Науково-дослідницький проєкт "Геоботанічне дослідження болота "Мох"

Геоботанічне дослідження болота       

                                        «МОХ»

ЗМІСТ

       Вступ……………………………….……………………………………..3

       Розділ 1

      Екологічні умови

1.           Фізико – географічна характеристика району дослідження…..7
2.           Фізико – географічний опис болота «Мох»……….…………….7
3.           Спостереження за розвитком рослин…………………………….8

Розділ 2

     Дослідження видового складу рослин болота «Мох»

     2.1.     Деревні форми рослинності……………………………………...10

     2.2.     Типова болотна рослинність……………………………………..10

     2.3.     Рідкісні рослини болотного угруповання…………………….....15

Розділ 3

        Рівновага в екосистемі болота

        3.1.       Особливості болотних біогеоценозів……….…………….…...22

        3.2.        Необхідні заходи охорони……………………………………..23

       Висновки………………………………………………………................25

      Список використаної літератури…………...……………………….......27

                                                   ВСТУП

Ми живемо у динамічному світі. Кожен день несе з собою нову інформацію і висуває нові вимоги перед кожною людиною. Зараз, як ніколи, постало питання про пріоритети моральних якостей для людини над усіма іншими.

Розумна організація взаємодії суспільства і природи є однією з найгостріших і найактуальніших проблем сьогодення.

У зв’язку з високими темпами науково-технічного прогресу, швидким ростом сфер матеріального виробництва порушилися зв’язки між різними компонентами біосфери, які формувалися протягом тривалого періоду історичного розвитку Землі та спільної еволюції живих організмів, що її населяють. У результаті на місці первинних біотопів створюються штучні, менш стійкі та залежні від змін умов довкілля.

Наслідки впливу людини на навколишнє середовище сумні й тривожні: порушуються природні угруповання й ландшафти, забруднюється атмосфера, моря і прісні водойми, руйнується ґрунтовий покрив, зменшуються лісові ресурси, чисельність видів рослин і тварин.

Вплив людини на природу значно перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під загрозу її існування як системи. Тож людина і суспільство повинні докорінно змінити своє ставлення до природи та її ресурсів.

Тема роботи обрана в у зв’язку з необхідністю захисту боліт  -  цікавих, безцінних для дослідження, найбагатших скарбниць Сонця. Болота мають гідрологічне, протиерозійне, соціально-економічне значення. Вони регулюють якість води та поживних речовин, підтримують харчові ланцюги, створюють умови для життя тварин. Також дають людині сировину для фармацевтики, енергетики, косметики, будівництва, тваринництва.

Мета роботи – здійснити геоботанічне дослідження болота «Мох», яке є гідрологічною пам`яткою державного значення та розташоване у Новоборовицькому лісництві.

Поставлена мета передбачає такі завдання:

1. вивчити екологічні умови місцевості;
2. встановити взаємозв`язки структурних ланок екосистеми болота;
3. розробити методи дослідження;
4. дослідити видовий склад рослин болота «Мох»;
5. встановити наявність рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України;
6. запропонувати заходи щодо збереження видового складу рідкісних та типових болотних рослин.

Актуальність теми дослідження визначається тим, що в останні роки болота стали об’єктом  пильної  уваги вчених. Освоєння боліт просувається досить швидко. Але як природний ландшафт, болота складають невід’ємну частину біосфери. У гідрологічному балансі ряду місцевостей вони відіграють головну роль. Болотна флороценоекологічна група рослин представлена багатьма цінними та рідкісними рослинами. Через безконтрольний випас худоби, сінокоси, масове збирання ягід чорниці та журавлини місцевим населенням на продаж, а особливо вирубування лісових дерев, спостерігається зменшення кількості багатьох видів рослин.

Реліктовим видам властива генетична спадщина у вигляді біохімічних нагромаджень й зовнішнього морфологічного розмаїття. Цим самим вони цікаві як для науки, так і для практики. Отже, всі зникаючі види рослин – надзвичайно цінні об’єкти для подальшого їх вивчення та дослідження. Важливе їх і народногосподарське значення.

Доводиться констатувати, що нині багато рослин перебувають на межі вимирання. Зникали рослини й раніше, але повільно, еволюційним способом, і лише внаслідок того, що людина з безмежно зростаючим технічним потенціалом стала агресивно втручатися в природу, рідкісні види почали зникати досить швидко. Науковий співробітник Стенфордського університету П.Ерліх у 1984 р. висловив думку про те, що коли людство буде так забруднювати атмосферу й безбожно ставитися до рослинного багатства, як це робиться нині, то протягом найближчих століть можна чекати катастрофи, яка трапилася 65 млн. років тому, коли вимерло 50% морських і наземних організмів, включаючи динозаврів.

З 1968 р. уся територія України поділена з підпорядкуванням ботанічним садам на десять регіонів: Дніпропетровський, Донецький, Житомирський, Київський, Львівський, Нікітський (Кримський), Одеський, Ужгородський, Харківський та Чернівецький. Ботанічні сади ведуть роботу за двома напрямами: виявлення і введення в первинну культуру рідкісних та зникаючих видів рослин, а також дослідження їхнього індивідуального розвитку (онтогенезу) й способів розмноження з метою репатріації їх у природу.

З ініціативи голови комісії С.С.Харкевича з 1970 р. почалося створення ділянки «Рідкісні рослини флори України», на якій тепер зростає близько 200 видів рослин.

Хотілося, щоб рідкісні рослини нашої місцевості отримали шанс на життя завдяки діяльності цієї організації.

Під час дослідження угруповань природних рослин використовувала такі методи роботи:

1.опрацювання наукової літератури про природні угруповання України і досліджуваної місцевості;

2.спостереження за розвитком рослин;

3.фотографування  рослин;

4.визначення рослин;

5. вимірювання висоти дерев  за методикою, запропонованою міжнародною програмою GLOBЕ;

6.опис рослин;

7.мікроскопічне дослідження торфу.

