Навчально-методичний проект "Використання елементів технології Володимира Висоцького на уроках фізичної культури"

Про матеріал

Проект можна використати при підготовці до уроку, під час виступу на методичному об'єднанні.

Володимир Леонідович Висоцький

Директор експерементального дитячо-юнацького клубу спортивної підготовки №1 м .Красноярська, організатор фізкультурної роботи в багатьох дитячих садках, школах, літніх таборах Красноярського краю, створив колектив талановитих спортивних педагогів, один з провідних російських педагогічних дослідників і розробник унікальних фізкультурних методик.

Перегляд файлу

КПК «МЕТОДИЧНИЙ АЛГОРИТМ» 19.01.2017

 


«НОВА ФІЗКУЛЬТУРА ДЛЯ НОВОГО ПОКОЛІННЯ»

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

Оригінальна і ефективна система викладання фізичної культури спирається на комплексний розвиток основних рухових якостей і на узгодженість  роботи зі становленням різних аспектів цілісності особистості людини

Яке воно – нове покоління?

Покоління Z – люди, які народилися на початку 1990-х і в 2000-х роках. Вважається, що на їх соціальне і філософське світогляд вплинула світова економічна криза, розвиток мобільних технологій, Веб 2.0. Представники його вважаються дітьми покоління Х, а іноді і Y.

Джерело: http://faqukr.ru/osvita/161064-pokolinnja-z-i-jogo-misce-v-istorii-teorija.html

Вони пов'язані соціальними мережами, але ізольовані один від одного фізично. Їх особливістю вважається інший формат сприйняття інформації. Для покоління Z пост в Facebook і Twitter буде нести більше сенсу ніж прочитана книга.

Для них набагато легше знайти цікаву інформацію в інтернеті, вони повністю інтегрували свою особистість в світову павутину, одночасно маневруючи між вкладками браузеру, завантажуючи пост на Facebook і фото в Instagram, відповідаючи на повідомлення в месенджерах.

Так, в жовтні національна британська соціологічна компанія провела дослідження серед тисячі підлітків у віці від 16 до 17 років. Серед них лише 63% опитаних характеризують себе як гетеросексуалів. 78% юнаків відносять себе до чоловічої статі, і 80% дівчат вважають себе жінками.

І справа тут не тільки в толерантності. Суспільство перетворюється в інформаційне, де вроджені ознаки - стать, колір шкіри, сексуальні переваги - йдуть на другий план, і більше цінуються придбані якості або те, яку інформацію людина здатна запропонувати цьому цифровому світі.

Про Володимира Леонідовича Висоцького.

Володимир  Леонідович Висоцький

Директор експерементального дитячо-юнацького клубу спортивної підготовки №1 м .Красноярська, організатор фізкультурної роботи в багатьох дитячих садках, школах, літніх таборах Красноярського краю, створив колектив  талановитих спортивних педагогів, один з провідних російських педагогічних дослідників і розробник унікальних фізкультурних методик.

Таблиця 4. Цитатник від Висоцького В.Л.

ЦИТАТИ

ВАША ДУМКА

«Если человек подчиняется в основному смыслу потребности – это действие намеренное»

К.Левин http://setilab.ru/modules/article/view.article.php/c24/120/p0?category=24&article=120&page=8

Бажання дитини – головне, треба знайти спосіб задовольнити це бажання

«Чем менше внимания уделять самим движениям, тем лучше… Будьте внимательны к данному заданию и к результату; движения придут сами собой»

Э. Торндайк http://setilab.ru/modules/article/view.article.php/c24/120/p0?category=24&article=120&page=8

Головним є не поставленні завдання, а кінцевий результат и психологічний стан дітей після уроку.

В обычных же школах уроки, как правило, сводятся к двум основным моделям. Или учитель кидает детям мяч и говорит: «Играйте!» — или предъявляет ученикам жёсткую инструкцию по выполнению определённого упражнения. Смысл этих действий для многих детей остаётся неясным: навыки, которые при этом пытаются натренировать, никак не связаны даже между собой (а уж тем более с какими-либо общеобразовательными эффектами).

Урок проводити так, щоб дітям було цікаво і вони хотіли прийти наступного разу.

Осваиваемый навык исходно предъявляется детям как образец, правильность выполнения которого знает только взрослый. В этом случае соответствие эталону становится не внутренним делом каждого ребёнка, а заданной извне формой его существования. И тогда неизбежно торжествует отношение к детям как к объектам, «предметам педагогической обработки». На физкультурных занятиях это проявляется особенно ярко.

