну малочисельну школу на виховання конкурентоспроможної особистості, на формування її соціально значущих якостей, що дають можливість адаптації і самореалізації сільського випускника. Здатність суб'єкта до саморозвитку та самовдосконалення шляхом свідомого і активного присвоєння нового соціального досвіду стає метою педагогічного процесу  [52, с.46].

Зазначимо, що малочисельна початкова школа - це школа без паралельних класів із невеликим числом учнів. Малочисельна школа (МЧШ), як правило, розташовуються в тих населених пунктах, де немає достатньої кількості дітей для організації початкової школи з повним комплектом класів. Для МЧШ характерною є нерівномірна наповнюваність класів. Є  такі школи, де окремі класи можуть бути відсутні. Поява й поширення цього типу МЧШ обумовлена нерівномірністю розселення людей.

Малочисельні початкові школи вирізняються тим, що вчителів у них менше, ніж класів, тож кожен учитель працює одночасно з декількома класами. При цьому виділяють кілька типів малочисельних шкіл:

- в однокомплектній школі один вчитель навчає дітей всіх класів;

- в двокомплектній навчання ведуть два вчителі, кожен - в двох класах одночасно;

- в трикомплектній школі робота розподіляється вже між трьома вчителями, а саме: двоє ведуть по одному класу, а третій - два класи.

У малочисельних школах є певні переваги.  Найголовніша з них - невелика кількість учнів у школі і мала наповнюваність класів. Якщо правильно користовуватися цією перевагою, то вчитель має чудову нагоду з організації особистісно-зорієнтованого навчально - виховного  процесу, тобто він може «дійти» до кожного учня.

Малочисельна школа - це невеликий різновіковий колектив, в якому створюються поліпшені можливості для виховання старшими молодших. Школа із 20- 30 учнів нагадує велику родину. Відносини між педагогами й учнями тут ближче та тепліше, ніж у великих колективах. Тому виключаються можливості для великого хуліганства й інших правопорушень, характерних для великих школах. Адже кожного тут знають, кожного тут люблять, всі один одному вірять та допомагають.

З іншого боку, невелика кількість учнів може потрактовуватися і як специфічний недолік малочисельної школи. В класах обов'язково повинні бути сильні та здібні учні. Якщо ж клас маленький, то їх може і не виявитися. Тоді і вчитися не буде в кого. Учитель, яким майстром він не був би, не зможе заповнити цю прогалину. Диференціювання учнів по класах за здібностями в такій школі також неможливе [54, с.50].

Як вже було з’ясовано, у малочисельній початковій школі найчастіше працюють один або два вчителі. Такі посади як бібліотекар, завгосп, завідувач не передбачені. Всі функції виконують педагоги.

Учитель малочисельної школи – це широкопрофільний фахівець, майстер на всі руки: в його обов'язки входить все: від глибокої професійної діагностики  і до ремонту приміщення. Школа –  це один і часто єдиний осередок культури в селищі. Школа відкрита завжди і для всіх.

МЧШ відрізняються великою різноманітністю: є серед них крихітні - по 2-3.учня; є й побільше  – на 40-50 учнів; але є і такі, в яких відсутні один чи два класи. В більшості шкіл дуже слабка матеріальна база.

Означені умови визначають специфіку діяльності малочисельних шкіл. Педагогічні закономірності набувають тут неповторного конкретного характеру, що вимагає творчого переосмислення загальних положень і методичних рекомендацій. Це, а також віддаленість малочисельних шкіл від методичних центрів, ставить учителів в умови постійного педагогічного пошуку.

Зауважимо, що основним структурним компонентом початкової малочисельної школи –  є клас-комплект. Це такий клас, яким керує один педагог-класовод. Комплект може складатися із двох, трьох або навіть чотирьох класів.  Тут можливі схеми з'єднання класів в такі комплекти: 1-й і 2-й; 1-й і 3-й; 2-й і 3-й; 1-й, 2-й і 3-й; 3-й і 4-й; 1-й, 2-й, 3-й і 4-й. Складність роботи вчителя-класовода обумовлена тим, що йому потрібно щодня доводиться готувати до 8-12 уроків,  при цьому розподіляючи увагу між двома-трьома класами. Це, зважаючи на нерівномірну наповнюваність класів, суттєво ускладнює роботу, а також тягне за собою щорічну зміну планів навчально-виховної роботи , які не можна використовувати двічі [57, с.2]. 

Але є і плюси – не зв'язаний роботою в паралельних класах та жорсткими термінами вчитель початкової малочисельної школи є вільним з вибором темпу навчання. Якщо він бачить, що дітям важко, то знижує темп, щоб досягти міцності засвоєння. Тут немає другорічників. Якщо ж учень навіть не дуже добре засвоїв програмний матеріал, то його все одно переведуть в наступний клас. Прогалини у знаннях він ліквідує, тоді коли цей самий матеріал будуть проходити учні з молодшого класу. Багаторазове повторення, що забезпечує малочисельна школа, – важливий спосіб зміцнення знань.

Ефективність роботи початкової малочисельної школи визначається загальними і конкретними умовами. Перші вказують на принципову можливість досягнення високого результату навчально-виховного процесу, а другі пов'язані із організацією та проведенням уроків, позакласної і виховною роботи.

Загальні умови наступні:

- віддаленість школи (це обмеженість можливості прийому телепрограм, підвищення кваліфікації вчителів, методичної й інспекторської допомоги і т.д.);

- матеріальні ресурси (наявність пришкільного ділянки, приміщення, навчальні посібники, підручники, меблі, технічні засоби навчання і т. ін.);

- економічні ресурси (як приклад, наявність грошових коштів для оплати енергоносіїв та т. п.);

- санітарно-гігієнічні фактори (відповідність навчальних та інших приміщень певним вимогам: освітлення, температура, розмір меблів і т. д.);

- екологічні умови (перш за все – місце розташування школи).

Перераховані умови мало залежать від вчителів. Адже вони фактично задають ті ж принципові можливості, які визначать рівень роботи  школи.

До конкретних умов відносяться:

-  раціональне об'єднання класів у комплекти;

-  правильність складання розкладу уроків;

-  вибір ефективного методу навчання, виховання, правильне поєднання їх в технологічний процес;

-  визначення доцільної структури уроку відповідно до поставленої мети;

-  оптимізація змісту уроку;

- правильність поєднання урочної та позаурочної форми навчально-виховної роботи;

- раціональність в чергуванні самостійної роботи учнів з роботою під керівництвом вчителя;

- формування в учнів вміння вчитися і самостійно здобувати знання;

- раціональність використання наочності на різних етапах отримання знань та формування умінь;

- науково-діагностичний розвиток, рівень навченості і вихованості школярів [59, с.50];

- систематичний контроль знань, умінь, заснований на принципах гуманістичної педагогіки;

-  розумне керівництво різновіковими об'єднаннями дітей;

-  застосування технічних засобів навчання;

-  використання особистісно орієнтованого навчання та виховання.

Перелічені умови є тим мобільним аспектом організації навчально-виховного процесу, що цілком залежить від керівництва малочисельної школи і кожного вчителя зокрема [62, с.192].

Розберемо фактори, що напряму визначають можливості вчителя щодо використання тих чи інших освітніх технологій, у тому числі інноваційних. До них віднесемо особливості поєднання (комбінація) класів у комплекті та складання розкладу.

До з'єднання класів в комплекти виходять з того, скільки:

- класів;

- в кожному з них учнів;

- вчителів в школі.

Але якщо в школі лише один вчитель, варіантів не може і бути: він об'єднує всі класи в один комплект. Якщо ж два-три вчителі, то вони можуть створювати комплекти, в яких керуються такими міркуваннями:

1) рівне число учнів;

2) особисті схильності;

3) педагогічна доцільність.

Враховуються також:

1) складність програми в кожному класі;

2) рівень підготовленості учнів;

3) досвід і кваліфікація педагога;

4) наступність у роботі (зберегти її чи, навпаки, не брати до уваги);

5) навантаження, яке мав класовод у попередньому році;

6) розмір класної кімнати та ін. [64, с.34]

У будь-якій комбінації класів є свої плюси та мінуси. Наприклад, якщо в одному комплекті з'єднані 1-й і 3-й класи, то в першому півріччі вчитель більше уваги приділяє 1-му класу. І лише тоді, коли першокласники «зачитають», він  може переключитись на 3-й клас. Такий комплект кращий: вже на кожному уроці майже половина часу третьокласники мають змогу працювати самостійно, адже вони вже достатньо володіють загальнонавчальними та спеціальними вміннями.

При складанні розкладу навчальних занять також використовуються разні підходи.

По-перше, можливе поєднання уроків по одному предмету, тобто  однопредметні уроки. Наприклад,коли учитель планує перший урок математики в 1 і 3 класах, другий урок - українську мову в 1 і 3 класах;

По-друге, поєднання різних предметів на один урок (різнопредметні уроки).  Наприклад, перший урок – математика (1 кл.) і українська мова (3кл.), другий урок – українська мова (1 кл.) та математика (3 кл.). [66, с.57]

Які  ж предмети доцільно з'єднувати у розкладі – однакові або різні?

Якщо об'єднують однакові предмети, то вчителеві легше планувати урок, переключаючи увагу учнів із одного виду занять на інший. При даному поєднанні можна проводити уроки на одну і ту ж тему, зокрема, уроки читання, фізкультури, природознавства, праці, музики. При різнопредметному плануванні варто враховувати специфіку навчальних дисциплін. Так, уроки читання найчастіше об'єднують із уроками мови.  Проводити одночасно заняття із математики й мови у двох класах дуже складно. Лише в одному класі слід проводити уроки природознавства, математики, мови. Для всього комплекту доцільно планувати уроки фізкультури, музики, праці, також екскурсії, роботу на пришкільній ділянці.

Перевага комплекту 1-2 класів - можливість проведення загальних однотемних уроків. При цьому краще здійснюється спадкоємність навчання та задовольняється потреба учнів приблизно одного віку у спілкуванні. Але є і недоліки. Один з них - мимовільне завищення вимог у 1-му класі та зниження їх у 2-му. Практично учні обох класів опановують однієї і тієї ж програми на одному і тому ж рівні.

Розклад уроків залежить від того, які класи-комплекти утворені. У суміжних класах (1-2, 2-3, 3-4) доцільно з'єднуватиме однакові предмети. У комплектах 1-3, 2-4, 1-4 є можливість і інших поєднань.

Тут однакових предметів мало, адже навчальні плани цих класів істотно відрізняються. Складаючи розклад, потрібно керуватись встановленими вимогами, які в даному випадку ніяких винятків не мають. Враховуватиметься насамперед річна, тижнева та добова динаміки працездатності дітей. Послідовність уроків протягом тижня й дня обумовлюється фізіологічними особливостями молодших школярів. Найбільше продуктивні дні - вівторок і середа, а уроки - другий і третій. Тому в ці дні та години в розкладі повинні стояти найважчі предмети. Протягом тижня за допомогою уроків, які потребують менших зусиль від учнів, - малювання, музики , фізкультури, праці - вчитель може керуватись динамікою працездатності, щоб не допустити перевтоми [68, с.177].

Успіх уроку в малочисельній школі залежить від поєднання пояснення вчителя та самостійної роботи. Пояснення має бути коротким за рахунок меншої кількості пояснювальних прикладів і додаткових міркувань. Воно повинно розкрити головне, основне положення, від якого залежить і характеристика всього матеріалу. Учитель зосереджує увагу на тому, щоб здобувачі освіти зрозуміли систему нового навчального матеріалу.

Після пояснення вчитель дає коротку інструкцію про те, як правильно потрібно виконувати самостійну роботу. Перевіряє готовність школярів до роботи і  тільки потім переходить працювати із іншим класом. Тут він також  має провести пояснення, зосереджуючи увагу на головні аспекти в системі нового матеріалу, і дає самостійну роботу. Так, змінюючи види робіт, контролюючи процес виконання самостійної роботи,  учитель веде уроки.

При організації навчально-виховного процесу слід пам'ятати, що особливої уваги потребують першокласники.  Рекомендований наступний розпорядок. Перші два уроки по 30 хв. проводяться для першокласників окремо. Наступні два уроки по 40 хв. – разом із іншими класами. Останні, якщо у них є необхідність, тривають по 35 хв. А вже з другого півріччя, коли першокласники починають працювати самостійно, можна і  зменшити час занять з ними та звернути більше уваги на інший клас. Навіть найдосконаліший розклад потребує корекції протягом року. За цей час відбуватимуться зміни, які обов'язково повинні бути враховані [70, с.7].

Перелічені вище особливості організації навчально-виховного процесу малочисельної початкової школи визначають фактори застосування у ній інноваційних технологій, і негативні, і позитивні. Так, до ускладнюючих факторів можна віднести:

1.               Слабку матеріальну базу.
2.               Територіальну віддаленість, що створює трудноці у координуванні впроваджень інновацій.
3.               Нестачу кваліфікованих педагогічних кадрів.

До факторів, які можна визначити як сприятливі, віднесемо:

1.               Екологічні умови та близькість до природного оточення.
2.               Більш тісний зв’язок сільської школи із соціальним середовищем.

До факторів, які можуть бути потрактовані і як негативні, і як позитивні, можна віднести:

1.               Низьку наповнюваність класів (що часто виключає можливість диференціації класу на групи, а також створює проблеми у дослідженні ефективності впровадження інноваційних технологій; з іншого боку – створює сприятливі умови для здійснення індивідуального підходу до кожного учня,  дозволяє швидко виявити зміни в освітній системі).
2.               Великий обсяг самостійної роботи, що її вимушені виконувати школярі (від 43 до 84% навчального часу, що значно перевищує нормативи. Це, з одного боку, призводить до швидкої втомлюваності учнів, а з іншого – створює умови для більш активного розвитку пізнавальних процесів).
3.               Поєднання в одному уроці різних предметів і тем (з одного боку, це відволікає учнів, з іншого – створює підстави для інтеграції змісту навчального матеріалу).
4.               Поєднання в одному навчальному просторі учнів різного віку (з одного боку, відбувається «усереднення» у рівні подачі матеріалу та його темпі, з іншого – природна диференціація за рівнем знань,  а також часткова компенсація раніше не засвоєних знань та умінь).
5.               Неповторність поєднання умов кожної школи (з одного боку, це означає зниження універсальності використання педагогічних технологій, а з іншого – дозволяє перевірити їх адаптивність) [19, c.23].

