28 травня о 15:00Вебінар: StartUp в освіті – шлях до мрії

Навчальний посібник "Мацуо Басьо. Хайку."

Про матеріал
Посібник містить розробку уроку – подорожі «Мацуо Басьо. Хоку. Одухотворення природи – характерна ознака японської культури», що передбачений навчальною програмою загальноосвітніх навчальних закладів для вивчення у 5-му класі. Даний матеріал можуть використати вчителі світової літератури та студенти педагогічних навчальних закладів.
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

Мацуо Басьо. Хоку. Одухотворення природи – характерна ознака японської культури

 

 

E:\Малюнки\59514.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мацуо Басьо. Хоку. Одухотворення природи – характерна ознака японської культури

(Навчальний посібник для вчителя)

 

 

 

 

 

 

 

Посібник містить розробку уроку – подорожі «Мацуо Басьо. Хоку. Одухотворення природи – характерна ознака японської культури», що передбачений навчальною програмою загальноосвітніх навчальних закладів для вивчення у 5-му класі. Даний матеріал можуть використати вчителі світової літератури та студенти педагогічних навчальних закладів.

Зміст

     Передмова. 

I. Слово вчителя про Країну вчорашнього сонця.

II. Презентація учнями повідомлень про Японію, її історію, звичаї, традиції,

     культуру.

III. Урок – подорож до Японії.

     3.1. Перша сходинка подорожі - «Дорога мандрів - творча майстерня поета».

     3.2. Друга сходинка подорожі «Нічний красень».

     3.3. Третя сходинка подорожі «Червона Фудзі».

     3.4. Четверта сходинка подорожі «Якщо у твоєму серці квітуча слива».

     3.5. Пята сходинка подорожі «Осінній і зимовий пейзаж - пора життя».

     3.6. Шоста сходинка подорожі «Жива природа».

IV.  Заключний етап уроку.

      Сила мистецтва Мацуо Басьо.

V. Список використаної літератури .

VI. Додатки до уроку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

Передмова

Витоки японської культури сягають своїм корінням  у сиву давнину. Однією зі складових світогляду японців є прагнення йти шляхом краси. Ще в добу Хейан (XII) були сформовані естетичні вимоги щодо прекрасного, одна з яких – зачарування світом речей. Японці кажуть, що тільки у звичайному можна побачити незвичайне; у простому – зрозуміти складне; у деталі – побачити ціле.

     Японська поезія  XVII сторіччя, як це було й раніше у переломні епохи, відіграла провідну роль у формуванні нового мистецтва. Головне, що поезія в цю епоху була масовим видом мистецтва: вірші читали, вчили напамять. На перший план вийшли комічні жанри поезії, величезним успіхом користувався жанр хоку.

     З часом це мистецтво досягло повної зрілості й високої досконалості. Поет, перш ніж створити хоку, мав обов’язково пройти шлях споглядання, коли на вершині зосередження відчувалося осяяння душі. І цього вдалося досягти великому національному поетові Мацуо Басьо.

     У поезії Басьо втілено основні принципи японської естетики. Його хоку мають своєрідну символіку, наприклад, квітуча сакура – символ весни, хризантема символізує осінь, відділена гілка дерева – самотність.

     Японці вміють насолоджуватися красою соснової гілки, краплинами роси, тоді як європейці прагнуть охопити поглядом весь ліс. У японській культурі мистецтво і природа, мистецтво і буденне життя взаємопов’язані, тому будь-яка річ поєднує в собі красу і практичність. Для японця природа – це скарбниця прекрасного, вона є мірою усіх речей. Що є природнім, те не може бути потворним.

      Доторкнутися до струн прекрасного мають можливість учні 5-го класу, тому що саме для них програмою міністерства освіти і науки України відведено одну годину для вивчення характерних ознак японської культури.

      Готуючи цей урок, я мала на меті заглибити учнів у всю атмосферу японського культу, поринути у чудовий японський світ, перейняти звичаї японського народу.

     Запропонована мною робота передбачає здійснення уявної подорожі, своєрідної екскурсії до далекої від нас країни світанкового сонця – Японія. Учні       «побувають» в японській Банановій хижині, ознайомляться із своєрідним побутовими речами, відкриють новий вид вірша, який складається всього з трьох рядків, дізнаються про поета Мацуо Басьо – неперевершеного майстра у складанні таких незвичних для нас віршів.

 

4

  Здавна в Японії високо цінувалося хоку – трирядковий вірш, в якому декількома виразними штрихами створюється містка замальовка життя. Теми цих віршів досить різноманітні: праця й відпочинок, самотність і дружба, подорожі й мистецтво. Велика увага приділяється описам природи, створеними за певними правилами.

