Загальноосвітня школа I-II ступенів с. Матейки

 

 

 

Галерея

кімнатних

рослин

                                          підготувала

                                            вчитель географії         

                                                    Оніщук Галина Миколаївна

 

 

2017

 

ЗМІСТ

     Вступ.

II. Історія кімнатного квітникарства.

III. Розмноження кімнатних рослин.

IV. Умови життя та розвитку рослин.

V. Корисні рослини для дому та офісу.

 Висновок.

Література

 Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

 

                                                                          Нехай мене чарують квіти,                                                                             

                                                                          Нехай життя їм віддаю.

                                                                           Ніяк я барвам досхочу

                                                                            Своїх очей не напою…  

 

                                                                                         Олександр Олесь

    Квіти - незмінні супутники нашого життя, наша радість, наша гордість, наші помічники

  Старовинна китайська традиція говорить про те, що кожна освічена людина повинна оволодіти 7 науками. Одна з них – квітникарство. Квіти можуть не тільки покращувати настрій , а і енергетику людини. Будь – яке приміщення без кімнатних квітів здається нам холодним та непривітним. Рослини очищують повітря та наповнюють дім життєвою енергією. 

        Найкращим і найдоступнішим засобом для пізнання барв та кольорів нашого життя є квіти. Щодня, відволікаючись від сільської суєти та проблем, ми маємо надзвичайну можливість зануритися в казкову планету – планету квітів. Живі квіти, що приносять нам стільки позитивних емоцій і настрою, є невід'ємною частиною життя творчої людини. Інтер'єр оселі без кімнатних рослин часто здається нудним і одноманітним, позбавленим живої уяви і індивідуальності. Кімнатні рослини, їх зелень і свіжість, завжди додають тепло і затишок будинку, підкреслюють гостинність господарів і привносять яскраву вишукану живу ноту в будь-який інтер'єр.

 Кімнатні рослини – рослини, які тривалий час можуть рости і розвиватися в кімнатних умовах. У квартирах здебільшого вирощують гарно квітучі рослини, декоративно-листяні, виткі, лазячі, звисаючі, кактуси, а також лимони, мандарини, що добре прикрашають житло і дають плоди. Для кімнат обернених на південь, придатні кактуси, молочай, ехеверія, азалії, бувардії, геліотропи, глоксинії, жасмин і клен кімнатні, камелії, олеандри,китайська троянда, цитрусові культури,пальми, аукуба, бегонія, араукарія, мирта, амариліси, пеларгонія та ін. Взагалі інтенсивно освітлені кімнати придатні для вирощування всіх кімнатних рослин, особливо гарно квітучих. В кімнатах, обернених на північ, можна вирощувати аспідистри, хлорофітуми, бегонії, драцену вузьколисту,аукубу, кипариси, тую, традесканцію тощо.

      Домашні рослини мають « секрети і сюрпризи» і деякі з них відкриваються тільки тоді, коли за ними правильно доглядати. Зелені живі прикраси повинні не просто гарно виглядати на своєму місці – вони повинні там добре себе почувати.   

     Вирощування кімнатних рослин дуже хороше заняття. У кожної кімнатної рослини свій характер,свої потреби. Для того щоб кімнатні рослини добре росли, треба знати їх походження і, якщо можливо, створювати для них умови і у себе в дома. Так, рослини з тропіків (пальми) треба вирощувати в теплому вологому приміщенні. Кактуси полюбляють такі умови, у яких живуть у дикій природі пустель Північної Америки. Тому взимку їм треба дати спокій, майже не поливати, тримати у прохолодному приміщенні. Якщо після періоду спокою кактуси добре поливати, тоді вони заквітують. Одним рослинам недостатньо електричного світла, і потрібно багато сонця, щоб не порушувався процес фотосинтезу. Вологість, яка є необхідністю для багатьох рослин, а для інших вона згубно впливає. Деяким рослинам потрібно багато води – інші на деякий час можуть про неї забути.

    Майже всі кімнатні рослини – вічнозелені види. Тільки деякі цибулинні (амариліс) та бульбоподібні рослини (цикламен) скидають листки на час, що збігається з посушливим періодом на їх батьківщині.

      При вирощуванні кімнатних рослин потрібно навчитися правильно за ними доглядати. Догляд включає правильне та своєчасне поливання, перевалку та пересаджування рослин у потрібний за якостями грунт, вміння розмножувати рослину, а також боротьбу зі шкідниками.

     Кімнатні рослини потребують багато часу та уваги. Якщо забули полити їх , тільки одиниці можуть пробачити нам цю неуважність. Якщо не обробити їх, багато з них ослабне.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. Історія  кімнатного  квітникарства.

 Історія кімнатного квітництва йде корінням в глибоку старовину:людині завжди хотілося мати поруч із собою красиві рослини, що прикрашають його будинок. Поняття "кімнатна рослина" існує з моменту, коли вони здогадалися кинути насіння не на полі, а в горщик із землею. Храми стародавньої Еллади прикрашали вазони з рослинами. Більш 1000 років тому в Китаї зародилося мистецтво бонсаї, що перейшло до Японії й набули в країні  Сонця, що сходить справжнє визнання. У наступні епохи мистецтво вирощування рослин виступає в нерозривному зв'язку з іншими видами мистецтва: для прикраси інтер'єру та екстер'єру будинків, при створенні тканин. Так найпоширеніший орнамент - рослинний, який надає найбільші можливості для створення різноманітних мотивів,прийомів виконання, для оригінальної трактування форми. До найбільш поширених формам з найдавніших часів відносяться: акант, лотос,папірус, хміль, лавр, виноградна лоза, плющ, дуб. Так рослинний світ проник в образотворче мистецтво.

 Відкриття нових земель принесло слідом за собою та відкриття нових декоративних рослин. Основна кількість "дива" потрапило в Європу в час колоніальних завоювань наприкінці XVII - початку XVIII ст., тоді з Америки везли кактуси та орхідеї. З Індокитаю - цитрусові, з Індії --рослини, що давали прянощі. У північних країнах з відсутністю зелені в зимові місяці вічнозелені рослини не могли не викликати захоплення.

 Згадайте рожевий кущ Кая та Герди. Це не вигадка письменника - казкаря Андерсена. Різноманітність декоративних кімнатних рослин досягалося за рахунок введення в кімнатну культуру дикорослих представників тропічної флори.

 

 

 

Експеримент зі створення зимових садів.

 Перша згадка про виняткові результати, отримані при вирощуванні рослин у закритому приміщенні, відноситься до XIII століття. Холодної взимку 1240р. в Кельн прибув голландський король Вільгельм, якому влаштували пишний прийом у приміщенні, прикрашеному деревами та чагарниками в повному кольорі,ніби влітку. Це був перший в Європі зимовий сад. Видовище було настільки незвичним, що його творця видатного садівника Альберта Магнуса звинуватили в чаклунстві. Але експеримент зі створення зимових садів виявився настільки успішним, що незабаром європейські монархи у прагненні перевершити один одного примушували своїх садівників будувати спеціальні приміщення і вирощувати в них дивовижні рослини. Щоправда, спочатку це були види, що мають практичний інтерес для імператорських кухонь, наприклад, апельсини  (по-французьки "orange"), а приміщення, в яких їх утримували, стали називати оранжереями. Хоча були винятки - картопля та соняшник,наприклад, попередньо завозилися з Америки як квіти. Не встояв перед спокусою і Петро I і побудував  Петергофі  невеликий павільйон для зимового змісту цитрусових, які влітку розташовувалися на свіжому повітрі.

 Але рано чи пізно, але хочеться новенького. Так сталося і цього разу:виникла потреба в оновленні асортименту оранжерей. Колекціонерам захотілося чогось особливого, але доставка нових диковинок на європейський континент виявилася справою нелегкою. Треба було везти примхливі тропічні рослини на парусних судах багато тижнів через теплі і холодні води. Нерідко рослини гинули від солоних морських бризок, які потрапляли на листя і коріння; страждали без прісної води, запас якої на суднах того часу був досить обмежений. Рослини можна було розмістити тільки на палубі, щедро освітлюваної палючими променями тропічного сонця. Вихідці з вологих лісів, вони отримували опіки і висихали. Багатоденна плавання позначалося навіть на їх насінні: найчастіше вони втрачали схожість, так і не побачивши свого нового будинку.

 Першими берегів Європи досягли самі невибагливі екземпляри, які можна було ввести в стан спокою: цибулинні і бульбові рослини,сукуленти та рослини з довго зберігаються насінням. Але і їх нелегко було зберегти в нових умовах: родина рослин була відома ботанікам лише приблизно, а про умови зростання можна було тільки здогадуватися.

 Доводилося вирощувати їх "з натхнення", що, втім, давало можливість робити наукові відкриття і описувати нові, досі невідомі науці види прямо в оранжереї.

 Наприклад, директор Імператорського ботанічного саду Е.Л. Регель виростив у Санкт-Петербурзі незвичайне тропічна рослина з привезених насіння і дав йому ім'я стреліції Миколая (Strelitzia nicolai) на честь Миколи Другого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Розмноження квіткових рослин.

Вивчення цієї теми має дати учням правильне уявлення про розмноження квіткових рослин у природі. Слід пояснити  їм значення вегетативного розмноження для збереження цінних сортових властивостей кімнатних рослин і збільшення матеріалу для розмноження.

Демонстраційний дослід 1

Розмноження рослин стебловими живцями

Мета: показати прийоми розмноження рослин стебловими живцями

Обладнання й матеріали: традесканція, пеларгонія, фуксія,вода, склянка.

Закладаємо дослід з дуже поширеною кімнатноюрослиною — традесканцією. Учні кладуть у горщики землю, потім добре зволожують грунт. У ґрунті паличкою роблять отвори й садять туди нарізані живці.

Доцільно було б, щоб результати досліду із живцювання стеблом традесканції учні продемонстрували на уроках і пояснили, як вони провели цей дослід і стежили за вирощуванням молодих рослин із живців.

Такий дослід проводимо на інших квіткових рослинах — пеларгонії та фуксії. Результати спостережень заносимо до таблиці.

№ з/п	Назва рослини	Дослідна рослина	Контрольна рослина
1.	Пеларгонія	Укорінення пройшло через 3 тижні	Укорінення пройшло через 17 днів
2.	Фуксія	Укорінення пройшло через 3 тижні	Укорінення пройшло через 15 днів
3.	Бегонія	Укорінення пройшло через 3 тижні	Укорінення пройшло через 17 днів

 

Демонстраційний дослід 2

Розмноження рослин вусами й відсадками

Цілі: навчити учнів розмножувати кімнатні рослини, допомогти їм набути певних навичок практичної роботи.

