Навчально-методичний посібник "Виховний потенціал гурткової роботи"

Коростенська загальноосвітня школа I-III ступенів №11

Житомирської області

 

 

 

 

 

 

Виховний потенціал гурткової роботи

 

 

 

Навчально-методичний посібник

 

 

 

 

 

 

 

          

 

 

 

 

 

Коростень –2019 р.

Схвалено рішенням методичної ради ММК (протокол №1 від 10.12.2019 р.)

 

Укладачі:

А.В. Тумаш – вчитель трудового навчання Коростенської загальноосвітньої школи I-III ступенів №11.

Рецензенти:

Г.П. Тиць – заступник директора з виховної роботи Коростенської загальноосвітньої школи I-III ступенів №11, вчитель I категорії.

О.П. Синицький – заступник директора з навчально виховної роботи Коростенської загальноосвітньої школи I-III ступенів №11, вчитель I категорії.

 

Виховний потенціал гурткової роботи: навч. метод. посіб. /Тумаш А.В. та ін.. автори – Коростень, 2019. – 32 с.

 

У посібнику розкрито теоретичні та методичні засади формулювання творчої особистості під час гурткової роботи, окреслені організаційно – педагогічні умови для розвитку творчої особистості, зокрема методи і прийоми виховання, вплив декоративно-прикладного мистецтва на виховний процес у гуртковій роботі, а також представлені методичні розробки занять гуртка «Талановиті пальчики»

Рекомендований для використання в роботі керівників гуртків закладів освіти.

 

© КорЗОШ-11, 2019

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ                                                                                                                               4                                                                                

Основна  частина

Розділ 1. Теоретичні аспекти виховання творчої особистості під час гурткової роботи.

1.1. Виховний аспект гурткової роботи як один з елементів формування та розвитку особистості.                                                                                                    7

1.2. Роль гурткової роботи у вихованні художньо-естетичних якостей учнів.     12

 

Розділ 2. Методика формування творчої особистості у гуртках трудового навчання.

2.1. Методи і прийоми виховання творчої особистості у гуртковій роботі.          15

2.2. Вплив декоративно-прикладного мистецтва на виховний процес в гуртковій роботі.                                                                                                                           20

                                  

3. Висновки                                                                                                                   23                                                

 

4. Список використаних джерел                                                                                 24                                                                                                                                                                                                                                  

 

5.Додатки                                                                                                                      26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

          Сьогодні за умов величезних змін політичного, економічного та соціального життя України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Концепція національного виховання визначила головну мету процесу виховання на сучасному етапі - передавання молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його ментальності, своєрідності  свідомості і на цьому підґрунті – формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей та таланту.[1]

          Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, вказують на вектор  виховних зусиль, формують виховний ідеал. Проблема виховання громадянина постала перед людством дуже давно, а саме тоді, коли виникла перша держава. І  актуальною вона буде доти, аж поки держава існуватиме як соціальний інститут.[2,c.3] Тому громадянсько-патріотична робота посідає провідну роль у  вихованні молодого покоління, бо сприяє введенню підростаючого покоління в систему цінностей демократичного суспільства, передбачає формування у нього основ громадянської культури. Громадянська культура – це глибоке усвідомлення своєї належності до певної держави, почуття громадянської гідності, відповідальності й обов'язку, здатність рішуче відстоювати суспільно-державні цілі в складних ситуаціях. Визначальними характеристиками громадянської культури є патріотизм, правосвідомість, політична освіченість, моральність, трудова активність. [3,c.142]

           У всі віки люди високо цінували вихованість. Глибокі соціальні зміни, що відбуваються в суспільстві, змушують нас розмірковувати про майбутнє України. Змінюються моральні орієнтири, підростаюче покоління звинувачують в бездуховності, в розпусті,  невихованості... Значення виховання особистості як найважливішого важеля суспільного прогресу зростає, що вимагає від дитини підвищеної творчої активності, напруги всіх його творчих сил. Перед школою ставиться завдання підготовки відповідального      громадянина здатного зрозуміти і проаналізувати те, що відбувається, будувати свою діяльність відповідно до інтересів оточуючих людей і формувати стійкі духовно-моральні якості особистості школяра.[4,c.48] В.О.Сухомлинський  наголошував :«Діяльність вчителя - духовна творчість, у якій він художник, а виховання – мистецтво».[10,c.321]

             Головною метою  гурткової роботи є: створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час,підготовка до майбутнього життя .

             Виховання та освіта мають сприяти розвитку творчо активної особистості, здатної сприймати прекрасне, гармонійне, досконале у житті, природі, мистецтві. «З одного боку, ми маємо відкрити для себе зміст освіти та виховання, який  відповідав би меті національно-духовного відродження, а з іншого – подбати, аби молода людина розвивала в собі риси самодостатності  та самовідповідальності, щоб вона приймала свободу і вміла нею користуватись» [5, с.28]. 

 

Важливою складовою змісту виховання є розвиток трудової активності школярів. Зміст цього процесу забезпечує розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв'язання, розвиває мотивацію до праці, усвідомлення життєвої потреби трудової активності, ініціативи, підприємництва, здатність до соціальної творчості й самореалізації особистості в ринкових відносинах. «Справжнє  виховання починається там, де ідея й особиста праця – піт, мозолі ― зливаються воєдино, творять те, про що народ говорить: у людини є святе за душею» [6, с. 7].

           

 

                Актуальність  даної проблеми продиктована часом, оскільки першочерговим завданням є формування якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої  себе та інших, природи, праці, мистецтва. Пріоритетного значення набуває питання  розробки нових підходів до його реалізації. Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне,  духовне,   громадянське ,естетичне,  фізичне виховання як стрижневі, основоположні, що не лише відповідають нагальним вимогам і викликам сучасності, а й закладають фундамент для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін [7,]. Ефективність проведених соціально-педагогічних перетворень у цьому напрямку багато в чому залежить від спрямованості та пріоритетів розвитку системи національно-патріотичного виховання.  На підставі завдань щодо реалізації «Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді» порушена проблема є доцільною, значущою і важливою.       

 

 

Основна  частина

Розділ 1. Теоретичні аспекти виховання творчої особистості під час гурткової роботи.

1.1. Виховний аспект гурткової роботи як один з елементів формування та розвитку особистості.

 

              "Не для школи – для життя" – таке гасло зустрічало учнів дав­ньоримських шкіл. Вже античні педагоги розуміли безглуздість вихо­вання, відірваного від життя, практики. Розвиток особистості людини перебуває в прямо пропорційній залежності від її діяльності, особистої участі в суспільних і трудових відносинах. Позитивні якості розвиває праця: чим її більше, чим вона доцільніша, тим вищий рівень розвитку та соціалізації особистості. Тому вихованців необхідно залучати в суспільне життя, в різні корисні справи, розвиваючи відповідне пози­тивне ставлення до них. Беручи участь у гуртках на правах рівноправних членів, учні набувають досвіду моральної поведінки, розвива­ються духовно й фізично, засвоюють суспільно важливі мотиви роботи, зміцнюють і вдосконалюють моральні якості.[ 8, c. 204]

               Природа не творить людини як цілісної особистості, вона лише закладає основи і створює передумови для її формування. Людина - багаторівнева система, особливості якої виявляються у діалектичній взаємодії біологічних і соціальних факторів. Вступаючи в життя через соціальну і трудову діяльність, вона вливається у світ соціального досвіду, який є багатовіковим надбанням людства і стає основною школою становлення її як особистості. Процес діалектичної взаємодії біологічного і соціального, які впливають на формування особистості, вимагає науково обґрунтованої системи виховних впливів.

