Навчальна програма з позашкільної освіти секції “Історичне краєзнавство” 1 рік навчання

Про матеріал

Перегляд файлу

Навчальна програма з позашкільної освіти

секції “Історичне краєзнавство”

1 рік навчання

Укладач:

керівник секції

Діка Мирослава Вячеславівна

ЗМІСТ

Пояснювальна записка…………………………………………..2

Навчально-тематичний план……………………………………4

Зміст програми…………………………………………………..7

Прогнозований результат………………………………………26

Література……………………………………………………….27

I. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма роботи секції історичне краєзнавство складена відповідно до умов проведення ІІ (обласного) та IІI етапів Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-слухачів Волинської обласної Малої академії наук та має на меті якісне оновлення змісту, форм і методів позашкільної освіти, пошук та створення умов творчої самореалізації обдарованої молоді, задоволення її потреб у професійному та суспільному самовизначенні, духовний, творчий, інтелектуальний розвиток дітей і молоді, створення умов для формування інтелектуального потенціалу нації.

Програма роботи секції передбачає:

– проведення щорічного відбору слухачів МАН серед учнів від 15 до 16 років за результатами тестування;

– проведення щотижневих навчальних занять у формі лекційно-практичних занять та індивідуальних консультацій для слухачів початкового рівня, основного та вищого рівнів;

самостійну роботу слухачів, основним змістом якої є підготовка щорічних науково-дослідницьких робіт;
проведення щорічних конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт слухачів.

Конкурс-захист науково-дослідницьких робіт передбачає:

– конкурс науково-дослідницьких робіт у відповідності зі встановленими критеріями оцінки;

виконання контрольних завдань з базової дисципліни (історії України), які оцінюються за їх фактичним виконанням, виходячи
із максимально встановлених балів оцінки;
захист науково-дослідницьких робіт з оцінюванням відповідно до встановлених критеріїв.

Робота по вивченню вищезгаданих проблем з історії України проходить через такі форми роботи:

– методичні рекомендації по вивченню тієї чи іншої теми, які даються під час занять;

– домашні завдання по вивченню, уточненню та розширенню знань;

– складання та вивчення хронологічних таблиць, понятійних словників, розв’язування історичних задач та кросвордів, формування лінійних схем та вивчення їх;

– контрольні роботи та підведення підсумків з рівня знань слухачів
з історії України згідно із програмою та завданнями з незалежного тестування.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КУРСУ

1.1. Основною метою вивчення курсу є формування у слухачів основ систематизованих знань з історії України, практичних навичок і вмінь по виявленню та застосування цих знань під час вивчення курсу історії України.

1.2. Завдання курсу.

Курс передбачає науково-практичну підготовку слухачів з наступної проблематики:

одержання систематичних знань з історії України та історичного краєзнавства, суспільно-економічного, соціально-економічного та культурного розвитку на загальнодержавному та локальному рівнях;
набуття навичок та вмінь здійснення самостійного наукового пошуку;
вироблення навиків систематичної самостійної роботи над опрацюванням джерел, документів, наукової літератури, періодичних видань на основі принципів науковості, історизму, об`єктивності, гуманізму та загальнолюдських цінностей;
формування почуття патріотизму, національної гідності, об`єктивності в оцінці подій і фактів історії України та рідного краю.

II. Навчально-тематичний план

(9 -10 КЛАСИ, 180 год.)

Розділ 1. Основи наукового пошуку Теми 1.1-1.11.
№ теми	Назва теми	Кількість годин
№ теми	Назва теми	Теоретич ний курс	Практич ний курс	Всього
1.1	Організаційні заняття. Ознайомлення із структурою, завданнями та метою роботи МАН України.	3	2	5
1.2	Вибір теми, мети та завдань наукового дослідження. Визначення об’єкта та предмета дослідження.	3	2	5
1.3	Вибір методів наукового дослідження.	3	2	5
1.4	Ознайомлення із науковою літературою та джерелами. Інтернет-ресурси.		5	5
1.5	Складання плану та структури наукової роботи.		3	3
1.6	Ознайомлення із фондами бібліотеки СНУ ім. Лесі Українки. Робота з картотеками.		10	10
1.7	Ознайомлення із фондами Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені О. Пчілки. Робота з картотеками.		10	10
1.8	Робота із фондами Державного архіву Волинської області.		10	10
1.9	Робота із фондами Волинського обласного державного краєзнавчого музею.	3	10	10
1.10	Опрацювання літератури довідникового характеру.	3	2	5
1.11	Робота із текстом наукової роботи. Правила оформлення списку використаних джерел та літератури. Додатки та їх роль у науковій роботі	10	30	40

Розділ 2 Теоретично-практичний курс

«Історія України та історичне краєзнавство»

