НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК «МАЙСТЕРНЯ ПО ВИГОТОВЛЕННЮ АРТ-ЛИСТІВОК»

 

Рецензенти: Сокальська Т.П., - методист управління освіти Шепетівської  міської ради,

Домбровська Л.С. – директор Шепетівського центру науково-технічної творчості учнівської молоді,

Хотячук Т.М. – заступник директора з навчально-методичної роботи  Шепетівського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді

 

 

 

 

Схвалено методичною радою центру науково-технічної творчості учнівської молоді (протокол  № 2 від 11. 01. 2017 р.)

 

 

 

 

 

Упорядник: Ільїна Т.Ф. – керівник гуртка «Виготовлення сувенірів» Шепетівського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді

 

 

 

 

 

Упорядник: Ільїна Т.Ф. -  2017 р. - 69 с.

 

 

 

Посібник розраховано на вчителів трудового навчання та керівників гуртків позашкільних навчальних закладів.

 

 

 

© м. Шепетівка, 2017

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..........3

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЛИСТІВКИ ……………………………………..….......4

ЧОМУ ДАРУЄМО ЛИСТІВКИ …………………………………………………..10

АРТ-ЛИСТІВКИ ……………………………………………………………….......12

ВИГОТОВЛЕННЯ АРТ-ЛИСТІВОК ……………………………………………..13

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ …………………...……………..14

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ НОЖИЦЯМИ ……………………..……..…14

ТЕРМІНИ РІЗАННЯ……………………………………………………………......14

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ РУЧНИМИ ШВЕЙНИМИ ГОЛКАМИ.......14

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ПАПІР І ЙОГО ВИРОБНИЦТВО………………16

ВЛАСТИВОСТІ ПАПЕРУ……………………………………………………........19

ТИПИ ПАПЕРУ……………………………………………………………..….......20

КВІЛІНГ…………………………………………………………………..…….......21

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АЛГОРИТМ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛИСТІВКИ В ТЕХНІЦІ «ПАПЕРОПЛАСТИКА» …………………………………….…………….………28

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АЛГОРИТМ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛИСТІВКИ З ВИШИВКОЮ ……………………………………………………………….……..29

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АЛГОРИТМ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИШИТОЇ ЛИСТІВКИ ШВОМ «ХРЕСТИК» ………………………………………………………………30

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АЛГОРИТМ ВИГОТОВЛЕННЯ МАЛЬОВАНОЇ

ЛИСТІВКИ …………………………………………….…………………….……..31

МАЙСТЕР-КЛАС «ВИГОТОВЛЕННЯ РОМАШКИ»…………………………..32

МАЙСТЕР-КЛАС  «ВИГОТОВЛЕННЯ АСТРИ»……………………………….34

МАЙСТЕР-КЛАС  «ВИГОТОВЛЕННЯ АСТРИ» ВАРІАНТ № 2……………...35

МАЙСТЕР-КЛАС  «ВИГОТОВЛЕННЯ ГЕРБЕРИ»……………………………..37

ІНСТРУКЦІЙНІ КАРТКИ…………………………………………………………38

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…...…………....................................46

ДОДАТКИ…………………………………………………………………..………47

ВСТУП

 

Розвиток творчих здібностей безсумнівно має велике значення для формування та становлення всебічно-розвинутої особистості. Займаючись в гуртках художньо-декоративного напрямку дитина отримує ключ для реалізації власних творчих задумів. Адже немає такої дитини, яка б не хотіла власноручно створити щось для себе, батьків, рідних, друзів. Рукотворний дарунок, наприклад, у вигляді листівки - це прояв і уваги, і бажання подарувати радість. 

Вартісне значення створених виробів дитячими рученятами, не тільки втілюється у прояві їх творчої самореалізації, але й справляє великий виховний вплив на формування морально-етичних особистісних  характеристик дитини, що у свою чергу завжди є актуальним і важливим у творчо-мистецькому процесі. 

Розмаїття дитячих творчих робіт вражає проявом безмежної фантазії і технікою виконання. Досягається відповідний рівень майстерності поступово, а розпочинають завжди з найпростішого. Один з варіантів «для початку» може бути виготовлення арт-листівок, які водночас являють   собою і подарунок, і сувенір на згадку.

Даний методичний посібник, на теоретично-практичному рівні допоможе опанувати різні техніки виготовлення сувенірних листівок, розкриє креативні підходи щодо їх оформлення, допоможе зорієнтуватись у розмаїтті існуючих матеріалів придатних для їх виготовлення й познайомить усіх з цікавими  інформативними матеріалами про історію виникнення листівки тощо.

 

 

 

 

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЛИСТІВКИ

 

Листівка, або, якщо говорити повністю, відкритий лист, або, як її іноді називали в кінці XIX - на початку XX століття, "артистична картка", маючи на увазі наявність на листівці будь-якого зображення, того, що створювалося художниками, не має однієї, точно визначеної дати народження. Процес цей мав чимало ліній та напрямків розвитку, та й часу минуло достатньо, перш ніж листівка прийняла більш-менш звичний сьогодні вигляд. Втім, це цілком зрозуміло, тому що події, що відбуваються у світі, не обов'язково розвиваються послідовно і в одному напрямку. У житті є своя логіка. І хоча єдиної дати появи листівки не існує, оскільки в кожній з країн цей шлях був різним, однак уже кінець XIX століття залишив нам чимало  прекрасних зразків цього жанру, і тому цей час цілком обґрунтовано можна назвати періодом розквіту мистецтва листівки.

Появою листівки багато в чому було викликано суто практичними потребами, так і сьогодні вона, не втративши своєї первісної функції, є одним з видів поштового зв'язку, хоча і мало поширеним через наявність більш швидкісних варіантів передачі інформації. Нині функції листівки дещо змінилися, і ми сприймаємо її головним чином як атрибут свята і привітання.

Отже, давайте подивимося на деякі з збережених документальних свідчень, що стосуються життя цього жанру, в сьогоднішній термінології віднесених до графічного дизайну. Одне з перших згадувань про вітальні листівки відноситься до 1777 року, коли "Паризький поштовий альманах" розмістив повідомлення про те, що "по пошті пересилаються як привітання та поздоровлення на самі різні випадки гравіровані картки часто з текстом; вони пересилаються відкритими для кожного". Автором цього винаходу називається гравер Демезон. Самі листівки цього періоду до наших днів не дійшли. В цей же час у Франції отримують широке поширення гравіровані картки типу наших адресних і рекламних листівок, які були створені французьким гравером XVIII століття Шоффаром, відомим малювальником та ілюстратором творів Ж.Ж. Руссо, Овідія і Лафонтена. Він же придумав найперші візитні картки, прототипи нинішніх, але більш помпезні і пишні. Першою з них стала створена в 1760-ті роки його власна особиста картка з докладною адресою, яка була прикрашена віньєтками. Прикладом подібних карток є гравірована картка, виконана на замовлення іспанського гранда де Агвілар-і-Сантіллан. Тут присутній орел як алегорія знатності замовника, військові трофеї і прапори, що свідчать про мужність, амур що грає, та мрійливий юнак з музичним інструментом - які представляють ліричну сторону життя власника картки. Словом, всі необхідні атрибути життя для аристократа того часу. Парадний і декоративний характер зображення добре працюють на підтримку престижу гранда.

