"Найбільш ефективні технології формування особистості вчителя нової формації в умовах НУШ"

Відділ освіти  виконкому Васильківської селищної ради

Найбільш ефективні технології формування  особистості  вчителя нової   формації  в умовах НУШ

Підготувала

Зінченко С.Ф.,

заступник директора з НВР

 Манвелівської СЗШ

Доброго дня, шановні колеги!

Зміни, що відбуваються довкола, просто вражають: клонування живих істот, друк будь-яких предметів на 3Д-принтері та неймовірні можливості у віртуальному світі. За прогнозами науковців, за чверть століття штучний інтелект перевершить людський. У всіх сферах відбудуться трансформації світового масштабу. Вчені довели, що знання й навички, які дають навчальні заклади молодому поколінню сьогодні, через півстоліття становитимуть лише 5% сукупності знань людства.

Стає очевидним, що зміни акцентів у навчанні та вихованні дітей просто необхідні. Адже українська освіта разом зі світовими проблемами має й власні, специфічні, які умовно можна назвати «трикутником смерті».

Перший кут — це брак висококваліфікованих педагогів, другий — брак часу, третій — нестача грошей.

Треба змінюватись і змінювати, треба вирватись із зазначеного трикутника на оперативний простір вільного розвитку, адже без цього українська освіта залишиться імітаційною системою.

Формула нової школи: педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками; умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно; орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, нова структура школи, яка дає змогу добре засвоїти
новий зміст і набути компетентності для життя; децентралізація та ефективне управління, що надасть школі реальну автономію; справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти; сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови,
засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні навчального закладу.  Сьогодні в українську школу прийшли нові параметри її діяльності, надзвичайно значимими став їх зміст та практична реалізація у повсякденному житті . Академічна  свобода — самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова, думки і творчості, поширення знань та інформації, вільного оприлюднення і використання результатів наукових досліджень з урахуванням обмежень, установлених законом.

Академічна  доброчесність — це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими
мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

Атестація педагогічних працівників — це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників.

Викладацька діяльність — діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору.

Заклад освіти — юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність.

Здобувачі освіти — вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти.

Компетентність — динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність.

Освітній процес — система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.

Педагогічна  діяльність — інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей.

Результати навчання — знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів.

Сертифікація  педагогічних працівників  — це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи.

Якість освіти — відповідність результатів навчання вимогам, встановленим законодавством, відповідним стандартом освіти та/або договором про надання освітніх послуг.

Якість освітньої діяльності  — рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами якісної освіти та відповідає вимогам, встановленим законодавством та/або договором про надання освітніх послуг.

Види освіти — формальна, неформальна, інформальна.

Формальна освіта — це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

Неформальна освіта — це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не
передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

Інформальна освіта — це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям.

Ключові компетентності — вільне володіння державною мовою; здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами; математична компетентність; компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій; інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно—комунікаційна компетентність; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей; культурна компетентність; підприємливість та фінансова грамотність.

Наскрізні вміння — читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Складові педагогіки партнерства: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах; діалог — взаємодія — взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Якщо раніше система освіти була спрямована на тривалу, ґрунтовну трансляцію знань від учителя до учня, то зараз процес передачі знань є багатовекторним «від усіх і всюди», а вчитель має стати партнером для учня у формуванні ключових компетентностей. Саме таку роль відводить педагогу Концепція Нової української школи.

Сучасний учитель має постійно працювати над собою, швидко вчитися, опановувати нові технології, миттєво змінюватися, щоб відповідати швидкоплинним вимогам суспільства. Він поступово перестає бути джерелом знань, а має навчити молоде покоління організовувати процес засвоєння знань. Тому сьогодні Міністерство освіти і науки вже не просить, а вимагає від учителів бути відкритими до змін. в державній національній програмі «Освіта», де наголошується, що один із головних шляхів реформування освіти полягає в необхідності «підготовки нової генерації

педагогічних кадрів, підвищення їхнього професійного та загальнокультурного рівня». Конкурентоспроможний вчитель повинен володіти надзвичайними можливостями впливати на проблеми світогляду особистості настроїв і моральності учнів. Учитель сучасної школи повинен не просто вчити, він повинен формувати духовно інтелектуальну

творчу особистість, адаптовану до сучасних вимог, різнобічно розвинену, соціально зрілу, яка успішно засвоює ціннісний нормативний досвід поколінь, виробляючи свій власний досвід діяльності, творчості, спілкування.

Головними технологіями формування сучасного конкурентоспроможного вчителя можна назвати такі :

· технологія саморозвитку , самовдосконалення, самореалізації, підвищення

професійно – фахового та індивідуально – особистісного рівня впродовж всієї педагогічної діяльності та всього життя ;

· технологія методичної мобільності і оновленого способу мислення;

· технологія системного застосування компетентнісних , особистісно зорієнтованих технологій у навчально – виховному процесі ;

· технологія інноваційності та вміння адаптуватися у сучасному освітньому просторі;

· технологія критичного мислення;

· технологія формування системи цінностей з урахуванням особистих

запитів , норм ситуації та естетичних уподобань для формування духовно – ціннісних орієнтацій учнів

Конкурентоспроможний фахівець – це особистість, яка є дослідник, творець нових знань,проектувальник свого життя.

Окрім того, серед вимог до професійних й особистісних якостей освітян нормативні документи визначають вмотивованість, компетентність, творчість, гнучке мислення, відповідальність за результати власної діяльності та здатність до саморозвитку. Чи важко відповідати цим вимогам? Так, непросто! Проте варто зусиль. Звернімося до досвіду передових країн світу: там вчитель постійно перебуває у творчому пошуку, відкритий для навчання та конструктивної критики. Так, у Японії, наприклад, звичною є спільна підготовка педагогів до уроків, а також взаємовідвідування заходів. Це дає можливість отримати конструктивну пораду колег, актуальний і якісний зворотній зв’язок. Учителі Естонії мають спеціально визначений проміжок часу у своєму робочому графіку для підвищення кваліфікації. А педагоги Сингапура на курси підвищення кваліфікації витрачають щорічно до 100 годин…

Український педагог теж повинен розуміти, що навчатися потрібно. Та й у новому Законі України «Про освіту» (ст. 59) зазначено, що професійний розвиток педагогічних працівників передбачає «постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання.

Також у документі зазначено, що «підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах—практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та в різних формах(інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо).

Окрім того, в прикінцевих положеннях акцентовано, що загальна кількість годин для підвищення кваліфікації впродовж 5-ти років не може бути меншою за 150 годин.

Можливість самостійно обирати зміст і форму цих заходів змінить ставлення наших вчителів до післядипломної освіти та перетворить прикру вимушену необхідність на професійну потребу.

А обирати зараз, справді, є з чого. Зверну вашу увагу на різноманітні освітні платформи. Це й відома нам EdEra, де зібрано сучасний освітній контент: відеорекомендації, освітні спецпроекти та спеціальні відеорубрики для вчителів.

І новостворена платформа Нової української школи, на якій розміщено корисні методичні матеріали не лише для педагогів, що впроваджують новий Держстандарт. Стане в пригоді й платформа масових відкритих онлайн-курсів «Прометеус», яка сьогодні набирає особливої популярності.

Цікаво, що один із засновників українського «Прометеусу» 25-річний історик Іван Примаченко вважає, що саме онлайн–освіта дозволить «масштабувати» найкращих викладачів на всю країну й зробить навчання доступним кожному.

Хочу акцентувати вашу увагу й на методах і технологіях навчання дорослих, які «перекочували» до нас із бізнесу, економіки, юриспруденції: секондмент, баддінг, коучінг, шедоуінг, менторство, фідбек тощо З цими та деякими іншими поняттями, шановні колеги, ви зможете ознайомитися сьогодні трохи згодом. Проте в Україні є педагоги, які не чекають зовнішнього спонукання до дії. Вони ефективно працюють над собою, постійно в пошуку нових форм і методів навчання, створюють інноваційні освітні продукти. Серед таких педагогів — Пауль Пшенічка, учитель фізики й астрономії з Чернівців, що став переможцем премії Global Teacher Prize Ukraine, організованої навесні цього року громадською спілкою «Освіторія».

Досягнення педагога вражають. Він написав кілька підручників із фізики. Постійно бере участь у міжнародних конференціях із фізики та астрономії. Є головою журі секції інженерії «Міжнародної конференції молодих учених». У 1991 році учитель створив для обдарованих учнів наукове товариство «Квазар», яке і досі успішно діє. У 2005 році Масачусетський технологічний інститут присвоїв малій планеті № 21389 його ім’я ― «Пшенічка».

До речі, заявки на участь у зазначеному конкурсі подали близько 640 педагогів з усіх областей України. П’ятеро з них стали фіналістами.

Також педагоги навчальних закладів отримали поштовх до особистісних змін
у вигляді підвищення заробітної плати, можливості пройти сертифікацію та ще збільшити грошову винагороду за власну працю

Отже, керівникові залишилося зовсім небагато: правильно сформулювати єдину стратегічну мету діяльності навчального закладу, стимулювати педагогів професійно зростати й розвиватися, забезпечити ефективну систему контролю. Адже саме керівники, за словами Павла Хобзея, мають вести  колектив до змін. Якщо керівник захоче зробити школу кращою, то його колектив підтримає ініціативу. Якщо директор винахідливий і не боїться пробувати щось нове, то й уся школа шукає нові можливості.

Ми живемо в інформаційну еру, коли зміст, обсяг і технології опрацювання інформації змінюються та розширюються в геометричній прогресії. Це саме стосується й професійних знань і вмінь.

Тому ключовою ознакою системи методичної роботи з педагогічними кадрами має бути принцип не «Навички про всяк випадок» (just in case), а принцип «Навички вчасно (за потребою)» (just in time).

Як засвідчує світова практика, як освітня так і виробнича, для досягнення ефективності, гнучкості та своєчасності найбільш дієвим є корпоративне навчання кадрів. Пріоритетом такого навчання є не отримання великого обсягу «найкращих знань», а набуття актуальних знань, умінь і навичок для підвищення ефективності діяльності будь-якої установи, у нашому випадку — школи.

Метою корпоративного навчання є оперативне формування професійних компетентностей, що передбачає максимальну їх реалізацію в реальній освітній ситуації й виражається в зміні поведінки вчителів, підвищенні якості та продуктивності їх праці.

Зазначена мета визначає завдання інноваційної діяльності та пріоритети корпоративного навчання:

• розвиток інноваційного мислення;
• формування професійних компетенцій;
• генерування нових знань;
• корекція організаційної культури навчального закладу відповідно до нової стратегії;
• гнучкість і конструктивність рольової поведінки.

Корпоративне навчання, на відміну від традиційного «професійного навчання», має свої характерні ознаки та пріоритети, серед яких можемо виокремити такі:

1. До системи корпоративного навчання залучено всіх членів навчального закладу. Організації, як і люди, розрізняються здатністю вчитися та розвиватися. Відсутність в організації цієї здатності негативно впливає на її конкурентоспроможність. Функціонування в умовах ринкової економіки потребує від навчального закладу (навіть державної форми власності) постійно розвиватися, удосконалюватися.
2. Корпоративне навчання має випереджальний характер стосовно структурних змін й оновлення.Стрімкий розвиток науки й техніки, динамічність соціальних змін і функціонування в період системного реформування призводять до появи нових сфер діяльності, яких раніше не було, виникненню бар’єру між накопиченням знань, підготовленістю педагогічних і керівних кадрів до їх впровадження й ефективного використання. Подолання такого бар’єру можливе лише за умови, що навчання випереджує потреби практики.
3. Корпоративне навчання є мотивованим і спрямованим на формування потреби оволодіння новими знаннями, навичками, здібностями, на усвідомлення необхідності саморозвитку та самореалізації.Підвищуючи кваліфікацію й здобуваючи нові навички та знання, працівники отримують додаткові можливості для професійного зростання, як у межах своєї організації, так і поза нею. Професійне навчання також сприяє загальному інтелектуальному розвитку людини, зміцнює впевненість у собі.
4. Корпоративне навчання неперервне — як у набутті професійних компетентностей, так і в соціально-культурному розвитку.
5. Система корпоративного навчання гнучка й мобільна, здатна адаптуватися до постійних змін, що відбуваються в суспільстві, економіці, на виробництві.
6. Корпоративне навчання інноваційне або креативне. В основі такого
   інноваційного за формою й змістом навчання є ідея командного підходу до процесу навчання. Команда має такі характеристики: члени команди зорієнтовані на спільну мету або завдання; здійснення цієї мети вимагає співпраці членів команди й координації їх зусиль; взаємодія членів команди здійснюється регулярно.

Є різноманітні методи навчання педагогів на робочих місцях. На слайді ви бачите характеристику тих, про які ми почали говорити.

Баддінг, шедоуінг, менторство, коучінг, тьюторство та супервізія насправді є різновидами наставництва. Відрізняються ці методи позицією наставника.

Баддінг (budding) партнер- Включення педагогічного працівника в процес діяльності іншого педгога

Шедоуінг (shadowing) тінь- Спостереження за процесом роботи

Секондмент (secondmеnt) відрядження - Стажування, ротації

Менторінг (mentoring) обмін  -Цілеспрямована передача досвіду

Коучінг (coaching) еврика - Розкриття потенціалу особистості педагога

Тьюторство (tutoring) координація - Супровід процесу навчання, обговорення досвіду перенесення отриманих знань у реальну практику

Слід відзначити, що неформальна корпоративна освіта може реалізовуватися в очній формі (фізична присутність працівників) і в онлайн форматі: за допомогою різних форм віртуального спілкування та хмарних технологій.

Саме такі методи стали поширеними та мають назву фідбек (зворотній зв’язок). За даними світових аналітичних компаній із 2008 р. більше половини організацій США використовують той чи той вид соціальних медіа для навчання своїх співробітників й обміну знань між ними, у Великобританії цей метод розвитку використовують 52% компаній (дані Інституту розвитку персоналу (CIPD)).

Серед сучасних технологій і методів електронного навчання (e-learning) виокремлюють мобільне навчання (m-learning), соціальні мережі (social networks), онлайн коучинг (e-coaching), корпоративні блоги, корпоративні онлайн бібліотеки (wikis). Усесвітня мережа допомагає підвищувати професійну компетентність, сприяє саморозвитку та самовдосконаленню особистості, педагоги наших навчальних закладів недооцінюють можливості онлайн освіти. Це - величезний ресурс і невичерпні можливості для підвищення професійної компетентності освітян.

 Надзвичайно актуальним  є метод -секондмент. Це відрядження до іншої організації або ротація персоналу в колективі з метою розповсюдження інноваційного досвіду роботи, опанування нових умінь і навичок, необхідних для сходження професійними сходами, вивчення кола обов’язків сумісних спеціалістів, із якими доводиться стикатися на посаді з метою забезпечення взаємозамінності працівників.

Як у лікаря немає універсального засобу від усіх хвороб, у вчителя одного-єдиного методу для всіх учнів, так і в мудрого керівника чи методиста не може бути однієї-єдиної технології чи підходу до всіх учителів.

Методична робота в сучасній школі — це цілісна система взаємопов’язаних заходів, які ґрунтуються на досягненнях науки, передового педагогічного досвіду та спрямовані на підвищення фахової майстерності педагогів, їхнього творчого потенціалу з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Ця система в кожному навчальному закладі повинна бути
сучасною й ефективною, сприяти  професійному становленню кадрів, опануванню ними нових компетентностей. Пам’ятаймо, що підхід Нової української школи — це вільний учитель, який має творити. Тож навчайтеся та навчайте із задоволенням! Зробіть світ навчання дивовижним, яскравим, різноманітним! Мисліть позитивно, транслюйте впевненість у прогнозах, віру в професіоналів, любов і повагу до своєї професії. Це перша умова досягнення поставлених глобальних цілей.

Література

• Василенко Н. В. Компетентнісний підхід в освіті: реалізація теорії та практики. Харків: Основа, 2017 (Б-ка журналу «Управління школою. В. 9).
• Вчитися з дому: онлайн–курси для вчителів. Школа. 2017. № 2. С. 28—31.
• Директор і вчитель: Знайти коннект, або Як підштовхнути до розвитку та відмінних результатів. Директор школи. Шкільний світ. 2017. № 7. С. 36—42.
• Калініна Л. Управління новою українською школою: Порівняльна характеристика концептуальних змін. Директор школи. 2017. № 1—2. С. 12—21.
• Кішман М. В. Інноваційні технології розвитку професійної компетентності вчителів. Завучу. Усе для роботи.2017. № 15—16. Серпень. С. 27—44.
• Кішман М. В. Інноваційні технології розвитку професійної компетентності вчителів. Завучу. Усе для роботи.2015. № 17—18. Вересень. С. 29—48.
• Кирилишин В. Компетентнісний підхід у розробленні професійних та освітніх стандартів. Управління освітою. 2017. № 9. С. 41—48.
• Кирилишин В. Професійний стандарт нового покоління: Індикатори та вимоги професійних функцій. Управління освітою. 2017. № 9. С. 29—40.
• Олійникова С. Професійна компетентність педагогів: управління процесом удосконалення. Школа. 2017. № 7. С. 12—21.
• Самоосвіта вчителя, або Навіщо педагогу вчитися. Школа. 2017. № 7. С. 2—40.
• Шепенюк І. Словник учителя ХХІ століття. Сучасна школа України. 2016. № 9. С. 56—60.
• Чельтер Н. Співпраця, а не диктатура: система методичної роботи як складова позитивного іміджу навчального закладу. Завуч. 2017. № 13. С. 6—10.
• Хобзей П. Професійна підготовка педагогічних кадрів в умовах змін. Управління освітою. 2016. № 12. С. 36—39.
• Що педагогам варто запозичити в підприємців? Школа. 2016. № 9. С. 10—13.

Інтернет—джерела

• Закон України «Про освіту». URL: http://zakon.rada.gov.ua/go/2145-19
• Концепція Нової української школи. URL: http://mon.gov.ua/Новини%202016/12/05/konczepcziya.pdf.
• Нова українська школа: порадник для вчителя. URL: http://qoo.by/3OF8
• Бабушко С. Р. Корпоративні університети — сучасний засіб навчання персоналу. URL: http://qoo.by/3OFd
• Вчитель з власною планетою. Як Паул Пшенічка закохує дітей у фізику і готує до міжнародних перемог. URL: http://qoo.by/3OF5
• Калька в українській мові. 11 типових помилок у нашому щоденному мовленні. URL: http://coma.in.ua/28167
• Кочергина Н. Не думай о секундент свісока. URL: http://www.trainings.ru/library/articles/?id=8683
• Правильні наголоси. URL: https://ukr—mova.in.ua/library/nagolos/
• Рекомендації для продуктивного й цікавого уроку. URL: http://blog.ed—era.com/recomendacii/
• Стойкова В. В. Організаційна модель неперервного навчання керівників мережевих освітніх організацій в освітньому середовищі закладу післядипломної педагогічної освіти. ScienceRise: Pedagogical Education. 2017. № 4 (12). С. 20—26.
  URL: http://journals.uran.ua/sr_edu/article/view/100180
• Чуланова О. Л., Мезенцева Е. И. Секондмент как современная технология обучения и развития персонала организации: проблемы, возможности актуализации, риски. URL: http://publikacia.net/archive/2016/2/3/31