Навчальна програма для дистанційного навчання учнів 4-х класів з 30.03.2020 по 03.04.2020

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

 ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

 УЧНІВ 4-Х КЛАСІВ

з 30.03.2020 по 03.04.2020

Українська мова

Літературне читання

Російська мова

Математика

Природознавство

Я у світі

Основи здоров’я

Програму склала вчителька початкових класів Соловйова У.Є.

ДОДАТОК

ТЕКСТИ ДЛЯ ЧИТАННЯ

Тетяна Щербаченко (Стус)

ЯК НЕ ЗАБЛУКАТИ В ПАВУТИННІ

Усілякі вигадки вчених полегшують нам життя. Щоправда, іноді лихі люди перетворюють наукові винаходи на інструменти руйнації світу, але сьогодні наша з Тобою розмова не про них.
Ми поговоримо про вже відому Тобі велетенську інформаційну мережу, яку заведено називати ІНТЕРНЕТОМ (скорочено від англ. "interconnected networks"- об'єднані мережі). Із неї кількома клацами мишки можна «витягти» найрізноманітнішу інформацію чи «викликати» необхідні послуги.
Твої батьки у твоєму віці мусили перегортати сотні сторінок книжок та журналів, аби знайти необхідні відомості для непересічної, взірцевої відповіді на уроці. Але цих видань могло і не виявитись у бібліотеці або вони могли бути застарілими. А ще Твої батьки й гадки не мали про те, що можна замовити кільце ковбаси чи нову книжку в мережевій крамниці або переглядати живу трансляцію концерту улюбленого гурту!

ІСТОРІЯ ВИНАЙДЕННЯ

У 1957 році, коли Твої бабуся й дідусь були дітьми, учені запустили штучний супутник Землі. З нього, щоправда, ще не можна було спостерігати за цілим світом. На відміну від сучасних високотехнологічних пристроїв, які можуть сфотографувати навіть мурашку у волинських лісах, він міг лише передавати кілька звукових сигналів. Однак ця перша космічна станція неймовірно здивувала світ.

Супутник належав Радянському Союзу - так називалося об’єднання країн, до складу якого входила й Україна. Інша країна, США, постійно змагалася з Радянським Союзом у тому, хто «крутіший»: чий суспільний лад більш справедливий, чиї науковці розумніші, спортсмени сильніші, і навіть де більше читають.

У ті часи всі люди у світі дуже боялися, що між цими величезними державами почнеться війна.
Отож, керівники США подивились на запуск супутника й вирішили, що не слід відставати. Американські військові запросили вчених, і ті разом із вигадливими студентами розробили особливу комп’ютерну мережу - «віддалений доступ» одного комп’ютера до іншого. Він дозволяв миттєво поширити будь-яку інформацію на будь-яку відстань.

Приготуйся  до того, що майже всі терміни, пов’язані з павутиною, походять з англійської мови, однак можна почути, як «файл» українською називають «жмутком» або «зшитком», «принтер» - «друкарем», «інтернет» - «всемережжям» тощо.
До того всі КОМП’ЮТЕРИ* були самі по собі, і коли треба було перенести дані, люди мусили бігати з накопичувачами від одного до іншого. Вміщували вони, як на сьогодні, мізерні обсяги інформації. У ті часи й мріяти не могли про звичні нам сотні гігабайтів пам’яті. Тож бігати доводилося часто.
Науковці посилено працювали над поставленим завданням, і 1969 року відбувся перший сеанс передавання даних від комп’ютера до комп’ютера.
Пізнього вечора два товариства на відстані понад шість сотень кілометрів одне від одного оточили екрани своїх верстаків й узялися за телефонні слухавки. Успішність передавання інформації підтверджували усно. Перший зв’язок налагодили ненадовго: вдалося передати тільки перші три літери загаданого слова. Однак було зрозуміло, що задум удався. ARPANET - така була перша назва мережі - розросталась швидко, й через чотири роки вже об’єднувала США, Велику Британію, Норвегію...
Отже, невдовзі світ обплутала така собі «павутина» - дорога з тисяч кілометрів мідних дротів, оптоволоконних кабелів та супутників, які об’єднували верстаки всього освіту. Цю дорогу й іменують Інтернетом, або - Мережею.
Через 12 років було розроблено програму, яка збентежила поштамти всього світу. Люди почали користуватися електронною поштою. Листи тепер надходили до адресатів не тижнями, а за лічені хвилини, тож прихильників цієї послуги ставало дедалі більше. Ще через 17 років було винайдено можливість спілкуватися в реальному часі: в чатах! Чи уявляли тодішні першовідкривачі, що мине ще трохи часу, і можна буде запросто дивитися в очі свого Інтернет-співрозмовника?..
На початку 1990-х років, коли «павутина» обплела весь світ, з’явилася спеціальна мова програмування (НТМL) для створення Інтернет-сторінок, а також перший БРАУЗЕР* - спеціальна програма для їхнього перегляду. Саме завдяки цьому винаходу кожен користувач може брати й віддавати найрізноманітнішу інформацію в зрозумілому вигляді й у будь-яких обсягах - чи коротку фразу, чи цілий фільм.
Сукупність усіх мільярдів Інтернет-сторінок, система СЕРВЕРІВ*, програмне забезпечення для перегляду ресурсів Інтернету називається WWW* - Всесвітньою Павутиною. Слова зі складовою «веб»: веб-майстер, веб-сторінка досить часто зустрічаються, тож тепер Тобі відомо, що вони стосуються Інтернет-простору.
А тепер згадаймо, що починалося все... з супутника. Мабуть, невипадково, адже супутники сьогодні - невід’ємна частина Інтернету!
* КОМП’ЮТЕР - в сучасній українській мові вже побутує назва «верстак» на означення комп'ютера.
* БРАУЗЕР - переглядач, від англ. «to browse» - проглядати.
* СЕРВЕР - мережевий "зв'язковий" верстак, від англ. «server» - служка.
* WWW - в розмові кажуть «дабі-дабі-дабі» - скорочено від англ. «Word Wide Web» (Всесвітня мережа).

Зверни увагу: бездротовий зв’язок, як і дротовий, потребує модему. Його вибір залежить від технології, яку підтримує постачальник послуг. 
МОДЕМ* - пристрій для під’єднання до інтернету. Буває зовнішній, внутрішній та вбудований, модем може надавати провайдер - в оренду чи за «акційною» ціною.
* ПРОВАЙДЕР - постачальник Інтернет-послуг.
* НОВИНАРІ - репортери, журналісти, які готують новини.
* КОЛ-БЕК: від англ. «tо саll- bасk» - передзвонити.
* ДІАЛ-АП: від англ. «dial-up»- виклик за номером.
* МОДЕМ - скорочено від «модулятор-демодулятор», тобто «шифрувальник-розшифрувальник».
* СТІЛЬНИЧКА - мобільний телефон.
* WI-FI (звучить «вай-фай»): від англ. «wireless fidelity»  - точність без дротів.
* G: від англ. «generation» - покоління.  

* * * * * * * * * * * * * * * * * * *  

РЕЦЕПТ ВЕБ-АДРЕСИ

Коли заходиш на сайт, у рядку адреси браузера бачиш «напис». Наприклад:

HTTP://WWW.STARLEV.COM.UA

Це - веб-адреса. «Розшифрувати» її дуже легко.

Перші літери перед двокрапкою й двома скісними лініями (слешами) пояснюють тип ресурсу. Сучасні браузери зазвичай не потребують такого уточнення й самі з’ясовують, до якого типу належить уведена адреса.
Початок адреси НТТР означає, що перед Тобою - звичайний сайт, вміст якого розрахований на онлайн-перегляд.
Далі можуть бути відомі Тобі літери WWW, які означають, що сайт належить до Всесвітньої Павутини. Нині більшість ресурсів працюють навіть без цієї частини адреси, та якщо сайт не відкривається, спробуй додати www після рисок. Якщо адреса розпочинається з FТР, браузер вивів Тебе до сховища файлів на приватному комп’ютері, яке можеш переглянути зі свого верстака й завантажити потрібні файли.
Далі в адресі - ДОМЕННЕ ІМ’Я СТОРІНКИ*: комбінація всіх доменів, позначок про тематичне чи географічне розташування цього сайту. Домени вкладаються один в одного, як "матрьошки" і відокремлюються крапкою. «Найстарший» із них, тобто той, що містить у собі всі інші, завжди стоїть наприкінці адреси праворуч, перед ним ліворуч - «менший», далі зліва - «ще менший» і так далі. Браузер знаходить сайт за його унікальним доменом - неповторним ім’ям - наприклад, starlev, kotygoroshko тощо.
                                          * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * 

СТЕРЕЖИСЯ ВІРУСІВ

Віруси - це небезпечні для Твого верстака програми. Вони можуть повидаляти потрібні файли, вкрасти інформацію (наприклад, паролі до електронної пошти чи банківських послуг, оплачений трафік). Можуть змінити налаштування вже встановлених програм і взагалі вщент зруйнувати операційну систему - усі розумні інструменти, що допомагають Тобі працювати на верстаку. А потім вірус може самостійно розмножитись і непомітно занапастити інший комп’ютер через Мережу або через диски чи флешки.
Вірус може замаскуватися під корисну програму - це «троянський кінь», «троян». Деякі навіть удають із себе антивіруси. Зловмисні програми можуть ховатися у звичайних, приміром, ув іграх, можуть перебувати в текстовому файлі чи картинці.
Щоб не бігати перелякано в пошуках комп’ютерного «лікаря», слід заздалегідь подбати про безпеку.
Насамперед встанови антивірус - спеціальну програму, яка ловить програми-злодії. Для приватних осіб виробники пропонують безкоштовні антивіруси. Але скачувати їх варто з офіційних сайтів. Час від часу доведеться поновлювати ключі доступу до програми - за запитом їх надсилатимуть Тобі на е-скриньку.
У налаштуваннях свого антивірусу встанови постійну перевірку того, що завантажуєш. І самостійно теж перевіряй кожен файл, завантажений з Мережі чи скопійований із носіїв. Адже вірус можна підхопити не лише через Мережу, а й із верстака Друзів.
Антивірус повинен постійно оновлюватися, адже в Мережі раз-по-раз вигулькують дедалі вигадливіші різновиди комп’ютерних болячок.
І час від часу скануй жорсткі диски свого верстака. Зверни особливу увагу на перевірку флешок, якщо користуєшся ними не тільки на своєму комп’ютері.
Не відкривай вкладень у електронних листах, якщо відправник про них не попередив, або вони мають незрозуміле Тобі розширення чи назву.
Крім того, перебірливо стався до сайтів, які відвідуєш.
Не ведися на різні привабливі пропозиції «Скачай безкоштовно» або «Поглянь, що це!».

Наразі ми з тобою говоримо про операційну систему Windows. Вона найбільш поширена, адже проста в користуванні. Однак є й інші операційні системи - багато різновидів Linux, Unix, а також Macos. У них проблема проникнення вірусів постає дуже рідко.

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * 

СУМНІВНІ САЙТИ

Небезпечні сайти можна впізнати навіть за їхнім умістом. Наприклад, на сторінці розміщені «протизаконні» матеріали. Це можуть бути піратські ключі - програмки чи файли для «зламування» ліцензійних програм - КРЕКИ*, або вже «зламані» програми. Це можуть бути сайти з дуже популярними фільмами, картинками, рефератами чи іграми, на які точно «клюнуть» ласі на «халяву» недосвідчені користувачі.
Неприємностей уміють завдати сайти з величезною кількістю реклами. Окремі віконця чи навіть цілі сторінки з закликалками вискакують без дозволу, і подекуди потрібен певний час і увага, щоб прогнати непроханих інформаторів. Адже позначка-хрестик, натиснувши на яку, можна закрити віконце, буває ретельно замаскована. Саме цих секунд вистачає власнику несумлінної реклами, щоб заробити на ній.
Зверни увагу на попередження свого переглядача: «Цей сайт може бути небезпечним».

Сумнівний сайт - це підступний двійник, адреса і вигляд якого нагадують інший відомий сайт.
Не лякайся сигналу антивірусної програми про те, що твій комп’ютер заражений. Таке буває не лише з дітьми, а й із досвідченими дорослими. Врешті-решт, можна просто перевстановити програмне забезпечення твого верстака.

Якщо верстак уже «спіймав» вірус, і антивірусна програма не може його вилікувати, слід обов’язково порадитися з дорослими.
Є можливість позбутися заражених файлів, але разом із вірусом можна видалити якусь важливу інформацію.
Звісно, батьки не будуть раді такому стану справ. Але вони підкажуть, наскільки загроза серйозна. Окрім батьків, такими дорослими можуть бути помічники на «гарячій лінії» офіційного представництва Твоєї антивірусної програми.
Якщо зараження тотальне, під загрозою опиняються всі дані на жорсткому диску. Тож не забувай час від часу копіювати на змінні носії важливу інформацію: родинні фотоальбоми, відео з кумедним татовим виступом на шкільному святі чи рукопис маминої книжки.

* КРЕКИ - від англ. «сrасk» - тріщина, шпарка.

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * 

ХАКЕРИ

Початково ХАКЕРАМИ* називали людей, які дуже добре знали комп’ютер, мережі та програми. Вони сповідували ідею, що необмежене використання інформації є стимулом чинити добрі справи - створювати, удосконалювати й поширювати безкоштовні програми, забезпечувати вільний доступ до різноманітних ресурсів.
Однак тепер це слово переважно використовують у значенні «комп’ютерний злодій». Він нишком проникає до чужих, навіть найзахищеніших, комп’ютерів. Може вкрасти секретну інформацію, втрутитись у роботу програм чи запустити вірус.
Великі компанії витрачають багато зусиль, щоб убезпечитися від таких розумників, і навіть намагаються запрошувати їх до себе на роботу. Адже хакери високого рівня - це обдаровані й розумні люди зі значним досвідом «приручення» кібер-простору.
Хакери часто говорять, що ними керує звичайнісінька допитливість, що вони не мають злочинних намірів.

У «Конституції хакера» навіть є пункт про «етику» та «честь» хакера.
Типовим прикладом делікатності хакера вважається такий: після зламування системи написати СИСАДМІНУ* електронного листа, точно описати процес зламування ресурсу й безкорисливо порадити способи захисту від подібних атак.
Щоб розмежувати «романтиків» та «злодіїв», для другої групи навіть було вигадано новий термін - КРЕКЕРИ*. Утім, діяльність хакера - це не лише романтика. За «комп’ютерні» крадіжки карають. Кримінальний кодекс України містить декілька СТАТЕЙ*, які передбачають карну відповідальність за зломи.
Втім, якщо Ти самотужки зламав власну(!) поштову скриньку, бо пароль «вилетів із голови», можеш спокійнісінько називати себе порядним хакером або чемною хакеркою.
 
* ХАКЕР - від англ. «hack» - сікти, шматувати, первісно «hacker» - невдаха, роззява, дилетант.
* СИСАДМІН - скорочено від «системний адміністратор» - працівник, що налагоджує та підтримує роботу сервера.
* КРЕКЕР - від англ. «cracker» - зламувач.
* СТАТТІ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ: Зокрема, стаття 361 «гарантує» порушникам величезні штрафи та позбавлення волі

Оксана Лущевська

ШАШКИ

(Оповідання)

        Люблю грати в шашки, особливо сам із собою. Розкладаю дошку. Ходжу навкруг неї. Буває, пересуваю шашки вказівним пальцем. Інколи середнім. Підмізинним і мізинцем теж. Складніше — великим. Треба тягти шашку обережно, щоб не зрушити інші. Правим великим краще, ніж лівим. Є різні прийоми й комбінації. Я їх недарма повигадував. Шурх — сюди. Ррруть — туди. Білою — чорну. Чорною — білу. І в да́мки *1!
         Я намагався навчити Люську, але вона — не гравець. 
Коли сідає зі мною за шашки, то грає по-своєму. Не дотримується правил. Люська скрізь тягає з собою шишки. Вона збирає їх під ялинами в парку. Коли нервується, то лушпиння з шишок сиплеться на всі боки. На дошку із шашками, на  підлогу. Чіпляється до її колготок. Коли Люська програє — психує. І лущить шишки на шашкову дошку.
— Цього разу я граюсь білими, — Люська погоджується на один тур. Кладе в кишеню шишку й стає у спортивну позицію.
— Не граюсь, — виправляю її, — а граю, Люсь.
— Я буду бити дамкою, — починає.
— Ти ще не можеш. Треба пройти ось так, Люсь, аж сюди.
Та Люська вперто перекладає шашку аж у кутик дошки, знімаючи мою чорну.
— Не форсу́й *2, Люсь, — вживаю татове слівце.
— У-у, — Люська стукає по дошці, виймає шишку, прикладає до носа. — Бе-бе-бе, — вертить нею. — Б-е-е. У-у.
Це мені набридло! Але я не зважаю — хай. Люська є Люська. Я собі сідаю зручно. І починаю… Дамка? Ще трохи — і виграю сам у себе.
Буває, що я граю з Марчиком. Мама любить залишати його на мене. Каже: навчиш, колись разом будете грати! 
З Марчика гравець нікудишній:
— Не гризи шашку, Марку! Не шкреби дошку, Марчику! 
Но-но, Марчисько, ану не кидайся шашками!
З Марчиком грати гірше, ніж з Люською. Бо як Марчик сердиться, то йому що чорні, що білі. Шашки летять — устигай ловити. Якось влучила мені в лоба. А Люсьці — в ніс. 
         Люська не плакала. Тільки насупилася. А мені сльози проступили. І навіть з’вився синець.
— Повний хід назад, Марку! Я з тобою не граю!
— Я теж, — повторює Люська і розкладає на підлозі шишки, а Марчик починає їх скубти. Люська сердиться: — Не роби так!
Отаке у нас із шишками. І ще гірше, бачте, із шашками. 
Тому я залюбки граю в шашки сам із собою. Бо так завжди виграю́ . Та, буває, мені стає геть сумно. Ліва рука не хоче грати білими. А права не хоче грати чорними. Тому починаю по-іншому: права — білими, ліва — чорними. Але не вдається. Нудно самому... Буває, що я надовго заплющую очі — і налаштовуюся. А тут — тато.
— Зараз, — каже, — мию руки, перекушую — і граємо. 
      Ми з татом змагаємося, особливо вечорами у п’ятницю. 
Ще в суботу. Рідше в неділю.
— Спершу проаналізу́ємо *3 попередню партію, — дожовуючи, переглядає записи тато. — Дійдемо висновків, — примовляє.  — І знайдемо причини програшу, — задумано гортає нотатник.
— Ага, ясно, ясно... О-о-о... Ага, ага… Є багато секретів,  — він дивиться на мене. — Покажу! Завчиш —  виграєш!  — розкладає дошку на столі.
Запам’ятовувати складно. Але я вмикаю пильність.
— Я граю білими! — вигукую.
— Ні, я, я граю білими! — тато ходить мізинцем. Це він так дуркує. Навмисне.
А я намагаюся протягти свою шашку великим пальцем. 
Тато — підмізинним. А я — вказівним. 
— Оки-доки! — підморгує тато. Він підхопив це з кіно. — Мій хід! — і теж суне білу вказівним пальцем. Але йому вже близько і до дамки. Що я пропустив?
— Дамка! — сплескує тато.
Ми з головою поринули у гру. Тато мені щось підказує. 
Але багато чого я вже і сам знаю. За нами спостерігають Люська і Марчик. Та й мама визирає з-за книжки.
    Так починається справжній шашковий турнір. І хоч я поки часто програю татові, але надолужую на тижні — сам із собою. Як я й сказав, люблю грати в шашки.

*1  Да́мка — шашка, що досягла останнього ряду шахівниці.
*2  Форсува́ти — прискорювати проходження, здійснення, розвиток.
*3  Проаналізува́ти — розібрати, розглянути.