     Хоку вражають своєю неперебірливістю. Ці вірші не «ростуть із сміття», а залишаються з ним. Їм байдуже про що казати, тому що важлива не картина, а погляд. Хоку не розповідають  про те, що бачить поет, а примушують побачити те, що видно і без нього. У хоку уяві читача полишено великий простір. Читач покликаний до співтворчості, до співпереживання. Разом з поетом він може відчути сум, навіяний осінньою природою, чи розділити з ним глибоко особисте почуття самотності, може проникнутись споглядальним  настроєм і відчути себе злитим з таємницями природи. Хоку мов би відкриває внутрішній зір, прихований у серці кожної людини, і тоді у малому вона зможе побачити велике. Хоку прийнято було читати декілька разів підряд, щоб глибоко замислитись.

     Хоку Басьо – зупинив і закріпив у поезії вічно живий момент буття. Для любителя поезії не обов’язково шукати в кожнім хоку Басьо прихований символічний зміст. Поет не створював трактатів про поезію. Його поетика виражена в творчості. Світогляд і поетика Басьо розвинулися в протиріччях, міняючись у міру духовного зростання поета. Це був динамічний процес і в результаті ми отримали прекрасні вишукані хоку, де поєднано високе з простим.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

Тема уроку: Мацуо Басьо. Хоку. Одухотворення природи – характерна ознака     

                        японської культури

Мета уроку: підготувати учнів до сприйняття японської культури, показати її 

                       відмінність від європейської, вчити розповідати про народні        

                       звичаї, мистецтво Японії; зацiкавити учнiв особистiстю  

                       японського поета Maцyo Басьо, його життям та творчiстю;

                       допомогти учням зрозумiти особливостi хоку, їх  змiст та

                       вираження; розвивати навички читання хоку, вміння виділяти в

                       тексті цілісне зображення предмета і деталі; виховувати любов до

                       всього живого, прагнення пізнавати світ у всій його неповторності

                       та красі.

Обладнання: підручник, портрет Мацуо Басьо, збірка його творів, карта світу,

                      ілюстрації із зображенням краєвидів Японії.

Тип уроку: урок - подорож, урок естетичних вражень з елементами лекції і

                     евристичної бесіди.

Теорія літератури: хоку, його характерні ознаки.

Якщо люди люблять квіти,

то кожна людина – квітка.

  Японська мудрість.

  Хід уроку

l. Мотивація навчальної діяльності школярів.

- ,,День без праці – день без їжі, - за таким принципом живуть японські народи. Оскільки наша праця розумова, то день без пізнання нового – це день, що минув марно, залишився без духовної їжі.

II. Оголошення теми і мети уроку.

      Сьогоднiшнiй урок мені хочеться назвати - подорож. Бо це справдi подорож чудовою країною Японiєю разом з поетом - мандрiвником Maцyo Басьо. I хоч ця прогyлянка буде умовною, символiчною, але в нiй будуть справжнi сходинки, що ведуть до вміння творчо мислити, аналiзувати, здобувати нові знання, формувати свою особисту думку.

  • Отже, ви готові подорожувати?

III. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя

     Географічна хвилинка «Подорож до Японії»:

6

    - Знайдіть на карті, де знаходиться Японія. (Японія розташована на Сході, на островах).

- Води якого океану омивають береги Японії? (Води Тихого океану, Японського, Охотського та Сх.-Китайського морів).

- Назвіть столицю Японії. (Токіо).

- Знайдіть прапор Японії, що він символізує?

      Японію називають ще ,, Країною вчорашнього сонця. Таку назву вона отримала тому, що вона першою вітає світло вчорашнього сонця. У японців є три важливих поняття, пов’язаних з естетичним усвідомленням світу: ,,ханамі” – замилування квітами; ,,цукімі” – замилування місяцем; ,,юкімі” – замилування снігом.

2. Робота в зошитах. Асоціативне малювання.

Запишіть тему уроку тим кольором, який вам до вподоби. Поряд намалюйте те, що виникло у вашій уяві, коли ви читали цю назву.

  3. Робота з епіграфом

  • Поясніть сенс вислову, взятого за епіграф до уроку.

       (У Японії є традиція милуватися квітами, адже маленька квітка є частиною природи, всесвіту. На думку японців, якщо люди люблять квіти, то вони також частинка природи і всесвіту; красу великого можна побачити в маленькій квітці.)

4. Слово вчителя

     На невеликих островах у Тихому oкeaнi розташована ,,країна, де сходить сонце- Японiя. Протягом тривалої історії вона створила свою самобутню національну культуру. Для жителів цієї країни є традиційним тонке відчуття прекрасного, пошуки краси, їм властивий тісний зв'язок з природою, любов до якої виховується з дитячих років. Японці говорять: «Любіть природу, любіть квіти, любіть дерева, небо, красу у великому й малому - і ви навчитеся любити життя».

  • Що ж це за країна, Японія?