               Виховання - цілеспрямований процес формування всебічно-розвиненої, соціально-активної, творчої особистості. Суспільство як соціальне об'єднання людей може функціонувати і розвиватися лише за цілеспрямованої, систематичної та організованої роботи з виховання кожної особистості. Зупинення цього процесу - катастрофа для суспільства, внаслідок якої людина не змогла б піднятися до рівня особистості. Тому виховання з погляду суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти. Завдяки йому людство забезпечує свою безсмертність у соціальному розвитку.

                Виховання дітей шкільного віку здійснюється у процесі навчання і виховної роботи у школі та за її межами. Воно є цілісними процесом у якому поєднані сукупність виховних цілей та самокерований процес педагогічної взаємодії вчителя і учня, що передбачає організацію і функціонування системи виховної діяльності та самовиховання учнів.[ 9, c.9]

             Мета виховання у гуртках - це сформувати гармонійно розвинену, духовно багату, фізично досконалу й суспільно-активну особистість з науковим світоглядом, з високим моральним потенціалом, що бажає і вміє працювати. Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша. Підготовка до ролі громадянина передбачає формування людини з яскраво вираженою активною громадянською позицією, з почуттям обов'язку і відповідальності перед суспільством. Роль трудівника передбачає вміння і бажання активно трудитися, створювати нові матеріальні та духовні цінності. Виконання ролі громадського діяча означає активну участь особистості в громадському житті. В стінах навчального закладу особистість необхідно готувати і до ролі сім'янина, майбутнього батька, чоловіка, матері, дружини. Кожен учень як товариш має володіти вмінням розуміти іншу людину, співчувати, жаліти, поступитися, поділитися і т.д.[9,c.13-14]

         Гуртки мають  різну спрямованість, але головна мета – розвиток особистості школяра, підготовка його до творчої діяльності в умовах ринкових відносин, тому що суспільству потрібна не просто індивідуальність, а творча особистість, здатна ставити і вирішувати соціально-важливі завдання. Досягнення цієї мети залежить від навчання, обсягу знань, їх виховного і розвивального потенціалу, а також умінь і навичок засвоєння та практичного застосування цих знань.  Кожен виріб, який виконується вручну, зберігає творчий характер праці і є неповторним витвором мистецтва. Завдяки декоративно-ужитковому мистецтву, яке є віковічною скарбницею моральних та духовних здобутків народу і відображає стиль різних епох, регіонів, зберігає багаті невмирущі традиції, пізнаються історія, світогляд, моральні якості наших предків, їхня героїчна боротьба за незалежність нашої держави, формуються основи культурно-духовного багатства українського народу. Ознайомлення із творами народного мистецтва пробуджує у підростаючого покоління яскраві образні уявлення про Батьківщину, її культуру, національний колорит, сприяє вихованню патріотичних почуттів. На гуртках є можливість ознайомитися з історією виникнення і розвитком деяких видів декоративно-ужиткового мистецтва. Заняття різними видами декоративно-ужиткового мистецтва сприяє розвитку творчого мислення і художніх здібностей особистості, вихованню загальної естетичної культури, вивченню техніки виготовлення виробів.[ 4,c.52]

Результати сучасних педагогічних досліджень свідчать, що діти схильні до занять народним мистецтвом, тому що будь-який його вид містить у своїй основі ядро – вироблену віками техніку виконання, навколо якої  розвиваються різні творчі підходи, індивідуальні особливості роботи майстрів, матеріалізовані зразки народної творчості давнього і сучасного мистецтва.

            Виховання творчої особистості – головне завдання школи ХХІ століття. Характерною особливістю позакласної і позашкільної роботи є те, що вона здійснюється на основі добровільності: кожен учень за власним бажанням вибирає для себе той чи інший вид діяльності.

Проблема творчості в наші дні стала настільки актуальною, що нині є проблемою століття. Згідно з цим твердженням, мають змінитися ціннісні орієнтації педагога, бо він має уявляти, що перед ним не просто діти, яких треба виховувати, а яскраві, неповторні індивідуальності, що їм необхідно допомагати в засвоєнні досвіду старшого покоління, їх треба розвивати і цінувати. Завдання педагога полягає у необхідності організувати виховання відповідно до здібностей дитини, її таланту і здатності навчатись. М.Гоголь говорив: «Навряд чи є насолода вища, ніж насолода творити»[6,c.7]

 Мета виховання - сформувати людину з незалежним високорозвиненим розумом, людину, яка реалізує в житті свою незалежну думку. Усі діти талановиті. Необхідно допомогти дізнатися про свої здібності. Дітям цікаво вчитися, коли вони люблять свого педагога. Отож першорядним завданням педагога має стати виявлення тих задатків, які має кожен учень. Знайти та здобути в кожній дитині якісь творчі здібності, навчити її працювати, допомогти зрозуміти і знайти себе, зробити перші кроки в творчості задля радісного, щасливого життя – завдання кожного педагога. Краще вчити, краще виховувати - потреба часу. Активність, ініціатива, творчий пошук педагога - необхідна умова для успішного вирішення тих складних завдань, які стоять перед школою.

      Перебуваючи у гуртку, вихованці визначають з-поміж себе провідників, разом приймають рішення, долають перешкоди та розділяють свої успіхи. Таким чином вони здобувають чи не найважливіше уміння, необхідне для кожного члена суспільства - уміння співіснувати у колективі, знаходити себе у ньому та допомагати самореалізовуватись іншим.

В гуртку відбувається основне самовиховання, тобто головна діяльність для дитячого розвитку і користі. Під час занять у гуртку, юнацтво пізнає ідеали та розвивається розумово, соціально, духовно.

Позашкільна освіта сприяє вільному розвиткові особистості, вчить дитину найголовнішому – життю.  А ще дитина має цінний досвід спілкування не лише у  колективі, де «усі місця розподілені та зайняті», де досить мало шансів проявити себе в іншій іпостасі й майже немає шансів на те, щоб змінити стереотип сприйняття дитини колективом однокласників у іншій ролі й на іншому ієрархічному місці. В. О. Сухомлинський писав: «Гуртки – важлива форма виховання підлітків. Цінність гурткової роботи полягає в тому, що кожен може протягом тривалого часу випробувати свої здібності, задатки, пробувати в конкретній справі свої схильності, знайти улюблену роботу. Без гуртків, в яких вирує допитлива думка, не можна уявити ні інтелектуального, ні емоційно-естетичного виховання. Кожен гурток - центр творчої праці і повноцінного інтелектуального життя.» [ 10,с.649 ]

У сучасному житті необхідний творчий пошук нових підходів, концептуальних шляхів і змістовних форм у роботі з дітьми . Зважаючи на те, постає завдання - допомогти підліткам усвідомити і насправді пропустити крізь серце любов до Батьківщини, стійкий інтерес до минулого, сьогодення і майбутнього рідного краю; почуття любові й поваги до рідного народу, мови, дбайливе ставлення до природи і збільшення її багатств; гордість за вітчизняні досягнення в науці, техніці, культурі; прагнення готуватись до захисту своєї Батьківщини.  Виховання любові до Батьківщини засобами декоративно-ужиткового мистецтва – складна педагогічна задача. Заняття з декоративно-ужиткового мистецтва сприяють повноцінному і різнобічному вихованню, на них навчаються, мають можливість повніше проявити свої творчі здібності, поглибити знання в області мистецтва, історії рідного краю.[11,c.163,167]

При проведенні занять, на яких учні опановують народні ремесла є доцільним використовувати різноманітні форми пояснення, демонструвати готові вироби народних майстрів, вивчати принципи творення художніх образів, особливості передачі змісту через “ видимий образ ”. Для творчого розвитку особистості навчаю працювати з різними художніми та конструкційними матеріалами, розуміти мову мистецтва, використовувати засоби художньої виразності. Важливо також ураховувати властивості матеріалу, узгоджувати художню форму з технологічними способами обробки.