Дитина повинна розуміти, що вона робить і для чого.

В итоге настойчивость усилий взрослого ведёт к объективному занижению любых (в том числе и двигательных) способностей детей. Ведь если ребёнок не понимает смысла вводимых ограничений и, соответственно, не принимает их — то тогда следует эти требования сделать минимальными, «общедоступными». И усилить долю подводящих упражнений на каждое осваиваемое движение. В результате таких вынужденных «педагогических мероприятий» каждое занятие становится многократным повторением одних и тех же движений на фоне регламентации каждого их них.

Причём требования к такого рода произвольности просто вынуждают любого взрослого становиться все строже и строже; эскалация жёсткости — реальное следствие вводимых взрослым ограничений.

Вправи повинні бути цікавими, доступними і не мати особливих обмежень.

Педагоги, работающие вместе с нами, преодолевают указанную трудность именно благодаря переориентации на развитие двигательных способностей. Эти качества личностны; они — достояние каждого действующее лица. Их освоение не только не требует, но не допускает жёсткой регламентации со стороны взрослого.

Нельзя быть ловким по образцу. Нельзя быть по образцу сильным, но можно стремиться к воплощению этой способности в соответствии с образом и подобием сильного человека. Ловкость вырабатывается личными усилиями, благодаря, например, «телесной интуиции», которая присуща каждому здоровому ребёнку.

Індивідуальний підхід  має досить важливе значення на уроках фізичної культури.

Отсутствие внешней регламентации позволяет детям уже самостоятельно оценивать собственные действия как успешные или неуспешные. Так как в ходе занятия дети действуют не изолированно, они могут сравнивать меру своего успеха относительно успеха/неуспеха других детей и выбирать такую форму действия, которая бы позволяла им чувствовать себя успешными.

Давати дітям можливість працювати самостійно, проявити свої вміння, фантазію, враховуючи індивідуальні особливості і стан здоров’я.

Нужно признать, что ребёнок — не самоучка, а партнёр. Каждый из группы детей потенциально может не только продемонстрировать свои физические качества, но и дать повод напарнику (соседу, приятелю или приятельнице) войти в общую работу, которая требует (предполагает) совершения определённого физического усилия (ловкости в прыжках, выносливости в беге, скоординированное в передачах мяча и т.д.). Тогда образ ловкого, сильного, гибкого, выносливого человека складывается не по результатам деятельности, а в процессе деятельности детей, внимательных к себе самим и своему окружению.

Довіряти дитині, давати можливість проявити себе, заохочувати, хвалити.

При этом внимание педагога сосредотачивается на следующих вещах:

1) обстоятельства обращённости детей друг к другу и ко взрослому при выполнении предложенных упражнений;

2) условия становления общего для всех образа действующего лица и его обнаружении;

3) условия вхождения детей в этой образ и поиске способов координации собственных действий в соответствии с этим образом.

Індивідуальний підхід.

Содружественность детей — основа их физической культуры Отметим, что создание условий для возникновения содружественности в отношениях детей должно вестись не только на занятиях по физической культуре, но и вообще быть нормой в работе учителей начальных классов.

Вчити дітей розуміти один одного, допомагати і

Относительно этой нормы сложились и общие представление о тех принципах организации занятий, которые способствуют становлению содружественности:

внимание детей друг к другу в ходе занятий и возможность демонстрировать свои умения для сверстников;

выбор партнёров по симпатиям и постепенное сближение всех детей через перемены состава пар, троек, четвёрок действующих детей;

оформление детских микрогрупп;

реализация общего замысла и понимание неслучайности действий каждого в этом замысле;

желание действовать вместе, а не разрозненно;

оказание помощи и поддержки друг другу;

признание мастерства и удачливости тех, кто рискнул публично продемонстрировать свои способности.

Вчити дітей товаришувати, розуміти один одного і підтримувати. Якщо щось не виходить підказати, допомогти, а не насміхатися і відвертатись. Вчити  розуміти, що всі різні, але кожен окремо має щось цікаве і особливе.

Готовность к координации совместных действий способствует открытию детьми того факта, что в каждом из предложенный заданий может существовать определённый личностный смысл. От самого простого «могу — не могу» до более сложного «как этому научиться?» С таким вопросом ребёнок может обратиться и ко взрослому, но, что более ценно, — и к умелому сверстнику (такое обращение становится типичным примерно через полгода после начала занятий).