5. Презентація учнями повідомлень про Японію, її історію, звичаї, традиції, культуру.

1 – й учень-географ

Японія – держава в західній частині Тихого океану(показує на карті). Розташована на островах, що знаходяться на східному узбережжі материкової

7

частини Азії, від якої відділені Японським і Східно-Китайським морями, на півночі омивається Охотським морем. До складу Японії входять чотири великі острови: Хоккайдо, Хонсю, Кюсю, Сікоку – і кілька тисяч дрібних островів.

Близько 80% території зайнято невисокими горами та

височинами, є близько 150 вулканів, з них 40 – діючі, серед

них найвищий – гора Фудзіяма (вис. 3776 м). Її шанують як

національну святиню.

Японські острови високосейсмічний район; щороку тут реєструють близько півтори тисячі землетрусів, на узбережжі вони нерідко супроводжуються великими хвилями цунамі. Тому японці і навчились цінувати те, що бачать очі в даний момент.

2 – й учень-економіст

Японія - високорозвинена країна, за повоєнні роки вона досягла феноменальних результатів в економіці та соціальному розвитку. Це країна найновіших технологій та електронних винаходів.  Усім нам відомі фірми «Соні», «Панасонік», «Тойота» та інші. Переважну більшість сировини та палива Японія ввозить. Вивозить високоякісну побутову й наукову апаратуру, надточні прилади й механізми, електронну техніку.

Вчитель

    Однак Японія відзначається не тільки економічним розвитком, а й своєрідною культурою.

  • Що ви можете розповісти про японську культуру?

6. Естетична хвилина.

      Учениця «майбутній ресторатор» знайомить  учнів з  правилами чайної церемонії.

В Японії розпивання чаю не є процесом простого

втамування спраги, а спосіб спілкування, який приносить

задоволення співрозмовникам. Він неспішний, спокійний,

без лишніх рухів.

Господар використовує спеціальний порошковий зелений чай, який заварений за певними правилами і, головне, без всякого поспіху. Він виносить предмети чайної церемонії до гостей, наливає у маленькі горнятка. Кожне горня з чаєм лівою рукою ставить на праву долоню, застелену білою шовковою хустинкою, робить ковток і з поклоном пропонує напиток гостеві. Чай японці п’ють маленькими ковтками, при цьому за столом ведеться неспішна бесіда.

8

Учень «майбутній садівник» зачитує повідомлення про бонсай

Японці з давніх-давен привчали себе до простого домашнього побуту. У кімнатах постійних речей було мало, але кожна з них – чи то квітка у вазі, чи то картина, чи лакований столик – набувала особливої виразності

і привертала увагу.

Вагоме значення мало вирощування карликових  дерев у

горщиках, які обмежують їх ріст – бонсай.  

Як правило, у кожному японському будинку були

посаджені карликові дерева, що милували око та служили для

роздумів.

Учениця «майбутній флорист» повідомляє про ікебану

Японці – найкращі у світі квіткарі. Саме їм належить авторство вдумливого складання квіткових композицій – ікебана.     

В таких композиціях використовуються не тільки

квіти, але й гілочки бамбуку, сосни, квітучі гілочки

сакури чи сливи, плоди, насіння, кору.

Неухильно дотримуються такого правила: до білих квітів і гілок з білими квітами додають червоні квіти, а до червоних – зелені рослини або рослини світлого забарвлення.

Учень «майбутній скульптор» розповідає  про «нецке»

                  Японці – майстри мініатюри. Прикладом цього є мініатюрні скульптури       «нецке». Є нецке. які зображують японських богів, скажімо бога

                      багатства Дай коку або бога мудрості  Фукуроку.  Дарувати

                      нецке – бажати мудрості, багатства.

 Учениця «майбутній модельєр» повідомляє про кімоно

Сучасні японці з великою шаною ставляться до

своїх традицій.

Так, на вулиці чи на роботі вони носять європейські

костюми, але вдома та на свята обов’язково одягають

національний одяг – кімоно.

Учень «майбутній винахідник» розповідає  про орігамі

Орігамі – традиційне японське мистецтво створення виробів з  паперу.               

  У цих традиціях закладено                            бажання японців відтворити велике у малому, сказати про                                      велике не багатьма словами.

Визначальна риса японської                                культури — заглиблення у

сутність речей, у кожну деталь.  бажання зрозуміти через

9

деталь ціле. У японців особливе ставлення до природи. Людина є невід’ємною її частиною.

