Дитячі роки поета. Видатний український поет Іван Франко народився 27 серпня 1856 року у селі Нагуєвичі на Львівщині, в родині селянина-коваля. Його батько, коваль, заробляв не тільки на власну сім'ю, але й на всю рідню, він дуже хотів дати синові добру освіту. Мати, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду — «ходачкової шляхти». Вона була на 33 роки молодшою за чоловіка. Померла, коли Іванові було 15 років. Коли Франкові було 9 років, помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, замінив хлопцеві батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя.
Історії маленького хулігана. Малою дитиною Франко любив блукати в лісі. Він будив у нього «ті неясні почуття, з яких у людській душі зароджується релігія». Особливе ставлення та любов до лісу зображене Франком в оповіданні «Мавка». Малий Франко не був бездоганною дитиною. Одного разу Іван разом з двома товаришами стрибав зі стріхи на землю, де була постелена солома. Він скочив першим і забрав солому, щоб його приятель стрибнув на голий тік. Під час навчання Франко «позичив» в однокласника олівець. За це йому перепало від батька, бо на цю річ пішли тяжко зароблені гроші (Франко змоделював цю історію в оповіданні «Оловець»). Іще одного разу Франко ледь не втопив свого однолітка: завів його, ради жарту, на глибину, а тоді, сказавши «На, рятуйся», покинув. Але хлопця врятував старший товариш.
Провчившись у Ясениці-Сільній два роки, переходить у так звану нормальну школу при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864—1867).1875 — закінчив у Дрогобичі гімназію. Навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях; глибоко засвоював зміст прочитаних книжок. Багато читав: твори європейських класиків, культорологічні, історіософські праці, популярні книжки на природничі теми. Слід сказати, що Іван відзначився у навчанні. У 1875 р. йому була надана стипендія з фонду Гловинского. У цьому ж році, восени, він поступив у Львівський університет, на філологічне відділення. Стипендія Івану Франку надавалася на весь період навчання в університеті. Здавалося, що Івана чекає спокійне і забезпечене майбутнє. Він міг стати професором в університеті або вчителем гімназії. На це розраховували його друзі та рідні.1870р. У гімназії
Перший арешт. Проте в перші ж роки навчання в університеті Іван Франко виявив себе як громадським діячем, до того ж соціалістичного, прогресивного напрямку. Він завів дружбу з Михайлом Павликом і Остапом Терлецьким. Через першого він зав'язав листування з М. Драгомановим, які перебували в той час у Женеві. Драгоманов був революційним соціалістом, небезпечним в очах української поліції. Через листування з ним наш герой був заарештований в червні 1877 року. Разом з товаришами Івана Франка звинувачували у створенні таємного соціалістичного суспільства. У січні наступного року суд визнав Івана винним. Він був засуджений до шести тижнів ув'язнення. Так як в той час термін слідчого ув'язнення не зараховувався до покарання, Івана випустили на волю лише через шість тижнів, 5 березня 1878 року. Термін покарання був невеликим, проте його наслідки виявилися жахливими. Справа в тому, що людина, що має судимість, за законом не міг стати вчителем. З-за цього мета подальшого навчання Івана Франка стала неясною. У нашого героя до того ж відібрали стипендію. Крім того, Франко серйозно застудився під час ув'язнення. Ця хвороба пізніше стала хронічною. Вона переслідувала Івана все життя. Але і це ще не всі наслідки укладення. Батько нареченої Франка, Ольги Рошкевич, був священиком і відмовив йому у сватанні. Він навіть заборонив Ользі бачитися з "злочинцем" і листуватися з ним. Їх шлюб, на жаль, так і не відбувся. Однак і переслідування далі тривали, він ще був арештований двічі – у 1880 і 1889 роках.
Літературна творчість. Діяльність І. Я. Франко охоплювала різні ділянки суспільно-політичного життя. З революційно-демократичних позицій критикує І. Франко тогочасну реакційну дитячу літературу, таку далеку від життя і правди, як небо від землі. Дитині слід давати найкращі твори рідної чи світової літератури, змалку привчаючи її вдумливо ставитися до них. Франко надавав казковому жанру особливого значення у вихованні дитини. Корисними для розвитку дітей Франко вважав народні казки. Він сам написав чимало сатиричних і дидактичних казок. У 1899 р. у Львові вийшла збірка казок І. Франка «Коли ще звірі говорили». Вона призначалася дітям від шести до дванадцяти років. Письменник сподівався, що казки прийдуться їм до смаку, розбудять їхню фантазію, викличуть сміх і роздуми, спонукають пильніше придивлятися до життя, до рідної природи.
Казка «Заєць і їжак»Малює два цілком різні характери: скромний і розумний їжак та хвалькуватий і самозакоханий Заєць. Цей Заєць з погордою дивиться на їжака, не відповідає на його добрі привітання, глузує з його кривих ніг.Їжак знайшов спосіб провчити цього хвалька. Казка закінчується мораллю: «А для вас, небожата, відси така наука: ніколи не піднімайте на сміх бідного чоловіка, хоч би се був простий, нерепаний їжак».
Казка «Ріпка»В казці відтворено ряд побутових подробиць, дається зображення процесу праці, згадано ряд знарядь праці (мотика, граблі та ін.). Казка має ритмічну будову й римування, вона насичена гумором, дотепними порівняннями й характеристиками. Ось зразок: «Тішиться дід, аж не знає, де стати. - Час, - каже, - нашу ріпку рвати! Пішов він у город - гуп, гуп! Узяв ріпку за зелений чуб: тягне руками, заперся ногами, добуває сил усіх, сопе, як ковальський міх, - мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень».
Казка «Лис Микита» Тут Франко використовує поширений у фольклорі й літературі різних народів сюжет, але надає йому сучасного звучання й нової ідейної спрямованості, а також українського національного колориту. У цьому царстві привільно почувають себе Лев, Вовк, Ведмідь. Серед них здобув добре становище й хитрий та винахідливий Лис Микита, який вдало використовує слабкості інших і завжди виходить сухим з води, маючи до того ж значні вигоди.
Казка «Фарбований Лис»В ній показаний хитрий і нахабний Лис, який вважав, що «нема нічого неможливого для нього». Одного разу, ховаючись від псів, він вскочив у діжку з фарбою. Лис використовує свій зовнішній вигляд для того, щоб здобути царську владу. А ставши царем, зберігає звичайні царські порядки: «Та й справедливість його була така, як звичайно у звірів: хто був дужчий, той ліпший, а хто слабший, той ніколи не виграв справи. Жили собі звірі під новим царем зовсім так, як і без нього: хто що зловив або знайшов, той їв, а хто не зловив, той був голоден. Кого вбили стрільці, той мусив загинути, а хто втік, той богу дякував, що жиє». Зрештою тварини позбулися цього ошуканця й крутія. І нічого не втратили.
Запитання. По горизонтали1. Скiльки рокiв пройшло зi дня смертi Iвана Франка ?2. Мiсто, де жив Iван Франко ?4. На честь iм‘я якого украiнського письменника назвав свого сина Франко ?5. Iм‘я вiтчима Iвана ?По вертикали1. Мiсяць, в якому народився Франко? 2. Назва кладовища, на якому поховали Iвана Франка? 3. Назва села, в якому жив Франко ?