НАВЧАЛЬНА МОТИВАЦІЯ ЯК ОДИН ІЗ КРИТЕРІЇВ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

 

НАВЧАЛЬНА МОТИВАЦІЯ ЯК ОДИН ІЗ КРИТЕРІЇВ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Анотація

 

У роботі розкрито поняття мотивації і стимулу, розглянуто основні методи мотивації учнів початкових класів. Висвітлено класифікацію методів стимулювання й мотивації навчання, які спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню учнів навчальною інформацією. Виділено умови формування в учнів повноцінної мотивації. Причина – можливість зробити навчальні заняття більш ефективними та привабливими як для учнів, так і для вчителів.

Ключові слова: мотив, мотивація, стимул, мотивація навчальної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Введення

Всі наші задуми, всі пошуки і побудови

перетворюються на порох,

якщо в учня немає бажання вчитися.

В.О. Сухомлинський

 

Успіх будь-якої діяльності залежить не лише від здібностей і знань, а й від мотивації, тобто від прагнень самостверджуватися, досягати високих результатів. Чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників спонукають дитину до діяльності, тим більших результатів вона може досягти.

Кожен учитель хоче, щоб його учні добре навчалися, з інтересом і бажанням ходили до школи. У цьому зацікавлені і батьки учнів. Але часом і вчителям, і батькам доводиться з жалем констатувати: «не хоче вчитися», «міг би добре займатися, але бажання немає». У цих випадках ми зустрічаємося з тим, що в учня не сформувалися потреби в знаннях, немає інтересу до навчання. Ця проблема сьогодні хвилює багатьох педагогів і батьків. Учителі знають, що школяра не можна успішно навчати, якщо він байдуже відноситься до навчання і знань, без інтересу і, не усвідомлюючи потреби до них. Тому перед школою стоїть задача з формування і розвитку в дитини позитивної мотивації до навчальної діяльності.  Адже для того щоб учень по-справжньому включився в роботу, потрібно, щоб завдання, були значимі для нього.

Термін «мотивація», в широкому розумінні використовується в усіх галузях психології, які досліджують причини та механізми цілеспрямованої поведінки людини. Проблема формування мотивації знаходиться на стику навчання й виховання. Це означає, що увага педагогів та психологів повинна бути не тільки спрямована на здійснення учнем навчання, але і на те, як і що відбувається у розвитку особистості учня в процесі навчально – пізнавальної діяльності. Формування мотивації – це створення системи цінностей, пріоритетів соціально прийнятних в українському суспільстві, у поєднані з активною поведінкою учня, що означає взаємозв’язок між усвідомленими та реально діючими мотивами.

Мотив (франц. motif, лат. motus - рух) - спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб людини [1]. Пов'язаний він із задоволенням наявних потреб суб'єкта діяльності, а тому відіграє спонукальну функцію, зумовлює предметну спрямованість активності людини. Розрізняючи мотиви, учень розуміє, чому потрібно вчитися, але це може і не спонукати його до навчальної діяльності.

Мотивація до навчання – одна із головних  умов реалізації освітнього процесу. Одним із шляхів формування позитивного ставлення дітей до навчання є створення системи спонукань, які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість. Навчальна мотивація ґрунтується на потребі, яка стимулює пізнавальну активність учнів, їх готовність до засвоєння знань. Потреба не визначає характеру діяльності, її предмет окреслюється тоді, коли дитина починає діяти. Спонукальна (мотиваційна) складова навчальної діяльності охоплює пізнавальні потреби, мотиви і сенси навчання. Важливою умовою навчання є наявність пізнавальної потреби і мотиву самовдосконалення, самореалізації та самовираження. Тобто на нашу думку, навчальна мотивація – це системи мотивів діяльності особистості, яка піддається педагогічному управлінню і забезпечує визначення поведінки учнів і їхнього ставлення до вивчення того чи іншого навчального предмета.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що проблемі навчальної мотивації, питанням її формування та розвитку присвячено багато досліджень. З вітчизняних дидактів, що займалися цією проблемою, слід відзначити перш за все К.Д. Ушинського. У дослідженнях вітчизняних педагогів (Ю.Бабанського, О.Савченко, Т.Шамової, Г.Щукіної, О.Киричука, Ш.Амонашвілі, В.Сухомлинського) розкривається важливість різних способів стимулювання навчальної діяльності учнів. Автори доводять, що процес формування мотивації повинен стати керованим, ефективність процесу формування мотивації навчання молодших школярів має забезпечуватися певними засобами, методами та прийомами.

Особливо слід зауважити, що мотиваційний компонент є одним з найважливіших елементів будь-якого навчального процесу в різноманітних навчальних дисциплінах. Це чітко ілюструють дані про засвоєння навчальної інформації дітьми 6-10 річного віку.

Відтак проблемою мотивації навчання в початковій школі займаються чимало сучасних українських та російських педагогів-практиків, серед них такі педагогі, як: Бабійчук Т., Габдулхакова Ф.А., Ісмаілову А., Корепіну Л., Проць М. та ін.

Покладаючись на дослідження науковців, спробуємо обґрунтувати важливе значення навчальної мотивації, яка допомагає учителю визначити критерії ефективності навчального процесу.

Виходячи з вищесказаного, була обрана тема роботи «Навчальна мотивація як один із критеріїв ефективності навчального процесу».

Завдання, які ми поставили для виконання мети:

• проаналізувати досвід формування мотивів в навчальному процесі початкової школи;
• проаналізувати роль мотивації учнів у початковому навчанні;
• розробити методичні рекомендації щодо формування позитивних мотивів навчання;

Об’єктом дослідження є позитивні мотиви в навчанні молодших школярів. Предметом - мотиваційний компонент уроку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 1. ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ………………………………………………………..9

1.1 Роль мотивації учнів у початковому навчанні………………………...9

1.2 Принципи, що формують позитивну мотивацію в навчанні………14

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНИХ МОТИВІВ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ………………………………………………………..17

2.1 Формування в учнів позитивного ставлення до навчання…………18

2.2 АВТОРСЬКІ ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………....23

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………..………41

ДОДАТКИ…………………………………………………………………..44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.

ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ

 1.1 Роль мотивації учнів у початковому навчанні

Навчатися у школі – пристрасне бажання дітей дошкільного віку. Діти з великим нетерпінням чекають того дня, коли для них пролунає шкільний дзвоник. На жаль, для багатьох молодших школярів навчання у школі втрачає свою привабливість уже в перші місяці шкільного життя.

Перед сучасним учителем передусім стоїть завдання задіяння в навчанні таких ресурсів, які пробуджуватимуть і підтримуватимуть в учнів інтерес до пізнання нового. У цих умовах важливого значення набуває мотивація як важливий компонент освіти. Від мотивації учня залежить його успішність, глибина й міцність знань, бажання і здатність навчатися протягом усього життя. А це важливо, адже, згідно із сучасними дослідженнями, результати діяльності людини тільки на 20% залежать від інтелекту, а на 70-80% — від мотивації.

Мотивація — це інтереси, потреби, прагнення, емоції, переконання, ідеали, установки, які спонукають учня до діяльності. Мотивація сприяє появі в учня навчальної ініціативи й любові до навчання, спонукає його діяти з максимальною енергією в різних навчальних ситуаціях.

Існує кілька теорій мотивації діяльності людини, але для вчителя важливо одне: опанування способами створення на уроці такого навчального середовища, у якому б учні відчували внутрішню потребу вчитися. Це може бути за умови, коли учень самостійно ставить перед собою цілі й докладає зусилля для їхнього досягнення.

Необхідними умовами мотивації до навчання в учня повинні бути:

•                 допитливість учня;
•                 прагнення задовольнити свою допитливість;
•                 бажання самовдосконалюватися;
•                 досягнення поставленої мети.

У науковій розвідці О.Б. Гончарової розглядаються два види мотивів: Пізнавальні мотиви:

•                   широкі пізнавальні (на оволодіння новими знаннями);
•                   навчально-пізнавальні (на засвоєння способів добування знань, прийомів самостійного придбання знань;
•                   самоосвіти (на придбання додаткових знань, самовдосконалення).