Складаючи характеристику фізико-географічних умов та рослинності досліджуваного об’єкту, спиралась на наукову працю Є.М.Брадіса, Ю.Р. Шеляг-Сосонко, Т.Л.Андрієнко «Геоботанічне районування України». «Поліська підпровінція» [2], в якій звертається увага на співвідношення різних типів рослинності, на сучасний стан рослинного покриву, наявність об’єктів, які охороняються. Інформація про існування болота  «Мох» міститься у реєстрі-довіднику «Природно-заповідний фонд Чернігівщини», але вивчення видового складу рослин даного болота раніше проводилося дослідниками тільки в 1970 році, а саме С.О. Мулярчуком [11]. Аналізуючи інформацію з наукових, науково-популярних джерел, ознайомилася з роботами відомого дослідника Полісся А.І.Барбарича,  результатами наукових досліджень екосистеми болота В.Г.Астахової,  Е.А.Галкіної,  Н.Г.П`явченко та науковців Київського інституту ботаніки Т.Л.Андрієнко, С.Ю.Поповича, О.Ф.Головача. В їх працях міститься науковий матеріал про типи боліт, причини і особливості їх утворення рослинний та тваринний світ боліт, а також практичну цінність їх для людини. Більш конкретна інформація щодо рослинного світу боліт України надана в працях Т.Л.Андрієнко, С.Ю.Поповича та О.Ф.Головача.

Проведенню дослідження допомагали працівники Новоборовицького лісництва. Спираючись на дані наукових джерел та користуючись виданням «Шкільний визначник рослин», «Определитель высших растений Украины», Червона книга України,  визначала види болотних рослин у природі.

У  ході аналізу результатів визначення рослин, знайшла практичне підтвердження слів А.І.Барбарича, що «серед болотних рослин є звичайні рослини, що зустрічаються на багатьох водоймах, але є і рідкісні, які можна побачити лише на окремих заповідних водоймах»[ 6 ].

В результаті дослідження виявлено зростання рослин, занесених до Червоної книги України. Це журавлина дрібноплода, косарики болотні, латаття біле, коручка болотна, росичка проміжна, росичка англійська, альдрованда пухирчаста, осока малоквіткова, рогіз малий,  образки болотні.

                                        Екологічні умови

Фізико-географічна характеристика району дослідження

 Район розташований у мальовничий північній частині Чернігівської області і відноситься до Поліської зони. Площа району становить 1283 кв. км, з них 384,5 кв. км займають ліси, 724,4 кв. км – с/г угіддя.  Заболочені ґрунти зустрічаються по всій території району і займають у заплаві р. Снов 46-60 % всієї площі, невеликі площі займають улоговинні межирічні болота.

Клімат  помірно-континентальний, з теплим літом і м’якою, хмарною зимою: середньорічна температура повітря на півночі +6⁰ С. Вологість повітря 64-75% влітку, зимою – 84-89%. Середньорічна швидкість вітру 2,9 м/с. Сильні вітри бувають відносно рідко

Ґрунтовий покрив представлений переважно дерново-підзолистими, дерновими і болотними ґрунтами легкого глинисто-піщаного та супіщаного механічного складу.

      Фізико-географічний опис болота «Мох»

    Болото «Мох» є гідрологічним заказником державного значення з 1974 року.  Загальна його площа 98  га. Розташоване на території Новоборовицького лісництва у квадратах 19 ,20, 25, 26. Болото утворене в долині річки Снов та відноситься до мезотрофних із специфічним рослинним покривом, численними рідкісними видами болотних рослин, осоками та сфагновими мохами і низинним торфом. Воно пов’язане з грунтовими водами, тому на ньому різноманітна рослинність. На ньому зустрічаються дерева чорної вільхи, берези, сосни. Домінуючі трави – осоки, комиші, рогіз, а також інші рослини – череда, дербенник верболистий, тростина звичайна, горець, цикута звичайна, образки болотні, аїр болотний, валеріана лікарська, частуха подорожникові, аїр болотний, пухівка.

 Для вивчення торфових відкладень знімались шари болотного ґрунту. При розгляді під мікроскопом, виявлено залишки таких рослин як-от сфагнум, осока.

За характером водообміну болото безстічне.

Живлення болота водою залежить від підземних вод. Весною в болото стікає вода з навколишньої території. Весняний підйом води залежить від кількості снігових опадів та інтенсивності танення снігу. Після весняного підйому рівень води в болоті починає поступово знижуватись.

     Спостереження за розвитком рослин

  Справжньою скарбницею боліт – є його рослинний світ. Тут є і дерева, і кущі, і напівкущі, трави, мохи і лишайники, гриби і водорості. Серед усіх цих рослин зустрічаються ягідні і лікарські, медоносні і отруйні. Кожній рослині властивий свій хімічний склад.

На болотах зустрічається близько 100 видів судинних  рослин: гідрофітів, гігрофітів та мезогідрофітів.  

Термічні умови регулюють інтенсивність процесу фотосинтезу і впливають на ріст і розвиток рослин. Фотосинтез сягає максимуму при температурі 20-30⁰С, при підвищенні або зниженні її фотосинтез уповільнюється. Максимальний ріст рослин проходить в період наростання температури повітря, коли ж температура повітря досягає 25⁰С, ріст у більшості рослин уповільнюється, а при температурі 30⁰С і вищій ріст може зовсім припинитися. Вплив температури повітря на розвиток рослин дуже складний: для нормального розвитку багатьох рослин потрібні періоди зниження температури, без яких вони починають втрачати здатність до цвітіння і плодоношення. Звичайно, потреби рослин у періодичних зниженнях температури різні, залежно від виду рослин і району, де вони ростуть.

