Наукова стаття "Формування іншомовної комунікативної компетенції- шлях до успіху"

УДК                   

                                       Інна Вихор,

                                       кандидат філологічних наук,

                                         заступник директора з навчально-виховної роботи

                                      Нововолинської ЗОШ №4 ім.Т.Г.Шевченка

ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ – ШЛЯХ ДО УСПІХУ

Вихор І.В. Формування іншомовної комунікативної компетентності – шлях до успіху.

Стаття присвячена формуванню у молоді України іншомовної комунікативної компетентності, як вагомої складової успіху у сучасному світі. У статті також піднімається питання про визначення ролі ІКК фахівців у тоталітарному режимі минулого та демократичному сучасному суспільстві.

Ключові слова: іншомовна комунікативна компетентність, професійна комунікативна компетентність, успіх.

Выхор И.В.Формирование иноязычной коммуникативной компетенции – путь к успеху.

 Статья посвящена формированию у молодежиУкраины иноязычной коммуникативной компетенции, как весомой составляющей успеха в современном мире. В статьи также поднимается вопрос об определении роли ИКК специалистов в тоталитарном режиме прошлого и демократичном современном обществе.

 Ключевые слова: иноязычная коммуникативноя компетентность, профессиональная коммуникативная компетентность, успех.

 Vykhor I.V. Formation foreign language communicative competence is a way to be succesful.

 This article is dedicated to the formation foreign language communicative competence of young people in Ukraine as an important component of success in the modern world. It also raises the question of defining the role of FLCC in the last totalitarian and modern democratic society.

Keywords: foreign language communicative competence, professional communicative competence, success.

 Сучасний етап соціально-економічного розвитку суспільства ставить підвищені вимоги до теоретичного рівня знань працівника, до його професійної підготовки, кваліфікації та компетентності.

Тому у сучасній педагогіці відокремився такий освітній напрямок, як компетентісний підхід. Рівень економічного та технологічного розвитку сучасного світу вимагає конкурентоздатного компетентного випускника, який зможе самореалізуватися у суспільстві. «Система освіти тільки тоді може вважатися ефективною, коли її результатом буде компетентна особистість, котра володіє не тільки знаннями, моральними якостями, але й уміє адекватно діяти у відповідних ситуаціях, застосовуючи здобуті знання і беручи на себе відповідальність за певну діяльність» [13, с. 57].

В освітніх закладах Англії існує так званий професійний стандарт, зміст якого відображає вимоги, які ставляться до випускника працедавцем, що містять у собі суму професійних кваліфікацій. Вцілому в країні існує п’ять рівнів кваліфікації. Національний професійний стандарт визначає, що має бути досягнуто, а не вивчено, кваліфікація розуміється як діапазон виконання трудових операцій, а компетентність – як рівень розвитку кваліфікації, нова інтегральна якість професіонала[4, с. 28]. Значення професійної компетентності  та кількість професій стрімко зростає і  в Україні.

Натомість у минулому столітті профорієнтаційна робота базувалася на простих і зрозумілих кожному постулатах щодо необхідності освоєння робітничих професій. Потрібно віддати належне проведеній потужній ідеологічній роботі в колишньому СРСР серед населення. Був лише один недолік, орієнтуючи людину на професійний вибір, вона не забезпечувала повної свободи та можливості вибору, а лише направляла в єдине русло робітничих професій. Знання англійської мови для робочого класу взагалі не було потрібним. На противагу обмеженого  вибору професій у тоталітарному суспільстві постає величезна кількість професій удемократичному суспільстві сьогодення та нові шляхи для отримання освіти.

Внаслідок шляху до євроінтеграції та того, що в Україні немає ніяких гарантій  працевлаштування та високий рівень безробіття суттєво змінилася роль іноземної мови у суспільстві. Поступово зі шкільної дисципліни вона перетворилася на необхідний елемент професійної реалізації особистості. В умовах широких міжнародних зв’язків стає важливо спілкуватися з іноземними спеціалістами, розвивати професійно-ділові й особисті контакти із зарубіжними партнерами, колегами, читати різні видання іноземою мовою, брати участь у міжнародних ярмарках, виставках-продажах, переговорах з представниками закордонних фірм. І практика показує, що чим більше мов знає людина, тим  активніше вона шукає шляхи заробітку, тим більше вона затребувана на ринку праці, тим більший має дохід. Тобто між умінням використовувати свої знання  на практиці  та успіхом у кар’єрі існує пряма залежність і кожна здорова амбітна людина, приклавши зусилля, може добитися успіху в обраній галузі.

У нових історичних умовах виникає необхідність у наукових пошуках, спрямованих на формування особистості, що усвідомлює свої можливості, прагне до самоосвіти, самовдосконалення, максимальної самореалізації, до досягнення щастя й успіху в житті. Проблема формування іншомовної комунікативної компетенції  посідає вагоме місце в сучасних методичних дослідженнях, а  її вивчення   у сучасному демократичному суспільстві  як вагомої складової успіху тільки починається.

Метою даної статті є систематизація існуючих підходів до формування іншомовної комунікативної компетенції майбутніх фахівців у контексті євроінтеграції. Також підняття питання про важливість вміння використовувати свої знання англійської мови в реальних життєвих ситуаціях. Проведення зв’язку  між формуванням ІКК та успіхом. 

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких завдань: проаналізувати основні підходи до визначення понять іншомовної комунікативної компетентності, іншомовної професійної комунікативної компетентності, поняття успіху; визначити важливі складові успіху;  встановити засоби впливу на процес формування комунікативних умінь та навичок;  встановити зв’язки  між формуванням ІКК та успіхом.

Для  дослідження важливе значення мали праці Л.Борозенець,                   Н.Гавриленко, О.Григоренко, М.Євдокімова, B. Зикова, Е. Комарова, Н.Кучеренко, Т.Лучкіна, Ю.Маслова, О.Метьолкіної, О.Фадєйкіна та ін., в яких висвітлено проблему формування іншомовної комунікативної компетентності ; особливості ділового спілкування іноземними мовами вивчали С.Бучацька, О.Гринчишин, Л.Онуфрієва;  методику формування ІКК досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені-методисти, а саме: І.Баценко, І.Берман, В.Борщовецька, В.Гнаткевич, О.Ізмайлова, Н.Катрич, Е.Мірошниченко, Ю.Пассов, Ю. Солодовнікова, О.Тарнопольський, В.Теніщева, О.Чиханцова, С.Шатілов, Р.Елліс (R.Ellis), І.Нейшн (I.Nation), Н.Шмітт (N.Schmitt), В.Віддовсон (W.Widdowson) та ін.

У працях про успішність учені стверджують, що освітній процес необхідно будувати так, щоб кожна людина мала змогу реалізувати свій потенціал (О.В.Бондаревська, І.Д.Бех, І.А.Зязюн, Н.А.Бордовська, В.І. Євдокимов, В.В.Луценко, О.М.Пехота, В.В.Сєріков, В.О.Сухомлинський, І.С.Якиманська та ін.).

Оскільки іншомовна комунікативна компетентність є одним із центральних понять статті, вважаю за потрібне подати його визначення.

Компетенція (від лат. сompete – добиваюсь, відповідаю, підхожу), – коло повноважень, наданих законом, статутом або іншим актом конкретному органу або посадовій особі; знання і досвід у певній галузі” [5, с. 613].

Компетентність (лат. competentia, від competo – взаємно прагну; відповідаю, підхожу) – гарна обізнаність у чому-небудь, знання, досвід; знання і досвід у тій чи іншій галузі; поінформованість, обізнаність, авторитетність [12, с. 87].

Компетентний (від лат. competens (competentis) – належний, відповідний, той, який має достатні знання в якій-небудь галузі, з чим-небудь добре обізнаний, досвідчений, тямущий кваліфікований, той, що володіє компетенцією [8, с. 290].

У психолого-педагогічній літературі компетентність розглядається як категорія оцінна, що характеризує людину як суб’єкта певного виду діяльності й забезпечує досягнення успіхів. При цьому оцінюються такі компоненти, як структура знань і вмінь, ціннісні орієнтації, ставлення до діяльності, її результативність і здатність до її вдосконалення [13, с. 57].

Компетентність – це стійка готовність і здатність людини до діяльності зі "знанням справи". Останнє залежить від "таких п’яти основних елементів: глибоке розуміння суті завдань і проблем, які розв’язуються; наявність досвіду в даній сфері; уміння обирати засоби й способи діяльності, адекватні конкретним обставинам місця й часу; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність учитися на помилках і привносити корективи в процес досягнення мети" [9, с. 28].

  Іншомовна комунікативна компетентність - це інтегративне утворення особистості, яке має складну структуру й виступає як взаємодія і взаємопроникнення лінгвістичної, соціокультурної й комунікативної компетенцій, рівень сформованості яких дозволяє майбутньому спеціалісту ефективно здійснювати іншомовну, а отже, міжмовну, міжкультурну й міжособистісну комунікацію [1, с. 3].

Дослідниця В. Теніщева, наголошує, що професійна іншомовна комунікативна компетентність фахівця є складним інтегративним цілим, яке забезпечує компетентне  спілкування іноземною мовою в умовах міжкультурної комунікації. [14, с.44].

 Отже, іншомовна комунікативна компетентність – це комплекс знань, умінь і навичок, які дозволяють успішно використовувати іноземну мову для спілкування у професійній діяльності та для самоосвіти і саморозвитку особистості [6].

У рамках проекту “Вивчення мов та єврогромадянство” (1996) були передбачені спеціальні компоненти (субкомпетенції), які доцільно враховувати при навчанні іншомовних компетенцій, а саме:

• лінгвістична компетенція – уміння перетворювати словникові одиниці в усвідомленні висловлювання, керуючись певними правилами;

• соціолінгвістична компетенція – здібність вибирати мовні форми відповідно до ситуації;

• дискурсивна компетенція – здатність зрозуміти й досягти зв’язності окремих висловлювань у значущих комунікативних моделях;

• стратегічна компетенція – використання вербальних та невербальних стратегій для компенсації прогалин у спілкуванні;

• соціокультурна компетенція – соціокультурні знання контексту, де вживається мова;

• соціальна компетенція – бажання та вміння спілкуватися в певних ситуаціях, які склалися в суспільстві [7, с.37].

Успіх – багатовимірне поняття, і механізм його досягнення містить низку чинників.

З психологічної точки зору, успіх, як вважає О.С. Бєлкін, – це відчуття стану радості, задоволення від того, що результат, якого прагнула особистість у своїй діяльності, або співпадає з її очікуваннями, надіями, або перевершує їх. На базі цього стану формуються більш сильні мотиви діяльності, змінюються рівні самооцінки, самоповаги [2, с.28].

З педагогічної точки зору успіх – це досягнення значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому [2, с.30]. 

 У педагогічному значенні успіх може бути результатом продуманої, підготовленої тактики викладача, родини. Очікування успіху полягає у прагненні учня заслужити схвалення, прагнення укріпити своє Я, свої переконання й цінності.

Це результат досягнення бажаної мети, це почуття радості після подолання труднощів. Досягнення передбачає отримання конкретного результату, а визнання може бути суспільним, локальним чи індивідуальним. Успіх сприяє досягненню людиною стану задоволеності життям, яке, у свою чергу, є живлющим середовищем для подальших дій, що сприяють меті самореалізації.

Узагальнюючи огляд літератури з цієї проблеми, можна дати таке визначення цьому поняттю “Успіх– це постійне здійснення тих цілей, які людина ставить перед собою і які важливі для неї. Успіх – це не тільки результат, але і процес руху на шляху його досягнення. Це розвиток можливостей людини, розкриття його потенціалу [11, с.8].

Багато сучасних вчених висловлюють думку про те, що учень тоді тягнеться до знань і відчуває потребу в навчанні, коли його спонукають мотиви й інтерес, підкріплені успіхом. Учитель має створити джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для подолання труднощів, бажання вчитися і досягати успіху в житті. «Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені потрібно і де та як я можу ці знання застосувати» - це основна теза, яка залучає багато освітніх систем, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями й прагматичними вміннями [15, с.74].

Для підвищення комунікативної компетентності слід  спонукати учнів до постійного творчого пошуку, учити їх аналізувати інформацію, будувати зв'язне логічне висловлювання, вчити спілкуванню один з одним, умінню правильно викладати свою точку зору, терпимо ставитися до думки іншої людини,  використовуючи ситуацію успіху.  Оскільки всі ці вміння є фундаментом їхньої майбутньої професії, які можна розвивати на уроках іноземної мови та в позаурочний час.

Виходячи з цього у нашому учбовому закладі під час проведення тижня англійської мови були проведені такі заходи: «У світі казки»(2-4класи), «Караоке по-англійськи» (5-6 класи), «Співаємо англійською»(7 -8 класи), «Хто зверху?»(9-10 класи), «Що, де,коли»(11клас).

Природа наділила всіх живих істот інстинктом виживання, але людям вона дала ще й інший інстинкт, що ставить нас у зовсім особливе положення. Людина має вроджене бажання досягти успіху – це щось настільки ж природне для неї, як і подих. Одна з найбільших її потреб досягти мети в житті, для чого необхідне знання механізму успіху. “Успіх – це постійне здійснення тих цілей, що ми поставили перед собою і які винятково важливі для нас”[10, c. 37]. Успіх – це не тільки результат, але й процес руху шляхом його досягнення. Це розвиток можливостей людини, розкриття її потенціалу.

На основі викладеного можна зробити висновок, що успіх це багатомірне поняття й що механізм його досягнення включає цілий ряд факторів.

Успіх, пов'язаний з розкриттям потенціалу людини, залежить від неї самої, від її активності. Це не стільки наслідок незвичайного таланту й здібностей, скільки уміння застосовувати їх на практиці. Домогтися успіху не означає, що ми повинні робити щось особливе. Це значить, що ми повинні робити те, що й інші, але краще.

Важливою складовою успіху є оволодіння майстерністю людських взаємин. Сюди входять комунікативна компетентність людини, ефективна стратегія й тактика особистого впливу, керування конфліктами, навички успішного лідерства й інші фактори, що впливають на взаємини людей.

Н. Волкова у своєму дослідженні зробила висновок про те, що у ринкових умовах високих результатів може досягти лише той фахівець, який володіє такими професійними якостями як:

- адаптаційна мобільність (схильність до творчих форм діяльності, безперервність, поглиблення знань, ініціативність, бажання якісних змін в організації і в змісті власної діяльності, готовність до обґрунтованого ризику тощо);

- контактність (товариськість, емпатія, інтерес до людей, високий рівень розуміння у сфері міжособистісних відносин, здатність приваблювати людей, бачити себе зі сторони, слухати, розуміти та переконувати людей, уміння подивитися на конфліктну ситуацію очима співрозмовника). Тобто комунікативність на рідній та, в умовах сьогодення, на іноземних  мовах;

- стійкість (інтелектуальна й емоційна захищеність у проблемних ситуаціях, самовладання і ясність мислення у прийнятті колективних рішень, володіння навичками саморегуляції стану);

- домінантність (владність, честолюбність, прагнення до особистої незалежності, лідерство, готовність до безкомпромісної боротьбі за свої права, самоповага, високий рівень самооцінки, сміливість, вольовий характер)[3].

       На процес формування комунікативних умінь та навичок впливають: педагогічне спілкування, культурологічний спрямований зміст навчання, що ґрунтується на культурі, звичаях та традиціях народу; процес організації навчання, основою якого є власний досвід учнів, використання форм, прийомів та інноваційних методів, що сприяють формуванню комунікативної компетентності.

Взагалом іншомовна комунікативна компетентність є інтегральною характеристикою успішної  професійної діяльності фахівця. А та в свою чергу охоплює такі підструктури:

 - діяльнісну (уміння, знання, навички та способи здійснення професійної діяльності);

- комунікативну (уміння, знання, навички та способи здійснення професійного спілкування).      

Виходячи з цього педагогу, який заохочує учнів до навчання, використовуючи ситуацію успіху, підвищити освітній рівень учнів в умовах сьогодення легко, оскільки завдяки сучасним технологіям існує швидкий доступ до інформації, є можливість через сітку  інтернету брати участь у навчальних програмах, освітніх конкурсах, проектах, он-лайн навчаннях, курсах, вебінарах, конференціях. Існує можливість підвищувати професійну кваліфікацію за кордоном. Учителеві, окрім постійної урочної та позаурочної роботи слід правильно скерувати, дати поштовх самоосвіті учнів.  А всі ці види діяльності у поєднанні сформують в учня іншомовну комунікативну компетентність. Яка вважається головною складовою успішного майбутнього сучасної людини. Вона додає більше шляхів та можливостей у досягненні успіху, використовуючи міжнародне  ділове спілкування, встановлюючи та розвиваючи міжнародне співробітництво та партнерську діяльність. Тож між комунікативною компетенцією та успіхом існує взаємозалежність, яка надає домінуючі переваги у сучасному  конкурентному світі, де кожен прагне до успіху.

Список використаних джерел

1. Барышникова С.Н. Формирование коммуникативной компетенции в системе обучения иноязычной речевой деятельности студентов медицинских вузов : автореф. дис.  канд. пед. наук : спец. 13.00.08 /         С.Н. Барышникова. – Саратов, 2005. – 24 с.
2. Белкин А.С. Ситуация успеха: книга для учителя / А.С. Белкин. –

      Екатеринбург: УГЛУ, 1997. – 186 с.

3. Волкова Н. Проблема підготовки майбутніх економістів до управлінської діяльності/ Н.Волкова// Неперервна професійна освіта: теорія і практика: наук.-метод. жур.- 2002. – Вип.1 (5). – С.17 – 26.
4. Гогуа О.А. Британское и российское профобразование: сравнительный анализ/О.А.Гогуа, В.А. Красильникова//Профессиональное образование. – 2003. – № 12. – С. 28.
5. Енциклопедический словарь. 3-е изд. М.: Советская энциклопедия, 1984. – 1600 с.
6. Катрич Н. Д. Формування іншомовної компетентності студентів політехнічного колледжу [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://intkonf.org/katrich-nd-formuvannya-inshomovnoyi-kompetentnosti-studentiv-politehnichnogo-koledzhu/. – Заголовок з екрану.
7. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник /кол. авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999.
8. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М.: Русский язык, 1984. – 816 с.
9. Реформатский А.А. Введение в языкознание / Александр Александрович Реформатский. – М.: Высшая школа, 2000. – 270 с.
10. Романовський О.Г. Педагогіка успіху / О.Г.Романовський, В.Є.Михайличенко, Л.М.Грень– Харків:  НТУ “ХПІ”, 2011. – 376 с.
11. Романовський О.Г.  Філософія досягнення успіху: Учб. посіб. /О.Г. Романовський,В.Є. Михайличенко. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2003. – 696с.
12. Словник іншомовних слів / уклад.: Л.О.Пустовіт. – К.: Довіра, 2000. – 136с.
13. Татаренко А.Б. Компетентність – вимога сучасності / Андрей Борисович Татаренко. // Світло: науково-метод. інф. пізн.-освіт. часопис. – 1996. – № 1. – С. 57 - 64.
14. Тенищева В. Ф. Интегративно-контекстная модель формирования профессиональной компетенции: автореф. дис. на соискание уч. степени д. пед. наук: 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / В.Ф. Тенищева. – М., 2008. – 44 с.
15. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. – М., 1988.
16. Brian Holmes Problems in Education: A Comparative Approach. – London: Routledge, 1997.