           Найвідомішою, випробуваною, дієвою і популярною формою позаурочної виховної роботи є гурток. Він використовуються для різнобічної освіти і виховання учнів із метою розвитку художніх, науково-технічних, організаторських здібностей, умінь, навичок. Істотною рисою гуртків є порівняно невеликий кількісний склад учнів, груповий характер діяльності, наявність спільних інтересів і спільної мети.

           Найпоширенішими видами гуртків є:

1. Предметні гуртки, в яких учні поглиблюють знання з предметів гуманітарного та природно-математичного циклів. Виховна мета гурткових занять досягається пошуково-дослідницькою діяльністю учнів, поглибленим ознайомленням їх з певною проблемою.

2. Гуртки технічної творчості, творчі бригади раціоналізаторів, учнівське конструкторське бюро, в яких учні розширюють і поглиблюють свої технічні знання, виробляють та розвивають уміння та навички експериментування, моделювання, конструювання.

3. Колективи художньої самодіяльності та гуртки художньої творчості, де учні займаються авторською виконавською діяльністю, відродженням традицій народно-побутового мистецтва, залучаються до художньої творчості, займаються творчим самовдосконаленням (драматичні, хореографічні, вокальні, хорові, музичні, вокально-інструментальні, духової музики, фольклорні, фотомайстерні, кіностудії та ін.). Самодіяльне мистецтво — це засіб змістовного проведення вільного часу, але це не єдина його функція. Художня самодіяльність також розвиває в учнів художні смаки, збагачує їх духовно і проникає у навчальний процес, сприяє його активізації, спонукає учнів до продуктивної діяльності.

4. Гуртки прикладних навичок і вмінь — ремісничі, "Умілі руки", народних промислів, крою та шиття, художнього в'язання, вишивки, різьблення, розпису та ін. У них можна набути навичок роботи з природним матеріалом, облаштування власного побуту, ведення домашнього господарства.

            Науково обґрунтована гурткова робота сприяє формуванню різнобічно розвиненої особистості, вихованню інтересу до нового, прагнення до успіху. Щоб підвищити ефективність цього виду діяльності, слід наповнити гурткову роботу новим змістом, шукати неординарні підходи, не боятися нестандартних рішень. Заняття в гуртках проводяться за планами, регулярно, ведеться облік роботи (звіти, виставки).

          Позашкільна робота в значній мірі сприяє розвитку індивідуальних здібностей учнів, викликає у них прагнення опановувати знаннями й уміннями понад обов'язкових програм в школах. Заняття не тільки озброюють дітей вміннями і навичками, а й допомагають усвідомити свою силу творця. Вони будять творчу активність, здійснюють власні задуми. У результаті цього кожне досягнення вихованця має свою індивідуальну неповторність. «Виховати людину, - писав А.С.Макаренко, - значить виховати перспективні шляхи досягнення завтрашньої радості».[12,c.21-25]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Роль гурткової роботи у вихованні художньо-естетичних якостей учнів.

        Одна з основних умов розвитку творчої особистості - взаємодія між зовнішніми і внутрішніми чинниками, між генетичною обумовленістю творчої обдарованості й умовами, які пропонує навколишнє середовище. Якщо високий творчий потенціал має відповідні умови, то він піднімається на ще вищий рівень; у разі менших можливостей, розбудити творчість можна завдяки використанню відповідних навчально-виховних засобів і методів.

       Проблема розвитку творчих здібностей учнів була і залишається однією з найбільш актуальних у педагогічній теорії і практиці. Як зазначає, зокрема педагог Савченко Олександра Яківна: „ Всі здібності людини розвиваються в процесі діяльності". Процес виховання - це виховання передусім творчого ставлення до праці. В процесі творчості в учнів   виробляються такі цінні людські риси, як працьовитість, посидючість, старанність, допитливість, цілеспрямованість, ініціативність, самостійність, уміння обирати працю й визначати, як її краще виконати,  здатність якісно доводити справу до кінця. [13,c.33]

 Творчі завдання, проблемні завдання, завдання пошукового характеру дають 1дітям їжу для розуму, розвитку уяви, спостережливості-рис, які завжди поруч із творчістю, які сприяють розширенню кругозору. Успіху виховання сприяє постійне заохочення вчителем нестандартного, оригінального рішення, доцільного відступу від образу, тренування вміння бачити спільне в різному та різне в загальних явищах. «Краса — могутній засіб виховання чутливості душі, — писав видатний український педагог Василь Сухомлинський . Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса — це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі, вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса — це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе».[10,c.234] Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

         Розвитку творчих здібностей сприяє творчий, доброзичливий клімат, атмосфера поваги і співробітництва педагога та учнів, увага до кожного учня, заохочення навіть маленького успіху. Тому педагогу необхідно сприяти залученню дітей до діяльності гуртків. Дбаючи про розвиток творчих здібностей у школярів, залучаючи їх до творчої праці ми створюємо необхідні умови для розвитку всіх без винятку психічних якостей учнів. Творча діяльність школяра разом з тим сприятливо позначається на його фізичному і естетичному розвитку. Залучення учнів для творчої діяльності різних форм позакласних занять розкриває перед ними горизонти людських можливостей і сприяє правильному визначенню свого місця на широкому полі власних умінь та здібностей. Відбувається це з тієї причини, що в творчості людина реалізує в усій повноті свої знання, уміння та здібності, а отже отримавши можливості випробувати себе в різних видах діяльності, наочно переконуються в наявному арсеналі знань, умінь та здібностей і цим самим адекватно оцінює свої можливості, що безумовно сприяє в майбутньому правильному вибору професії. Розвиток творчих здібності учнів, залучення їх до творчої діяльності саме у позаурочний час в деякій мірі уберігає школярів від моральної деградації. Адже не секрет, що підлітки, які позбавленні можливості самовираження, більш схильні до правопорушень. У наш складний час саме життя диктує нові форми гурткової роботи: це насамперед створення ігрових ситуацій. Саме у грі, яка завжди вимагає творчості і невимушеності, захоплює дитину і дає простір для розвитку фантазії, дитина реалізує свої природні можливості. З великою увагою до розвитку творчих здібностей дітей відносився великий педагог В.Сухомлинський. В кожній дитині він бачив творця, творця з його ще не розкритими здібностями і можливостями .

      Творчість дітей - це глибоко своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження, самоутвердження, в якому яскраво розкривається індивідуальна самобутність кожної дитини. Цю самобутність неможливо охопити якими не-будь правилами єдиними обов’язками. Глибоке і всебічне пізнання законів творчості слід починати з вивчення розумового розвитку, причин і можливостей встановлення художніх здібностей дитини.