Вчитель  

Одним із див створених японцями у XV ст. є сад каміння у храмі Рьоандзі в Кіото. Це витвір монаха Соамі, що нібито в хаотичному порядку розмістив на білому піску п'ятнадцять чорних каменів. Насправді ж з будь-якої точки веранди видно лише чотирнадцять каменів. П’ятнадцятого каменя перед очима немає, його загороджують сусідні. Робиш крок по дерев’яній галереї, що протягнулася вздовж краю піщаного прямокутника – і знову чотирнадцять

                                     каменів. П’ятнадцятий – той, що досі ховався, тепер став  

                           видимим, а щез інший камінь. Це створює враження  

                           чогось  незвичайного, схованого за зовнішньою  

                           простотою. Це наочна модель пізнання світу. Неодмінно

                           залишається невідоме, невраховане. І кожний бачить свої чотирнадцять каменів. Люди сприймають одне і теж саме по-різному. Всі ми маємо прагнути побачити п’ятнадцятий камінь. Може вам пощастить?

Треба сказати, що для жителів цієї країни є традиційним тонке відчуття прекрасного, пошуки краси, їм властивий тісний зв'язок із природою, любов до якої виховується з дитячих років.

Унікальність японського життя, звичаїв, традицій вплинула й на формування цієї країни.

Міфологічні уявлення про культ сонця, культ предків і культ слова (віра в його магічні властивості) визначили розвиток індивідуальних рис японської літератури в цілому і поезії зокрема, її характер, зміст, стиль, що й вплинуло на формування японської поетики та естетичних переконань.

 - A хто розповість нам про незвичайний  жанр японської поезії?

3 – й учень-літературознавець

      Незвичайним і прекрасним в японській поезії можна назвати невеличкий вірш, що складається з трьох рядків.  Хоку в перекладі означає «початкова форма». Класичні хоку містять 17 складів. Складаються із трьох ритмічних рядків: у першому рядку їх п’ять, у другому – сім, у третьому – знову п’ять. Така форма примушувала поетів приділяти велику увагу техніці вірша. Відкидалося все зайве, наприклад, слова, які можна домислити. Збірки віршів впорядковувалися за порами року. У хоку картини природи такі, якими є насправді, а почуття глибоко приховані і вгадуються через натяк на стан природи.

10

Можна сказати, що хоку - це не тільки жанр літератури, а й окремий вид мистецтва. І саме Мацуо Басьо був засновником поетичної школи, яка створила переворот в японській літературі. Стиль Басьо панував майже 2000 років.

 7. Словникова робота

 Якщо в українській та російській літературах поезія має віршові склади, що називаються ямбом, хореєм, дактилем, то в японській це - хоку. Записуємо.

 Хоку – тривіршовий ліричний вірш без рими, з особливою будовою. Загальна кількість складів у хоку – 17. У першому рядку 5 складів, у другому – 7, у третьому – 5. 5 + 7 + 5 =17.

Вчитель

Головна тема хоку – життя природи й людини в їх нерозривній єдності. Для хоку характерні «сезонні слова»:

Весна – слива, сливовий цвіт, молода трава, серпанок, весняні хвилі, соловей, жайворонок, ластівка, жаба.

Літо – троянда, лілія, гроза, веселка, літня річка, прохолода, водограй, равлик, зозуля, цикада, змія, муха, віяло.

Осінь – осінній вечір, сутінки, повний ясний місяць, мряка, осінній паморозь, іній, осіннє клинове листя, очерет, хризантема, коник, цвіркун, олень.

Зима – грудень, кінець року, короткий день, січень, зимова самота, сніг, холод.

     Отже, давайте визначимо, які сходинки нашої подорожі ми повинні подолати, щоб дістатися вершини:

1. «Дорога мандрів - творча майстерня поета»

2. «Нічний красень»

3. «Червона Фудзі»

4. «Якщо у твоєму серці квітуча слива»

5. «Осінній і зимовий пейзаж - пора життя»

6. «Жива природа»

  • Яким було життя поета?

    Уявіть собі річку, на її березі хижку, поряд з хижкою росте бананова пальма. В затінку пальми похилого віку чоловік у ветхому вбранні й у ветхому капелюсі малює пензликом ієрогліфи. Це і є Мацуо Басьо.

11

Учень (у ролi Басьо)

     Народився я у замковому мiстечку Уено в 1644 роцi у родинi небагатого самурая, яка вже мала двох дiтей. Мої родичi були освiченими людьми, знали китайських класикiв. I батько, i старший брат заробляли на життя тим, що викладали каліграфiю. Я дуже любив навчатися, досконало опанував китайську та японську лiтератyри i зрозумiв, що поезiя  моє покликання.

Вчитель

     У столицi Басьо стає учителем поезiї, але, отримуючи за це невеликi грошi, постiйно перебуває у cкpyтi. Та про свою злиденнiсть він говорить iз гордiстю:                                                   

                                                    Одна в мене річ –

        Легкий порожній гарбуз,

                                                   Як моє життя!

      А якщо гарбуз-глечик спорожнiє, Басьо зробитъ з нього вазy для квітів. Поет був переконаний, що справжнiй митець має бути чуйним до краси та байдужим до матерiальних благ.

