Вступ

Одним з практичних завдань учителів англійської мови в загальноосвітніх навчальних закладів є навчити читати іноземною мовою. Згідно зі стандартом діти мають навчитися  читати самостійно нескладні автентичні тексти, які можуть бути різного характеру та типу.

Вчитель має працювати над технікою читання, щоб учні могли швидко сприймати графічний образ слова, точно співвідносити його з відповідним звуковим образом і також з його значенням. 

Тому оволодіння технікою читання у початковій школі складається із розв’язання наступних задач:

1.     Вивчення букв іноземної абетки, яке полягає у зоровому сприйнятті, розпізнанні та ідентифікації букв, з однієї сторони, та написання її варіантів (велика і мала, друкована та рукописна).

2.     Засвоєння зв’яків типу звук-буква та навпаки буква-звук замість абеткової назви літери, яка на початковому етапі не тільки не допомагає, але й створює певні складнощі та плутанину при читанні дітьми.

3.     Поступове оволодіння основними правилами читання комбінацій голосних та приголосних. [7;162]

 

Не варто також забувати, що у поняття оволодіння навичкою читання входить уміння правильно ділити речення на синтагми (інформаційно-смислові єдності). Крім того, важливим питанням є забезпечення поступового переходу від читання в голос до читання про себе, але обов’язково зі збереженням здатності розуміння прочитаного та швидкості читання. [7;166]

З власних спостережень можу сказати, що найбільший пласт роботи вчитель має виконати саме в перший рік навчання для того, щоб закласти гарну основу для подальшого розвитку техніки читання в учнів не тільки в молодшому шкільному віці, але і щоб діти мали успіх в середній та старшій школах.

Теоретична частина

З вище сказано стає зрозумілим, що вивчення будь-якої іноземної мови в першу чергу полягає в засвоєнні звукового складу мови, умінні на слух розпізнавати слова та граматичні конструкції, з яких будується речення, їхньому правильному розумінню. А також вміти самостійно правильно вимовляти, читати слова та будувати цілі речення. Успішне засвоєння дітьми звукового складу мови залежить від знань та умінь вчителя оперувати основними теоретичними поняттями таким як фонетика, фонематика, фонетична та фонематична транскрипція, фонематичний слух і фонема. Тому для початку пригадаєм що це за терміни та яка існує різниця між ними. 

Фонетика – це наука, яка вивчає вимову та фонетичну структуру мови. Термін „вимова” включає систему усіх фонетичних засобів вираження значення – звуки мови, словесний наголос та інтонація – це фонетичні засоби семантичного вираження у мові. Більш широке визначення фонетики: 

Фонетика – це розділ лінгвістики, який вивчає звуки мови (фонеми), словесний наголос та інтонацію. Фонетика вивчає артикуляцію та акустичні якості звуків мови, фізичні характеристики та звукове сприйняття наголосу та інтонації, лексичну та граматичну роль фонем, словесного наголосу та інтонації. Таким чином заміна однієї фонеми іншою, або варіанти у словесному наголосі змінюють саме слово. Також зміни у будь-якому компоненті інтонації можуть надати реченню іншого значення. 

За допомогою заміни однієї фонеми іншою утворюється нове слово, або змінюється граматична форма слова. Наприклад, англійські слова bed (ліжко), bad (поганий) та bud (бутон) відрізняються один від одного голосними звуками. Голосні звуки, наприклад, відрізняють дві граматичні форми іменника man: однина man

(чоловік) та множина men (чоловіки). [1;10]

Ці різні голосні звуки репрезентують різні фонеми англійської мови.

Таким чином фонема це найменша одиниця мови, існуюча як звук мови, здатний відрізнити одне слово від іншого або одну граматичну форму слова від іншої форми того ж слова. Більш детальним вивченням фонем займається фонематика.

Фонематика — це розділ сегментної фонології, що вивчає фонему як найменшу одиницю фонологічного рівня.

Поняття фонема було введено в ужиток Бодуеном де Куртене. Ґрунтовне пояснення фонеми дав М. Трубецькой. Українська фонологічна думка розвивалася під впливом російської фонетики, де існують дві фонетичні школи — Московська і Петербурзька (Щербівська). Московська фонетична школа розглядає фонему як сукупність диференційних ознак — на основі протиставлення звука фонемі (Реформатський, Винокур, Кузнєцов). Петербурзька фонетична школа вивчає фонему у єдності зі звуком (Щерба). Українська фонологія розвивалася у руслі ідей Л. Щерби. Так, сучасна українська фонетика фонему розглядає у єдності зі звуком, який вивчається в трьох аспектах: фізичному, анатомо-фізіологічному та функціональному (лінгвістичному). Фонема є предметом вивчення функціонального аспекту. Питаннями фонематики займалися: П.Коструба, Л.Булаховський,

М.Жовтобрюх та ін. [3; 154]

Фонема як певний знак, модель матеріалізується в мовленні у вигляді звуків, серед яких вирізняють головний вияв фонеми (інваріант) та її варіанти

(алофонеми, або алофони).

Виявлення фонеми в її самостійних ознаках, тобто незалежно від місця в слові, впливу сусідніх звуків, наголошеності й ненаголошеності, індивідуальних фізіологічних особливостей людини називається головним виявом фонеми.

Варіанти фонем є трьох типів:

Під позиційним варіантом розуміють вияв фонеми як звука тільки в певній означеній позиції в слові. Позиційним варіантом є звуковий вияв фонеми /и / як [ие] або [еи] у ненаголошеній позиції.

Комбінаторним варіантом фонеми називають звук, який з'являється замість головного вияву даної фонеми внаслідок змін, що відбуваються в артикуляції під впливом звукового оточення, наприклад, комбінаторним варіантом є реалізація фонеми /т′/ у звукові [д′] під впливом наступного дзвінкого: /молод′ба/.

Факультативним варіантом фонеми називається її не обов'язковий, але можливий у літературній мові звуковий вияв. Наприклад, перед фонемою /і/ звичайна для літературної мови фонема /т′/ /ст′іл/, хоч окремі носії в деяких словах реалізують її в звукові [т] [стіл]. [6; 185]

Під час навчання дітей мовам у школі важливим напрямком є формування в них фонематичного слуху. Фонематичний слух (від грець. phonema - слово, звук, голос) — вид слуху, який забезпечує розрізнення звуків мовлення як фонем і правильну вимову, а також сприйняття та розуміння змісту слів. Фонематичний слух є тонким систематизованим слухом, що має здатність здійснювати операції розрізнення і вирізнення (розпізнавання) фонем, які складають звукову оболонку слова. Фонематичний слух виявляється в здатності розпізнавання на слух мінімальних розпізнавальних елементів мови. Цей вид слуху є основою для розуміння змісту сказаного. Особливо важливим фонематичний слух є для розрізнення фонетично дуже схожих слів наприклад: «коса – коза», «мишка — миска», «каска – казка – кашка». 

Фонематичний слух – це ще й теорія навчання читанню та письма, запропонована Ельконіним Даниїлом Борисовичем, котра полягає в тому, що письмо та читання можливі лише при відпрацюванні окремих фонем.

Концепція Ельконіна впроваджувалась в багатьох початкових школах Радянського Союзу в 1982 році. Але вона також піддавалась і критиці. Однак, на ряду із традиційним фонетично-складовим методом навчання, продовжується і використання теорії «фонематичного слуху» прихильникам Ельконіна та зберігається популярність концепції серед викладачів та дидактів. [4;25] Говорячи про «фонематичний слух» також не можливо не висвітити питання поняття «фонематична транскрипція» та її відмінності від більш часто вживаної

«фонетичної транскрипції» 

Фонематична транскрипція (також фонемна або фонологічна транскрипція) -  це система передачі звуків слів письмовими та деякими умовними знаками та є одним із видів транскрипції. Відображає тільки фонеми цих слів, без врахування алофонів. При читанні фонематичної транскрипції будь-якої мови необхідно враховувати її фонетичні закони, використовуючи у вимові відповідні варіанти фонем.

На відміну від фонетичної транскрипції (котра позначається в квадратних дужках […]), фонематична транскрипція показує стандартну вимову, вона не виражає особливості різноманітності вимови в різних діалектах мови.

Наприклад, англійське слово man (чоловік) у  фонематичній транскрипції буде записано як /mæn/, в той час як у фонетичній транскрипції це слово може мати два види: UK:[mæn], US:[mεən]. З цього випливає, що фонематична транскрипція показує стандартну вимову без врахування особливостей різних вимов.

Фонетична транскрипція використовує дуже багато різних знаків, так як її метою є якомога найточніше передати вимову. У фонематичній транскрипції значно менша різноманітність знаків і вона більш близько до орфографічного запису. [4;30] Практична частина

Питання вивчення англійської мови у закладах освіти всіх рівнів в нашій державі завжди було актуальним. Але стало особливо гострим після прийняття закону України «Про застосування англійської мови в Україні». Цей закон остаточно підтверджує незворотність взяття європейського та євроатлантичного курсу Україною.

Хоча наша держава вже 32 роки незалежна і має багато наукових та методичних напрацювань в сфері вивчення англійської мови. Однак, на практиці залишаються ще деякі складнощі, подолання яких в майбутньому потрібно вирішити.

На мою думку, вивчення англійської мови в початковій школі має позитивний вплив на всіх дітей. Так як допомагає якісно розвивати мислення, пам’ять, уяву та мислення учнів. Також сприяє в стимулюванні загальних мовленнєвих здібностей та має гарний вплив в оволодінні рідною мовою.

 Основною вимогою до вивчення англійської мови є мовленнєва діяльність. До одного з видів мовленнєвої діяльності відноситься читання. В той же час читання, будучи самостійним видом мовленнєвої діяльності, є безперечно джерелом інформації та допомагає в засвоєнні мовного матеріалу. 

Під час роботи з дітьми початкової школи, я зіткнулась з проблемою, коли діти, перейшовши з дошкільного закладу освіти не мали достатніх знань та сформованих навичок читання в рідній мові. Як результат, відчували значні складнощі в оволодінні знаннями та навичками читання в рідній мові, що також безпосередньо негативно впливало і на  вивчення англійської мови.

Тому нагальним питанням, яке потрібно вирішити це дотримання принципу наступності та обов’язковості дошкільної освіти, як першої ланки всієї системи освіти в Україні. Якщо порівнювати нашу систему освіти з європейською, то в Європі відсутнє поняття дошкільна освіта. Натомість існують такі терміни, як догляд для дітей до 3-х років та ранню освіту з 4-х, 5-х років. В більшості європейських країн є обов’язковим відвідування закладу дошкільної освіти протягом одного-двох років перед школою. В Україні теж присутня обов’язковість дошкільної освіти для дітей старшого шкільного віку. Але, на жаль, в порівнянні з європейськими країнами відсутній контроль за виконанням цієї вимоги. А також немає відповідальності за її невиконання.

Тому виходить, що до першого класу приходять дуже різні за підготовкою діти. Одні, які відвідували дошкільний заклад освіти, вже мають певні знання літер, цифр і т . д. в рідній мові. А у інших, які не відвідували, ці знання відсутні. І тільки завдяки тому, що вчитель зараз має право самостійно коригувати на власний розсуд календарно-тематичне планування, вдається справлятися з цією ситуацією. 

Коли я навчаю дітей англійським буквам, читанню та іншим аспектам мови, я завжди опираюсь на спосіб зіставлення рідної мови та іноземної. Відштовхуюсь від схожого та наголошую на відмінному. Вивчення літер починаю тільки в другій чверті, так як на кінець жовтня – початок листопада за програмою української мови першого класу діти проходять вже деяку частину голосних. ( До цього часу працюю з дітьми усно, використовую ігрові форми роботи, цікаві пісенні відео, інтерактивні завдання). Коли діти мають вже уявлення про голосні літери української мови – це дає можливість відштовхуватися від знань рідної мови та вирівнює всіх дітей в знання та уміннях, незалежно від того чи відвідували вони дошкільний заклад освіти чи ні. Окрім того, маючи додаткову освіту вчителя початкових класів, знаючи методику викладання української мови в молодшій школі, співпрацюючи та консультуючись з досвідченими вчителями початкової школи,  дійшла висновку та використовую його у своїй практиці, що потрібно так само спочатку проходити з дітьми тільки голосні, а тоді вже переходити на вивчення приголосних та поєднувати їх у склади та найпростіші односкладові англійські слова. 

Якщо взяти підручник Карпюк О. Д. 2023 року, то за ним вже десь на 8-9 уроці потрібно давати перші англійські літери “A, B”. За виданням 2018 року ці ж самі літери йшли приблизно в другій чверті. Та виходе, що літери ми вивчаєм, але максимальну кількість складів, яку ми можем скласти для вичитування дітьми тільки один «ba». І далі весь порядок літер в підручнику йде по алфавіту.

В своїй практиці я дію іншим чином. Спершу даю абсолютно схожі з українськими буквами за графічним зображення та звуком англійські літери “О, Е, І”, які діти вже на початок другої чверті вивчили, засвоїли їх читання та написання в українській мові. Таким чином, я користуюсь способом зіставлення мов, позитивним впливом вивчення рідної мови на вивчення іноземної мови та реалізую прийом міжпредметних зв’язків. І обов’язково вивчаю англійське слово, яке починається з цієї літери, що допомагає розширювати їх лексичний запас. Та в разі коли вони забули звукову відповідність до графічного зображення літери сприяє за малюнком, який передає вивчене слово на цю букву, згадуванню звукового коду літери. Для цього необхідно користуватися абетковими картками, яких стає все більше з кожною вивченою літерою. Під час роботи з буквами використовую, як власні розробки, так і на поміч приходять матеріал з безкоштовного сайту https://bogglesworldesl.com/ . 

 

 

На одну голосну, я виділяю зазвичай два уроки. На першому знайомимся, а на другому закріплюємо. На першому уроці працюю з дітьми за своїми власними розробками. Називаю дітям літеру, наголошую на її схожості або відмінності з українською. Знайомлю зі словом, яке починається з цієї літери. Тоді використовую тактильний прийом роботи з буквою. Пропоную дітям вказівним пальцем погладити з усіх сторін і велику, і маленьку літери, при цьому називаючи їх основний фонемний код. Тоді учні розмальовують букви. Кольори називають по черзі. І є умова, що поки не закінчаться всі 12 олівців з коробки (надаю батька рекомендації купувати не подвійні, і звичайні олівці та кількістю не менше 12), кольори повторювати не можна під час уроку. Таким чином кожен колір хоча б раз, а той більше разів за урок в залежності від запланованих завдань діти називають, що дає можливість краще закріпити кольори англійською. Завчасно для кожної літери на перший урок готую роздатковий матеріал для вирізання, щоб потім діти на уроці розрізали велику та маленьку літери окремо та приклеїли велику літеру на великий малюнок відповідного слова до літери. І так само маленьку літеру на маленьке зображення. Під час цього виду роботи треба слідкувати, щоб діти клеїли правильно літеру, бо як показує практика бувають випадки коли учні клеять боком або верх ногами букву. В таких випадках, я звертаю увагу дітей та пояснюю, що якщо перевернути літеру верх ногами або боком, то це вже буде не та буква, а інша якої не існує або яка є в іншій мові. І спонукаю учнів відклеїти літеру та приклеїти правильним чином. Схожим завданням є знайти серед літер правильну букву, тобто ту, яка надрукована правильним чином, а не верх ногами або боком. На зразках моїх розробок можна побачити приклади таких завдань. Таким шляхом, виробляю  у дітей навичку орієнтації в просторі, що є не менш важливим, особливо під час навчання письму.  

Під час написання літер використовую не тільки прописи, але і звичайний зошит для письмових робіт. Або ж тільки останній. Так як мала досвід роботи навчання англійської з дітьми дошкільного віку, то з ними практикувала написання тільки друкованих літер. А вже в початковій школі вивчали прописні. Але зараз британські видання рекомендують надавати перевагу принтографічному написанню літер, тобто змішані друковано-прописні. Особисто мені подобається писати рукописним варіантом. Але діти часто заміняють прописні англійські літери українськими. Крім того, прописний варіант літер вимагає від учня початкової школи надзвичайних зусиль, щоб писати каліграфічно англійські літери та максимально розбірливо. Саме для вирішення цих проблеми і був запропонований принтографічний варіант написання. Прописуєм не тільки велику або маленьку літери, але й склади та чергування декількох букв. Але обов’язково перед написанням читаєм, які букви чи склади ми будем писати. Спочатку пишем простим олівцем, щоб можна було в разі помилки стерти та виправити. А з часом переходим на письмо ручкою. 

 

 

 

 

 

 

Під час вивчення букв, я даю дітям тільки значення основних фонем цих літер, без вказівки на алфавітну назву букви. Алфавітні назви літер, ми вивчаєм після того, як опрацьовуєм фонемні значення всіх букв. Таку методику на практиці впровадувала в свій час наші вчителі-методисти та автори багатьох вітчизняних видань підручників Плахотник В. М., Лєліца Ж. М. та Мартинова Р. Ю. Саме Плахотник В. М. була першим українським науковцем, яка почала працювати зі способом навчання письму та читанню за допомогою основного коду. Способ навчання письму за основним кодом близький до англійського терміну спелінгу (spelling  - від англійського означає промовляти по літерам). Але існує різниця між навчання письму за основним кодом та традиційним поняттям спелінгу. Найкраще, це продемонтсрувати на прикладі. Коли діти прописують слова на початковому етапі ознайомлення, то, наприклад, слово “beautiful” промовлють не [bi: – i: - ei – ju: - ti: - ai – ef – ju: - el], а [b – e - ᵆ - ^  t – i – f - ^ - l] (намагалась максимально передати

символами з Word транскрипційні знаки основного коду фонем). Корисно також проводити прописування з озвучування в слух написання слова за основним кодом, його фонетичну вимову та переклад. Таким чином, в дитини працює слухова, зорова та тактильна пам’ять. А чим більше видів пам’яті буде задіяно, тим краще буде засвоєння навчального матеріалу.

Коли ж справа доходить до вивчення англійських літер, які схожі за графічним зображенням з українськими, але мають іншу звукову відповідність, відмінну від української, то в таких випадках в нагоді стає метод асоціації.  

Наприклад, англійська літера “C” схожа за графічним зображенням на українську літеру «С». Але в англійській мові буква “C” має звукову відповідність за основним кодом як [k] і тільки в деяких випадках за правилами читання та додатковим звуковим кодом може читатися як [s] (більш детально з цим питанням розберемось, коли дійдемо до теми роботи з фоніксами), в той час як українська буква «С» має звукову відповідність [c]. Щоб подолати цю складність,  я придумала дітям таку асоціацію, що це англійська буква “C” [k] «бублик». Ця англійська літера і справді чимось схожа на бублик. І коли під час читання англійською мовою учні читають англійську букву “C” не [k], a як українскьу літеру «С» [с] (в цьому випадку ми можем вже спостерігати негативний вплив рідної мови на вивчення іноземної), то щоб виправити дитину, я не кажу їй, що вона неправильно прочитала англійською, а нагадую, що в англійській це буква “С” [k] «бублик». Тоді учень, почувши цю асоціацію, відразу виправляється і переналаштовується на декодування графічних зображень звуковими відповідностями іноземної мови. І дитина це робить самостійно, так як вчитель не дає готову відповідь учню як правильно було б прочитати англійською. Відбувається більш швидкий та стійкий процес формування навички читання іноземною мовою. Так як вчитель тільки підштовхує дитину, завдяки методу асоціації до правильного читання, а учень самостійно прикладає інтелектуальні зусилля, щоб дати правильну відповідь.

З голосних літер англійської на початку я вивчаю з дітьми тільки “O, E, I, U, A”. Букву “Y” вивчаєм серед останніх, так як її можна декодувати як голосну [i], так і як приголосну [j].  Для більшості дітей молодшого шкільного віку важко зрозуміти, як одна і та сама літера може бути голосною та приголосною одночасно, так як в українській мові відсутнє таке явище. Тому після проходження певного досвіду читання в іноземній мові, на завершуючому етапі вивчення літер молодшим школярам легше усвідомити та прийняти такий факт особливості іноземної мови. Маючи вже більше  впевненості в читанні англійською, вони легше долають цю складність.

Під час вивчення англійських приголосних керуюсь таким порядком, як подають в підручнику Г. Пухти “Quick Minds” 2018 року видання, а не 2023 року. Спочатку я відпрацьовую кожну приголосну окремо, потім в поєднані складів закритого та відкритого типу “CO”, “OC”, “OCO”. В цьому випадку я теж користуюсь як власними розробками, так із сайту, який я вказувала вище. До речі, і за своїми розробками і за тими, що з сайту, я на практиці відпрацьовую з дітьми рахунок до 10. Ми рахуємо наклеїні літери та букви, які знаходимо серед інших і обводим певним кольором в кружечок. Можна також рахувати кількість правильно надрукованих літер, які ми перед цим розфарбовуєм і т. д. 

 

Підхід до читання різними типами складів є знайомим дітям, так як так само відбувається під час вивчення української мови. І під час читання окремих літер великих та маленьких, так само і під час читання різних типів складів бажано намагатися використовувати якомога більше різних прийомів читання. Зазвичай перший раз діти читають разом зі мною. Тоді один учень читає великі літери, а решта хором малі. І навпаки одна дитина читає маленькі, а всі інші хором великі. Читання «ланцюжком», по рядах і т. д. Також корисним буде після прописування рукописних літер та складів зробити і відпрацювання читання цих літер та складів рукописним шрифтом.

На кожному уроці під час вивчення нової літери обов’язково використовую відео з підбіркою озвучення букв та слів на цю літеру з основним фонемним кодом також. Я переглянула багато різних відео в ютубі. Та найбільше мені подобається працювати з відео каналу Maple Leaf Learning та їх серією відео до кожної літери Ring Cards Phonics. В кінці вивчення всіх літер на весь алфавіт задіюю пісню з фонемним озвученням букв та слів на ці літери. Так само на просторах ютубу довго шукала підходяще відео і найкращим в роботі для мене є канал barbarmilne та їх пісня Alphabet Sounds from Sounds Like Fun CD - Barbara Milne “Do you know these letter sounds?” А тільки потім переходжу на алфавітні пісні з озвучення алфавітних назв букв. 

Тільки після певної кількості вивчених приголосних переходжу до відпрацювання читання дітьми за підручником Г. Пухти. Що найбільше мені подобається в ньому, так це те що автори беруть для відпрацювання певний склад і поєднують його в різні слова, які мають цей склад. А кожне слово відрізняється тільки початковою літерою.

      

Наступне, це поступове ускладнення завдань для читання і перехід читання дітьми від рівня слова на рівень словосполучення, тоді цілого речення і завершується все рівнем тексту.

Єдине, щоб я удосконалила – це більше використання на практиці читання великими літерами. Але я призвичаїлась компенсувати це самостійно. Набираючи на комп’ютері в програмі Word ті самі слова, словосполучення, речення та текст, але тільки великими літерами. І задаю на додаткове опрацювання. Тому що практика показала, що дітям потрібно тренувати читання у малому та й у великому регістрі. 

Окрім вище згаданих складнощів читання англійською існує ряд інших:

1)    Графічне зображення не відповідає звуковому образу слова. Наприклад: one, two…

2)    «Німі» (ті, що не промовляєм) букви на початках слів. Наприклад: hour, wrong, knock… і т.д.

Для подолання цих складнощів в нагоді стануть метод фоніксів та метод цілих слів.

Метод фоніксів допомагає подолати таку особливість англійської мови, як існування 90 буквосполучень, які використовуються для передавання 44 звуків цієї мови. Завдяки фоніксам діти вчаться співвідношенню фонем (звуків) та букв. Через фонікси учні переходять від такого типу зв’язку як «алфавіт-транскрипція», до усвідомлення можливості змішування літер між собою (утворення злиттів або блендів “blend” від англ. означає змішувати). Таким чином, учні переходять від технічного заучування звуків та літер до здатності розрізнення їх на слух, ідентифікування та поєднання різних комбінацій букв, щоб правильно складати слова під час читання.

Метод фоніксів дає можливість засвоїти якомога більшу кількість блендів, що ефективно впливає не тільки на здатність дітей «розшифровувати» в плані читання будь-які англійські слова і навіть ті, які вони раніше не сприймали ні зорово, ні на слух, але і покращує грамотність написання учнями англійських слів.

Метод фоніксів в моїй практиці присутній вже протягом декількох років.

Наприклад, коли діти вивчають звук [і:], доречним буде відпрацювання щонайбільшої кількості блендів на цей звук. 

Другий метод цілих слів стане в пригоді, коли слова читаються не за правилами (так склалося історично) та потребують механічного запам’ятовування написання та читання. Такі слова потрібно опрацьовувати в комплексі візуалізації, вимовляння, практикування в піснях, римівках, великої кількостів разів прописування і т.д.  Попередньо таку лексику треба опрацювати обов’язково усно. 

Наприклад, ті самі цифри вчимо усно one, two, three і т. д. А тоді вже відпрацьовуємо по-різному. Ті, які не мають блендів (one, two) і не підлягають поясненням за правилами читання методом цілих слів за допомогою карток, вправ на дописування невистачаючих літер в словах і т. д. А ті, які мають бленди (three, four…) методом фоніксів, через пояснення та вивчення звуків, які передають певні буквосполучення, їх виділення у словах, повторенням правил читання, пошуком в інших словах цих самих блендів і т. д.

Для реалізації обох методів навчання потрібна велика кількість зоровослухової наочності та роздаткового матеріалу, які можна знайти на просторах інтернету на різних корисних сайтах для вчителів. (Oxford Phonics World, Jolly Phonics, Teach your monster to read, Teacher’s Area і т.д.) Також ефективним та цікавим буде використання інтерактивних онлайн-додатків, які найчастіше йдуть в методичних комплектах до кожного сучасного підручника з англійської мови. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Як бачимо, наше сьогодення створює для розвитку іншомовної освіти в Україні досить значні перспективи. Завдяки спілкуванню з людьми різноманітних культур видозмінюються, збагачуються, модернізуються норми та ідеали, почуття та настрої особистостей. Так як англійська є мовою міжнародного спілкування, а одним із способів отримання інформації є читання, то ми приходимо до висновку, що уміння спілкуватися та читати англійською є актуальним питанням. Ігнорувати інші культури та досягнення не можливо. [2; 32]Це саме нам підтверджує Концепція нової української школи, де йде мова про те, що однією із ключових компетентностей під час глобалізації світу є знання мов. Щоб забезпечити використання іноземної мови на білінгвальному рівні, потрібно вивчати її з дитинства. Що і вказано у конецепції НУШ, де передбачено вивчення іноземної мови з першого класу в початковій школі. Згідно цієї ж концепції існує два етапи в початковій школі. Це дає можливість вчителю чітко обирати прийоми, форми та методи роботи при навчанні англійської мови. Так в 1-2 класі переважають ігрові форми роботи відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дітей в адаптаційно-ігровому періоді. Після цього дитина переходить в 3-4 класи під час основного етапу навчання в початковій школі. [5]

Тому вчителю для того, щоб бути завжди в тренді слід приділяти увагу новітнім інтерактивним методами іншомовного навчання, дотримуватися дитиноцентричного, компетентнісного та діяльністного підходів. Також потрібно враховувати, що однією із головних цілей реформи української освіти є досягнення учням не тільки здобуття знань, умінь та навичок, але й їх прикладне (практичне) значення використання у повсякденному житті. 

Отже, зміни, які відбулися в навчальному процесі, створюють нові вимоги до вчительської діяльності, яка має бути орієнтована на учня, що стимулює необхідність нового підходу до вирішення проблеми формування навичок читання англійською мовою на початковому етапі навчання дитини у школі. 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.     Авраменко Б. В. Теоретична фонетика сучасної англійської мови. Одеса, 2019. 93 С.

2.     Душніцька І. І. Важливість вивчення іноземних мов у сучасному світі та роль навчальної гри у цьому процесі. Англійська мова та література:

науково-методичний журнал. 2018. № 19-21. С. 30-35.

3.     Колесник О. С. Теоретична фонетика англійської мови. Житомир, 2015. 233 С.

4.     Матвєйченко В. В. Практична фонетика англійської мови. Київ: Шк. Світ, 2016. 37 С.

5.     МОН України. Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи [Електронний ресурс]. URL: https://mon.gov.ua/ua/tag/novaukrainska-shkola

6.     Паращук В. Ю. Теоретична фонетика англійської мови. Вінниця: «Нова книга», 2009. 228 С.

7.     Полонська Т. К. Методи навчання читання іноземною мовою учнів початкової школи. Проблеми сучасного підручника. 2017. Вип. 18. С. 161170.