Теми 2.1 – 2.4

2.1	Українські землі у складі Литви та Польщі. Волинський край.	4	1	5
2.2	Виникнення українського козацтва. Волинь – край козацький.	4	1	5
2.3	Українська національна революція. Відгомін походів Б. Хмельницького на Волині.	6	3	9
2.4	Україна та Волинь наприкінці XVII – у XVIII ст.	4	1	5
2.5	Україна та Волинь в першій половині XIX ст.	4	2	6
2.6	Україна та Волинь в другій половині XIX ст.	4	2	6
2.7	Україна та Волинь на початку XX ст.	4	2	6
2.8	Українська національно-демократична революція (1917–1920). Державотворчі процеси на Волині.	6	3	9
2.9	Україна в складі СРСР (1922–1939).	4	2	6
2.10	Західноукраїнські землі в 20–30-х роках. Волинське воєводство.	4	2	6
2.11	Україна та Волинь в роки Другої світової війни (1939–1945 роки).	6	3	9

III. ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Розділ 1. Основи наукового пошуку

Теми 1.1-1.11.

Тема1. 1. Організаційні заняття. Ознайомлення із структурою, завданнями та метою роботи МАН України.

Мала академія наук України як загальнодержавний науково-громадський проект, спрямований на пошук, підтримку, сприяння творчому розвитку обдарованих, здібних до наукової діяльності учнів, школярів, студентів. Основні завдання та структура МАН.

Тема2. 2. Вибір теми, мети та завдань наукового дослідження. Визначення об’єкта та предмета дослідження.

Вибір теми наукового дослідження як один з відповідальних етапів наукового пошуку. Тема – наукове завдання, яке охоплює певну галузь наукового дослідження. Вона базується на численних наукових питаннях. Під науковими питаннями розуміють дрібніші наукові завдання, які належать до конкретної галузі наукового дослідження. Мета наукової роботи – це запланований результат, який має бути відображений у висновках наукової роботи. Мета роботи конкретизується у завданнях – вона передбачає одержання кінцевих результатів, що формулюються у вигляді ряду конкретних завдань, адже опис їх виконання має складати зміст розділів наукової роботи. Сформульовані завдання мають розкривати зміст теми наукової роботи. Мета формулюється після визначення об'єкта та предмета дослідження. Таким чином, мета дослідження може трактуватися як стратегія всієї наукової роботи, а завдання є тактикою в досягненні цієї мети.

Важливими компонентами проблеми дослідження є об'єкт і предмет дослідження. Для вирішення конкретної проблеми необхідно одержати знання про типові для неї сторони, зв'язки, відношення, які є результатом протиріч і які породжують саму проблему. У зв'язку з цим виділяють об'єкт і предмет дослідження.

Об'єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ та форми його відображення у свідомості людей, які існують незалежно від нашої свідомості і відбираються відповідно до мети дослідження - явище, фізичний процес, конструкція, технологічний процес та ін., які вивчаються, досліджуються, удосконалюються, розробляються. Конкретні напрямки дослідження об'єкта складають предмет дослідження.

Під предметом дослідження розуміють окремі сторони, якості і відносини об'єкта, того чи іншого явища, процесу, які необхідно дослідити, конкретні напрямки його дослідження.

Тема3. 3. Вибір методів наукового дослідження.

Методи дослідження як науковий інструментарій для забезпечення фактичного матеріалу і реалізації поставленої у роботі мети. Методика досліджень вміщує опис сукупності методів, прийомів і засобів, які використовуються для дослідження явища або процесу. Вона дає відповідь на запитання: якими способами проводиться дослідження. Вибір методів і методик аналізу фактичного матеріалу повинен відповідати об'єктові і завданню дослідження. Від цього залежить успіх наукової роботи. Кожна галузь знань має власну, специфічну систему методів і методик аналізу, з якими учнів повинні ознайомити наукові керівники. Найпоширенішими в наукових історичних дослідженнях є такі спеціальні та загальні методи: проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, діахронний, систематизації, аналізу і синтезу.

Тема 4. 4. Ознайомлення із науковою літературою та джерелами. Інтернет-ресурси.

Опрацювання наукової літератури та джерел передбачає ознайомлення з літературою та іншими джерелами для одержання уявлення про рівень вивчення проблеми, яка передбачена у дослідженні. Вивчити ту чи іншу тему, її проблеми та знайти оптимальні шляхи їх розв'язання можливо лише на матеріалах різних джерел.

Джерела це літературні, документальні, архівні продукти людської діяльності, передовий досвід, суспільна думка з питань, що цікавлять дослідника, тощо. Якісно провести дослідницьку роботу - це, передусім, вивчити й дати аналіз раніше опублікованих робіт з теми дослідження. Результати досліджень із різних наук і сфер життєдіяльності відображені у різних видах наукових робіт: монографіях, наукових статтях, тезах, рефератах, дисертаціях, наукових доповідях та звітах.

Інтернет-ресурси як інтегральна частина джерельної бази дослідження.