Тоді ж, у XVIII столітті, гравіровані картки типу сучасних візитних вперше з'являються в Росії. Вони значно відрізнялися від того, що робив Шоффар, хоча російські вельможі, що дотримуються французького етикету, безсумнівно, знали про це нововведення. Збереглося кілька таких гравірованих, тобто виконаних у техніці друку, карток. Сама проста і скромна з них належить письменникові Денису Івановичу Фонвізіну, вона складається з монограми письменника, обмеженої простою орнаментальною рамкою. Більш цікава візитна картка Олександра Васильовича Суворова, де зображена мисливська сцена - вепра, зацькованого собаками. Цілком природно припустити, що тут перед нами цілком очевидна алегорія, що свідчить про становище Суворова при дворі.

Як вважають дослідники, і не без підстав, виникнення образотворчої частини листівок відбулося не без впливу ще одного маловідомого сьогодні, а колись широко побутованого жанру образотворчого мистецтва. Вважається, що далекими предками відкритих листів є так звані російські народні або лубочні картинки, які під різними назвами існували в Німеччині, Франції та Англії. В Росію народні картинки були завезені в першій половині XVII століття з Німеччини. Це були гравіровані листи, розфарбовані від руки, які в давнину прикрашали житла простого люду: селян і ремісників. Лубок існував до початку ХХ століття, коли його місце зайняв малюнок. Спочатку це були так звані німецькі або "фряжскі" потішні листи, нерідко мали релігійний зміст, пізніше вони перетворилися в копії ікон, які були широко поширені через дешевизну. Нерідко в селянській хаті можна було зустріти одночасно і паперові ікони, і потішні листи. Найчастіше лубочними картинками для краси обклеювали скрині, але частіше вони прикрашали стіни селянської хати. Лубок, втім, як і все народне мистецтво, мав безліч функцій: в селянському будинку він грав роль повчання та розваги, прикраси та навчання, оскільки зазвичай містив текстову частину, за якою можна було вчитися читати. Картинки були для народу своєрідними підручниками з історії та географії, вони висміювали вади і показували чесності зразки поведінки.

У XVIII столітті в російських лубочних картинках дуже популярними були героїчні картинки, де на початку століття, в петровський епоху, у відповідності з духом часу з його радикальними реформами зображували богатирів. Ближче до середини століття, в епоху Єлизавети богатирів змінили зображення кавалерів і дам або героїв західноєвропейських романів, зображених на російський лад, але з іноземними іменами, які з'явилися як наслідування французького галантного жанру. Приклад тому - лубок "Хоробрий витязь Венціан Францел", де вже сама назва видає французьке походження героя. На лубках зустрічаються і зображення історичних персонажів, але в простонародній, фольклорній інтерпретації. Так, широко відома картинка XVIII століття "Кіт Казанський" дослідниками зазвичай трактується як зашифроване зображення Петра I, ймовірно через наявність вусів. Такою є і "Битва Олександра Македонського з індійським царем пором", яка була популярна як у XVIII, так і в XIX столітті.

Лубок служив джерелом інформації, зображуючи як знамениті архітектурні пам'ятки ( "Воскресенський собор Новоєрусалімского монастиря"), так і інші Дивовижне тих років, це міг бути "Сильний звір слон", який для людей XVIII століття був рідкістю, або надзвичайно великий "Кіт, спійманий в Білому морі ". Лубок представляв глядачам і зовсім фантастичні істоти, приклад тому "Райський птах АЛКОН". У вигляді лубочної картинки міг бути виданий звичний сьогодні настінний календар ( "Сонце зі знаками зодіаку"). Дуже популярний в народі був і сюжет "Аніко-воїн і смерть", ім'я героя якого стало прозивним, позначаючи марність зусиль, бо ворог Аніко був непереможним і результат цієї зустрічі було заздалегідь зумовлений. Таким чином, тут ми вже зустрічаємося з філософським розумінням сенсу життя і ставленням до кінця життя кожної людини. Хоча картинки могли міститися в хаті і просто для краси ( "Сова"), радуючи око і прикрашаючи інтер'єр.

Лубок був широко розповсюджений і дуже популярний у народі. Художник Віктор Васнецов, автор знаменитої "Аленушка", в роботі "Книжкова крамниця" як раз і зобразив сцену на ярмарку, де можна бачити розкладені на прилавку лубочні картинки. Картинки змінювалися протягом XVIII і XIX століть як за сюжетами, так і з точки зору технології. Якщо у XVIII столітті дошки, з яких друкували лубкі, були дерев'яними, то в XIX столітті вони стали металевими, і тому з'явилася можливість робити лінійний малюнок більш тонким і витонченим. Найбільш популярні сюжети народних картинок у більш пізній час, на початку XX століття, іноді відтворювалися і у вигляді листівок.

Однак настала пора повернутися з екскурси в історію лубка безпосередньо до предмету нашої розмови - листівка. Подивимося, як розвивалися події далі, з'ясувавши, зокрема, яким чином виникла ідея не тільки замість листа в конверті використовувати відкриті поштові картки, але й зробити їх ілюстрованими. Спочатку, у перші роки XIX століття у Франції з'явився ілюстрований поштовий папір, в 30-х роках XIX століття це нововведення з'явилося в Петербурзі та Москві. Так, відома поштова папір, де в якості малюнків використані мотиви з гравюр художника Г.Г. Беггрова, присвячених архітектурним пам'яткам двох російських столиць.

Малюнки безпосередньо на самих поштових картках вперше з'явилися в Англії, де на початку XIX століття широко поширився звичай розсилати вітальні різдвяні картки, перша з яких була створена в 1794 році художником Добсон і являла собою малюнок із зображенням зимового пейзажу і родини, що розташувалася біля ялинки. Художник послав цю саморобну картку своєму другові, і йому вона дуже сподобалася. Треба сказати, що традиція створення авторських листівок, призначених для друзів і близьких, в мистецьких колах продовжує існувати і сьогодні, хоча вона видозмінилися, і тепер в подарунок можна отримати, наприклад, комп'ютерний варіант листівки. У 1795 році Добсон надрукував кілька десятків таких різдвяних карток і розіслав їх своїм знайомим. А в 1800 році знайшовся підприємець, який організував продаж таких карток. Це був перший випадок торгівлі листівками. Пізніше, на початку XIX століття діапазон випускаються листівок розширюється, і до різдвяних додаються новорічні, а також такі популярні сьогодні "валентинки".

Далі події розгорталися в Німеччині. У листопаді 1865 року на германської поштової конференції прусський поштовий радник Генріх фон Стефан запропонував випускати відкритий "поштова листок", де одна сторона була призначена для адреси, а інша - для тексту. Але цю пропозицію було відкинуто. Через два роки виникли ще два подібних проекти. Один - від Лейпцігського продавця книг Фрідлейна, він просив у поштового відомства дозволу видати "універсальну кореспондентську картку", другий варіант належав Лейпцігській фірмі "Пардубіц", що рекомендувала поштовим чиновникам випустити "універсальну корреспонденцкарту", на одній стороні якої розташовувалася адреса, а на інший передбачалося розмістити тридцять фраз, серед яких були різні поздоровлення, слова співчуття, короткі повідомлення. З усього цього людина могла вибрати потрібний варіант тексту, а все інше закреслити. Причина такого інтересу до поштових картках в Німеччині була цілком практична. Ці картки як друковані твори оплачувалися не по дорогому поштової тарифом, а за більш низькою бандерольною таксою, оскільки вони не були листом. Але ці обидва настільки хитромудрих задуманих проекти були відхилені, оскільки втрачати гроші поштові працівники не хотіли.