Учень (ролi Басьо)

      Один мiй yчень умовив свого батька подарувати

мeнi маленьку хижку біля невеликого ставка. Поряд з

нeю я посадив саджаці бананової пальми! Так моя хижка

стала банановою, а я взяв собi лiтературний псевдонiм 

Басьо, що в перекладі означає ,,бананове дерево. У cвoїх вiршах я полюбляв малювати мою маленьку, убогy Бананову хижку. Ось послухайте:

                                                 Є і чумиза, і просо –

     Ну, це майже заможність!

                                                 Хатина під стріхою.

Якось взимку страшна пожежа знищила майже пів міста, у цьому полум’ї згоріла моя хижка. Ця подія підштовхнула мене вирушити у подорож, стати мандрівником.

Вчитель

        Мацуо Басьо народився у 1644 році в місті Уено. Батько походив із  самурайського роду Мацуо, був учителем каліграфії. У Японії існують певні

12

традиції щодо імен. Поки людина досягне повноліття її ім'я декілька разів  

                              змінюється. Перше ім’я славетного поета було Дзінсітіро.

                                      У 18 років – Манефуса. Багато літературних псевдонімів

                              мав Мацуо, але Басьо - найвідоміший із них.

                                    Уже в 28 років, коли Мацуо Басьо був відомим поетом, він  

                              залишив рідний дім і пішов у мандри.

                          Тож давайте звернемося до поезії Мацуо Басьо, адже саме вона і є біографією поета.

 

Перша сходинка подорожі –

«Дорога мандрів - творча майстерня поета»

Ось, спираючись на посох, простує він гірською дорогою. На ньому халат - плаття, на ногах - caндaлi, голову прикриває великий, мов парасолька бриль. У невеликiй подорожнiй торбинцi знаходитъся головне:

флейта, записники.

Долаючи величезнi вiдстанi, поет залишається наодинцi

 з природою та своїми роздумами. Мандруючи дорогами

Японiї, він записував свої враження, роздуми, складав вірші.

 Зупинившись на першій сходинці нашої подорожі,

згадаємо хоку, які характеризують мандрівне життя поета.

Учень читає хоку

1. Поночуйте просто неба,

     Тоді й збагнете вірші мої!

     Осінній вітер.

Вчитель

Мацуо Басьо говорить про те, що його вірші можна зрозуміти лише пройшовши його дорогою життя. І він пропонує пройти цей шлях разом з ним. То ж уперед!

Учні читають хоку

2. Зморшки на ньому розгладжу                     

І вирушу милуватися снігом.

Старе паперове плаття.

13

3. Листям ірисів

На ногах закріплю

Сандалі без поворозок.

 

4. Як давно я не прощався!

Тоді бриль - у руці, на плечах -

    Легка святкова накидка.

 

5. Вже закінчився рік,

А я і досі під брилем

     І в сандалях з соломи.

Вчитель

  • Що ж описує у своїх віршах поет?

(Цей одяг його майже не захищав від холоду. Але поет знаходить у собі сили посміхнутися.)

5. Дорого моя!

     Нема нікого назустріч

     Лиш осінній смерк.

Вчитель

  • А як ви охарактеризуєте цей хоку?

(Він мандрує наодинці з природою та своїми роздумами, інколи по кілька днів нікого не зустрічає.)

6. Сьогодні вдало заночував!                              

    У відведеній мені кімнаті -

    Сяйво грудневого місяця.

Вчитель

  • Де ж ночує наш мандрівник?

(А ночувати може будь-де: і в заїжджому дворі, і просто неба.)

14

Вчитель

Басьо-сенсей, залишаючись сам на сам із природою, придивлявся і прислухався. Навіть саме маленьке створіння є важливою частиною великого. Існує японське прислів’я: «Перлина полюбляє ховатись у непоказній оболонці». Ця мудрість подобалась Басьо, тому й він умів помічати красу у тому, що багатьом здавалось незначним, буденним.

  7. Попискує горобеня.

  Йому відповідають миші

 Зі свого кубельця.

(Сумують всі)

 

Друга сходинка подорожі –

«Нічний красень»

Вчитель

   Японці люблять милуватися місяцем, малювати, фотографувати його, вважають це світило надзвичайно гарним та загадковим. Свято милування місяцем називається «цукімі». В японців є також свято милування повним місяцем. Святкують його восени, тому що в цей час місяць видно найкраще. Мацуо Басьо теж любив милуватися місяцем. Тому створив велику кількість хоку, присвячених нічному красеню.              

Учні читають хоку                                 

1. Милуюсь місяцем,

     Навколо ставка проблукав

   Цілісіньку ніч.

(Краса місячної ночі надихає на романтичний настрій, з'являються дивовижні мрії, прагнення до незвичайного.)