Відтак, можемо зробити висновок, що при запровадженні будь-яких інновацій у навчально-виховний процес малочисельної школи варто максимально використовувати позитивні чинники і долати вплив негативних, а також враховувати наявні специфічні особливості, що можуть стати джерелом реалізації інноваційного потенціалу сільської малочисельної школи.

 

Висновки до розділу 1

 

Виходячи з вищезазначеного, можемо зробити певні висновки.

Завданням технології як науки є виявлення сукупності закономірностей з метою визначення та використання на практиці найбільш ефективних, послідовних освітніх дій, що вимагають менших витрат часу, матеріальних та інтелектуальних ресурсів для досягнення будь-якого результату. Технологія - не застигла схема, у яку вмонтовується педагогічний процес, а результат глибоко продуктивно творчої праці з оцінки й гармонізації багатьох чинників, які визначають ефективність процесів навчання й виховання

У той самий час використання технологій у навчально-виховному процесі не позбавлено й недоліків. Так, багато навчальних програм не перекладено на українську мову, для вчителя мало методичних розробок з застосуванням інноваційних технологій, скаладність організації уроку з усім класом. Поряд з цим необхідні способи, які спонукають учнів до безпосереднього пізнання дійсності, до самостійного вирішення теоретичних проблем. Таким є проблемне навчання, яке полягає в створенні проблемних ситуацій, в усвідомленні та вирішенні цих ситуацій в ході спільної діяльності учнів і вчителя при оптимальній самостійності учнів і під загальним напрямних керівництвом вчителя. Проблемне навчання - це не абсолютно нове педагогічне явище.

Будь-який педагог, і, зокрема, вчитель початкових класів має бути обізнаним і орієнтуватися в широкому спектрі педагогічних інновацій, адже саме вони якнайкраще відповідають реаліям і потребам сьогодення. При цьому, обираючи ту чи іншу технологію, слід керуватися не лише власними уподобаннями та особистим баченням, але й враховувати особливості того чи іншого освітнього середовища, здійснювати глибокий та всебічний аналіз наявної реальної ситуації. Тож, в розрізі теми дослідження, з цього випливає необхідність з'ясування специфіки навчально-виховного процесу малочисельної школи.

Початкові малочисельні школи відіграють істотне значення в реалізації права кожної дитини на отримання освіти. Зважаючи на наявність невеликої кількості учнів, в умовах початкової малочисельної школи для проведення занять учні двох або декількох класів об'єднуються в комплекти. Згідно з навчальним планом, перелік досліджуваних навчальних предметів і кількість тижневих годин, що відводяться на їх засвоєння в початкових класах, неоднакові. Це диктує необхідність одночасного проведення в малочисельній школі різнопредметних уроків для учнів двох або декількох класів, що сприяє міжпредметної інтеграції змісту навчального матеріалу.

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПОЧАТКОВІЙ МАЛОЧИСЕЛЬНІЙ ШКОЛІ

 

2.1. Педагогічний потенціал використання інноваційних технологій у початковій малочисельній школі

Роль малочисельних шкіл багато в чому визначається демографічними, економічними і політичними умовами життя конкретної країни або її регіону. Одночасно з цим значний вплив на малі школи має істотно підвищений рівень розвитку освітніх методик, в тому числі на основі нових інформаційно-комунікаційних розробок. Все це, очевидно, може сприяти виявленню нової позитивної ролі малочисельної школи в цілому і, безсумнівно, є актуальним для вирішення її проблем [73].

Введення Нової української школи (НУШ) кардинально змінило завдання, що стоять перед молодшими школярами. Якщо раніше головною метою школи вважали передачу учням передбаченого програмою обсягу знань, умінь і навичок, то тепер пріоритетними стають: розвиток здібностей учня самостійно ставити навчальні цілі, самостійно проектувати і оцінювати шляхи їх реалізації, контролювати і оцінювати свої досягнення. Все це ув'язується в новому стандарті з формуванням універсальних навчальних дій, які можуть бути сформовані на всіх уроках [6].

Реалізація цих завдань, висунутих НУШ, також вимагає пошуку шляхів підвищення якості знань учнів початкових малочисельних шкіл.

Проаналізувавши наукові джерела, а також власний педагогічний досвід, зазначимо, що застосування інноваційних технологій в малочисельній школі має і свої плюси, і свої мінуси (окремо для учня та вчителя).

Плюси для учня:

1. Доброзичлива атмосфера.

2. Підвищена увага вчителя.

3. Можливість співпраці з учителем.

4. Постійний зворотній зв'язок [76, с.55].

Мінуси для учня:

1. Необхідність бути в постійній готовності до відповідальності.

2. Обмеженість спілкування та несформований колектив.

3.Надмірна відкритість навчальної роботи (немає можливості побути наодинці з самим собою).

4. Неминучий контроль.

 Плюси для вчителя:

1. Інтенсивне педагогічне спілкування з учнями.

2. Можливість індивідуалізації навчальної діяльності.

3. Повнота навчального контролю.

4. Можливість діагностики причин труднощів у учнів і своїх помилок.

5. Довірчі відносини зі школярами [78, с.59].

Мінуси для вчителя:

1. Необхідність щодня готуватися до уроків з різних предметів в різних класах.

2. Обмежена можливість використання фронтальних, групових і колективних форм уроку.

3. Залежність від конкретних умов (не прийшов сильний учень - весь план роботи потрібно міняти «на ходу»).

Початкові малочисельні школи відіграють істотне значення в реалізації права кожної дитини на отримання освіти. Як уже було зазначено, зважаючи на наявність невеликої кількості учнів, в умовах початкової малочисельної школи для проведення занять учні двох або декількох класів об'єднуються в комплекти. Згідно з навчальним планом, перелік досліджуваних навчальних предметів і кількість тижневих годин, що відводяться на їх засвоєння в початкових класах, неоднакові. Це диктує необхідність одночасного проведення в малочисельній школі різнопредметних уроків для учнів двох або декількох класів, що сприяє межпредметній інтеграції змісту навчального матеріалу [74, c.1].

Аналіз практичного досвіду показує, що багато вчителів малочисельних початкових шкіл при проведенні різно-предметних уроків в двох або декількох класах дублюють схему в основному комбінованого уроку з окремими темами і завданнями для кожного класу, ігноруючи при цьому можливості інтеграції змісту цих предметів [5].

Ці обставини наштовхують на необхідність посилення в умовах малочисельної школи не тільки внутрішньо-предметної, а й межпредметной інтеграції, чому і сприяє організаційно-педагогічна структура такої школи.

Зауважимо, що технологія інтегрованого навчання – це процес взаємодії двох або більше систем з метою створення нової, яка набуває нових властивостей через зміну властивостей та зв’язків її елементів.

В основі інтегрування змісту освіти лежить ідея використання в процесі навчання внутрішньо-предметних і міжпредметних зв'язків.

Американський педагог Дж.Гіббоне вважає, що інтегрувати - це поєднання частин систем таким чином, щоб результат об’єднання в сумі перевищував їхнє значення до взаємодії [15, c.30].

В. Бондар розглядає дане поняття в загальнонауковому аспекті, визначаючи його природне протиставлення поняттю диференціація та наголошуючи на високому рівні системності, тобто це процес ущільнення ,взаємопроникнення, який проявляється через єдність з протилежним йому процесом розмежування, диференціації [8, c.22].

На думку І. Козловської - це процес взаємодії, об’єднання, взаємовпливу, взаємозближення, відновлення єдності двох чи більше систем, в результаті чого є утворення нової цілісної системи, яка набута новими властивостями вже між оновленими елементами системи [24, c.33].

Застосовуючи у навчальному процесі інтегрованих технологій та інтерактивних форм і методів навчання формує навички і вміння учнів,створення атмосфери співробітництва, взаємодії між учнями.

Опитування  вчителів показують зростання інтересу до вивчення предметів, викладання яких ґрунтується на міжпредметних зв’язках. З практичної діяльності з’являються такі форми інтегрованого навчання: урок і його різновиди, семінари, лекції, факультативи, практичні заняття, екскурсії і т.д.. Важливим фактором використання даного методу у навчально-виховному процесі є і формування таких компетенцій як: інформаційний (робота з ТЗІ, вміння самостійно підбирати необхідний матеріал); комунікативний(вміння вислухати, спілкуватись, працювати в групах), ціннісно-смисловий (розуміння мети уроку та важливості вивчення теми). Інтегровані уроки можуть бути фрагментними та цілісними, але частіш за все проводяться фрагментні інтегровані уроки по причині того, що є неспівпідання навчальних тем з різних навчальних предметів за часом їх вивчення [23, с.239].

Вчителі спільно визначають тему, мету, завдання уроку, спільні для обох предметів й специфічні для кожного. Урок проводити доцільніше лише за умови наявності спільної мети. Фактичний та дидактичний матеріал добирається відповідно до теми, задачі та типу уроку [72, с.164].

Акцент робиться на самостійну пізнавальну діяльність учнів, створення проблемної ситуації враховуючи логіку навчальних дисциплін.

Необхідні наступні умови для ефективного проведення інтегрованих уроків:

А) обов’язково враховувати вікові психологічні особливості учнів;

Б) правильне визначення об’єкту визначення, ретельний відбір змісту уроку;

В) продумане поєднання індивідуальних, парних та групових форм роботи;

Г) висока якість професійної підготовки вчителя, що забезпечує творчу співпрацю вчителя та учнів при підготовці уроків.

Практична робота показує плідність інтеграції, удосконалення такого підходу до навчання та виявляє перспективи подальшого розвитку [69,с.10].

Серед методів навчання мають домінувати методи навчання у русі, інтерактивні тощо. Навчальна взаємодія  учнів має розширюватись поступово: у 1-2 класах - це переважно робота в малих групах та парах, у 3-4 класах – групова та командна робота. Необхідно використовувати способи поступового запам’ятовування у процесі роботи. Для цього вчителем організовується робота з таблицею множенння, з пам’ятками, схемами тощо. Тут можна використати дидактичні ігри, що ґрунтуються на активізації кінестичного каналу сприйняття інформації (класики,пальчикові ігри та ін.) [69, с.50].

       Інтегровані уроки мають більші можливості здійснення міжпредметних зв'язків. Метою уроків, побудованих на інтеграції змісту, є осмислене сприйняття навколишнього, приведення знань у певну систему, пробудження фантазії і інтересу учнів, розвиток у них позитивно-емоційного настрою.

Таким чином, періодизація матеріалу, інтегроване засвоєння знань в останні роки стає одним з важелів підвищення ефективності засвоєння навчального матеріалу молодшими школярами, яке сприяє формуванню у них цілісної картини світу. Інтеграцію навчального матеріалу на уроці з різних предметних областей можна назвати вищим ступенем здійснення міжпредметних зв'язків.

Як уже було з’ясовано, в основі інтегрованого навчання лежить система уроків, метою якої є об'єднання знань з різних предметів і розкриття їх сутності за допомогою організації синтезованого сприйняття учнями досліджуваного матеріалу. Якщо вчителю, який працює в звичайних початкових класах загальноосвітньої школи, для інтегрованого подання досліджуваного матеріалу необхідно створювати спеціальні умови, то вчителю малочисельної школи на різнопредметних уроках в класі-комплекті залишається добре підготуватися до інтегрованого уроку, в якому широко використовуються відомості з різних галузей знань і глибоко здійснюється принцип міжпредметних зв'язків [67, с.4].

Ми схильні погодитися з думкою вчених про те, що психофізіологічне обґрунтування механізму оволодіння знаннями і процесу їх інтеграції можливо на основі двох психологічних концепцій, а саме теорії поетапного формування розумових дій (П. Гальперін, О. Леонтьєв, Н. Тализіна) і асоціативно-рефлекторної природи розумової діяльності (Е. Кабанова-Меллер, Н.  Менчинська, Ю.  Самарін). При цьому слід підкреслити, що в концепції Н. Тализіної «Утворення понять шляхом практичного оперування — є ефективним лише в тих випадках, коли можна відразу у процесі засвоєння знань застосувати їх на практиці» [71, с.164-166].

Умови малочисельної школи створюють певні можливості для комплексного формування пізнавальних універсальних навчальних дій молодших школярів. Тут створюються умови інтегрованого засвоєння знань як наслідок інтеграції умінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності. Так, для проведення хоча б певної частини уроків в малочисельній початковій школі доводиться об'єднувати по два різних предмета. Кожен урок, незалежно від теми, набуває забарвлення інтеграції. При цьому вчителю доводиться не лише знаходити дотичні елементи змісту, але й враховувати, щоб спосіб його подання відповідав віковим особливостям дітей, рівню розвитку їх пізнавальних можливостей. Постійно необхідно вчити дітей бачити зв'язок між явищами природи і повсякденним життям [69, с.18].

Треба зауважити, що дуже важливою умовою інтеграції, як вказується в наукових дослідженнях, є побудова навчального матеріалу на основі підпорядкування його єдиної мети і функції. При інтегрованому навчанні молодших школярів з'являється можливість показати світ у всьому його різноманітті з залученням різних знань: літератури, музики, живопису, що істотно сприяє емоційному розвитку особистості дитини та формуванню у нього творчого мислення. Методика організації інтегрованого уроку забезпечує діяльність вчителя і учня на рівні суб'єктних відносин, в результаті яких виникають можливості для спільної творчості і саморозвитку учасників освітнього процесу [7].  

Проведений нами аналіз діючих програм для початкової школи з різних предметів навчального плану свідчить про те, що вони цілком забезпечують можливості ефективного використання процесу інтеграції змісту освіти і, як наслідок, формування інтегрованих знань молодших школярів [63, c.23].

       Як зазначає С.Логачевська, уроки, що включають міжпредметні знання, можуть ефективно сприяти формуванню загальнонавчальних умінь і навичок при дотриманні певних дидактичних умов їх проведення, як-от:

1.               Включення інтегрованих уроків в тематичні та поурочні плани на основі координації змісту.
2.               Конкретизація навчальних завдань з використанням інтегрованих знань.
3.               Послідовне формування навчальних дій на уроках із загальним змістом.
4.               Раціональне використання різноманітних засобів, що сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів [30, с.28].

 Інтегровані знання можуть включатися в урок у вигляді фрагмента, окремого етапу на протязі всього уроку. Таким чином відбувається перенос і узагальнення знань, відбуваються розумові процеси аналізу і синтезу, формуються «комплекси фактів» як стадії у розвитку загальнопредметних понять.

На інтегрованих уроках в малочисельній школі, як правило, вирішуються дидактичні завдання двох (а іноді і більше) навчальних предметів. В ході підготовки і проведення такого уроку з метою більш ефективного формування загальнонавчальних умінь варто дотримуватись певних вимог до їх планування та організації:

1.               попереднє ґрунтовне знайомство педагогів школи із психологічними і дидактичними основами протікання інтеграційних процесів у змісті освіти;
2.               аналіз діючих програм та виокремлення в них подібних тем або тем, що мають певні загальні аспекти;
3.               визначення зв'язків між подібними елементами знань в темах, що були відібрані [26, с.34 ].

       Зауважимо, що структура інтегрованих уроків у класах-комплектах вимагає особливої ​​чіткості і стрункості, продуманості і логічної послідовності, взаємозв'язку досліджуваного матеріалу з різних предметів на всіх етапах навчальної діяльності. Це може бути успішно вирішено за рахунок більш компактного, сконцентрованого і чіткого використання навчального матеріалу робочої програми, а також за допомогою підключення деяких сучасних способів організації навчального процесу.

       Ефективність інтеграції, на наш погляд, залежить від багатьох чинників. Це поєднання навчальних предметів і досліджуваних тим, рівень підготовки вчителя, що включає відбір змісту, методів, прийомів роботи тощо. На нашу думку, найбільш вдалі для інтеграції в початковій малочисельній школі такі предмети, як читання - українська мова, читання – природознавство, читання – образотворче мистецтво – музика, природознавство – праця – математика. При цьому, звичайно ж, треба враховувати кількість тижневих годин, відведених навчальним планом для вивчення цих предметів. Крім того, не всі теми і розділи навчальної програми початкової школи можна і потрібно інтегрувати [25, c.23].

Ми погоджуємося з думкою Г. Ісаєва, що успішна реалізація інтегрованого навчання в малочисельній початковій школі може відбуватися:

- за допомогою повного або часткового злиття навчального матеріалу в єдиному курсі;

- за допомогою організації комплексних навчальних і позанавчальних занять;

- за допомогою організації міжпредметних занурень;

- за допомогою використання в освітньому процесі інтегруючих навчальних програм і повної побудови навчального процесу на основі ідей інтеграції [18, с.4].

Таким чином, вивчивши особливості інтегрованого навчання молодших школярів в умовах малочисельної школи, ми можемо сказати, що там закладено великі потенційні можливості формування пізнавальних навчальних умінь, що мають першорядне значення в осмисленні і засвоєнні програмного матеріалу. Об'єднання різних навчальних предметів і інтегрований розгляд їх змісту в різновіковому колективі класі-комплекті малочисельної школи є об'єктивною необхідністю, продиктованою структурою даного типу освітньої організації. У специфічних умовах малочисельної початкової школи інтегроване навчання сприяє більш ефективному засвоєнню молодшими школярами навчального матеріалу, позитивно впливає на формування психологічного мікроклімату в школі в цілому.

Зазначимо, що значний обсяг самостійної роботи, виконуваний учнями початкової малочисельної школи, є фактором, який може впливати на якість їх освіти і негативно, і позитивно. Негативний вплив пояснюється перевтомою дітей, що супроводжується зниженням їх мотивації і «пізнавального тонусу» взагалі. Тим часом, за вмілої організації самостійної роботи школярів, вона надає виключні можливості розвитку самостійності, активності, ініціативного творчого мислення та самовираження. Переліченим потенціалом, на наш погляд, володіють проектні технології навчання.

Проектна технологія -це проектна форма навчання,яка використовується на окремих уроках, у додатковій освіті.Заняття в цій формі вже не відкидають систематичність засвоєння знань,тому що ця діяльність включатиметься в зміст проекту.

Основною цінністю проектної технології навчання є відображення того,що вона має орієнтувати учнів на створення певного інтелектуального або матеріального продукту, та не вказує на просте визначення певної теми [3, c.23].  

 Метою проектної технології є актуалізація та здобуття нових необхідних знань, порада з учителем та між собою учнів, виконання індивідуально або в групах, пізнавальної, конструкторської, дослідницької чи іншої роботи.

Навчальний проект – це одна із форм організації занять, що передбачає характер діяльності всіх учасників в комплексі, спрямовує на отримання освітньої продукції за певний проміжок часу.

Мета навчального проектування- це створення вчителем під час навчального процесу слідуючих умов, в результаті яких має бути індивідуальний досвід проектної діяльності учнів.

Основними завданнями є:

-навчання учнів самостійності здобуття знань, засвоєння їх для розв’язання нових практичних та пізнавальних завдань;

-формування умінь користування дослідницькими прийомами, тобто збирання потрібної інформації, вміння аналізувати з різних точок зору, вміння висовувати різні гіпотези та вміння робити висновки:

- сприйняття розвитку комунікативних навичок, виконання різних соціальних ролей.

Організаційними аспектами проекту є :

А ) дослідницька робота над проектом, яка моделює роботу в тій чи іншій організації;

Б ) проект має бути важливим до найближчого оточення учнів, знайомих, батьків;

В ) розроблення проекту має бути за ініціативою учнів;

Г ) проект має педагогічне значення : учні набуватимуть нових знань, будуватимуть стосунки, опановуватимуть необхідні способи дій та мислення.

В процесі організації навчального проектування вчитель має виконувати такі функції:

• Допомагати учням в пошуку необхідного їм у роботі над проектом;
• Сам стає джерелом інформації;
• Координує процес роботи та підтримує і заохочує учнів;
• Постійно підтримує роботу учнів над проектом [37, c.27].

Отже, проектні технології розвивають в учнів пошуково-дослідницьку, технологічну й інформаційну компетенції, формують креативність, стимулюють інтелектуальній активності, розвивають комунікативні вміння, допомагають формуванню міжпредметних зв'язків, навчають користуватись інформаційно-телекомунікаційними технологіями під час роботи, допомагають оволодіти навичками роботи в групі та формують соціальну мобільність [75 , с.16]

Крім того, все це підвищує мотивацію учнів, оскільки в даному випадку вивчення мови стає не ціллю, а засобом створення кінцевого продукту діяльності [77, с.21]

Учитель вже в початковій школі повинен демонструвати на уроці різні стратегії навчання, щоб сформувати здатність особистості вчитися все життя. У педагогічній діяльності з початкового навчання можна практикувати особистісно-орієнтований підхід, який можна реалізувати через впровадження компетентнісно-орієнтованого навчання, інформаційно-комунікативних, ігрових, здоров'язберігаючих технологій, педагогіку співробітництва, розвиваючого навчання.

Здоров'язберігаючі технології – це поняття об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу для  формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

Під здоров’язберігаючими технологіями вчені (Т.Бойченко, О.Ващенко, І.Волкова, С.Вальянська, В.Олійник, Л.Піроженко, О.Пометун, Г.Селевко) пропонують розуміти:

- сприятливі умови навчання дитини у школі (відсутністю стресових ситуацій, адекватністю вимог, методики навчання та виховання);

- оптимальність організації навчального процесу (відповідність до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

- раціонально організований та повноцінний  руховий режим.

Зазначаємо, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій  має відповідати використанням медичних (фізкультурно-оздоровчих, медико-гігієнічних, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій і технологій забезпечення безпеки життєдіяльності [79, c.56].

Суть здоров’язберігаючих й здоров’яформуючих технологій формується в комплексній оцінці умов виховання та навчання, що дозволяють зберігати наявний стан учнів, формування більш високого рівня  їхнього здоров’я, навичок здорового способу життя, здійснення моніторингу показника індивідуального розвитку, передбачати  можливі зміни здоров’я і проведення  відповідні психолого-педагогічних, корегувальних, реабілітаційних заходів з метою забезпечення успішності навчальної діяльності й її мінімальної фізіологічної “вартості”, поліпшенню якості життя суб’єктів освітнього середовища. (Т. Бойченко) [7, с.1]

Проаналізувавши  класифікації існуючих здоров’язберігаючих технологій, О. Ващенко виокремив такі типи [9]:

1. здоров’язберігаючі – це технології, які створюють безпечні умови для перебування, навчання і  праці в школі й ті, які вирішують завдання раціональної організації виховного процесу , відповідність навчального і фізичного навантажень можливостей дитини;
2. оздоровчі – дані технології спрямовані на вирішення завдань для зміцнення фізичного здоров’я учнів та  підвищення потенціалу  здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, гімнастика, масаж, фітотерапія, аромотерапія, загартування, музична терапія;
3. технології навчання здоров’ю - це  гігієнічне навчання, формування життєвих навичок,  статеве виховання, профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами. Технології реалізуються дякуючи включенню відповідних тем з предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;
4. виховання культури здоров’я – це виховання у учнів особистісних якостей, що сприяють збереженню й зміцненню здоров’я, формування уявлень про здоров’я як цінність, посилень мотивації на дотримання здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини [10. с.4]

Зазначаю, що поняття «здоров’язберігаюча»  відноситься до будь-якої педагогічної технології,  процес реалізації якої створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів і вчителів. Будь-яка педагогічна технологія повинна бути здоров’язберігаючою.

Знання, володіння та застосування здоров’язберігаючих технологій є важливою складовою професійної компетентності сучасного вчителя. Педагог у тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, практичними психологами, соціальними педагогами, медичними працівниками та соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні та зміцненню здоров’я дітей, спроможності створенню здоров’язберігаючого освітнього середовища, центром якого буде – Школа сприяння здоров’ю [12, с.35].

Здоров'язберігаючі технології можуть застосовуватися як в урочній діяльності, так і в позакласній роботі. Формування відповідального ставлення до свого здоров'я - необхідна умова успішності сучасної людини. Здоров'язберігаючий підхід необхідний на всіх етапах уроку, оскільки передбачає чітке чергування видів діяльності.

В уроки, позакласні заходи по предмету можна включати гімнастику, гімнастику для слуху, танцювально-ритмічні паузи (під музику), фізкультхвилинки, рухово-мовні вправи, точковий масаж і самомасаж, оздоровчі ігри на перервах, вправи на релаксацію. Фізкультхвилинки можна вибирати в залежності від переважної діяльності на уроці: Якщо переважний вид активної діяльності, то використовуються вправи для зняття загального або локального стомлення, вправи для кистей рук; якщо читання - гімнастику для очей; слухання, говоріння - гімнастику для слуху, дихальну гімнастику.

Такі вже згадані нами особливості малочисельної школи, як низька наповнюваність класів, а також тісний зв’язок сільської школи із соціальним середовищем, на наш погляд, сприяє широкому впровадженню в навчально-виховний процес особистісно-орієнтованих педагогічних технологій. Зазначимо, що суть цієї групи технологій нами було розкрито у п.1.1. Тож, перейдемо до розкриття потенціалу та особливостей застосування особистісно зорієнтованого навчання і виховання саме у малочисельній школі [20, с.25].

При застосуванні технології особистісно-орієнтованої спрямованості можна використовувати різноманітні форми та методи, поєднуючи їх із методами інтерактивного, проблемного, проектного навчання, ігровими технологіями тощо (проблемний метод, індивідуальний і диференційований підхід в навчанні, робота в групах, парах, робота з портфоліо; урок - дискусія, урок - гра, урок - КВК, урок - бесіда, урок - екскурсія, інтегрований урок, урок - концерт, урок - спектакль, урок – роздум тощо).

Так, проблемне навчання можна використовувати на етапах повідомлення теми і цілей уроку і самостійної роботи учнів, створюючи проблемну ситуацію на уроці - здивування, утруднення.

Приклад. Урок української мови. На дошці написано слово «мухоловка». Потрібно виділити в слові корінь. Виникають різні думки. На основі словотвірного аналізу діти приходять до нового способу виділення кореня (в складних словах).

Приклад. Урок математики. Хлопчик записує математичні вирази до завдань:

1) до 2 додай 5 і множ на 3;

2) до 2 додай 5, помножене на 3. У нього вийшли ось такі записи: 2 + 5 * 3 = 21 2 + 5 * 3 = 17. Знайди помилку в записах.

Вірний варіант: (2 + 5) * 3 = 2, 2 + 5 * 3 = 17

Щоб у школяра не пропав інтерес до навчання, дуже важливо організувати індивідуальний підхід: вчити працювати самостійно, розвивати уяву, творче мислення, вміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проявляти ініціативу, диференціювати свої інтереси, раціонально використовувати час. Перевага індивідуальної форми навчання в тому, що є контакт з учнем і завжди можна виправити помилки і відзначити успіхи. Індивідуальні можливості дозволяють глибше вивчити особливості особистості учня і його пізнавальні інтереси [27, c.3].

Під індивідуальною самостійною роботою (с/р) слід розуміти таку, яка передбачає виконання індивідуалізованих завдань і виключає співпрацю учнів. Кожен працює над своїм завданням. Різні діти - різні завдання, як правило, 2-3 рівня. Організувати самостійну роботу з учням допомагає дидактичний матеріал у вигляді карток. Картки дозволяють забезпечувати індивідуальну роботу в залежності від рівня підготовленості учнів.

Використання технології «Портфоліо» дозволяє простежити індивідуальний прогрес учня, допомагає йому усвідомити свої сильні і слабкі сторони, дозволяє судити не тільки про навчальні, а й про творчі і комунікативних досягнення. Портфоліо моїх учнів складається з двох обов'язкових частин, в яких фіксуються результати діяльності учня в різних областях [31, c.40].

Використання інформаційно-комунікативних технологій дає можливість використовувати комп'ютерні презентації, інтерактивні дошки, особливо на тих уроках, які вимагають наочного подання матеріалу - навколишній світ, образотворче мистецтво, українська мова, літературне читання абощо. З огляду на, що основним видом діяльності дітей семи-дев'яти років є гра, можна запропонувати вирішити приклади наступним чином - відкриєш картинку, вставиш правильно всі букви - просунеш ближче до мети казкового героя. Таким чином, в процесі гри у дитини виникає позитивна мотивація засвоєння знань.

Звичайно, на заваді повноцінному використанню інформаційних технологій у малочисельній школі може стати слабка матеріально-технічна оснащеність малочисельних сільських шкіл. Але навіть за умови відсутності інтерактивної дошки вчитель може запропонувати дітям альтернативу, наприклад, використовувати шкільний ноутбук і проектор або навіть смартфони [35, c.23].

Надати об'єктивну картину рівня засвоєння матеріалу, що вивчається і своєчасно його скоректувати дозволяє застосування на уроці комп'ютерних тестів і діагностичних комплексів. Застосування комп'ютера на уроках дуже ефективно допомагає в розвитку пізнавального процесу молодших школярів.

Застосовуючи ігрові технології на уроках, ми сприяємо природній і гуманній для дитини формі навчання. Навчаючи за допомогою гри,  ми вчимо дітей не так, як нам, дорослим, зручно дати навчальний матеріал, а як дітям зручно і природно його взяти. Ігрову діяльність можна використовувати в наступних випадках:

•                 для освоєння теми і навіть розділу навчального предмета (урок-гра «Подорож по країні Знань», урок - вистава «Народні свята»);
•                 для перевірки, освоєння або закріплення теми уроку (заняття) або його частини  (ігри для введення, пояснення, закріплення, контролю, ігри-вправи);
•                 для мотивації навчальної діяльності, пробудження і дітей інтересу до вивчення теми (ігри «в слова», ігри «зі словами», «Доповни слово», «Перевернуті слова», «З'єднай половинки слів» тощо).

Таким чином, використання сучасних навчальних технологій може перетворити викладання традиційних навчальних предметів, раціоналізувавши дитячу працю, оптимізувавши процеси розуміння і запам'ятовування навчального матеріалу, а головне, піднявши на незмінно вищий рівень інтерес дітей до навчання. Учити дитину радісно, ​​без примусу - можливо, якщо в своїй роботі педагог використовує інноваційні технології.

 

2.2. Моделювання сучасного уроку з використанням інноваційних технологій

 

Яким же повинен бути сучасний урок? Стратегія розвитку освітнього процесу та оновлення освіти зараз відбувається лиш однією єдиною метою-це якість підвищення освіти. Сучасність уроку полягає не тільки в тому, щоб ганятися за прогресивністю, супероригінальністю у використанні інформаційно-комунікативних технологій [39, c.25].

   Сучасний урок –це актуальний урок, інакше кажучи важливий, істотний для теперішнього часу та, звичайно ж, дієвий-такий, який відповідає інтересам дітей, батьків, світу в цілому та суспільства.

     Педагогічна література наших днів зустрічає описи уроків як  динамічної  процесуальної системи, яка постійно покращується (Ю. Конаржевський, І. Підласий, М. Поташнік, А. Хуторський і ін.) .

     Але чому ж виникає проблема організації, вдосконалення і методики  сучасного уроку при досить серйозній і глибокій розробці педагогічною наукою проблеми? Теперішній урок досить стрімко втрачає свій попередні вигляд. Традиційні форми уроків уповільнюють творчий пошук вчителя та учня. Вчителі  відчувають дискомфорт від одноманітності методичної форми роботи, які зобов’язані за програмними вимогами. Вчені (І. Підласий, М. Поташнік, А. Хуторський і ін.) вказують на іще одну проблему: втрата так названої «душі» сучасного уроку. Психолог В. Зінченко зазначає , що освіта по своїй волі та логіці втрачає істотну властивість душі, орієнтування не на цілу душу, а на її частку, змінює орієнтацію, деколи втрачає душу зовсім. Просто потрібно у свідомості тримати і розуміти, що освіта без душі спустошує душу [5, с.13].

Сучасний вчитель-дуже допитлива особистість. Досягнення науки йому дуже цікаві. З цієї причини так зване обличчя уроків стрімко змінюється. На сучасній науковій базі вчитель знаходить найкращий світовий й вітчизняний психолого-педагогічний досвід [41, c.17].

   Урок, безперечно, є показником роботи вчителя та учня. Коли мова йде про зовнішні ознаки роботи, то тут немає жодних проблем, тобто для кожного педагога не являється складним демонстрування всіх зовнішніх показників успішності своєї діяльності: логіка, організованість, чіткість, відповідність плану уроку.

На зміну стандартним урокам наполегливо та впевнено приходять новаторські- це часто імпровізовані навчальні заняття, які містять не традиційність етапів, мають відображення спроби вийти за межі шаблону в побудові методичної структури уроку: урок- щоденник душі, урок пошуку істини, урок-емоційне враження, урок-сповідь, урок-оберег, урок-подяка, урок мудрості, урок-одкровення, урок-подорож поза часом, урок-стріла, урок-сходження до нового змісту та інші [43, c.72].

Форма уроку в сучасній педагогіці представлена як зовнішній вигляд, зовнішній обрис. Але поняття і форми по-перше визначаються тим, що вона оформляє, чому вона надає певний вид. Форма- це те, що висловлює зміст.

Сучасний урок обумовлюється потребою комунікації кожного учня з творчим учителем. Кожний урок - це кропітка, наполеглива праця педагога, без якого неможливо досягнення мети.

Сучасний урок повинен бути пошуком істини, відкриттям істини, осмислення істини і спільній істині діяльності дітей та педагога. Переживаючи та пізнаючи щось, учні одночасно пізнають себе й цим визначають самопізнання, творять себе.

 Більшість педагогів розуміє, що на самому початку уроку є найбільш важлива частина, адже це не лише перевірка готовності учнів до сприйняття інформації, а є ще і психологічним налаштуванням для досягнення певної мети [45, c.13].

Для сприйняття інформації та емоційного налаштування учнів спрятиме відповідна підготовка так званого обличчя класу:

По-перше, гармонізація класного простору, організація зони комфортного мислення, сприятливої для активної творчості під час уроку;

По-друге, порядок в класі, на партах, на столі вчителя;

По-третє, гігієнічні вимоги: до них належать температурний режим, живі рослини, вологе прибирання, квіти, живі рослини тощо;

По-четверте, оформлення класу з відповідністю теми урока.

На ранковій зустрічі з учнями має сформуватися психо-емоційний мікроклімат у класі: створення групового позитивного настрою, доброзичливої робочої атмосфери.

Мовленнєва формула етапу привітання слідуюча:

- Доброго ранку, мої чудові(мої прекрасні, любі друзі, мої творці, мої винахідники ....)!

- Давайте будем сьогодні дарувати один одному посмішку......

-Дуже рада вас бачити я!

-Чи все у вас гаразд?

- Як ваше здоров’я?

- Що у вас гарного відбулося зранку?

- Який у вас зараз настрій?

- Скажімо разом:” Сьогодні найкращий день із мого життя!”

“Я дуже радію нашій сьогоднішній зустрічі!”

та інші.

На цьому етапі відбувається творення ”душі” уроку: позитивний хвильовий резонанс в системі “учитель-учень-світ”, яка підвищує ефективність процесу передачі-прйому інформаціі.

Потенційно важливим є вибір визначення теми -імені уроку. Тема може бути виражена через проблемне питання, через метафору, актуальну ситуацію, проблемний діалог ; заголовок.

На закріплюючому етапі навчальної інформації  педагог повинен акцентувати увагу учнів на навій якості свідомості, тобто творче мислення [49].

За весь урок учні набуватимуть навички , а саме:

- виконання вправ, завдань: формуються та закріплюються нові навички мовленнєво-розумової діяльності в зоні психологічного комфорту (н-д “ Я можу!”);

- рольові ігри: самоіндентифікація (“ Я зможу в майбутньому!”);

- виконання творчих завдань: набуття нових особистих якостей, набуття впевненості в собі, стимуляція проявів креативності(“ Я хочу!).

Етап контролю  є важливим для усвідомлення учня своєї успішності:

- оцінка в групі, тобто усвідомлюється прийняття власної думки учасника групи;

-самооцінка, яка усвідомлює власні можливості та їх розвиток;

- оцінка вчителя,  тобто це може бути похвала, компліменти тощо.

Підвищення самооцінки, власних здібностей, почуття впевненості в собі, коли з’являється нове усвідомлення образу “Я” і навколишнього світу (“Мені все зрозуміло”, “Я гарно себе відчуваю”, “Я кожен урок нове про себе та світ”) [51, с.19].

Мовленнєві формули етапу прощання:

- З яким самопочуттям ........

- З яким настроєм......

- Бажаю вам всього найкращого....

- Побажання всього хорошого.....

- Позитивний настрій на наступному уроці.....

Виділяють основні вимоги до організації сучасного уроку принципів сучасного уроку:

І. Принцип системності: взаємозв’язок усіх навчальних компонентів ,єдність часткового та цілого при відкритті та викладі матеріалу;

ІІ. Принцип гармонізації: навчання здійснюється в зонах комфортного мислення, естетика і ясність використання образів. Почуттів, слів;

ІІІ. Принцип екологізації: інформація дається на уроці для всіх каналів сприйняття;

ІV. Принцип особистісно орієнтованого навчання: свобода вибору напрямів, засобів освіти;

V. Принцип інструментальності: знання та вміння, що надаються, які мають і можуть бути застосовані в усіх сферах життя людини свобода вибору напрямів, засобів освіти;

VІ. Принцип економічної освіти: зменшення енерговитрат на придбання нових знань;

VІІ. Принцип простоти пізнання: прості моделі, знайомі з дитинства образи світу, природи;

ІX. Принцип креативності: творчі завдання, що є стимуляцією для творчого розкриття особистості учня.

Учитель- це образ будівника-творця майбутнього, й про це ми повинні пам’ятати завжди.

 

Висновки до розділу 2

 

Виходячи з вищезазначеного,  можемо зробити певні висновки.

Проектні технології розвивають в учнів пошуково-дослідницьку, технологічну й інформаційну компетенції, формують креативність, стимулюють інтелектуальній активності, розвивають комунікативні вміння, допомагають формуванню міжпредметних зв'язків, навчають користовуватись інформаційно-телекомунікаційними технологіями під час роботи, допомагають оволодіти навичками роботи в групі та формують соціальну мобільність. Здоров'язберігаючі технології можуть застосовуватися як в урочній діяльності, так і в позакласній роботі.

Такі вже згадані нами особливості малочисельної школи, як низька наповнюваність класів, а також тісний зв'язок сільської школи із соціальним середовищем, на наш погляд, сприяє широкому впровадженню в навчально-виховний процес особистісно-орієнтованих педагогічних технологій.

Звичайно, на заваді повноцінному використанню інформаційних технологій у малочисельній школі може стати слабка матеріально-технічна оснащеність малочисельних сільських шкіл. Але навіть за умови відсутності інтерактивної дошки вчитель може запропонувати дітям альтернативу, наприклад, використовувати шкільний ноутбук і проектор або навіть смартфони.

Учити дитину радісно, без примусу  можливо, якщо в своїй роботі педагог використовує інноваційні технології. Сучасний урок-це актуальний урок, інакше кажучи важливий, істотний для теперішнього часу та, звичайно ж,дієвий-такий, який відповідає інтересам дітей, батьків, світу в цілому та суспільства. До основних принципів сучасного уроку можемо віднести: принцип системності, принцип гармонізації, принцип екологізації, принцип простоти пізнання та принцип креативності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА РОБОТА З УПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ МАЛОЧИСЕЛЬНОГО ТИПУ

 

3.1. Експериментальна програма запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес малочисельної початкової школи (на прикладі Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ»)

 

Унаслідок аналізу наукової літератури, у тому числі сучасних публікацій з теми дослідження, власного педагогічного досвіду та спостережень реальної практики функціонування малочисельної школи, а також ураховуючи незаперечний потенціал педагогічних інновацій щодо удосконалення освітнього процесу, нами було зроблено висновок про необхідність розробки та впровадження експериментальної програми, яка б відбивала виявлені в ході дослідження закономірності.

Зауважимо, що при створенні зазначеної програми нами було використано низку методів, як-от: аналіз та узагальнення теоретичної літератури з теми дослідження; бесіди, спостереження, анкетування, інтерв’ювання, аналіз документації, аналіз педагогічного досвіду тощо.

Попередній аналіз особливостей навчально-виховного процесу малочисельної школи, а також педагогічного потенціалу інноваційних технологій саме у навчальних закладах такого типу дозволив виокремити передумови, які лягли в основу розробки  експериментальної програми:

1.               Урахування спеціфіки комплексу загальних умов, неповторності їх поєднання в окремій малочисельній школі.
2.               Підвищення готовності педагогічних працівників до запровадження інноваційних технологій у межах внутрішньошкільної методичної роботи.
3.               Відбір, адаптація та запровадження інноваційних форм і методів роботи, що найкраще відповідають організаційно-методичним особливостям навчально-виховного процесу малочисельної початкової школи.

Нагадаємо, що до комплексу загальних умов, які визначають специфіку освітнього середовища малочисельної школи, відносяться матеріальні та економічні ресурси, екологічні фактори, санітарно-гігієнічні умови, місце розташування конкретної школи тощо. Оскільки базою нашого експериментального дослідження була Новомиколаївська НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ», вважаємо за доцільне подати її опис.

1. Назва освітнього закладу – Новомиколаївська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів Кілійської районної ради Одеської області.

2. Місце знаходження загальноосвітнього навчального закладу: Одеська область, Кілійський район, с. Новомиколаївка, вулиця Молодіжна, 23

3. Засновником Новомиколаївської ЗОШ І-ІІ ступенів Кілійської районної ради Одеської області є Кілійська  районна рада Одеської області.

4. Укомплектованість закладу педагогічни­ми кадрами. Школа на 100% укомплектована  кадрами, що досягнуто шляхом виваженого на­вантаження вчителів з урахуванням їх­ніх побажань, а також завдяки наявності вчителів-сумісників. При розстановці кадрів враховується педагогічний досвід та кваліфікація вчителя. На початок 2017-2018 навчального року у школі нараховується 14 педагогічних працівників, що становить 100 % від потреби. 5 вчителів мають середню спеціальну освіту (із них 4 – педагогічну). Середнє тижневе навантаження педагогічних працівників по школі становить 18 год.

5. Стан робочих місць учителів і учнів по класах належний. Школа підключена до мережі Інтернет.

6. При школі працюють два гуртки: гурток культури мови та спілкування «Дивослово» (керівник – учитель Передерій О.Є.) і вокальний гурток «Джерельце» (керівник – Дубський Є.С.).

7. Напрямки роботи школи. Діяльність Новомиколаївської  ЗОШ І-ІІ ступенів спрямована на формування у дитини цілісної картини світу, духовності, культури особистості і розвиток креативного мислення. Діяльність Новомиколаївської ЗОШ І-ІІ ступенів охоплює всі сфери шкільного життя, весь навчально-виховний процес, де в центрі уваги стоїть особистість учня з її інтелектуальним, фізичним та творчим потенціалом.

Зауважимо, що провідна роль в організації та запровадженні інноваційного навчання в освітню практику належить педагогу. Найбільш перспективним соціальним типом представника педагогічної професії є саме такий учитель, який здатний вчасно реагувати на ситуацію соціальних змін і брати на себе відповідальність, впроваджуючи прогресивні освітньо-наукові здобутки. Тож, проектуючи експериментальну програму, ми взяли за основу твердження І. Щербака про те, що успішність інноваційної діяльності передбачає усвідомленість  практичної значущості «різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні». На думку дослідника, на перший план в аспекті підвищення готовності педагога до інноваційної педагогічної діяльності висувається розвиток її структури (мотивів, знань, здатності до творчості та рефлексії власного інноваційного досвіду). Відтак, при укладанні переліку заходів, спрямованих на удосконалення інноваційної діяльності педагогів Новомиколаївської  ЗОШ І-ІІ ступенів ми обирали такі, що відповідають наступним завданням:

1.               Сприяти виробленню особистісної позитивної мотивації вчителів щодо використання інноваційних технологій.
2.               Оптимізувати процес оволодіння педагогами сучасними знаннями щодо інноваційних технологій та особливостей їх використання у школі малочисельного типу.
3.               Продемонструвати учителям можливості творчої переробки, адаптації інноваційних методів до конкретних умов сільської школи, розвинути в них прагнення до створення власних методичних розробок.
4.               Організувати педагогічну рефлексію власного досвіду застосування інноваційних технологій вчителями школи .

В основу змістової наповненості обраних заходів нами було покладено інформацію про інноваційні форми і методи роботи, що найкраще відповідають організаційно-методичним особливостям навчально-виховного процесу малочисельної початкової школи, а саме: технології особистісно-зорієнтованого навчання та виховання, технології інтегрованого навчання, здоров’язберігаючі технології, інтерактивні технології, проектні технології, проблемне навчання тощо. При цьому увага приділялась не лише викладу сутності зазначених інновацій, але й способам їх адаптації до умов конкретної школи.

Так, наявність у школі Інтернету при одночасній відсутності інтерактивної дошки змусили шукати альтернативні шляхи щодо запровадження деяких методів інтерактивного навчання. До них віднесемо: використання ноутбука та проектора, смартфонів, а також інтерактивної платформи Padlet, що являє собою цифровий інструмент для створення інтерактивних дошок і може широко використовуватися в освітньому процесі.

Функціонування при школі гуртка з культури спілкування, у свою чергу, відкрило можливості для застосування знань і досвіду роботи керівника цього гуртка для підвищення культури діалогового спілкування учителів, котре, як відомо, становить сутність інтерактивного навчання.

Формулювання напрямку роботи школи (формування у дитини цілісної картини світу, духовності, культури особистості і розвиток креативного мислення) дозволило заручитись підтримкою адміністрації школі щодо запровадження укладеної експериментальної програми.

Для більш ясного, перспективного бачення особливостей та проблем запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес малочисельної школи нами було вирішено провести анкетування педагогів, під час якого вони мали відповісти на кілька запитань. Зразок анкети представлений у Додатку А.

Підкреслимо, що, зважаючи на невелику кількість отриманих анкет, робити висновки про кореляцію між віком, стажем та ступенем компетентності вчителів у досліджуваному аспекті не видається нам коректним. Проте можна відзначити, що ознак такої кореляції під час аналізу отриманого діагностичного матеріалу виявлено не було.

За даними анкетування можна зробити висновок що, в цілому, учителі школи знайомі із освітніми інноваціями і використовують у своїй роботі різноманітні інноваційні форми і методи, як-от: урок-лекція, квест-урок, відеоурок, онлайн-конференція, онлайн-підручники, урок-семінар, урок-міркування, нестандартний урок, урок-гра, урок-подорож, інтегрований урок, дослідницько-пошукова діяльність, експерименти, урок-роздум. Широко використовуються презентації.

Проте подекуди педагоги не виявили цілісного бачення технології як системи, що охоплює діагностично задану мету, зміст, форми, методи навчання, досягнення кінцевого результату.

Серед труднощів та особливостей впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес малочисельної школи 71% вчителів ставить на перше місце недостатнє матеріально-технічне забезпечення шкіл методичним обладнанням, дидактичним матеріалом, проекторами, комп’ютерною технікою .

Більшість учителів послуговується вже готовими розробками із використанням елементів інноваційних технологій, але були такі педагоги, котрі планують авторські розробки (36% анкетованих) або вже мають їх (7%). Тож, можна зробити висновок, що педагогічний колектив Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ» має певний творчий потенціал для ефективного упровадження інноваційних технологій навчання, але реалізує його частково.

Дані анкети було вирішено доповнити за допомогою бесід та інтерв’ювання, адже нас цікавив аспект вмотивованості педагогів школи в аспекті дослідження. Нами було сформульовано такі запитання до вчителів: «Чи сприймаєте Ви позитивно запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес?», «Що саме мотивує Вас на використання інноваційних технологій у власній роботі?», «Що, навпаки, демотивує щодо упровадження інновацій?» і отримано такі результати. Більшість педагогів (71%) позитивно ставляться до застосування інноваційних технологій, але є й такі, що ставляться індиффірентно (29%). Серед причин, що найбільше мотивують учителів, вказується підвищення інтересу до навчання у школярів (57%), можливість застосувати нестандартні форми та методи (43%), отримання нового педагогічного досвіду (36%) (зауважимо, що у вчителів була можливість надати кілька варіантів відповідей на це запитання). Демотивують учителів такі чинники, як велика завантаженість роботою (36%), відсутність стимулювання (також 36%), недостатня проінформованість щодо новітніх технологій навчання (21%), розбіжності та непорозуміння у педагогічному колективі (14%).

Отримані в ході анкетування, інтерв’ювання та бесід з учителями дані  було використано для коригування змісту експериментальної програми, що укладалася нами. Так, було вирішено використати педагогічний досвід вчителя А. Ткаченка у використанні інтерактивних технологій навчання; зорганізувати рефлексію педагогічного досвіду вчителів початкових класів; утворити творчу групу з питань вивчення, застосування та адаптації педагогічних інновацій. 

Тож, змістове ядро експериментальної програми запровадження інноваційних технологій у малочисельній школі склали наступні заходи:

1.               Круглий стіл з обміну педагогічним  досвідом з використання інноваційних технологій у МЧШ  (відповідальний  вчитель початкових класів А. Ткаченко, куратор заходу –. А. Черняховська);
2.               Майстер - клас «Методична мобільність педагога МЧШ на основі використання інноваційних технологій» (відповідальна – вчитель початкових класів А. Черняховська);
3.               Методичний семінар «Практика використання інноваційних технологій у навчально-виховному процесі в Новомиколаївській НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ» (куратор – вчитель початкових класів А. Черняховська);
4.               Тренінг з культури мови та спілкування (куратор – керівник гуртка «Дивослово» (Передерій О.Є.).
5.               Проведення вчителями початкових класів Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ» уроків з використанням інформаційних технологій та рефлексія отриманого досвіду.

Опишемо поетапність, особливості та підсумки впровадження експериментальної програми.

 

3.2. Опис та підсумки запровадження експериментальної програми

 

Мета дослідження – перевірити ефективність запропонованої експериментальної програми запровадження інноваційних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах малочисельного типу (на прикладі Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ»).

Завдання дослідження:

1.               Дослідити стан, особливості та перспективні напрями використання інноваційних технологій учителями Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ».
2.               Розробити та запровадити комплекс заходів, передбачених експериментальною програмою упровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес малочисельної школи.
3.               Здійснити повторні діагностичні заходи з метою виявлення труднощів, особливостей та наслідків запровадження експериментальної програми.
4.               Описати особливості перебігу експериментальної роботи, надати її аналіз; сформулювати висновки та рекомендації.

Отже, практична частина нашого дослідження проходила в кілька етапів:

1) перший етап  - проведення анкетування, бесід, інтерв’ювання з вчителями;

2) розробка заходів, тренінгів, семінарів для педагогів з метою підвищення рівня їх готовності до впровадження інноваційних технологій;

3) застосування повторного анкетування з метою визначення ефективності впроваджених нами заходів;

4) опис отриманих результатів, формулювання методичних рекомендацій.

Зауважимо, що вся експериментальна робота проводилася нами в період вересень-жовтень 2018 року.

Опишемо деякі з тих заходів, які нами були проведені з вчителями в межах експериментальної програми.

Майстер-клас «Методична мобільність педагога МЧШ на основі використання інноваційних технологій»

Мета майстер-класу: підвищення якості викладання, освоєння нового стилю викладання

Завдання майстер-класу:

•                 Мотивувати педагогів школи на запровадження інноваційних технологій.
•                 Актуалізувати вивчення педагогічних технологій.
•                 Вибрати з існуючих педагогічних технологій ті, які відповідають контингенту учнів школи.

Очікувані результати:

•                 Впровадження в практику сучасних педагогічних технологій.
•                 Підвищення рівня креативності педагогів

Хід майстер-класу

I. Вступ

Сучасний педагог - це перш за все яскрава творча особистість, яка зберігає здатність до постійного самопізнання і саморозвитку. Сучасний педагог-професіонал повинен бути методично мобільним. Тут на допомогу нам приходять інноваційні педагогічні технології.

Сьогодні я ставлю перед собою завдання навчити вас відрефлексувати свій педагогічний досвід на науково-методичній основі (вміти науково обґрунтувати те, що ви робите).

«Але ж у справі навчання і виховання школярів ідеальних методик не існує», - заперечите ви мені. Так, ви праві. І це ще раз доводить те, що використання тільки однієї, нехай навіть самої хорошої і сучасної методики, призводить до однобокості в викладанні будь-якого предмета. І тільки сукупність різноманітних технологій, прийомів і методів може дати необхідний нам результат. Відповідно чим більше технологій ви знаєте, тим краще.

II. Методичний тренінг.

Сьогодні, я сподіваюся, ви поповните свою методичну скриньку. Але для початку дайте розберемося, що у вашому багажі вже є.

Я показую та описую ситуації, які зустрічалися на моїх уроках, а ви визначаєте, яку педагогічну технологію я використовувала (показую слайди з фото).

Ситуація 1.

Діти діляться на групи, збирають осіннє листя, групують його за приналежністю до певної породи дерева, а потім виготовляють колаж (власне дерево з осіннього листя) і демонструють його в класі (слайд, де діти показують готовий колаж). Відповідь: метод проектів, інтегроване навчання.

Ситуація 2.

Діти складають речення з слів, надрукованих на аркушах паперу (слайд, де діти переставляють слова в реченні). Відповідь: ігрові технології.

Ігор існує безліч, я б хотіла поділитися з вами своїм винаходом. Всі ми прекрасно знаємо як складно змусити дітей вивчити неправильні форми дієслів: вірші, пісеньки, розподіл по групам. Був придуманий наступний спосіб: на звичайні гральні карти приклеїла паперові картки з формами дієслів. Ось як вони виглядають (демонструю).

Ситуація 3.

Посеред уроку дітям вмикається музика і пропонується зробити танцювально-рухливу паузу для зняття втоми (слайд, де діти з понятими руками). Відповідь: здоров'язберігаючі технології.

Ситуація 4.

Слайд із зображенням портфоліо учня. Відповідь: технологія «Портфоліо».

Ситуація 5.

Слайд із зображеннями позначок на полях. Відповідь: активне читання – прийом технології розвитку критичного мислення.

Ситуація 6.

Діти діляться на команди, кожна з яких отримує завдання аргументовано довести «суддям» свою думку (слайд, де діти виступають за темою). Відповідь: дебати (інтерактивна технологія).

Ситуація 7.

Я перерахую вам основні принципи цієї технології. (Відповідь: технологія УДЕ: деформовані вправи, в даному випадку беруть участь в сукупності кілька розумових операцій). Це універсальна технологія, яку можна використовувати при вивченні будь-якої теми.

На початку уроку можна використовувати прийом «Кошик ідей, понять, імен» або прийом «Кластер». Це прийом організації індивідуальної та групової роботи учнів на початковій стадії уроку, коли йде актуалізація наявного у них досвіду і знань. Він дозволяє з'ясувати все, що знають або думають учні з обговорюваної теми уроку. На дошці можна намалювати значок кошика, в якій умовно буде зібрано все те, що всі учні разом знають про теми, що вивчається.

Отже, багаж у вас хороший. Сьогодні ви поповните його ще двома інноваційними технологіями. Влаштуємо експеримент, якщо він провалиться честь вам і хвала.

Я називаю технологію, ви піднімаєте руки, якщо використовували її в своїй практиці.

Кейс - технології. Насправді протягом багатьох років ми з вами користуємося цією чудовою технологією, але ніхто і уявити собі не міг, що вона так називається.

Йдеться про метод навчання, відомому як кейс-метод (Case study) - метод аналізу ситуацій (інтерактивні технології). Суть його в тому, що учням пропонують осмислити реальну життєву ситуацію, опис якої одночасно відображає не тільки будь-яку практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні даної проблеми. При цьому сама проблема не має однозначних рішень.

Метод був вперше застосований в Гарвардській бізнес-школі в 1924 році. Слухачам давалися опису певної ситуації, з якою зіткнулася реальна організація в своїй діяльності для того, щоб ознайомитися з проблемою і знайти самостійно і в ході колективного обговорення рішення.

 Приклади тематики кейсів:

* Завершальні проектні роботи по розділах підручника.

* Урок-бесіда за темами розділів підручника.

По суті справи кейс-метод можна використовувати у вигляді цілого уроку і на одному з його етапів. Наприклад, на етапі активізації нового лексичного матеріалу на уроках англійської мови, тобто в кінці уроку.

 І друга «інноваційна» технологія (гра Прапор) – це методика станційного навчання. Хто зрозумів про що йде мова?

Вона відповідає головним принципам особистісно-орієнтованого навчання. Методика станційного навчання особливо ефективна при підготовці і проведенні уроків закріплення пройденого матеріалу, уроків-практикумів, а також уроків контролю засвоєння нової теми. При проведенні уроку за методикою станційного навчання слід виділяти три етапи:

1) підготовчий;

2) процесуальний;

3) рефлексивний.

Підготовчий етап – найтриваліший і трудомісткий для вчителя, так як вимагає від нього багато сил і часу. На підготовчому етапі вчитель вибирає навчальну тему, яка повинна відповідати державним програмам, визначає цілі уроку. Учитель продумує, скільки станцій слід включити в урок. Кількість станцій залежить від складності, обсягу завдань і часу на їх виконання: чим складніше завдання, тим більше часу буде потрібно на його виконання, тим менше станцій повинно бути заплановано на уроці.

Що ж таке станція? Це певне місце в навчальному кабінеті (зазвичай це окремий стіл, на якому встановлена ​​табличка з номером і назвою станції), де учень може виконати завдання цієї станції. У кожного столу повинні бути передбачені в достатній кількості посадочні місця, олівці, фломастери, папір та інше, необхідне для виконання завдання на цій станції. Стіл вчителя повинен бути розташований так, щоб всі учні перебували в полі його зору.

Важливий момент в підготовчому етапі - це розробка супровідного листа або маршрутної карти або маршрутного листа. Маршрутна карта - це лист з номерами і назвами станцій, полями для відповідей на кожній станції. У цей лист учні вписують свої відповіді, наклеюють в потрібному порядку розрізані на окремі фрагменти тексти або виконують творчі завдання, які вказані на станціях. У цій же маршрутній карті виставляються бали при самоконтролі учнів після завершення маршруту. У правому нижньому кутку маршрутної карти учні пишуть суму балів, отриманих на всіх станціях, а потім за розробленою вчителем шкалою переводять суму балів в оцінку.

Процесуальний етап – це безпосередньо урок, на якому учні, переходячи від станції до станції, виконують завдання.

Рефлексивний етап передбачає самоконтроль і самооцінку. Учням лунають листи ключів до завдань, які вони виконували на станціях. Вони звіряють свої відповіді з правильними і вписують в маршрутні листи зароблені ними бали. Потім їм пропонується шкала переведення балів в оцінку.

III Підсумок. Рефлексія.

Ось на цій позитивній ноті я б хотіла закінчити свій майстер-клас. Творіть, розвивайтеся, рухайтеся вперед, будьте майстрами своєї справи, шанс є у кожного, так як майстрами не народжуються, майстрами стають. Творчих вам успіхів!

1. Яку технологію використовувала я, проводячи цей майстер-клас? (Відповідь – інформаційні та інтерактивні технології).

2. Хто з вас використовував кейс-метод у своїй практиці?

3. Чи сподобалася вам захід?

4. Чи є у вас питання?

Зазначимо, що педагоги школи із цікавістю сприйняли проведений нами майстер-класс, живо включалися в обговорення, ділилися своїм досвідом.

       На наступному етапі було проведено круглий стіл з обміну педагогічним  досвідом із використання інноваційних технологій у малочисельній школі. Основним доповідачем на заході була початкових класів А. Ткаченко, що, як уже зазначалося, має власний цікавий досвід застосування інтерактивних технологій навчання у навчально-виховному процесі початкової школи малочисельного типу. Вона представила створені нею презентації та методичні доробки, втілені за допомогою сервісу Padlet, що особливо зацікавило педагогів.

       Круглий стіл було часово поєднано із проведенням методичного тренінгу з культури діалогового спілкування, підготовлений вчителем школи, керівником гуртка «Дивослово» (Передерій О.Є.).

Завершальним етапом впровадження програми був методичний семінар «Практика використання інноваційних технологій у навчально-виховному процесі  Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ» (куратор – вчитель початкових класів А. Черняховська), у межах якого відбулося активне спілкування учасників з таких тем:

1.               Проектна діяльність як засіб реалізації НУШ (Вишенько Л.М.).
2.               Казка як засіб розвитку сприйняття художньої літератури у молодших школярів (вчитель початкових класів  Ткаченко А.Ф.).
3.               Інформаційно-комунікативні технології як форма організації позаурочної діяльності (вчитель інформатики та математики Біла Я.В.).
4.               Інноваційні педагогічні технології в початковій школі (вчитель початкових класів Мишалова Ж.В.).
5.               Позаурочна освітня діяльність педагога відповідно до НУШ (вчитель Крамар І.Ю.).
6.               Використання здоров'язберігаючих освітніх технологій - запорука успішності навчально-виховного процесу (вчитель фізичної культури  Осадчий М.В.).

Після завершення запровадження названих заходів нами було запропоновано вчителям початкової школи провести серію уроків в класах-комплектах, які б дозволили використати отримані знання та досвід. Однак виявилось, що вчителі вже активно запроваджують ці знання, більш того – активізація інноваційної роботи в школі підштовхнула їх до самостійного пошуку інформації щодо використання сучасних, цікавих форм і методів роботи, а також створення власних розробок на основі інтерактивних, інтегративних, проектних технологій навчання. Так, для прикладу наведемо  план-конспект уроку трудового навчання за технологією МЧШ 2-4 класи, створеного вчителем початкових класів (Ткаченко А.Ф.) (Додаток Б).

З метою визначення ефективності впроваджених нами заходів, тим не менш, було проведене повторне анкетування педагогів Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ» (Додаток В). При складанні анкети ми використовували критерії педагогічної ефективності запровадження технологій навчання, запропоновані І. Дичківською:

•                   засвоєння знань (глибина, усвідомленість, системність, ціннісно-смислове ставлення, дієвість, міцність, самостійність тощо);
•                   розвиток ціннісних орієнтацій;
•                   самореалізація вчителя та учня;
•                   зміна стосунків у педагогічному процесі;
•                   специфічне мислення (діалектичність, проблемність, аналітичність тощо).

За його результатами, більшість педагогів (86%) вважають, що робота із впровадження експериментальної програма була для них корисною. 64% педагогів відзначили, що у стані учнів (мотивації навчання, знаннях, уміннях, емоціях) сталися позитивні зрушення. 71,5 % анкетованих педагогів відповіли, що внаслідок активізації інноваційної роботи вдалося досягти більш відкритих, довірчих стосунків між всіма учасниками навчально-виховного процесу. Додаткові можливості щодо самореалізації, що відкривають інноваційні технології, вбачають 43% анкетованих учителів.

Як бачимо з представлених даних, після впровадження нами запланованих заходів відбулася активізація застосування інноваційних технологій у Новомиколаївській НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ», що дозволяє зробити висновок про продуктивність запропонованої експериментальної програми. На жаль, специфіка теми дослідження не дозволила нам провести класичний педагогічний експеримент, але спрямувала на більш глибоке дослідження особливостей малочисельної школи і дозволила сформулювати низку організаційно-методичних рекомендацій для педагогів саме початкової її ланки:

1. На уроках літератури ефективні аудіо-читанки акторів поетичних і прозових творів. Учні мають можливість вловити інтонацію, емоції, розставлені акценти. Все це допомагає в аналізі творів, їх особистісного сприйняття. Також це прищеплює любов до читання, виразного висловлювання власних думок, збагачує мову учнів, спонукає до створення власних творів.

2. Уроки природознавства вже немислимі без мультимедійних презентацій: ми несемося в захоплюючу подорож на інший материк, спускаємося в глибоку шахту, піднімаємося на Еверест, видобуваємо золото, знайомимося з мешканцями тундри, вриваємося в пронизливий холод Арктики, знемагаємо від спеки пустелі Сахари, і багато інше. Така побудова уроку спонукає дітей до винахідливості, більш глибокого вивчення теми, складання власних барвистих презентацій і доповідей.

3. На уроках математики та української мови активно застосовують не тільки презентації, а й наявні у дітей смартфони з програмним забезпеченням Android і PlayMarket, так як дуже багато безкоштовних програм дозволяють закріпити такий матеріал, як усний рахунок в межах 20, 100, 1000, таблиця множення, складання схем завдань і рішення її різними способами, вставка пропущених ненаголошених букв, виконання синтаксичного розбору речення, визначення відмінків і багато іншого. Тут переслідуються такі цілі і завдання, де учні шукають нові знання, самостійно використовують гаджети, досягають особистісних результатів, вміють працювати в групі, в парі, вчать взаємодопомозі, взаємовиручці, можуть відстоювати свою точку зору, ділитися отриманими знаннями.

4. Деякі з ресурсів, що застосовуються на уроках математики та української мови: Математика - усний рахунок (ARPAplus), Таблиця множення (Infokombinat), Логічні завдання (Infokombinat), Українська мова - учений (Andrei & AleksandrKru-piankov), Тести з української мови (INTIGRA- Games), Вчимо час, годинник, хвилини (WhisperArts Books), Слова з слів (Домашня бібліотека (Nicolny), Читай книги онлайн (LitRes) та ін. Перспективним вважається створення спільно з учнями власної програми на базі Android на основі книжкових контрольно- вимірювальних матеріалів з математики, української мови літературного читання і природознавства. Ця програма дозволить проходити тести онлайн і без праці оцінювати власний результат, визначати досягнення або недостатність вивченості тієї чи іншої теми.

Висновки до розділу 3

 

Виходячи з вищезазначеного матеріалу, можемо зробити певні висновки.

До комплексу загальних умов, які визначають специфіку освітнього середовища малочисельної школи, відносяться матеріальні та економічні ресурси, екологічні фактори, санітарно-гігієнічні умови, місце розташування конкретної школи тощо.

Діяльність Новомиколаївської  ЗОШ І-ІІ ступенів спрямована на формування у дитини цілісної картини світу, духовності, культури особистості і розвиток креативного мислення. Вона охоплює всі сфери шкільного життя, весь навчально-виховний процес, де в центрі уваги стоїть особистість учня з її інтелектуальним, фізичним та творчим потенціалом.

Педагогічними працівниками школа   забезпечена на 85%. Середнє тижневе навантаження педагогічних працівників по школі становить 18 год.

Найбільш перспективним соціальним типом представника педагогічної професії є саме такий учитель, який здатний вчасно реагувати на ситуацію соціальних змін і брати на себе відповідальність, впроваджуючи прогресивні освітньо-наукові здобутки.

В основу змістової наповненості обраних заходів нами було покладено інформацію про інноваційні форми і методи роботи, що найкраще відповідають організаційно-методичним особливостям навчально-виховного процесу малочисельної початкової школи, а саме: технології особистісно-зорієнтованого навчання та виховання, технології інтегрованого навчання, здоров’язберігаючі технології, інтерактивні технології, проектні технології, проблемне навчання тощо.

Для більш ясного, перспективного бачення особливостей та проблем запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес малочисельної школи нами було вирішено провести анкетування педагогів, під час якого вони мали відповісти на кілька запитань.

За даними анкетування можна зробити висновок що, в цілому, учителі школи знайомі із освітніми інноваціями і використовують у своїй роботі різноманітні інноваційні форми і методи, як-от: урок-лекція, квест-урок, відеоурок, онлайн-конференція, онлайн-підручники, урок-семінар, урок-міркування, нестандартний урок, урок-гра, урок-подорож, інтегрований урок, дослідницько-пошукова діяльність, експерименти, урок-роздум. Широко використовуються презентації.

Більшість учителів послуговується вже готовими розробками із використанням елементів інноваційних технологій, але були такі педагоги, котрі планують авторські розробки (36% анкетованих) або вже мають їх (7%). Тож, можна зробити висновок, що педагогічний колектив Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ» має певний творчий потенціал для ефективного упровадження інноваційних технологій навчання, але реалізує його частково.

Отримані в ході анкетування, інтерв’ювання та бесід з учителями дані  було використано для коригування змісту експериментальної програми, що укладалася нами. Так, було вирішено використати педагогічний досвід вчителя А. Ткаченка у використанні інтерактивних технологій навчання; зорганізувати рефлексію педагогічного досвіду вчителів початкових класів; утворити творчу групу з питань вивчення, застосування та адаптації педагогічних інновацій.

Завершальним етапом впровадження програми був методичний семінар «Практика використання інноваційних технологій у навчально-виховному процесі  Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ» (куратор – вчитель початкових класів А. Черняховська), у межах якого відбулося активне спілкування учасників. Після завершення запровадження названих заходів нами було запропоновано вчителям початкової школи провести серію уроків в класах-комплектах, які б дозволили використати отримані знання та досвід.

З метою визначення ефективності впроваджених нами заходів, тим не менш, було проведене повторне анкетування педагогів Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ».

За його результатами, більшість педагогів (86%) вважають, що робота із впровадження експериментальної програма була для них корисною. 64% педагогів відзначили, що у стані учнів (мотивації навчання, знаннях, уміннях, емоціях) сталися позитивні зрушення. 71,5 % анкетованих педагогів відповіли, що внаслідок активізації інноваційної роботи вдалося досягти більш відкритих, довірчих стосунків між всіма учасниками навчально-виховного процесу. Додаткові можливості щодо самореалізації, що відкривають інноваційні технології, вбачають 43% анкетованих учителів.

Внаслідок всієї експериментальної роботи нами були сформульовані методичні рекомендації вчителям початкових класів.

ВИСНОВКИ

 

       У магістерській роботі розкрито застосування інноваційних технологій навчання як педагогічну проблему; розглянуто основні особливості функціонування малокомплектної школи; з’ясовано педагогічний потенціал та специфіку використання інноваційних технологій у початковій малокомплектній школі; продемонстровано принципи моделювання сучасного уроку з використанням інноваційних технологій; розроблено експериментальну програму запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес малокомплектної початкової школи; описано хід та підсумки запровадження експериментальної програми.

Педагогічна технологія постає у науковому дискурсі як програма, яка послідовно реалізується на практиці;  сукупність основних методів (науково обґрунтованих способів діяльності), спрямованих на досягнення мети; сукупність дій, операцій, процедур, що інструментально забезпечують отримання прогнозованого результату. Основними компонентами педагогічної технології є концептуальний, змістово-процесуальний та професійний.

Інноваційні технології – це група соціальних технологій, орієнтованих на здійснення найважливішої функції суспільства – підготовку підростаючих поколінь до включення в суспільне життя, нормального функціонування в суспільстві. Ученими виділено такі групи інноваційних технологій, як-от: педагогічні технології на основі особистісної орієнтації педагогічного процесу; педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів; педагогічні технології на основі ефективності управління і організації навчального процесу; педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення і реконструювання матеріалу; частково-предметні педагогічні технології; альтернативні технології; природовідповідні технології; технологія розвивального навчання; педагогічна технологія авторських шкіл.

Основна відмінність між різними інноваційними технологіями полягає у наборі форм, методів та засобів навчання. Обираючи ту чи іншу технологію, слід керуватися не лише власними уподобаннями та особистим баченням, але й враховувати особливості того чи іншого освітнього середовища, здійснювати глибокий та всебічний аналіз наявної реальної ситуації.

Малокомплектна (малочисельна) початкова школа – це школа без паралельних класів із невеликим числом учнів. Виділяють кілька типів малокомплектних шкіл (однокомплектні, двокомплектні, трикомплектні).  Ефективність роботи початкової малокомплектної школи визначається загальними і конкретними умовами. До загальних умов відносять віддаленість школи, матеріальні та економічні ресурси , санітарно-гігієнічні фактори, екологічні умови. Під конкретними умовами маються на увазі раціональне об'єднання класів у комплекти, правильність складання розкладу уроків, вибір ефективного методу навчання, виховання, правильне поєднання їх в технологічний процесс, правильність поєднання урочної та позаурочної форми навчально-виховної роботи тощо.

Поєднання загальних та конкретних умов  визначає фактори, котрі потрібно ураховувати при запровадженні інноваційних технологій навчання у навчально-виховний процесс малокомплектної школи.  До ускладнюючих факторів віднесено переважно слабку матеріальну базу, територіальну віддаленість, та нестачу кваліфікованих педагогічних кадрів. До сприятливих факторів віднесено екологічні умови та близькість до природного оточення, а також більш тісний зв’язок сільської школи із соціальним середовищем. До факторів, які можуть бути потрактовані і як негативні, і як позитивні, можна віднести низьку наповнюваність класів, великий обсяг самостійної роботи, поєднання в одному уроці різних предметів і тем, поєднання в одному навчальному просторі учнів різного віку, а також неповторність поєднання умов кожної школи. При запровадженні будь-яких інновацій у навчально-виховний процес малокомплектної школи варто максимально використовувати позитивні чинники і долати вплив негативних, а також враховувати наявні специфічні особливості, що можуть стати джерелом реалізації інноваційного потенціалу сільської малокомплектної школи.

Використання інноваційних технологій у початковій школі малокомплектного типу зумовлюється її характерними організаційно-методичними особливостями. Своєрідність умов малочисельної школи передбачає широке використання технологій особистісно-орієнтованої спрямованості, а також залучення широкого спектру методів інтерактивного, проблемного, проектного навчання, здоров'язберігаючих, ігрових та інформаційно-комунікативних технологій.  Особливий акцент слід зробити на широкому запровадженні інтегрованих технологій та використанні не лише внутрішньо-предметної, а й межпредметной інтеграції, чому  сприяє організаційно-педагогічна структура такої школи.

В основу розробки  експериментальної програми запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес малокомплектної початкової школи було покладено передумови: урахування спеціфіки комплексу загальних умов, неповторності їх поєднання в окремій малокомплектній школі; підвищення готовності педагогічних працівників до запровадження інноваційних технологій у межах внутрішньошкільної методичної роботи; відбір, адаптація та запровадження інноваційних форм і методів роботи, що найкраще відповідають організаційно-методичним особливостям навчально-виховного процесу малокомплектної початкової школи. Згідно з першою передумовою, експериментальна програма розроблялась на основі ретельного вивчення комплексу загальних умов Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ». Запровадження інноваційних технологій навчання планувалося здійснювати через учителів, тому програмою було охоплено низку заходів, спрямованих на виріщення таких завдань:  сприяти виробленню особистісної позитивної мотивації вчителів щодо використання інноваційних технологій; оптимізувати процес оволодіння педагогами сучасними знаннями щодо інноваційних технологій та особливостей їх використання у школі малокомплектного типу; продемонструвати учителям можливості творчої переробки, адаптації інноваційних методів до конкретних умов сільської школи, розвинути в них прагнення до створення власних методичних розробок; організувати педагогічну рефлексію власного досвіду застосування інноваційних технологій вчителями школи. Змістове ядро експериментальної програми запровадження інноваційних технологій у малокомплектній школі склали наступні заходи: круглий стіл з обміну педагогічним  досвідом з використання інноваційних технологій у малокомплектній школі;   майстер - клас «Методична мобільність педагога малокомплектної школи на основі використання інноваційних технологій»; методичний семінар «Практика використання інноваційних технологій у навчально-виховному процесі в Новомиколаївській НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ»; тренінг з культури мови та спілкування; проведення вчителями початкових класів Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ» уроків з використанням інноваційних технологій та рефлексія отриманого досвіду.

Метою емпіричного дослідження було перевірити ефективність запропонованої експериментальної програми запровадження інноваційних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах малокомплектного типу (на прикладі Новомиколаївської НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ»). Робота з упровадження програми охоплювала  період вересень-жовтень 2018 року. Аналіз отриманих даних довів, що після впровадження нами запланованих заходів відбулася активізація застосування інноваційних технологій у Новомиколаївській НВК «ЗОШ І-ІІ ст. – ДНЗ». Окрему увагу за результатами впровадження експериментальної програми було приділено педагогам саме початкової школи, які відзначили більшу педагогічну ефективність уроків з використанням інноваційних технологій у порівнянні із традиційними уроками. 

Представлені результати дослідження є проміжною ланкою у вивченні особливостей запровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес початкової школи і передбачають подальший розвиток. Перспективи досліджень вбачаємо у вивченні організаційно-педагогічних умов формування інноваційного середовища в малокомплектній школі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

 

1.               Амонашвили Ш. А. Обучение. Оценка. Отметка. / Шалва Александрович Амонашвили. – М. : Знание, 2010. – 96 с.
2.               Амосова М.В. Нетрадиційні заняття з батьками майбутніх першокласників / М. В. Амосова // Розкажіть онуку. – 2010. – № 3 (березень). – С. 24–28.
3.               Арванітопуло Е. Г. Педагогічні основи використання проектної методики у навчанні іноземних мов // Теоретичні питання освіти та виховання: збірник наукових праць. - Вип. 13. - К. : КДЛУ, 2000. - С. 21 - 23. 
4.               Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання : наук.-метод. посіб. / Іван Дмитрович Бех. – К. : ІЗМН, 2018. – 204 с.
5.               Бобохуджаев Ш.И., Юлдашев З.Ю. Инновационные методы обучения: особенности кейс-стади метода обучения и пути его практического использования: метод. пособ. / Ш.И. Бобохуджаев, З.Ю. Юлдашев. – Ташкент. – 2006. – 88 с.
6.               Богданова І. М. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів на основі застосування інноваційних технологій: Автореф. … д-ра пед наук: 13.00.04. – К., 2003. – 39 с.
7.               Бойченко Т. Валеологія – мистецтво бути здоровим // Здоров’я та фізична культура. – 2005. – №2. – С. 1-4.
8.               Бондар В. І. Конкурентоздатність педагога як складова його професійної компетентності / В.І. Бондар // Почат. шк. – 2008. – № 7. – С. 22–23.
9.               Ващенко О., Свириденко С. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі // Здоров’я та фізична культура. – 2006. – №8. – С. 1-6.
10.          Державна програма «Вчитель» // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2002. – № 10. – С. 4–32.
11.          Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. – 2011. – № 7. – С. 1 – 18.
12.          Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. - К.: Академвидав, 2004. - 352 с.
13.          Додд, Р. Солитоны и нелинейные волновые уравнения / Р. Додд, Дж. Эйлбек, Дж. Гиббон, Х. Моррис. – М.: Мир. – 1988. – 694 с
14.          Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій/  автор-укладач  Н.П. Наволокова,-Х.:Вид. Група ,,Основа,, ,2009-с.176
15.          Єльнікова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні: монографія / Г. В. Єльнікова. — К.: ДАККО, 2014. — 303 с.
16.          Загальна середня та дошкільна освіта // Інформаційні матеріали до підсумкової колегії: Про підсумки розвитку загальної середньої та дошкільної освіти у 2009/2010 навчальному році та завдання на 2010/ 2011 навчальний рік / за заг. ред. Д. В. Табачника. — К., 2010. — 71 с.
17.          Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. посіб. авт. – укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.П.Н.; 2002. – 136 с.
18.          Ісаєва Г. Метод проектів – ефективна технологія навчання / Г. Ісаєва // Підручник для директора. – 2005. – №9–10. – С. 4-9.
19.          Коберник Г. І. Індивідуалізація й диференціація навчання в початкових класах : теорія та методика: монографія / Г. І. Коберник. – К. : Наук. світ, 2002 – 231 с.
20.          Коберник О. М. Навчально-виховний процес у сільській загальноосвітній школі: сутність, проектування, організація / О. М. Коберник. — К.: Знання, 2018. — 253 с.
21.          Коваль Л. В. Сучасні навчальні технології в початковій школі : навч.-метод. посіб. / Л. В. Коваль. – Донецьк : ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2006. – 226с.
22.          Коваль Л. Професійна підготовка майбутніх учителів у контексті розвитку сучасної початкової освіти : технологічний підхід : монографія / Людмила Коваль. – Донецьк : «ЛАНДОН–XXI», 2012. – 343 c.
23.          Козлова О.І. Основні стратегії педагогічного впливу при традийійному та інноваційному підходах до навчання //   Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи: Збірник наукових праць / Ред. кол. Л.І.Даниленко та ін. – К.:Логос, 2000. – С. 239-245.
24.          Козловська І. Теоретико-методологічні основи інтеграції знань у навчальному процесі: основи дидактичної інтегрології / І. Козловська // Молодь і ринок. - 2012. - № 11. - С. 31-35. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mir_2012_11_8 (дата звернення: 25.11.2018)
25.          Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи / Бібліотека з освітньої політики [за заг. ред. О. В. Овчарук ]. – К. : «К.І.С.», 2004. – 112 с.
26.          Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в Європейський освітній простір. – К., 2004. – 9 с.
27.          Концепція загальної середньої освіти (12-ти річна школа) // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2000. - №2. – С. 3-22.
28.          Кузьмінський А. І. Педагогіка : підруч. [для студ. і викл. вищ. навч. закл.] / А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К. : Знання-Прес, 2003. – 418 с.
29.          Лихачев Б.Т. Педагогика :курс лекции /Б.Т. Лихачев .-М.:Юрайт,2001.-607 с.
30.          Логачевська С. П. Диференціація у звичайному класі : посібник для вчителів, методистів, учнів / За редакцією О. Я. Савченко. – Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 2018. – 288 с.
31.          Лозова В. І. Теоретичні основи виховання і навчання : навч. посіб. [для студ. пед. навч. закл.] / В. І. Лозова, Г. В. Троцко. – Харків : ОВС, 2002 – 400 с.
32.          Малафіїк І. В. Дидактика : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Іван Васильович Малафіїк. – К. : Кондор, 2009. – 398 с.
33.          Мойсеюк Н. Є. Педагогіка : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Неля Євтихіївна Мойсеюк. – [5-те вид., доп. і перероб.]. – К. : Кондор, 2007. – 656 с.
34.          Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – К. : «Шкільний світ», 2002. – 22 с.
35.          Немошкаленко В. В. , Антонов В. Н. , Алешин В. Г. , “Электронная структура и рентгеновские эмиссионные спектры некоторых гексагональных переходных металлов”, Докл. АН СССР, 228:4 (1976), 837
36.          Нікуліна Ф. Інтегральна технологія ;основні ідеї та структура//завуч(1 вересня)-2000,№23-24 с.10
37.          Освіта в сільській місцевості: кризові тенденції та шляхи їх подолання: наук. — практ. вид. / авт. — упоряд. Є. В. Красняков. К.: Парлам. вид-во, 2012. — 272 с.
38.          Освітні технології : навч.-метод. посіб. / [Пєхота О. М., Кіктенко А. З., Любарська О. М. та ін.]; за заг. ред. О. М. Пєхоти. – К. : А.С.К., 2001. – 256 с.
39.          Освітні технології :навчсально-методичний посібник / О.М.Пєхота .А.З. Кіктенко ,О.М.любарська та ін.,за заг.ред. О.М.Пєхоти .-К.:2001-256 .
40.          Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.
41.          Павлютенков Є. М. Основи управління школою / Є. М. Павлютенков, В. В. Крижко. — Х.: Основа, 2006. — 176 с
42.          Пальчевський С.С. Педагогіка :навчальний посібник ,-К.:Каравела,2007.-576 с.
43.          Педагогика: Большая современная энциклопедия / сост. Е. С. Рапацевич. — Минск: Соврем. слово, 2005. — 720 с.
44.          Педагогическое консультирование: учеб. пособие / под ред. В. А. Сластенина, И. А. Колесниковой. — М.: Академия, 2006. — 320 с.
45.          Педагогіка вищої школи-Остринський В.Л.-Структура педагогічної технології -К.:Освіта ,2014.- 136 с.
46.          Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті : навч. посіб. / за заг. ред С. П. Бондар. – Рівне : Редакційно-видавничий центр «Тетіс» Міжнародного університету «РЕГІ» імені академіка Степана Дем‘янчука, 2003. – 200 с.
47.          Підготовка майбутніх учителів до застосування нових технологій навчання у початковій малочисельній школі : монографія / Н. Г. Баліцька, О. А. Біда, Г. П. Волошина та ін.; [за заг. ред. Н. С. Побірченко]. – К. : Наук. світ, 2004. – 125 с.
48.          Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій : навч. посіб. / О. М. Пєхота та ін.; за ред. І. А. Зязюна, О. М. Пєхоти. – К. : Видавництво А.С.К., 2003. – 240 с.
49.          Полат Е. С. Метод проектов на уроках иностранного языка /  Е. С. Полат // Иностранные языки в школе. - 2000. - № 2-3.
50.          Положення про освітній округ // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. — 2010. — № 7. — С. 15.
51.          Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.
52.          Практикум з педагогіки : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / [за заг. ред. О. А. Дубасенюк]. – [3-тє вид., перероб. і доп.]. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 464 с.
53.          Програми для середньої загальноосвітньої школи : 1–4 класи. – К. : «Початкова школа», 2006. – 432 с.
54.          Савченко О. Я. Дидактика початкової освіти: підручник / О. Я. Савченко. — К.: Грамота, 2012. — 504 с.
55.          Савченко О. Я. Моделювання розвитку сільської школи: досвід Всеукраїнського фестивалю — конкурсу / О. Я. Савченко // Моделі розвитку сучасної української школи: матеріали Всеукр. наук. — практ. конф. 11—13 жовтня 2006 р., Черкаси — Сахнівка. — К.: СПД Богдановна А. М., 2007. — С. 109—115.
56.          Савченко О. Я. Навчально-виховний процес у малочисельній школі: посіб. для вчителя / О. Я. Савченко. — 2-ге вид. — К.: Рад. шк., 2013. — 232 с.
57.          Савченко О. Я. Новий етап розвитку шкільної освіти і підготовка вчителя / О. Я. Савченко // Шлях освіти. – 2003. – № 3. – С. 2–6.
58.          Савченко О. Я. Шкільна освіта як замовник підготовки майбутнього вчителя / О. Я. Савченко // Рідна школа. – 2007. – № 5. – С. 5–8.
59.          Савченко О.Я. Дидактика початкової школи : підруч. [для студ. пед. фак.] / Олександра Яківна Савченко. – К. : Грамота, 2012. – 504 с.
60.          Селевко Г. К. Энциклопедия образовательных технологий: в 2 т. / Г. К. Селевко. Т. 1. — М.: НИИ школьных технологий, 2006. — 816 с.
61.          Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. – М.: Народное образование, 1998. – 308 с.
62.          Сидоров С. В. Критерии эффективности управления инновациями в сельской школе / С. В. Сидоров // Мир науки, культуры, образование. — 2009. — № 7, ч. 1. — С. 192—194.
63.          Сисоєва С. О. Освіта і особистість в умовах постіндустріального світу : монографія / С. О. Сисоєва. – Хмельницький : ХГПА, 2008. – 323 с.
64.          Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: підруч. / С. О. Сисоєва. – К. : Міленіум, 2006. – 346 с.
65.          Сільська молодь України: стан, проблеми та шляхи їх вирішення: щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2003 р.). — К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. — 266 с.
66.          Сластенин В. А. Педагогика: учеб. пособие для студентов пед. учеб. завед. / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Э. Н. Шиянов; под ред. В. А. Сластенина. — М.: Академия, 2002. — 576 с.
67.          Слободчиков В.И. Проблемы становления и развития инновационного образования // Инновации в образовании. – 2003. - №2. – С.4-18.
68.          Словник основних термінів і понять з превентивного виховання/ Під заг. ред. доктора пед. наук, професора Оржеховської В.М. / ТзОВ “Терно-граф, Тернопіль. – 2007, – 200 с. – С 177-179.
69.          Стан та соціальний захист сільських дітей: тематична державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2004 р. — К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2005. — 250 с.

69.          Степанюк А.В.,Гадюк Т.В.Інтеграція природних дисциплін у школі //Педагогіка і психологія.- 1996-№1 с.18-24
70.          Суворова Г. Ф. Организация учебных занятий в малочисельной школе / Г. Ф. Суворова. — М.: Ассоциация «Профессиональное образование», 2015— 75 с.
71.          Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / Василь Олександрович Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 2008. – 304 с.
72.          Талызина Н.Ф. Психологические механизмы обобщения / ІІІ Всесоюз. съезд общества психологов СССР. — М.: 1968. — Т. ІІ. — С. 164–166.
73.          Тенденції реформування загальної середньої освіти у країнах Європейського Союзу: монографія / за заг ред. Н. М. Лавриченко. Ч. 2. — К.: Педагогічна думка, 2008.  – 205 с.
74.          Типові навчальні плани початкової школи // Початкова школа. – 2011. – № 8. – С. 1–7.
75.          Туркот Т.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К: Кондор, 2011. – 628с.
76.          Фіцула М. М. Педагогіка : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Михайло Миколайович Фіцула. – [2-ге вид., випр., доп.]. – К. : Академвидав, 2007. – 560 с.
77.          Форми навчання в школі : кн. [для вчителя] / [Мальований Ю. І., Римаренко В. Є., Вороніна Л. П. та ін.]; [за ред. Ю. І. Мальованого]. – К. : Освіта, 2012. – 160 с.
78.          Хриков Є. М. Особливості внутрішньошкільного управління в сучасних умовах / Є. М. Хриков // Освіта і управління. — 2019. — Т. 3, № 1. — С. 59—66.
79.          Ягупов В. В. Педагогіка : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Василь Васильович Ягупов. – К. : Либідь, 2002. – 560 с.

Електронні ресурси

80.          Державний стандарт Освіти. Електронний ресурс. Режим доступу:  https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/derzhavni-standarti (дата звернення: 30.11.2018)
81.          Закон України «Про освіту». Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення: 30.11.2018)
82.          Концепції Нової української школи Електронний ресурс. Режим доступу:  https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola (дата звернення: 30.11.2018)

 

 

ДОДАТКИ

Додаток А

АНКЕТА

 

Шановні колеги!Просимо Вашого сприяння у дослідженні особливостей впровадження інноваційних технологій у навчальний процес малочисельної школи .дайте відповіді на запитання:

Опитування для педагогів:

1. Вкажіть Ваш вік:

-до 30 років

31-40 років

41-50 років

51=55 років

Понад 55 років

2. Ваш стаж:

До 3 років

3-10 років

10-20 років

Понад 20 років

3. Що таке ,,Педагогічна інноватика,,?

________________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

4. Які інноваційні технології ви знаєте?

________________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

5. Які з них Ви використовуєте у своїй роботі?

________________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

6. Чи маєте Ви свої авторські розробки щодо використання іноваційних технологій в школі? Вкажіть

________________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

7. Які труднощі та особливості існують,на вашу думку,у впроважденні інноваційних технологій у малочисельній школі?

________________________________________________________

________________________________________________________

________________________________________________________

 

ДЯКУЄМО ЗА СПІВПРАЦЮ!

 

 

 

Додаток Б

Конспект уроку за технологією в МЧШ 2 і 4 класи 

Вчитель - Ткаченко А.Ф.

2 клас

 Трудове навчання

Складаємо «гармошкою».

 Аплікація «Метелики».

Об'єкт праці: метелик з фантиків цукерок.

 Мета: ознайомлення учнів з технікою «гармошка» завдання:

-освоєння нового прийому : обробка паперу гофруванням;

-розвиток дрібної моторики;

-виховати працьовитість та дбайливе ставлення до природи.

Обладнання вчителя: зразки виробів, папір, нитки.

Обладнання дітей: ножиці, папір, нитки, клей.

4 клас

В'язання крючком. Ланцюжок із повітряних петель.

Об'єкт праці: ланцюжок із повітряних петель.

Мета: навчання виконання ланцюжка із повітряних петель.

завдання:

-ознайомлення учнів із історією в'язання крючком; інструментами, матеріалом та пристосуванням;

-сформування навичок із організації робочого місця; навчання правильного прийому роботи;

-виховування любові до рукоділля.

Устаткування вчителя: зразки виробів, презентація,крючок, нитки.

Устаткування учнів: крючок, нитки.

 

Хід уроку.

Організаційний момент.

-Здравствуйте діти! Сідайте! Дзвенить дзвінок, нас вже  кличе дзвоник ! Пора вже нам розпочинати урок!

СР

 II. Мотивація навчальної діяльності .

- На ваших партах лежить текст, в якому містяться цікаві історичні відомості.І ваше завдання прочитати його та знайти відповіді на запропоновані нижче питання.

РУ

 II. Мотивація навчальної діяльності.

 -Діти, відгадайте загадку.

Спав квітка й раптом прокинувся,

 Більше спати вже не захотів.

Ворухнувся і потягнувся,

Злетів вгору і полетів!!! (Метелик) -Правильно, це метелик.

III.Постановка теми і мети уроку .

- А як ви думаєте, яка тема сьогоднішнього нашого уроку? (Метелик).

-Які завдання ми ставимо собі на урок? (Так- навчитися робити метеликів з паперу) .

-Немає людини, що не бачила у своєму житті метелика. Чи ви згодні? (Так).

 Адже немає, мабуть, жодної байдужої людини до цього створіння природи.

- Розкажіть мені, будь ласка,які ж вони, метелики? (Легкі, грайливі, гарні).

 -А де ми можемо зустріти метеликів в природі? (На галявинці, в саду)

 -Хто з вас знає, як народжується метелик? (Яйце - гусениця - лялечка - метелик) .

Давайте разом з вами подивимося відеоролик про народження метеликів.

СР

 -Тепер ви попрацюєте в ролі дослідника. На ваших партах лежать малюнки з метеликами. Вам завдання, розглянути дану ілюстрацію та заповнити таблицю.

РУ

 

 III.Постановка мети і теми уроку.

 Зараз ви прочитали текст. Про що в ньому говориться? (Про історію в'язання крючком).

 - Визначте тему нашого уроку (В'язання крючком).

-Які ж завдання ми поставили на урок? (Навчитися в'язати крючком, дізнатися про техніку в'язання крючком).

 -Добре.А зараз поговоримо про історію появи цього ремесла. -Опираючись, на питання складаємо зв'язний текст.

 -Так, вірно. Зараз рукоділля для жінки стало просто приємним розвагою на досузі. В сучасної жінки вже відпала необхідність займатися кроєм та в'язанням. Їй простіше купити все у магазині. Та кожна жінка розуміє, що куплений светр є одне, а зв'язаний своїми руками,то є зовсім інше.

Один із найпоширеніших видів декоративно-прикладного мистецтва - це в'язання крючком.

 -Відгадаємо ребус.

 КОЧРКЮ (Гачок)

 -Правильно! Молодці! Ось які крючки бувають та як правильно їх вибрати, ви дізнаєтеся, дослідивши даний  сьогодні матеріал. В ході дослідження кожен учень повинен заповнити таблицю.

 

РУ

-Учні, галявина в мене готова. Але щось не вистачає, щоб вона пожвавилася.Що це? (Метелики).

Ми з вами подивились, як з'являються метелики на світло, та в нас також на уроці будуть народжуватися паперові метелики.

-Діти, а чи всі метелики схожі один на одного? (Немає вони мають подібності та відмінності).

-Чи  відрізняються і чим схожі метелики один із одним?

Що ви можете відзначили у схожості метеликів? (Вони всі літають, є крила, є тулуб).

- Що є в розбіжностях? (Різний розмір, різні кольори, різна форма крил).

-Молодці! Ви  все правильно підмітили, що метелики мають різне забарвлення, розмір та форму крил.

- А зараз увага на екран. Розгляньте, будь ласка, різних за формою метеликів і як їх можна зробити(слайд 1). Зараз уважно подивіться на схеми(слайд 2). Стрілочками показано, в якому напрямку нам потрібно буде виконувати складання(слайд 3).

СР

  На ваших партах лежать конвертики із геометричними фігурками. Знайдіть ті фігурки, які найбільш підходять вам для даної технології. Ви сьогодні всі принесли журнальний папір,різні фантики. Визначте, якої форми кожен з вас буде робити метелик та приготуйте папір потрібної форми.

IV. Повторимо усі разом правила роботи із інструментами.

Як ми  повинні працювати з ножицями?

Передають ножиці в закритому вигляді, кільцями в його сторону.

-Не тримати ножиці кінцями вгору!

V. Фізкультхвилинка

Зараз всі встали.

Вранці метелик прокинувся,

потягнувся, посміхнувся.

раз - росою він умився,

два - тихесенько покружляв,

три - нагнувся і присів,

на чотири - полетів.

2 клас приступає до роботи

 

РУ

Так, закінчили.

-Які можуть бути крючки? (Дерев'яні, пластмасові, зі сталі, алюмінію).

- Крючки одного розміру? ( Найтонші зроблені з сталі, більш товсті - із алюмінію, пластмаси і дерева).

- А що означає номер крючка? (Означає діаметр гачка в мм).

-Перевіряємо вашу табличку.

 - На занятті в'язання крючком вимагають дотримання певних правил. Прочитаємо їх:

 -Робоче місце для в'язання повинно бути добре освітлене(слайд 1).       

-Сідіти треба прямо, торкаючись корпусом спинки стільця(слайд 2).

 -На робочому місці повинен бути порядок(слайд 3).

 -Перед початком та після закінчення роботи потрібно мити руки, щоб нитка і в'язане полотно залишалися завжди чистими, та на руках не залишалося дрібних частинок пряжі(слайд 4).

-Крім крючка можуть знадобитися і додаткові інструменти: циганська голка, ножиці(слайд 5).

VII. Інструктаж з виконання роботи.

Положення гачка в руці.

 -Діти, подивіться. Крючок можна тримати у руці по-різному. Зазвичай людина привикає до одного положення. Одне із положень - це тримати крючок як олівець. При цьому крючок лежить на руці, великий та вказівний пальці тримають його близько до кінця. Можна також тримати крючок у руці, як і ніж, при цьому крючок знаходиться під рукою та кінець крючка утримується великим й вказівним пальцями. Для в'язання крючком спочатку вив'язують початкову петлю. Для цього на відстані 15 см від кінця нитки треба зробити петлю.

СР

Самостійно потренируйтесь зав'язанням початкової петлі.

РУ

VII. Інструктаж по виконанню роботи.

Діти, подивіться, які метелики вийшли в мене.

Складати гармошкою потрібно дуже акуратно, щоб складки вийшли одного розміру.

Подивіться, як це потрібно робити. З'єднуються частини метелики нитками.

СР

VIII. Практична робота.

Приступаємо до виконання роботи.

РУ
Сьогодні ми будемо вчитися робити ланцюжок із повітряних петель. Подивимось, як позначається в схемі вироби даного прийому. Вся увага на екран. Уважно подивіться, як робиться ланцюжок із повітряних петель.

 ( Перегляд відеоролика)

 СР

 VIII. Практична робота.

 Самостійно пробуйте зробити ланцюжок. Контроль за діяльністю учнів вчителем,за потреби надати допомогу.

 РУ

IX. Підведення підсумків Діти, хто закінчив, прикріплює своїх метеликів на галявину. Не забуваємо- прибираємо своє робоче місце!
РУ

 IX. Підведення підсумків Діти, поставте собі бали за урок відповідно до таблиці. Акуратність виконання роботи правильність  намагання самостійності. Разом балів відмітка 3, 2, 1 3, 2, 1 3,

2, 1 1

 Рефлексія.

Кому сподобався урок, у кого все вийшло підійміть жовтий кружечок,

Кому було не цікаво й нудно на уроці -підійміть помаранчевий кружок.

 

 Урок закінчено.Дякую всім за працію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В

АНКЕТА

1.               Які педагогічні технології Ви використовували на уроках?

______________________________________________________

______________________________________________________

______________________________________________________

______________________________________________________

2. Чи була створена ,,ситуація успіху,, в процесі спільної діяльності учнів та вчителя при реалізації технологій?

______________________________________________________

______________________________________________________

______________________________________________________

______________________________________________________

3. Яку можливість Вам дає використання інноваційних технологій?

______________________________________________________

______________________________________________________

______________________________________________________

______________________________________________________

4. Чи помітні зміни стану учнів (їх мотивація до навчання, знаннях, уміннях, емоціях) у процесі реалізації певної педагогічної технології?

______________________________________________________

______________________________________________________

______________________________________________________

5. Чи вважаєте Ви корисною для себе впроваджену експериментальну програму? _________________________________

 

ДЯКУЄМО ЗА СПІВПРАЦЮ, ШАНОВНІ КОЛЕГИ!!!