Допомагати, розуміти дітей, спілкуватися на рівних.

Планирование занятий проводится примерно по такой схеме. В течение четырех недель по три дня в каждую неделю, ребятам последовательно предлагаются системы заданий, с акцентами на силовые задания, на гибкость, на быстроту или ловкость. Выносливость как базовое, исходное качество культивируется на каждом занятии в процессе бега (особым образом дозированного, вариативного и всё усложняющегося). После этого цикл повторяется.

Для виховання справжнього спортсмена потрібна систематичність

..Каков оптимальный итог такой работы? На наш взгляд, это возникновение детской группы, приходящей в спортивный зал с собственными замыслами и с уверенностью в том, что всё, что может случится там — есть продолжение их собственной жизни. А это возможно только в том случае, если ребята доверяют себе и другим, знают возможности своих товарищей; если дети воспринимают себя и сверстников как умелых участников общих дел, другими словами, как грамотно действующих людей в предметном материале физкультурной деятельности.

Кожна дитина – індивідуальність і кожен має свій талант

А на выходе из начальной школы у детей может оформляться особый интерес ко взрослому — как к мастеру-профессионалу. На основе такого рода отношений и интересов, возникает реальная возможность заменить формальные уроки физкультуры системой спортивных клубов. И такие клубы, наконец, смогут действовать не по принципу селекции детей на неуспешных и успешных (с последующим отсевом первых и жёсткой спортивной профессионализации вторых) — а по принципу заинтересованности многих детей и взрослых в совместных спортивных встречах.

На уроці зацікавити дітей і спонукати до подальших занять фізичними вправами

Появление формы детской активности «мы сами» в сочетании с ранее установившимися формами «я и другие», «мы и другие», «свои и я» приводит к возникновению функциональной системы направленной передачи личного опыта. Дети начинают интересоваться умениями друг друга, обмениваться опытом, помогать друг другу и корректировать совместные действия.

Вчити дітей спостерігати один за одним, допомагати товаришу.

Детский опыт парного взаимодействия существенно влияет на наращивание индивидуального предметного опыта и на становление деловых отношений между детьми.

Учні повинні вміти домовлятися і працювати в парах

 

 

Джерела:

ФИЗКУЛЬТУРА: ПРАВО НА ВАРИАТИВНОСТЬ ПОВЕДЕНИЯ / http://www.altruism.ru/sengine.cgi/5I-/7/8/22/5/7/5

Дидактичний ланцюг «Формування загальних уявлень про фізичну культуру, її значення в житті людини, збереження та зміцнення здоров’я, фізичного розвитку».

ЗАСОБИ

ПРИНЦИПИ

МЕТОДИ

ВИМОГИ

Учні пропонуються вправи після 2,5 місяців занять, вони біжать в колону один за одним, темп змінюють в залежності від музичного супроводу(швидко дріботящого, повільного, вальсуючого, «маршового»,з підскоками»)

Систематичності та послідовності

Стандартно безперервної вправи

Використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів і прийомів навчання.

В ході вправ з музичним супроводом вводяться нові рухи. Пришвидшується темп, змінюється ритм і ускладнюється попередній варіант вправ. Діти починають виконувати складні танцювальні рухи, відгадуючи наступні рухи повторюють за дорослим нові вправи, дотримуючись високого темпу і ритму рухів протягом кількох хвилин.

Зворотнього зв’язку

Опосередкованої наочності

Формування в учнів умінь і звичок самостійно займатися фізичними вправами.

Група дітей отримує картки з «груповими скульптурами» (зображені пластилінові фігурки в різних фігурних композиціях) їх завдання зобразити таку ж фігуру.

Наочності в навчанні

Інструктивно/продуктивно практичний

Використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів і прийомів навчання

1. Біг у колоні з м’ячам у руках. Завдання передача м’яча товаришу, називаючи його ім’я,з послідуючим поверненням на своє місце.

2. Біг в колоні, ведучий в центрі залу, який називаючи чиєсь імя, стає в положення ноги нарізно, ноги разом, а названий, вибігаючи із строю, якимось рухом вітає ведучого, після чого повертається на місце. Вправа повторюється.

3. Біг у колоні. Завдання: встати в пари за певними ознаками і продовжити біг, з послідуючою зміною складу пар, за командою лідера

4. «Живий ланцюжок ». Ведуча пара в положенні «напівприсяді» в центрі залу, решта виконує вправи за командами: 1 – перестрибнути; 2 – проповзти; 3 – правим боком; 4 – на місці.

5. Біг у колоні, на рахунок 4 поворот направляючого і передача м’яча,позаду бігучому, подальший рахунок веде лідер.

6. Біг «Змійкою» за певним малюнком руху зі зміною кількості лідерів.

 

Систематичності та послідовності

 

 

 

 

 

 

Активності та самостійності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мінімаксу

 

 

 

 

 

 

 

Врахування індивідуальних особливостей учнів

 

 

 

 

 

 

 

 

Систематичності та послідовності

 

 

 

 

 

 

Міцності навчання та його циклічності

Стандартно безперервної вправи

 

 

 

 

 

Дедуктивний/репродуктивний метод

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Алгоритму

 

 

 

 

 

 

 

Спрямованого відчуття рухової дії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стандартно безперервної вправи

 

 

 

 

 

Перемінної вправи

Формування в учнів умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами.

 

 

Використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів і прийомів навчання

 

 

 

 

 

 

 

Формування в учнів умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами

 

 

Досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом кожного уроку з урахуванням стану здоровя.

 

 

 

 

Використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів і прийомів навчання

 

Формування в учнів умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами

 

Мой весёлый звонкий м’яч

Бросок за ловкостью

На сегодняшнем занятии – упражнения с мячом, точнее – совершенствование бросков мяча друг другу. Такую задачу ставит перед собой педагог. А нашим детям совсем необязательно знать о том, что сегодня и здесь будет происходить становление техники броска, что сегодня будет формироваться физическое качество – ловкость. Но для наших детей очень важно, чтобы сегодня на занятии было интересно и весело, и чтобы всем вместе можно было поиграть в мяч. Постараемся удовлетворить интересы и желания наших детей, и параллельно с этим подумаем, как решать нам наши педагогические задачи.

Итак, на сегодняшнем занятии дети будут заниматься небольшими группками  по 3-4-5 человек. Каждый ребенок будет участником трёх учебных ситуаций, где предусматривается единый подход в способе соорганизации и взаимодействия детей в группках и выполнение детьми одного и того же действия (бросок мяча друг другу). Каждая из предложенных ситуаций имеет свою смысловую нагрузку, предусматривает ряд дополнительных обстоятельств в организации и предполагает возникновение дополнительных эффектов. Здесь же мы имеем возможность понаблюдать, как формируется и совершенствуется ловкость и координация.

Для начала обустроим место занятия. Дети будут заниматься одновременно на трёх станциях.

Станции-ситуации.

Станция 1 – броски в кругу

Станции  нужно удобно разместить в пространстве спортивного зала. Станцию №1 или ситуацию №1, назовем «Броски мяча друг другу, стоя в кругу».

Группа детей состоит из 3-5-ти человек; они образуют круг (самостоятельно, как получится), и у них один мяч. Педагог предлагает детям бросать мяч друг другу любым способом, при этом обращаться по имени к тому, кому будет сделан бросок. Одному из детей предлагается вести счет упавшим мячам. Кто будет вести счет, определяют сами дети. Педагог лишь напоминает о том, что хорошо, если упавших мячей будет немного.

Понаблюдаем за нашими ребятишками. Дети выстраивают круг, он получился не совсем ровным. Тот ребенок, в руках у которого мяч, чувствует себя в какой-то степени  ответственным за происходящее, и он начинает расставлять детей так, чтобы круг выровнялся. А кто же будет вести счет? Педагог, конечно, может назначить любого ребенка. Но давайте передадим инициативу детям. Сразу несколько детских голосов: «Я! Я! Я!». Несколько поднятых рук и вопросительный взгляд на педагога. Но услышав в ответ: «Вы уже большие, выбирайте сами», дети вспоминают о считалочке. И больше споров нет.

Круг вновь выравнивается. Сначала дети становятся довольно близко друг по отношению к другу, но по мере выполнения бросков понимают, что могут бросать мяч точно в руки и с большего расстояния. Понятно, что здесь дети сами регулируют свои действия в соизмерении точности и дальности броска; у них появляется доверие к себе и к другим. И, как следствие, круг увеличивается.

Вот Ира готовится сделать бросок, она называет по имени свою подружку: «Ксюша» …

Каждый желает быть «выбранным» и хочет поймать мяч.

Дети наблюдают друг за другом, они видят действия всех, они анализируют удачные и неудачные попытки, делают выводы и стараются быть точными и ловкими. Тогда скорость бросков увеличивается. Здесь и происходит совершенствование навыка броска друг другу. Мячи летят точно в руки. Дети согласовывают слова и действия, и здесь снова есть место для проявления собственной детской инициативы, т.е. выбор партнера, выбор способа броска.

Если у нас не одна такая группка, а две или три, мы можем ввести еще одно условие (здесь соревновательный момент), какая группа меньше уронит мячей за определенное количество времени. И тогда у детей появляется дополнительный интерес и смысл происходящего. Здесь от верных и ловких движений всех зависит успех группы, и дети действуют старательно и ответственно, стремясь к достижению лучшего результата, т.е. чтобы каждый бросок достигал своей цели, и мячи не падали на пол.

Станция 2 - стоя на кубиках

Станция №2 или ситуация №2: «Броски мяча друг другу, стоя на кубиках».

Возьмем 3 куба и поставим их в линию на расстоянии 1,5-2 м друг от друга. На эти кубики встанут дети. У того ребенка, который станет в центре – в руках обруч. Обруч будет служить мишенью, т.е. дети будут бросать мяч друг другу так, чтобы он пролетел в обруч. Ребенок, держащий обруч, может регулировать высоту по собственному желанию и по договоренности с другими детьми. Он может стоять на кубике или сидеть. Если дети впервые готовятся выполнить это задание, то мы можем подсказать им его. Еще мы положим на пол обруч меньшего диаметра и набор мячей (большой, средний, маленький).

На наш взгляд, в данной учебной ситуации детей привлекает интрига: бросить мяч так, чтобы попасть в цель, и так, чтобы брошенный мяч был пойман ребенком, стоящим напротив.

Каждый ребенок, конечно, исследователь, и конечно, экспериментатор. «Попробую бросить большой мяч», подумал Саша. Аркаша, стоящий на центральном кубике, держит обруч высоко над головой, на вытянутых руках. «И как же в него попасть?» Саша поднимает мяч над головой, он интуитивно чувствует, что именно так бросив мяч, он попадет в обруч. Бросок двумя руками от головы, именно этот бросок используют баскетболисты в «верхних» передачах и бросках по кольцу. Стоящий в центре Аркаша предложил поменяться местами. И вот на кубике Леня. Дети попросили его держать маленький обруч, сидя на кубике. Теперь обруч находится гораздо ниже, значит и бросок может быть другим; здесь дети обыкновенно бросают мяч от груди и двумя руками снизу.

Дети пробуют различные варианты бросков большими и маленькими мячами, они выбирают наиболее удобный для них способ. Т.е. ребенок сам контролирует бросок, он действует осознанно, с учетом обстоятельств. И тогда этот бросок становится «его броском», броском, который он прочувствовал и выбрал сам. Наши дети играют, нашим детям интересно и весело. Так же, как и в ситуации №1, дети внимательны к тому, что делают и заинтересованы в успехе общего дела. Дети действуют ловко и слаженно, увлеченно и с интересом, а интерес в том, что у них есть общее дело, и в этом смысле у них появляется желание действовать дружно и умело всем вместе. А мы с радостью замечаем, что броски мяча выполняются все точнее и точнее.

А если бы мы просто поделили детей на две группы, поставив их парами, и отрабатывали различные способы бросков мяча друг другу? Формировался бы этот навык? Безусловно. Но это многократное однообразное повторение, с массой замечаний со стороны педагога. Эти механические, не осознанные ребенком действия, просто входят в противоречие с детской жизнью, отрицательно влияют на эмоции детей. А мы организовали место занятия так, чтобы условия, в которых действуют дети, формировали смысл происходящего. Ведь есть смысл точно бросить мяч, так чтобы не разрушить образ общего рисунка действий всех вместе. И когда получается, дети эмоционально положительно воспринимают это.

Дети стоят на кубиках на возвышении, и это обстоятельство тоже настраивает детей на точный бросок, кроме того, дети держат равновесие, здесь совершенствуется вестибулярный аппарат, а в бросках через кольцо – глазомер, меткость, точность. Это мы можем рассматривать как возникновение дополнительных эффектов.

Станция 3 –  цепочка усложняющихся действий

Давайте теперь обратим внимание на группку детей, занимающихся на 3-й станции; она обустроена немного посложнее. Назовём ее «Броски мяча друг другу в сложно организованном пространстве» 

Здесь могут заниматься четверо детей. Если дети впервые выполняют это задание, им нужно помочь разместиться и понять порядок действий.

Нам нужна одна дуга-лестница, один куб и один мяч. Первый и второй ребенок становятся по краям дуги. Третий ребенок сидит на «вершине» дуги, четвертый ребенок стоит на кубе, параллельно с ребенком, сидящим на лестнице. Итак, мяч у одного из детей, стоящих у края лестницы. Он бросает мяч сидящему на дуге-лестнице ребенку. Ребенок, поймавший мяч, бросает его ребенку, стоящему на другом конце дуги (важно заметить, что сидящий ребенок вынужден бросать мяч назад через голову, не видя своего напарника, в связи с этим он предварительно смотрит назад, чтобы сориентироваться в точности и силе броска). Далее, ребенок, поймавший мяч, бросает его тому, кто стоит на кубе. Тот в свою очередь перебрасывает мяч ребенку, который первым начал упражнение.

Дети, освоив «цепочку» действий, стараются не разрушать эту сложную и интересную игру. Игру, успешность которой зависит от каждого. И каждому из детей хочется занять место на дуге и попробовать, а получится ли у него так же, как это получилось у Леши? (бросок назад через голову и точно в руки удивленному Володьке). Выполняя эту комбинацию, дети по договоренности меняются местами.

Место для занятий организовано так, что дети находятся в непривычных, необычных условиях как физического пространства, так и пространства совместных с другими действий (эти условия являются необходимыми для развития физического качества – ловкость). Именно с учетом этих обстоятельств обустроено это место занятия детей. На глазах у детей происходят чудеса, просто цирковые трюки, Радость, которую испытывают дети от своей успешности, придает им желание и силы осваивать более сложные действия, и они сами помогают друг другу в этом.

Учитывая эти обстоятельства, задание можно усложнить: передачи мяча могут быть с ударом об пол, со сменой мест детей после броска. Можно одновременно использовать два мяча. Давайте попробуем и введем второй мяч в игру.

Дети, стоящие по краям лестницы, держат в руках мячи. По сигналу одного из детей ребенок, стоящий лицом к сидящему на дуге,  бросает ему мяч, в это время второй ребенок  (стоящий на противоположном конце лестницы) бросает мяч ребенку на кубе. Ребенок, сидящий на дуге, через голову бросает мяч и уже готовится к приему другого мяча, т.к. ребенок на кубе уже бросил мяч ребенку, стоящему на краю дуги. Мяч бросают против часовой стрелки.

Усложняя задание, мы получаем все новые эффекты в плане физического и психического развития.

Остановимся подробнее на собственной и совместной координации движений. Для того, чтобы цепочка действий не прерывалась, каждый ребенок ответственен за выполнение своей роли, где чередуются приемы мяча и бросок мяча, значит нужно быть предельно внимательным, предельно точным, и дети стремятся к этому. Так происходит формирование совместной координации  и слаженности действий. И мы снова наблюдаем точные и уверенные броски мяча. Значит, задача занятия – совершенствование бросков мяча друг другу – успешно решается.

Но так же мы можем заметить, что во всех трёх вышеописанных ситуациях броски мяча являются средством для слаженных действий детей, для их общения.

Параллельно с эти происходит развитие таких качеств, как ориентировка в пространстве, совместных с другими действий, развитие меткости, согласования слова и действия; происходит положительное воздействие на эмоциональную сферу ребенка.

Заметим, что степень сложности должна быть приемлема и выполнима детьми. Тогда дети получают удовлетворение от своих действий и с желанием включаются в усложняющиеся формы двигательной активности.

Связующие силы мяча

Итак, на сегодняшнем занятии каждый ребенок был участником действий всех трёх описанных выше ситуаций. Эти три варианта организации мест и предложенных детям в каждом варианте дополнительных обстоятельств (1-е – обращение по имени; 2-е – бросок в обруч-цель; 3-е – бросок с возвышения назад через голову) предполагают единый подход в способе соорганизации детей по три-пять человек. Как средство, связывающее все взаимодействия, мы используем мяч. В результате многократных повторений бросков в различных условиях и с учетом различных обстоятельств, мы наблюдаем освоение и совершенствование навыка броска мяча друг другу.