Тема5. 5. Складання плану та структури наукової роботи.

Для успішного і своєчасного виконання всієї програми науково-дослідницької роботи учень повинен скласти план, що є ескізом дослідження. У ньому потрібно розписати всі етапи роботи: від підготовчого процесу до її захисту. При цьому слухач повинен скоригувати свій план із науковим керівником. Від точності формулювань питань плану багато в чому залежить успіх роботи: розпливчаті та неконкретні формулювання відводять від основної теми, а зайва деталізація – звужують її. Якісно та правильно складений план відображає структуру наукової роботи.

Тема 6. 6. Ознайомлення із фондами бібліотеки СНУ ім. Лесі Українки. Робота з картотеками.

Бібліотека Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки – сучасний науковий, інформаційний, навчально-допоміжний та культурно-освітній структурний підрозділ. Фонд становить близько 800 тисяч примірників документів з різних галузей знань. Колектив бібліотеки працює над укладанням бібліографічних покажчиків, тематичних добірок та інших видів бібліографічної продукції.

Абетковий (алфавітний) каталог (АК) – це бібліотечний каталог, в якому відображається весь фонд друкованих документів бібліотеки. Бібліографічні записи розташовані за абеткою імен або прізвищ індивідуальних авторів, найменувань колективних авторів або назв творів друку та інших документів. Абетковий (алфавітний) каталог широко використовується користувачами бібліотеки, оскільки навіть мало підготовлені з них легко орієнтуються в його структурі. Абетковий (алфавітний) каталог, має змогу інформувати про авторський склад фонду. За допомогою цього каталогу можна навести різноманітні бібліографічні довідки, наприклад, коли і де були видані конкретні книги, скільки примірників є у бібліотеці, відмітка про наявність її на абонементі чи в читальному залі, чи є бібліотеці певний документ та які твори певного автора є в її фонді.

Систематичний каталог (СК) це бібліотечний каталог, в якому бібліографічні записи розташовують за галузями знань відповідно до бібліотечно-бібліографічної класифікації (ББК). Він розкриває зміст бібліотечного фонду й інформує про те, які видання з тієї чи іншої галузі знань, з того чи іншого питання є в бібліотеці. СК – належить важлива роль серед інших каталогів і картотек у бібліотеці, він є обов’язковим для кожної бібліотеки. Схема побудови СК повинна передбачати утворення ділень (рубрик) для всіх галузей знань і бути побудованою так, щоб у каталозі весь матеріал розташовувався від загальних питань.

Тема7. 7. Ознайомлення із фондами Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені О. Пчілки. Робота з картотеками.

Волинську державну обласну універсальну наукову бібліотеку імені Олени Пчілки, створено в 1940 р. Нині бібліотечний фонд нараховує понад 654 тис. томів. Щорічно послугами книгозбірні користуються близько 28 тис. читачів, їм видається понад 576 тис. примірників документів. У бібліотеці – 13 відділів, 5 секторів, які забезпечують кваліфіковане та якісне обслуговування відвідувачів.

Тема8. 8. Робота із фондами Державного архіву Волинської області.

Архів було засновано в 1939 р. В архіві зберігаються окремі документи XVI ст.: королівські дарчі грамоти і привілеї, церковні метричні і шлюбні книги та деякі документи з колекції, зібраної «Волинським товариством друзів наук».

Фонди періоду Російської імперії (1796–1919) містять документи місцевих органів державного управління та міського і земського самоврядування (міських магістратів і управ, землевпорядних комісій, повітових земських управ), судових і поліцейських органів (Луцького окружного суду, повітових судів). Стан освіти частково висвітлений у документах Луцької чоловічої та жіночої гімназій, Луцької прогімназії. Історію релігії і церковних установ характеризують фонди Луцької уніатської генеральної духовної консисторії, Володимир-Волинського, Ковельського, Луцького духовних правлінь та деканатів.

За період перебування Волині в складі Польщі (1921–1939) в архіві зберігаються фонди установ Волинського воєводства: місцевих органів державного управління, Цивільного управління земель Волинських і фронту Подільського, повітових староств, Луцького міського управління.
Розвиток промисловості, сільського та лісового господарства прослідковується за документами фондів Волинського окружного земельного управління і повітових земельних управлінь, Дирекції державних лісів м. Луцька. В архіві частково збережені документи фондів міжвоєнного періоду: повітових, волосних комісаріатів, військово-революційних комісарів, повітової міліції, Тимчасового управління м. Луцька за 1939 р.
Незначна інформаційна база періоду нацистської окупації Волинської області (1941–1944). Серед фондів цього часу – розсекречений фонд Волинського проводу ОУН, документи якого висвітлюють діяльність ОУН– УПА на Волині. Найповніше в архіві відклалися документи радянських установ, організацій, промислових підприємств, фінансових органів, навчальних закладів, які відновили свою діяльність або були створені у повоєнний період.

