Навчальний проект «Леся Українка - поетична квітка України»

Навчальний проект

Тема: «Леся Українка - поетична квітка України»

Мета: поглибити і розширити знання про життя і творчість Лесі Українки; формувати комунікативні та інформаційні компетентності; вчити учнів здійснювати проектну діяльність на основі досліджень; самостійно опрацьовувати нову інформацію; розвивати зв’язне мовлення, мислення, увагу та уяву, творчі здібності; виховувати любов до природи та рідного краю.

Обладнання: портрет Лесі Українки, збірки творів, малюнки дітей, роздатковий матеріал, документальний фільм.

Хід роботи проекту

І. Організаційний момент

Краса природи – справжнє диво.

Все неповторне і живе.

Де не поглянь, скрізь так красиво:

По небу сонечко пливе,

Навколо височіють гори,

Між горами дзюрчить вода.

А ліс зелений, наче море,

І всюди казка ожива!

ІІ. Повідомлення  теми  і  мети проекту

-- Послухайте вірш і спробуйте відгадати поета, якого будемо вивчати на протязі цього тижня.

Вона боролася за правду й волю,

Щоб не було життя злиденного ніде.

Вона боролася за нашу кращу долю,

За наш буденний світлий день.

Її вірші наповнені  тугою

Про рідний край Волинь, його ліси.

Ось тут вона сидить під осокою

Та пише вірш про правду на Землі.

Її сумне та змучене обличчя

Уже не раз повстало в моїм сні.

І повела вона плечем знічев’я,

Бо все не йдуть собі думки сумні.

Не покидає розум її думка:

"Як все ж звільнити рідній мій народ?

Як можна всю загрозу відвернути?

Чи допоможе нам у цьому Бог?

Я буду боротись за бравеє діло,

Хоч як би і тяжко було….

У бій я піду не вагаючись, сміло!"

І враз в серці щось загуло….

Невже похитнулась любов до Вкраїни?

Та ні. Не зламати її.

Вона буде битись за волю країни,

За нашії вільнії дні!

Бесіда

-- Отже, кому діти присвячений вірш? (Міркування дітей)

-- Так, ви праві, ми будемо вивчати Лесю Українку, її життєвий і творчий шлях. (вішаю портрет)

-- Що ви можете розповісти про неї? Які твори вам знайомі з її творчості? (відповіді дітей)

-- Для того, щоб дізнатись більше про знамениту українську поетесу, спільними зусиллями створимо проект на тему: «Леся Українка - поетична квітка України».

ІІІ. Робота над проектом

Розподіл дітей на групи, враховуючи їхні інтереси, захоплення і можливості:

Група «Літературознавці»

Завдання:

1. Знайдіть і дослідіть інформацію про життєвий і творчий шлях Лесі Українки.

2. Зібраний матеріал подайте у вигляді доповіді з фрагментами відео.

Група « Шукачі»

Завдання:

1. Відшукайте вірші поетеси про квіти та дізнайтесь, які були її улюбленими.

2. Зібраний матеріал подайте у вигляді презентації або доповіді з демонстрацією квітів.

Група « Творці»

Завдання:

1. Підготуйте інсценізацію творів поетеси та намалюйте до них малюнки.

2. Створіть колаж з малюнків та творів Лесі Українки.

ІV. Реалізація проекту

Захист робіт

І. Організаційний момент

( Перевіряю готовність учнів до уроку)

ІІ. Повідомлення теми і мети

-- На сьогоднішньому уроці ми продемонструємо наш проект, темою якого є:

«Леся Українка - поетична квітка України».

ІІІ. Презентація

Група «Літературознавці»

    Справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач. Народилася 25 лютого 1871 року в м. Новгороді-Волинському, в сім'ї повітого службовця – юриста Петра Антоновича Косача, та відомої української письменниці Олени Пчілки. Саме на Волині минуло дитинство Лесі. Мати доглядаючи, за дітьми ( а їх було 6 ) намагалась дати їм національне виховання. У їхній сім'ї шанували народні звичаї. Діти змалку ходили в національному одязі.

   Найулюбленішими книжками Михайла та Лесі були «Кобзар» Т. Г. Шевченка, оповідання М. Вовчка, байки Л. Глібова, твори М. Гоголя, семитомник П. Чубинського з казками, легендами та піснями, казки Андерсена, сербохорватські пісні в перекладі М. Старицького та ін. Діти надзвичайно любили, як батько читав уголос твори О. Пушкіна, М. Салтикова-Щедріна.

   Малі Косачі дружили з дітьми бідняцькими, бо батьки хотіли, щоб їхні діти зрозуміли, що рідний народ — це трудящий люд, щоб вони передусім навчилися шанувати свій народ, навчилися його звичаїв і мови.

   З дитинства Леся цікавилися багатющою творчістю українського народу — піснями, казками, легендами. На все життя запам’яталася їй подорож літом у село Жаборлицю, що поблизу Новограда-Волинського. Там дівчина почула багато казок, повір’їв, пісень. А поетичні купальські та обжинкові обряди, які Леся бачила там, запали їй у душу на все життя.