Тривала історія вже в Австро-Угорщині. У січні 1869 року професор економіки Військової Академії у Відні Еммануїл Герман в одній з газет повідомив про винахід їм "кореспондентської картці". Автор цього варіанта пропонував обмежити текст листа двадцятьма словами, включаючи адресу і підпис. Пропозиція професора австро-угорським урядом було прийнято, за винятком обмеження тексту, оскільки для підрахунку слів необхідно було містити значну кількість поштових службовців. Таким чином, 1 серпня 1869 року була випущена "кореспондентська картка" з віддрукованою маркою перевагою в два крейцера. Це була перша поштова листівка. Спочатку, боячись цікавих очей, багато приватних осіб і особливо фірми уникали користуватися відкритими листами, але потроху публіка до них звикла, і листівки отримують все більш широке поширення, почавши свою подорож по світу. У 1871 році їх стали продавати поштові відомства Англії, Швейцарії, Люксембургу, Бельгії, Данії, Нідерландів, в 1872 році сюди приєдналися Швеція, Норвегія, Цейлон, в 1873 - Франція, Іспанія, Румунія, Сербія, Чилі, в 1874 - Італія.

У Росії відкриті листи були введені в обіг 1 січня 1872року. Вони були не ілюстрованими. На одній стороні листівки писали адресу і наклеювати марку, тут також було надруковано правило: "На цій стороні крім адреси не дозволялося нічого іншого писати". Друга сторона призначалася для письмового повідомлення, на ній містився напис: "Поштове управління за зміст листа не відповідає". Російські листівки були різного кольору. Найбільш ранні - сірувато-білі, далі в травні 1872 року з'являється три види поштових карток: універсальні - чорні, які можна було відправляти як усередині міста, так і в інші міста, в залежності від ціни наклеєної марки; коричневі - для відправки всередині міста і зелені - іногородні. 19 жовтня 1894 року міністром внутрішніх справ Росії було дозволено випускати "бланки відкритих листів приватного виготовлення". До цього часу монопольне право на випуск відкритих листів належало поштовому відомству.

Першими ілюстрованими листівками в Росії вважають фотографічні видові листівки із зображенням визначних пам'яток Москви. Відома серія з п'яти таких листівок, на якій є напис, що дозволяє їх датувати: "Дозволено цензурою. Москва. 18 листопада 1895року".

З листівками пов'язано чимало цікавих історій. Так, наприклад, листівка, що має явно виражений славянофільскій характер, була створена Петром Манойловічем, який жив у Відні і входив у групу сербів, що об'єдналися навколо редакції журналу "Zmaja". Художник приніс до редакції малюнок із зображенням вогнедихаючого дракона, що тримає в пазурах змії. Нижче був зображений краєвид, умовно представляє простір від Балкан до північно-сходу Європи. Ліва частина пейзажу уособлювала Туреччину, так як тут були зображені мінарети і мечеті, права була уособленням Росії з куполами церков, увінчані хрестами. Він по морю, що розділяє праву і ліву частини пейзажу, пливе корабель з написами, які є назвами незалежних сербських територій. Таким чином, листівка грала роль політичного плаката, придбавши політичне забарвлення.

Цікавий епізод, пов'язаний з історією листівки, відбувся у Франції в 1870 році під час франко-прусської війни. 18 вересня Париж був Окупований прусськими військами і тому 26 вересня уряд національної оборони Франції видав декрет про використання повітряних куль для зв'язку столиці з іншою територією країни. 30 вересня в повітря піднялася перша повітряна куля, що відносила у своїй гондолі 4 кг відкритих листів "Cartes postales par ballon". На них був додатковий напис: "Par ballon non monte". На додаток до цього на картках були надруковані антивоєнні гасла.

Одна з версій появи ілюстрованих поштових карток, дуже близьких до сучасного варіанту, пов'язана з подіями тієї ж франко-прусської війни. Сталося це взимку 1870 року, коли французька армія, що налічувала близько 40000 солдатів, була зосереджена в маленькому містечку Конлі в Бретані. Незабаром для солдат не вистачило конвертів та паперу для відправлених листів. Тоді продавець книг Леон Бенардо вирішив використати для цієї мети, що був на складі картон. Він нарізав його і пустив у продаж. Випадково йому попалися листи, на яких були зображені солдатські малюнки та карикатури. Ця ідея йому сподобалася, і кмітливих книготорговець придумав патріотичну віньєтку, прикрасивши нею листівки. Успіх задуму виявився настільки великий, що Бенардо в тому ж році випустив ще одну листівку, присвячену армії та флоту. Крім названих, він був автором і видавцем ще восьми листівок, що мали відношення до франко-прусському війні. Серед авторів перших листівок згадується гравер по міді Франц Роріх. Зокрема, йому належить картка з видом Женевського озера, яка була випущена в Цюріху в 1872 році. Це була так звана видова листівка, яка благополучно існує і сьогодні.

У Росії вітальні картки з'явилися в кінці XIX століття. Одна з найбільш ранніх була створена в 1892 році. Серед перших російських видавництв, що випускали ілюстровані листівки в Росії, слід назвати "Комітет піклування про сестер милосердя російсько-турецької війни", більш відомий під назвою "Община святої Євгенії". Ця організація зіграла виняткову роль у становленні та розвитку вітчизняної листівки на початку XX століття. Видавничою групою Спільноти святої Євгенії перша листівка була випущена в 1898 році.

 

 

 

ЧОМУ ДАРУЄМО ЛИСТІВКИ

 

Листівка в поштовій скриньці освітить наш день новим світлом і стане емоційним зв'язком між нами і нашими друзями, нашою сім'єю. Кольоровий конверт з написаним на ньому від руки адресою виділяється в стопку рахунків, газет і журналів, нагадує нам про те, що хтось пожертвував своїм часом щоб довести нам свою любов, при цьому радість як з боку відправника так і з боку одержувача буде взаємної.

Листівки…

• Означають, що хтось знайшов час, щоб відправити нам послання.
• Є особистим жестом в особливих випадках або святах.
• Пов'язують нас з різними людьми, з колегами по роботі, викладачами, родиною та друзями.
• Допомагають нам виразити свої почуття словами.
• Дарують нам спогади про особливі моменти в нашому житті.
• Допомагають нам подолати бар'єри в спілкуванні між різними поколіннями, статями і культурами.
• Допомагають нам змусити близьких відчути себе незвичайними.
• Зберігають у собі спогади про друзів і про родину.
• Показують іншим нашу любов!

Стрімкий ритм життя і відсутність вільного часу майже не дають нам можливості принести радість собі та своїм близьким, але цей невеликий шматочок кольорового паперу допомагає всім нам пережити незвичайні відчуття. Стосунки з друзями і з сім'єю не повинні забирати у нас занадто багато сил, часто це лише простий, але дуже важливий жест, яким ми показуємо близьким, як багато вони для нас важать. Одержавши листівку, люди розуміють, що хтось думає про них. Проста листівка може зблизити душі, стати розрадою, пом'якшити біль, подарувати любов і увагу - це те, що нам так необхідно!

Ось прості поради як підтримувати зв'язок з друзями і з сім'єю та поліпшити власне емоційний стан:

1. Приділяйте небагато часу кожен день спілкуванню з людьми. Підтримання відносин не займе багато часу, але воно може мати велике значення для тих, з ким ми спілкуємося. Простий звук, електронне повідомлення або листівка нагадує тим, кого ми любимо, як багато вони для нас важать.

2. Виділіть час на те, щоб подумати, що важливо і що має значення у вашому житті. Ви можете завести спеціальний зошит і внести в нього кожного, кому ви вдячні. Записуючи важливі справи, ми зможемо краще запам'ятати особливі особисті стосунки.

3. Не чекайте приводу для спілкування. Життя занадто коротке, щоб уникати спілкування з друзями і з сім'єю. Листівка «Думаю про тебе ...» може бути одним з найкращих способів показати комусь як багато він для вас значить.

4. Проявіть свою індивідуальність у відносинах з близькими. Будь то романтичне послання, залишене на подушці, або кумедна листівка, отримана поштою, відносини з друзями і з сім'єю повинні свідчити про ваше особисте відношення та ваші особисті почуття.

5. Підтримуйте особисті відносини за допомогою спогадів. Одним із найкращих способів підтримання відносин є спогади. Листи та листівки, коли-небудь, отримані нами, допомагають зберігати в пам'яті наші особливі відносини.

 

 

 

 

 

 

 

АРТ-ЛИСТІВКИ

 

Одним із самих витончених видів рукоділля, без сумнівів, вважається створення арт-листівок.

Що таке арт-листівки? Можна сказати про них прозаїчно: це листівки, виготовлені вручну, де використовується не тільки папір, але й тканина, бісер, сухі квіти…. Але якщо описати їх більш піднесено, то арт-листівка – це плід фантазії, це – настрій того, хто її робив, це рукоділля на грані твору мистецтва. Така вітальна листівка вже сама по собі коштовний подарунок

Адже ніщо не може так радувати, як подарунок, зроблений з душею, що несе тепло, радість і любов!

Скільки часу  витрачається на виготовлення однієї листівки?

 Усе залежить від наявності ідеї й обраної техніки виконання. Якщо листівка робиться в стилі колажу, і ідея її виготовлення вже існує, то 15-30 хвилин буде досить. Якщо ж техніка – складна, або важко гармонійно скомпонувати всі деталі, то на неї може піти кілька годин.

У цей час існує дуже велика кількість технік виготовлення листівок. От найпоширеніші:

Колаж - наклеювання на  основу листівки деталей іншої фактури й кольору ця техніка виготовлення вважається найбільш простою

Рop-up – це листівки з об`ємною картинкою всередині.

Iris Folding – це техніка, у якій використовується велика кількість тонких полосочек, що склеюються один з одним по певній схемі

3D - техніка, при якій створюється об`ємна картинка за допомогою наклеювання один на одного великої кількості шарів. Для додання більшого обсягу, для склеювання шарів можна використовувати спінений скотч.

Ізонитка – це особливий метод переплетення ниток, придуманий англійськими ткачами

Quilling – паперокручення. Усі елементи створюються зі скручених певним чином тонких смужок паперу

Штампінг – це прикраса листівок візерунками, вирізаними на гумі або іншому підручному матеріалі

Embossing – це видавлювання малюнка на папері або картоні

Листівки з елементами вишивки.

Листівки з елементами оригамі.

 

 

 

 

ВИГОТОВЛЕННЯ АРТ-ЛИСТІВОК

 

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ

 

1.          Не крутитися під час роботи, не відволікати інших.
2.          Не вставати з місця.
3.          Використовувати тільки справні інструменти і за призначенням.
4.          Не можна гратися інструментами.
5.          Бути уважними під час роботи.
6.          Не вмикати електроінструменти без дозволу вчителя.

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ НОЖИЦЯМИ

 

1.          Не залишати ножиці відкритими, зберігати їх потрібно закритими у футлярі.
2.          На робочому місці ножиці не повинні виходити за краї столу.
3.          Не тримати їх гострими кінцями доверху.
4.          Не працювати тупими ножицями.
5.          Не різати на ходу, під час різання не вставати з місця.
6.          Передавати закритими, кільцями вперед.
7.          Під час роботи ножицями матеріал необхідно тримати лівою рукою так, щоб вона не попадала на лінію різання (Додаток 1).

 

ТЕРМІНИ РІЗАННЯ

 

Розрізати – розділити заготовку навпіл чи більшу кількість частин.

Відрізати – відділити від цілого якусь частину.

Вирізати – відділити від цілої, частини які знаходяться всередині чи по контуру.

Надрізати – різати деталі не до кінця, а до певної позначки.

 

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ РУЧНИМИ ШВЕЙНИМИ ГОЛКАМИ

 

1.          Перевіряти кількість голок перед початком і після закінчення роботи.
2.          Не можна кидати голки під час роботи, вколювати їх у спеціальну подушечку.
3.          Не тримати пальці лівої руки напроти проколу тканини.
4.          Не залишати голку в тканині чи на одязі, а зберігати у спеціальній подушечці.
5.          В жодному випадку не брати голки до рота!
6.          Запасні голки зберігати у гольниці  в сухому місці.
7.          Користуватися наперстком.
8.          Не відкушувати нитку зубами.
9.          Не використовувати голки замість булавок.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА ПРО ПАПІР І ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ

 

Як з'явився папір? На протязі багатьох тисячоліть люди шукали матеріал для письма. Наші предки з цією метою використовували каміння і глину. На зміну їм прийшли дерев'яні дощечки, покриті шаром воску, а далі папірус – рослина, подібна до нашої болотяної осики. Стебла папірусу єгиптяни розрізали на тонкі продовгуваті смужки і викладали навхрест одну на одну, змащували клеєм, прогладжували дерев'яною праскою, сушили на сонці і скручували в сувої. Надалі греки їх стали називати "біблос" (звідси "бібліотека").

Папірус був предком паперу, у німців здабув назву "Раріеr", в англійців - "рареr", в іспанців - "рареl", в українців – "папір".

В Стародавній Русі писали на бересті. Російське слово "бумага" пов'язане з італійським "bambagia" – бавовна, так як першою після папірусу сировиною для паперу були відходи від бавовняних тканин.

Ще один матеріал для письма стали виготовляти в місті Пергамі. За ім'ям цього міста матеріал одержав назву пергамент. Він був щільніший за папірус, не пропускав фарбу, чорнила, на ньому можна було писати з обох боків. Сировиною для пергаменту слугували шкури телят і овець. Коштував пергамент набагато дорожче за папірус, тому що для його виготовлення доводилось знищувати цілі табуни тварин. Придбати таку книгу могла тільки дуже заможна людина, інколи вона коштувала більше, ніж маєток, тому її приковували до стіни ланцюгами.

Минуло багато часу, як люди винайшли найзручніший матеріал для письма, який стали називати папером.

Існує багато легенд про винайдення паперу та коли точно з'явився папір, ніхто не знає.  Археологи вважають, що папір був відомий китайцям ще до нашої ери. Винайдені матеріали, датовані IV - III століттями до нашої ери, можна вважати папером. До нашого часу дійшли також відомості про те, що папір у II столітті винайшов і виготовляв китаєць Цай Лунь.

Технологію виготовлення китайці могли запозичити у туркменів, які виготовляли найтонший войлок із вовни. Сировиною для паперу слугували подрібнена кора тутового дерева і розмочені бамбукові стебла. Спосіб виготовлення паперу китайці тримали в таємниці. Але згодом таємниця була розкрита. За китайським методом, папір стали виготовляти в Кореї  у VI столітті.

Японці для виготовлення паперу використовували кокони шовкопряда. Згодом, їх замінили більш дешевою сировиною: бамбуковими стеблами, корою з дерев, коноплями, ганчір'ям. Й у результаті японський папір перевершив за якістю китайський.

В Європі (в Німеччині) папір з'явився на початку XVII століття, до того часу там нараховувалось 218 паперових вітряків. Сам спосіб залишився багато- операційним й малопродуктивним.

 Машинне виробництво паперу почалось після того, як на межі XVII - XVIII століть в Голандії винайшли зручний розмелювальний апарат "ролл", а у Франції - механізоване відливання паперу. Завдяки цим винаходам папір став більш дешевим, та відповідно, доступним. Якщо раніше для виробництва паперу використовували відходи текстильного виробництва і ганчір'я, то тепер з'явилась нова сировина – деревина. Відомий французький фізик Реомюр в 1730 році зробив повідомлення про те, що можна виробляти папір з деревини.

Папір завойовує Європу.

У XVIII столітті за наказом Петра І в Росії було побудовано декілька великих паперових вітряків, поблизу Петербурга і в самому місті, неподалік від Адміралтейства. Величезний паперовий завод побудував в Калужському намісництві Афанасій Гончаров (прадід дружини А.С. Пушкіна). До того часу в Росії вже нараховувалось більше 20 великих паперових фабрик. Але їх не вистачало: паперу потрібно було дуже багато,  його як і раніше завозили з-за кордону.

В 30-40 роках з'явились Канський і Балахнінський, Вишерський і Архангельський, Котласький і Кондопожський паперові комбінати. Це були гіганти целюлозно-паперової індустрії.

Оскільки виробництво паперу вимагає великої кількості води, целюлозно-паперові комбінати будували на берегах великих водоймищ, річок.

Користуючись папером, ми ніколи не задумуємось, з чого і як він зроблений. Між тим, процес його виробництва складний. Починається він в безкрайніх лісах, на берегах суворих багатоводних рік. З лісової ділянки дерева відправляються в далекий шлях до паперового комбінату. Тут сталеві зуби захвачують стовбури дерев і переносять їх на розпилювальні столи, де встановлені дискові пилки. Мить - і вікові дерева перетворюються в метрові відрізки - чурки, які потім потрапляють в барабан. З барабана виходять очищені баланси. Частину балансів конвеєр несе на деревомасний завод, а частину - на целюлозний. Ті баланси, які конвеєр доставив на деревомасний завод спочатку потрапляють у високу металеву коробку, висотою з двоповерховий будинок,  - дефібрер і в ній розмелюються, перетворюючись у пухку волокнисту масу. Потім швидкий струмінь води переносить подрібнену деревину через щеполовку і ситоочищувальні машини. В згущувачі з неї видаляють зайву воду і маса потрапляє в змішувальний басейн. Баланси, які потрапляють на целюлозний завод, механічні ножі рубають на мілкі друзки і відправляють в бункери варильних котлів, де їх варять під великим тиском в кислоті. Тут деревина перетворюється на дрібні волокна целюлози. Ця маса проходить через декілька млинів і по трубопроводам також потрапляє в змішувальний басейн з подрібненою деревиною. Сюди додають каніфольний клей, барвники, інколи особливий сорт білої глини - каолін, щоб папір вийшов цупкий і білий. За допомогою паперовироблювальної машини паперова маса перетворюється в цупкий білий папір (дод. №1 ).

Раніше сировиною для паперу служила тільки деревина сосни, ялинки, надалі стали використовувати березу, осику й макулатуру, завдяки якій ліс в деякій мірі зберігається від вирубки.

Для виготовлення дорогих видів паперу і паперу, на якому друкують гроші, використовують льняну тканину.

ВЛАСТИВОСТІ ПАПЕРУ

 

Папір – дрібно-волокнистий матеріал.

У вертикальному і горизонтальному напрямках папір має різні властивості: відрізаний у горизонтальному напрямі волокон, він при наклеюванні дає зморшки, а у вертикальному - лягає гладенько, добре приклеюється. В процесі роботи слід враховувати ці властивості паперу. Поперек волокон папір видовжується значно більше, ніж вздовж. Якщо намащений щойно папір відразу приклеїти, на ньому з'являються зморшки та складки, він продовжує розбухати і видовжуватися, тому його необхідно залишити на півтори-дві хвилини і лише після цього приклеїти.

Є багато способів як визначити напрямок паперових волокон.

1. Відрізати дві вузенькі смужки під прямим кутом довжиною 15-20см, шириною - 0,5см: одну - вздовж листка, іншу - поперек. Смужки наложити одину на одну, взяти за кінці двома пальцями і підняти у вертикальне положення. Смужка, вирізана поперек волокон - прогинається, а вирізана вздовж - пряма.
2. Визначити напрямок паперових волокон можна простіше: відірвати смужки паперу у вертикальному і горизонтальному напрямках. Вздовж волокон відриваються рівні смужки, а поперек - лінія розриву викривлена.

 

 

ТИПИ ПАПЕРУ

 

Відомо більше 600 видів паперу різного за кольором і фактурою.

За призначенням папір поділяють:

• Для друку: друкарський
• Декоративний (має забарвлену, гладку поверхню або поверхню, що імітує оксамит, мармур, шкіру, полотно)
• Для писання: зошитовий, поштовий
• Газетний
• Ілюстративний
• Картографічний
• Креслярсько-рисувальний: калька, для малювання, ватман
• Електроізоляційний: кабельний, конденсаторний
• Санітарно-побутовий: туалетний, гігієнічний
• Фільтрувальний: фільтри для нафтопродуктів, лабораторні фільтри
• Промислово-технічний: патронний, лугостійкий, наждачний
• Світлочутливий: основа для фотопаперу
• Перебивний: копіювальний
• Асортимент паперу і картону (тарний і пакувальний для поліграфічного виробництва)

КВІЛІНГ

 

Існує багато видів паперової творчості. В нашій країні найбільш відомі витинанки та оригамі. Та це лише два напрямки серед народних паперових мистецтв. Ще одним, не менш цікавим  видом роботи з папером, виявився квілінг.

Квілінг – старовинна техніка виконання виробів із паперу, що в наш час є досить популярною. У перекладі з англійської слово квілінг означає – «намотувати», «скручувати».

Чому для даного різновиду роботи було обрано саме роботу з папером?

Універсальність паперу важко переоцінити. Папір знаходить примінення майже у всіх галузях людської діяльності. Творчість – не виключення.

Папір – виразний, піддатливий матеріал. З нього можна створити цілий світ. Саме тому, він придатний для квілінгу, техніка якого базується на закручуванні і моделюванні за допомогою спеціального інструмента (гострої палички, зубочистки) паперових смужок шириною від 3 мм до 10 мм.

Цей різновид паперопластики родом з Південної Кореї. На Сході паперові композиції більш об'ємні і дуже складні. Одна може складатися з тисяч деталей.

Європейська версія квілінга більш динамічна, експресивна і не така складна. Виділяють чотири види цього рукоділля:

1. Простий — на основі спіральок.

2. Філігранний — це спосіб, коли смужки складаються в різні фігури без клею.

3. Петельний — за основу беруться петлі зі смуг.

4. Об'ємний — коли створюються 3D композиції.

Другий і четвертий різновиди – найкрасивіші і найскладніші.

Техніку квілінгу варто освоїти, адже жодна інша не дасть такої вишуканості й ажурності, легкості й чіткості одночасно.

Техніка квілінгу полягає в намотуванні паперової смужки та моделюванні виробу за допомогою голки для квілінгу. Під час роботи слід використовувати різнокольорові паперові смужки завширшки 5–10 міліметрів. Якщо композиція невеликих розмірів, то можна використовувати смужку завширшки 3–4 міліметри, а якщо робота об’ємна і достатньо великих розмірів, то використовуємо смужки шириною 10–15 міліметрів. Використовуючи цей метод, можна створити унікальні композиції й вироби, які у завершеному вигляді стануть прикрасою будь-якого інтер'єру: від класичного, до хай-тека.           

 

 

БАЗОВІ ФІГУРИ

Отже, дивимося на фігуру, формуємо схожу за допомогою шила і пінцета. Притискаючи край смужки пальцем до кінчика шила, прокручуємо його, накручуючи смужку спіраллю. Робимо стільки обертів, скільки потрібно за схемою. Чим більше обертів, тим щільніша фігура. Чим менше — тим ажурніша. Злегка стискаємо пальцями, щоб зафіксувати форму, і відпускаємо. Спіралька розпускається. Край смужки підклеюємо, щоб деталь не розгорталася, за допомогою крапельки клею на кінчику зубочистки. Гострий край означає, що потрібно притиснути пальцями детальку в цьому місці. Накручуючи, відпускаючи і стискаючи смужки творяться різні деталі квілінгу, з яких буде складатися краса.

 У наведених нижче схемах добре видно різницю між щільними і ажурними деталями. Для виготовлення більш щільних деталей використовують більш тонкий папір – щільністю 80-100 гр/м2. Для повітряних – навпаки, береться більш щільний папір 120-150 гр/м2, щоб втримали форму.

 

 

Більш прості, повітряні схеми

 

Основні деталі, з яких збирається квілінг

 

      

 Формуємо деталі за допомогою шила, пинцета і пальців

 

З різновидів заготовок, можна збирати фігури.

Спробуйте скласти кілька кольорів за схемою, що наведена на фото 1.

 Праворуч на малюнку показані деталі, які необхідні для роботи.

 

 

 

                   Фото 1. Перша вправа по квілінгу                      Перші заготовки

Ці заготовки потрібно робити і робити, поки рухи рук не стануть плавними і точними, а детальки — красивими і витонченими.

Не лякайтеся, не кидайте, якщо перші заготовки вийдуть кривобокими.  Дайте рукам звикнути до рухів. Це допоможе розвинути певні навички, а згодом майстерність опанування техніки квілінгу вцілому.

Кілька секретів майстерності квілінг

• Для того щоб край смужки приклеївся набагато швидше, не обрізайте ножицями край смужки, а обірвіть пальцями. Розпушений край швидше проклеїть середину волокон і схопиться в секунди.
• Смужки паперу зберігайте в коробках, де вони можуть лежати рівно. Навіть трішки зім'ята смужка в роботу не годиться — не створить вона красивої форми фігуру. Викидайте безжально. А решту зберігайте дбайливо.
• З коробки смужку слід витягати, тримаючи її за обидва краї. Тоді вона точно не деформується.
•  Якщо в майбутньому будете складати композиції з ряду однорозмірних детальок, придбайте обов'язково лінійку-шаблон як на фото. З її допомогою ви значно прискорите процес заготовки деталей, формуючи їх відразу в комірках.

 

Лінійка для квілінгу

 

Так виглядатимуть ваші схематичні квіточки в кольорі (див. фото 2).

 

          

Фото 2. Прості квіти                       Фото 3. Схема для квілінгу «букет»

 

Коли будуть виготовлені акуратні квіточки, спробуйте скласти букет, схема якого представлена на фото 3.

Потім  можна спробувати пофантазувати й скласти свої композиції в техніці квілінг.

Якщо виготовляється панно, чи картина, її обов'язково потрібно вставити в рамку під скло. Але тут постане питання: як приклеїти готову композицію до поверхні?

Краще всього зробити так: перевернути заготовки догори тією стороною, яка приклеюється. Вмочити в ПВА ватяну паличку і обережно пройтися по всіх зрізах смужок. Добре, якщо це пористий картон, а не крейдований.Звернути увагу, щоб клей не потік й не залишив некрасивий і видимий блиск на папері. Злегка притискаємо все долонею, залишаємо на кілька хвилин. Якщо ширина смуг однакова, то площа покриття буде великою і рівною і все приклеїться добре.

 Далі вставляємо готове панно,чи картинку в рамку зі склом. Оновлення для інтер'єру готово!

 

ОБ’ЄМНИЙ КВІЛІНГ

Почнемо з весняних квіток, створених на основі бахроми (див. фото 3).

Фото 8. Весняні квіти об'ємний квілінг

 

1. Для таких квітів потрібні смужки в кілька разів ширше звичайних. У нашому випадку це три і п'ять сантиметрів. Найважче — нарізати рівну бахрому. Папір беремо тонший, складаємо, не згинаючи, в два-три рази і гострими ножицями нарізаємо бахрому, не доходячи до краю приблизно міліметрів п'ять.

2. Зверніть увагу на фото 3. Якщо у квітки торочкувата середина, то пелюстки кручені, спіральні. І навпаки. Робимо відповідно. Починаємо накручувати на кінчик шила смужку, притискаючи пальцем біля основи. Точно так як при створенні звичайної спіралі. Накрутили, не розпускаємо! Закріплюємо клеєм, розпушується.

 

Смужки з бахромою                                                                Створюємо бахромчату серединку

 

3. Потім крутимо шість фігурок «стріла», намазуємо клеєм точки дотику детальок, притискаємо, клеїмо.

                    

Деталі квітки                                                          Квітка готова

 

4. Потім ще квітка з пелюстками «око» і квітка з пелюстками «спіраль».

                

Варіант квітки з пелюстками «око»                Варіант квітки з пелюстками «спіраль»

 

5. Тепер квітка із зворотним порядком: спіральною серединкою і пухнастими пелюстками. Створюємо щільну спіраль. Прихоплює на клей, щоб не розпустилася, залишаючи вільний край до сантиметра. Цей вільний край клеїмо до початку бахромчатої смужки і крутимо її як продовження першої.

 

  

З'єднуємо смуги, робимо квітку    Квітка готова

 

 

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АЛГОРИТМ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛИСТІВКИ В ТЕХНІЦІ «ПАПЕРОПЛАСТИКА»

Робота над листівкою виконується в певній послідовності, про яку необхідно пам’ятати і якої необхідно дотримуватися.

 

 

1.          Вибір сюжету.
2.          Створення ескізу (Додатки 3 - 9).
3.          Підбір паперу.
4.          Вирізування деталей зображення. (c.22-27,  майстер класи  32- 37 с.)
5.          Розкладання деталей зображення.
6.          Приклеювання.
7.          Висушування.

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АЛГОРИТМ ВИГОТОВЛЕННЯ ЛИСТІВКИ З ВИШИВКОЮ

 

 

1.          Підбір малюнка для вишивки (Додатки 10 – 14).
2.          Перенесення малюнка на тканину.
3.          Підбір ниток і вибір техніки виконання (інструкційні картка 1, 2, 3).
4.          Виготовлення вишивки.
5.          Волого-теплова обробка вишитого зразка.
6.          Вирізування на паперовому фоні необхідного отвору.
7.          Вирізування вишивки з припусками.
8.          Приклеювання вишитого зразка до отвору.
9.          Висушування.

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АЛГОРИТМ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИШИТОЇ ЛИСТІВКИ ШВОМ «ХРЕСТИК»

 

 

1.          Підбір малюнка для вишивки (Додатки 15 – 23).
2.          Підбір ниток і вибір техніки виконання (інструкційні картка 4, 5).
3.          Виготовлення вишивки.
4.          Волого-теплова обробка вишитого зразка.
5.          Вирізування на паперовому фоні необхідного отвору.
6.          Вирізування вишивки з припусками.
7.          Приклеювання вишитого зразка до отвору.
8.          Висушування.

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АЛГОРИТМ ВИГОТОВЛЕННЯ МАЛЬОВАНОЇ ЛИСТІВКИ

 

 

1.          Створення ескізу (Додатки 10 –14).
2.          Підбір паперу.
3.          Перенесення малюнку на основу.
4.          Розмальовка малюнку.
5.          Висушування.
6.          Остаточне оформлення.

 

 

МАЙСТЕР-КЛАС

«ВИГОТОВЛЕННЯ РОМАШКИ»

 

 

Ножицями вирізаємо коло. Далі:

• розрізаємо з двох протилежних сторін, залишивши серединку, повертаємо і розрізаємо ще навпіл до серединки;
• потім кожну частину ріжемо ще навпіл, а далі те що отримали – навпіл. Це і будуть пелюстки нашої майбутньої ромашки.

 

 

В результаті в нас повинен вийти кружечок з 16 «пелюстками»

Почнемо надавати форму нашим пелюсткам. По колу заокруглюємо ножицями пелюстки в одному напрямку. Потім перевертаємо ромашку і теж саме робимо з іншої сторони пелюсток. На фото видно, що наші ромашки ще пласкі, тому потрібно їх про гофрувати, для цього використовуємо ніж або ножиці з гострими кінцями.

 

Наносимо клей ПВА на середину квітки, присипаємо манкою, залишки манки видаляємо, потім фарбами розфарбовуємо. Квітка готова.

Змінюючи кількість і форму пелюсток отримуємо різні варіанти квіток

 

 

 

Готові лекала

 

МАЙСТЕР-КЛАС

 «ВИГОТОВЛЕННЯ АСТРИ»

 

 

Відрізаємо смужку паперу довжиною 30 см і шириною 4 см. Згинаємо навпіл по довжині. З краю, на якому знаходиться згин надрізаємо косими розрізами, не доходячи до краю 5 мм, з відстанню між розрізами 1,5-2 мм. Початок і кінець смуги відрізаємо по крайніх зрізами. Проклеюємо по довжині нерозрізаний (на фото - нижній) край, щоб зручніше було скручувати. Намотуємо на тугий рол, намащуємо клеєм по всій довжині. Розпушуємо (розправляємо) пелюстки.

 

  

 

  

МАЙСТЕР-КЛАС

 «ВИГОТОВЛЕННЯ АСТРИ» ВАРІАНТ № 2

 

Візьміть аркуш кольорового паперу формату А4. Складіть його по довжині навпіл. Потім ще раз по довжині навпіл. І ще раз. Завдяки цим діям ми зможемо одночасно приготувати 8 смуг для пелюсток шириною 2,5 см кожна. Вирізаємо зубчики з того краю смуги, який протилежний загальному згину. Відрізавши загальний згин, отримуємо 8 окремих смужок. Для середини беремо жовту смугу довжиною 15 см і шириною 1 см, нарізаємо зубчиками. Намотуємо туго жовту смугу, потім 6 смуг пелюсток, промащуючи всі клеєм. Зовні - зелена смуга з зубчиками довжиною 10 см, шириною 2 см. Відгинаємо пелюстки всередину за допомогою ножиць.

     

 

  

 

 

 

Для пуп'янка намотуємо 1 смугу довжиною 30 см, шириною 2,5 см з зубчиками, потім обмотуємо зеленою смугою з зубчиками. Вставляємо в воронку, отриману з тугого ролу з 2 -3 зелених смуг довжиною 30 см шириною 5 мм.

Для напіврозкритого бутона на жовту серединку намотуємо 3 смужки з пелюстками + зелень.

 

 

МАЙСТЕР-КЛАС

 «ВИГОТОВЛЕННЯ ГЕРБЕРИ»

 

 

Для виготовлення квітки гербери нам знадобляться наступні заготовки.

1) 1 смужка чорного або коричневого кольору довжиною 30 см з щільного паперу або гофрованого тонкого картону.

2) 2 дрібно надрізані смужки шириною 5 мм, довжиною 30 см помаранчевого і жовтого кольорів.

3) 2 смужки довжиною 15 см і шириною 7 мм жовтого і оранжевого кольору, надрізані дрібними зубчиками.

4) 1 смужка жовтого кольору довжиною 30см, шириною 1см. Надрізати зубчиками побільше.

5) 2 смужки помаранчевого кольору довжиною 30 см, шириною 3 см.

Надрізати великими зубчиками. Починаємо крутити квітку з темною смужкою, скрутивши тугий рол. На верхній край накручуємо помаранчеву

5 мм смужку. Зубчики відгинаємо всередину квітки. Далі намотуємо жовту

5 мм смужку, зубчики відгинаємо назовні. Далі – помаранчеву 7мм, жовту 7 мм. При накручуванні промазуємо клеєм по всій довжині смуг.

Накручуємо жовту 1 см і 3 см смуги накручуємо на отриману серединку квітки не приклеюючи до серединки, але склеюємо далі при накручуванні, так, щоб кільце з великих пелюсток вийшло окремо. Потім відігнути пелюстки на середині і на великому помаранчевому кільці і всі з'єднати (склеїти).

 

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА 1.

ШОВ «СТЕБЛОВИЙ»

 

Це один з найпростіших вишивальних швів. Застосовується для вишивання контурів та тонких ліній візерунків — стебел квітів та рослин (звідси і назва). Своїм виглядом нага­дує перевитий шнурок (мал. 2).

Виконання шва:

Прокладають шов знизу вгору (зліва направо). Кожний укол голки направлений дого­ри від виведеної нитки (або справа від неї, якщо шити зліва направо).

1. Закріпіть нитку без вузлика в т. і (мал. І).
2. Вколють голку через 2—3 мм в т. 2 (злегка навкоси), а виколіть в т. З (посередині стібка 1—2).
3. Вколють в точку 4, а виколіть в т, 2 (кінець попереднього стібка).
4. Далі: 2 – 5 – 4, 4 – 6 – 5...

 

 

 

 

 

 

 

Примітка: щоб шов був красивим, треба пам'ятати правило:

1.  Виводити голку тільки і одного боку віл нитки.

2. Нитки повинні лягати щільно одна до одної.

3. Стібки треба робити однакової довжини.

4. Нитки не повинні бути натягнутими.

 Після виконання шва по прямій лінії доцільно вишити більш складний візерунок — з поступовим поворотом стібків.

 

 

 

 

 

 

 

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА 2.

ШОВ «ЛАНЦЮЖОК», АБО «ТАМБУРНИЙ»

 

Шов «ланцюжок» використовують тільки у вишиванні. З лицьового боку вій нагадує ланцюжок, зв'язаний гачком та прикріплений до тканини, а з вивороту — це ряд стібків. що прилягають один до одного.

Виконання шва: Закріпіть нитку без вузлика в т. і. Великим пальцем лівої руки нитку відво­дять у лівий бік і притримують (для утворення петлі). Голкою вколюють на рівні закріпленої нитки справа в т. 2 і виколюють вниз, від т. І на 3—5 мм — т. 3. Знову голку вколюють праворуч від т. З в т. 4, притримуючи паль­цем петлю нитки. При цьому слідкуємо за тим, щоб петля з нитки була під голкою.

 

Примітки:

1. Шиємо зверху вниз або справа наліво (так зручніше утворювати петлю),
2. Відстань між точками 1—2 (3—4) може бути різною за величиною (мал. 1, 2, 3, 4). що видозмінює шов.
3. Петлі повинні бути однакової величини при незатягнутих нитках.
4. Після вишивання швом «ланцюжок» по прямій лінії слід перейти до вишивання напівкіл, кількість зигзагів (на вибір)

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА 3.

ШОВ «СТРОЧКА» (АБО «СТЕБНІВКА», АБО «ВИСТ1Г»)

 

Шов «строчка» нагадує машинну строчку і відрізняється від шва «позад голки» («за голку») тим, що стібки у ньому щільно прилягають один до одного (мал. 1).

 

В українській народній вишивці цей шов має кілька місцевих назв: на Київщині його

називають «вистіг», на Поділлі — «стебнівка», на Полтавщині — «штапівка».

Швом «строчка» обводять контури узорів або зашивають всю їх площину. У шитті цим швом з'єднують окремі деталі.

 

Виконання шва:

Шов «строчка» виконується справа наліво.

І. Нитку закріплюють в т. 1 (мал. 2).

 

 

2. Вколюють голку в т. 2 (відстань 1—2 дорівнює довжині стібка), а виколюють в т, З відстань І —3 дорівнює довжині стібка). А далі: 3—1—4, 4—3—5, 5—4—6, 6—5—7 ...
3. На зворотному боці одержимо шов, що утворюється з стібків, які перекривають один одного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА 4.

ШОВ «КОСИЙ ХРЕСТИК» («ПРОСТИЙ ХРЕСТИК»)

 

Вишивання «хрестиком» дуже просте, тому з усіх видів вишивання воно найбільш поширене.

Шов «косий хрестик» складається з двох стібків («півхрестиків»), які перетинають клі­тинку по діагоналі:

 

 

Виконання шва:

І. «Хрестик» по горизонталі:

а) у два ходи.

1 хід. Закріплюємо нитку у точці петлею, або так, як показано на рисунку 1, а. Робимо перший нижній стібок зліва направо по діагоналі квадрата — 1— 2 і виколюємо голку в точці 3  (1—2—3). А далі так само виконуємо наступні стібки до кінця ряду: 3—4—5, 5—6—7, 7— 8—9, 9 – 10 – 11 (мал. 1, б).

2 хід. Рухаючись у зворотному напрямі справа наліво, кладемо верхні стібки «хрести­ка»: 11—8—9, 9—6—7, 7—4—5, 5—2—3. Закінчуючи останній хрестик, у кінці першого ряду робимо перехід на нижній другий ряд (мал. 1, в). Довжина стібка зісподу буде вдвоє біль­шою, ніж висота хрестика. Другий і всі наступні ряди вишиваємо так, як перший (мал. 1, г). На зворотному боці одержимо ряди вертикальних стібків.

 

 

б). «Хрестик» косий в один хід. Відрізняється від першого способу порядком накладання стібків. Шов виконується справа наліво і відразу вишивається цілий хрестик.

Закріплюємо нитку у т. 1 (мал. 2) і робимо перший стібок 1—2—3, потім поверх цього стібка другий — 3—4—5 — одержали цілий хрестик, а далі: 5—3—6, 6—1 — 7, 7—6—6, 8 – 5 – 9, 9 – 8 – 10, 10 – 7 – 11...

 

 

 

З вивороту одержимо два ряди-горизонтальних стібків (мал. 3).

II. «Хрестик» по вертикалі. На мал. 4 показано виконання шва у два ходи: спочатку верхні стібки кладемо знизу вгору (мал. 4, а), а потім накладаємо верхні стібки згори донизу різними способами — (мал. 4 б, в)

Окремі фігури у кілька рядів виконуються справа наліво (мал. 4, г).

 

 

 

ІІІ. «Хрестик» по діагоналі:

а) у два ходи. Шов складніший у виконанні, вимагає уваги при зворотному ході. Спо­чатку кладемо знизу вгору похилі стібки у різних напрямках (мал. 5, а). Повертаючись зго­ри донизу, голка з ниткою або вкриває верхній стібок, або проходить під стібком, щоб зберегти однаковий напрям верхнього стібка (зліва направо), (мал. 5, б).

б) «Хрестик» по діагоналі в один хід у два ряди. Нитку закріплюємо в т. 1 (мал. 6). Голіо вколюємо в т. 2, а виколюємо в т. З (1—2—3), а далі: 3—4—5, 5—6—4, 4—7—6, 6—8—9, 9 – 10 – 11,  11–12—10,  10 – 13 – 12,  12 – 14 – 15,  15 – 16 – 17.

в) «Хрестик» по діагоналі в один хід у три ряди. Нитку закріплюємо в т. 1 (мал. 7) Шиємо справа наліво і знизу вгору. Вколюємо голку в т. 2, а виколюємо в т. З (1—2—3). А далі: 3 – 4 – 2, 2 – 5 – 6, 6 – 7 – 5, 5 – 8 – 9, 9 – 10 – 11, 11 —12—10, 10 – 13 – 14, 14 – 15 – 13, 13 – 16 – 14.

ІНСТРУКЦІЙНА КАРТКА 5.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.          Вышивка. – [Режим доступу]:  http://www.liveinternet.ru/users/ 3971977/rubric/1858480/
2.          Дизайн. – [Режим доступу]:   http://pinme.ru/search/ category/dizayn? page=2
3.          Листівки своїми руками. – [Режим доступу]:  http://www.art-shopping.com.ua/cards/myhan2/
4.          Радкевич В.О. Технологія вишивки. – К.: Вища школа. – 1997
5.          Спірідонова Д.В. Трудове навчання. (Плани-конспекти занять, альбом). – Харків: Ранок. – 2002.
6.          Статті– [Режим доступу]:  http://ibud.ua/ru/stati

                                                      ДОДАТОК 1.

ДОДАТОК 2.

ДОДАТОК 3

 

 

 

  

 

 

 

 

  

ДОДАТОК 4

 

 

ДОДАТОК 5

 

 

 

 

ДОДАТОК 6

 

       

 

 

 

 

    

ДОДАТОК 7

 

ДОДАТОК 8

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 9

 

 

 

ДОДАТОК 10

 

 

ДОДАТОК 11

ДОДАТОК 12

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 13

 

 

ДОДАТОК 14

 

ДОДАТОК 15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 16

 

 

 

ДОДАТОК 17

 

 

ДОДАТОК 18

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 19

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 21

 

ДОДАТОК 22

 

 

 

 

ДОДАТОК 23