Спостереження проводилося за квітковими рослинами, цвітіння яких припадає на травень-липень. Строки вегетації відповідають загальноприйнятим.

                   Таблиця 1

Початок цвітіння досліджуваних рослин

ДОСЛІДЖЕННЯ ВИДОВОГО СКЛАДУ РОСЛИН

                                                      БОЛОТА «МОХ»

            Деревні форми рослинності

Я обстежила 50 дерев, які ростуть навколо болота і виявила, що домінуючим видом є вільха, із 50 дерев на неї припадає 29. Навколо болота ростуть вільхи, берези, сосни, ялини.

Товщину дерев я вимірювала сантиметровою стрічкою. Висота дерев виміряна за методикою, запропонованою міжнародною програмою GLOBЕ: за допомогою клінометра, трубку якого наводять на вершину дерева, вимірювала кут, а метровою стрічкою вимірювала відстань від себе до основи дерева. За таблицями знаходила тангенс виміряного кута. Для того, щоб знайти висоту дерева, відстань себе до дерева  помножила на тангенс, виміряного кута і додала висоту від земної поверхні до ока.

Найбільшим і найстарішим виявилося дерево вільха, яка росте на південно-східній стороні болота. Товщина її становить 320см, а висота – 17м. Старі верби мають товщину 120-210см і висоту 4-6м.

     Серед дерев зустрічається рідкісний вид – верба лапландська.

   Типова болотна рослинність

   Визначено найбільш поширені рослини, зроблено їх опис. Це сфагнум великий,  сфагнум вузьколистий, рогіз широколистий, осока гостра, плакун-трава, півники болотні, калужниця, бобівник трилистий, частуха подорожникові., білозір болотний, валеріана лікарська, багно болотне.

     Сфагнум вузьколистий Sphagnum angustifolium

     Сфагнум великий- Sphagnum majus

     Сфагнуми даного болота належать до північних видів, характерних для Прибалтики І Карелії. Сфагнум – багаторічна рослина. Мохові подушки на болотах складаються з великої кількості рослин сфагнового моху, які весь час нарощуються своїми верхівками, а їх нижні частини відмирають, накопичуючи шар бурого торфу. Коренів у сфагнуму немає, лише у молодому віці у нього бувають ніжні ризоїди. Стебло тонке з численними гілочками. Гілочки вкриті дрібними листками. У сфагнуму два покоління: статеве і нестатеве. Спорофіт паразитує на жіночому гаметофіті. Зі спор розвиваються пластинчасті заростки, по краях яких з’являється молоде гаплоїдне покоління. Але частіше мох розмножується вегетативно.

Сфагнум в листках має фотосинтезуючі та водоутримуючі клітини. Сухий сфагнум здатний увібрати води у 20 разів більше, ніж важить сам.

      Рогіз широколистий – Typha latifolia L.

    Його довгі, лінійно-мечовидні листки гвинтоподібно закручені, утворюють 2-3 повороти. Рогіз зростає на відкритому місці, тому така будова листків допомагає йому витримувати вітри. Міцні стебла відходять від повзучого товстого (до 3см завтовшки) кореневища. Рогіз намагається тримати свої кореневища у вологому грунті. Якщо зволоження постійне, вони розташовуються на глибині 20-30см, а коли перемінне, рогіз ховає своє кореневище глибше, у більш вологі шари. Від кореневищ відходять численні корені – одні з них тягнуться вверх, у шар води, другі, товщі – у ґрунт, вони водночас є опорою рослини. Корені вбирають із води і ґрунту поживні речовини, очищаючи воду.

А найкрасивіші у рогозу суцвіття. Вони складаються із двох частин – верхньої з тичинковими квітками і нижньої – з маточковими. Після відцвітання тичинкові квітки опадають. У рогозу вузьколистого ці частини роз’єднані. Вітер вільно переносить пилок рогозу від рослини до рослини, згодом утворюються плоди із чубчиком довгих волосків. В одному суцвітті рогозу вузьколистого від 130 до 200 тис. насінин. Вони ледь помітні оком – маса тисячі насінин досягає лише 0,03 г.

Рогіз зростає при берегах водойм, часто утворює зарості. Я знаходила його на глибині до 1,5 м, але найбільше рослин на глибині до 0,5 м. Рослина дуже швидко росте, досягає максимальної висоти за 1,5 – 2 місяці. Досліджувана рослина в травні виросла на 10 см за добу. Продуктивність його більше 100ц/га сухої маси. Рогіз дуже корисна. Він, як й інші водяні рослини очищає воду.

     Осока гостра – Carex pilosa

     Осока  має довгі повзучі пагони, які інколи піднімаються на поверхню і стелються по воді або по висихаючій землі. На вузлах коренів утворюються нові пагони, від них відходять вглиб корені. Так очерет просувається, завойовуючи нові простори.

Стебла очерету тонкі й гнучкі. Під час сильного вітру вони згинаються, але не ламаються. Завдяки своєрідній будові піхви листків стебла вільно повертаються за напрямком вітру. Це послаблює його силу, і листки не розриваються навіть під час сильних ураганів.

В його обводнених заростях – справжній зелений дім. Деякі птахи пристосувались робити гнізда, підвішуючи їх на стеблах очерету. Мені доводилось бачити в заростях очерету зайців, диких свиней, лосів, які ласують молодими пагонами та соковитими кореневищами. Всім дає очерет захист і притулок. А його кореневища, поступово відмираючи, утворюють разом з іншими рештками рослин торф. З них важко висмикнути окреме стебельце, та й небезпечно – можна порізатись. У осок тригранні стебла, видовжені, жорсткі листки. Квітки їх зібрані часто в колосовидні суцвіття. Ці квітки оцвітини не мають, лусочки із тичинками або маточками. Плід схожий на здутий мішечок, у який занурений горішок.