(дитячі фотографії) Додаток 1

    У 4 роки Леся навчилася читати, а через рік і писати короткі листи до бабусі в Гадяч та за кордон до дядька Михайла Драгоманова. В 6 років, навчилася шити й вишивати.

    Сім'я Косачів була великою (додаток 2), але жила у достатку. Усього Леся мала двох братів і три сестри. Батьки займалися громадською діяльністю, навіть їздили на всесвітню виставку в Париж, тому дітей часто залишали під опікою родичів Лесі дуже подобалося жити в Олени Косач, тітки по батькові, яку в 1879 році за революційну пропаганду було заарештовано й вислано в Олонецьку губернію Судове звинувачення звучало досить серйозно Олені приписували спробу замаху на шефа жандармерії Дрентельна. Перший Лесин вірш якраз і присвячений тітці Олені ("Надія").

Демонстрація вірша «Надія».

    У 1881 році в Луцьку, куди наказом міністерства внутрішніх справ був переведений на роботу батько, Леся з братом Михайлом пішла на річку Стир подивитися, як святять воду, застудилася і захворіла. Хвороба дала ускладнення. Пізніше виявилося, що в дівчинки туберкульоз кісток.

    Хвора дочка викликала глибоку тривогу матері. Улюблениця батька, Леся ставала улюбленицею й матері, хоч колись Олена Пчілка не дуже раділа навіть її народженню. Мати допомогла дочці вивчи­ти французьку й німецьку мови, заохотила до творчості і якщо ім'я Леся Лариса вибрала собі ще в дитинстві сама, то псевдонім був підказаний матір'ю, яка інтуїтивно відчувала, що доня буде відомою і національне свідомою людиною.

    З тринадцяти років Леся по-справжньому стала до літературної роботи. Її поезії друкувалися в Галичині, що входила до складу Австро-Угорської імперії.

    При сприянні матері у 1884 році восени у львівському журналі "Зоря" з'явилася перша Лесина публікація - вірш "Конвалія". 

Демонстрація вірша «Конвалія»

    Одночасно з віршами Леся Українка писала й оповідання, публіцистичні та літературознавчі праці. Та чи не найвищої вершини її талант сягнув у драматичних творах, яких вона написала чимало.

    Леся мала прекрасні здібності до мов і сама про себе говорила, що мабуть немає такого звука, якого вона не могла б виговорити. Вона вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, писала свої твори українською, російською, французькою та німецькою мовами, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов. Вона добре знала латинську мову, а під час перебування у Єгипті почала вивчати іспанську мову.

   Блискуче знання мов відкривало перед нею всі багатства європейських літератур, новинки якої вона мала змогу читати в оригіналах.

    У 1893 році у Львові за допомогою І. Франка виходить перша збірка віршів письменниці — «На крилах пісень».

    Найбільше поезій Лесі Українки, призначених для маленьких читачів, було

розміщено на сторінках видання "Дзвінок".

    У 1884–1891 рр. Леся Українка написала поезії для дітей, які об’єднала в цикл “В дитячому крузі”. Починається він невеликими пейзажними творами. У циклі “В дитячому крузі” більшість поезій пов’язана з природою.

   В Лесі Українки є багато казок, написаних для малих дітей: «Біда навчить», «Казка про Оха чародія», «Давня казка».

   З середині 90-х років Леся Українка зближується з членами таємних марксистських гуртків, починає вивчати марксизм, що позначилося на віршах її другої збірки — «Думи і мрії», яка вийшла 1899 року у Львові.

У 1902 році у Чернівцях виходить третя збірка поезій поетеси «Відгуки».

    25 липня 1907 року Леся Українка та Климентій Квітка одружилися. (Додаток3).Чоловік одержав посаду в суді в Криму в Балаклаві, й подружжя переїхало туди, а згодом до Ялти. Здається, прекрасний морський клімат мав би сприяти покращенню здоров'я, а поетесі стало гірше.

    1 серпня 1913 року в Сурамі зупинилося серце Лесі Українки. Її тіло було перевезене до Києва поховане на байковому кладовищі, поряд з могилами батька і брата. (Додаток 4)

( Перегляд документального фільму)

Фізкультхвилинка

Група « Шукачі»

    Леся дуже любила плести віночки із квітів і прикрашала ними свою голівку. Вважалося, що віночок може захистити молоду дівчину. У ньому кожна квіточка, ніби оберіг від лиха, від нечистої сили і щось символізує. РОМАШКИ – улюблені квіти Лесі Українки, символ миру і кохання. Нині медицина здолала таку хворобу, як туберкульоз. Колись він забирав багато життів, надто молодих, зокрема і Лесине. Раніше існувало товариство боротьби з туберкульозом , і його емблемою була ромашка. Листаючи сторінки творів Лесі Українки, ми можемо побачити її ставлення до квітів, та природи в цілому. Вона любила всі квіти без винятку, і пишні троянди, і польові ледь помітні квіти. Любов до квітів поетеси не можна було ніяк оцінити, вона була безмежною, вони немов були для неї показником світлих помислів та вчинків:

Не плямив поцілунок мій зроду квіток,

чи то пишні були туберози,

чи квітки, що зродив найпростіший садок,

чи до краю вразливі мімози…

    Звучання осінньої троянди пов’язується за часом в творчості Лесі Українки з хворобою смертю близького друга Сергія Мержинського. Тоді знову, як і на початку творчого шляху, з’являється у поезіях безліч квітів. Але це квіти смутку. Вони як недомовлені речі, недописані листи, остання воля приреченого почуття («Квіток, квіток, як можна більше квітів», «Твої листи пахнуть зов’ялими трояндами», «Останні квіти»).

Ох розкрутились троянди червоні,

Наче рани палкі, восени,

Так жалібно тремтять і палають –

Прагнуть щастя чи смерті вони.

    Мак порівнює Леся Українка з досадою («зійшла моя досадонька, як мак серед збіжжя»), проліски та ряст є провісниками весни («Талого снігу платочки сивенькії…»), яблуневий цвіт повертає хвору поетесу до життя, наповнює новою силою її душевну волю («Давня весна»).

Демонстрація вірша «Давня весна»

    Лілії у творчості Лесі Українки набувають зовсім нового, нетрадиційного звучання. У фольклорі лілія – це символ смутку, а в неї – втілення надії – ніжної, іноді недосяжної, але такої бажаної та хвилюючої:

…лілія біла – квітка чистої та любої надії.

    Також писала Леся Українка і про барвінок «Русалка»:

Барвіночку мій хрещатий,

Зелений, дрібний,

Ой, я ж тебе викохала,

Хороший, рясний!

Я ж садила, поливала

Тебе нависни,

Я ж думала на віночок

Здасися мені!

    Не могла Леся Українка не написати і про конвалії «Конвалія»:

Із зеленої сорочки,

Що зіткав зелений гай,

Білі дивляться дзвіночки.

Як зовуть їх – угадай!

Це конвалії у гаї

На галявині цвітуть!

І ніде, ніде немає

Кращих квіточок, мабуть.

   Також згадувала і про магнолії «Імпровізація»:

До кипариса магнолія пишная

Чолом заквітчаним ніжно схилилася…

    Каштани «Забуті слова»

Сиділи ми в садку, там саме зацвітало,

і сипався з каштанів білий цвіт.

    Калина у вірші «Калина»:

«Чия то могила в полі при дорозі,

Що над нею калинонька цвіте на морозі,

Що на тій калині листя кучеряві,

А між цвітом білесеньким ягідки криваві».

    Хоча поетеса любила всі квіти без винятку, вона в них вбачала промінь світлого, щось добре, чисте, але Леся любила понад усе ромашки, отже улюблені квіти Лесі Українки – ромашки.

Група « Творці»

Демонстрація малюнків до творів Лесі Українки. Створення колажу.

ІV. Висновки

 Леся Українка любила природу настільки, що змогла виразити красу, ніжність, тендітність і життєву силу цієї природи у слові. Її поезія і досі “лине і щедро квітки розсипає геть по всім небі навколо“. Для неї ця любов була безмежною, квіти для поетеси були мірилом чистоти помислів і вчинків:

Не плямив поцілунок мій зроду квіток,

чи то пишні були туберози,

чи квітки, що зродив найпростіший садок,

чи до краю вразливі мімози.

  У поезіях Лесі Українки зустрічається більш як сорок інтерпретацій образу-символу квітки. Вони стали невід’ємною частиною багатої образності творів поетеси, надали їм оригінальності, барвистості, розмаїтості.

   І.Я.Франко, оцінюючи її вірші, так охарактеризував їх: ”Цвіти і зорі, зорі і цвіти…”. З цим не можна не погодитися, бо ніхто з українських поетів ні до, ні після Лесі Українки не змальовував так багато квітів і не надавав їм такого значення. Кожен її вірш – то окрема квітка в саду поезій.

V. Підсумок проекту

   Отже, тепер стає зрозуміло, чому так часто Леся Українка порівнює свої вірші, думки, ідеї з квітами. Через вірші вона передає всі порухи своєї душі і навіть зміну думок чи настроїв.

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

 То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

Кросворд

По горизонталі:

1. Ім’я матері Лесі. (Олена)

5. Улюблений жанр усної народної творчості Лесі Українки, яким вона скористалась у своїй письменницькій діяльності. (Казка)

7. Село, де народилася Леся Українка. (Колодяжне)

По вертикалі:

2. Хвороба, від якої поетеса лікувалася впродовж всього життя. (Туберкульоз)

3. Прізвище Лесі Українки. (Косач)

4. Ім’я брата Лесі, якого вона найбільше любила і поважала. (Михайло)

6. Улюблена квітка Лесі. (Ромашка)

VІ. Оцінювання роботи учнів              

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4