Наукова стаття "Формування здоров’язбережувального освітнього середовища сучасного навчального закладу"

Формування здоров’язбережувального освітнього середовища сучасного навчального закладу

 

Автор: Арабаджи І. М.

Ялтинська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Першотравневої районної ради Донецької області

смт Ялта, Україна

 

Формування здоров’язбережувального освітнього середовища сучасного навчального закладу

Анотація до статті: дана наукова стаття присвячена проблемам формування здоров’язбережувального освітнього середовища в навчальному закладі. Автор намагався порівняти всі новації в нормативно правових актах та діючих санітарно –гігієнічних норм. Шляхом порівняння виведені основні догмати та потреби для встановлення необхідного середовища, згідно діючих правил та норм законів України.

Ключові слова: здоров'я, здоров`язбережувальне освітнє середовище, навчальне тижневе навантаження, режим освітнього процесу, технологія навчання, рухова активність, організація харчування.

 

Formation of healthcare-saving educational environment of a modern educational institution

Article abstract: this scientific article is devoted to problem formation zdorovesberezheniya educational environment in the school. The author tried to compare all the innovations in the regulations and the applicable sanitary and hygienic norms. By comparing the basic tenets and needs to install the required environment, in accordance with applicable rules and regulations of the laws of Ukraine.

Key words: health, health-saving educational environment, educational weekly load, educational process, learning technology, motor activity, organization of nutrition.

 

Вступ

Актуальність проблеми: стан здоров'я підростаючого покоління є найважливішим показником добробуту суспільства і держави, який не тільки відображає справжню ситуацію, але і дає прогноз на майбутнє.

Фахівці вважають, що завдання підвищення якості освіти нерозривно пов'язана з вирішенням проблеми охорони і зміцнення здоров'я учнів, так як тільки здорова особистість може:

•якісно засвоїти знання;

•максимально повно реалізувати їх;

•ефективно адаптуватися в динамічному суспільстві.

Здоров'я - поняття комплексне. Всесвітня організація охорони здоров'я визначає його як "Стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороби або фізичного дефекту".

Мета дослідження: проаналізувати всі нормативно –правові акти, санітарно –гігієнічні умови для створення  освітнього середовища, яке сприяло б збереженню здоров'я в навчальному закладі.

Якщо раніше розглядали проблему здоров'я в рамках "дуальної опозиції" - здоров'я - нездоров'я, то в даний час здоров'я усвідомлюється як фактор соціального життя (життя соціуму). Здоров'я усвідомлюється людиною як проблема, вирішення якої вимагає від нього пильної уваги.

Експерти ВООЗ вважають, що на формування здоров'я впливають наступні фактори:

• Спадковість -20%
• Стан навколишнього середовища -20%
• Фактори охорони здоров'я –5-10%
• Індивідуальний спосіб життя –50-55%, при цьому внесок факторів шкільного середовища становить 27%, тобто в 2,7 разів більше, ніж чинників охорони здоров'я. [1]

Здоров`язбережувальне освітнє середовище включає в себе наступні компоненти:

1.Оптимізація санітарно-гігієнічних умов навчання.

2.Раціональна організація навчального процесу і режиму навчального навантаження.

3.Забезпечення повноцінного харчування дітей в освітній

установі.

4.Удосконалення системи фізичного виховання.

5.Забезпечення психологічного комфорту всіх учасників освітнього процесу.

6.Використання здоров'язбежувальних освітніх технологій.

7.Широке використання програм освіти в сфері здоров'я.

8.Інтеграція в навчально-виховний процес оздоровчих заходів.

9.Забезпечення сімейного консультування, орієнтованого на зміцнення здоров'я і поліпшення соціальної адаптації дитини.

10.Організація роботи по зміцненню здоров'я вчителів.

11.Навчання педагогічних кадрів з питань охорони здоров'я дітей.

12.Проведення моніторингу здоров'я. [3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Модель процесу оптимізації розвинутого освітнього середовища

Даною моделлю оптимізації освітнього середовища може оволодіти колектив школи.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Компоненти освітнього середовища

Освітнє середовище є системою зовнішніх впливів, до яких у дітей в процесі еволюції вироблені механізми адаптації (пристосування). Його можна умовно представити як комплекс шести показників: навчальне тижневе навантаження, режим освітнього процесу, технологія навчання, умови навчання і виховання, рухова активність у школі та організація харчування в школі. Освітнє середовище прямо або побічно впливає на організм дитини і формує його адаптаційні можливості і стан здоров'я. У тих випадках, коли освітнє середовище виявляється оптимальним і сила впливу відповідає адаптаційним можливостям, відбувається сприятливий процес зростання і розвитку дитячого організму. При цьому здатність школяра пристосовуватися до постійно мінливих умов освітнього середовища стає чинником зміцнення його здоров'я. У тих же випадках, коли освітнє середовище не відповідає адаптаційним можливостям організму, то росте та виникає перенапруження механізмів адаптації і формуються шкільно обумовлені предпатологічні і патологічні стани. [1]

Комфортне середовище для дитини – це можливість прояву:

-активності в навчальному та освітньому процесі;

-високого рівня мотивації;

-комфортних умов, які створюються в колективі однолітків;

-задоволеністю освітнім процесом;

-реалізації своїх індивідуальних можливостей.

Відповідальність за психологічний клімат несуть дорослі: педагоги і батьки. Педагоги відповідають за організацію навчально-виховного процесу в освітніх установах. А роль батьків полягає в створенні сприятливою мікросоціального середовища в сім'ї. Грамотно організований моніторинг сформованості здоров'язбережувального середовища навчального закладу дозволяє своєчасно внести корективи, а отже, оперативно впливає на якість освіти. Основою моніторингу є використання єдиного алгоритму дій фахівцями школи. Пропонується наступна послідовність дій:

1) збір інформації за встановленими показниками і створення банку

даних по виділених критеріальними ознаками;

2) оцінка кожного критеріальної ознаки в балах на основі зіставлення з діючими нормативами та регламентами;

3) комплексна оцінка кожного показника освітньої середовища на різних ступенях навчання дітей; [4]

4) використання інтегральної оцінки стану освітньої середовища школи.

Зупинюся на деяких критеріях більш докладно.

Навчальне тижневе навантаження

Навчальна діяльність школяра є провідною. І від того, наскільки вона адекватна віково-статевим і пізнавальним здібностям дітей, багато в чому залежить їх фізичне і душевнее благополуччя. Необхідно вести мову про оптимальну відповідність обсягу навчального матеріалу і темпу навчання реальним можливостям школяра в зоні найближчого розвитку. З прийняттям нового Закону України «Про освіту» розроблено ряд нормативно-методичних документів, що регламентують навчальне навантаження школярів.[6]

Світовий досвід показує, що тижневе навчальне навантаження в Україні вище, ніж у багатьох економічно розвинених країнах. Так, наприклад, для учнів 7-х класів у Франції тижневе навчальне навантаження становить 23– 25 годин, в США – 26 - 27 годин, в Японії – 30 годин, а в Україні в середньому – 34 години при 5-денному навчальному тижні. Кількість навчальних тижнів за рік в Україні відстає від зарубіжних показників: в Японії та Китаї – 44; Німеччини, Франції та інших країнах Західної Європи – 39; у США й Канаді - 36; а в Україні - 34. Ускладнення програм і зменшення тривалості навчання в Україні призводять до інтенсифікації шкільної освіти, що сприяє стресовій педагогіки і підвищення психоемоційної напруженості дітей. Слід зауважити, що навчальна робота школяра складається не тільки з навчальних занять та позанавчальної діяльності в школі, але і приготування домашніх завдань і додаткових навчальних занять поза школи. [5]

Таким чином, для оцінки тижневого навчального навантаження учнів в загальноосвітньому закладі виділяються наступні пріоритетні критеріальні ознаки: 1) базисне навчальне тижневе навантаження; 2) позанавчальна діяльність; 3) додаткові заняття поза школою; 4) приготування домашніх завдань

Режим освітнього процесу 

Під терміном «режим» розуміють повторюваність і розподіл різних видів навчальної діяльності протягом всього освітнього процесу в школі.

Організаційною формою, яка визначає режим навчання школярів, є річний календарний план і розклад занять. Як відомо, згідно нового Закону України «Про освіту», освітнім установам надається право самостійно складати режим навчання і виховання учнів, на основі базисного навчального плану і програми навчання. [6]

Для оцінки режиму навчання в школі необхідно провести аналіз розпорядку роботи школи, проаналізувати розклад уроків і факультативних занять, а також тривалість перерв та канікул. [5]

Для оцінки режиму освітнього процесу виділяються 10 критеріальних ознак:

1.              Змінність занять.
2.              Початок занять
3.              Перерва між змінами (за умовою навчання школи в 2 зміни)
4.              Перерва між основними, факультативними та гуртковими заняттями
5.              Тривалість уроку
6.              Тривалість перерв
7.              Розподіл навчального навантаження учнів протягом дня.
8.              Розподіл навчального навантаження протягом тижня
9.              Кратність і тривалість занять з використанням комп'ютера.
10.         Кратність і тривалість канікул. [2]

Технологія навчання

Під терміном «Технологія навчання» розуміється сукупність форм, методів і засобів навчання, а також стиль спілкування вчителя з учнями  для досягнення певних знань, умінь та навичок у відповідності з державним освітнім стандартом, створюючи при цьому умови, що гарантують збереження і зміцнення здоров'я учнів (вихованців).

Умови навчання і виховання

•              Площа основних навчальних приміщень на 1 учня.
•              Забезпеченість меблями (обладнанням) у відповідності з довжиною тіла учнів.
•              При характеристиці природного освітлення
•              При характеристиці штучного освітлення
•              Повітряно-тепловий режим
•              Температура повітря в приміщеннях в холодний і перехідний час року має бути однаковою і підтримуватися в межах:

•                 у класах, кабінетах, лабораторіях - 18 - 210 С;
•                 у майстернях - 15 - 170 С;
•                 у спортивному залі - 15 - 180 С;
•                 у кабінеті інформатики - 19 - 210 С (допускається 18 - 220 С).

•         Санітарний стан основних навчальних приміщень
•         Дотримання принципу вікової ізоляції
•         Дотримання режиму прибирання приміщень [6]

Рухова активність

Першим і головним критерієм тут є організація уроків фізичної культури. Наступні три критеріальних ознаки відносяться до організації фізкультурно – оздоровчих заходів (ФОЗ) в режимі навчального дня. До таких заходів належать: гімнастика до навчальних занять, фізкультхвилинки під час уроків, рухливі ігри на подовжених змінах для 1-5 - х класів.

Охоплення (у %) учнів позакласними формами фізичного виховання є ще одним важливим критеріальною ознакою в оцінці рухової активності.

А також справедливо вважати і організацію загальношкільних фізкультурно-масових і спортивних заходів. [5]

Організація харчування

Основними принципами раціонального харчування є:

1) відповідність енергетичної цінності енерговитрат дитини;

2) збалансованість у раціоні всіх замінних і незамінних харчових речовин;

3) максимальну різноманітність продуктів і страв, які забезпечують збалансованість раціону;

4) правильна технологічна та кулінарна обробка продуктів, спрямована на збереження їх вихідної харчової цінності, а також високі якості страв;

5) облік індивідуальних особливостей харчування дітей з відхиленнями у стані здоров'я;

6) оптимальний режим харчування і наявність обстановки, яка формує у дітей навички культури прийому їжі;

7) безпека харчування, що забезпечується дотриманням гігієнічних вимог до організації харчування дітей у школі . [5]

Результатами дослідження та впровадження довгострокового моніторингу  є:

1. Підвищення академічної успішності.

2. Відповідність показників освітньої середовища існуючим регламентам та нормам (тижневе навчальне навантаження; режим освітнього процесу, технологія навчання, умови навчання і виховання; рухова активність і харчування учнів у школі).

3. Сприятливі зміни індикаторів стану здоров'я учнів (зниження поширеності функціональних відхилень і шкільно обумовлених хвороб; зменшення кількості часто хворіючих в шкільному колективі; збільшення числа учнів, які мають нормальні адаптаційні можливості організму).

4. Позитивна динаміка психологічного благополуччя колективу.

5. Наявність позитивних змін у формуванні стійкої мотивації в учнів до навчання.

Висновки. Таким чином, створення системи моніторингу в роботі навчального закладу дозволить:

•               проводити комплексну оцінку освітнього середовища з визначенням пріоритетних чинників ризику, що роблять найбільш істотний вплив на формування здоров'я учнів;
•               проводити динамічне спостереження та здійснювати аналіз стану здоров'я учнів з урахуванням вікових особливостей і виділенням періодів підвищеної чутливості до середовища;
•               виділяти «групи ризику» школярів, які потребують проведення профілактичних та оздоровчих заходів з урахуванням індивідуальних адаптаційних можливостей організму;
•               встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між станом здоров'я школярів та пріоритетними факторами ризику освітнього середовища для ефективного і цілеспрямованого керування здоров'ям колективу;
•               прогнозувати ризик розвитку шкільно обумовлених захворювань шляхом математичного моделювання тих чи інших станів освітнього середовища;
•               науково обґрунтовувати пріоритетні заходи при плануванні і реалізації шкільної цільової програми збереження та зміцнення здоров'я учнів
•               і звичайно ж, впливати на якість освіти.

 

 

 

 

 

 

Література

1. Бех І. Д. Виховання особистості : у 2 кн. / І. Д. Бех. – Кн. І : Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. – К. : Либідь, 2003. – 280 с.

2. Ващенко О. Готовність вчителя до використання здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі / О. Ващенко, С. Свириденко // Здоров’я та фізична культура. – 2006. – № 8. – С. 1-6.

3. Ващенко О. Організація здоров’язберігаючої діяльності початкової школи / О. Ващенко, С. Свириденко // Початкова освіта. – 2005. – № 46 (334). – С. 2–4.

4. Ерохина И. А. Здоровьесберегающие технологии в профилактике наркоза- висимости подростков : дисс. . . . канд. пед. наук : спец. 13.00.02 / Ерохина И. А. – Тамбов, 2005. – 272 с.

5. Кириленко С. В. Школа культури здоров’я: від сьогодення до майбутнього / С. В. Кириленко, О. М. Михайлов, В. П. Сергієнко. – К. ; Чернівці : Букрек, 2012.

6. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про освіту» (Прийняття від 05.09.2017. Набрання чинності 28.09.2017 )