Купини осоки утворюють різні корені-тримачі, товсті, майже не розгалужені, які глибоко проникають у ґрунт, і корені-годувальники – тонкі, дуже розгалужені, скупчені у поверхневому шарі ґрунту.

Осоки – не дуже високої якості кормові рослини. Значно більшою є їх біологічна роль охоронців водойм. Очерет та осоки зберігають водні запаси.

Дербенник верболистий, Плакун трава – Litrum salicaria L.

Родина Дербенникові – Lythraceae

Дербенник верболистий – висока, багаторічна трав’яниста рослина з прямостоячим стеблом, ланцетними листками, серед клітин зовнішньої шкірки яких великі водяні отвори, що здатні виділяти надлишок води.

У плакун-трави довгі вузькі суцвіття із пурпурних квітів, часто трохи нахилені. В її квітках 12 тичинок, розташованих ніби у 2 яруси, маточки теж різної довжини. Це пристосування для того, щоб у квітках не відбувалось самозапилення. Квітує в червні – вересні.

Плакун-трава – цінний медонос. Хоча, як вказує відомий дослідник природи О.Н.Стрижов, мед дещо терпкий, що надає йому особливого смаку.

Півники болотні – Iris pseudacorus

Листки півників начебто входять один до одного, утворюючи для молодих листків своєрідні піхви. Гілки із квітками виходять із пазух верхніх листків, бутони захищені зеленими оцвітинами.

Я з’ясувала, що квітки у півників болотних розкриваються поступово,  у кінці травня – на початку червня. Пізніше із квітів утворюються плоди – тригранні шкірясті коробочки. Вони достигають і розтріскуються, а вітер розносить легеньке насіння. Коли насіння потрапляє у  воду, воно не тоне, тому що під його оболонкою є повітряна камера.

Білозір болотний – Parnassia palustris

Родина Білозірові - Parnassiaceae

Важко побачити цю непомітну, але досконалу рослину. Усе в ній пристосовано для приваблювання комах-запилювачів. На усіх його 5 пелюстках темні жилки, а тичинки (їх також 5) оточені особливими утвореннями – стамінодіями. Їх тонкі дольки, як магніт, приваблюють комах, закінчені несправжньою залозою. Ці залози нічого смачного для комах не виділяють. Тобто, білозір – квітка оманлива, що має ряд пристосувань до запилення комахами.

Білозір квітує пізно, близько 2-го серпня, тому і звуть його ще ільїнською травою.

Калужниця – Caltha palustris

Калужниця – невисока багаторічна рослина з підземним кореневищем та округло-нирковидними темно-зеленими листками. Це отруйна рослина.

Рослина не має ніяких пристосувань проти надмірного випаровування.

Бобівник трилистий – Menuanthes trifoliata

Багнові місцини – трясовини полюбляє трифоль-трава. На краю трясовини стоїть ніби на варті і попереджає подорожнього про небезпеку. Завдяки своїм швидкорослим кореневищам виступає в числі рослин-піонерів при заростанні водойм.

Я спостерігала, що на початку травня з’являються перші складені листочки бобівника. Коли вони розпустяться, то видно, що на витягнутому черешку листок складається із трьох пластинок. Його чарівні свічкоподібні суцвіття до 15см завбільшки. Квітки  п’ятипелюсткові, густо опущені з волохатою оторочкою, Яка увінчана багатьма білувато-рожевими волосками. Рослина медоносна.

Бобівник трилистий – добрий корм для лосів, оленів, косуль, ондатр, бобрів.

Частуха подорожникова – Alisma plantago-aquatica

Частуха подорожникова – типова прибережно-водяна рослина мілководь. Її стебло, листки та велике кільчасте суцвіття піднімається над водою. Білі округлі пелюстки розташовані по три у двох колах. Запилюють квітки водяні комахи. Плоди частухи мають повітроносну тканину і переносяться водою та вітром.

Рослина містить у собі їдкий сік і отруйна.

Чорниця – Vaccinium myrtillus L.

Чорниця – дрібний напівкущ з родини брусничних. Квітує в травні-червні. Поодинокі квітки розташовані в пазухах листків. Пелюстки рожеві з 5-ма відігнуватими назовні зубцями. Тичинок – 10, зав’язь нижня, плід – чорно – синя ягода, на якій у вигляді кільцевого валика зберігається відгин чашечки квітки. Плодоносить чорниця в липні – серпні.

Багно болотне – Ledum palustre

Ця рослина – супутник сфагнуму. Біля болота Гальський мох кущі багна досягають більше метра висотою. Це – вічнозелена рослина. Краї лінійних, почергових листків загнуті вниз, зверху листки зелені, блискучі, зморшкуваті, з дрібними жовтуватими залозами, а знизу вкриті бурим волоком, що зменшує випаровування.

Багно належить до родини вересових. Запах його дурманить і викликає головний біль, вся рослина дуже отруйна.

Багно квітує в травні – червні, плодоносить в серпні – вересні. Квіти у нього білі, іноді червонуваті, зібрані в складні зонтики. Віночок з 6 вільними пелюстками, чашечка 5-ти зубчата, маточка одна, тичинок 10, зав’язь верхня.

Плід – коробочка. Насіння дрібне, з крилоподібними виростами по краях.

Верес звичайний – Calluna vulgaris

     Верес – вічнозелена рослина. Чашечка (4 зовнішніх довших пелюстків) забарвлені як і 4-х пелюстковий фіолетовий віночок. При основі квітки розташовані 4 бурих утворення. Всередині віночка – стовпчик маточки, оточений у нижній частині конусом з 8 темно-червоних пиляків. Верес квітує з середини липня до жовтня.

Валеріана лікарська – Valeriana officinalis

Це багаторічна трав’яниста рослина,  що іноді досягає 2 метрів у висоту. Стебла прямостоячі, прості або розгалужені, у верхній частині порожні, знизу опушені, з 2 – 14 парами листків. Листки супротивні, голі або опушені, непарноперисто – розсічені; прикореневі з довгими черешками, стеблові поступово зменшуються до верхівки стебла і сидять на ньому без черешків.

Сегменти листків від лінійно – ланцетних до яйцеподібних, великозубчасті або суцільнокрайові. Квітки дрібні, духмяні, білі, рожеві або фіолетові, зібрані в щиток. Чашечка малопомітна, після квітування збільшується. Віночок лійкоподібний з 5 –ти лопатевим відгином, злегка асиметричний.

Тичинок – 3. Маточка з нижньою зав’язю. Плід – світло-бура сім’янка розміром від 2,5 до 5 мм.

Валеріана квітує з кінця травня до серпня.

    Рідкісні рослини болотного угруповання

   Виявлено рідкісні рослини,  що занесені до Червоної книги України, Червоного Світового списку,  Європейського Червоного списку, списку Бернської Конвенції  або потребують додаткової охорони.  Це журавлина дрібноплода  (ЧКУ), косарики болотні (ЧКУ, ЧСС, ЄЧС), латаття біле (ПДО), коручка болотна (ЧКУ),

росичка проміжна (ЧКУ), росичка англійська (ЧКУ), альдрованда пухирчаста (БК, R,ЧКУ), осока малоквіткова (ЧКУ), рогіз малий (БК,R), білокрильник болотний. 

Альдрованда пухирчаста Aldrovanda vesiculosa 

Це реліктова рослина, онтогенез якої недостатньо вивчений. Стебло має довжину 5 -15 см. Воно плаває горизонтально та нагадує ніжну гілочку, кинуту у воду.

Альдрованда має дрібні, поодинокі квітки, що розміщуються по в пазухах листків. Чашечка еліптична, з 5 часток, зелена. Віночок з 5 білих оберненояйцеподібних, 4-5 мм завдовжки.  Плід – куляста коробочка.

Рослина характеризується відсутністю кореневої системи та мінливістю решти вегетативних органів. Альдрованда вільно плаває у воді, пагони її густо вкриті дуже розчленованими листочками, окремі частки якого мають вигляд коротких ниток або щетинок.  З настанням осінніх холодів на кінцях вегетативних пагонів утворюються зимові бруньки. Вони округлі й складаються з щільно притиснених один до одного листків з великим запасом поживних речовин. Відокремившись від материнської рослини, ці бруньки падають на дно водойм і перезимовують. Весною вони починають розвиватись, і пагони, що з них утворилися, стають легшими за воду, спливають на поверхню.

Ця тендітна рослинка здатна полювати на дрібних мешканців болота – комах, дафній, циклопів за допомогою ловильного механізму, який надзвичайно своєрідний. Поряд з тоненькими часточками нитковидних зелених листочків знаходяться білувато-прозорі пухирці – мішечки до 3 мм завбільшки. Кожний мішечок біля отвору озброєний клапаном і дуже чутливими волосками. Я спостерігала, що варто лише до них доторкнутися  якійсь поживі (пухирець реагує лише на тваринні об’єкти), як раптово клапан відчиняється в середину пухирця і струмінь води вносить туди здобич. Тоді клапан закриває вхід і тут у замкненій порожнині під дією особливих утворів стінки мішечка виділяються ферменти та речовини і тваринка повністю засмоктується рослиною. Вже через 15-20 хв. пухирець здатний прийняти нову порцію їжі.

 Всі комахоїдні рослини можуть жити і без тваринної їжі. У багатих на поживні речовини болотах вони інколи розвиваються  досить добре. Однак спосіб їх харчування екологічно дуже важливий, оскільки багато із цих видів у постійній боротьбі з навколишнім середовищем мають додаткове джерело азотистих речовин і завдяки цьому можуть заселяти дуже бідні на поживні речовини болотні екотипи. Таким чином, в природі трапляються оригінальні в ботанічному відношенні рослини. Без всебічного пізнання оточуючого нас рослинного світу не можна керувати ним, охороняти, уміло направляти його подальший розвиток в інтересах людини.

 Білокрильник болотний.Образки болотні- Calla palustris L.

Багаторічна рослина, з довгим повзучим кореневищем, яке щороку виростає на 5-40см. Листки на довгих черешках, серцевидні, загострені, блискучі. Квітки зібрані у суцвіття – початок, обгорнутий яйцевидним або еліптичним покривалом, яке зовні – біле. Я зафіксувала, що образки квітують у першій половині літа, а їх кореневище  приростає щорічно на 5 – 40  см. Листків квітконос не має. Плоди – яскраво-червоні ягоди.

Рослина отруйна.

Поширення виду постійно скорочується внаслідок меліорації боліт.

Росичка англійська – Drosera anglica

Росичка проміжна -  Drocera intermedia

Росичка -це типовий представник рослинного світу боліт. Частіше зустрічаються кругло листа та англійська росички, рідше – росичка проміжна. Латинська назва роду вдало характеризує їх зовнішні відмінні якості. Перекладається вона як «скраплена росою». І дійсно, у всіх росичок листки опушені довгими червоними війками, по краю яких – краплина клейкого соку.

Росичку круглолисту можна побачити майже на кожній купині сфагнових боліт. Вона дуже дрібна: круглі листки розміром менше копійки зібрані в розетку і туляться до сфагнового моху. Ця рослина – хижак.

Росичка англійська, або довголиста, дещо більша круглолистої і зустрічається частіше на болоті «Мох». Листки її видовжені, довжиною  1,5 – 4 см і шириною 3 – 5 мм з плівчастими бурими прилистками. а в іншому вона нагадує круглолисту. Квітують обидві росички  липні – серпні. Дрібні білі квітки, зібрані в однобічну китицю,  які добре помітні серед сфагнуму, чим і приваблюють комах. Прозорі краплинки на листках – липкий  та в’язкий слиз, який має речовини, за складом подібні до шлункового соку тварин. Комахи, потрапивши в цей слиз, перетравлюються, і через 2-3 доби від них залишається тільки хітинова оболонка. Листок розгортується, легкі залишки зносяться вітром, і знову рослина здатна прийняти їжу.

У своєму рості росичка просувається за сфагнумом: наскільки нарощуються мохи, настільки ж і росичка. Кожен рік вона утворює нову розетку, а залишки старої зберігаються у моху. Якщо обережно витягнути росичку, то можна побачити довгий тяж, на якому на різних відстанях розташовуються залишки колишніх розеток. Їх може бути 5 або навіть 10.

Життєдіяльність росички вивчав професор  М.Т Холодний.

Журавлина дрібноплода – Oxycoccus microcarpus Turcz. ex Rupr.

Родина брусничні – Vacciniaceae

Родова назва походить від грецьких слів «оксис» - гострий, кислий та «кокос» - ягода. Народні назви: багновиця, борина, дикий виноград, дурноп’ян, журавлиха, журавовинник, журавлині ягоди, клюква.

Журавлина дрібноплода – сланкий кущик з тонко ниткоподібними, у молодому віці опушеними пагонами, 15-60 см завдовжки. Листки яйцеподібно-ланцетні, на короткому черешку, загострені, біля основи злегка серцеподібні, шкірясті, на зиму залишаються зеленими. Квітки пониклі, на довгих квітконіжках. Чашечка чотири роздільна, з війчастими з країв частками. Віночок чотирипелюстковий, колесоподібний, світло-пурпуровий або рожевий. Тичинок 8. Ягода куляста, темно-червона, близько 1 см в діаметрі.

В Україні зрідка трапляється у Західному Поліссі та Карпатах. Росте на сфагнових чи торфових болотах.

Розмножується насінням і вегетативно.

Осушувально-меліоративні роботи завдають значної шкоди популяціям. Охороняється на кількох болотах в Поліському біосферному заповіднику. Створено заказники на болотах Сира Погоня та Морочно в Рівненській області. Занесена до Червоної книги України.

Коручка болотна – Epipactis palustris (L.) Crantze

Родина орхідні – Orchidaceae

Народні назви: кокоручка, чемерка, дрімлик болотний.

Коручка болотна – багаторічна трав’яниста рослина. Кореневище повзуче з довгими міжвузлями і двома-трьома нитковидними коренями біля кожного вузла, а іноді й у міжвузлі. Від розгалуженого кореневища відходить кілька прямостоячих стебел. Надземне стебло 20-60 см заввишки, округле або трохи гранчасте, вгорі або від середини коротке залозисто-опушене.  Листків 4-8, довші за міжвузля, голі й жорсткі, з дуго видними випнутими жилками зісподу; нижні довгасто-яйцеподібні або довгасті, 11-17 см завдовжки, 4-6 см завширшки, верхні дрібніші, ланцетні, довго загострені. Суцвіття китицеподібне, до цвітіння поникле, потім пряме, не густе, 6-13 – квіткове; приквітки ланцетні або яйцеподібно-ланцетні, гострі, всі коротші від квіток, нижні трохи довші від них. Квітки звислі, без запаху. Листочки оцвітини трохи увігнуті: зовнішні – яйцеподібно-ланцетні або ланцетні, розсіяно – коротко-опушені, бурувто - зелені або зеленувато-сірі, з середини зеленувато – білі або червонуваті, 9-11,5 мм завдовжки; бокові внутрішні – довгасто – яйцеподібні, голі, коротші від зовнішніх, зовні білі, з червонуватою основою, з середини білі. Губа майже такої довжини, як і зовнішні листочки оцвітини. Колонка коротка, з тупим носиком, 4-5 мм завдовжки, опушена. Полінії порошкуваті, двороздільні,  з’єднані маленькою залозкою.  Зав’язь видовженоверетеновидна,  шестигранна, коротко опушена. Коробочка повисла. Насіння дрібне.

Росте на тоф’яних болотах, болотистих луках і фітоценотично тісно пов’язана з осоково-гіпновими і осоково-сфагновими рослинними угрупованнями, а також із злаково-різнотравними болотними луками.

Охороняється в усіх заповідниках України. Занесена до Червоної книги України.

Косарики болотні – Gladiolus palustris Gaudin.

 Родина півникові  -  Iridaceae   

Народні назви: дробинка, зрядник, кочетки, медучка, мечик, окришка, півники червоні, різець, ситілка, шпажник.

Косарики болотні – багаторічна трав’яниста рослина. Бульбоцибулина яйцеподібна, з конусовидною верхівкою, 15-20 мм завдовжки, 15-20 мм в діаметрі. Під час цвітіння стара бульбоцибулина малопомітна. Покривні луски товстоволокнисті, утворюють сітку з округлими або овальними проміжками. Стебло 30-60 см заввишки. Листки в кількості 2-3, лінійні, тонко загострені, 9-10 мм завширшки. Суцвіття рідке, 2-5-квіткове, однобічне; приквітки зелені, ланцетні, коротші від квіток. Оцвітина пурпурово-фіолетова, 25-30 мм завдовжки, з довгою трубочкою і майже однакового розміру частками. Коробочка довгастообернено-яйцеподібна, з трьома неглибокими борозенками. Насіння крилате.

Популяцію косариків болотних знаходили на схід від с. Іванівка Київської області, але це місце тепер затоплене водою Київського моря. Росте на болотистих луках.

Зникає внаслідок осушення боліт чи надмірного спасування їх худобою. Потребує контролю за станом популяцій, виявленням нових місцезростань і організації заказників.

Латаття біле – Numphaea alba L.

     Родина лататтєві - Numphaeaceae

Лілея – найкрасивіша квітка голубого прісноводдя України. Квітка займає  і перше місце за розмірами: в окремих особин вона сягає близько 20 см у діаметрі. 25 таких квіток щільно заквітчують 1 м² поверхні води. У квітці до 40-50 пелюсток, які розміщуються спіральними витками. Вони поступово зменшуються за розмірами і біля центру змінюються на тичинки. У наших лілей пелюстки завжди білі, з ледве помітним рожевим, голубим і жовтуватим відтінком. Від пошкоджень пелюстки квіток захищає чашечка – зелена і міцна. У центрі квітки міститься маточка, оточена золотавими тичинками. Запилюють квітки переважно жуки.

Квітка лілей  - дуже чутливий барометр природи. Вона розкривається у 6 годині ранку і закривається у 18 годині дня.

Маточка лілеї складається з багатьох плодолистиків, кількість яких відповідає кількості променів на приймочці. Плід – ягодоподібна багато листянка, до 10 см в діаметрі. Поверхня плода засіяна рубцями, які залишились від пелюсток і тичинок. У плоді нараховується від 300 до 1800 насінин. Кожна насінина оточена слизом і повітряним мішечком, завдяки якому легко тримається на поверхні води.

Листки у лілей диморфні, тобто мають дві морфологічні форми: ті, що у воді майже без черешкові, сидячі, з розсіченими, гофрованими пластинками, і ті, що плавають на поверхні води, - довго черешкові, з суцільними, округло-овальними пластинками, до 30 см завдовжки. При кореневищі й молоді листки, які під час росту занурені у воду, мають фіолетово-рожеве забарвлення і лише на поверхні води починають зеленіти. Листки лілей мають продихи зверху пластинки. Вони майже в 2 рази дрібніші, ніж у наземних рослин, і нараховують близько 500 штук на 1 мм².

В листках є значна кількість повітряних каналів і порожнин. Повітря необхідне для дихання і зменшення маси плаваючих пластинок.

РІВНОВАГА В ЕКОСИСТЕМІ БОЛОТА

     Особливості болотних біоценозів

У природі усе взаємопов’язане. Кожна рослина є членом рослинного угруповання – складної, безперервно мінливої системи, окремі компоненти якої постійно взаємодіють між собою та навколишнім середовищем.

Рослинні угруповання, у свою чергу, -  ланки  більшої системи, біоценозу, складного комплексу, де усе має значення: і атмосфера, і водний режим, і грунт, і мікроорганізми, і тварини.

Особливість болотяних біоценозів – надлишок вологи та різка нестача кисню у грунті, господарювання вологолюбних рослин і болотяний тип ґрунтоутворення (оглеєння грунту і накопичення торфу).

І, разом з тим, болота – стійкі екологічні системи. Їх стійкість забезпечується складністю та значною кількістю компонентів, які входять до них, а також різноманіттям існуючих в них взаємозалежностей.  Широкий болотяний масив об’єднує порівняно близькі по екології типи біоценозів. Вивчення його настільки складне, що потребує об’єднання колективних зусиль вчених і зоологів, гідрологів і агрохіміків, мікробіологів і біохіміків, екологів і навіть математиків. Побудова математичних моделей і аналіз їх за допомогою комп’ютера дозволяє правильно оцінити обстановку, узагальнити результати дослідів.

Я досліджувала лише рослини. Роль тварин у біоценозі також дуже велика.

Більшість тварин, що живе на болотах, живиться рослинами.

У болотних озерах водяться карась, линь, в’юн, щука. На лісових річках з заболоченими берегами  оселяється бобер, споруджуючи  греблі; у заплавах живуть й інші хутрові тварини – норка, ондатра.

Перелітні водоплавні птахи часто виводять нащадків на одному болоті, відпочивають під час перельоту на другому, а зимують за тисячі кілометрів – на третьому. Навесні вони летять назад, і якщо зникає болото, де вони вивели пташенят, це буде для них справжнім лихом. Вчені встановили, що чисельність водоплавних птахів знаходиться у прямій залежності від площі ставків і боліт; вирішальним фактором, який визначає її є площа водної поверхні у період розмноження.

Багато малих річок, струмків і притоків великих річок беруть початок у верхових болотах, і якщо болото осушити, річки залишаються без живлення джерелами. Навіть у такому випадку, коли болота не дають воду з річкам, вони уповільнюють поверхневий стік води, і це дуже важливо, бо вода повинна стікати по землі якомога повільніше, щоб запобігти ерозії.

Рослини боліт активно поглинають енергію Сонця і в процесі фотосинтезу створюють величезну біомасу, яку людина може використовувати. На болотяних землях випасають худобу. Рослини, що мають харчову цінність, часто дають багаті врожаї. Так, журавлина з одного гектару дає до 200кг ягід, а чорниця - ще більше.

   Необхідні заходи охорони

Загальна площа боліт на Україні  – більше 1 млн. гектарів, що становить 1,7 % території країни. Вони мають запаси торфу глибиною більш півметра. В останні роки болота стали постійним об’єктом  уваги вчених. Їх освоєння просувається стрімко, що потребує їх осушення. Але як природний ландшафт, болота складають невід’ємну частину біосфери. У гідрологічному балансі ряду місцевостей вони відіграють визначальну роль. Як не можна викинути складову з трофічного ланцюга, не порушивши тим самим природної рівноваги, також є злочином знищення частини біосфери Землі, не замислюючись про наслідки. Приділяючи велику увагу керуванню природою та її використанню, людина повинна націлюватися на збереження кожної екологічної системи. У наших інтересах зберегти різноманіття організмів, що виникли в процесі багатовікової еволюції біосфери.

  Слід суворо дотримуватися природоохоронного режиму, заборонити збирання рослин, викопування цибулин та кореневищ для пересаджування у квітники, заготівлю лікарських рослин , занесених до Червоної книги України, а також тих, охорона яких передбачена відповідними рішеннями та постановами обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Місцеві жителі не надають особливої ваги збереженню та відновленню природних біотопів, ставлячи на перший план власні економічні проблеми.