Обладнання й матеріали: горщики, грунт, кімнатна рослина(хлорофітум).

Хід роботи

У класі чи живому куточку природи біля горщика з кімнатною рослиною, поставимо декілька горщиків, заповнених ґрунтом. Пагони кімнатної рослини кладемо на поверхню ґрунту в підготовлені горщики й закріплюємо їх там за допомогою дерев’яних  паличок. Учні спостерігатимуть за тим, як пагони вкорінюються, де й коли утворюватиметься нова рослина. Закорінені рослини можна відсадити в окремі горщики.

Демонстраційний дослід 3

Розмноження кімнатних рослин листками

Мета: показати учням утворення з листків нових рослин

Обладнання й матеріали: квіткові горщики або розсадні ящики з ґрунтом, скло, бритва, дерев’яна паличка, листки кімнатної рослини (сансев’єра )

 

 

 

 

 

 

Хід роботи

Із дорослої рослини повністю зрізують сформований непошкоджений листок. Перевертають його нижньою частиною догори і розкладають на чистому склі. Розрізають бритвою перпендикулярно жилкам на шматочки шириною 2,5-3 см.

Дерев’яною паличкою роблять невелике заглиблення і висаджують у неї черешки у вертикальному положенні. Нижній зріз повинен міцно триматися в субстраті. Черешки розміщують через 2-3 см, рядами. Встановлюють етикетку. Щоб листки не підсихали і не в’янули, їх поміщують у вологе та тепле місце. Черешки повинні отримувати достатню кількість світла, але прямих сонячних променів, які можуть викликати у листків опіки, слід уникати.

Час утворення регенерантів у різних видів різноманітна. У сансев’єри вони утворюються через 6-8 тижнів.

Демонстраційний дослід 4

Розмноження квіткових рослин листковими зародками

Мета: навчити учнів розмножувати кімнатні рослини листковими зародками, допомагати їм набути певних навичок практичної роботи.

Обладнання й матеріали: горщики, ящики.

 

 

 

 

 

 

Хід роботи

У деяких рослин в певних зонах листка формуються особливі ізольовані групи клітин, так звані «листкові зародки», які здатні розвинутись в нові рослини.

Розміщення зародків на листковій пластинці — характерна ознака для кожного виду, і змінити його штучним шляхом не можна. На листках каланхое, наприклад, молоді рослини утворюються між зазубреними краями листкової пластинки.

Молоді рослинки, які утворюються в природних умовах, зазвичай самі  подають на землю, як тільки почнеться утворення коренів. Їх збирають і висаджують в спеціально підготовлені горщики.

У сукулентів, наприклад, алое та каланхое нові рослини утворюються самі по собі, якщо їх на певний період залишити в теплому місці.

Демонстраційний дослід 5

Розмноження квіткових рослин черешками-квадратиками із листкової пластинки

Мета: навчити учнів розмножувати кімнатні рослини черешками-квадратиками із листкової пластинки.

Обладнання й матеріали: квіткові рослини або розсадні горщики з ґрунтом,

скло, бритва, дерев’яна паличка, листки кімнатної рослини (бегонія королівська)

Хід роботи

Закладаємо дослід з дуже поширеною кімнатною рослиною - бегонією королівською. Будь-який листок, який розмножується вегетативно придатний для цього способу, при якому із листкової пластинки нарізають черешки-квадратики. Основна перевага цього методу полягає в тому, що можна отримати із кожного листка більшу кількість нових рослин.

Для цього методу потрібно нарізати із листкової пластинки квадратні черешки, які – відмітимо  це відразу — дуже піддаються гнильним захворюванням. Тому необхідно ретельно дотримуватися санітарним вимогам і користуватися тільки чистими інструментами та обладнанням.

Із маточної рослини зрізують повністю сформований непошкоджений листок, перевертають його нижнім краєм догори і кладуть на чисте скло. Користуючись лезом бритви і лінійкою, із листкової пластинки нарізають 2-см квадратики. Намагайтесь не пошкодити листок лінійкою — пошкоджені листки непридатні для розмноження.

Черешки розкладають нижньою стороною листка на поверхні субстрату. Відстань між рядками 1-1,5 см.

Для підтримання високої вологості рослини вкривають шматком скла і ставлять в тепле місце, куди не потрапляють сонячні промені.

Молоді рослини утворюються і місцях зрізів найбільш великих жилок, найближчих до черешка листка (укорінення проходить приблизно через 5-6 тижнів). Однак пересаджувати молоді рослини можна буде лише через кілька тижнів, коли вони підростуть. З появою у рослин перших листків приступають до їх загартування, для чого камеру провітрюють. Коли рослини стануть досить великими, щоб їх можна було брати без шкоди пошкодити, їх пересаджують в спеціально підготовлені горщечки.

Демонстраційний дослід 6

Розмноження кімнатних  рослин листковими пластинками

Мета:навчити учнів розмножувати кімнатні рослини листковими пластинками із черешками.

Обладнання й матеріали: материнська рослина (сенполія),горщики, ящики, грунт, садовий ніж, скло.

 

 

 

 

 

 

 

 

Найбільш простий і надійний спосіб розмноження рослин полягає у використанні цілого листка з черешком. Недолік цього методу у низькому коефіцієнті розмноженні – із кожного листка утворюються лише декілька нових рослин.

Основною причиною невдач є гнилісні захворювання та хвороби, тому необхідно постійно зневажувати інструменти та посуд. Це також відноситься і до субстрату.

Черешки можна заготовлювати упродовж цілого року. Для цього лише необхідні молоді листки, які недавно завершили свій ріст.

Гострим ножем чи лезом безпечної бритви зрізують певний листок через черешок, намагаючись якомога менше його пошкоджувати. Коло листкової пластинки залишають приблизно 5-см залишок черешка.

В ґрунті роблять невелику лунку на глибину, достатню для того, щоб у ньому тримався черешок. Садять його під певним кутом, щоб листкова пластинка майже лежала на поверхні субстрату. Коли всі черешки висаджені, їх поливають через лійку і встановлюють етикетку.

Рослини ставлять в таке місце, де є постійна вологість, щоб черешки не висихали. Температура, особливо при розмноження кімнатних рослин, повинна бути достатньо високою.

Черешки повинні достатню кількість світла, щоб в них утворювались органічні речовини, необхідні для розвитку молодих рослин. Однак надлишок світла може викликати опік листків, тому їх краще злегка притінити.

Через 5-6 тижнів з’являються нові молоді рослини, їх може бути декілька. Коли вони підростуть настільки, що їх можна взяти руками, рослини розділяють, висаджують у горщики і загартовують. Перед пересадкою їх піддобрюють рідким добривом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           Там, де зникають квіти, не може жити людина.
                                                                        ( Гегель)

III. Умови життя та розвитку рослин.

Гіппеаструм

 

 

Батьківщина - тропічна Америка. У природі розповсюджено близько 75 видів. В даний час є велика кількість сортів ,які відрізняються формою і забарвленням квіток. Ця рослина має велику - до 20 см в діаметрі цибулину, яка заглиблюється в грунт лише наполовину.. Листя  зібрані в прикореневу розетку, завдовжки близько 50 см. Квітки зібрані по 2-4 штуки в зонтикоподібне суцвіття на довгому (до 1 м) квітконосі.. Оцвітини широкі, до 20 см діаметром, дзвоникоподібної  форми, найрізноманітніших відтінків: білі, рожеві, червоні, бордові, жовті, строкаті.. Має великі тичинки з яскраво-жовтими пильовиками. Цвіте у лютому - на початку березня.

Температура: У період вегетації оптимально 17-23 ° С.  У період спокою цибулини зберігають при 10 ° С.

 Освітлення: Яскраве розсіяне світло.

 Полив рясний під час цвітіння - грунт весь час повинна бути вологим. У період спокою тримають в сухості

 Період спокою: Стебло зрізають, тільки коли воно  повністю засохне. Поступово полив скорочують, потім перестають поливати зовсім. Період спокою повинен тривати 6-8 тижнів в період з лютого.. Потім цибулину можна дістати з горщика, відокремлюють «діток» і пересаджують материнську рослину.

 Вологість повітря: Якщо рослина знаходиться в приміщенні з сухим повітрям, то можна злегка обприскувати  бутони зверху. Не можна обприскувати квітки або листя, а також цибулини в період спокою.

 Пересадка: Приблизно раз на 3-4 роки, під час періоду спокою.

Розмноження: Дочірніми цибулинки під час пересадки, насінням.. Відокремлені дітки садять в приготовлену грунтову суміш в окремі горщики діаметром близько 12 см, щоб третя частина висоти цибулини залишилася над поверхнею грунту. Вони при гарному догляді зацвітуть через 2-3 роки.

Вплив на людину:Свіжа, стимулююча енергія допомагає зберегти  духовну рівновагу і правильно прийняти рішення.

Особливості: гіппеаструм не можна ставити в спальнях, ця рослина надає бадьорість.

 

 

Дифенбахія

                                 

          Сімейство ароїдних. Батьківщина Південна Америка. Прямоствольна деревоподібна рослина з великими видовжено-овальними листками. Сік рослин отруйний.. Диффенбахія може вирости  2 м, але поступово нижня частина стовбура оголяється і рослина втрачає свою декоративну привабливість. У кімнатних умовах цвіте рідко. Слід також зазначити, що багато видів Диффенбахії вимагають досить частого оновлення - в середньому через три роки, якщо їх вирощувати в квартирі .  Тому що через цей час вони зазвичай виростають до стелі.. Тоді верхівку зрізають і укорінюють, а те, що залишилося або викидають або залишають для розмноження.

Температура: Добре розвивається тільки в теплі, не нижче 18 ° C, краще вище. При температурі нижче 10 ° C рослини загнивають і гинуть. Не переносить протягів.

Полив: Рясний з весни до осені, взимку помірний. Грунт підтримується          весь час в злегка вологому стані, але незанадто сирий. При поливі дуже жорсткою водою кінчики листя буріють.

Вологість повітря: Любить дуже вологе повітря, потрібно регулярне        обприскування і обмивання листя. Перед обприскуванням переконайтеся, що в кімнаті тепло і не звідкись "не піддуває", інакше можна нашкодити рослині.. Якщо ж в кімнаті близько 18 ° C, краще не обприскувати, а просто періодично протирати вологою губкою.

Вплив на людину:рослина нейтралізує такі шкідливі речовини як ксилол та толуол. Рослина підходить людям , які проводять життя за письмовим столом. Активізує обидві півкулі головного мозку та допомагає при порушеннях кровообігу.Особливість : всі частини цієї рослини отруйні, тому небезпечні для дітей та тварин. Диффенбахія – ідеальна рослина для офісів: вона добре очищає повітря від ядовитих речовин і випромінює енергію, яка сприяє кращій концентрації.

 

Пеларгонія( герань)

 

 

                    

 

 

                                    В перекладі з грецької-журавель.

             Переважно кімнатна рослина з зазубреними листками і великими       квітками.

         Краще росте на сонячних вікнах. Влітку потребує  доброго поливу

         Рослину не обприскують.

 

Температура:

     Взимку дорослі рослини добре ростуть при температурі 7-10 С. В цей час поливати треба менше , ніж влітку.

Розмножують черешками. Для цього відрізають верхівки квітки з 4-5 листочками.

    Коли черешки утворюють 4-6 нормальних  листочків, їх пересаджують в горщики.

          Жовте листя необхідно відрізати.

 

       Вплив на людину:

   Герань здатна вбивати стрептококи та стафілококи, а найбільш переважним  місцем для неї буде спальня, так як речовини, що виділяються рослиною в навколишнє середовище, мають заспокійливими і антистресові властивості.

                Герань мирить, допомагає при стресах, неврозах, безсонні.

           Сама звичайна герань виділяє речовини, які захищають організм від    злоякісних пухлин. Звичайна кімнатна герань (або пеларгонія) відноситься до рослин з потужною енергетикою.

Запашні герані, напевно, самі непоказні в цьому сімействі, вони виділяють запах троянди, лимона, м'яти, мигдалю, бузку або яблук. В Англії герань називають квіткою бідняків, очевидно, в силу популярності його в нижчих станів. Ефірні олії, що виділяються геранню, завдяки своїм бактерицидним властивостям перешкоджають розвитку легеневих захворювань і покращують обмін речовин. Наші бабусі знали, що при головного болю потрібно покласти у вухо розім'ятим листок герані, а в при отитах його прикладали до хворого вуха у вигляді компресу. У герані потужна, позитивна енергетика. Щоб відновити сили після важкого дня, рекомендується посидіти поруч з геранню. Але поруч із ліжком або в невеликій спальні герань ставити не варто. Якщо довго вдихати її ефірні масла, то може розболітися голова.

 

                                      Бегонія

 

                                       

 

 

 

 

 

 

 

        Батьківщина- середня і Південна Америка, Південно-Східна Азія, Африка.

Температура: помірна, взимку – не нижче 15С, не переносить температури вище 20 С.

Освітлення: яскраве світло, але не прямі сонячні промені, взимку можна виставляти на освітлені місця.

Полив: щедрий в період цвітіння, але не настільки, щоб грунт був постійно вологий.

Вологість повітря: потребує високої вологості,повітря навколо рослини обприскують, але ні в якому разі не самі рослини.

Розмноження: стебловими живцями в будь – яку пору року.

Вплив на людину: бегонії допомагають розвивати впевненість у собі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кодієум ( кротон)

 

 

 

 

 

 

 

 

Батьківщина- Малайський архіпелаг.

Температура :теплолюбна,взимку- не нижче 17С

Освітлення : світлолюбна,віддає перевагу східній або західній сторонам.

Полив : щедрий з весни до осені, взимку – помірний.

Вологість повітря : потребує вологого повітря,листки необхідно щоденно обприскувати і часто мити.

 Пересаджування : при потребі весною

Розмноження : стебловими живцями весною, для вкорінення треба підігрівати.

Вплив на людину:  надійний помічник при стресах.

 

 

 

Плющ звичайний

 

 

 

 

 

 

 

Батьківщина – Канарські  острови,Ірландія,Японія.

Температура : нижче помірної,але не морозна, бажано, щоб приміщення не обігрівалося,нічна температура не повинна перевищувати 16С.

Освітлення : яскраве світло взимку, влітку слід притіняти від прямого сонця.

Полив: щедрий влітку, ґрунт повинен бути весь час вологий,помірний взимку, але не можна, щоб ґрунт пересихав.

Вологість повітря : взимку вимагає частого обприскування, особливо, коли в кімнаті тепло і сухо

Пересаджування : кожні 2 роки пересаджувати в більший горщик.

Розмноження : час від часу кінці стебел слід прищіпувати, щоб відросли бічні пагони, а відрізані верхівки використовувати як живці.

Вплив на людину : дає відчуття впевненості.

 

Пуансетія

 

 

 

 

 

 

 

 

Батьківщина - центральна Америка, Мексика.

В природних умовах пуансетія  – вічнозелений кущ висотою до півтора метри. Кімнатні різновиди досягають висоти 40-50 см. Цвіте маленькими жовтими квіточками. Звертає на себе увагу не квітами, а тредцвітниками яскраво червоного кольору.

Температура : не нижче + 16.

Освітлення : найяскравіше.

Полив: в період цвітіння потребує рясного поливу, але тільки тоді, коли земля підсихає.

Вологість: Полюбляє обприскування теплою водою.

Вплив на людину: надає людині сміливості.

 

Пересаджування: після цвітіння рослину обрізають, майже не поливають 2 місяці. Потім пересаджують  в  нову землю. Виносять на освітлене місце, поливають.

Фікус

 

 

 

 

 

 

 

Батьківщина- тропіки Азії. В природних умовах нараховується близько 1000 видів. Всі фікуси вічнозелені рослини.             

Температура: теплолюбна , не нижче + 10. Не любить протягів.

Освітлення:  добре ростуть в напівтіні.

Полив: обережний, не перезволожувати, але і не давати пересихати землі.

Вологість: любить обприскування.

Пересаджування:не частіше ніж 1 раз на 2 роки. Краще весною.

Розмноження : верхніми черенками або частинами стебла…

Вплив на людину: рослина добре очищає повітря в приміщенні.

 

Азалія

 

 

 

 

 

 

 

 

Батьківщина: Росте в прохолодних гірських лісах північної півкулі.

В природних умовах це вічнозелені і листопадні кущі або невеличкі деревця.

Температура:любить прохолоду, не більше + 18.

Освітлення: краще росте на  північних або західних вікнах.

Полив:ґрунт повинен бути постійно вологим, але не дуже .

Вологість : залежить від температури повітря. Чим нижча температура - тим менша вологість.

Пересаджування: після закінчення цвітіння рослину трохи обрізають, а саму пересаджують. Доросла квітка пересаджується 1 раз на 2 роки, а молоді рослини-кожен рік

 Розмноження : черенками. Але це дуже складно.

 

 

 

Сенполія (фіалка)

                                                      

 

 

 

 

 

 

Батьківщина – східна Африка.

В Європі квітка з’явилася в XIX столітті. На батьківщині це багаторічна трав’яниста рослина виростає до 30 см. В кімнатному квітникарстві її люблять за невеликий розмір  і довге ( до 10 місяців) цвітіння.

Температура: бажано рівномірна : не дуже жарка літом і не холодна взимку. Найкраще +18-24 градусів.

.Освітлення:любить яскраве світло , але не пряме сонячне.

Полив: рівномірний, листя не переносить обприскування.

Пересаджування:сигналом для розсаджування є те, що листя стає міленьким.

Розмноження: можна насінням, але краще листовими черешками.

Вплив на людину: налаштовує на мирний лад

 

 

 

 

Кислиця кімнатна

                                                                                                                                                               

 

 

 

 

 

 

Батьківщина - Південна Африка, Південна і Центральна Америка, і лише деякі види зустрічаються зрідка в Центральній Європі. Свою назву рослина одержала через кислуватий смак листів, які можна використовувати в їді, додаючи їх до салату. У народі рослина ще відома за назвою «заяча капуста»

Температура : досить невибаглива рослина до умов вирощування .

Освітлення:кислицю розташовують у приміщенні з яскравим, але розсіяним світлом. Рослина прекрасна переносить півтінь, однак довге перебування в густій тіні приводить до втрати декоративності листів. Прямий вплив сонячних променів може викликати опіки.

Полив: влітку кислиця потребує рясного поливу, однак необхідно стежити за тим, щоб волога не застоювалася в горщику. Рослина дуже чутлива до надлишку вологи, краще не долити воду в горщик, ніж перелити. Восени полив поступово скорочують, у зимовий час обмежуються підтримкою ґрунту в злегка вологому стані.

Вологість повітря: при утримуванні в кімнаті необхідно регулярно обприскувати листи кип'яченою водою. В осінньо-зимовий період без обприскування.

Пересаджування:Молоді рослини пересаджують щорічно, далі – раз в 2-3 року.

Розмноження: кислиця добре розмножується бульбинами, що утворюються навколо стрижневого кореня старих рослин

 

Юка

                  

Українська назва: Юка

Латинська назва: Yukka

Родина Агавові- Agavaceae

Батьківщина: вологі субтропіки Південної Америки

Легкість вирощування: для початківців

Період декоративності: цілий рік

Юка - вічнозелені, дерев'янисті рослини з невисоким, малогіллястим або зовсім не гілкується стеблом, іноді стебло майже відсутнє і над землею підноситься лише пучок крупного, мечоподібного листя. Листя розташоване спіральний. Суцвіття дуже крупні, до 200 см завдовжки, прямостоячі, що виходять з середини листової розетки. Квітки дзвонові, до 7 см завдовжки, що никнули, білі. Плід - крупна, до 10 см, суха або м'ясиста коробочка з округлим, чорним насінням до 1 см в діаметрі.

 

 

 

 

МОНСТЕРА

                                

 

Українська назва: Монстера

Латинська назва: Monstera

Родина Ароїдны - Araceae

Батьківщина: Америка, Мексика, Бразилія

Легкість вирощування: для того, що має деякий досвід

Період декоративності: цілий рік

Monstera deliciosa. Lieb. (Philodendron реrtusum Kunth et Bouche) - Монстера приваблива.

Листя крупне, до 60 см в діаметрі, серцеподібні, глибоко розітнуті, перисто-лопатеві і в дірках, шкірясті. Качан 25 см довжиною і 10-20 см товщиною. Покривало біле. Молоде листя серцеподібне цілокрає.  Плід - ягода із запахом ананаса; м'якоть плоду їстівна (іноді відчувається неприємне паління в роті через наявність кристалів оксалату кальцію), на смак нагадує ананас. Широко відома кімнатна рослина, що лазить; досягає 10-12 м висотою, в

кімнатах - до 3 м. Дорослі рослини квітнуть в кімнатах майже щорічно, плоди визрівають в течії 10-12 місяців

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Корисні рослини для дому та офісу

      В повітрі наших квартир та офісів знаходиться величезна кількість мікроорганізмів і шкідливих речовин. Ми дихаємо випарами з вулиці та ввімкненої техніки, нікотином, пластиком та іншими шкідливими речовинами. Виправити цю ситуацію допоможуть корисні кімнатні рослини.

Вони прикрасять інтер'єр і принесуть частинку природи у ваш дім, з ними ви будете насолоджуватися чистим, ароматним повітрям. Завдяки їм, осінні депресивні і застудні періоди не зможуть проникнути у ваш будинок.

На кухні, підійде всім відомий хлорофітум –

 він очищає кімнату від шкідливих газів та запахів лише за кілька годин.

 

 Оздоровити повітря допоможуть також монстера,

 

 плющ,

 

 

 

 

аспарагус,

                                                                         молочай,

 

 

 

 

алое,

 

                                                                                                         спатіфіллум.

 

 

 

очистять повітря в приміщенні, де багато палять аспідистра та  пеларгонія зональна і запашна  А ще  пеларгонія врятує від головного болю .

 Крім того, знижує артеріальний тиск і забезпечує міцний сон.

 

 

                                                            аспідістра

 

 

 Періодично ці рослини треба виносити на свіже повітря, щоб вони відновилися.

Якщо у вашій квартирі душно, а взимку ще й сухо,

             виростіть сансевьєру.

 

 

       Це справжня фабрика з виробництва кисню. Крім того, вона захистить від шкідливих речовин, що виділяються з пластику, лінолеуму, та лаку меблів.

 

             - допоможуть зволожити і наситити повітря киснем

    фікус Бенджаміна,            циперус

маранта  та інші рослини з великими листками

 

 

 

 

Якщо ви працюєте за комп'ютером, поруч з кондиціонером, принтером, ксероксом, то мабуть вам доводиться відчувати сильну втому, а іноді слабкість і головну біль, до кінця дня. Поставте поруч з собою представників хвойних і насолоджуйтеся свіжістю.

Це можуть бути араукарія,

 

                                                                            кипарис, 

 

 

 

Відновити іонний склад повітря допоможуть цереус

 

кротон (кодіеум)

 

 

Від мікробів захистять: мирт,     цитрусові,                                                          розмарин,

 

 

 евкаліпт, азалія.   

 

Також знезаражувати повітря будуть Диффенбахія, антуріум, бегонії, традесканції,

 

 

 

 

 

 

 

руеллія, аглаонема, лаванда, м'ята, шавлія.

Фітонциди виділяють амариліс, агапантус, зефірантес

Кактуси, безперечно, теж є відмінними фільтрами.

               

 Аспарагус поглинає солі важких металів.

 

 

 Від формальдегідів та фенолів, що виділяються з нових меблів, позбавлять драцена,

хлорофітум, алое, філодендрон, спатіфіллум,

 

диффенбахія.

 

 

    У кожному будинку є такі місця, в яких через деякий час погіршується самопочуття, з'являється депресія. Це геопатогенні зони, людині в таких зонах довго перебувати не можна. Собаки уникають їх, а от кішки, навпаки, сплять тільки в цих місцях. В таких місцях рекомендується розмістити рослину, яка буде забирати на себе негативну енергію:

 

      пальму, фікус, мирт.

 

 

 

 

Ліани, плющ, циссус,  традесканції, допоможуть нейтралізувати негативне випромінювання у вашому домі.

Для спальні рекомендуються монстера, драцена, корділіна, та рослини з овальною кроною або спадаючими гілками. Вони заспокоять та знімуть втому.
Вберегтись від комарів, москітів, та мух допоможе евкаліпт. Вони не виносять його своєрідний аромат. З ним у кімнаті завжди буде свіже і чисте повітря.

Зранку, квіти з яскраво-червоним або жовто-помаранчевим забарвленням проженуть сон і подарують гарний настрій на весь день.

 

 

Якщо ви багато працюєте за комп'ютером та спілкуєтесь з людьми - влаштуйте собі куточок відпочинку, де будуть рослини з листям різних відтінків (фікус, аглаонема, Диффенбахія). Споглядання за ними допоможе вам заспокоїтися, зніме втому очей, і скоро ви зможете продовжити роботу з новими силами.

 

 

 

 

 

 

        Подружіться з кімнатними рослинами, забезпечте їм найкращі умови для росту і розвитку, і вони обов'язково вам віддячать.

 

 

Висновок

     Декоративні рослини - сама доступна прикраса житла. Їхні різноманітні за формою й цвіту листи й квіти незвичайно пожвавлюють інтер'єр, вносять у нього особливу свіжість і завжди радують нас. Крім того, кімнатні рослини, що особливо цвітуть, не тільки декоративні, але мають і оздоровче значення: поглинаючи вуглекислоту й виділяючи кисень, вони тим самим освіжають повітря. Кімнатні рослини вимагають певних умов для свого розвитку. Успіх кімнатного квітництва насамперед залежить від правильного вибору рослин, що відповідають по своїх природних властивостях, кімнатних умовах. Це можуть бути рослини тропічних, субтропічних, пустельних і напівпустельних областей, головним чином вічнозелені, а з листопадних такі, які мають літній або літньо - осінній період спокою й цвітуть узимку.

Вимоги різних рослин до навколишніх умов неоднакові. Так, наприклад, одні вимагають багато тепла (більшість тропічних рослин), інші - менше (субтропічні); деякі миряться з малою кількістю світла (тіньовитривалі), а багато до нього вимогливі (світлолюбні рослини). Для теплих приміщень можна рекомендувати агаву, амариллис, антурий, бальзаміни, металоподібну бегонію, вилларезию, кімнатний виноград, запашну драцену, кливию, кринум, кургулигу, папороті, традесканцію й ін. Для прохолодних - азалію, араукарію, королівську бегонію, герані, гортензію, гризолинию, падуб, інжир, камелію, китайську троянду, кипарис, криптомерию, лавр/лавровишню, бирючину, папороть орляк, смолосемянник, троянд, західну тую, фукцию, цикламен, цитрусові й ін. Рослини цієї групи можна вирощувати в теплих кімнатах, надаючи їм у зимовий час місце тільки на підвіконнях, що не мають знизу підігріву. Цілий ряд рослин можна з однаковим успіхом містити як у теплицях, так і в прохолодних приміщеннях: алоказию, алое, аралію, золоте дерево, кактуси, цибулинні вигонкові, маслину, мирту, олеандр, офиопогон, пальми (фінікові, кокосові, кентин і інші, за винятком дуже теплолюбних), розан, сансевьеру, фікус, філодендрон, бересклет і ін. Більшість рослин світлолюбна. У притінках ростуть алоказия, плюмажна спаржа, араукагрия, зеленолистное золоте дерево, падуя, кентин, лаври, лавровишня, мирта, папороті, адиант, кочедыжник, нефролепис і орляк, плющ, сансев’ра, тисі, туя, фінікова пальма, хамеропс низький і віяловий, членистолистий кактус. З перерахованих рослин особливою тіньовитривалістю відрізняються алоказія, плюмажна спаржа, золоте дерево, шляхетний лавр, папороті, плющ і тисі. Стан повітря кімнат не байдуже для змісту рослин. Чисте повітря добре провітрюваних приміщень корисний для більшості рослин, повинні бути добре вкоріненими, здоровішими, не ураженими шкідниками й хворобами. Особливо вимогливі до світла трав'янисті квітучі рослини, тому їм слід відводити місця на підвіконнях. Кактуси й світлолюбні листяні рослини також слід ставити на підвіконнях або поблизу вікон. При розміщенні рослин у кімнаті необхідно враховувати їхню декоративно-художню цінність, своєрідність. Кучеряві добре виглядають у настінних вазочках, невеликі квітучі - у горщиках на вікнах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. А.Ю.Лимаренко «Атлас кімнатних рослин».

2.  Журнал «Позакласний час».

3.  Енциклопедія кімнатних рослин.

4.  Інтернет видання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

КАЛЕНДАР ДОГЛЯДУ ЗА  КІМНАТНИМИ РОСЛИНАМИ

Вересень

Усі кімнатні рослини, які перебували під відкритим небом, потрібно перенести у приміщення. Перед цим всі рослини уважно оглядають і обливають теплою водою, краще під душем. Протягом вересня потрібно зменшити поливання рослин, які вступають у стан спокою. У цей період можна пересаджувати епіфіллум і зігокактус. Рекомендується продовжити заготівлю різних видів ґрунтів для весняного пересаджування рослин.

Жовтень

З початком опалювального сезону підживлювати рослини потрібно частіше. У приміщеннях з температурою вище 25° С підливати необхідно щодня, при 21-24° С — через день-два, при 15-20° С — через 4-6 днів, у прохолодних приміщеннях з температурою 10-14° С рослини підливають з інтервалом 7-8 днів. Якщо є можливість, субтропічні рослини потрібно перенести у прохолодні приміщення.

 

 

Листопад

Кімнатні рослини в листопаді потрібно підливати не дуже часто, краще їх збризкувати водою. Бульби глоксиній і бегоній потрібно звільнити від ґрунту, • вкласти в ящики, пересипати піском і зберігати при температурі 7-10° С. Горщики з амарилісами і ахіменесами розміщують у темних прохолодних місцях.

Грудень

У зимові місяці більшість кімнатних рослин перебувають у стані спокою. Але і в цей час вони вимагають догляду. Кімнатні

рослини бояться протягів. При провітрюванні приміщень елі: оберігати рослини від холодного повітря. Для більшості кімнатних рослин поливання потрібно зменшити. Необхідно регулярно розпушувати поверхневий шар ґрунту. Кактуси і сукуленти підливають рідко. Більшість з них у цей період вимагає зниження кімнатної температури.

Січень

Рекомендується регулярно оглядати рослини, не допускати пересихання ґрунту в горщиках. Амариліси потрібно розмістити у теплому приміщенні, поставити на добре освітленому місці і  періодично поливати. При недостатньому освітленні кімнатним рослинам необхідне додаткове штучне освітлення. Потрібно підготувати ґрунтові суміші для пересаджування кімнатних рослин і посіву насіння

 

Лютий

Потрібно збільшувати полив рослин. Глоксинії, бульбові бегонії висаджують у горщики і виставляють на світло. При цьому рослини регулярно підливають. У лютому можна приступити до формування крон і пересаджування деяких кімнатних рослин.

 

Березень

Можна пересаджувати кімнатні рослини. Після пересаджу­вання ґрунт необхідно добре полити водою. Частину пагонів у пересаджених рослин потрібно відрізати або вкоротити. Обрізані пагони можна використовувати для розмноження рослин. У пеларгонії, фуксії, колеуса і деяких інших рослин вирослі на зиму пагони потрібно обрізати на 1/3 або 2/3 довжини за два тижні до пересаджування.

Квітень

Цього місяця продовжують пересаджувати і розмножувати кімнатні рослини. Один раз на 10 днів проводять підживлення рослин, які почали рости. Рослини, які стоять на південних вікнах, потрібно притінювати. Якщо амариліс починає скидати листки, потрібно зменшити полив. Азалії, цикламени, зігокактуси, які відцвіли, вступають у стан спокою. Тому їхнє поливання  зменшують, або регулярно обприскують.

 

Травень

Більшість кімнатних рослин потрібно часто поливати. Однак необхідно слідкувати, щоб не закисав грунт. Рекомендується регулярне підживлення і обприскування рослин. У травні можна почати перше перелопачення буртів, у яких готують дернову, листяну і компостну землю.

 

 

 

Червень

Потрібно регулярно проводити поливання, обприскування і підживлення кімнатних рослин. Не допускати пересихання ґрунту в горщиках. Кактуси та інші сукуленти потрібно переставити на сонячні місця і збільшити підливання.

Липень

Рекомендується дуже часто поливати і обприскувати кімнатні рослини, особливо в спеку притінювати їх від прямих сонячних променів. Слід регулярно підживлювати рослини. Періодично листки рослин миють і слідкують, щоб не з'явилися шкідники. Можна починати закладати бурти з шарів дернини, щоб наступного року мати достатню кількість дернової землі для пересаджування кімнатних рослин.

Серпень

У серпні продовжують часто поливати і обприскувати кімнатні рослини. Можна починати заносити в приміщення окремі рослини, які знаходилися на відкритому повітрі. Заго­товлюють всі види садових земель.

 

 

 

 

 

 

 

Кросворд «Чи знаєте ви кімнатні рослини?»

 

         Впишіть відомі вам назви так, щоб збереглася ключова фраза.

 

                           Підказка для розгадування кросворду

1. «Кропивка». 2. «Гумове дерево». 3. «Розрив-трава». 4. «Вухо Наполеона». 5. Рододендрон. 6. Найбільш пристосована до посухи кімнатна рослина. 7. Фіалка. 8. Частіше бачимо її на клумбі, ніж у горщику. 9. «Щучий хвіст». 10. «Домашній лікар». 11. Китайська роза.              12. Рослина з родини Амарилі­сові. 13. Є символом самозакоханості. 14. «Кімнатний женьшень». 15. «Драконове дерево».

Відповіді: 1. Комус. 2. Фікус. 3. Бальзамін. 4. Бегонія. 5. Азалія. 6. Кактус. 7. Сентполія. 8. Роза. 9. Сансев'ера. 10. Алое. 11 Гібіскус. 12. Клівія. 13. Нарцис. 14. Каланхое. 15. Драцена.

 

Рослинна казка

      У кабінеті біології було дуже багато рослин. Учитель та учні доглядали за ними, а також вико­ристовували їх для лабораторних та практичних робіт під час вивчення вегетативного розмноження, морфологічного критерію, модифікаційної мінливості, пристосувань до умов життя тощо.

   Удень рослини здійснювали фотосинтез і тихенько спостерігали за всім, що відбувається. А вночі, коли в школі ставало тихо, а за вікном темно, у рослин починалося нове життя: вони спілкувалися між собою, розповідали-про почуте і побачене вдень, пригадували історію свого виду.

 

     Фіалка постійно сперечалася з Бальзаміном про те, хто частіше цвіте. Сциндапсус змагався з Хойєю, у кого довше стебло. Нефролепіс, розкинувши в різні боки   свої великі вайї, весь час бурчав, що йому тісно, не вистачає місця. Невеличкий паросток Драцени мріяв перетворитися у велике, справді «драконове дерево».

    Місячне світло освітлювало темний кабінет, створюючи романтичний настрій. Цього року Калла зацвіла вперше, її білосніжна квітка приваблювала увагу багатьох. Калла так пишалася нею, що не помічала кактуса Цереуса, який ріс неподалік і не зводив з неї закоханого погляду. Невиразний колючий Цереус не наважувався заговорити з красунею, а тільки сумно зітхав..

     Та одного разу місячне сяйво раптово зникло — ніби щось велике затулило небесний ліхтар. Калла перелякалася суцільної темряви так, що ледь не позеленіли ц пелюстки.  Цереус так розхвилювався, бажаючи допомогти коханій, що на ньому раптово розпустилася біла квітка. Як золота зірка вона освітила кабінет і загасила паніку між рослинами. Усі звернули увагу на квітку з великою кількістю пелюсток, розташованих аврально. Здавалося, що не найкраща у світі квітка. .

      Ніжний аромат, що нагадував запах ванілі, остаточно всіх заспокоїв. Тепер уже Калла не відводила погляду від непомітної раніше рослини.

      На жаль, на ранок квітка Цереуса зав'яла та ніхто й ніколи не забуде цієї краси. А Калла і Цереус відтоді стояли в кабінеті поряд.

 

 

 

 

Гра-підказка «Таємниці кімнатних рослин»

       Умови гри. Створюються 2—3 команди з прихильників кімнатних рослин. Одночасно всім командам зачитується завдання, яке складається з 5 пунктів-підказок. Якщо команда вгадає, про яку рослину йдеться після першої підказки, отримує 10 балів, після другої — 8 балів, третьої — 6, четвертої—4, п’ятої -  2 бали. На обговорення дається 30 с. Відповідає команда гравці якої першими підняли руку. У разі неправильної відповіді право відповідати передається іншій команді.

       Існує суперпідказка, відповідь після якої оцінюється 1 балом. Виграє та команда, що отримала більшу кількість балів. (Для підраховування балів створюється спеціальна комісія.)

Завдання 1

1. Батьківщина цих рослин — Мексиканське плоскогір'я, пустеля Жарнададель Муерто.

2. Вони зображені на державному гербі Мексики.

3. На батьківщині вони сягають розмірів великого дерева, а у нас поміщаються в невеликих гор­щиках.

4. Хто вирощує тільки ці рослини, і на невеликому підвіконні створюють цілу колекцію.

5. Уся їх будова пристосована до збереження води і зменшення випаровування.

Суперпідказка. Вони мають товсте стебло, а замість листів — голки.

(Кактуси.)

Завдання 2

1. Ця рослина походить з Африки і на батьківщині має деревоподібну форму.

2. Запах її квітів викликає головний біль. У кімнатних умовах вона майже ніколи не цвіте.

3. Листки цієї рослини товсті, М'ясисті, мають восковий наліт. Через гіркий сік тварини цю рослину не їдять.

4. Часто зустрічається в наших домівках, бо вважається лікарською.

5. Якщо ви порізалися або попеклися, розріжте листок цієї рослини вздовж, прикладіть до рани. Настоянку соку з медом вживають при застудах, авітамінозі, туберкульозі, захворюванні очей.

Суперпідказка. Кажуть, що ця рослина в домашніх умовах цвіте раз на 100 років. За це а називають столітником.

(Алое деревоподібне.).

 

Завдання 3

1. Ця рослина — типова ліана тропічних бразильських лісів.

2. В насіння заноситься птахами на дерева і там на корі, в оточенні мохів проростає. Спочатку ця рослина живе як епіфіт, повільно спускаючи вниз, як мотузки, свої повітряні корені, по яких до вели­ких листків піднімається вода.

3. Її суцвіття нагадує початок кукурудзи, а плоди мають смак і залах ананасу. Тому її видова назва — делікатесна.

 

 

4. У похмуру погоду з її широчезних листків падають краплі води, — тому іноді її називають плаксою.

5. Назва цієї рослини перекладається на українську як дивовижна, незвичайна.

Суперпідказка. Її назва нагадує чудовисько-монстра.

(Монстера деліціоза.)

 

Завдання 4

1. Ця рослина типова для індійських джунглів.

2. У неї багато відомих родичів, що належать до родини Тутові

3. З її білого в'язкого соку одержували каучук.

4. Ще 1770 р. в Європі з каучуку, що отримували від цієї рослини, виробляли гумку для витирання малюнків олівцями.

5. Саме каучук лежить в основі всіх виробів з гуми. Тому цю рослину називають гумовим деревом.

Суперпідказка. Назва складається з п'яти літер. Перша літера «ф». .

(Фікус еластика.)

 

 

 

 

 

Завдання 5

1. Походить ця рослина з тропічних лісів Ост-Індії, острова Ява, де вкриває ґрунт майже суцільним килимом.

2. У нас її використовують не тільки як кімнатну рослину, але й для прикраси міських клумб. Існує багато різноманітних штучно створених сортів.

3. Інша назва цієї рослини — «вухо Наполеона» — свідчить про те, що рослина давно поширена в Європі. І справді, з нижнього боку листок схожий на велике відморожене вухо.

4. Гарні за формою листки нагадують серце, як його зазвичай малюють. Листки бувають темно-зелені, металево-сірі, але у всіх нижній бік червоний з чітко визначеними прожилками.

5. Основний спосіб розмноження цієї рослини — вегетативний. З листка, що поклали на вологий грунт, може утворитися до 10 нових рослин.

Суперпідказка. Її назва походить від прізвища великого любителя квітів М.Бегона, що жив у XVII ст. в Сан-Домінго.

(Бегонія Реке.)

 

Завдання 6

1. У дикому вигляді ця рослина росте на острові Цейлон, але здавніх часів вирощується в Індії як культурна рослина.

2. Індуси добували з неї волокна, з яких виготовляли тканину, мотузки, морські канати.

3. Темні та світлі поперечні смуги на дуже видовжених листах трохи нагадують луску риб.

4. Ненаукова назва її пов'язана зі щукою.

5. За дуже довгі листки у нашій місцевості її називають «тещин язик».

Суперпідказка. Наукова назва походить від прізвища Сансенвієр.(Сансев'ера.)

Завдання 7

1. Походить ця рослина з тропічних лісів острова Занзібар, що знаходиться біля східного берега Африки, А в Європу її завезли 159б р, де вона стала дуже поширеною кімнатною рослиною.

2.Деякі дикі родичі цієї рослини зустрічаються у Середній Азії, де з коренів, листків та квітів при розтиранні отримують жовто-червону фарбу — хну.

3. За яскраве різноколірне забарвлення квіток її називають вогником,    ч

4. Якщо доторкнутися до її стиглого плоду, — він розкривається миттєво, і тому рослину в народі ще називають «недоторкана».

5. Стебла Соковиті, ніби налиті водою, легко ламаються. При цьому витікає сік. Одне з його назв містить прикметник «мокрий».

Суперпідказка. У п'єсі 0.Островського «За чим підеш, те й знайдеш» герой носить подібне до назви прізвище — Бальзамінов.

(Бальзамін.)

 

 

 

Завдання 8

1. Ця рослина поширена на болотах тропічних лісів Америки.

2. Стебла цієї дуже поширеної кімнатної рослини легко ламаються. Відламане біля кореня стебло ще довго живе — це пристосування до вегетативного розмноження.

3. Дрібні листки вкриті волосками, зазвичай зелені, але зустрічаються з білими смутами, корич­невими, фіолетовими відтінками.

4. Належить до родини Коммелінові, класу Однодольні.

5. Цю рослину з довгими звисаючими стеблами часто підвішують у горщиках на вікні. Стебла переплітаються між собою, їх неможливо відокремити, тому інша назва рослини ~ «бабині плітки».

Суперпідказка. Наукова назва походить від Прізвища ботаніка Традесканта, який 1618 р. відвідав Московію з метою вивчення флори півночі.

(Традесканція)

 

Завдання 9

1.      Ця рослина з давніх часів росла на болотистих берегах Нілу. її

 розводили як культурну рослину.

2.      З єгипетської. назва цієї рослини перекладається як «дар

 річки».

3. Її корені й кореневища здатні рости на болотистих берегах, укріплюючи їх. Кореневища за смаком нагадують мигдаль. Єгиптяни їли їх сирими або смаженими. Вони також були основною їжею гіпопотамів.

4. Темно-зелена стіна із цих рослин мала висоту 3—5 м, й була утворена з тригранних стебел, на вершечку яких був зонтик з довгих вузьких листків.

5. Стебла мають багато повітроносних клітин, вони легкі й не тонуть у воді. У Стародавньому Єгипті з них робили човни для ловлі риб, плели корзини, циновки, а з волокон робили тканини.

Суперпідказка. У Єгипетських гробницях знайдено сувої паперу, зроблені з волокон цієї рослини.

(Циперус — папірус.)

 

Завдання 10

1. Ця граціозна рослина походить з Мексики, деякі види зустрічаються їв Новій Зеландії.

2. На батьківщині вона виглядає як кущик або деревце. У наш час є величезна різноманітність сортів, що ростуть і в кімнатах, і на клумбах.

3. Яскраві квіти зібрані у звисаючі китиці й не приваблюють бджіл. Вони запилюються пташками колібрі.

4. Пилок квітки виділяє липкий і в'язкий, як клей;, вісцин. Нитка вісцину з пилком приліплюється до дзьобика колібрі й переноситься на інші квітки. Так здійснюється запилення.

5. Оригінальна квітка схожа на ляльку-балерИну в червоній: або білій спідничці, з тонкими ніжками в жовтих черевичках, але із зеленою голівкою.

Суперпідказка. Перша рослина цього виду була знайдена в Північній Америці 1696 р. одним мандрівником і була названа в честь ботаніка XVI ст. Фукса.

 (Фуксія граціозна.)

(За кількістю балів визначається команда-переможниця, вручаються призи

Декоративні рослини завжди були справжньою окрасою житла. Їх різноманітні за формою і кольором листя та квіти пожвавлюють інтер’єр.

        Рослини у вазонах, особливо ті, що цвітуть, мають не тільки декоративне, а й екологічне значення: поглинаючи вуглекислоту і виділяючи кисень, вони тим самим освіжають повітря.

     Успіх кімнатного квітникарства залежить від правильного добору рослин, які за своїми природними властивостями добре розвиваються і ростуть у кімнатних умовах

       Рослини, що ростуть у приміщенні, можна поділити на кілька груп: перша – це рослини, з гарними квітами; друга – декоративно-листяні, в яких красиве яскраво-зелене, червоно-зелене і різноколірне за забарвленням витіювате за формою й побудовою листя; третя – в’юнкі та звислі рослини.  У кімнатах розводять кактуси, вирощують цитрини та мандарини, інші плодові дерева, які, прикрашають оселю, водночас плодоносять.

   Зелений колір кімнатних рослин позитивно впливає на нервову систему та зір, діючи заспокійливо.

        Випаровуючи вологу з поверхні листя, кімнатні рослини зволожують повітря. у той же час листя кімнатних рослин, як пилосос, вбирає пил, тому мити їх потрібно не рідше, як раз на місяць. У противному разі з «пилососів» вони перетворяться на концентраторів пилу.

        Одне з основних правил озеленення закритих приміщень – помірна, навіть невелика кількість рослин у кімнатах.

        Рослини виділяють леткі речовини – так звані фітонциди. Коли їх у повітрі недостатньо, людина почуває себе мляво, швидко втомлюється, в неї погіршується стан здоров’я, можуть виникати різні тяжкі захворювання. однак, якщо в повітрі надмірна кількість таких речовин, вони виявляються теж шкідливими і можуть викликати головний біль, алергію та інші недуги.

 

Квіти у міфах і переказах

 

Легенди про квіти

 

ФІАЛКА

Фіалка – символ смутку, смерті, але водночас емблема пробудження

природи; девіз Афін; знак невинності, скромності, цноти, чистоти; беззахисності, відданості своєму коханому.

У греків фіалка вважалася квіткою смутку і смерті. Нею прибирали смертне ложе і могили молодих, дочасно померлих дівчат. Символічне значення фіалки пов’язане із легендою про переслідування чарівної дочки Атласа богом сонця Аполлоном і передчасне перетворення на

чудесну фіалку.

Фіалка була також емблемою пробудження природи і водночас девізом Афін, котрі Піндар оспівав як заквітчане фіалками місто, а скульптори й живописці зображували у вигляді жінки з вінком фіалок на голові.

Після греків фіалка ні в кого не користувалася такою любов’ю, як у давніх галлів, для яких вона була символом невинності, скромності і цноти, тому нею посипали шлюбне ложе. Любов до фіалки перейшла до нащадків галлів – французів, у котрих під час поетичних змагань, які відбувались щорічно в Тулузі, однією з вищих нагород була золота фіалка.

У багатьох європейських народів фіалку вважали емблемою чистоти, беззахисності, відданості й вірності своєму коханому лицарю. Її неодноразово оспівували поети, зокрема, сучасник Людовіка XIV французький поет Демаре, посилаючи знаменитій засновниці

літературних вечорів Жюлі де Рамбульє вінок із фіалок, змушує цю квітку говорити про себе ось що: «Не маючи честолюбності, я ховаюсь у траві, скромна своїм забарвленням, я скромна    також і вибором місця; але якщо коли-небудь побачу себе на вашому чолі, то з найскромнішої квітки я стану найкращою».

За народним сонником, фіалка приносить радість. Вона має здатність причаровувати. Для цього тому, кого хочуть причарувати, потрібно під час сну бризнути на повіки соком фіалки, а потім, коли він прокинеться, прийти і стати перед ним.

 

 

ТЮЛЬПАН

Який би не був прекрасний тюльпан своїм забарвленням, своєю формою,

але, дивним чином, чомусь ні грецька, ні римська міфологія не створили про нього ніякого сказання. І це тим більше дивно, що тюльпани в дикому стані в достатку ростуть на священній горі Іді, у Греції, де їх не могли не помітити як самі жителі, так і всі ті, хто були творцями міфології. Перші зведення про цю чарівну квітку ми зустрічаємо в Персії. У цій

країні сказань і пісень про оригінальну квітку тюльпан яка звалася дульбаш -турецька чалма, від якого згодом зробили слово - тюрбан, а також і українська назва квітки – тюльпан. Він був оспіваний багатьма перськими поетами, і особливо знаменитим  Хафізом, що говорить, що з незайманою принадністю тюльпана не можуть зрівнятися ні ніжні рухи

кипариса, ні навіть сама троянда. Але ще більшою любов’ю користався тюльпан на Сході в турків, дружини яких розводили його в достатку в сералях, де багатьом з них він нагадував навіть їхнє дитинство,

батьківщину, загублену волю. Внаслідок усього цього, імовірно, у сералях щорічно справлялося дивовижне, чарівне свято тюльпанів, на який султан дивиться як на втішний доказ розташування до себе і любові своїх

дружин.

   У зовсім іншому, прозаїчному, виді знаходимо ми його в Західній Європі. Сюди він потрапив лише в 1559 році, і насамперед в Аугсбург, куди перші його цибулини були прислані німецьким послом при турецькому дворі Бусбе-ком. А той ознайомився з ним під час своєї

подорожі по Сирії в Хардині, на границі з північною частиною Аравії, де серед зими він побачив його в повному кольорі разом з нарцисами. У цьому ж році тюльпан з’явився перший раз у кольорі в Аугсбурзі в сенатора Герварта, а шість років потому прикрашав вже у великій кількості дивовижні сади знаменитих середньовічних багатіїв Фуггерів, де його бачив і описав як чудову рідкість знаменитий Конрад Геснер.

Звідси тюльпан розійшовся по всій Європі. У 1573 році ми бачимо його вже у Відні у відомого вченого Клузіуса, що так зацікавився цим новим прибульцем, що став із захопленням збирати усі відомі його сорти. Його прикладу пішли і багато багатих віденських садівників, що почали виписувати за величезні гроші цибулини тюльпана з Туреччини, щоб

прикрасити їм свої сади. Поява в кого-небудь з них нового по фарбуванню сорту збуджувало в інших невимовну заздрість і навіть уночі не давало спокою не володівшими  ними аматорам. Помалу почали захоплюватися тюльпанами в Німеччині і багато царствених осіб. Особливо

ж великий курфюрст бранденбурзький Фрідріх-Вільгельм, що зібрав на початку XVI сторіччя уже величезну для цього часу колекцію-216 сортів. З інших жагуче захоплюючих  тюльпаном високопоставлених осіб укажемо ще маркграфа Ба-ден-Дурлаха, що зібрав у 1740 році колекцію в 360 сортів, і графа Паппенгейма, у якого, за словами сучасників, така

колекція доходила до 500 сортів. При цьому принадність нових сортів збільшувалася ще почали входити в моду звичаєм давати цим сортам імена коронованих осіб, що видаються по своєму суспільному і державному положенню облич і міст…

    Серед жагучих аматорів тюльпанів інших країн були також Рішельє, Вольтер, маршал Бірон, австрійський імператор Франц II. І особливо -і французький король Людовик XVIII. Уже зовсім хворий, він наказував переносити себе під час цвітіння цих рослин із Сен-Клу в сади

Севру і проводив там цілою годинник, любуючись строкатістю і різноманітним фарбуванням  квітів багатої колекції, культивований його садівником Екоффе. Один час у Версалеві були навіть чарівні тюльпанові свята, на які збиралися всі знамениті аматори і садівники того часу і змагалися виставкою своїх новинок і рідкостей. За кращі екземпляри видавалися коштовні призи. Але ніде захоплення тюльпанами не досягало таких колосальних розмірів, як у Голландії. Спокійні по природі, розважливі торговці і взагалі люди помірні, голландці ні з того ні із

сього так захопилися цією квіткою, що захоплення це перетворилося в єдину у своєму роді народну манію, що одержала навіть в історії окрему характерну назву - тульпоманії.

Тюльпан з’явився тут лише в 1634 році, і перший час розведення його носило зовсім комерційний характер. Помітивши захоплення цією квіткою німців і інших народів, розважливі голландці стали розводити його в як можна більшій кількості нових сортів, і торгівля його цибулинами

виявилася настільки прибуткової, що нею стали займатися незабаром навіть і люди, що мали дуже мало відносини до садівництва, нею стало займатися ледве не все населення. Незабаром справа дійшла до того, що утворилося щось начебто гри на біржі. Замість цибулин нових сортів стали видавати вперед на них розписки в тім, що власник їхній одержує право на придбання цього сорту, а потім розписки ці перепродували по більш

високій ціні іншим; ці, у свою чергу, намагалися перепродати їх по ще більш високій ціні третім. При цьому ціни на такі фантастичні сорти доходили до неймовірних розмірів. Гру цю підтримували деякі щасливі випадки, начебто того, що по випадково придбаним за невисоку

ціну розпискам виходили дійсно рідкісні сорти, що, будучи продані, давали потім великі бариші. Так, наприклад, одному бідному амстердамському прикажчику завдяки стіканню цілого ряду

щасливих обставин вдалося за які-небудь чотири місяці зробитися багатою людиною. Великі гроші в цей час наживали також і торговці глиняними горщиками і дерев’яними  шухлядами, тому що крім спеціально культивувала тюльпани садівників розведенням тюльпанів займався всякий і бідний і багатий – аби тільки знайшлося місце для їх

розведення. Для торгівлі цими цибулинами, як вже говорилося, існували особливі приміщення, де в особливі базарні дні збиралися продавці і покупці і змовлялися щодо цін – словом, щось начебто біржі. У біржові дні ці приміщення представляли собою багатотисячні збори. Отут і мільйонери, і графи, і барони, дами, купці, ремісники, селяни, швачки, рибалки, усякого роду прислуга і навіть діти. Лихоманкою наживи були охоплені всі шари суспільства, усі, у кого тільки був хоч гріш за душею. У кого ж готівки не було (про це існують цілі записки в хроніках), тяг свої коштовності, плаття, домашній скарб, віддавав під заставу будинку, землі, череди -і словом, усі, аби тільки придбати бажані тюльпанові цибулини і перепродати їх за більш високу ціну. За одну цибулину, наприклад, сорту

(Semper Augustus) було заплачено 13.000 гульденів, за цибулину сорту (Адмірал Енквіцен)- і 6.000 флоринів… На деякі ж сорти полягали запродажі, і в історії цієї дивної біржової гри збереглося навіть кілька документів, в одному з яких значиться, що за цибулину сорту (Viceroi)

було заплачено: 24 чверті пшениці, 48 чвертей жита, 4 жирних бика, 8 свиней, 12 овець, 2 бочки вина, 4 бочки пива, 2 бочки олії, 4 пуди сиру, зв’язування плаття й один срібний кубок. І такого роду угоди не були рідкістю. Але крім таких спеціальних бірж у кожнім голландському місті були перетворені у свого роду мініатюрні біржі всі трактири, шинки і пивні, і всі аматори пограти в карти, у кісті – аматори сильних відчуттів перетворилися тепер у запеклих гравців у тюльпанові цибулини.

При цьому, якщо укладена в одному з таких кабачків вигідна угода приносила всім заключившим її гарний бариш, то в ньому влаштовувалася багата гулянка, у якій перше місце належало хазяїну. І як не дивно може показатися, але в таких місцях складали собі іноді гарні багатства і бідні швачки, штопальниці мережив, пралі і тому подібний люд.

Нарешті, для того щоб розпалити ще більш пристрасть до цієї гри, міста начебто Гаарлема, Лейдена призначали від себе величезні, що досягали кількох сотень тисяч гульденів, премії за виведення тюльпана якого-небудь відомого кольору і величини, і у випадку здійснення цієї задачі видача нагороди супроводжувалася такими чудовими святами, на які народ

стікався з усіх самих віддалених окраїн у не меншій кількості, чим на свято чи в’їзду коронування государів.

Так, до нас дійшло, наприклад, опис свята з приводу присудження премії за виведення чорного (чорно-лілового) тюльпана. У святі цьому брав участь сам принц Вільгельм Оранський. Але якщо з цього часу тюльпан утратив усяке значення для спекулянтів, для аматорів біржової гри і легкої наживи, то він продовжував залишатися предметом, з одного боку,

замилування, з іншого боку – осудження для поетів, письменників і відігравав чималу роль в естетиці. Усемогутня вже і тоді мода усюди вимагала зображення чудового тюльпана. Малюнки тюльпана покривали всі матерії, зображення його ткалися на найдорожчих брабантських

мереживах, з’являлися навіть на масляних картинах сучасних голландських живописців. Утворилися навіть цілі школи малювання квітів, де видатну роль грав тюльпан, і спогаду про цей культ тюльпана дійшли до нашого часу на картинах таких видатних художників, як Ван - Хейсум, Ферендаль, Хаверманс, Де-Геер… Що стосується тюльпана в поезії, те французький поет XVIII сторіччя Буажолен написав про

нього цілу поему: «Метаморфоза Тюльпана», де він оспівує, наслідуючи Хафізу, дивовижну,чарівну дівчину, володарку його серця; а Олександр Дюма-батько – поетичний роман «Чорний Тюльпан», у якому зображує роль цієї квітки в Голландії. Але німецькі письменники дивляться на тюльпан як на квітку без душі, квітка зовнішньої краси, емблему порожнечі, що ганяється тільки за вбраннями, жінками. Клейст у своєму вірші «Весна» відноситься до нього дружелюбніше, але Ґете говорить про

тюльпан так: «Не благоговій ніколи перед порожньою примарою».

Узагалі німці завжди відносилися до тюльпана якось холодно і навіть у глузування прозвали - тульпе потворний пивний кухоль.

З набагато більшою поезією відносяться до тюльпана в Англії, де в казках він служить завжди колискою для маленьких ельфів і інших малюсіньких фантастичних істот. Так, у Девонширі є казка, у якій розповідається, що феї, не маючи колисок для своїх крихіток, кладуть їх на ніч у квіти тюльпанів, де вітер качає і колише їх.

 

 

Азалія

Забрали якось в неволю татари одного парубка, закували в кайдани і

зробили рабом. А красень був на все вдатний. От і закохалась в нього Азалія – єдина дочка якогось вельми знатного татарина.

Знала донька, що батько не згодиться, щоб вона дружиною бранця стала. І зважилася дівчина на крайність, взяла найкращих коней з табуна і потай вирушила зі своїм милим до нього на Полісся. Гордий вельможа поклявся привселюдно кров’ю змити сором. Три тижні мчала за втікачами погоня. І наздогнала їх аж на Поліссі. Боровся Іван, але упав під дубом, вражений

стрілою. Вельможа простив би все доньці, якби та попросила помилування. Але татарка не відходила від свого милого. Батько звелів зв’язати її і відвезти додому. І тоді дочка сказала: «Ти відняв у мене, що міг, а відняти

 

 

 кохання й аллахові несила. Я назавжди залишусь на цій землі, що милого мого зростила!».

Схилилася до мертвого Івана, підняла його шаблю – і просто собі в серце. Гаряча кров бризнула на синій верес і спалахнула дивовижним цвітом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анютині «глазки»

Розкрили пелюстки братики, а у віночках білий колір — колір надії,

жовтий — здивування, фіолетовий, — печалі. По легенді, в трибарвних пелюстках

Анютиених «глазки» відбилися три періоди життя дівчинки Анюти з добрим серцем і

довірливими променистими очима. Жила вона в селі, кожному слову вірила, будь-якому

вчинку знаходила виправдання. Але на біду свою зустріла підступного спокусника, який

клятвеними завіреннями розбудив в дівчині перше відчуття. Всім серцем, всім життям

потягнулася Анюта до хлопця, а хлопець злякався: заспішив в дорогу по невідкладних

справах, обіцяючи неодмінно повернутися до своєї обраниці. Довго дивилася Анюта на

дорогу, чекаючи коханого, і тихо згасала від туги. А коли загинула, на місці її поховання

з’явилися квіти, в трибарвних пелюстках яких відбилися надія, здивування і печаль.

Такий російський переказ про квітку. Стародавні греки походження анютиных очко

пов’язували з дочкою аргосского пануючи Іо, яка всім серцем полюбила зевса, за що

ревнивою дружиною його, богинею Герою, була перетворена на корову. Щоб якось

скрасити життя своєї коханої, зевс виростив квіти братки, які символізували любовний

трикутник і, з одного боку, прирівнювали просту смертну до богині, а з другой—

зберігали в ній віру, що прокляття Гери не вічне.

Римляни в квітах, схожих на допитливі личики, убачали надмірно цікавих людей, яких

боги перетворили на рослини, коли вони таємно підглядали за Венерою, що купається.

Є перекази, що розповідають про те, що в братки була обернена надмірно цікава

дівчинка Анюта, яка підглядала за чужим життям і тлумачила її на свій лад.

А деяким здається, що братки нагадують особи добрих старичків-

гномів, що обіймають уважним поглядом мир, що розкинувся перед ними, і що радіють

при цьому будь-якій його незначній трохи.

У квітковій символіці середньовічної Європи братки мали значення незабудок, тому у

Франції і Англії ними було прийнято обрамляти портрети близьких людей. Французи

називали їх «квітами на пам’ять», англійці — «серцевим заспокоєнням і серцевою

радістю», букетик анютиных очко, передане кому-небудь, означало визнання в любові.

У Польщі наречена дарил братків від’їжджаючому женихові, і тоді вони символізували

вічну пам’ять і вірність тієї, що дарувала; те ж саме виражав букетик квітів під вікном

будинку француженки, жених якої знаходився у від’їзді.

Поляки і білоруси споконвіку величають їх «братики» за те, що в одному віночку

квітки одночасно уживається декілька різноколірних пелюсток, і дарили їх тільки тим,

кого по-братськи люблять.

Ранньою навесні на яскраво освітлених лугах розсипають братки свої фіолетові

усмішки. Розцвітають вони відразу ж після танення снігів, тому вважаються символом

оживаючої природи. Барвінок

Ще за тих часів, коли в Карпатах люди поклонялись язичницьким

богам, теплої купальської ночі молодь бавилася біля яскравої ватри. А потім дівчата,

співаючи, опускали в швидкі води Черемоша барвисті вінки. Нехай пливуть до милого, хай

причарують його серце навіки, хай зв’яжуть серця вірним коханням на все життя.

Однієї такої ночі дівчата плели вінки, слухаючи пісню хвиль Черемоша, ловлячи голоси

ставних легінів, котрі гуляли на березі ріки.

Ось вінки і сплетені. Лунко сміючись, веселою ватагою побігли юні чарівниці до Черемоша,

аби кинути вінки на воду. Пливіть, мовляв, віночки, до щасливого берега кохання!

Лише Лади, наймолодшої і найвродливішої, не було серед дівчат. Вона так захопилася

збиранням квітів, що забрела далеко в ліс та й заблукала.

Злякалася Лада, опинившись сама-самісінька в нічному лісі. Почала

гукати, кликати своїх подруг. Та дарма, лиш таємниче відлуння відгукувалося на її голос.

А ніч, ця чудова купальська ніч, творила в лісі справжні дива: чулися голоси якихось

незнаних птахів, на галявині, що світилася феєричним сяйвом, завели свій танок лісові

дівчата-мавки. А під темними кущами розквітали небачені квіти. Вони розкривали свої ніжні

пелюстки і сяяли сріблясто, манили до себе, ніби обіцяючи розкрити якусь незвідану

таємницю.

Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого барвистого вінка. І сталося диво: засвітився

вінок голубуватим світлом. Замість різнобарвних лісових квітів постали у вінку темно-зелені

гладенькі листочки, а з-поміж них виглянули ніжно-блакитні п’ятипелюсткові квіти.

І почула дівчина тихий голос, народжений нічним вітерцем:

— Пам’ятай, Ладо, що п’ять пелюсток цієї квітки — то п’ять засад щасливого подружнього

життя. Запам’ятай їх і збережи в серці своєму на все життя: перша пелюстка — то краса,

друга — ніжність, третя — незабутність, четверта — злагода, п’ята — вірність. Будь

щаслива!..

Замовк голос, приліг вітерець між трав лісових, стало тихо-тихо.

І тоді якась невідома сила повела дівчину через ліс. Почало благословлятися на світ. Лада

опинилася на крутому березі Черемоша.

Нікого там уже не було. Молодь давно додивлялась останні сни купальської ночі по своїх

оселях. Стояла Лада над Черемошем і все вагалася: чи кидати їй цей дивний вінок у

кришталеві води, чи зберегти його для себе?

Незчулася, як підійшов до неї леґінь красний, торкнувся легенько рукою її плеча і мовив:

— Ти забарилася, Ладо, зі своїм вінком. Черемош його не прийме. Може, мені подаруєш той

вінок?

Не промовила дівчина ні слова. Мовчки простягнула красному леґіню свій вінок. А потім

гойдалися дерева, сп’яніло плив зелений ліс, і радісно шепотіли хвилі Черемоша. Вінок упав

на траву, розсипався, розрісся веселими зеленими стьожками попід кущами, глянув на світ

блакитними очима квіточок.

… Довге і щасливе життя прожила з того часу Лада зі своїм судженим, а молодь відтоді

плете вінки з барвінку, аби не переводилося на нашій землі щасливе і вірне кохання.

Розпускаючись одним із перших весною, як і пахуча фіалка, барвінок

вважав себе вкрай ображеним через те, що всі люди й боги звертають увагу на фіалку, а не на

нього, хоча за красою свого листя і квітів він ні скільки не гірший, хіба що йому не вистачає

її чарівного запаху. І ось одного разу, коли Флора спустилась весною на землю й, зачарована

п’янким запахом фіалки, голубила її, пропонуючи додати їй зросту, аби вона вивищувалась

над іншими квітами, а не пахнути в затінку інших рослин,– раптом пролунав тоненький

жалібний голосок.

– Хто там скаржиться?– запитала Флора.

– Це я,– відповів барвінок.

– Що ж тобі треба, чому ти плачеш?

– Я плачу тому, що ти, мати усіх квітів, не обдаруєш мене навіть поглядом, забуваєш про

мене, тоді як фіалці – уся твоя увага й ласка.

Флора глянула на маленьку рослину, котру зовсім не знала, а, може, просто забула, оскільки

навіть боги не в змозі запам’ятати усіх створених ними істот, й запитала:

– А як тебе звуть?

– Мене ніяк не звуть,– відповів барвінок,– я ще не маю імені.

– То що ж ти хочеш?

– Я хотів би мати якийсь такий тоненький приємний запах, як у фіалки. Дай мені його,

Флоро, і я тобі буду дуже і дуже вдячний.

– Ні, цього, на жаль, я тобі не можу дати,– відповіла Флора.– цю чудесну властивість

рослина одержує у момент свого виникнення з волі творця і передається їй разом із першим

поцілунком того генія, котрому доручено її оберігати. Ти ж народився без запаху.

– Ну, то нагороди ж якимось особливим даром, котрий порівняв би мене з фіалкою, на яку я

схожий навіть забарвленням, а проте ніхто не помічає.

– Гаразд,– відповіла богиня,– квітни ж ти довше, аніж фіалка, квітни й тоді, коли фіалка

давно вже буде мертвою.

– Спасибі тобі, Флоро, це великий дарунок. Тепер, коли закохані шукатимуть по всьому саду

й не зустрінуть більше фіалки, то, можливо, вони звернуть увагу й на мене. І, зірвавши,

прикріплять квіти барвінку до своїх гарячих грудей.

– Можливо, – відповіла богиня.

– Але ось що я тебе ще попрошу. Зроби мої квіти більшими, ніж у фіалки,– додав барвінок.

– Якщо хочеш – і це я можу зробити. Нехай твої квіти будуть більшими. Величина – то

протилежність глибини, – мовила Флора вже роздратовано, обурюючись впертою

наполегливістю маленької рослинки, й хотіла вже йти, проте та безвісна маленька квіточка

була, здавалося, усе ще невдоволена. – То що тобі ще потрібно? – запитала Флора. – Ти

одержиш більші, ніж у фіалки, квіти й цвісти будеш довше за неї – хіба цього мало?

– Так, Флоро. Якщо ти така вже милосердна до мене, то дай мені якесь ім’я. Бо без нього я –

все одно що бурлака чи волоцюга.

Замість того, щоб розсердитись, Флора усміхнулась.

– Гаразд, – погодилась вона, – це дуже просто, ти матимеш назву Pervinca ( переможна ),

тобто рослина – переможниця, оскільки, хоч би там що, а хочеш перемогти скромнішу й

красивішу сусідку свою. Нехай же ім’я твоє підкреслюватиме твій заздрісний характер.

І ось з того часу наш барвінок має наукову назву Pervinca або Vinca.

Жили колись давно чоловік з дружиною у любові і злагоді. А найбільшою потіхою для них

був їхній синочок на ім’я Бар. У скорому часі виріс він гарним парубком. Багато дівчат мали

собі на думці віддатися за нього. Сохло серце за Баром у однієї дівчини, котра мала за маму

відьму. Посватався Бар до іншої, котра називалась Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла

розбити того кохання.

І ось прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського

благословення і чекали тієї хвилі, щоб піти до святої церкві до шлюбу.

Аж тут казна-звідки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила

своє прокляття і окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю на місці, де

стояли Бар і Вінка, вже нікого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і

злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала

матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах

у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом…

А назвали його Барвінком. І тягнеться він до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина

вплітає його у свій весільний вінок.

Гіацинт

Давньогрецькі легенди висліджують цю назву від Гіацинта, чарівного

сина спартанського царя Аміклада й музи історії та епосу – Кліо, з котрими пов’язується й

саме походження цієї квітки.

А сталося це ще в ті далекі щасливі дні, коли боги і люди були близькими одне одному.

Чарівний юнак Гіацинт, як оповідає легенда, котрого безмежно любив бог сонця Аполлон,

одного разу розважався із цим богом метанням диска. Спритність юнака у цій вправі

дивувала усіх. Та найбільше від успіхів свого улюбленця радів Аполлон. Проте маленький

божок легкого вітру Зефір, котрий уже давно ревнував Аполлона до юнака, подув із

заздрощів на диск і повернув його так, що той полетів назад і врізався в голову Гіацинта,

вразивши його насмерть.

Горе Аполлона було безмежним. Марно обіймав він і цілував свого нещасного хлопчика,

марно пропонував пожертвувати за нього навіть своїм безсмертям,– заживляючи і

оживляючи своїм благодатним промінням все суще, він не взмозі був повернути його до

життя.

Але як вчинити, аби хоч зберегти, увічнити пам’ять про дорогу істоту? ―І ось,– оповідає

легенда, – промені сонця почали припікати кров, яка струменіла із розтрощеного черепа,

згущували й зкріплювали її, і з неї виросла чарівна, з чудесним запахом, червоно-лілова

квітка, форма якої, з одного боку, нагадувала літеру А– ініціал Аполлона, а з другого V,

ініціал Гіацинта; й таким чином у ній навіки з’єдналися імена двох друзів‖. Це одна з

грецьких легенд про походження гіацинта. Але є й ще одна, яка пов’язує назву з ім’ям

знаменитого героя троянської війни – Аякса.

Благородний син царя Теламона, володаря острова Салсміна поблизу Аттики, був, як відомо,

одним із найхоробріших й найвидатніших героїв Троянської війни у слід за Ахіллом. Він

поранив Гектора каменем, кинутим із пращі, й поклав своєю могутньою рукою чимало

ворогів поблизу троянських кораблів та укріплень. І ось, коли після смерті Ахілла він

вступив у суперечку із Одіссеєм про володіння зброєю Ахілла, то її, зброю, присудили

Одіссею. Таке несправедливе рішення важко образило Аякса, і він згоря проткнув себе

мечем. І ось із крові цього героя й виріс гіацинт, у формі квітки якого, як стверджує легенда,

можна розрізнити дві перших літери імені Аякса – Ая, котрі водночас були у греків і

вигуком, що означав горе і жах.