Соціальні мотиви:

•                   Широкі соціальні мотиви (обов'язок, відповідальність, розуміння соціальної значимості);
•                   вузькі (зайняти певні соціальні позиції, нішу, отримати схвалення);
•                   на майбутнє;
•                   співробітництва(орієнтовані на різні способи взаємодії з оточуючими).

Науковці Маркова А. К., Матис Т. А., Орлов А. Б. розглядають ієрархію мотивів, які забезпечують цілеспрямованість діяльності людини, джерелом якої є:

Зовнішня мотивація - виникає під впливом і тиском зовнішніх імпульсів-вимог, наказів, примусів, викликає зовнішній дискомфорт (людина зобов'язана виконувати чиюсь волю). До зовнішньої мотивації відносяться завжди мотиви: соціальні, оціночні, на результат тощо.

Внутрішня мотивація – виникає «зароджується» під впливом внутрішнього дискомфорту (людина діє, щоб отримати внутрішнє задоволення, отримати позитивний психічний стан).

Вони вважають, діяльність організовується за власною ініціативою і не залежить від чужої волі.

Ми підтримуємо їхню позицію і вважаємо, що по суті, існує два способи змусити дітей учитися — через активізацію зовнішньої та внутрішньої мотивації.

Зовнішня мотивація, коли учень мотивований зовні (викладачем, батьками), він бере участь у навчальному процесі заради похвали, визнання або щоб уникнути покарання. При зовнішній мотивації учень мало зацікавлений в саморозвитку і працює на короткотривалу (заслужити похвалу, не отримати низький бал), а не довготривалу (розвиток, удосконалення) перспективу. Як наслідок — такі учні вважають причиною своїх невдач і неуспішності зовнішні сили і відчувають, що не можуть впливати на ситуацію, що склалася. Свою невдачу вони сприймають як постійну й закономірну, а не як одноразову помилку. Такі учні потребують постійного заохочення. Якщо ж їх не хвалять, то в них виникає переконаність у відсутності в них здібностей.

До зовнішньої мотивації, наприклад, можна віднести:

• позитивне ставлення дитини до школи;
• допитливість;
• довіру до вчителя;
• прагнення бути дорослим;
• прагнення мати шкільні речі тощо.

Внутрішня мотивація. Учні мають працювати заради цілей, які вони самі для себе визначили, а не  цілей, нав’язаних іншими. За таких умов розвивається глибинний інтерес до предмета, тобто говорять про внутрішню мотивацію людини. При наявності внутрішньої мотивації задіються такі внутрішні фактори особистості, як потреби, інтерес, допитливість, задоволення. Учень навчається, не очікуючи на зовнішню винагороду. Він отримує внутрішню винагороду за рахунок підвищення почуття власної гідності, самооцінки, задоволення від того, що досягнув мети. Такий учень мало звертає увагу на оцінки чи заохочення викладача, а працює охоче завдяки внутрішньому інтересу, бажанню досягнути поставленої мети. Він розуміє, що  невдача пояснюється тим, що він недоопрацював матеріал або має недостатню базу, тобто приймає відповідальність за свої невдачі на себе. Такі висновки щодо власних невдач рухатимуть пізнавальний інтерес учня.

На жаль, не існує єдиної магічної формули для мотивації учнів. Багато чинників впливає на мотивацію: інтерес до предмета, усвідомлення його корисності, прагнення до успіху, впевненість і почуття власної гідності, наполегливість і терпіння, врешті-решт — подобається чи не подобається викладач. І, звичайно ж, не всі учні орієнтовані на цінності, вони мають різні потреби й бажання.

Отже, мотиваційна сфера глибоко індивідуальна. Тому в її формуванні треба орієнтуватися не на молодшого школяра взагалі, а на конкретні типи ставлення дітей до навчання, які визначилися саме в цьому класі. Звідси висновок: у навчальному процесі слід використовувати широкий діапазон стимулів, щоб впливати на мотивацію кожного учня [8; 133].

У кожному класі є щонайменше п’ять груп дітей з різним ставленням до навчальної діяльності.

Як правило, майже половина учнів - добрі виконавці. Вони з готовністю сприймають те, що говорить і показує вчитель, їхня постійна навчальна установка - уважно слухати й виконувати всі вказівки незалежно від змісту діяльності. Ці діти на уроці сумлінні й старанні, але здебільшого безініціативні. Провідний мотив їхньої навчальної діяльності - опосередкований інтерес: прагнення порадувати батьків, завоювати авторитет у класі, заслужити похвалу вчителя.

Отже, засвоєння знань - тут лише засіб досягнення іншої мети, яка виходить, власне, за межі навчальної діяльності.

З перших днів навчання виділяються діти з інтелектуальною ініціативою (термін Д.Б. Богоявленської) - з яскраво вираженим бажанням виявити своє ставлення до всього, що відбувається на уроці, поламати голову над складним завданням. Вони уникають підказок, прагнуть працювати самостійно, все їм треба помацати, перевірити, дослідити. Ці діти особливо жвавішають, коли вчитель запитує про щось незвичне; рішення, як правило, приходить їм у голову відразу, і вони ледве стримуються, щоб його не вигукнути. Здебільшого в класі буває 4-5 таких учнів [7].

Серед молодших школярів є невелика група дітей (приблизно 4-5 у класі), які майже ніколи не можуть самостійно виконати навчальне завдання. Це по-різному проявляється на уроці. Один охоче слухає, жестами, мімікою показує, як «напружено» думає, піднімає щоразу руку.

Майже в кожному класі є діти, які засмучуються, зіщулюються, коли розуміють, що їм робота не під силу, хочуть зробитися непомітними. Для них головне, щоб учитель їх не питав, щоб урок закінчився якнайшвидше. Серед них є і пустуни, які вже не бояться показувати байдужість до сумлінної роботи, пошук нових знань їх відверто не цікавить, а погані оцінки надовго не засмучують. Із сказаного зрозуміло, що, працюючи з різними групами дітей, треба ставити різні виховні цілі. У «виконавців» великі резерви для розвитку більш зрілої мотивації, а «присутніх» можна поступово довести до рівня «добрих виконавців».

Завдання вчителя щодо забезпечення мотиваційного компонента учіння - створити для всіх дітей передумови виховання позитивних рис характеру, бажання і вміння навчатися. Навчання молодших школярів полівмотивоване, тобто дитиною керують, залежно від ситуації, різні мотиви, але серед них е визначальний. Ось на нього і треба впливати. Щоб цей вплив був дієвим і різнобічним, слід подбати про відповідну організацію навчальної праці учнів на уроці й удома. Спочатку в молодших учнів (особливо в першокласників) переважає інтерес до зовнішньої сторони навчання, до нової позиції учня, нових форм спілкування. Потім з’являється і закріплюється мотив досягнення результату навчальної праці (див. схему, додаток 1). Для формування повноцінної мотивації учіння молодших школярів особливо важливо забезпечити такі умови [8;136]:

• збагачувати зміст особистісно-орієнтованим цікавим матеріалом;
• утверджувати справді гуманне ставлення до всіх учнів, бачити в дитині особистість;
• задовольняти потреби в спілкуванні з учителем та однокласниками під час навчання;
• збагачувати мислення інтелектуальними почуттями;
• формувати допитливість і пізнавальний інтерес;
• формувати адекватну самооцінку своїх можливостей;
• утверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;
• використовувати різні способи педагогічної підтримки, прогнозувати ситуації, коли вона особливо потрібна дітям;
• виховувати відповідальне ставлення до навчальної праці, зміцнювати почуття обов’язку.

Реалізація кожної з цих умов вимагає тривалої, узгодженої роботи вчителя, вихователя і батьків.

1.2 Принципи, що формують позитивну мотивацію в навчанні

Серед пізнавальних мотивів керованим і найзначнішим є пізнавальний інтерес, який виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності. Тому, якщо перед учнями ставляться лише готові цілі, а знання лише повідомляються і закріплюються, активність згортається, інтерес згасає. Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття, їх потужним джерелом є емоційність навчального змісту. Тому варто розглянути принципи мотивації навчання.