    Внаслідок природних  процесів та безвідповідального ставлення до природи людей, зникають раніше звичайні рослини, переходять до категорії рідкісних.

  Отже, створюються умови, які можуть призвести до значного збіднення видового складу рослин природного угруповання болота. Для їх збереження необхідно:

1. детально обстежити природне угруповання болота «Мох»;
2. заборонити безконтрольний випас худоби, сінокоси, збір лікарської сировини, вирубування лісу;
3. встановити жорсткий контроль за порушеннями;
4. застосувати заходи адміністративного впливу до порушників.

                                    ВИСНОВКИ

1. У результаті проведеної роботи здійснено фізико-географічне вивчення болота «Мох». З`ясовано, що це – мезотрофне болото із специфічним рослинним покривом, численними рідкісними видами болотних рослин, осоками та сфагновими мохами і низинним торфом.
2. Вивчено екологічні умови, клімат, грунти, рельєф, видовий склад рослин. За результатами дослідження можна стверджувати, що природні умови відповідають особливостям росту та розвитку обстежуваних рослин.
3. Обстежено шари болотяного грунту і у відкладеннях торфу при розгляді під мікроскопом знайдено залишки рослин сфагнуму та осоки.
4. Визначено найбільш поширені рослини, зроблено їх опис. Це сфагнум великий,  сфагнум вузьколистий, рогіз широколистий, осока гостра, плакун-трава, півники болотні, калужниця, бобівник трилистий, частуха подорожникова, білозір болотний, валеріана лікарська, багно болотне.
5. Виявлено рідкісні рослини,  що занесені до Червоної книги України, Червоного Світового списку, Європейського Червоного списку, списку Бернської Конвенції  або потребують додаткової охорони.  Це журавлина дрібноплода(ЧКУ), косарики болотні (ЧКУ, ЧСС, ЄЧС), латаття біле (ПДО), коручка болотна (ЧКУ), росичка проміжна (ЧКУ), росичка англійська (ЧКУ), альдрованда пухирчаста ( БК, R,ЧКУ), осока малоквіткова (ЧКУ), рогіз малий (БК,R), білокрильник болотний. 
6. Встановлено особливості болотяних біогеоценозів. Це надлишок вологи та різка нестача кисню у ґрунті, домінування вологолюбних рослин і болотяний тип ґрунтоутворення (оглеєння ґрунту і накопичення торфу). Але разом з тим, болото – стійка екологічна система. Її стійкість забезпечується складністю та значною кількістю компонентів, а також різноманіттям існуючих  взаємозалежностей.

7. Запропоновано заходи для збереження видового складу рослин болота «Мох». А саме необхідно:

*  детально обстежити природне угруповання болота;

*заборонити безконтрольний випас худоби, сінокоси, збір лікарської сировини, вирубування лісу;

*встановити жорсткий контроль за порушеннями;

*застосувати заходи адміністративного впливу до порушників;

*організувати контроль за станом популяцій, який проводиться кваліфікованими ботаніками;

*практикувати введення рідкісних рослин в первинну культуру ботанічних садів з подальшою репатріацією у природу.

7. З метою екологічної просвіти населення організовано поширення листівок, плакатів, опубліковано статтю в гімназійній газеті та місцевій районній газеті під назвою «Заповідні скарби» Також проведені тематичні позакласні заходи в гімназії, в ході яких демонструвались фотографії, малюнки рідкісних рослин болота. Організовано експедицію по річці Снов, в ході якої передбачалося ознайомлення учнів з природним угрупованням рослин болота «Мох».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Андріенко Т.Л., Попович С.Ю., Головач О.Ф.Озер вода жива. – К.: Урожай, 1990. – 176 с.

2.Андрієнко Т.Л., Білик Г.І., Брадіс Є.М. та інші . – Геоботанічне районування Української  РСР.- Наук. думка, 1977. – 300 с.

3.Антонюк Н.Є., Бородіна Р.М., Собко В.Г. Рідкісні рослини флори України в культурі. - К.: Наук. Думка, 1982. – 216 с.

4. Артамонов В.И. Редкие и исчезающие растения. – М.: Агропромиздат, 1989. – 384 с.

5. Астахова В.Г. Клады на болотах. – Лесная пром.,1976. – 80 с.

6. Барбарич А. І. Фрагменти рослинності боліт перехідного типу. Укр. бот. журнал, 1966. – т. 23.1

7.Доброчаева Д.Н., Котов М.Н. и др. Определитель высших растений Украины. – К.: Наук.  думка, 1987.

8.Єлін Ю.Я., Оляніцька Л.Г., Івченко С.І. Шкільний визначник рослин. – К.: Рад. Школа, 1988.

9.Елина Г.А. – Многоликие болота. – Наука, 1987. – 190 с.

10.Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л., Протопопова В.В. Охраняемые растения Украины. – К.: Наук. думка, 1983. – 176.

11.Мулярчук С.О. Рослинність Чернігівщини. - К.: Вища школа, 1970а.

12. Савич-Любицкая Л.И. – Определитель сфагнових мхов . – Л., 1968, 112 с.

13. Самсонов С., Березина Н.А., Лисс О.Л. – Мир зеленого безмолвия. – М.: 1983. – 159 с.

14.Стрижев А.Н. – Трави вокруг нас. – М.: Колос, 1983. – 222 с.

15. Рідкісні рослини природної флори України, шляхи та методики їх охорони. – К. Наук. думка, 1983. – 136 с.

16. Собко В.Г. Стежинами Червоної книги. К. Урожай,1993. – 176 с.

17.Червона книга Української РСР. – К.: Наук. думка, 1980. – 500 с.

18.Чопік В. І. Рідкісні рослини України. – К.: Наук. думка, 1970. – 186 с.