2. Перед вродою квітів

     Страшно стало місяцю

     Сховався за хмари.

15

3. Повний місяць

     Подивись на поверхню озера-    

     Куди там усім красуням!

 

4. Хоч з чим його поівнюй -

     Все даремно! Він ні на що не схожий,

     Триденний місяць молодик.

 

5. Воістину, місяць -

     Така споруда, що тільки зовнішність, -

     Тисячу золотих віддав би.

 

Третя сходинка подорожі –

«Червона Фудзі»

Вчитель

     Існує легенда, що національна святиня японців - гора Фудзіяма має неабияку силу. Вона допомагає тим, що приходять до неї з добрими помислами. І взагалі на тих, хто побачив Фудзі, вона справляє незабутнє враження. Вона височить на 3776 км. над рівнем моря, 10 місяців на рік укрита снігом, а форма її наскільки досконала, що якщо збоку на неї дивитись, то це майже правильний конус.

  • А як уявляє гірську природу Мацуо Басьо?

Учні читають хоку

1. Туман - це щільна мжичка.

     Удень нам не видно Фудзі, -   

     Якийсь химерний настрій.

 

16

2. Хмари - біля підошви,        

Над ними - нетрі Фудзіями

Шпилем у небо.

 

3. Але ж зараз хто – небудь

Гори Хаконе долає!

Ранок з глибоким снігом.

Вчитель  

      Хаконе - ланцюг великих гір, перевал через гори взимку вважається найважчим, глибокі сніги, круті схили, втома - паралель із життям.

4. Я раптом побачив її

Плаче самотня...

Разом на місяць дивитимемось.

Вчитель

     Легенда розповідає, що один юнак, розгнівавшись на свою стару тітку, яка його виховала, відніс її помирати високо в гори. Та коли спустився вниз, побачив самотню постать старенької, його пройняв жаль. Він забрав стареньку. Поет зіставляє своє відчуття з горем старої. Сум - співчуття до чужої біди.

 

Четверта сходинка подорожі –

«Якщо у твоєму серці квітуча слива»

Вчитель

Японці дуже люблять природу  і шанобливо до неї ставляться. Яскравим проявом цього є зберігання і культивування ними свят. Одним з найулюблюбленіших свят є «ханамі» - милування квітами сакури. У Японії сакура цвіте 3 - 4 рази на рік. Квітучій сакурі багато своїх віршів – хоку – присвятив Мацуо Басьо. Давайте цією красою помилуємося і ми.

17

Учні читають хоку

1. Під час квітування сакур

     Горам краси не додасть

     Навіть ранкова зоря.

 

               2. Натовп із сотні тисяч

               Родин - таке милування

                             Квітами сакури у столиці.

 

                                                  3.  Квітучі сливи,

                                 Ніжні верби...І подібні до них

                    Молоді хлопці, жінки!

Вчитель

       Весна - загальна картина, а молодість людини - конкретна.

4.  З'являйтесь, вірші й такі,

      Які схожі були б не на мене,

      А на перші квіти сакури. 

Вчитель

    Басьо – сенсей, вчитель. Квіти сакури – учні.

5. Змарніла красуня                               

     розквітла? Це спогади

     на схилі віку?

Прочитавши цю ліричну мініатюру, ми маємо відчути подив і захоплення поета несподіваним вибухом юної краси, на який спромоглася стара сакура. А потім у своїй уяві домалювати до цієї картини природи образ літньої людини, котра поринула у спогади про весну свого життя, немов та стара сакура, що вбралася у весняні шати.

 

 

 

18

П'ята сходинка подорожі –

«Осінній і зимовий пейзаж - пора життя»

Вчитель

       Якщо поєднати пори року і пори життя людини, то зрозуміло, чому осінь викликає сум.

  • Якими барвами змальовує осінній пейзаж Мацуо Басьо?

Учні читають хоку

1. На всохлу гілку

Сів ночувати крук,

    Глибока осінь.

Вчитель

  • Діти, як ви гадаєте, що хотів показати Мацуо Басьо цим хоку?   

     Всохла гілка у японській поезії – це символ осені, може бути ознакою близької старості. Крук, який сів ночувати. У народній творчості асоціюється з мудрістю. Глибока осінь – це картина природи, яка втратила свою зелень, барви, свіжість і молодість. Вона живе в очікуванні чогось. Отак кілька простих деталей створюють доволі складну картину пізньої осені. Осінній вечір, голі віти дерев - пейзаж біля бананової хижки, а через нього поет передає свій душевний стан. Але йдеться не тільки про самотність крука, а й про самотність поета.

2. Осінь - праосінь

     Як там живе сусіда

     Не знаю зовсім.

Вчитель

  • Про що говорить цей вірш?