Тема9. 9. Робота із фондами Волинського обласного державного краєзнавчого музею.

Волинський краєзнавчий музей – головний музей Волинської області, найбільший і найдавніший з нині діючих музеїв Волині. Відкритий 16 червня 1929 року у м. Луцьку як Волинський музей. На сьогодні у фондах Волинського краєзнавчого музею зберігається понад 140 тисяч експонатів основного фонду, які репрезентують природу, історію, етнографію, мистецтво волинського краю. Музей має багату колекцію природничо-наукових матеріалів, колекції геологічних мінералів, рослин, тварин. Історія Волині з найдавніших часів і до сьогодні представлена унікальними пам’ятками археологічної збірки, нумізматичної колекції, етнографічними матеріалами, писемними документами, зразками сакрального мистецтва (іконопису, сніцарства, металопластики, ковальства, шитва).

Музей має велику збірку народно-ужиткового мистецтва: вироби ткацтва і вишивки, зразки волинського народного костюму. Останніми роками у музеї створено особові фонди видатних діячів історії та культури волинського краю, зокрема митрополитів УАПЦ Анатолія Дублянського та Полікарпа Сікорського, історика і політолога В’ячеслава Липинського, художника-вояка УПА Ніла Хасевича та інших. Комплектування фондів є основою науково-дослідницької роботи музею.

Колекції музею представлені в експозиції, яка складається з розділів природи, давньої та новітньої історії, тематичних виставок. Експозиція музею розміщена на площі понад 2 тисяч кв.м у 23 стаціонарних та 9 виставкових залах, вона побудована за тематичним (відділ природи) і тематично-хронологічним принципами (відділ історії).

Тема 10. 10. Опрацювання літератури довідникового характеру.

Довідкова література – це література допоміжного змісту, використовується для отримання найбільш загальної інформації, яка не викликає сумнівів по тому чи іншому питанню. Основні види довідкової літератури:

Словники, впорядковують інформацію по основних для цієї сфери знань (або для всієї мови в цілому) слів і виразів, найчастіше — в алфавітному порядку;
Довідники, в яких інформація впорядкована якимось іншим способом, згідно із власною структурою цієї сфери знань (наприклад, медичний довідник — по локалізації захворювань або характером симптомів);
Енциклопедії — найбільш комплексні та системні склепіння інформації по даній сфері знання.

Тема 11. 11. Робота із текстом наукової роботи. Правила оформлення списку використаних джерел та літератури. Додатки та їх роль у науковій роботі.

Наукову роботу друкують машинописним способом або за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через два міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Обсяг основного тексту науково-дослідницької роботи не повинен перевищувати 30 сторінок. Зазначений вище обсяг науково-дослідницьких робіт розрахований на використання при їх оформленні звичайних (не портативних) друкарських машинок при друкуванні через 2 інтервали на папері формату А4 або комп'ютерів з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.

Текст науково-дослідницької роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм, верхній - не менше 20 мм, нижній - не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка - чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту науково-дослідницької роботи повинна бути однаковою.

Заголовки структурних частин науково-дослідницької роботи "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою науково-дослідницької роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок науково-дослідницької роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні кваліфікаційних робіт), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Додатки оформлюють як продовження науково-дослідницької роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті науково-дослідницької роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках науково-дослідницької роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток _ " і велика літера, що позначає додаток.

Розділ 2

Теоретичний курс «Історичне краєзнавство»

Тема 2. 1. Українські землі у складі Литви та Польщі. Волинський край.

Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського (І етап (1340–1362) – «оксамитове» литовське проникнення; II етап (1362–1385) – «ослов'янення» литовських правителів; III етап (1385–1480) – втрата українськими землями залишків автономії; IV етап (1480–1569) – посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі»).

Польська експансія на українські землі наприкінці XIV – в середині XVI ст.

Люблінська унія. Утворення Кримського ханства та його експансія на українські землі. Соціально-економічні процеси на Україні в XIV–XVI ст.

Церковне життя. Берестейська унія. Культура України в XIV–XVI ст.

Волинський край у литовсько-польську добу.

Тема 2. 2. Виникнення українського козацтва. Волинь – край козацький.

Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості

Запорозька Січ. Вишневецький Дмитро (Байда, 1516–1563).

Козацько-селянські повстання наприкінці XVI – на початку XVII ст. Наливайко Семерій (Северин; ?–1597). Кішка Самійло (?–1602). Сагайдачний Петро Кононович (Конашевич-Сагайдачний; ?–1622).

Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя.

Волинь – край козацький. Г. Гуртовий – дослідник козацтва на Волині.

Тема 2. 3. Українська національна революція.

Відгомін походів Б. Хмельницького на Волині

Українська національна революція: причини, характер, періодизація

Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648 – серпень 1657 р.). Б. Хмельницький (1595–1657). Перемоги козаків (1648 р.) у битвах під Жовтими Водами (травень), під Корсунем (травень), під Пилявцями (вересень). Перемир'я під Замостям (листопад 1648 р.). Вступ Б. Хмельницького до Києва (23 грудня 1648 р.). Укладення 8 серпня 1649 р. Зборівського мирного договору. Битва під Берестечком (червень 1651 p.). Укладення 18 вересня 1651 р. Білоцерківського договору. Українсько-російський договір 1654 p.

Утворення Української гетьманської держави. Військо Запорозьке – назва козацька держава. Територіальний поділ, створення та діяльність органів публічної влади; введення податкової системи.

Відгомін походів Б. Хмельницького на Волині.

Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657 – червень 1663 р.). Хмельницький Юрій (бл. 1641 – після 1681). Переяславські статті (1659 р.) Виговський Іван (? – 1663). Гадяцький договір (1658 р.). П. Тетеря та І. Брюховецького

Спустошення українських земель; спалахи громадянської війни, загострення боротьби за гетьманську булаву; наростання соціальних конфліктів та протистоянь; поновлення старої моделі соціально-економічних відносин; відхід національної еліти від державної ідеї, сформульованої

Б. Хмельницьким, і повернення до ідеї автономізму 1648 p.; розмивання моральних норм у суспільному житті; тиск та втручання в українські справи Польщі, Росії, Туреччини, Кримського ханства; розкол України на Правобережну та Лівобережну.

Боротьба за возз'єднання Української держави (червень 1663 – вересень 1676 р.). Брюховецький Іван (? – 1668) – гетьман Лівобережної України в 1663–1668 pp. Павло Тетеря (бл. 1620–1671) – гетьман Правобережної України в 1663–1665 pp. Петро Дорошенко (1627–1698) – гетьман України (1665 – 1676). Андрусівське перемир'я 1667 р. Падіння гетьманства на Правобережжі. Завершення Української національної революції.

Тема 2. 4. Волинь наприкінці XVII – у XVIII ст.

Українська державність наприкінці XVII – на початку XVIII ст. Іван Самойлович (? – 1690). Підписання між Росією та Польщею «Вічного миру» (1686 р.). Іван Мазепа (1687–1708). «Коломацькі статті». Північна війна. Угода зі Швецією (1709 р.). П. Орлик і «Конституція прав і вольностей Війська Запорозького» (Бендерська конституція).

Колоніальна політика Російської імперії щодо України у XVIII ст. І етап (1708–1728) – форсований наступ на українську автономію. Хвиля репресій, розгром Батурина. II етап (1728–1734) – повернення Україні частини її прав та вольностей. Скасування Малоросійської колегії (1727 р.). Д. Апостол (1727–1734). «Решительные пункты». IIІ етап (1734–1750) – посилення імперського тиску. IV етап (1750–1764) – тимчасове уповільнення процесу російської експансії. V етап (1764–1783) – остаточна ліквідація української автономії. Ліквідація гетьманства (1764 р.). ІІ Малоросійська колегія (П. Румянцев).

Правобережна Україна наприкінці XVII – у XVIII ст. Повстання під проводом Семна Палія (?–1710). Гайдамацький рух. Три хвилі піднесення «гайдамаччини»: 1734–1738 pp., 1750 p., 1768 p. (Коліївщина).

Соціально-економічний розвиток України наприкінці XVII – у XVIII ст. Культура України наприкінці XVII – у XVIII ст.

Тема 2.5. Україна та Волинь в першій половині XIX ст.

Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії в першій половині XIX ст. Розвиток сільського господарства (поміщицьке землеволодіння; посилення експлуатації селянства; його майнова диференціація; застосування застарілих способів і засобів ведення господарства; поява в аграрному секторі надлишків робочої сили; поступова руйнація натурального господарства та розвиток підприємництва.
Зростання кількості промислових підприємств; промисловий переворот, запровадження нової техніки та технологій; поступове витіснення кріпосницької мануфактури капіталістичною фабрикою; збільшення ролі вільнонайманої праці; виникненням нових галузей промисловості; поступове переміщення промислових підприємств з сіл у міста; формування спеціалізації районів на виробництві певної промислової продукції.

Суспільні рухи на Україні в першій половині XIX ст. Визрівання глибокої суспільно-політичної кризи в Російській імперії. Повстання в Шебелинській слободі на Слобожанщині (1829 р.). «Київська козаччина» (1855 р.). «Похід у Таврію за волею» (1856 р.). Повстанський рух під проводом Устима Кармелюка

Національне відродження в Україні. Зростання інтересу до національної історії. «Історію Русів», «Історія Малої Росії» Д. Бантиш-Каменського. «Малоросійські пісні» (1827 р.) та «Українські народні пісні» (1834 р.) М. Максимовича.

Кирило-Мефодіївське товариство (В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич.). «Книга буття українського народу» і «Статут Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія».

Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії. Інкорпорація західноукраїнських земель до складу Австрійської імперії. Модернізацій ні реформи Марії-Терезії та Йосифа II (70–80-х рр. XVIII ст.). «Руська трійця» (М. Шашкевич (1811–1843), І. Вагилевич (1811–1866) та Я. Головацький (1814–1888 р.). «Син Русі» (1833 р.). «Зоря» (1834 р.). «Русалка Дністровая» (1836 р.). Скасування кріпосного права (1848 р.). Революційна хвиля 1848–1849 pp.

Тема 2.6. Україна та Волинь в другій половині XIX ст.

Модернізаційні процеси в Російській імперії та Україна в другій половині XIX ст. Російські реформи 60–70-х років. Модель наздоганяючої модернізації. Скасування кріпосного права (1861 р.) Збереження землеволодіння поміщиків, обезземелення та розшарування селянства, аграрне перенаселення, вимушені міграції, зростання протиріч між всестановою виборністю до земств і авторитарним режимом, між самодержавством і створюваною ним правовою державою тощо. Формування нестанової приватної власності на землю, становлення ринку робочої сили, стимулювання розвитку підприємництва, розширення сфери функціонування ринкових відносин.

Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст. на Україні. Народницький рух. Соціал-демократичний рух. Ліберальний рух. Національний рух.

Соціально-економічний розвиток України у пореформений період в другій половині XIX ст. Високий рівень концентрації землі; докорінний перерозподіл земельної власності, застосування техніки, використання вільнонайманої праці, поліпшення структури посівів тощо. Перетворення індустріалізованого Півдня України на основну паливно-металургійну базу імперії. Високий рівень концентрації виробництва; вплив іноземного капіталу. Ускладнення соціальної структури суспільства.

Українська культура в другій половині XIX ст.

Тема 2.7. Україна та Волинь на початку XX ст.

Соціально-економічний розвиток України на початку XX ст. Промисловий розвиток Наддніпрянської України на початку XX ст.: концентрація виробництва, утворення монополій, спеціалізація районів, значний вплив іноземного капіталу, нерівномірний розвиток українських регіонів, вищі від загальноімперських темпи розвитку, перетворення України на один з головних промислових районів Російської імперії тощо. Крупні поміщицькі латифундії в аграрному секторі України; перетворення землі на товар; посилення майнової диференціації селянства; посилення експлуатація народних мас; загострення проблеми аграрного перенаселення.

Національний рух в Україні на початку XX ст. Активізація діяльності українського національного руху, процес витіснення культурницьких форм роботи політичними, поглиблення розколу між українською інтелігенцією старшого та молодшого поколінь, тенденція до організаційного згуртування та політичного самовизначення активної частини суспільства, формування політичних партій. Політична палітра національних політичних партій. Абсолютна перевага в українському русі лівих національно-соціалістичних сил.

Україна в роки першої російської революції 1905–1907 pp.Україна в роки третьочервневої монархії (серпень 1907 – липень 1914 р.). Західноукраїнські землі в другій половині XIX – на початку XX ст. Українські землі в роки Першої світової війни. Поява модерністської течії в українській культурі на рубежі XIX і XX ст.

Тема 2.8. Українська національно-демократична революція (1917–1920). Державотворчі процеси на Волині.

Лютнева революція 1917 року в Росії та її вплив на Україну та Волинь. Посилення політичної боротьби; вихід на політичну арену широких народних мас; перетворення армії на впливовий фактор внутрішнього життя; зростання ролі політичних партій; зміщення суспільних настроїв вліво; паралельна поява конкуруючих владних структур Тимчасового уряду і Рад, утворення Центральної Ради.

Проголошення автономії України. Тривале переважання в Україні автономістських настроїв над самостійницькими. Автономістичний період діяльності Центральної ради (березень 1917 р. – січень 1918 р.)

Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти УНР. Проголошення Української Народної Республіки як реакція на жовтневе більшовицьке повстання в Петрограді. Ультиматум Раднаркому (грудень 1917 р.). Спалах війни між Раднаркомом і Центральною Радою. IV Універсал (1918 р.) Проголошення суверенності і незалежності УНР. Брестський мир (1918 р.)

Гетьманат П. Скоропадського. Спроба консервативних політичних сил шляхом встановлення авторитарної форми правління стабілізувати ситуацію в Україні. Окремі успіхи П. Скоропадського у сфері освіти, економіки, міжнародних відносин

Директорія УНР. Прихід до влади та недалекоглядна, суперечлива внутрішня політика; відсутність моделі державотворення, яка б відповідала тогочасним реаліям; протистояння політичних лідерів; катастрофічно слабіюча армія; міжнародна ізоляція; втрата контролю за розвитком подій.

Західноукраїнська Народна Республіка. Падіння Австро-Угорської імперії. Утворення Західноукраїнської Народної Республіки (11.1918 р.). Претензії на західноукраїнські землі Польщі. Збройна агресія на територію ЗУНР та її міжнародне невизнанням. Об'єднання ЗУНР та УНР (01.1919 р. ).

Політика радянської влади в Україні 1919 р. Спроба утвердження більшовицького режиму. Формування та організація радянської державної структури; прийняття першої Конституції УСРР, включення України до «воєнно-політичного союзу» радянських республік.

Україна в другій половині 1919 – на початку 1920 pp. Політика «воєнного комунізму», повстанський рух, терористична диктатура денікінців.

Радянсько-польська війна та Україна Військова конвенція від 4 квітня 1920 р. між Польщею та УНР (Договір Петлюра-Пілсудський). Наступ на Київ. Контрнаступ більшовиків. Ризький мир (03.192 1р.)

Тема 2.9. Україна в складі СРСР (1922–1939)

УСРР на початку 20-х років. Вихід з дипломатичної ізоляції. Тенденція до обмеження активності українських дипломатів. Ліквідації зовнішньополітичного представництва УСРР. Економічна розруха, занепад промисловості та сільського господарства. Голод 1921–1923 pp.

Нова економічна політика. Відродження приватної ініціативи. Поліпшення економічної ситуації. Внутрішні економічні протиріччя непу: небажання більшовицької партії ділитися владою та поширити дію економічного плюралізму на політичну сферу; швидка диференціація суспільства, зростання соціальної напруги. Згортання непу наприкінці 20-х років.

Утворення Радянського Союзу. Остаточна втрата Україною незалежності. Утворення СРСР (грудень 1922), Конституція УРСР.

Індустріалізація: завдання, труднощі, характерні риси, особливості, наслідки. Інвестування в промисловість республіки, побудова в Україні більшості запланованих промислових об'єктів; нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки; поява в республіканському промисловому комплексі нових галузей, витіснення приватного сектора. Неоднозначні наслідки індустріалізації.

Колективізація сільського господарства. Голод 1932–1933 pp. «Обслуговуванні» аграрним сектором індустріалізації. Головний наслідок колективізації – індустріальний стрибок, за який заплачено дорогою ціною: жертвами насильницького розкуркулення і голодомору, втратою селянами відчуття хазяїна, тривалими деградацією та дезорганізацією аграрного сектора.

Культурне будівництво в 20–30-х роках. Боротьба двох протилежних тенденцій оновлення: гуманістичної, пошукової, творчої і державно орієнтованої, централізованої, регламентованої. На початку 20-х років переважає перша, наприкінці 20-х – на початку 30-х років – домінує друга.

Політика коренізації: українізація і розвиток національних меншин. Впровадження політики коренізації (поч. 20-х рр.). Створення у світового співтовариства враження про вільний та гармонійний розвиток радянських республік; пошук спільної мови з багатомільйонним полінаціональним селянством; спроби зняття наростаючого протиріччя між народними масами і політичною елітою; контроль над процесом національного відродження на окраїнах; «культурно-національні автономії». Згортання політики «коренізації».

Україна і процес формування тоталітарного режиму в СРСР. Масові репресії, що набули в 20–30-х роках (розкуркулення, депортації, голодомор, викриття «шкідницьких організацій» та ін.) – важлива умова функціонування тоталітарного режиму.

Тема 2.10. Західноукраїнські землі в 20–30-х роках. Волинське воєводство.

Українські землі в складі Польщі. Основні етапи етапів розвитку офіційної політики Польщі щодо українського питання: І етап – «невизначеності» (1919–1923); II етап – «тиску» (1923–1926); III етап – «пошуку компромісу» (1926–1937). Проблема асиміляції українців. Виникнення ОУН. Діяльність українських політичних партій та культурних організацій. Волинське воєводство.

Українські землі в складі Румунії. Основні етапи етапів розвитку офіційної політики Румунії щодо українського питання: І етап (1918–1928) і (1937–1940) – періоди реакції, ІІ етап (1928–1937) – період відносної лібералізації. Форсована, жорстка асиміляція, колоніальна експлуатація, гальмування економічного розвитку, блокування політичної активності української спільноти.

Українські землі в складі Чехословаччини. Тріанонський мирний договір (червень 1920 р.). Приєднання до Чехословаччини Закарпаття під назвою «Підкарпатська Русь». Кризовий стан сільського господарства. Політичне життя. Освітнє питання. Діяльність організацій «Просвіта», «Асоціація українських учителів», «Пласт».

Тема 2.11. Україна та Волинь в роки Другої світової війни (1939–1945).

Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни. Проголошення автономії Карпатської України. Мюнхенська змова (29–30 вересня 1938 p.) і початок руйнації Чехословацької держави. Проголошення автономії Карпатської України (А. Бродій, Е. Бачинський, С. Фенцик, А. Волошин). Німецько-карпатоукраїнська угода (7 грудня 1938 р.) Окупація Угорщиною Карпатської України. Проголошення незалежності Карпатської України. Анексія Закарпаття Угорщиною.

Роль «українського питання» в німецько-радянському зближенні. Пакт Молотова–Ріббентропа. Свавільний поділ Європи на «сфери інтересів» між СРСР і фашистською Німеччиною. Розв’язання рук лідеру третього рейху А. Гітлеру для початку Другої світової війни. Початок «збирання» українських земель у межах однієї держави.

Входження західноукраїнських земель до складу СРСР. «Золотий вересень» 1939 р. і Волинь. Агресія СРСР щодо суверенної польської держави. Радянсько-німецький договір про дружбу і кордони (28 вересня 1939 р.). Рішення Установчих Народних зборів Західної України про возз'єднання Західної України з УРСР (жовтень-листопад 1939 р). Утворення Волинської області. Рішення Верховної Ради СРСР про включення Північної Буковини і Південної Бессарабії до складу УРСР та Молдавської Автономної РСР (2 серпня 1940 р.). Створення Молдавської РСР (15 серпня 1940 р.).

Напад Німеччини на СРСР, невдачі Червоної армії в боях на території України 1941–1942 pp. Поразки Червоної армії на початковому етапі війни. Оборона Києва (липень–вересень 1941 р.). Розгром у грудні 1941 р. під Москвою 38 німецьких дивізій. Поразка «бліцкригу». Окупація України (липень 1942 р.)

Місце України в планах фашистів. Українські землі – бездержавний сировинний придаток, джерело продовольства і робочої сили, з перспективою знищення значної частини населення, німечення та колонізації. Встановлення фашистського окупаційного режиму

Радянський партизанський рух на окупованій території України та на Волині. Збройна боротьба формувань ОУН–УПА в 1941–1944 pp. «Червоний» партизанський рух.

Визволення України. Визволення Києва (6 листопада 1943 р.). Військові успіхи Південно-Західного фронту (Р. Малиновський). Визволення Правобережної України та Криму (1944 р.). Розгром дивізії СС «Галичина» під Бродами (липень 1944 р.).

IV. Прогнозований результат

Слухачі повинні знати:

– предмет і завдання історії, місце історії серед інших наук;

– основні терміни та поняття шкільного курсу історії України;

– основні напрямки сучасних історичних досліджень в Україні і в світі.

Слухачі повинні вміти:

– формулювати сферу своїх дослідницьких інтересів в обраній галузі;

– визначати задачі та зміст свого дослідження;

– складати план дослідницької роботи на найближчий період;

– самостійно працювати з літературою, складати конспекти, реферати, літературні огляди;

– робити обґрунтовані висновки;

– працювати з науковими джерелами, орієнтуватися у змісті наукових праці, знати основні наукові видання з біології;

– виділяти головні думки, знаходити необхідну інформацію в літературних джерелах;

– порівнювати та узагальнювати отриману інформацію;

формулювати висновки, робити узагальнення, складати тези, реферати, доповіді та виступи з тематики власних досліджень.

V. Література:

Основна література:

Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.
Багалій Д. Нарис історії України. – К., 1994.
Багалій Д.І. Історія Слобідської України. – Харків, 1993.
Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов’ян. – К., 1991.
Білас І. репресивно–каральна система в Україні. 1917–1953. Кн. 1–2. – К., 1994.
Борисенко В. Курс української історії. – К., 1997.
Брайчевський М. Вступ до історичної науки. Навч. посібник. – К.,
Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Львів, 1993.
Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.
Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея. – К., 1997.
Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.
Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995

Краєзнавча література:

Колосок Б., Метельницький Р. Луцьк. Архітектурно–історичний нарис. – Київ, 1990.
Літопис найважливіших і пам’ятних подій Волині (1956 –1979): бібліогр. покаж. – Луцьк, 1979. – 80 с.
Мандзюк Ф., Окуневич В. У Луцькому замку. – Луцьк, 2007
Савчук Б. Волинська «Просвіта». – Рівне, 1996.
Терський С. Історія Луцька. Том 1. Лучеськ Х–XV ст. – Львів, 2006.
Троневич П. Волинь в сутінках української історії XIV–XVI ст. – Луцьк, 2003.
Троневич П. Луцький замок в історії України. – Луцьк, 2007.
Українсько польське протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни: матер. до бібліогр. покаж. / упоряд. О. Каліщук. – Л.; Луцьк: Вид во “Волинська книга”, 2007. – 108 с.
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року. – Т. 1. – Вінніпеґ: Накладом Товариства «Волинь», 1984.
Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914 року. – Т. 2. – Вінніпеґ: Накладом Товариства «Волинь», 1986.