Ці принципи мають важливе значення для активізації процесу навчання. Вони передбачають реалізацію мотивів навчання, тобто тих внутрішніх імпульсів, які спонукають учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності.

У психології і педагогіці виділяється декілька груп мотивів, які, в свою чергу, об’єднуються в соціальні і пізнавальні мотиви.

Соціальні мотиви покликані виховувати в учнів позитивне ставлення до учіння, щоб зробити свій внесок у національну розбудову нашої України або ж заслужити похвалу, схвалення в колі друзів, сім’ї і т.д. Ці мотиви формуються класоводами.

Пізнавальні мотиви формуються у процесі вивчення різних навчальних предметів, з метою розширення і поглиблення знань, умінь і навичок, прищеплення інтересу до знань і процесу їх набуття (зацікавленості, допитливості, кмітливості та ін).

Отже, для формування мотивів навчання потрібна раціональна організація навчально-виховного процесу, при якій школярі виступали б активними учасниками пізнавального процесу. У дітей з’являється внутрішня потреба до учіння, позитивне ставлення до навчального процесу в тому випадку, якщо вони мають можливість зайняти активну позицію у навчально-пізнавальній діяльності. Для цього потрібно зрозуміло викладати матеріал, вміло організовувати самостійну роботу для оволодіння знаннями, уміннями й навичками, показувати практичну значимість навчального матеріалу, добирати цікаві тексти з різних стилів рідної мови, формувати життєво важливі вміння (написати есе, план прочитаного твору та ін), вміло поєднувати різні методи і прийоми, навчання та способи навчальної роботи, створювати проблемні ситуації, використовувати елементи зацікавленості, вдаватися до гумору, викликати емоції, переживання подій тощо [13].

Основними вимогами до процесу навчання при використанні принципу мотивації навчання є:

1. Формування в учнів мотивів навчання.

2. Прищеплення дітям інтересу до мовних та мовленнєвих знань, умінь,

Питання активності й самостійності навчання школярів привертало увагу відомих учених - К.Д. Ушинського, Т.Г. Лубенця та ін. [15]. Вони залишили цінну педагогічну спадщину. У подальшому розробкою цієї проблеми займались педагоги, психологи, методисти: Г.С. Костюк, В.О. Онищук, О.Я. Савченко, А.М. Медушевський та ін. [16].

Так, більшість методистів вважають, що принцип активізації учнів на заняттях слід здійснювати запровадженням розумових операцій, організацією самостійного застосування знань на практиці; створюванням проблемних ситуацій тощо. Активність школярів на уроках може бути високою тільки в тому разі, коли їх діяльність не зводиться до самого лише слухання вчителя, простого відтворення вивченого, а включає спостереження над фактами, їх осмислення і зіставлення, застосування знань на практиці. Значить, учитель мусить розвивати активність дітей не тільки при відтворенні засвоєного матеріалу, але й на основі їх самостійного підходу до розв’язання пізнавальних завдань, тобто розвивати творчу активність, яка проявляється в їх бажанні усвідомити суть завдання, підібрати відомі способи його розв’язання, застосувати їх у нових умовах, знайти необхідний ілюстративний матеріал [17]. Активну розумову діяльність учнів передбачає розвиваюче навчання, а тому при вивченні матеріалу необхідно залучати школярів у мислительний процес. Щоб зацікавити дітей процесом здобуття знань, слід створювати проблемні ситуації шляхом постановки питань, на які учні дадуть відповідь після спостереження конкретного матеріалу, порівняння й аналізу і т.д. Великий інтерес викликає застосування технічних засобів навчання. З цією метою слід систематично застосовувати технічні засоби навчання на уроках. У практиці школи для цього здебільшого використовуються звукозаписи (магнітофон, грамзаписи та ін) і екранні посібники (кіно, телефільми тощо).

Вищою формою прояву свідомості й активності школярів є їх самостійність. Самостійна діяльність учнів завжди складається із мислительних операцій і практичних дій, а тому її необхідно здійснювати як для набуття знань, так і для закріплення знань, умінь і навичок.

У процесі узагальнення і конкретизації необхідно розкривати причинно-наслідкові зв’язки, користуючись відповідними питаннями. В такому випадку буде розвиватися не тільки мовлення, а й мислення. Розвиток навичок самостійного мислення школярів сприяє підвищенню їх загальної культури. Таким чином, самостійна робота тісно пов’язана з розвитком мислення і стимулює його [12].

В умовах самостійної роботи школярів, яка проводиться з метою закріплення нового матеріалу чи повторення вивченого, є великі можливості для диференціації завдань. Цьому значною мірою сприяють додаткові завдання, які подаються у підручниках під текстами вправ. Сильні учні виконують усі завдання, а слабші - лише деякі з них. Крім того, вміло підібраний і добре підготовлений роздавальний матеріал сприятиме диференціації завдань. Цей роздавальний матеріал доцільно використовувати і для перевірки знань школярів у класі, і для домашньої роботи. На необхідність індивідуалізації домашніх завдань неодноразово вказували педагоги, методисти.

У сучасних умовах урок як основна організаційна форма навчання набуває нового змісту, нової структури. А тому посилюється вимога до активізації навчально-пізнавальної діяльності всіх учнів на уроці і разом з тим до обліку індивідуальних особливостей, які необхідно добре знати. Як же забезпечується активна робота класу на уроці? Пояснюючи дітям нову тему, учитель формулює пізнавальну задачу для всіх учнів, серед яких одна група дає відповідь на поставлене питання; друга - наводить приклади, третя - робить висновок. Краще підготовлені школярі розповідають першими і позитивно впливають на інших. Однак на цьому робота не припиняється. Усі учні виконують те ж саме завдання, відповідно пояснюють (і сильніші, і слабші). Далі доцільно диференціювати завдання для закріплення теми самостійною роботою [18].

Отже, основні вимоги до процесу навчання при застосуванні принципів активності й самостійності (при керівній ролі вчителя):

1. Запровадження розвиваючого навчання.

2. Пробудження інтересу до процесу набуття знань.

3. Вироблення навичок самостійної роботи учнів на всіх етапах навчання.

4. Застосування технічних засобів навчання.

Принцип наочності тісно пов’язаний з принципами свідомості і доступності, оскільки реалізація його дає змогу в доступній формі викласти навчальний матеріал і свідомо його засвоїти.

Як відомо, в пізнанні має місце чуттєве і абстрактне мислення: перше відображає лише зовнішній бік явища, а друге - суть явища. Пізнання йде від чуттєвого, конкретного до абстрактного, щоб потім перейти до мисленого конкретного на більш високому рівні.

Принцип наочності передбачає використання насамперед таблиць, схем, а також технічних засобів навчання (звукозаписів, екранних посібників тощо).

РОЗДІЛ ІІ

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНИХ МОТИВІВ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

 

2.1 Формування в учнів позитивного ставлення до навчання

Із вступом дитини до школи кардинально змінюється соціальна ситуація розвитку її особистості. У багатьох маленьких учнів розвивається відчуття шкільної тривожності, невпевненості в собі, що часом призводить до небажання відвідувати школу, знижує цікавість до нових відкриттів, отримання нових знань. Ось чому з першого навчального дня в школі треба створювати умови, за яких дитина могла б самоутверджуватися, набувати впевненості у власних можливостях.

У сучасній педагогічній літературі умови трактуються як фактори, які визначають успішність перебігу педагогічних процесів, або як правила, дотримання яких забезпечує позитивний результат. У пошуку сукупності умов у їх теоретичному обґрунтуванні нерідко недооцінюється особистісний аспект. Серед психолого-педагогічних умов, що сприяють ефективній організації навчально-виховного процесу, ми виділили такі:

• забезпечення належного рівня комунікативно-педагогічної взаємодії

учителя і учнів;

• формування позитивної установки на урок;

• створення ситуації успіху;

• підвищення інтересу до навчального матеріалу.

Забезпечення належного рівня комунікативно-педагогічної взаємодії учителя і учнів є одним з основних завдань педагога. Без налагодження емоційного контакту з першокласниками важко сподіватися на їх позитивне сприймання вчителя, пізнавальної діяльності і навчально-виховного процесу взагалі. Тому педагог повинен так організувати навчальний процес, щоб учень почував себе в школі комфортно, відчував підтримку, розуміння з боку його. Лише щира зацікавленість педагога в дітях, симпатія до них, увага і педагогічне довершена форма спілкування створюють на уроці мікроклімат психологічного комфорту, що підвищує працездатність, поліпшує настрій, допомагає уникнути перевтоми не лише на цьому уроці, а й упродовж усього навчального року.

Ефективність уроку в системі особистісно орієнтованого навчання, як зазначають дослідники, багато в чому залежить від так званого «налаштування на урок» або психологічної самоорганізації вчителя [2, 50].

Правильна психологічна самоорганізація вчителя передбачає:

• позитивне ставлення до дітей взагалі відчуття задоволення від майбутнього спілкування з ними;

• психологічну готовність учителя працювати з дітьми певного віку. Для цього, по-перше, необхідно знати вікові психологічні особливості учнів, по-друге, не лише знати, але й відчувати проблеми дітей, як власні. Педагог з розвинутою емпатією легко налаштовує стосунки з дітьми, ефективно організовує навчальну діяльність, користується повагою і любов'ю дітей;

• психологічна націленість учителя на мету уроку, готовність до емоційної дії, зацікавленість у досягненні поставлених цілей, упевненість у собі та в учнях. За законами психологи така установка вчителя передається учням, вони сприймають й як значущу й цікаву для себе і так само емоційно працюють на уроці [2, 50-51]

Як підкреслює А. Леонтьєв, «оптимальне педагогічне спілкування - це спілкування вчителя (і ширше - педагогічного колективу) із школярами в процесі навчання, яке створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого характеру навчальної діяльності, для правильного формування особистості школяра, забезпечує сприятливий емоційний клімат навчання, дозволяє максимально використовувати в навчальному процесі особисті здібності вчителя» [3]. Позитивна установка на урок є психологічним компонентом такого етапу уроку як мотивація навчальної діяльності.

С. Подмазін описує кілька прийомів, за допомогою яких учитель може сформувати в учнів позитивну установку на урок:

1. Проекція на дітей позитивної установки, емоційна налаштованість учителя, зацікавленість у результаті, впевненості в собі і в дітях. Учитель обов'язково має підкріплювати словесну установку мімікою, жестами.

2. Формування позитивної установки на урок як результат ефективно продуманого цілепокладання і мотиваційної діяльності. По-перше, учитель стисло і чітко пояснює учням мету уроку, намагаючись зрозуміло і переконливо відповісти на їхні запитання : «Що і навіщо ми будемо вчити на цьому уроці». По-друге, важливо пояснити учням значення даного матеріалу, його спроможність дати учням знання про світ, суспільство, людину, допомогти ґрунтовно осмислити і зрозуміти актуальність проблеми, по-третє, допомогти усвідомити важливість цього матеріалу в системі знань.

Підвищення інтересу до навчального матеріалу також сприяє формуванню емоційно-позитивного ставлення учнів до навчання в школі. Крім того, інтерес до навчального матеріалу зумовлює інтерес до пізнавальної діяльності, який своєю чергою тісно пов'язаний з мотивами навчання. Пізнавальні потреби й інтереси, як складові мотивації, виникають за умови, якщо навчальний процес має особистісний зміст.

Прийоми підвищення інтересу до навчального матеріалу пропонує А. Гін:

1. Приваблива мета - перед учнем ставиться проста, зрозуміла і приваблива для нього мета, що стає для нього особистісно-значущою метою, і він залучається до запланованої вчителем навчальної діяльності.

2. Подив - учитель подає навчальний матеріал у такій формі, що навіть повсякденне стає дивним. Наприклад, учитель початкової школи, вивчаючи тему «Натуральні числа», ставить завдання : «Діти, назвіть найбільше число». Діти після обдумування з подивом виявляють, що такого числа немає.

3. Відповідь, на яку дається певний час, на початку уроку вчитель ставить проблемне запитання, правильну відповідь до якого учень зможе сформулювати, отримавши необхідну інформацію під час уроку.

4. Помилка в поясненні - пояснюючи матеріал, учитель навмисно допускає помилки. При цьому він пояснює учням свій намір. Наприклад, ведучи урок математики в початковому класі, учитель задає задачу, яку, за його словами, неможливо розв'язати. Чому? Завдання дітей - знайти відповідну помилку.

5. Практичність теорії - введення в теорію вчитель здійснює через практичне завдання, розв'язання якого корисне учням.

6. Запитання до тексту - перед вивченням навчального тексту учням дається завдання скласти до нього список запитань, відповіді на які розкриє зміст даного матеріалу [6].

Особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання лежить в основі педагогічної технології «Створення ситуації успіху». Ситуація успіху - це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Пропонуємо розглянути прийоми та технологічні операції створення ситуації успіху (рис.1-7 ).

Рис.1

Рис.2

Віковою особливістю молодших школярів є загальна недостатність волі: учень молодшого шкільного віку ще не вміє тривалий час досягати поставленої мети, цілеспрямовано долати труднощі і перешкоди. Він у разі невдачі може втратити віру у свої сили і можливості [1, 75]. Тому в педагогічній діяльності надзвичайно важливим є уміння вчителя створити ситуацію успіху для кожного учня, допомогти дитині подолати сумнів, напругу в складних ситуаціях, невпевненість у власних силах тощо.                            Рис. 3                                                                       Створення ситуації успіху є частиною особистісно орієнтованої технології.

Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Кожному педагогові слід звернути увагу на це положення. Об'єктивна успішність діяльності дитини - це успіх зовнішній, бо якість результату оцінюється               Рис.4                                                                      свідками дійства. Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем, розуміння її значущості виникає у суб'єкта після здолання своєї боязкості, невміння незнання, психологічного утиску та інших труднощів [7, 43].

Слід відзначити, що навіть інколи пережита дитиною ситуація успіху може залишити надзвичайне емоційне враження в її душі, різко змінити на позитивне стиль й життя [4].

Рис. 5                                                              Побачити в дитині особистість, що формується, допомогти їй розвинутися та розкритися духовно буває важко не лише молодому вчителеві, але й молодим батькам, дитині потрібно створити психоемоційний комфорт не тільки у школі, а й удома. Тому знання заходів цієї педагогічної технології вміння застосовувати й в житті важливе як для вчителя, так і для батьків.                                   Рис.6

Для створення ситуації успіху ми пропонуємо вчителям дотримуватися правил, які забезпечать результативність у роботі:

1. Не бійтеся ставити хороші оцінки, якщо спостерігаєте хоча б мінімальний успіх учня. Адже не відчувши, що таке «відмінно», учень не буде до нього прагнути.

2. На уроках надавайте дитині можливість почувати себе особистістю піднімайте не тільки самооцінку, але й самовпевненість у хорошому розумінні цього поняття. Називайте дитину на ім'я, створюйте ситуації успіху і довіри.

3. Кількість і різноманітність позитивних, у тому числі й спеціально створюваних педагогом, ситуацій і обставин визначають можливість підтримання інтересу до навчальної діяльності і досягнення успіху.

Рис.7

4. Створюйте якомога більше епізодів, випадків, ситуацій, в яких учень може взяти участь - у нього буде більше можливостей знайти себе.

5. Нормою педагогічної діяльності повинно стати ставлення до дитини, як до рівного, що виключає право педагога на грубість, різкість, зневажливий тон.                                                                                              Рис.8

6. Ви повинні бути цікавими як особистість - непередбачувана, загадкова, особлива [3].

Компетентний і вимогливий педагог, який насправді любить дітей, досягає найкращих результатів, і його найбільше поважають учні. Алгоритм діяльності вчителя може бути таким: чіткі норми вимог - максимальна допомога учням у їхній праці - справедливе оцінювання кінцевого результату, при цьому вся діяльність відбувається на тлі позитивного ставлення учителя до дітей. Антиподи такої установки руйнують навчальну діяльність - це установки на байдужість, на формальне проведення уроку, це установки агресивності або, навпаки, страху вчителя. Вони транслюються на учнів тими самими каналами, що й позитивна установка, але, на відміну від останньої, не сприяють активній діяльності, а майже нанівець зводять шанси на її виникнення та успішний перебіг.

2.2 Авторські пропозиції

Які ж шляхи і засоби формування і підвищення рівня мотивації я знайшла? Як же сформувати і підвищити рівень навчальної мотивації у дітей?

Формувати мотивацію - це не означає закласти готові мотиви і цілі в голову учня, а поставити його в такі умови і ситуації розгортання активності, де б бажані мотиви і цілі складалися і розвивалися б з урахуванням і в контексті минулого досвіду, індивідуальності, внутрішніх прагнень самого учня .

На етапі проектування була проведена теоретична підготовка до діяльності і з опорою на теорію, підібрані найбільш ефективні прийоми і методи з формування та підвищення мотивації на кожному уроці.

Можна почати з укріплення почуття «відкритості» до впливів, тобто до навчання. Варто використовувати вправи на співпрацю з дорослими. Спочатку на матеріалі завдання, на пошук нових підходів до задачі.

Наступна група вправ - це вправи на цілепокладання школярів у навчанні, перш за все на реалістичність в цілепокладання, треба зміцнювати адекватну самооцінку і рівень домагань. У вправі на закріплення адекватної самооцінки важливо вчити школярів грамотному поясненню своїх успіхів і невдач.

Становленню адекватної самооцінки та рівня домагань сприяє вправи на рішення задач максимальної для себе труднощі, переживання невдачі і самоаналіз не тільки її зовнішніх причин у вигляді труднощі завдання, а й внутрішніх причин - своїх здібностей в цілому і зусиль при вирішенні даного завдання.

Особливим видом роботи з формування в учнів адекватного рівня домагань і самооцінки є обмірковане заохочення їх учителем. Для мотивації школяра більш важливою, ніж оцінка вчителя виявляється прихована в позначці інформація про його можливості. Оцінка вчителя підвищує мотивацію, якщо вона відноситься не до здібностей учня в цілому, а до тих зусиль, які докладає учень при виконанні завдання.

Іншим правилом виставлення позначки учителем для заохочення мотивації є такий прийом, коли він порівнює успіхи не з успіхами інших учнів, а з його колишніми результатами. Наступна група завдань на стійкість цілей, на їхню дієвість, наполегливість і завзятість в їх реалізації. Так утримання мети сприяє завдання на відновлення навчальної діяльності після перешкод і перешкод. Зміцненню наполегливості школяра при досягненні мети сприяють вправи на вирішення більш важких завдань без зворотного зв'язку.

Активність і гнучкість цілепокладання стимулюють вправи на постановку близьких і далеких цілей, негайне і відстрочене їх виконання. Щоб вправи на мотиви і цілі могли використовуватися школярами в реальних умовах життя, бажано, щоб вони були пов'язані з навчальним матеріалом або з ситуаціями життя колективу.

Зупинимося конкретніше на етапах формування мотивації на окремих етапах уроку.

Етап викликання вихідної мотивації. На початковому етапі уроку доцільно враховувати кілька видів спонукань учнів: актуалізувати мотиви попередніх досягнень ( «ми добре попрацювали над попередньою темою»), викликати мотиви відносної незадоволеності ( «але не засвоїли ще одну важливу сторону цієї теми»), посилити мотиви орієнтації на майбутню роботу («а тим часом для вашого майбутнього життя це буде необхідно: наприклад, в таких-то ситуаціях…»), посилити мимовільні мотиви здивування, допитливості.

Етап підкріплення і посилення виниклої мотивації. Тут бажано орієнтується на пізнавальні і соціальні мотиви, викликаючи інтерес до декількох способів вирішення завдань і їх зіставлення (пізнавальні мотиви), до різних способів співпраці з іншою людиною (соціальні мотиви). Цей етап важливий тому, що вчитель, викликавши мотивацію на першому етапі уроку, іноді перестає про неї думати, зосереджуючись на предметному змісті уроку. Для цього можуть бути використані чергування різних видів діяльності (усній і письмовій тощо).

Етап завершення уроку. Важливо, щоб кожен учень вийшов з діяльності з позитивним, особистим досвідом і щоб в кінці уроку виникала позитивна установка на подальше вчення. Головним тут є посилення оціночної діяльності самих учнів в поєднанні з відміткою вчителя. Буває важливим показати учням їх слабкі місця, щоб сформувати у них уявлення про свої можливості. Це зробить їх мотивацію більш адекватною і дієвою. На уроках засвоєння нового матеріалу ці висновки можуть стосуватися ступеня освоєння нових знань і умінь.

Кожен етап уроку наповнюю психологічним змістом. Щоб побудувати психологічно грамотну структуру уроку, стало важливим володіння вмінням планувати ту частину розвиваючих і виховних завдань, яка пов'язана з мотивацією і з реальним станом вміння вчитися школярів.

Підвищення рівня навчальної мотивації - це процес тривалий, копіткий і цілеспрямований. Стійкий інтерес до навчальної діяльності у молодших школярів формується через проведення уроків-подорожей, уроків-ігор, уроків-вікторин, уроків-досліджень, уроків-зустрічей, сюжетних уроків, уроків захисту творчих завдань, через залучення казкових персонажів, ігрову діяльність, позакласну роботу і використання різних прийомів. Своєчасне чергування і застосування на різних етапах уроку різноманітних форм і прийомів формування мотивації зміцнює бажання дітей оволодівати знаннями.

Щоб зацікавити учнів роботою на уроці, дбаю про гармонійне поєднання мотиваційного, змістового, процесуального та розвивального компонентів навчальної діяльності. Зміст має привабити дітей чимось незвіданим, сприяти розвивальним дидактичним цілям. Дитина має зрозуміти значущість навчального матеріалу, тому намагаюся створити оптимальне навчальне середовище для реалізації сутнісного потенціалу кожної особистості. Невичерпним матеріалом для навчальних занять з рідної мови є саме життя. З великим задоволенням діти запрошують до класу «засмучену осінь» чи «життєрадісну весну», «срібну зиму» чи «золоте літо». Кожна сторінка уроку допомагає створити образ, який змушує дітей хвилюватися, уявляти, фантазувати, співпереживати, спонукає до активної мовленнєвої діяльності. Наприклад, під час вивчення розділу «Будова слова» запропонувала дітям з’ясувати символічне значення віночка з квітів, як символу України, щоб викликати інтерес до традицій українсько народу. Після виконання певних завдань вони вплітали до віночка по одній квіточці (ромашка, мак, любисток, волошка, калина, вишня), пояснюючи його символічне значення, самостійно добирали додатковий цікавий матеріал і презентували його. Учні запропонували з’ясувати і запам’ятати значення стрічок, бо дізналися, що набір їхніх кольорів і розташування – теж невипадкові. А наприкінці вивчення розділу учні ознайомилися із традицією українського народу плетіння віночка. І як нагорода – в класі з’явився чудовий віночок. Невід’ємну роль на уроці відіграє ігрова діяльність, вона є основою для формування спочатку навчальної, а потім й інших видів діяльності. Саме ігрові форми роботи спонукають дітей до засвоєння нових знань, а це обов’язковою складовою розвитку мотивація учнями навчальної діяльності. Серед аргументів, що мотивують учня до здобуття нових знань, виділяють такі:

•  зростай у своїх знаннях;
•  умій відстояти себе;
•  заявити про себе своїми знаннями;
•  пам’ятай, що ваші знання – це шлях до успіху.

На сучасному етапі вводжу в практику інтерактивні технології. Інтерактивними слід вважати технології навчання, які здійснюються шляхом активної взаємодії вчителя і учнів у процесі навчання. Широко застосовую парні та групові форми роботи, які значно розширюють можливості співпраці, активізують і розвивають мовленнєві здібності дітей. Добираю такі навчальні завдання, які збуджують думку, дають широке поле для пошуку, припущень, обговорення створюють у класі атмосферу творчості. Використання інтерактивних методик навчання із розвитком мотивації молодших школярів дає змогу покращити результативність , якість навчальної діяльності. Тому надзвичайно важливо розвивати в дітей молодшого шкільного віку не просто бажання вчитися,  прагнення оволодівати знаннями, а виховувати у дитини органічну потребу в мотивовано сприймати нову інформацію, вміти застосовувати та використовувати нові знання й уміння в реальних життєвих ситуаціях. Розгорнута навчальна діяльність молодших школярів неможлива без активної взаємодії всіх учасників освітнього процесу.

Наведемо приклади найбільш часто використовуваних прийомів.

Прийом «Фантастична добавка». Учням пропонується уявити себе прутиком, за допомогою якого подорожувала жаба з казки В. М. Гаршина «Жаба-мандрівниця», і спробувати переказати цю історію з позиції прутика. Ніщо так не привертає уваги і не стимулює роботу розуму, як дивовижне.

Прийом «Дивуй». У південно-східній Азії на острові Шрі-Ланка ростуть пальми з роду корифа. Пластинки веєроподібного листя корифеї досягають 8 м в довжину і 6 м в ширину. Одним таким листом можна накрити половину волейбольного майданчика. З них роблять красиві і міцні парасольки, розписні віяла.

Іноді дивовижне не просто привертає увагу, а й утримує інтерес протягом тривалого відрізка часу. Домогтися цього дозволяє прийом «Відстрочена відгадка». Загадка (дивовижний факт) дається в кінці уроку, щоб почати з неї наступне заняття: на наступному уроці ми познайомимося з найважчим коренем і найбільшою ниркою, які ростуть у нас на городі. При повідомленні теми уроку і його цілі використовую прийом «Прогнозування».

"Послухайте назви кількох творів і визначте жанр твору, з яким будемо працювати на уроці. Обгрунтуйте свою відповідь: «Карлик Ніс», «Беляночка і Розочка», «Кіт у чоботях». Для створення інтригуючою ситуації, для організації відпочинку на уроці можна використовувати «Так-Ні». «Я загадала персонаж дитячої казки, який, знайшовши скарб, купив новий побутовий прилад. Хто це? «Учні намагаються знайти відповідь, ставлячи питання. На питання вчитель може відповідати тільки словами «так» чи «ні».

Прийом «Приваблива мета».

Перед учнями формулюється проста, зрозуміла і приваблива для них мета, досягнення якої змушують їх волею-неволею виконувати і той навчальний дію, яке планує вчитель. Необхідно знайти привабливу мету в сфері безпосередніх інтересів молодших школярів. Не завжди потрібно шукати привабливу мету і вимовляти її вголос. Це тільки один з можливих прийомів входу в урок. (Наприклад, тема: «Властивості води». Була поставлена мета - розглянути з дітьми властивості води. Перед учнями була сформульована інша мета - дізнатися, чому взимку під час сильних морозів виходять з ладу водопровідні труби.)

Прийом «Відстрочена відгадка».

1. На початку уроку повідомляю дивовижний факт або загадує загадку, відгадка до якої (ключик для розуміння) буде відкрита на уроці при роботі з новим матеріалом.

2. Загадка або дивовижний факт повідомляється учням в кінці уроку, щоб почати з неї наступне заняття. (Наприклад, при вивченні в 1 класі теми з навколишнього світу «Риби, їх різноманіття», задала питання: «Чому риби не тонуть?».)

Для появи інтересу до досліджуваного предмета необхідно розуміння важливості, доцільності вивчення даної теми. Цьому можуть сприяти такі прийоми:

Прийом «Оратор».

За 1 хвилину переконайте свого співрозмовника в тому, що вивчення даної теми просто необхідно.

Прийом «Автор».

Якби ви були автором підручника, як би ви пояснили учням необхідність вивчення даної теми?

Прийом «Професіонал».

Виходячи з майбутньої професії, навіщо потрібно вивчення цієї теми?

Прийом «Мозковий штурм».

Проводжу на початкових етапах уроку, коли за короткий проміжок часу важливо отримати якомога більше відповідей, ідей.

З метою формування мотивації молодших школярів до навчальної діяльності корисно через навмисно допущені помилки при виконанні будь-якого завдання викликати реакцію молодших школярів на помилку, з'ясувати причини і визначити подальші дії.

Прийом «Лови помилку!»

1. Пояснюючи матеріал, навмисно припускаються помилки. Спочатку учні заздалегідь попереджаються про це. Можна вказувати на «небезпечні місця» за допомогою інтонації або жесту.

2. Учень отримує текст або розбір рішення задачі зі спеціально допущеними помилками. Завдання можуть бути приготовлені  іншими учнями.

Якщо вчитель буде домагатися розуміння «помилковонебезпечного» місця, а не механічного запам'ятовування відповіді, то діти не запам'ятають цю помилку і не будуть її повторювати.

Велику роль при формуванні мотивації молодших школярів до навчальної діяльності може зіграти переривання і незавершеність навчальної діяльності через створення ситуації дефіциту знань і самостійне визначення цілей подальшої діяльності. З цією метою можна запропонувати наступні методичні прийоми.

Прийом «Відкриті проблеми».

Навмисно неповно розкриваю тему, запропонувавши школярам задати уточнюючі питання.

Формуванню навчальної мотивації сприяє вміле використання ігрових ситуацій і інших елементів цікавості. Одним з найбільш дієвих прийомів формування мотивації до навчання є дидактична гра. При включенні дітей в ситуацію дидактичної гри інтерес до навчальної діяльності різко зростає, працездатність підвищується. Так, при закріпленні та перевірку знань на уроці російської мови використовую гру «Йду в гості». Її можна використовувати як в індивідуальній, так і в груповій роботі. Вона займає на уроці трохи часу, але дає уявлення про те, як матеріал засвоєний учнями, з ким необхідно провести індивідуальну роботу. У грі бере участь весь клас. У дітей фішки (вони вибирають самі): червоні - це «гості», жовті - це «господарі». «Господарі» запрошують в гості і пропонують «гостю» завдання, написане на картці. «Господарі» перевіряють виконане завдання і ставлять оцінку. Потім запрошують нового «гостя». Матеріал для гри: картки із завданням. В процесі гри діти змагаються один з одним, мобілізуючи свої знання, вміння і навички, проявляють кмітливість, винахідливість, волю до досягнення поставленої мети. Гра, на думку педагога, дозволяє зняти напругу, втомлюваність, що теж дуже важливо. Ось кілька прикладів таких ігор:

Гра «За словом слово». Клас ділиться на дві команди. Гравці обох команд сідають по колу так, щоб чергувалися представники різних команд. Завдання: кожен учасник гри має назвати слово із запропонованої теми (метод «мікрофон»). Якщо учень не назвав слова, то вибуває з гри. Перемагає та команда, чий представник залишився сам. Можна ускладнити гру, запропонувавши починати наступне слово із кінцевої букви попереднього слова.

Гра «Впізнай друга». Один учень виходить до дошки, вчитель зав’язує йому очі і викликає іншого учня, не називаючи його. Перший учень повинен за допомогою запитань, адресованих класу, визначити, кого викликала вчителька після нього.

Молодші школярі можуть успішно працювати в парах або малих групах. Але щоб групова робота мала позитивний результат, при комплектуванні необхідно враховувати симпатії і прихильності дітей. Ніколи не можна створювати тільки з слабких, невпевнених або агресивних, неорганізованих учнів. Позитивну мотиваційну роль грає систематичне виконання самостійних завдань з вибору, можливість для сильних хлопців самим визначати домашнє завдання.

Значний мотиваційний потенціал уроку помітний в збагаченні мислення дітей яскравими почуттями, що викликають особистісні відносини до засвоєння навчального матеріалу, в зверненні до думки дітей. Наприклад: «Якби вам довелося зустрітися з героєм ...», «Що б вам хотілося почути на наступному уроці?» І т.д.

Школярі молодшого віку люблять мріяти і грати, розгадувати загадки, розкривати таємниці. Вони прагнуть до пригод. Однотипна і тривала робота швидко їх стомлює. Якщо необхідно виконати велику кількість одноманітних вправ, потрібно включити їх в ігрову оболонку, в якій ці дії виконуються для досягнення ігрової мети. У таких випадках використовую прийом «Приваблива мета». На уроці математики у 2-му класі «Додавання і                    Рис.9                                            віднімання двозначних чисел в межах 100» одне із завдань, що вирішуються на уроці, - відпрацювання навичок додавання і віднімання двозначних чисел без переходу через десяток в межах 100.У цьому ж випадку можна дати учням можливість змагатися, виконуючи по черзі дії відповідно до визначеного правилом, коли кожне наступне дію залежить від попереднього.

Розвивати і зберігати навчальну мотивацію у молодших школярів можна, використовуючи для цієї мети цікаві завдання, загадки, і ребуси, залучаючи барвисту наочність, літературних персонажів і казкових героїв. Підтримка постійного інтересу до предмета забезпечується через зміст і формулювання завдань, форму подачі матеріалу:

«Знайди зайве число в кожному ряду»,

«Закресли його»,

«Решта числа, розстав у порядку зростання»,

«Підставивши замість чисел відповідні літери, розшифруй слово»,

«Запиши його».

Рис.10

За час роботи помітила, що більший інтерес школярі виявляють до тієї інформації, яка допомагає їм вирішувати життєві проблеми. Тому навчання обов'язково потрібно пов'язувати з практичними потребами учня. Введення в теорію здійснюю через практичну задачу, корисність рішення якої очевидна учням: знайти площу класу, середній вік членів сім'ї.

Проблемні завдання виконують мотиваційну функцію, дозволяють повторити раніше засвоєні питання, підготувати до засвоєння нового матеріалу і сформулювати проблему, з рішенням якої пов'язано «відкриття» нового знання. Тому необхідно знаходити, конструювати корисні для навчального процесу протиріччя, проблемні ситуації, залучати школярів до їх обговорення та вирішення.

Тема «Термометр» (додаток 2)

Проблемні питання: «Чому термометр іноді називають термовимірником або градусник?»

«Чи можна виміряти температуру людського тіла вуличним термометром?», «В якому випадку водний термометр покаже невірну температуру?»

На уроках використовую проблемні задачі (додаток 4).

Навчальна мотивація зберігається і розвивається, якщо учень реалізує свій потенціал, отримує реальні результати своєї праці. Для цього використовую творчі завдання: складання загадок, ребусів, кросвордів, складання казок, видання книжок.

Одним з ефективних способів формування і збереження мотивації у молодших школярів є створення ситуацій успіху. Щоб кожна дитина змогла стати успішною, необхідно підкреслювати навіть найменший успіх, просування вперед.

Результати мого досвіду доводять, що підвищення рівня навчальної мотивації школяра позитивно впливають на ефективність педагогічного процесу. У свої роботі використовую діагностику рівня шкільної мотивації в учнів початкової школи (авт. Н.Г.Лусканова)(додаток 3).

    Дітям пропонується вибрати один з трьох варіантів відповідей, які оцінюються наступним чином:

- 3 бали, якщо відповідь на поставлене запитання свідчить про позитивне ставлення до школи. Наприклад, коли на питання: «Якби вчитель сказав, що завтра в школу йти не обов'язково, ти б пішов у школу?». Дитина дає відповідь: «Так»;

- 1 бал, якщо дитина дає нейтральну відповідь: «Не знаю» або «Буває по-різному»;

- 0 балів, якщо дитина дає відповідь, яка дозволяє судити про негативне ставлення дитини до школи. Наприклад, коли на питання: «Вранці, коли ти прокидаєшся, ти завжди з радістю йдеш до школи?». Дитина відповідає негативно.

Усі відповіді підсумовую, співвідношу результати з кількома рівнями мотивації:

- 25-30 балів - високий рівень шкільної мотивації і навчальної активності. Діти, які показали такий результат, характеризуються наявністю високих пізнавальних мотивів, прагненням виконувати всі шкільні вимоги. Якщо подивитися малюнки цих дітлахів, то на них можна побачити фрагменти уроку, класну дошку, дітей та вчителя біля дошки.

- 20-24 бали - хороша шкільна мотивація. Даний результат є нормою, його показують більшість. Учні, які показали такий результат, характеризуються переважанням пізнавальних мотивів над соціальними. Діти із задоволенням і дуже акуратно виконують всі шкільні вимоги. На малюнках цих дітлахів зображені фрагменти шкільного життя.

- 15-19 балів - позитивне ставлення до школи, але школа більше привертає поза навчальними  сторонами. Учні, які показали такий результат, досить комфортно почувають себе в школі, але більше їх приваблює спілкування. На малюнках вони зображують школу, але ситуації позашкільного характеру. Для таких учнів властива перевага соціальних мотивів над пізнавальними. При вмілому впливі і взаємодії вчителя і батьків у таких дітей цілком успішно формуються пізнавальні мотиви.

- 10-14 балів - низький рівень шкільної мотивації. Учні, які показали такий результат, неохоче відвідують школу, дуже часто посилаються на погане самопочуття. Протягом усього першого класу на уроках з портфелів дістають іграшки, часто відволікаються на ігри. На малюнках зображують ігрові ситуації, не пов'язані зі школою.

- нижче 10 балів - шкільна дезадаптація, негативне ставлення до школи. Такий результат характерний для дітей з низькою мотиваційної, психологічної, фізіологічної готовністю до школи. Для них властивий відмова виконувати малюнки на шкільну тему. Вони не справляються з виконанням шкільних вимог, постійно придумуючи причини для пояснення своєї поведінки. У школі вони відчуваю себе вкрай дискомфортно, проявляють агресію по відношенню до однокласників.

Крім усього вище перерахованого звертаю увагу на колірну гаму малюнків. Переважання синіх, червоних тонів може свідчити про тривожності дитини. Анкетування і малювання краще проводити з дітьми по групах так, щоб вони сиділи окремо за партами (щоб не було спокуси зробити так само, як і сусід). Ідеальний варіант, коли проводиться індивідуальне обстеження.

Аналіз дитячих малюнків на тему: «Що тобі подобається в школі»

  Рисункові методики з успіхом використовуються для діагностики проблем, що виникають у дітей з приходом в школу. Ці методики, як ніякі інші, дозволяють виявити тривожність, негативне ставлення до школи. Ось деякі аспекти оцінки малюнків на тему «Що тобі подобається в школі?»

Невідповідність темі вказує на:

-Відсутність шкільної мотивації і переважання інших мотивів, найчастіше ігрових. На таких малюнках хлопці зображують свої іграшки, будинок, домашніх улюбленців, візерунки. Це свідчить про мотиваційної неготовність дитини до шкільного навчання.

-Дитячий негативізм. Якщо дитина категорично відмовляється малювати на задану тему і малює те, що він добре вміє малювати, то це може свідчити як про завищені претензії, так і про можливі труднощі, які можуть виникнути у нього при виконанні шкільних вимог.

-Неправильне розуміння і тлумачення поставленого завдання. У цьому випадку дитина взагалі нічого не малює або намагається «підглянути» у сусіда. Така поведінка, на думку психологів, властиво хлопцям із затримкою психічного розвитку

У разі невідповідності малюнка заданій темі при підведенні підсумків за малюнок проставляється 0 балів.

Відповідність заданій темі свідчить в цілому про те, що дитина відчуває позитивне ставлення до школи. Але тут є кілька нюансів, які пов'язані з сюжетами, обраними молодшими школярами для своїх малюнків.

«Навчальна ситуація». На таких малюнках хлопці та дівчата зображують фрагменти уроку, учнів за партами, себе біля дошки і т.д. Це свідчить про високу шкільної мотивації. При кількісній оцінці таких малюнків проставляється 30 балів (щоб не втратити цих УЧНІВ !!!).

-Ситуація ненавчального характеру, але, так чи інакше, пов'язана зі школою. Діти малюють шкільне подвір'я, шкільну будівлю, шкільний автобус, шкільний музей  тощо. Такі малюнки характерні для дітей з позитивним ставленням до школи, але на перший план у них виступає зовнішня атрибутика. Для них дуже важливий статус учня, тобто поки на перший план виступають соціальні мотиви, які при вмілому впливі з боку вчителя і батьків цілком можуть перерости в пізнавальні. Кількісна оцінка - 20 балів.

- Ситуації, пов'язані зі школою. На таких малюнках зображені ігри на перервах, іграшки та інші предмети, безпосередньо не відносяться до навчання, що знаходяться в класі. Такі малюнки характерні для дітей з позитивним ставленням до школи, але переважною ігровий мотивацією. Кількісна оцінка - 10 балів.

Спілкування на уроці обумовлено навчальної необхідністю, але це лише зовнішня сторона вчення. Головне ж полягає в його внутрішній зміст, тобто в тих його відносинах, які складаються в процесі спілкування. Необхідне поєднання розумної вимогливості вчителя з педагогічної пильністю, умінням не пропустити момент, коли дитина особливо потребує підтримки.

Психологічною основою спілкування на уроці є постійне вивчення особистості учнів, розуміння мотивів їхньої поведінки. Не менш важливо усвідомлене прагнення вчителя до оволодіння  більш тонкими засобами впливу: незмінний такт, різноманітність і обґрунтованість способів заохочення і корекції поведінки дітей.

Всі кошти педагогічного спілкування (слово, інтонація, жест, міміка, практичні дії) в сукупності повинні забезпечити емоційний комфорт учня, задоволеність від напруги розумових і практичних зусиль. На уроці ніхто не повинен відчувати себе обділеним увагою вчителя. Тому необхідно розширювати і збагачувати взаємодію вчителя з дітьми і учнів один з одним.

Одним з важливих засобів такої взаємодії, розкриття можливостей дитини є широке застосування ігрових ситуацій і групових форм.

 Таким чином, для забезпечення мотиваційного компонента уроку необхідно поєднання спільних зусиль, що стимулюють бажання школярів вчитися, їх активність з використанням різноманітних педагогічних засобів, що розвивають у дітей інтерес до навчання та вміння вчитися.

Перераховані вище прийоми формування мотивації молодшого школяра спонукають всі види пізнавальних мотивів, викликають різного роду позитивні емоції від нових більш «дорослих» форм роботи, від нових типів взаємовідносин з учителем, створюють атмосферу невимушеності і розкутості школярів на уроках, активізують процеси цілепокладання, коли школярі не бояться ставити самостійні цілі.

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

    Якщо надії малюка на радість шкільного життя справджуються, зміцнюється допитливість, виникає інтерес, який і є сильним мотивом учіння. Коли ж мотив, заради якого учень вчиться, змінюється, це принципово позначається і на усій його навчальній діяльності. У малюків, які вступають до школи, відмінності в підготовці разючі: один почав читати ще в 5 років, для іншого - книжка лише іграшка; один нетерпляче чекає першого вересня, а другий - як злякане пташеня, що потрапило в клітку. Як же орієнтуватися у цій різноманітності? Вдумливий учитель користується своїми безвідмовними інструментами - умінням спостерігати, створювати ситуації, що потребують саморегуляції поведінки дитини, спонукають до висловлювань, виявлення своїх почуттів [8].

Досвід, помножений на чуйне ставлення до дитини, робить багатьох учителів гарними діагностами, допомагає розібратися в мотивах, які характеризують дії тих чи інших дітей, бачити «зону найближчого розвитку», тобто «проектувати» особистість.

Таким чином, мотивація - це одна з найважливіших умов, що забезпечує успішне формування в учнів знань, слугує для них джерелом отримання нової інформації та осмислення її, розвитку мовлення та самостійного розуміння матеріалу.

У процесі сприйняття об’єкту поряд зі сприйманням беруть участь пам’ять і мислення. Перед загальноосвітніми школами стоїть одне з першочергових завдань: забезпечити успішне вивчення предметів, домогтися вільного володіння набутими знаннями. В цьому допомагає формування позитивних мотивів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников - М.: Просвещение, 1976, - 304 с.

2. Подмазін С. Психологія особистісно-орієнтованого навчання // Сучасні шкільні технології Ч 1 / Упоряд. І. Рожнятовська, В. Зоц - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004 - С.50-63.

3. Ситуация успеха // Відкритий урок - 2002 - № 19-20 - С.48.

4. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. Кн. для учителя - М.: Просвещение, 1990 - 175 с.

5. Цукерман Г.А. Зачем детям учиться вместе. -

6. М.: Знание, 1985 - 80 с.

7. Гин А. Конструктор урока // Відкритий урок - 2002 - № 5-6 - С.11-19.

8. Освітні технології. Навч.-метод. посіб / За заг. ред. О.М. Пєхоти - К.: А С К, 2001 - 256 с.

9. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Ґенеза, 1999.

10. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К.: Вища школа, 1984.

11. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. - Т.2 - М.: Просвещение, 1979.

12. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под. ред.В. В. Давыдова. - М.: Педагогика, 1991.

13. Щукина Г.І. Мотивация учения - М.: Научное образование, 1980.

14. Соловейчик М.С., Жедек П.С., Светловская Н.Н. Русский язык в начальных классах: Теория и практика обучения. - М.: Академия, 2000.

15. Чуйко Г.А. Методика викладання української мови в початкових класах. - К.: Радянська школа, 1974.

16. Ушинський К.Д. Вибрані пед. твори в 2 т. - К., 1988.

17. Савченко О.Я. Підготовка учнів до сприймання нових художніх творів на уроках читання // Початкова школа. - 1990. - № 3. - С.18-26.

18. Лазаренко Н. Розвиток пізнавальної активності першокласників у період навчання грамоти // Початкова школа. - 1999. - № 5. - С.13-16.

19. Сальникова Т.П. Методика преподавания грамматики, правописания и развития речи. - М.: ТЦ “Сфера”, 2000.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

 

Додаток 2

 

До теми «Термометр».

- Створення проблемної ситуації за допомогою досліду: беру з склянки з холодною, теплою і гарячою водою. Даю завдання 2 учням визначити, яка вода у 2 склянці. В учнів виникають розбіжності. Ставлю проблемні запитання: чому учні дали різні відповіді? Що треба мати, щоб не припускати подібних помилок?

«Вправи на обставини»

За яких умов кожен з цих предметів буде дуже корисним?

- гілка дерева;

- телефон;

- вітер;

- пісок.

«Відомо – невідомо»

- Відомого в світі дуже багато: о котрій дітям спати лягати – відомо; чому дітей у школі вчити – також відомо. Можливо, невідомого у світі і не залишилось? Давайте пошукаємо невідоме.

 

 

Додаток 3

Інструкція до тесту.

У кожному з питань вибери одну відповідь.

1.Тобі подобається в школі чи не дуже?

не дуже; подобається; не подобається.

2.Вранці, коли ти прокидаєшся, ти завжди з радістю йдеш до школи або тобі часто хочеться залишитися вдома?

частіше хочеться залишитися вдома; буває по різному; йду з радістю.

3.Якби вчитель сказав, що завтра в школу не обов'язково приходити всім учням, ти пішов би в школу або залишився вдома?

не знаю; був би дома; пішов би в школу.

4.Тобі подобається, коли у вас скасовують які-небудь уроки?

не подобається; буває по різному; подобається.

5. Ти хотів би, щоб тобі не задавали домашніх завдань?

хотів би; не хотів би; не знаю.

6.Ти хотів би, щоб в школі залишилися одні зміни?

не знаю; не хотів би; хотів би.

7.Ти часто розповідаєш про школу батькам?

Часто; рідко; не розповідаю.

8.Ти хотів би, щоб у тебе був менш суворий учитель?

точно не знаю; хотів би; не хотів би.

9. У тебе в класі багато друзів?

Мало; багато; немає друзів.

10. Тобі подобаються твої однокласники?

Подобаються; не дуже; не подобаються.

Обробка і інтерпретація результатів тесту.

 

 

 

 

Додаток 4

Проблемна задача:

Восени по радіо метеорологи повідомили, що температура повітря +5 ° С. Ніна вирішила перевірити їх повідомлення. Вона взяла кімнатний термометр і вийшла на вулицю. Потримавши в руці термометр 5 хвилин, вона помітила, що кінець стовпчика підфарбованою рідини показував +20 ° С. Чому термометр показав температуру набагато вище, ніж було насправді?

Додаток 5

« Хмара слів»