      Надзвичайно важливо, щоб дитина, в якої виявлено творчий хист мала можливість його розвивати, мала умови для формування художніх здібностей. Адже саме соціальні умови на основі природних даних формують талант. Позакласна та позаурочна робота, як система навчально-виховного процесу, що продовжує виховання учнів інтересу до різноманітних професій, історії народної творчості, видів діяльності. У процесі роботи учні знайомляться з кращими традиціями народного мистецтва - вишивкою, ткацтвом, плетінням та ін. Тому можна сказати, що творчість - це діяльність людини в результаті якої створюються нові матеріали і духовні цінності. Головною діючою особою у гуртковій роботі є дитина, як індивідуальність, як потенційний творець власних цінностей. Гурткова робота  пов’язана здебільшого з навчально-виховним процесом, що здійснюється на уроках і грунтуються на знаннях і навичках, набутих під час навчальних занять, оскільки гурткова робота не обмежується вимогами програми, не є конкретизована у змісті, то це сприяє урізноманітненню видів роботи під час роботи гуртка, заглиблює у різні види мистецтва, поєднання різних технік виконання того чи іншого виду роботи.[13,c.39]

       Творча діяльність школярів у гуртковій роботі сприяє формуванню у них певного відношення до навколишньої дійсності. Адже, відомо, що у людини яка не займається творчою діяльністю, виробляється прихильність до загально - прийнятих поглядів і думок. Ефективність формування і розвитку творчих здібностей у гуртковій роботі у більшості залежить від вміння керівника організувати творчу діяльність школярів, якщо завдання для дітей будуть доступними, то їм буде працювати легко і цікаво. Складність їх повинна бути узгоджено з кожним „кроком" творчого розвитку школяра. Особливе значення для розвитку творчих здібностей дітей має відвідування художніх музеїв, майстерень художників, виставок дитячої творчості, перегляд кінофільмів про видатних майстрів.

       Отже, у вихованні почуттів патріотизму, любові до рідної  і творчого розвитку особистості гурток відіграє незамінну роль. Гурткова робота здатна перенести маленьку людину у світ творчості, в якійсь мірі прилучити до скарбів художньої культури. Вона може принести дитині першу творчу радість, а радість творчості - одна з найбільших радостей на землі, перемоги над собою, утвердження маленької особи у світі розмаїття фарб, звуків, етичних почуттів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Методика формування творчої особистості у гуртках трудового навчання.

2.1. Методи і прийоми виховання творчої особистості у гуртковій роботі.

         Особливе значення у процесі формування національної свідомості, засвоєння учнями особистісних цінностей і створення на основі цього конкретних переконань і поглядів має гурткова робота, яка знайомить учнів із світом прекрасного як складовою навколишнього середовища і на цій основі впливає на їхній світогляд. Праця та людина невіддільні одне від одного. У період перебудови загальноосвітньої школи не тільки розгорнулися пошуки нових методів і прийомів навчання й виховання школярів, а й переглядаються вимоги щодо традиційних. По-новому слід підійти і до гурткової роботи . За правильної постановки гурткової роботи значно зростає пізнавальна пошукова і творча активність учнів, вищим стає рівень їхнього психолого-педагогічного розвитку та вихованості. Заняття в гуртках мають значні можливості у вихованні в учнів національно-патріотичних почуттів. Досвід роботи учителів та результати науково-методичних досліджень у цьому напрямку дозволяють стверджувати, що значний потенціал у розв’язанні цього завдання полягає у залученні учнів до національної культури саме у процесі гурткової роботи.

        На сучасному етапі у вихованні дітей актуальним є виховання в народних традиціях. Народне мистецтво нерозривно пов'язане з життям і побутом  людства . У яких би умовах не жили люди, вони завжди прикрашали своє житло, предмети побуту, одяг і знаряддя праці. Народному мистецтву властива спільна риса: майстер завжди чудово володіє образною мовою, природним матеріалом, уміє повною мірою розкрити його красу, тонко відчуває колір і пропорції. Багато поколінь талановитих майстрів закладали духовну силу, гармонію та мудрість наших пращурів у свої роботи.  Простоту і змістовність образів пронесли через століття у своїй творчості народні умільці всіх регіонів України.

Краса здавна вважалася могутнім засобом морального вдосконалення особистості. Взаємозв'язок доброго і прекрасного знаходив відображення в різних філософських системах минулого. Педагогічний аспект цієї проблеми знаходить своє відображення в єдності естетичного і морального виховання учнів. Ця єдність «визначається, по-перше, єдністю кінцевої мети кожного з них - формування всебічно розвиненої, гармонійної особистості; по-друге, єдністю духовної сутності людини, яка не може бути розсічена на ізольовані складові частини».

Головне завдання естетичного виховання полягає в тому, щоб засобами мистецтва прищепити людині високі норми і принципи моралі, прагнення до творчої діяльності, яка є засобом реалізації духовних потреб особистості. Відрив естетичного виховання від морального призводить до того, що завдання першого зводяться лише до формування естетичного смаку; ототожнення ж їх - друга крайність, бо тоді естетичне виховання є лише частиною морального. Моральне виховання - це цілеспрямоване "формування в людини відповідних переконань, моральних нахилів, почуттів, звичок, стійких моральних якостей особистості"[11,c.168]. Як видно з цього визначення, норми і принципи моралі ґрунтуються не тільки на інтелекті, а й на почуттях. Справа в тому, що раціональне засвоєння моральних принципів та ідеалів не достатнє для людини. Кожен з нас "більше людина в тому, як вона почуває, ніж у тому, як вона думає", - зазначав К. Д. Ушинський. Лише тоді, коли норми моралі дійшли до серця людини, оволоділи її почуттями, вони стають власністю кожного. Розвиваючи культуру почуттів, усуваючи розрив між знанням і переконанням,  між почуттям і поведінкою, особистим інтересом і обов'язком, у творчій праці, активній громадській діяльності, можна формувати цільну, дійсну, всебічну досконалу, розвинену людину. Для розв'язання цього завдання важливе значення має мистецтво.

 Декоративне мистецтво має свою специфіку. Його твори відображають дійсність через "видовий" образ, що дає зображення "в дуже загальних формах, далеких від індивідуалізованої, максимально-конкретної характеристики предмета". В основі емоційного сприймання творів прикладного мистецтва лежать пластичні, фактичні фактурні та колірні властивості форми. Основні принципи декоративного мистецтва можна сформулювати так: єдність художньої форми і практичного призначення виробів; побудова речей відповідно до властивостей і можливостей матеріалу; зв'язок художньої форми з технологічними способами її обробки. Єдність естетичного й утилітарного є основним принципом цього виду мистецтва. Разом з тим нерідко бувають випадки, коли та чи інша річ, яка в свій час мала певне практичне призначення, в подальшому поступово втрачала його, стаючи суто художнім твором.[11,c.163-164]

Особливу увагу потрібно приділяти практичному застосуванню народних ремесел. Декоративно-ужиткове мистецтво - це складне, багате за декоративними можливостями, глибоке за ідейно-образним змістом явище сучасної культури. У багатьох регіонах нашої країни збереглося традиційне, засноване на ручній праці, народне декоративно-ужиткове мистецтво та народні ремесла, які вивчаю сама та знайомлю дітей, бо воно поєднує минуле з сучасним, зберігаючи національні традиції, та володіє великими виховними можливостями, і несе в собі величезний духовний заряд, естетичний і моральний ідеал, віру в торжество прекрасного, в перемогу добра і справедливості.

Праця та людина невіддільні одне від одного. У період перебудови загальноосвітньої школи не тільки розгорнулися пошуки нових методів і прийомів навчання й виховання школярів, а й переглядаються вимоги щодо традиційних. По-новому слід підійти і до гурткової роботи . За правильної постановки гурткової роботи значно зростає пізнавальна пошукова і творча активність учнів, вищим стає рівень їхнього психолого-педагогічного розвитку та вихованості.

Доцільними та переконливими принципами гурткової роботи будуть наступні:

• розкриття, розвиток та реалізація творчих здібностей учнів;
•  пошук нових форм і альтернативних рішень у навчанні;
• розширення та поглиблення знань учнів про національну культуру;
•  виховання патріотичних почуттів та громадянських якостей, залучення до світу прекрасного через ознайомлення з видами декоративно-прикладного мистецтва.

 

Поряд із принципами використають і методи: практичні , словесні та виховні.

До практичних методів відносяться вправи, ігри, моделювання.

• Вправи - багаторазове повторення дитиною практичних і розумових заданих дій.
• Вправи підрозділяються на конструктивні, творчі.
• Ігровий метод припускає використання різних компонентів ігрової діяльності в сполученні з іншими прийомами.
• Моделювання - це процес створення моделей й їхнього використання.
• До наочних методів відносяться спостереження - розглядання малюнків, картин, перегляд діафільмів, прослуховування пластинок.

 

Словесними методами є: розповідь, бесіда, читання, переказ.

У роботі з дітьми всі ці методи повинні сполучатися один з одним.Це традиційна класифікація. Останнім часом  розроблена нова класифікація методів. Авторами нової класифікації є: Лернер І.Я., Скаткін М.Н., вона включає наступні методи навчання:

•       інформативно - рецептивний;
•       репродуктивний;
•       дослідницький;
•       евристичний;
•       метод проблемного викладу матеріалу.

 

В інформаційно-рецептивний метод включаються наступні прийоми:

•       розглядання;
•       спостереження;
•       екскурсія;
•       зразок вихователя;
•       показ вихователя.

 

Словесний метод містить у собі:

•       бесіду;
•       розповідь, мистецтвознавча розповідь;
•       використання зразків педагога;
•       художнє слово.

Евристичний метод спрямований на прояв самостійності в якому - або моменті роботи на занятті, тобто педагог пропонує дитині виконати частина роботи самостійно.[12,с. 21-22]

 

 

Заняття  розраховані на вирішення таких завдань:

Освітні:

•    знайомити вихованців з історією та сучасними напрямками розвитку декоративно-прикладної творчості;
•    навчити дітей володіти різними техніками роботи з матеріалами, інструментами та пристосуваннями, необхідними в роботі;
•    навчити учнів технологіям різних видів рукоділля;
•    формувати вміння самостійно розв'язувати пізнавальні завдання в процесі виготовлення робіт.

Розвиваючі:

•    створювати умови для розвитку особистості кожного вихованця, розкривати  його здібності до творчості;
•    розвивати образне і просторове мислення, пам'ять, уяву, увагу;
•    розвивати моторику рук, окомір.

  Виховні:

•    формувати стійкий інтерес до декоративно-ужиткового мистецтва;
•    виховувати почуття колективізму, взаємодопомоги, відповідальності;
•    виховувати повагу до народних культурних цінностей.

Принципи виховання — це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.Основними принципами виховання є:

• Цілеспрямованість (підпорядкованість всієї виховної роботи загальній меті, знання цієї мети вихователями і вихованцями, нетерпимість стихійності у вихованні, наявність перспективи, проектування рівня вихованості особистості відповідно до запланованої мети).
• Зв'язок з життям (використання у виховній роботі краєзнавчого матеріалу, систематичне ознайомлення учнів із суспільно-політичними подіями в країні, залучення їх до посильної участі в громадсько-корисній роботі).
• Єдність свідомості і поведінки (правильне співвідношення методів формування свідомості і суспільної поведінки, попередження відхилень у свідомості та поведінці учнів, вироблення несприйнятливості до будь-яких негативних впливів, готовності вести проти них боротьбу).
• Виховання в праці (праця — єдине джерело задоволення матеріальних і духовних потреб людей, праця як фактор всебічного розвитку особистості, сумлінне ставлення до праці — важлива риса людини, терпимість до порушень трудової дисципліни, розкрадання народного добра і т.д.).
• Комплексний підхід (єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів навчального закладу, сім’ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у вихованні; єдність виховання та самовиховання; постійне вивчення рівня вихованості учня і внесення корективів у виховну роботу).
• Виховання особистості в колективі (колектив — могутній засіб виховання, певні риси особистості формуються тільки в колективі, значення згуртованості колективу і його громадської думки для виховання учнів дуже важливе, залученість учнів до роботі у самоврядуванні сприяє розвитку самостійності, ініціативи і т.д.).
• Повага до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього (єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за поведінкою учнів, гуманне ставлення до учнів, повага до їхньої думки і т.д.).
• Індивідуальний підхід (індивідуальні відмінності у учнів, знання психіки кожного учня і врахування їх особливостей у виховній роботі).
• Наступність (молодші школярі — підлітки — юнаки, переведення із класу в клас чи в іншу школу, вступ до професійного навчального закладу, зміна класних керівників, поєднання виховання на уроці і в позаурочній виховній роботі).
• Єдність педагогічних вимог навчального закладу, сім’ї і громадськості (взаємна інформація між учасниками виховного процесу про результати виховних впливів)[6,c.7]

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Вплив декоративно-прикладного мистецтва на виховний процес в гуртковій роботі.                           

    Школа є творчою лабораторією педагогів, що має на меті розробити модель національно-патріотичного виховання учнівської молоді. Тому я працюю над тим, щоб кожен учень відчував себе причетним до долі України через свою дієвість на уроках, позашкільних заняттях, у повсякденному житті. Під час  занять в гуртку учні вчаться проектувати та виготовляти вироби декоративно-ужиткового мистецтва,творчо підходити до розробки орнаментальної композиції в обраній техніці виконання; користуватися спеціальними ручними та механізованими інструментами, пристроями, обладнанням у відповідності з обраним конструкційним матеріалом та технікою виконання; виконувати техніко-технологічні прийоми декоративної обробки матеріалів; самостійно вирішувати практичні та творчі завдання.[14,c.12]

 У плануванні декоративно-прикладного гуртка є доцільним вивчення таких тем і розділів, що обумовлюють виховний вплив учителя через повідомлення учням таких  відомостей, які розкривають різні сторінки нашої історії, формують в учнів загальне уявлення по моральну й духовну культуру українського народу тощо.  Тому маю нагоду впливати на почуття дитини через добір певних культурологічних відомостей, виховувати патріотичні та національні почуття школярів. Окрім того є можливість створення ситуації інтересу до навчання: вдало підібраний об'єкт праці; естетично виготовлений зразок виробу; демонстрація іграшки, моделі; цікаві творчі завдання; заохочення до участі у виставках, конкурсах, змаганнях; використання загадок, казок. Роз'яснюючи і втілюючи в життя виховну мету гурткового заняття, наприклад: виховувати учнів економно витрачати матеріали, бережно ставитися до результатів праці інших людей, поважати людей праці ― здійснюю стимулюючий вплив на усвідомлення учнями свого обов'язку і відповідальності. Виконання цих вимог привчає  школярів до трудової дисципліни і, навпаки, відсутність або недотримання їх знижує ефективність навчально-трудового процесу.

Для вирішення питання національно-патріотичного виховання МОН України рекомендує  на уроках трудового навчання та гуртках виготовляти такі вироби , які можуть бути передані воїнам, що обороняють нашу країну на сході, як обереги. Зокрема це різноманітні за конструкцією та різні за складністю виготовлення  сумки для аптечок, рукавиці, сувеніри з патріотичною символікою тощо.

Відповідальним моментом у підготовці  до проведення занять вважаю вибір об’єкта праці, тому  до вибору виробів ставлю такі вимоги:

• вироби повинні бути суспільно корисними за своїм призначенням.
• за складністю робота повинна бути посильною для учнів, відповідати їхнім знанням та вмінням. Наприклад: від виготовлення сувенірів з патріотичною символікою до пошиття та в’язання речей для воїнів АТО;
• у процесі виготовлення виробу має забезпечуватися принцип наступності, тобто робота має поступово ускладнюватись, а також мати часткову повторюваність раніше засвоєних трудових прийомів і операцій із метою їх подальшого удосконалення та свідомого закріплення в уміння. Прикладом є проведення майстер-класу «Журавлик миру, щастя та добра»;
• добирати вироби, виготовлення яких даватиме швидкий результат (для учнів середнього шкільного віку), тому що тривалий процес знижує цікавість до виконуваної роботи, але складні та великі за об’ємом роботи вироби (для учнів старшої школи) виготовляємо з учнями через залучення їх до проектної діяльності. Прикладом може слугувати творчий проект  учнів «Подаруй собі вишиванку»
• об’єкти праці, запропоновані керівником гуртка, повинні формувати у дітей зацікавленість до даного виду діяльності, приваблювати технологічністю виготовлення, оригінальністю конструкторського рішення тощо. Виготовлення виробів, наприклад технікою аплікації соломкою, вишиванням, може передбачати створення таких художніх композицій, які відображають історію

українського народу, його визвольний рух і звитягу сучасних захисників рідного краю.

           На заняттях гуртка «Талановиті пальчики» я ознайомлю учнів з народними ремеслами та промислами, навчаю вишивці нитками та бісером, виготовленню народної іграшки та в'язанню на спицях і гачком, виготовленню сувенірів з різноманітного матеріалу. Деякі ремесла мають багатовікову історію і давні традиції. Інші виникли на наших очах, буквально в останні десятиріччя. Вони дуже різноманітні, але всі є частинкою історії нашого народу, його культури, його духовності. Кожна техніка вчить дитину бачити красу, виховує гордість за свій працьовитий народ, маленькою частинкою якого є сам учень. Надзвичайно цікавим стало знайомство з технікою плетіння з газетних та журнальних трубочок. Діти були у захваті від чудових виробів, що імітували вироби з лози та вчилися берегти природні ресурси, використовуючи старі газети і журнали для створення справжніх витворів мистецтва

Декоративно-прикладна творчість – розповсюджений вид людської діяльності, який несе у собі величезний ідейно-моральний, художньо-естетичний потенціал. Розвиток народних ремесел як складової частини декоративно-прикладної творчості свідчить про високу духовну культуру українського народу, його прагнення до краси. У гурток декоративно-прикладної творчості учні приходять, як правило, не за вибором професії, а з внутрішньої, духовної потреби. Йдеться про внутрішній світ дитини, про її бачення життя, здатність переживати, осмислювати й перетворювати факти дійсності в художні образи, уміння не просто «гарно зробити», а, насамперед, відшукати самостійні рішення виконання виробу, речі, витвору, наявність власної позиції в мистецтві.

Творче навчання в гуртку декоративно-прикладної творчості педагог має починати з формування таланту своїх вихованців. Немає точних методів, за допомогою яких можна визначити здібності дитини до певного виду практичної діяльності або мистецтва. Природні задатки, на основі яких можуть розвинутися художні здібності, є у всіх людей. У кожного можна виявити обдарування в одній або декількох сферах діяльності, якщо правильно визначити задатки й розвивати їх у процесі навчання.

Передумовою виховання через розвиток здібностей у декоративно-прикладній творчості є любов  до різних видів декоративного мистецтва. Значно сприяють розвиткові працездатність, наполегливість і величезна сила волі. Любов і тяжіння до плетіння, вишивання, в’язання , ліплення можуть виявитися в ранньому дитинстві і бути першими проявами художнього таланту.

Афоризм «геній – це праця» підтверджує роль працьовитості в становленні талантів. Колосальна спрага знань, любов до мистецтва, працездатність, уміння концентрувати зусилля волі допомагають досягти великих успіхів. На своїх заняттях я прагну реалізувати низку завдань, спрямованих на формування особистісних рис громадянина України, що включають у себе національну свідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культури. Та найбільше уваги під час занять з народних ремесел надаю відновленню народних трудових традицій, тому що в неоціненному трудовому досвіді народу обґрунтовані й практично перевірені принципи і методи впливу старшого покоління на молодше з метою підготовки його до створення та правильного споживання матеріальних і духовних цінностей. Цей досвід передавався віками через народні обряди, звичаї, свята, ритуали, ігри, фольклор та ремесла. Народні трудові традиції завжди заряджені високою естетикою, завдяки чому праця позитивно впливала на самопочуття дітей, викликала бажання вдосконалювати своє вміння, сприяла всебічному розвитку особи.[15,c. 237-238]

Формуючи зміст занять  в гуртку, я прагну  давати учням знання і практичні уміння та навички, необхідні для оволодіння тим чи іншим ремеслом. Разом з цим зміст занять має достатній потенціал для проведення виховної роботи з учнями. Великої популярності набули  шкільні виставки «Лялька-мотанка», «Великодні сувеніри», конкурс на кращий вишитий виріб «Чарівна нитка», виставка « Подорож по країні Паперонії», «Чарівний світ квілінгу» та багато інших. Всі ці заходи сприяли формування естетичних смаків, творчого  та креативного мислення, сприяли розвитку відповідальності та гордості за результати своєї праці.

3.Висновки

 

       Концепція позакласної освіти та виховання вказують на важливу роль виховання в гуртку, яка забезпечує  освіченість та вихованість особистості, здатної до саморозвитку і самовдосконалення, формування її моральної, духовної, художньо-естетичної культури засобами кращих національних і світових  надбань, сприяє виробленню умінь примножувати традиції народу.
Діяльність позакласних гуртків сприяє формуванню і розвитку творчої особистості.[15,c241]
      Зміст і форма роботи гуртків, в яких працюють діти  шкільного віку мають свої особистості, що зумовлені в основному психофізіологічними характеристиками та рівнем навчальної підготовки дітей. В таких гуртках діти працюють невимушено за інтересами, виконують відповідні завдання.
Гурток покликаний нести дитині насамперед художньо-естетичну освіченість та виховання засобами кращих національних і світових культурологічних надбань .

      Виховання потребує цілеспрямованої послідовної роботи. І найголовнішим завданням, яке ставить перед сучасною освітою наша держава, - це виховання активних, національно свідомих громадян. Метою всього процесу  виховання є формування національної свідомості та патріотизму, естетичного смаку, духовної моралі, відповідальності у вихованців різного віку. Гурткові заняття мають різну спрямованість, але головна мета – розвиток особистості школяра, підготовка його до творчої діяльності в умовах ринкових відносин, тому що суспільству потрібна не просто індивідуальність, а творча особистість, здатна ставити і вирішувати соціально-важливі завдання. Досягнення цієї мети залежить від навчання, обсягу знань, їх виховного і розвивального потенціалу, а також умінь і навичок засвоєння та практичного застосування цих знань.

Формування світогляду та виховний процес в гуртках здійснюється різними методами і засобами. У моїй роботі я надала особливого значення засобам декоративно-прикладного мистецтва, яке є невід’ємною складовою народного мистецтва. Воно пов’язане з побутом, повсякденною працею, має надзвичайно великий вплив на формування духовного світу особистості. Виховне значення творів декоративно-прикладного мистецтва визначається тим, що вони оптимізують зв’язок людини з предметним середовищем, яке впливає на їх характер і смаки. Такі види декоративно-прикладного мистецтва як художня вишивка, бісерне рукоділля, вузликове плетіння, в’язання гачком і спицями є традиційними видами ужиткового мистецтва українців, що не вимагають складного технологічного обладнання чи матеріального забезпечення, але мають високу художню цінність. Майстерно виконані вироби несуть в собі могутній потенціал духовності, сприяють впливу на почуття і образну уяву дітей, спонукають їх до поєднання красивого і корисного в практичній діяльності. Отже, гурткова робота має великі можливості для виховання молоді. Навчаючи – ми виховуєм, а виховуючи – ми навчаємо жити  в гармонії із своїм внутрішнім світом,  створюємо умови для реалізації внутрішнього потенціалу кожної дитини, розкриття її  здібностей, обдарувань та талантів. 

4. Список використаних джерел

 

1.Закон України „ Про загальну середню освіту ”[Електронний    ресурс] / Режим доступу:  http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF

2. Концепція національного виховання. Рідна школа. - 1995. - №6. – С. 3-8.

3.  Луцик Д.В. Теорія національного виховання.-Дрогобич, 1997-с.142-150.

 

4. Концепція позашкільної роботи у загально-освітній школі .Рідна мова-1996.-№6-с.48-55.

 

5.Сухомлинська О.В. Теоретичні основи виховання і діяльності позашкільних закладів. Початкова школа.-1995.-№1- с.28-30.

 

 

6.Вишневський О. Ще раз про народження громадянина: національне і громадське у сучасному українському вихованні .. Освіта. – 2002. - №8-9. – С.6-7.

 

7.Концепція національно-патріотичного виховання дітей і    молоді[Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/

 

 

8. Ляшко Л. Виховання патріотичних почуттів молодших школярів у творчійспадщині В. О. Сухомлинського .Школа першого ступеня:теорія і практика: Зб.Наук. Пр. – Переяслав-Хмельницький, 2002, - Вип.4. - с.204-218

 

9.  І. Бех, К. Чорна.Патріотичне виховання дітей та молоді .Позашкілля. –   2011. – № 10. – С. 9-16.

 

10.Сухомлинський В. О.  Вибрані твори в п’яти томах . – К.: Радянська школа. -  1977. – Т.3. – С. С.234, 321,649.

 

11.Гевко І. В. Гурткові заняття з декоративно-ужиткового мистецтва і технічної творчості.. — Тернопіль, 2012.-163с.

 

12. КобрійО.,ЧепільМ.,Методика позаурочної діяльності.- Дрогобич,Відродження,1999,-21-25.

 

13.ТименкоВ.П. Гурткова робота з трудового навчання. К:Освіта Початкова школа. 1996.-№3.-33-39.

 

14. Терещук А.І. Навчання учнів основних етапів проектно-технологічної діяльності.Трудова підготовка. -  2004. – №4. -  С. 12

 

15.Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навчальний посібник - М.: Вища школа, 1995. – 237-241 с.

5.Додатки

 

План-конспект заняття гуртка «Талановиті пальчики»

на тему: «Вишивання хрестиком по узору на орнаменті»

 

Мета:  Ознайомити гуртківців з технічними особливостями вишивки                              хрестиком по узору на орнаменті, удосконалювати техніку                                           вишивання               хрестиком; розвивати творчу художню уяву, естетичний                             смак, виховувати охайність, працелюбність; формувати шанобливе                             ставлення до народних традицій.

 

Ключові слова: узор, рапорт, вісь симетрії, орнамент.

 

Наочність: зразки вишивок, інструкційні карти, ілюстровані зразки вишивок, додаткова література по вишивці.

 

Обладнання: тканина, нитки, голка, ножиці, папір, олівці.

 

План заняття.

1. Особливості технології вишивання хрестиком по узору та орнаменті.
2. Інструменти, матеріали.
3. Вишивка хрестиком по узору на орнаменті.
4. Санітарно-гігієнічні вимоги та правила безпеки праці.
5. Практична робота.

 

Хід заняття.

 

І. Організаційна частина.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

Індивідуальне опитування з метою з’ясування рівня засвоєння матеріалу, опрацьованого на попередніх заняттях.

 

Запитання.

1. Що вам відомо про хрестиковий шов?

2. Які розрізняють хрестики у вишивці?

3. Покажіть техніку виконання простого (косого) хрестика).

4. Як вишивають прямий хрестик?

5. Покажіть на практиці послідовність вишивання подвійного (болгарського) хрестика.

 

ІІІ. Формування теми і мети заняття.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь керівника гуртка.

 Узор – це поєднання ліній, форм, фарб, розташованих у певному порядку. Узори часто дуже подібно відтворюють дійсність, проте звичайно при створенні узорів мотиви й образи реального світу піддають декоративному узагальненню, перетворюючи їх в елементи узору. Види узору можуть бути замкнутими і безперервними. У замкнутому узорі елементи розташовують по замкнутій лінії – колу, овалу, прямокутнику тощо, у безперервному – по лінії, яку можна без кінця продовжувати (пряма, ламана, спіральна). Особливе значення при складанні узору мають ритм і симетрія. Якщо елементи узору розташовані симетрично і ритмічно повторюються, то такий узор називають орнаментом. До речі, слово «орнамент» у перекладі з латинської мови означає прикраса. Ритмічне повторення одного або кількох мотивів орнаменту називають рапортом.

 Найбільше поширення орнамент дістав у народній творчості, де його творці завжди зверталися до навколишньої природи, але не копіювали її, а переробляли, спрощували, стилізували.

 Усі види орнаментів складаються з основної частини, від межувальних ліній та обводки або з основної частини і обводки. (Показую на зразках).

 Лінію, на якій розташовують елементи орнаменту, називають віссю симетрії. Віссю симетрії в орнаменті можуть бути прямі, хвилясті, ламані й спіральні лінії.

 Для української народної вишивки характерні такі орнаменти: рослинний, геометричний, рослинно-геометричний, орнаменти з зображенням тварин(зооморфний), птахів (орнітоморфний), людей (антропоморфний), орнамент з емблемою тощо.

 Рослинні орнаменти характеризуються розмаїттям зображень квітів, листя, квіткових композицій-галузок, дерев тощо. Орнітоморфні мотиви – зображенням різних птахів, півників, зозуль, орлів, зооморфні – зображенням тварин – коней, левів, антропоморфні – зображенням людей.

 Найпоширеніші мотиви в традиційному геометричному орнаменті вишивок – прямі, скісні, ламані й зубчасті лінії, зигзаги, меандри, плетінки, ромби, квадрати, трикутники, розетки, хрестики, зубці, кучері. Різноманітність геометричних узорів вишивок позначена гармонійним поєднанням усіх елементів, чіткою ритмічністю ліній, окреслень.

Ще у глибоку давнину люди навчилися створювати нескладні малюнки з умовних знаків-символів, де кожна лінія чи фігура мала лише певне значення. Так, пряма горизонтальна лінія означала землю, горизонтальна хвиляста – воду, а вертикальна хвиляста – дощ, трикутники – гори, дві схрещені лінії – блискавку. Вогонь зображували у вигляді гачкуватого хреста, а сонце – у вигляді кола, ромба або квадрата. Жіноча фігура символізувала богиню життя, дерева з гілками – родючість землі, птахи – настання весни, врожай та багатство, кінь і олень – благополуччя. Ромб із подовженими сторонами означав будівлю, а квадрат, розділений на чотири частини з крапками у кожній, символізував засіяне поле чи садибу. Окремі ознаки-символи не тільки прикрашали житло, одяг та предмети побуту, а й повинні були охороняти, захищати, оберігати від злих духів, приносити щастя. Тому називали їх оберегами.

 Як і кожний узор, орнамент відбиває життя і побут народу, його національну своєрідність. Орнамент українського народу дуже різноманітний. Невичерпним джерелом українського орнаменту є чудова природа України і види праці населення. Так, заняття населення землеробством, тваринництвом, птахівництвом відображено в назвах окремих деталей українського орнаменту, наприклад: грабельки, баранячі ніжки, качечки тощо.

 Композиція орнаменту, його розміщення перебуває в тісному зв’язку з призначенням вишивки. Історично склалися і розвивалися також прийоми розташування візерунків на одязі та домашніх речах. Найбільш складні й багаті орнаменти завжди розміщували на видному місці: рукавах сорочок, комірах, кінцях рушників, верхньому одязі, взутті. У наш час з’явилося безліч нових варіантів розташування орнаментів на тому чи іншому виробі. Все залежить від призначення виробу, його розміру і форми.

 Серед величезної кількості варіантів композиційного вирішення вишивок переважають стрічкова, букетна, а також вазонна композиції.

 

 V. Розгляд узорів на вишитих виробах.

 Запитання до гуртківців.

• Покажіть на вишивці замкнутий узор, безперервний узор.
• На якому вишитті елементи узору розташовані симетрично і ритмічно?
• Який узор називають орнаментом? Чи є орнамент на вишитих роботах?

 

 VІІ. Практична робота.

 Вишивання хрестиком узорів орнаменту. Діти виконують практичну роботу за інструкційними картами. Стежу за дотриманням послідовності вишивання, виправляю помилки. Звертаю увагу на осанку, контролюю дотримання правил безпечної праці.

 

 ІІІ. Підсумки заняття.

 Проводжу аналіз заняття. Всі гуртківці оцінюють виконання своїх практичних завдань. Прибирання робочих місць.

Методична розробка заняття гуртка «Талановиті пальчики»

на тему: «Технологія виготовлення вишитих виробів»

 

Мета: перевірити знання учнів про українську народну вишивку, пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення традиційних художніх промислів українського народу; виховувати глибокі почуття любові до мистецтва, пошани до людей, праці, сприяти розвитку творчих здібностей дітей, виробити душевну потребу берегти вишиті вироби як сімейний скарб.

Обладнання:  прибрана гурткова кімната: вишитими рушниками, сорочками, предметами побуту та оберегами української сім'ї.

Тип заняття: підсумкове.

 

Хід заняття

I. Організаційний етап.

II. Повідомлення теми і мети уроку

Розповідь керівника гуртка.

Як вам відомо, мистецтво вишивати виникло дуже давно. Передавалося від однієї майстрині до іншої. Про існування вишивок на території сучасних українських земель у давні часи свідчать старовинні історики, зокрема Геродот, та різні матеріали археологічних розкопок.

Яскраві вишивки Візантії, які відрізнялися пишністю шовкового та золотого шиття, різноманітністю рослинних узорів, мали великий вплив на розвиток вишивального мистецтва багатьох країн Західної Європи. В кінці XIII- на початку XIV ст. у Франції, Німеччині, Данії, Норвегії вишивка почала широко використовуватись у народному костюмі, для прикрашання побутових речей. І в наших краях вишивка має давню історію. Нею прикрашали одяг, житло, кінську упряжу та побутові речі. В Україні в стародавніх поховальних були знайдені залишки одягу знатних скіфів та сарматів, прикрашеними* вовняними, шовковими, золотими та срібними нитками. А жили вони 2100 - 2700 років тому. Найстарша датована пам'ятка української народної вишивки - фрагмент рушника 1673 року, який відзначається багатством візерунка та високою технікою виконання.

У період Київської Русі княгиня Анна Мономахівна запровадила навчання у монастирських школах.

У ХУ-ХУІ ст. в народній вишивці переважали геометричні малюнки, у XVII - XVIII ст. - розкішна орнаментика.

III. Закріплення матеріалу.

Гуртківці. У нас сьогодні

На занятті буде свято!

Як добре, що є звичаї такі.

Збиратись разом і  співати,

Про Україну - неньку розмовляти.

Дізнатись більше про традиції й обряди.

Навчитись вишивати завжди раді.

Не вистачить заняття нам, повірте,

Щоб розказати про майстерність і скарби,

Але сьогодні ми прийшли сюди,

Щоб розповісти вам про сорочки і рушники.

 

Український рушник

 

З давніх-давен наші жінки навчилися вирощувати льон, коноплі, виготовляти з них нитки, прясти, вишивати, ткати.

Заступницею і покровителькою наших рукодільниць вважалася богиня Маком. їй поклонялися, вірили в її чародійство, в людській уяві вона викривала казкові світи, давала натхнення, надихала на творчу уяву. Від дохристиянської часів пішли наші красиві обряди та звичаї, мелодійні пісні, родинна мораль і культура. Все це береглося в генетичній пам'яті українців.

Жінки виготовляли для своєї сім'ї одяг, вишивали на ньому простенькі узори - символи Землі, Неба, і Сонця. Самі фарбували природніми фарбами нитки для вишивання. Вони не линяли від прання, не вицвітали на сонці і протягом десятиліть зберігали свіжість кольору.

Вишивала мама долю на рушник,

не один, не дні, а весь свій вік.

Вишивала мама мальви і калину -

зацвіли ці квіти на всю Україну.

Вишивала мати темними ночами -

квіти, наче діти, стали перед нами.

Вишивала мама, сина колисала

колискову пісню синові співала.

Вишивала мама пісні для народу,

а осінні вітри взяли її вроду.

Вишивала мама, синів проводжала,

Синам у дорогу рушник дарувала. Вишиваючи, українки співали, вкладаючи у пісню та вишивку свою душу. Узорами, які придумали самі, передавали свої почуття, побажання добра і здоров'я.  Залежно від того, кому призначалася вишиванка і узор мав бути свій. Кожну вишиту річ можна розшифрувати «прочитати».

Закодованим письмом поколінь вважається український рушник. Його орнаменти - то графічно-чіткі, геометризовані, то химерно загадкові із символічними ритмічними знаками. Ще з часів давньої зарубинецької культури до нас дійшли вишиванки із зображеннями так званих «дерев життя». Проростають оспівані у колядках і щедрівках дерева, на них

 Узори, що нагадують листя хмелю, відносять до молодіжної символіки. «Хміль» дуже близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати що узор хмелю - це весільна символіка.

 Берегиня - дорогий нам символ, поширений не лише в нашому селі, а й по всій Україні. Вона і життєтворча Мати - природа, і жінка Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку космосу чітку систему всесвіту. І при всій своїй величності та могутності скромно при коренилася у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння - часточка неподільна, нерозривна загальної системи буття.

 Наш поліський край має свої особливості, традиції вишивання: перевагу віддають тому чи іншому кольору, узору, техніці вишивання. Так у 20-х роках минулого століття вишивали переважно чорними нитками у поєднанні з червоними.

 Тепер багато вишивок виконують червоними нитками, використовують голубі, жовті відтінки, а також використовують яскраві багатоколірні узори.

 Приємно, що і ви, гуртківці, відроджуєте мистецтво ручної вишивки, вивчаєте і бережете звичаї і традиції українського народу, створюєте власні шедеври,які милують око та зігрівають серце та душу.