      (Довгий час поет знаходився далеко від рідної домівки.)

Вчитель

  • А які настрої викликає зимовий пейзаж?

Зима в Японії сувора, іноді мороз досягає 41 градуса. Кількість опадів у деяких районах за 24 години може сягати до двох метрів. Отже снігу не бракує.

19

Учні читають хоку

1. Нумо, друзі,

     Ходім милуватися снігом -

     Блукатимемо, поки впадемо!

 

2. Перший сніг!

     Аж довгі листки нарцисів                        

    Позгинались!

 

3. Набридла столиця,

Вирішив серед квітів

     Поселитись взимку.

 

4. Ви подивіться

     На звичайну гидку   ворону, -

Але сніжного ранку!

Вчитель

  • Про що говорить нам поет?

(Поет знаходить прекрасне навіть у потворному).

 

Шоста сходинка - «Жива природа»

Вчитель

Існують хоку, в яких ми не тільки бачимо картини природи і уявляємо їх, а навіть чуємо певні звуки.

  • Що ви можете сказати про хоку, які розповідають про живу природу?

Учні читають хоку

1. Старий ставок!                             

    Жабка стрибне -

    Сплеск пролунає.

20

2. Кукуючи на льоту,

     Пронеслась зозуля -

     Яка заклопотаність.

(Ми наче чуємо сплеск, дзюрчання, шелест, ку-ку зозулі.)

Вчитель

  • Ось і перегорнули ми останню умовну сходинку нашої подорожі.  Але хочеться прочитати ще одне хоку.

     Ніяк не заспокоїшся,

     Серце мандрівниче! -

     Переносна жаровня.

  • Що ви можете сказати про хоку, яке щойно прослухали?

     (Серце поета мандрівника здатне сприймати і розуміти навколишній світ. Воно ніколи не заспокоїться, бо здатне дарувати людям свої враження і роздуми. Серце поета палає вічним вогнем пізнання світу й самого себе - порівняння з жаровнею.)

IV. Закріплення знань, умінь і навичок

    1. Узагальнююча бесіда

  • Давайте згадаємо, якими були останні роки поета?

     Взимку 1682 року пожежа знищила значну частину Едо, згоріла і бананова хижка Басьо. Поет пішов з Едо у 1684 році. Він мандрував 10 років. Помер Басьо у 1694 році в оточенні своїх учнів. Поетична спадщинв Басьо включає в себе перш за все хоку.

  • Визначте, в чому полягає новаторство поезії Басьо?
  • Заснував поетичну школу, що існувала майже 2000 років;
  • у його творчості зявляються нові теми, що підказані подорожами;
  • у Басьо хоку - це не лише вірш про природу, за природою приховані настрої автора, глибокі роздуми та переживання.

 

  • Як це можна зобразити схематично?

ПРИРОДА + ЛЮДИНА = СЕНС ЖИТТЯ.

21

2. Творче завдання

У Мацуо Басьо є вірш:

                                          Весняний дощ!

                                                    Шкода мені людей,

         які не вміють вірша написати.

  • А ще Басьо говорив, що «хоку не можна складати із різних шматків, його треба кувати, як золото».

          А давайте ми з вами спробуємо, чи зможемо закінчити хоку.

   Гірська троянда!

   ЇЇ гілочки так і просяться...

(Учні закінчують хоку)

Хоку пробували писати російські і українські поети.

 - Чи зможете ви навести приклади?

       А. Ахматова

А как музыка зазвучала,

      Я очнулась -

      Вокруг зима.

  • А зараз давайте перевіримо, чи працювала у нас творча група. Чи змогли ви скласти власні хоку?

1. Узяв чорну туш

    І ось з-під пера вийшла

    Красуня зима.

2. Жовтий пісочок,

   Пишу пальчиком - люблю

   Спогади про дні.

(Вчитель зачитує інші хоку)

Учень запитав:

Хотів у школі

Побачити казку я -

Її не було.

22

Я відповім:

Що я сьогодні зробила,

Щоб казка

У школу прийшла?

3. Інтерактивна вправа « Мікрофон»

Учні відповідають на питання:

- Яким запам’ятався вам японський поет Мацуо Басьо?

- Що таке хоку?

- Які образи природи використовує у своїх віршах Мацуо Басьо?

- Які настрої хоку?

- Що ви взяли для себе корисного, цікавого з сьогоднішнього уроку?

V. Підбиття підсумків уроку

      Слово вчителя

      Мацуо Басьо жив у далекому минулому, але його твори, такі незвичні для нас за формою ми розуміємо і зараз. Бо це справжнє мистецтво, справжня краса, яку навіть не потрібно розуміти,її потрібно лише відчути.

СИЛА МИСТЕЦТВА

          Мистецтво незбагненне й незрівнянне -

                                        Його не може розум осягнуть,

                                        Є в ньому вічна і священна тайна,

                                        Що кличе людство на духовну путь.

