Значення кольорів в повсякденному житті українців, їх вплив на формування національної свідомісті

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

НАУКОВА РОБОТА

з теми: "Значення кольорів в повсякденному житті українців та їх вплив на формування національної свідомості"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Огляд літературних джерел з кольорознавства та матеріалів шкільного музею "Шляхами героїв - шляхами батьків"

1.1. Кольоровознавство, як наука про колір. Характеристика кольорів

1.2. Огляд експонатів музею "Шляхами героїв - шляхами батьків"

РОЗДІЛ 2. Значення кольорів у повсякденному житті українців

2.1. Символіка кольорів в українських рушниках та вишивці

2.2. Символіка кольорів в оздобленні посуду та оселі

РОЗДІЛ 3. Значення кольорів у формуванні національної свідомості українців

3.1. Геральдика кольору в історії України

3.2. Значення кольорів в сучасному воєнно-політичному житті країни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність роботи полягає в формуванні особистісної зрілості кожного з учнів школи в умовах нестійкої політичної та національної ситуації в країні. Однією зі складових особистісної зрілості є почуття громадянського обов’язку. Оскільки історія українського народу складається з історії кожного окремого населеного пункту, історії кожної родини, великого значення у формуванні громадської свідомості набуває прищеплення учням національних традиціях, закладених нашими дідами і прадідами. Кожному громадянинові слід знати, які барви прапора країни, де він живе. Адже це сприяє формуванню почуття патріотизму у людини. Патріотизм – не тільки любов до Батьківщини, але й усвідомлення, насамперед, своєї унікальності, несхожості на інших людей. Саме через кольори національної символіки. Постає запитання: чому саме такі кольори, а не інші. Знайомство з традиціями українського прапорництва, що сягає в глибину тисячоліть дає можливість прилучитися до глибинних основ української культури, коли символіка кольорів зароджувалася в часи Трипілля і веде аж до наших днів. Все це дає можливість усвідомити свою неповторність у світі, неповторність і унікальність українського народу. З значення кольорів ми дуже часто стикаємося на уроках трудового навчання та образотворчого мистецтва. А ось з його впливом на характер людини та психологію відносин ознайомилися тільки зараз на факультативних заняттях з психології. В процесі пошуку інформації я натикнулась на роздуми істориків та психологів щодо правильності розташування кольорів прапору України і зацікавилася значення кольорів в символіці та геральдиці нашої країни та країн світу в цілому, а особливо яким чином колір прапора визначає характер країни на політичній арені світу.

Особливе місце в цьому процесі займає музейна робота у навчально-виховних закладах, яка покликана стати центром громадянського формування громадянського обов’язку учнів у кожному навчальному закладі.

Об'єкт дослідження - національна свідомість українського народу.

Предмет дослідження - кольори в повсякденному житті українців та формуванні національної свідомості українського народу.

Мета полягає в дослідженні  значення кольорів в повсякденному житті українців та формуванні національної свідомості українського народу в умовах нестабільної політичної ситуації.

Завдання роботи:

1. дослідити значення кольорів в символіці та геральдиці українських земель;
2. поглибити знаня з історії свого краю;
3. описати підбір кольорів в різних куточках України;
4. розглянути експонати музею (рушники, посуд, одяг, стяги та герби);
5. висвітлити  основні принципи підбору кольорів у символіці та геральдиці;
6. проаналізувати літературні джерела та експонати музею "Шляхами музею - шляхами батьків";
7. прослідкувати шляхи формування національного виховання методами кольовознавства;
8. охарактеризувати основні напрямки в житті людини та використання кольорів в оздобленні оселі;
9. розкрити значення кольорів в житті людини.

Наукова новизна роботи полягає в узагальненні знань з кольовознавства та його роль у геральдиці та символіці українського народу. На данний момент досить суттєвим є конфлікт між істориками та психологами про розташування кольорів на прапорі України. Тому робота над темою видалася дуже цікавою та плідною.

 

 

РОЗДІЛ І

Огляд літературних джерел з кольорознавства та матеріалів шкільного музею "Шляхами героїв - шляхами батьків"

1.1. Кольоровознавство, як наука про колір. Характеристика кольорів

 Кожен колір певним чином впливає на людину. Дія кольорів обумовлена, з одного боку, безпосереднім фізіологічним впливом їх на організм, а з іншого - асоціаціями, які кольори викликають на основі попереднього досвіду. Деякі кольори збуджують, інші, навпаки, заспокоюють нервову систему.

 Ще Гете зазначав дію кольорів на настрій і ділив з цієї точки зору кольори на збуджуючі, оживляючі, підбадьорливі і породжуючі сумно-неспокійний настрій. До перших він відносив червоно-жовті, до других - фіолетові. Проміжне місце він відводив зеленому кольору, який сприяє, на думку Гете, стану спокою та умиротворення. Відому роль у цьому емоційному впливі кольорів грають, мабуть, і асоціації: блакитний колір асоціюється з кольором блакитного неба, зелений - з зеленню, блакитно-зелений - з водою, оранжевий - з полум'ям і т.д. Кольори справляють певний фізіологічний вплив на людський організм.

 Французький невропатолог Ч. Фере відзначив, що покази динамометра, визначального стисненням руки, змінюються при різних умовах освітлення. При короткочасній роботі продуктивність праці збільшується при червоному світлі і зменшується при синьому; при тривалій роботі продуктивність праці збільшується при зеленому кольорі і знижується при синьому і фіолетовому. Експериментальні дослідження В. М. Бехтерева, І. М. Спиртова та інших, встановили збуджуючу і гальмівну дію різних кольорів, у зв'язку з чим Бехтеревим була поставлена ​​задача використання терапевтичного емоційного впливу кольорів на психічний стан душевнохворих.

 Ф. Стефанеску-Гоанга встановив, що при дії пурпурного, червоного, помаранчевого, жовтого кольорів частішає і поглиблюється дихання і пульс, а при дії зеленого, блакитного, синього та фіолетового кольору виникає зворотна дія. Отже, перша група квітів є збудливою, а друга - заспокійливою. По зауваженнях художників і мистецтвознавців, червоний колір - збуджуючий, зігріваючий, оживляючий, активний, енергійний, дуже багатий асоціаціями; помаранчевий - веселий, життєрадісний, полум'яний, що з'єднує радісність жовтого з порушенням червоного; жовтий - теплий, що бадьорить, веселий, привабливий, кілька кокетливий; зелений - спокійний, створює приємний (затишний) настрій, дуже багатий асоціаціями; синій - спокійний, серйозний, ніжний, сумний, тужливий, мирний, сентиментальний; фіолетовий колір з'єднує емоційний ефект червоного та синього кольорів - одночасно притягає і відштовхуючий, повний життя і збудливий тугу і смуток.

 Кольорам властива певна виразність. Виразність кольорів не є результат асоціації і не перенесення символіки кольору, а якість, що належить самому кольору. Виразність в значній мірі залежить від установки окремих індивідів.

Кольорознавство — аналіз процесу сприйняття і розрізнення кольору на основі систематизованих знань з фізики, фізіології й психології.

 Кольорознавство складається:

1.               фізична теорія кольору,
2.               теорія кольорового зору,
3.               теорія вимірів та кількісного вираження кольору.

 Колір відіграє важливу роль у нашому житті та діяльності. У природі немає нічого безколірного. Людина живе у різноманітному кольоровому світі. Одні кольори дуже яскраві й чисті, інші бліді й настільки невизначені, що деколи важко підібрати їм назву.

 Колір – властивість тіл викликати визначені зорові відчуття у відношенні із спеціальним спектральним складом та інтенсивністю відображеного або випроміненого видимого випромінювання. Встановлено, що людським оком сприймаються світлові коливання з довжиною хвилі від 380 до 760 нм (1 нм = 10-9 м). Довжина хвилі позначається через λ (лянда).

 Кольори спектру чергуються в такій послідовності: червоний, оранжевий, зелений, голубий, синій, фіолетовий.

 Психофізіологічний вплив на людину в емоціональному плані дуже великий. Колір може заспокоювати, хвилювати, радувати, печалити, пригнічувати й веселити. Викликати відчуття теплоти й холоду, бадьорості й втоми, розширювати та звужувати простір, стимулювати зір, мозок, нерви; допомагати лікуванню хворих.

 Психологія кольорів:

• Червоний колір – збуджуючий, гарячий, енергійний, життєрадісний. Має саму довшу хвилю, стимулююче впливає на мозок, сприяє збільшенню мускульної напруги, підвищенню тиску крові та ритму дихання. Сильно впливає на настрій людей.
• Оранжевий – яскравий, викликає радість, заспокоює або подразнює. Сприяє покращенню перетравлення їжі та прискорення руху крові.
• Жовтий – стимулює зір, мозок, нерви, створює веселість, заспокоює деякий нервовий стан.
• Зелений – колір природи, спокою, свіжості, заспокоює нервову систему. Сприяє пониженню тиску крові за рахунок розширених капіляр.
• Голубий – світлий, свіжий і прозорий. Впливає так само як і зелений. Лікувальний колір, полегшує хворобливий стан.
• Фіолетовий – пишний і благородний: позитивно діє на серце і легені. Колір втоми та смутку.
• Коричневий – теплий; створює спокійний настрій, виражає стійкість та міцність предметів.
• Сірий – холодний, діловий, смутний, створює апатію та сум.
• Білий – легкий, холодний, благородний. Символ чистоти, добре поєднується з іншими кольорами.
• Чорний – темний, важкий, різко понижує настрій. Він дуже красивий, у невеликій кількості застосовується для контрасту.

З цього можна зробити висновок, що під дією різних кольорів може змінюватися самочуття людини, а при довготривалій дії збудника(кольору) можливі психічні розлади та зміни характеру індивіда.

 

1.2. Огляд експонатів музею "Шляхами героїв - шляхами батьків"

Розділ «Роде наш красний – роде наш прекрасний» носить етнографічний характер і включає в себе 6 експозиції, з яких було розглянуто такі:

1.     «Побут на селі» - посуд 5 видів, родинні фотографії та  інше;
2.     «Православ’я - головна релігійна течія села» - фотографія церкви, 2 ікони, молитовник, книги;
3.     «Історія тканини та вишивки» - рушники з домотканого полотна, білизна, стежки, ліжник, вишивки;
4.     «Макет української пічі та до пічі»
5.     «Одяг українських селян» - чоловічі та жіночі вишиванки, 2 спідні жіночі сорочки, 2 давні жіночі хустки та  інше.

Загалом станом на 01.01.2014 року розділ нараховує 347 експонатів.

Найпочесніше місце в етнографічному розділі «Роде наш красний, роде наш прекрасний»  займають наші обереги – рушники і вишиванки. Від сивої давнини і до наших днів в радощі, і в горі рушник – невід’ємна частка нашого побуду. Без рушника не обходиться народження, одруження і смерть людини. Кожний вишитий рушник має свій напрямок, тому може бути оздоблений, чи то квітами, чи то зірками, чи птахами. По всій Україні поширений звичай на рушник класти хліб на столі та накривати його рушником. Усі рушники, які знаходяться у нашому музеї подаровані жителями сіл Піддубне, Карла Маркса, Товсте.  Але два рушники особливі: зіткані вони з домотканого полотна  та вишиті більше 110 років тому, вишита весільна скатерть з домотканого полотна Зубченко Уляною Федорівною  в 1917 році.

 Також  у нас є дуже давні речі українського національного одягу. Жіночі сорочки належать до найстарішого одягу наших предків. На одній з жіночих спідніх сорочок нижня частина з домотканого полотна. Довга спідня сорочка підперезана поясом  носилася із спідницею  і трохи визирала  знизу. Поверх одягали корсетки. Дівочі корсетки шилися гладенькими, а жіночі були із складками. Найкращою оздобою голови дівчини був вінок. Влітку з живих квітів, а коли квітів не було, то перев’язували волосся червоною або голубою стрічкою. Вінок захищав дівчину від «лихого».

 Навпроти висять вишиті картини, які вишивали жителі наших навколишніх сіл. У них передаються народні традиції, вірування, багата фантазія та надзвичайна майстерність вишивальниць.

Чималий інтерес у наших гостей визиває ось ця скринька. В ній тримались святкові речі. Скриня стояла на почесному місці у передній хаті. У нашій скрині багато давніх речей, з домотканого полотна. Це рушники для повсякденного користування, полотняна ковдра якою накривалися або застилали постіль, також різні речі: вишиті рушники. давні  жіночі хустки, вишиті наволочки.

Гордістю кожної оселі була піч. Ліпили її з глини та соломи. Розмальовувалася вона з використанням червоного, синього і жовтого кольорів, які не лише прикрашали її, а й містили у собі магічну інформацію на відтворення «злого» і залучення «доброго». Дім вважався житлом лише з того часу, коли спалахував у печі вогонь.

 Усі речі  виготовлялися руками господаря оселі чи столяра села -  мисники, дерев’яні миски, ложки. Глиняні глечики, миски, макітри, дерев’яне корито  - «ночви» у якому  замісювали тісто на хліб, дерев’яний посуд з якого їла уся велика родина -  все це використовувалося в побуті  та у господарстві.

Огляд експонатів музею «Шляхами героїв – шляхами батьків» дав можливість аналізувати побут саме жителів Донецької області. Населення нашої території дуже різноманітне і  поєднало в собі культури різних областей не тільки України.

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

 Значення кольорів у повсякденному житті українців

 

 

2.1. Символіка кольорів в українських рушниках та вишивці

Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам'ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які датуються VI ст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а й вишивки українського народного костюма XVIII—XIX ст. Арабський мандрівник X ст. н. є. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам'ятки української вишивки збереглись лише за останні кілька століть, але й цього достатньо, щоб виявити, що елементи символіки орнаментів української вишивки співпадають з орнаментами, які прикрашали посуд давніх мешканців території України доби неоліту, трипільської культури.

Вишиванням споконвіку займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, вишивальну техніку. Вишивки, передаючи характерні ознаки місцевості, різняться між собою орнаментом, технікою виконання та гамою барв.

  Кожен колір має своє значення, створює потужну енергетику, яку людина відчуває з допомогою настрою, тому не лише візерунок, а й колір впливає на власника вишиванки.

Таблиця 2.1. Значення кольорів у вишивці різних регіонів України

№ з/п	Колір	Значення кольору	Регіон України
1	2	3	4
1	Червоний	Червоний підсилює енергію. Найчастіше він присутній на весільних чоловічих сорочках. Такий життєрадісний орнамент символізує любов, пристрасть та агресію. Оскільки він стимулює всі функції, надто активним людям його не радять.      Дехто вважає, що  вишиванка, вишита червоними нитками є найактивнішим оберегом. Цей колір може забирати негативну інформацію.      Червоний у поєднанні з чорним - є символічними кольорами для української вишиванки.	Київщина (кораловий), Полтавщина, Харківщина, Луганщина, Північна Волинь, Чернігівщина, Поділля, Гуцульщина, Закарпаття
2	Чорний	Чорний в противагу червоному нагадує про сум, горе, смерть. Хоча однозначного тлумачення символіки кольору в народній вишивці немає. Адже і святкові вироби часто вишивали в різних місцевостях чорними нитками. В деяких регіонах вважають: чорний - колір землі, символ багатсва, плодючості, колір землеробів. Доречі, одне з останніх селянських повстаннь на Україні було під чорними прапорами. На деяких теренах України чорний колір тлумачать –  як поглинаючий колір.  Колір закритості, який свідчить про те, що людина прагне замкнутися в собі.  Найчастіше одяг із чорним орнаментом вдягали під час посту.	Північна Волинь, Чернігівщина, Київщина, Поділля, Закарпаття
3	Блакитний, зелений, рожевий.	Блакитний, зелений та рожевий символізують духовний спектр.  Ці кольори вважаються благодатними, сприяють спокійному життю. Зелений асоціюється з природніми витоками.	Поділля (зелений), Бойківщина, Західна Україна(зелений), Гуцульщина(зелений), Закарпаття
4	Фіолетовий.	Колір благодаті,  що тонко поєднує чоловічу та жіночу сутність.  З історії української вишивки відомо, що саме такі відтінки полюбляли діти та вагітні жінки.	Закарпаття
5	Жовтий.	За допомогою жовтого кольору на вишиванку переносять почуття радості. Цей колір підсилює веселий норов і відкритість людини.	Гуцульщина, Київщина, Поділля, Буковина(золотий), Закарпаття
6	Синій	Синій символізує воду, тобто жіноче начало.	Київщина, Поділля, Закарпаття
7	Білий	Білий – символ кохання та невинності.	Полтавщина, Київщина, Закарпаття
8	Помаранчевий	Помаранчевий у вишивках зустрічається нечасто – його більше використовують як акцент, який підсилює життєву енергію.	Закарпаття
9	Вишневий та коричневий.	Вишневий та коричневий вважають енергетично важкими кольорами-вампірами. У вишивках вони не домінують.	Полтавщина, Закарпаття

Вишивкою оздоблювали рушники, фіранки, жіночий та чоловічий одяг.

Таким чином можна зробити висновок, що у вишиванні українці  частіше використовуються такі кольори як червоний, чорний, зелений, жовтий та синій. Кольори та орнамент рушників характерні регіональним особливостям, за якими розрізняються «подільські», «поліські», «київські», «гуцульські», «галицькі», «буковинські» і т. д.

 

2.2. Символіка кольорів в оздобленні посуду та оселі

 Найрізноманітнішим і, певно, найдавнішим в Україні є гончарський промисел. Найпоширеніші види кераміки - теракотова, сіра, полив'яна та чорна кераміка. Вони відрізняються не тільки територіальними традиціями колористики й декору, але й родовищами глини. Відповідно до природного розміщення родовища потрібної глини історично виникали осередки гончарства.

Чорнодимлена кераміка (випалена за спеціальною технологією – без доступу повітря) виникла як альтернатива традиціям античної кераміки, і вже на початку нашої ери мала свої осередки на території України та сучасних держав Європи. В Україні Х V ІІІ – ХІХ ст. вона суперничала з традиційною полив'яною керамікою.

Чорна кераміка виготовляється зі спеціальної глини на гончарному крузі. Після підсушування кременем, який походить з того ж родовища, вироби вигладжують і « виписують » на них орнаменти. Після випалювання вигладжена поверхня має сріблястий, а не вигладжена — чорний колір.

Традиційний керамічний посуд, як правило, розписується та оздоблюється поливою чи фляндруванням, причому характерним для українського гончарства є поєднання зеленої й коричневої полив. Мальовані миски, тарелі, тикви, куманці, близнята і дзбанки, а також оригінальні фігурки кіз, баранів, оленів з горщиками на спині для кімнатних квітів мають рослинний або сюжетний орнамент.

Особливістю українського народного гончарства є також кахлі для печей, а подекуди і вставки для будівель у формі рельєфних і розписних кружал, прямокутних плиток з орнаментом, що утворюють на стінах декоровані фризи тощо. Кахлі можуть бути рельєфними, з зеленою або коричневою поливою, мальовані. Зустрічаються кахлі, розписані по білому тлу синьою поливою або й двома - трьома кольорами. У старих будинках можна ще побачити викладені кахлями старовинні печі, які є справжніми витворами мистецтва. Вони мають практичне значення і є елементом стилю приміщення.

Яскравою сторінкою увійшов в історію культури українського народу декоративний розпис. Початок свого розвитку цей вид народного мистецтва бере з настінного малювання, поширеного з давніх часів у селах України. Одним з найвідоміших центрів, що здавна уславився своєрідним мистецтвом розпису на Україні, є село Петриківка Дніпропетровської області.

Вже у ХVІІ столітті на основі самобутнього запорізького декоративного мистецтва виник незвичайний петриківський орнамент. З покоління в покоління передавалися основи декоративного оздоблення сільського інтер'єру та екстер'єру, господарських і побутових речей, зберігалися місцеві особливості розпису. Для настінного малювання тут до кінця XIX ст. використовували крейду, сажу, кольорові глини, саморобні рослинні фарби. Їх розводили яєчним жовтком, молоком, природним вишневим клеєм. Малюнок наносили за допомогою пензлика, дрібні елементи вимальовували саморобними тоненькими пензликами з котячої шерсті, а грона калини — кінчиком пальця. Характерною рисою творчості петриківських народних митців було використання для декоративного оздоблення рослинно - квіткового орнаменту, що відзначався легкістю та виразністю загального композиційного вирішення. З початку XX ст. Петриківка стає центром виготовлення « мальовок» — малюнків на тонкому папері, що виконувалися недорогими аніліновими фарбами — « манійками ».

Ще одним унікальним явищем у декоративному мистецтві України є розпис великодніх яєць - писанок. Українські писанки беруть свій початок від прадавніх вірувань нашого народу. Якщо за часів язичництва писанку розписували до свята Весни, то за християнства – до Великодня, свята Воскресіння Христового. У слов'ян яйце було початком всього, прообразом космосу. Вони вірили, що весь світ подібний до великого яйця : шкаралупа – це небо, плівка – хмари, білок – вода, жовток – земля. Символіка яйця як зародку нового життя також перегукувалася із символікою сонця, якому поклонялися предки українців, вбачаючи в цьому небесному світилі запоруку відродження природи і життя.

В залежності від регіону існують відмінності в композиції декору, кольоровій гамі, поділі поверхні писанок. Численні хрести та перехрещення символізують родючість, кільця та прямі лінії в свідомості наших предків асоціювалися з чоловічим та жіночим началами, кольорова гама відображала навколишню природу.

У багатьох народів світу й дотепер існує звичай використовувати яйця у Великодніх святкуваннях, але вони переважно роблять крашанки (тобто, варені яйця, зафарбовані в один колір). В Україні ж писанкарство досягло найвищого рівня свого розвитку і стало окремим видом мистецтва, а писанка – одним з культурних символів України.

Отже, українці з давніх давен вірили у магічну силу кольорів та надавали їм особливого значення.

 

РОЗДІЛ 3.

Значення кольорів у формуванні національної свідомості українців

3.1. Психологічні аспекти впливу кольору на людей. Місце кольору і його роль в геральдиці.

 Психологи здавна (ще коли навіть не було такого терміну) підмітили, що колір неоднозначно впливає на людей і поведінку, стосунки між людьми, настрій людини... тощо.

У залежності від того, хто який колір та в який час визначає для себе прийнятним,  рівень неприязні до інших кольорів, психолог може судити про темперамент цього психотипу, взаємовідносини з іншими психотипами, його місце в колективі (від маленького-ланки(групи) до колективу - держави).

Вибір кольорів в геральдиці (створення прапорів та різноманітних гербів) формує природно або насильно характер, намагання, прагнення, мрії, та інші різноманітні уподобання, як окремої людини так і людських спільнот, аж до вищої спільноти - народу в цілому.

Тому для того, щоб вияснити психологічний вплив кольору на людину взагалі, слід охарактеризувати вплив цього кольору на психічно-емоційний стан людини.

Іноді люди роблять суттєву помилку коли тлумачать психологічний вплив кольорів спектральною послідовністю (згідно фізики матеріального тіла) до психічного сприйняття людиною ніякого відношення не має. Адже у спектрі (на який розкладається як світло, яке прийнято називати білим кольором, так і темрява, яку прийнято називати чорним кольором) такого кольору, як темно-зелений немає, але в прапорах (особливо мусульманських країн) цей колір дуже часто присутній. Тому його характеристика і в плив на людську психіку – відповідно впливу темно фіолетового кольору. Але це все скоріше виключення з правил ніж об’єктивна сутність.

Перейдемо до характеристик кольорів і їх вплив на людину-субєкт (не стільки на людину, як на соціум – державу в цілому):

№ з/п	Колір	Значення кольору в геральдиці	Приклади стягів
1	2	3	4
1	Білий	Білий(не путати з божественним – сліпучо білим сяйвом). Колір духовної невизначеності. Народ країни в прапорі якої є такий колір не має духовної рівноваги, народ такої країни завжди знаходиться в пошуку істини, але знайти її не спроможний без допомоги інших народів. В такій країні не існує єдиної релігії (правда можуть бути випадки насильного нав’язування єдиної релігії всім народам, що населяють таку країну). Про такі країни кажуть: „Немає пророка серед свого народу”. В таких країнах між елітою і простим народом – прірва у всьому (у відношеннях, у освіті, у статках). В таких країнах іноземці грають роль вчителів і наставників.	Прапор Канади Прапор Англії   Прапор Польщі
2	Чорний	Чорний (не путати з кольором всесвітнього мороку). Колір земної матеріальної невизначеності. Країни в прапорі яких є чорний колір неприязно ставляться до іноземців, іновірців. Як правило, такі країни складаються в основному(були засновані) одним народом по мові, культурі, релігії і звичаям. Представники таких країн – задиристі, войовничі, педантичні. Матеріальне в таких країнах – на першому місці. Матеріальні цінності, набуті в мирний час, гублять у війнах, які постійно програють.	Прапор Німеччини Прапор Афганістану
3	Фіолетовий	Колір темно-фіолетовий. Колір божественних сил, колір мудрості і духовної зрілості. Як правило, в прапорах використовуються рідко, а коли використовуються то по Божому велінню. В основному цей колір використовується в гербах церков і тих осіб, що пов’язали своє життя з релігією і філософською звитягою. Цей колір використовують для одежі святих, при зображенні останніх на картинах і образах. Країни, що використають цей колір в своїх прапорах по амбітності, а не по Божому повелінню, швидко зникають з лика земного.
4	Синій	Колір Божественної свободи. Колір волі дарованої народу Богом. Такі народи живуть до Судного Дня. Колір справедливості і послуху. Колір внутрішньої сили. Синій колір в прапорі протипоказано використовувати поряд з білим і червоним. Використання синього з білим в прапорі – веде до розвалу такої держави протягом найближчого тисячоліття. Використання синього з червоним в прапорі – веде до тяжких мук і фізичних втрат такого народу, як під час війни, так і в мирний час (від голоду та епідемій).	Прапор Швеції   Прапор Арменії
5	Блакитний (або блідо-синій)	Колір почуття(відчуття) свободи. Колір легкості і безпечності (втрати психологічного контролю). Колір духовних мрійників. Народи в прапорі яких є такий колір – слугують бажаною здобиччю для завойовників (такі народи дуже працьовиті і легко набувають багатство з умовою, що їм ніхто не заважає).Колір народу-зодчого, народу-будівника.	Прапор Шотландії  Прапор Казахстану
6	Зелений (але не темно-зелений)	Колір повної земної гармонії. Колір врівноваженості, колір спокою і не примусового поступу. Колір безпеки під захистом Божим.. такі народи згуртовані, як правило, однією релігією, філософією, ідеєю, мораллю.	Прапор Бангладеш Прапор
7	Жовтий	Колір нескінченності. Колір надії. Для певних психотипів – колір утробного(який не можна пояснити з погляду людської логіки) страху. В поєднанні з іншими кольорами, наприклад з блакитним – колір надії бути вільними.	Прапор   Прапор
8	Помаранчевий	Помаранчевий (червоно-гарячий) або як його ще називають - рожевий. Колір мрії. Колір благих намагань, сподівань. Під прапором з таким кольором, майже ніщо не доводиться до кінця(мрія залишається мрією). Цей колір завжди вважали в давнину кольром захисту від чар, злих сил.	Прапор Індії   Прапор
9	Малиновий	Колір в прапорах не рідкісний. Але найцікавіше його трактування. Необмежена обмеженість. То ж не дивно, що стяги запоріжських козаків були здебільшого малинового кольору. Не червоного. Не помаранчевого, а саме – малинового. Волелюбність козаків і повна залежність від гетьманів, ними вибраних і які були в абсолютній залежності від обиравши їх козаків. Тобто покора на мить, що виходить з повної самостійності. Самостійності не духу, а волі. Бо дух – це від Бога. А воля є матеріальним здобутком людини, що знає що робить, знає що прагне і... знає, що вона під Божим все Видющим Оком і вдень і вночі. А ось хто в даний час використовує малиновий колір не завжди сповідує Господа нашого. Але завжди знає, що Всевидюще Ооко за ним наглядає. Але чи завжди це Боже око?...	Прапор Словенії Прапор Прапор
10	Червоний	Колір обмеженості. Колір влади збудованої на насиллі. Колір королів, владик, диктаторів і узурпаторів. Колір нав’язаної, насильницької покори. Цей колір має місце в прапорах тих держав, що народилися з насилля і є прямими нащадками держав монархічного минулого. В таких державах сильні народницькі рухи відцентрового спрямування, здатні стримуватися виключно поліцейськими, насильницькими заходами. Демократія в таких державах – показна і держиться головним чином, на противазі до олігархічних сил, що є справжніми володарями країни.	Прапор     Прапор

Вважається що, найстабільнішими і довговічнішими є держави з трьохколірними прапорами. Історично склалися різні комбінації трьокольорів... Але найкращими є наступні (згори до низу), або (справа-наліво):синій-голубий-зелений; голубий-зелений-жовтий; зелений-жовтий-оранжевий; білий-синій-зелений.

 

3.2. Геральдика кольору в історії України

Здавна різні народи використовували під час воєнних змагань певні символи, що мали вказувати місце збору воїнів. Найчастіше це був шматок тканини, прикріплений до списа. На князівських стягах давніх слов'ян зображували поганських богів, тотемні знаки, а після прийняття християнства - Ісуса Христа, різних святих. З утрадиційненням на наших землях засад геральдики (кінець XIII століття) пов'язана поява й утвердження постійних земельних гербів, на основі яких пізніше сформувалися національні символи. 

Державний Прапор України - стяг із синьої (або блакитної) і жовтої (або золотої) смуг. За походженням це кольорове сполучення - від символіки Галицького Королівства, яка в свою чергу має скандинавське походження. 
 Найбільш поширене його трактування - блакитне Українське небо над ланами золотого збіжжя.

Прапор держави - полотнище одного чи  декількох кольорів, офіційна емблема  держави, символ  її суверенітету.    

Прапори держав й народів відомі нам з античних часів. Древні стяги на Русі були у великій шані ще за часів язичництва і після запровадження християнства вони всі освячувались образом животворного Христа, що було перейнято від греків. Слов'яни обожнювали свої знамена. Прапороносцями назначали визначних богатирів, які мали обов'язок постійно тримати прапор над полем бою. 

Найдавніші прапорні полотнища Київської держави були трикутно-клиновидної форми. У ХІІІ-ХІV ст. з'являються чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найвживанішим кольором був червоний. Вживали також білий, блакитний кольори, рідше - жовтий. Починають існувати також колірні сполучення.

За правилами вексиології (прапорознавства), порядок кольорів у багатоколірних прапорах ведеться зверху вниз - першим називають той колір, котрий є верхнім і т. д. 

Прапор Руської землі був переважно червоним із золотим тризубом - двозубом, а хорогва Галицько-Волинського князівства - відповідно до кольорів свого герба - блакитна (синя) із золотим левом, з такими стягами галицькі полки брали участь у Грюнвальдській битві 1410 року.

Поєднання кольорів жовтого і синього може трактуватися багатозначно: це і поєднання  символів життя - золотого сонця у синьому космосі, це  і чисте, мирне безхмарне небо, що простягнулося над  жовтим кольором  хлібного лану - символом мирної праці і достатку. Як сказав поет:

                                                         Наш стяг - пшениця у степах

                                                         Під голубим склепінням неба.

Ще є така думка: синій і жовтий - це вогонь і вода, чоловіча і жіноча стать. Однак головна ідея синьо-жовтого  - це велика гармонія космосу, сонця, землі та всього на землі сущого.

Цікаво, що слово «хохол», яким дехто зневажливо  називає українців - монгольського походження - «хох» - синій, голубий, «улу» (олу) - жовтий. Остання літера   редукувалась і  маємо «хохол».  

Жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарских орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Синя й жовта барви найчастіше трапляються в козацькому одязі часів Визвольної війни (1648-1654 рр.), а пізніше - гайдамаків часів Коліївщини. У XVIII ст. жовта та блакитна барви домінували у побуті, в церковних речах ... 

На початку 20 ст. У Галичині з’явився жовто-блакитний прапор, який прийняли Українські січові стрільці.  Прапор вивішували на всіляких народних зборах з нагоди відзначення національних свят.  У березні 1918 р. Центральна рада затвердила жовто-блакитний прапор, як символ українського народу, Української Республіки. Ініціатором був М.Грушевський. Після перевороту, вчиненого гетьманом П.Скоропадським, прапор з блакитно-жовтого був змінений на синьо-жовтий і таким уже й залишився. 

Українці  у еміграції у повоєнний період, незалежно від політичних поглядів, використовують як національний символ синьо-жовте знамено.

У липні 1990 р. у Києві синьо-жовтий прапор було висвячено в Соборі св. Софії і урочисто піднято біля будинку міськради. Після проголошення незалежності України  Верховна Рада прийняла 28 січня 1992 року постанову про прийняття національного прапора  державним прапором України. Відповідно до Конституції  державним прапором  є  прямокутне полотнище із двох рівних за шириною  горизонтальних смуг:   верхньої синього кольору, нижньої -  жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Герб Війська Запорізького - в ширшому трактуванні символ Великої України взагалі (без Києва). Символізує героїчну добу історії нашої нації, козацьку спадкоємність Українців, нашу завзятість, впертість і відчайдушність в обороні Рідного Краю. Прапор Війська Запорізького - стяг малинового кольору, традиційно вважається Козацьким Прапором. Малиновий колір є в геральдиці кольором шляхетності й рицарства, перемоги та відваги.

Герб Королівства Галичини і Лодомерії - в ширшому трактуванні символ Західної України і Галичини. За походженням є Гербом Галицьких королів. Зображується згідно національних Українських кольорів - золотим на синьому тлі. Водночас є символом духовного й культурного центру України - міста Львова.

Герб міста Києва - столиці Української Держави, найдревнішого міста Східної Европи. Зображує Архангела Михаїла - Святого покровителя, захисника і оборонця цієї Української перлини. За леґендою, під час нападу на Київ печенігів у 1036 році Архангел Михаїл у вигляді молодого хлопця повідомив Короля Русі Ярослава Мудрого (який з військом тоді був поза столицею) про цей напад і в такий спосіб врятував місто.

Прапор боротьби за Волю України. Виник у середині ХХ століття як символіка Української Національної Революції. Має багато трактувань, з яких найбільш розповсюджені „Воля або смерть" (червоний - традиційний колір волі; чорний - колір жалоби по умерлим), „кров борця за Україну на чорній Українській землі". 

Червоно-чорне кольорове сполучення дуже поширене в Українській вишивці, в візерунках, в народному малюванні і є дуже древнім за походженням, можливо, воно мало сакральне значення.

Прапор Війська Запорізького - стяг малинового кольору, традиційно вважається Козацьким Прапором. Малиновий колір є в геральдиці кольором шляхетності й рицарства, перемоги та відваги.

Бойовий Тризуб - Тризуб із зображенням середнього зуба у вигляді Меча є символом боротьби проти ворогів України, помсти катам нашого народу, справедливої відплати. Виник у 1920-х роках у середовищі Українських Націоналістів, використовувався як офіційний символ ОУН; від 1940 року був емблемою ОУН полковника А. Мельника.

Серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного оновлення. Це неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.

Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». На мові геральдики (науки про герби) та вексилології (науки про прапори) це значить, що жовтий колір є головним (тому в описі прапору він називається першим по черзі, зображається вгорі і використовується для зображення Тризуба-Трійці), а блакитний є допоміжним (тому називається другим, зображається внизу прапора і використовується на гербі як тло).

З сакральної точки зору жовтий колір позначає активне, творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакитний — пасивне, вологе, консервативне начало, яке потребує активізації та одухотворення. Тому жовто-сонячний колір українського прапору позначає Творця і божественну активність, а блакитний — створену ним матерію, наш земний світ.

Якщо на прапорі вгорі зображається колір духовно-божественного начала, то це значить, що саме воно визнається головним, домінуючим — і це відповідає природному стану Всесвіту, створеного Творцем.

Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому верхня його половина є синьою (головний колір), а нижня — жовтою (допоміжний колір). Тому, згідно з законами геральдики, на державному гербі мав би зображатися синій Тризуб на жовтому тлі. Проте в дійсності ми маємо жовтий Тризуб на синьому тлі — і це вірно. Але тоді головний, жовтий колір має бути угорі нашого прапору, а не навпаки.

З сакральної точки зору зображення на національному прапорі синього над жовтим означає, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним, творіння над Творцем. Такий світогляд суперечить природному стану Всесвіту і є запереченням його Творця, відповідно, такий світогляд є брехливим і руйнівним, а оскільки найбільшим брехуном і батьком брехні є диявол, то такий збочений світогляд коректно назвати диявольським. Відповідно, синьо-жовтий прапор, який відбиває диявольський світогляд, також коректно назвати диявольським. Зауважимо, що цей прапор відбиває нині існуючий у державі стан перевертання природного порядку та домінування безбожності, об’єктивними проявами якого є вимирання українського народу (понад півмільйона щороку), зростання кількості самогубств та абортів, поширення алкоголізму та наркоманії, генетичне і культурне виродження.

Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє — це небо, а жовте — це пшеничне поле. Українці є хліборобською нацією, тому її природним символом є синьо-жовтий прапор.

По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже у сонячний день воно зазвичай блакитне (тож для позначення неба і пшениці прапор мав би бути блакитно-жовтим). Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапору УРСР.

По-друге, українці є нацією не лише хліборобів, а також священиків і воїнів. Більше того, дух священиків і священних воїнів (брахманів і кшатріїв) є домінуючим, адже навіть буденна сільськогосподарська діяльність традиційно здійснювалась українцями як священнодійство, життєтворчий ритуал. Зведення українського світогляду до селянської праці є засобом інформаційно-духовної війни на послаблення української нації.

Нас не задовольняє існуючий стан в Україні. Ми розуміємо, що стабілізація існуючого стану означає стабільне вимирання українського народу і його розпорошення за межами рідної землі. Потрібно зламати ці негативні тенденції і здійснити суттєві зміни. Проте серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного імпульсу, з оновлення свідомості, з відновлення правильного розуміння природи Всесвіту, з відновлення зв’язку («ре-лига», релігія) між божественним і людським. Відновлення ж правильного світогляду неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.

Якось ще на початку 1992 року китайська художниця Мао Мао попросила на одному мистецькому заході тодішнього Президента України Леоніда Кравчука зробити все від нього залежне, щоб у щойно посталій самостійній Україні насамперед змінили розміщення барв на головному державному символі – синьо-жовтому прапорі. Бо, мовляв, якщо він і далі зоставатиметься таким самим, то під цим сполученням кольорів на країну чекає неминуча деградація, зрада, занепад і, зрештою, крах. Адже синє зверху і жовте знизу, за словами мисткині, утворюють гексаграму «Пі». А це, згідно з класичною китайською Книгою перемін «і-цзин», – одна з чотирьох найгірших комбінацій. І розшифровують її так: «Будьте пильними й передбачливими. Не беріться за жодну важливу справу, бо вона швидше не збудеться, ніж збудеться. Ваше оточення не розуміє вас, ви без будь-яких підстав сваритеся зі своїми друзями».

Тоді як обернене розміщення барв, коли жовте розташоване вгорі, а синє – внизу, утворює цілковито іншу гексаграму «Тай», яка означає: «Розквіт. Мале відходить. Велике приходить. Щастя. Розвиток».

Однак Л. Кравчук, котрого поети-нардепи переконали, що синьо-жовтий прапор символізує мирне небо і золоту українську пшеницю під ним, тоді віджартувався: що корисне, мовляв, для китайця, те для українця – смерть і навпаки. А шкода. Бо, як бачимо, китайська художниця, схоже, мала слушність. Принаймні 23-літня історія нашої незалежності продемонструвала як у політичному, так і в соціально-економічному житті держави саме те, від чого застерігала Мао. Словом, «перевернутість» нашого прапора, яка спотворює езотеричну суть символу, дуже швидко далася взнаки Україні.

Виходячи з того, що воля і незалежність нашої держави – даровані Богом, а не є наслідком королівського насліддя, або результатом відвоювання в жорстокій війні..., а народ є по своїй натурі працелюбним і духовним мрійником, то...для повної гармонії необхідна врівноваженість і згуртованість навколо однієї релігії-ідеї... Тому найкращим стягом був би триколірний стяг:синьо-голубий-зелений. А якщо слідувати історичній традиції: синій-зелений-жовтий, але тоді і доля українського народу складеться більш невизначено, але з надією і сподіваннями.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОКИ

Під час роботи над темою було опрацьована велика кількість матеріалів та зроблено ряд висновків.

Під дією різних кольорів може змінюватися самочуття людини, а при довготривалій дії збудника(кольору) можливі психічні розлади та зміни характеру індивіда.

Таким чином можна зробити висновок, що у вишиванні українці  частіше використовуються такі кольори як червоний, чорний, зелений, жовтий та синій. Кольори та орнамент рушників характерні регіональним особливостям, за якими розрізняються «подільські», «поліські», «київські», «гуцульські», «галицькі», «буковинські» і т. д.

Дуже важливим також є вибір колорів у сиволиці та геральдиці України:

1) барви національного прапора сягають глибини тисячоліть. Ще М.С.Грушевський підкреслював нашу спадкоємність від Київської Русі, називаючи її – Україна-Русь. І хоча спершу жовтий і блакитний кольори були більш видимі на західних землях, але, як свідчать літописи, вони були присутні й на інших землях;

2) жовтий і блакитний бачимо на прапорах Київського полку в середині XVII століття, хоча Запоріжжя більше трималося малинового й червоного кольорів. У XVIIІ столітті жовтий і блакитний стають поширені не лише на західних землях та Правобережжі, але й на Лівобережній Україні. Це свідчить про те, що ці кольори стають загальнонаціональними;

3)  Українська двокольоровість позначила державне відродження 1917-1920 років. У Росії 1917 року на мітингах з’являються жовто-блакитні прапори. У березні 1917 року в Петрограді під час панахиди по Т. Шевченку учасники акції використали національні святині як символи Батьківщини поета. На прапорах був напис: “Хай живе вільна Україна!”, а на грудях маніфестанти мали прикріплені стрічки жовто-блакитного кольору. Під жовто-блакитними прапорами пройшли демонстрації у Відні, Кракові, Празі;

4) ці кольори дають нам змогу усвідомлювати свою приналежність до великого українського народу. Дають можливість отожнити себе з народом, бачити глибину наших традицій, нашої спадкоємності не тільки від Київської Русі, але й значно глибше – сягаючи часів Трипілля. Синій колір – вода, а жовтий – сонце. І вони, ці два начала, дають життя всьому живому на землі.

Вважається що, найстабільнішими і довговічнішими є держави з трьохколірними прапорами. Історично склалися різні комбінації трьокольорів... Але найкращими є наступні (згори до низу), або (справа-наліво): синій-голубий-зелений; голубий-зелений-жовтий; зелений-жовтий-оранжевий; білий-синій-зелений.

Виходячи з того, що воля і незалежність нашої держави – даровані Богом, а не є наслідком королівського насліддя, або результатом відвоювання в жорстокій війні..., а народ є по своїй натурі працелюбним і духовним мрійником, то...для повної гармонії необхідна врівноваженість і згуртованість навколо однієї релігії-ідеї... Тому найкращим стягом був би триколірний стяг: синьо-голубий-зелений. А якщо слідувати історичній традиції: синій-зелений-жовтий, але тоді і доля українського народу складеться більш невизначено, але з надією і сподіваннями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТОНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Енциклопедія Українознавства. / За ред. професора доктора В. Кубійовича. – Львів. 1995. – с. 2308-2311.
2. Сергійчук В. Національна символіка України. - К., 1992.
3. Сергійчук В.  Герби та землі України. - К.: Такі Справи, 2001.
4. Братко-Кутинський Олексій. “Феномен України”, газета “Вечірній Київ”, Українська академія оригінальних ідей. К., - 1996. – с. 68-70.
5. Про геральдику: (Український синьо-жовтий прапор) // Дванадцять місяців. – 1992. – К., 1991. – с. 114-115.
6. Тимошенко Н. Державний прапор – символ країни. // Політика і Час. – 1997. - №10. – с. 62-67.
7. Мандрика М. Державні символи України. // Наука і суспільство. – 2002. – №5/6. – с. 20-25.
8. Ігнатова І.С. Символи Батьківщини. – Тернопіль: Астон, 2003. – с. 7-10.
9. Артем'єва Е. Ю. Основи психології суб'єктивної семантики. М.: Зміст, 1999. 350 с.
10.  Петренко В.Ф., Кучеренко В.В. Взаимосвязь эмоций и цвета. //Вестник МГУ. 1988. серия 14. «Психология». № 3. с. 70-82.
11.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток А. Спектр кольрів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б.

Огляд експонатів музею «Шляхами героїв - шляхами батьків». Вишивка в повсякденному житті українців

 

 

 

Додаток В.

Огляд експонатів музею «Шляхами героїв - шляхами батьків». Підбір кольорів у посуді та повсякденному житті

 

Додаток Г.

Огляд експонатів музею «Шляхами героїв - шляхами батьків». Прапори.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Г.

Прапори Української держави в різні часи

Прапор Війська запорізького                        Революційний прапор

 

 

 

 

 

Прапор УРСР                                               Прапор незалежної України