У детей, действующих в многообразии обстоятельств и условий, повышается познавательная активность, они уже не механически воспроизводят движения, а действуют заинтересованно, по собственной инициативе. Ведь педагог, организовав место занятий, сделав нужные указания, только наблюдает со стороны за происходящим. И тогда дети предъявляют свои умения друг другу, оценивают свои действия и действия других сами.

Возможно, что умение принимать мяч крепкими, широко расставленными пальцами и не прижимать его к груди, Слава «подсмотрел» у Наташи…

МОДЕЛЬ МАЙСТЕР-КЛАСУ № 1.

  • Клас учнів – 1.
  • Вік учнів: 6-7 років.
  • Тема: вправи для оволодіння навичками пересувань.
  • Дата уроку: 17.01.2017 рік

Педагогічні завдання: забезпечити процес розширення рухового досвіду, вдосконалення навичок життєво необхідних рухових дій, використання їх у повсякденній та ігровій діяльності

№№

Сутнісна назва рухового завдання учням

Стислий опис

Форма організації роботи учнів

Вимога

Принцип

Метод

Тривалість

ЧСС, уд. / хв.

Частина:

І Вступна  2 – 3 хв.

 

 

1.1.

Орг.момент

Шикування, привітання, роздача інвентарю (хустки) по 2шт.

фронтально

Використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів і прийомів навчання.

 

 

1-2 хв.

100

1.2.

Ігрова вправа на увагу

Зміна шеренги зрізними способами пересування по певним ознакам

фронтально

Використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів і прийомів навчання.

Звязку навчання з життям

Дедуктивний/ індуктивний

1-2 хв.

110

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина:

ІІ Підготовча 6- 8 хв

 

 

2.1.

Комплекс розвивальних вправ

Ритмічні вправи з хустками (5-7) до 3 сек.. Показує лідер, далі всі останні

фронтально

Досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом кожного уроку з урахуванням стану здоровя

мінімаксу

Метод «алгоритму»

3-4хв.

120

2.2.

Парні хустки

4-5 вправ, 4 хустки одночасно, різні передачі +стретч-вправи

парно

Використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів і прийомів навчання.

Забезпечення радості від успіхів у навчанні

Ігровий/змагальний метод

3-4хв.

130

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина:

ІІІ Основна  15 -25хв.

 

 

3.1.

Ігрове завдання «Під, над, в, через»

Двоє виконують перешкоди з хустками, двоє їх долає

групова

Забезпечення диференційованого підходу до організації навчального процесу з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі учнів, урахування мотивів та інтересів учнів до заняття фізичними вправами

Діяльнісного характеру навчання

Частково-пошуковий метод

3-5хв.

135

3.2.

Креативне завдання

Придумати свої способи для продовження гри

групова

Забезпечення диференційованого підходу до організації навчального процесу з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі учнів, урахування мотивів та інтересів учнів до заняття фізичними вправами

Діяльнісного характеру навчання

Частково-пошуковий метод

5-10хв.

145

3.3.

Хаотичний біг

Футбольний рух, забери хустку

фронтально

Досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом кожного уроку  урахуванням стану здоровя

Врахування індивідуальних особливостей учнів

Метод спрямованого відчуття рухової дії

5-10хв.

155

Частина:

IV Заключна – 3 – 4хв.

 

 

4.1.

Утримай рівновагу

Після сигналу лідера учні виконують певні рухові дії, встають на хустку і утримують рівновагу

фронтально

Забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої, розвивальної спрямованості навчального процесу

Міцності навчання та його циклічності

Метод перемінної вправ

3-4хв.

115

МОДЕЛЬ МАЙСТЕР-КЛАСУ № 2.

  • Клас учнів - 10 Вік учнів: 14-15 років   Тема: урок футболу Дата уроку: квітень 2016 рік
  • Педагогічні завдання: _формування загальних уявлень про фізичну культуру, її значення в житті людини, збереження та зміцнення здоров’я, фізичного розвитку. Розширення функціональних можливостей організму дитини через цілеспрямований розвиток основних фізичних якостей і природніх здібностей.

№№

Сутнісна назва рухового завдання учням

Стислий опис

Форма організації роботи учнів

Вимога

Принцип

Метод

Тривалість

ЧСС, уд. / хв.

Частина:

І Вступна 2-3 хв.

 

 

1.1.

Гра «Утвори пару»

Вчитель роздає картки з відповідями на питання, учні повинні спів ставити з питаннями і прикріпити на дошці.