                                        Чому обличчя змінюють епохи?

                                        І час від часу інша новина?

                                        Здається, наче розібрались трохи,

                                        Але відкрилась більша глибина.

                                        Мистецтво піднімається на крилах

                                        До вищої мети між інших мет,

                                        Воно летить невпинно і нестримно,

 23 

                                        Шляхи його - мов спалахи комет.

                                        То величає, то сміється їдко,

                                        То говірке, то стримує вуста,

                                        Примхливе і вибагливе нерідко,

                                        А інколи, грайливе, мов дитя.

                                        Воно, як жінка, чарівне й прекрасне,

                                        Вдиха натхнення яблуневий цвіт,

                                        Та якщо жінка із роками гасне,

                                        Краса мистецтва не рахує літ.

      Перлиною світової поезії можна назвати хоку Мацуо Басьо, якого вважають співцем природи. Японська земля дуже красива: чудові японські пейзажі вулканів, бухт, гір, островів, озер є багатством самобутньої культури Японії. Але природа Японії сувора і так просто не віддає своїх багатств тим, хто не розуміє її краси, не відчуває себе щасливим від споглядання цвітіння сакури. У світі техніки, бетону й заліза людина не може побачити краси природи, тому потрібно зупинитись вчитися бачити красу навколо себе, виховувати в собі почуття поваги до народу, який в суворих природніх умовах зумів зберегти й подарувати всім уміння бути щасливим.

     Завершити урок хочеться словами Антона Макаренка: ,,Навчити людину бути щасливою не можна, але виховати її та, щоб вона була щасливою, можна. 

VI. Домашнє завдання

      Вивчити два – три хоку Мацуо Басьо, намалювати ілюстрації до них.

 

 

 

 

 

24

Список використаної літератури

  1. Басьо М. Поезії. Переклад Г. Туркова – К. 1991
  2. Бицько О. К. Як забезпечити сприйняття хоку п’ятикласниками (До

вивчення творчості Мацуо Басьо)// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2006. – №2. – С. 39 – 44.

  1. Бойко І. М. Дидактичні матеріали. 5 клас // Зарубіжна література в школі. – 2007. - №4.
  2. Бондаренко І. П. Передмова // Аналогія японської поезії. – К.: Дніпро, 2002. – С. 5-37.
  3. Волощук Є. В. Зарубіжна література: Підручник для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2005. – С. 162-168.
  4. Гвозкова І. С. Свято японської чайної церемонії «Тя-ня-ю» // Зарубіжна література в школі. – 2006. - №15-16.
  5. Зарубіжна література 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Ірпінь, 2005.
  6. Колос А. Одухотворення природи як характерна ознака японської культури. Мацуо Басьо. Хоку. 5-й клас // Зарубіжна література в школі. – 2008. - №9.
  7. Кушуріна Л. С. Урок у 5-му класі, присвячений ліриці М. Басьо // Зарубіжна література в школі. – 2007. - №17.
  8.  Махінько О. А. Урок літератури, присвячений поезії М. Басьо //  Зарубіжна література в школі. – 2007. - №17.

11. Наумова Н.С., Наумова Ю.С. „ О, вітер зі схилу Фудзі”. Конспект уроку з

      вивчення поезії Мацуо Басьо, 5 клас._- Зарубіжна література, 1999- № 10

12. Ціповяз Лариса. Про хоку – і весело, і серйозно (Конспект уроку за   

      творчістю Мацуо Басьо)// Всесвітня література в середніх навчальних

      закладах України. – 2008. – №9. – С. 32 – 35.

 

  

 

 

 

 

25

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                          

E:\Малюнки\pr_m_a2db261235cca82b93f08a5ee6989290.png

 

E:\Малюнки\0c650ce61521.jpg

 

E:\Малюнки\296ddf55e6325fc0b066c0e251ce3e79.jpg

 

E:\Малюнки\848.jpg

E:\Малюнки\00005737.jpg

 

 

E:\Малюнки\59514 - копия.jpg

 

 

E:\Малюнки\0924430ae37db6373f482a47c183f73e.jpeg

 

E:\Малюнки\16346734_0001.jpg

 

E:\Малюнки\40332205_artlib_gallery3334b.jpg

 

E:\Малюнки\1227735227_2848.jpg

 

E:\Малюнки\1183806790_8.jpg

 

 

E:\Малюнки\reprodukciya_na_holste_Japan_yaponskie_motivy_2133.jpg

E:\Малюнки\предполагаемое место рождения в провинции ИгаMatsuoBasyoSeik.jpg

E:\Малюнки\264999101.jpg

 

E:\Малюнки\1236260225_1-11.jpg

 

 

docx
Додано
6 лютого
Переглядів
1800
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку