"Навчання має бути веселим..." Поради вчителю української мови та літератури щодо роботи в інклюзивному класі

Хворостова Оксана Володимирівна, вчитель української мови та літератури Лозівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, учитель І квіліфікаційної категорії.  Протягом  2017-2018 навчального року працюю у інклюзивному класі. Інклюзивна освіта дає шанс на щасливе   майбутнє  дітям з «особливими» потребами,  ефективна для багатьох учнів  з особливими освітніми потребами.

Важлива роль у цьому процесі належить учителю, який організовує та забезпечує оптимальні умови навчання, сприятливу атмосферу в учнівському колективі.

Успішність організації навчально-виховного процесу забезпечується за рахунок введення нових технологій.

Девіз моєї роботи  – вислів Анатоля Франса «Навчання має бути веселим…»  

Цікаве трансформування традиційних видів роботи у палітру уроків у формі гри – це безмежний простір відкриттів інноваційних технологій.

На практиці в системі активного навчання  намагаюсь використовувати  різні моделі пізнавальних (дидактичних) ігор: імітаційні, операційні, рольові, сюжетні, ігри-змагання, лінгвістичні.

В імітаційних іграх під час уроку  пропоную учню із ЗПР  імітувати  діяльність конкретної роботи людей  обстановка, умови, в яких відбувається подія. Практикую такий тип  уроку, як: урок-мандрівка.

 З плином часу  з’являються нові методи і форми роботи. Але нове не виникає  кожного дня. Це – безперервний пошук, на мою думку, постійна імпровізація вчителя.

Традиційні вправи для дитини з особливими потребами  проводжу у формі   ігор: кросворд, вікторина,  мовний конкурс, загадка,  «Сходи», «Перехрестя»,  «Коректор», «Зайвина», «Спіймай помилку», «Вірю – не вірю», «Визбирувач», «Сортування»,  «Мовна дуель», «Останнє слово – за тобою», «Хто швидше»,  «Магніт»   тощо.

Систематичне використання  таких ігор підвищує ефективність навчання.

Вчителям інклюзивних класів необхідно враховувати численні стратегії для підкріплення таких когнітивних процесів як організація, розуміння та

запам’ятовування інформації, тому рекомендую використовувати таку послідовність базових кроків:

1) запитання вчителя для стимулювання мислення;

2) докладне пояснення завдання  та їх відпрацювання на практиці.

На уроках застосовую  також такі методи:

-         робота за наслідуванням ;

-         спільна діяльність учня  з учителем;

-         робота за зразком,

-         робота за словесною інструкцією;

-         дидактичні ігри;

-         рухливі ігри.

Одночасно з цими методами використовую:

       - показ-демонстрація дій з поясненням,

       - бесіда з опорою на наочність,

       - спостереження,

     - практичні роботи (обведення, штрихування, розфарбовування, підкреслення та інші). 

Робота з картками, які особисто виготовляються вчителем, дає змогу виявити якість запам’ятовування поданого матеріалу і рівень сформованості вміння самостійного виконання завдань учнем.

   На уроках української літератури часто використовую інтерактивні технології:

 «Діалог», «Синтез думок», «Коло ідей», «Дебати», «Асоціативний кущ», «Сенкан», «Гронування». 

     Важливим є те, що, застосовуючи елементи інтерактивного навчання на уроках української мови та літератури, учень з «особливими» потребами вчиться бути демократичним, критично мислити, співпрацювати, приймати рішення, спілкуватися з іншими.

Застосовую такий  спосіб презентації теми, який би залучав до діяльності, був захоплюючим та не обтяжуючим чи виснажливим для «особливої» дитини.

 Звертаю увагу на диференційний підхід до підбору навчальних  методів  і форм навчання, адже  зміна однієї діяльності іншим видом  підвищує ефективність навчання, сприяє закріпленню гарного настрою учня.

На досягнення мети  виконувати дитиною інструкцію відводжу стільки часу, скільки потрібно було для якісного виконання завдання.

Особливу роль у навчальному процесі відіграє оцінювання діяльності

дитини. Замість кількісної оцінки в інклюзивній освіті пріоритет надається

якісному оцінюванню навчання учня, умінню здійснювати самоаналіз та

самооцінку. З цією метою доцільно використовувати таку  форму оцінювання та  накопичення інформації  як  портфоліо.

Найголовніша перевага портфоліо, порівняно з традиційними технологіями оцінювання полягає в тому, що воно характеризує якість навчання різнобічно і багатовимірно, з різних позицій.

Технологія проектної діяльності надає собливої значущості . Саме проектна діяльність вчить учня долати труднощі, працювати над собою, застосовувати знання для розв'язання проблем на практиці.

    Коли вчитель проявляє максимум гуманного відношення до «особливого» учня, весь процес навчання будує, зосереджуючи увагу на успіхах дитини, помічає та позитивно оцінює будь - які мінімальні досягнення  в навчанні дитини, хвалить  і спирається на позитивні якості особистості, то взаєморозуміння  вчителя і «особливого» учня з  приносить  вагомий результат.