інтерактивна

Використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів і прийомів навчання.

Підвищення впливу колективу на індивідуальність.

Метод строкової інформації

2-3хв.

88

Частина:

ІІ Підготовча – 10-12хв.

 

 

2.1.

Розминка футболіста.

Робота по карткам з фото, різні завдання по групам, завдання показує лідер

групова

Забезпечення диференційованого підходу до організації навчального процесу з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі учнів, урахування мотивів та інтересів учнів до заняття фізичними вправами

Зворотнього звязку

Метод опосередкованої наочності

4-6хв.

120

2.2.

Вправи на легкоатлетичній драбині.

Поперед по робота учнів – скачати відео з тренуваннями футболістів, вправи виконують за відео.

групова

Забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із застосуванням елементів інноваційних методів навчання та здійснення між предметним зв’язків.

Відкритості.

Метод безпосередньої наочності.

4-6хв.

140

Частина:

ІІІ Основна  20-25 хв.

 

 

3.1.

Ведення м’яча з винтами по залу

Створено дві групи по рівню сформованості рухових навичків, учні по черзі виконують вправи.

групова

Забезпечення диференційованого підходу до організації навчального процесу з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичного розвитку, рухової підготовленості та статі учнів, урахування мотивів та інтересів учнів до заняття фізичними вправами

Врахування індивідуальних особливостей учнів.

Метод спрямованого відчуття рухової дії.

5-6хв.

176

3.2.

Гра «Вибий м’яч»

Ведення м’яча у різних напрямна, при зустрічі учні повинні відібрати мяч

групова

Досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом кожного уроку з урахуванням стану здоровя.

Забезпечення радості від успіхів у навчанні

Ігровий/змагальний метод

5-6хв.

176

3.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.4.

 

Квадрат 3х1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гра «Влуч в ціль»

Учні працюють в квадраті передають мяч, грають в своїй зоні, повинні влучити в ціль.

 

Учні відпрацьовують удари

 

 

 

Групова

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

групова

Досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом кожного уроку з урахуванням стану здоровя

 

 

 

 

 

Досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом кожного уроку з урахуванням стану здоровя

Забезпечення радості від успіхів у навчанні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Забезпечення радості від успіхів у навчанні

Ігровий/змагальний метод

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ігровий/змагальний метод

6-9хв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3-4хв.

164

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

148

Частина:

ІV Заключна  4-6 хв.

 

 

4.1.

Фітбол - релакс

Учні демонструють свої вправи по черзі на розслаблення та розтягнення з використанням фітболів.

групова

Формування в учнів умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами

Діяльнісного характеру навчання

Частково-пошуковий метод

4-5хв.

112

4.2.

Підсумки уроку.

Учні сидять на фітболі і передають мяч, формулюючи питання, при неправильній відповіді обертаються навколо на мячі.

групова

Забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої, розвивальної спрямованості навчального процесу

Підвищення впливу колективу на індивідуальність

Метод строкової інформації

2-3хв.

88

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

Важливо, щоб діти не просто приймали участь в заняттях, змирившись з відведеними для них ролями і з визначеними вимогами, а саме погоджувалися, висловивши свої побажання і міру участі.

Майстер-клас « Здорове покоління». 5

Педагогічне завдання: забезпечити процес формування загальних уявлень учнів про фізичну культуру, її значення в житті людини, збереження та зміцнення здоров’я, фізичного розвитку.

Інвентар та обладнання:

  • тарілки

Клас учнів: 10-11

РУХОВІ ЗАВДАННЯ УЧНЯМ

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ УЧНІВ

МЕТОД НАВЧАННЯ

ТРИВАЛІСТЬ

ДІАПАЗОН ЧСС[1]

Передача кульки в колі:

1 команда – передати один одному, будь яким способом називаючи імя, кому хочеш передати

2 команда – ведуча пара в стійку в напівприсяді, решта виконує вправи за командами на 1- перестрибнути, 2 – проповзти, 3 – правим боком, 4 – на місці

групова

 

 

 

 

 

 

 

 

групова

Ігровий/змагальний

 

 

 

 

 

 

 

Перемінної вправи

4-6 хв.

 

 

 

 

 

 

 

 

4-6 хв.

90-100

 

 

 

 

 

 

 

 

100-120

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 


docx
Додано
6 лютого 2018
Переглядів
1620
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку