Наукова стаття: "Формування соціокультурної компетенції здобувачів освіти через читання англомовних публіцистичних текстів"

                                                              Шутовська Людмила Василівна,

спеціаліст II категорії,

викладач іноземної мови,  Відокремлений структурний підрозділ

 «Фаховий коледж технологій, бізнесу та права  Волинського національного університету  

імені Лесі Українки»

ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ

ОСВІТИ ЧЕРЕЗ ЧИТАННЯ АНГЛОМОВНИХ ПУБЛІЦИСТИЧНИХ

ТЕКСТІВ

Постановка проблеми. Формування соціокультурної компетенції, під якою розуміється «комплекс знань про цінності, вірування, звичаї, традиції, мову, досягнення культури, властивих певному суспільству і характеризують його», а також «здатність і готовність індивіда здійснювати адекватну міжкультурну комунікацію» (Н. Б. Ішханян), відбувається в процесах соціокультурного виховання (прилучення особистості до культури і народних традицій країни досліджуваної мови) і навчання при комплексному освоєнні всіх складових іншомовної комунікативної компетенції.

В Україні питаннями формування соціокультурної компетенції здобувачів освіти в процесі навчання іноземної мови займаються Л. Н. Бондаренко, С. П. Кожушко, С. Ю. Миколаєва, Т. І. Олійник, І. Г. Тараненко та інші дослідники, які розглядають її як мотиваційну складову процесу навчання. Вони вважають, що переважаючим мотивом життя в полікультурному просторі є прагнення до знань, допитливість, привабливість нової культури і мови; їх пізнавальна цінність, зіткнення інтересів, засвоєння нових норм, відкриття нового світу [2, с. 40].

Мета статті. Головною метою цієї роботи є формування соціокультурної компетенції у здобувачів освіти через читання автентичних англомовних матеріалів (а саме: публіцистичних текстів).

Зміст і структура соціокультурної компетенції здобувачів освіти визначається через такі критерії навчальних цілей і завдань, як мобільність знань, сформованість умінь і навичок застосовувати теоретичний матеріал на практиці (гнучкість) та критичність мислення. З’ясовано, що за критерієм мобільності знання наповнюють переважно інформаційні компоненти: глибина запам’ятовування, розпізнавання, відтворення, розуміння, пошук інформації [3, с. 17].

Доведено, що гнучкість навчально-пізнавальної діяльності передбачає сформованість у здобувачів освіти уміння застосовувати теоретичний матеріал на практиці, здійснювати міжпредметні зв’язки, використовувати інтелектуальні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, а також вибирати найраціональніший у певних умовах метод розв’язання завдань. Рівень розвитку у здобувачів освіти критичного мислення визначається за їхніми уміннями оцінювати, знаходити помилки, критикувати, контролювати свою навчальнопізнавальну діяльність, прогнозувати, наводити контраргументи [3, c. 17].

Формування соціокультурних знань і вмінь означає розширення обсягу лінгвокраїнознавчих і країнознавчих знань за рахунок нової тематики і проблематики мовного спілкування; поглиблення знань про країну мова, якої вивчається, її науку та культуру, історичні і сучасні реалії, громадських діячів, місце цієї країн у світовому співтоваристві, світовій культурі, взаєминах з нашою країною; розширення обсягу лінгвістичних і культурознавчих знань, навичок і умінь, пов’язаних з адекватним використанням мовних засобів і правил мовної і немовної поведінки відповідно до норм, прийнятих в країні мови, що вивчається [4, с. 38-39].

Всі автори погоджуються, що для успішного розвитку соціокультурної компетентності здобувачів освіти на заняттях з англійської мови необхідно створювати модель культури певного народу, використовуючи як основні засоби твори іншомовної культури та її артефакти.

На думку О. В. Давиденко, зміст іншомовної соціокультурної компетенції визначається засвоєнням певних соціокультурних знань. Перш за все, це фонові знання країнознавчого характеру. Водночас фонові знання, якими володіють члени певної етнічної і мовної спільноти, – основні об’єкти

лінгвокраїнознавства. Як зазначає О. В. Тополєва, фонові знання – це сукупність нерозривно пов’язаних між собою слів та їх значень, які є загальними для носіїв мови та їх культури. Розглядаючи фонові знання як один із складників змісту навчання, слід зазначити, що самій мові властиво накопичувати, зберігати та відбивати факти і явища культури народу – носія цієї мови [1]. 

За визначенням Є. М. Верещагіна і В. Г. Костомарова, існує три види фонових знань: загальнолюдські (наприклад, всім відомі поняття «сонце», «вітер», «час», «народження»), регіональні (не всі мешканці тропіків, наприклад, знають, що таке «сніг») та країнознавчі. Останній вид – це ті відомості, якими володіють усі члени певної етнічної і мовної спільноти, пов’язані знаннями національної культури. Кожний британець знає, яким є різдвяний обід, як святкують День Святого Валентина тощо. Такими є фонові знання носіїв мови; часто ж спостерігається відсутність таких знань у представників інших культур. Відсутність фонових знань ускладнює процес спілкування, оскільки взаєморозуміння неможливе без принципової тотожності в обізнаності комунікантів про оточуючу дійсність. Тому формування та засвоєння соціокультурних фонових знань має здійснюватися шляхом відбору навчального матеріалу, який містить відомості про життя народу, мова якого вивчається, та відображає національну й культурну спадщину цього народу. Фонові знання реалізуються в певних мовних засобах, хоча і не вичерпуються ними. До таких засобів належать реалії (безеквівалентні лексичні одиниці, абревіатури, назви подій суспільного й культурного життя, мови яка вивчається, імена історичних осіб тощо) та фонова лексика: прислів’я, крилаті вирази, лексико-фразеологічні одиниці, також правила мовленнєвого етикету, жести та інші засоби невербального спілкування [1].

Зміст соціокультурної компетенції може бути представлений чотирма складовими:

-    соціокультурні знання (відомості про країну мова, якої вивчається, духовні цінності культурних традицій, в тому числі представників різних етнічних груп, особливості національної ментальності поведінки);

-    досвід спілкування (вибір прийнятного стилю спілкування, адекватне трактування явищ іншомовної культури);

-    особистісне ставлення до фактів іншомовної культури (в тому числі здатність долати і вирішувати соціокультурні конфлікти при спілкуванні);

-    володіння способами застосування мови (правильне вживання національно-маркованих мовних одиниць у мовленні в різних сферах міжкультурного спілкування, сприйнятливість до подібностей та відмінностей між рідним і іншомовним соціокультурними полями) [2, c. 238].

                Згідно     з     І.     Л.     Бімом,     соціокультурна     компетенція      включає

соціолінгвістичні, предметні, загальнокультурні і країнознавчі аспекти. В. В. Сафонова визначає складові соціокультурної компетентності як лінгвокраїнознавчу, соціолінгвістичну і культурознавчу компетенції. 

Соціокультурна компетенція є ключовим аспектом виховання особистості з міжнародною спрямованістю, яка розуміє взаємозв'язок і цілісність світу і необхідність міжкультурного співробітництва у вирішенні глобальних проблем. Соціокультурна компетенція має три рівні: когнітивний, поведінковий і емоційно-оцінний, тобто кожен вивчає нову мову опановує соціокультурний зміст поступово і може здійснювати спілкування з допомогою мови, що вивчається з різним ступенем адекватності умовам міжкультурного спілкування. Виділення рівнів володіння мовою і культурою можливо не тільки на основі врахування ступеня сформованості певних умінь, а й з точки зору змісту засвоєння. Таким чином, в соціокультурної компетенції виділяють такі рівні:

-    когнітивний рівень, що передбачає володіння знаннями про особливості мови, що вивчається і культури його носіїв;

-    поведінковий рівень, що забезпечує володіння моделями поведінки носіїв мови, що вивчається, володіння вміннями мовної і немовної поведінки;

-    емоційно-оцінний рівень, що забезпечує усвідомлення і оцінку власних емоційних реакцій на особливості культури народу, мова якого вивчається; виявлення подібностей і відмінностей між явищами іншої та рідної культури.

Соціокультурна компетенція відіграє одну з найважливіших ролей в сучасній освіті. Ця форма компетентності спрямована на протидію ксенофобії та стереотипам, а також на розвиток толерантності до представників іншої мови і культури. На заняттях англійської мови соціокультурна компетенція формується шляхом знайомства здобувачів освіти з національно-культурною специфікою мовної поведінки і з реаліями англомовних країн: звичаї, правила, норми, соціальні умовності, ритуали, соціальні стереотипи, країнознавчі знання.

Соціокультурний компонент навчання іноземних мов, на базі якого формуються знання про реалії, звичаї, культурні традиції країни мова, якої вивчається; знання і навички комунікативної поведінки в актах мовної комунікації; навички та вміння вербальної і невербальної поведінки, входить в зміст національної культури. Соціокультурний аспект викладання іноземних мов має великий потенціал для включення здобувачів освіти у культурний діалог та знайомство з досягненнями національної культури, що сприяє розвитку загальнолюдської культури.

Висновки. Отже, важливість формування соціокультурної компетенції на заняттях англійської мови важко переоцінити. Беручи до уваги той факт, що соціокультурна компетенція є компонентом іншомовної комунікативної компетенції, а також те, що на сучасному етапі розвитку методики викладання англійської мови формування соціокультурних знань і умінь є однією з цілей освіти в закладах освіти, можна сміливо заявити, що оволодіння англійською мовою без прилучення до культури і менталітету країни досліджуваного мови не може бути повноцінним.

Список літератури:

1.     Бирюк О.      В.      Контроль    рівня сформованості     соціокультурної

компетентності майбутніх учителів у навчанні читання англомовних газетно-журнальних статей / О. В. Бирюк // Педагогічні науки. – 2004. – № 119. – С. 18-21.

2.     Гришкова Р. О. Формування іншомовної соціокультурної компетенції студентів нефілологічних спеціальностей : монографія / Р. О. Гришкова. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007. – 424 с.

3.     Колодько Т. М. Формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов у вищих педагогічних навчальних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Т. М. Колодько. – К., 2005. – 33 с.

4.     Насєдкіна О. О. Соціокультурна компетенція мовної освіти / О. О.

Насєдкіна // Англійська мова та література. – 2015. – № 4-5. – С. 9-14.