НАЙДАВНІШІ СЛОВ’ЯНСЬКІ ПЛЕМЕНА
НАЙДАВНІШІ СЛОВ’ЯНСЬКІ ПЛЕМЕНА
- Я навчився житло будувати
І печери заселяти,
І не голий по лісах гайсаю,
Сякий-такий одяг маю.
Так про себе можу я сказати,
Та найголовніше ще те,
Що я навчився вогонь добувати.
(Неандерталець)
- Ми найдавніші хлібороби в Україні!
Садили й сіяли ми майже те,
Що культивують нині
Були у нас корови, кози й свині,
І посуд глиняний ми гарний виробляли
Але якби не Хвойко,
Нічого ви б про нас не знали.
(Трипільці)
- З печенігом бився я
Біля р.Трубіж у двобої,
Так об землю хряснув його я,
Що від здивування аж роти пороззявляли всі.
(Кирило Кожум’яка)
- Ми до вас із Греції прийшли,
Різними на те причини в нас були.
Хто хотів товари вигідніше тут продати,
Хто земельки щедрої придбати,
Хто від ворога утік,
Й поселився тут навік,
Щоб не знати ні біди ні горя,
Ми селились біля гирла річки, або біля моря,
Залюбки ми торгували,
Шкури, хутра і рабів
В Грецію експортували,
А із Греції везли
Посуд, зброю дорогу, різнії тканини,
Прянощі, олію і маслини.
(Грецькі колоністи)
- Біля моря у степах ми кочували,
Навіть перські воїни нас не здолали.
На війні ми з ворогами строгими були,
З першого убитого, за звичаєм ми кров пили.
(Скіфи)
- Ми місцеві, автохтонні,
А не прийшли із чужих земель,
Про нас писав Тацит і Клавдій Птолемей.
«Великим племенем» венедами нас звали,
Між Дніпром і Віслою ми проживали,
Житла з дерева ми будували,
Стіни з хмизу виплітали,
Ще й обмазували глиною, щоб тепліша
була хата.
Була у нас худоба, велика і дрібна рогата,
Крім того, ми вирощували хліб,
Ловили рибу, полювали,
Займалися бджільництвом, торгували.
(Ранні слов’яни)
- Наші землі від нападів різних племен потерпали:
Готи, гуни, аври, хазари-
Це ще не всі, хто нас нападали.
Ми ж не лише свої землі стійко боронили,
Ми також і проти ворога ходили.
Ми навіть самого Вінітарія розбили,
Та згодом готи мене і 70 старшійн полонили,
Розп’яти на хресті веліли!
(Князь Бож)
- З VI ст. середніовічної Європи
Ми почали важливу роль відігравати,
Стали нас боятись, стали з нами рахуватись,
По всій імперії, по Візантійській
Ми почали активно розселятись.
Згадок тих часів нажаль мало збереглося,
Та все ж Прокопію Кесарійському
Дещо написать вдалося,
А ще Маврикій Стратег про нас писав:
Народ звитяжний, витривалий,-
Таку характеристику він дав.
(Слов’яни VI-IX ст.)
- Як сестрицю рідну звали
Тих братів, що Київ заснували?
(Либідь)
10.Кажуть люди, що в могилі Чорній
Лежать мої кості у сирій землі,
І що місто назвою своєю
Нібито завдячує мені.
(Чернег)
- В «Повісті минулих літ»
Нестор назива племен немало,
Зокрема про нас говорить,
Що басейн Десни і Ворскли ми займали.
(Сіверяни)
- Мої предки родом з племені полян
Був я князем у киян,
А точніше я не князь був, а каган,
Саме так я називався.
Я ходив на ворогів.
Аж на південь Каспію добрався.
Що ж такий я невгамовний, нічого не вдію
Аж чотири рази я ходив на Візантію,
Дуже вигідні умови підписали зі мною роми
Та в 882 році Олег Київ захопив
І мене убив.
Кажуть йому волхви дуже підмогли
Введення християнства мені простить
не змогли. (Аскольд)
- Ми до вас із Греції прийшли,
Різні на те причини в нас були.
Хто хотів товари вигідніше тут подати,
Хто земельки щедрої придбали,
Хто від ворога утік,
Й поселився тут навік,
Щоб не знати ні біди, ні горя,
Ми селились біля гирла річки, або біля моря
Залюбки ми торгували,
Шкури, хутра і рабів
В Грецію експортували,
А із Греції везли
Посуд, зброю дорогу, тканини,
Прянощі, олію із маслини.
(Грецькі колоністи)
Наші землі від нападів різних племен
потерпали:
Готи, гуни, авари на нас нападали.
Ми ж не лише свої землі стійко боронили
Ми також і проти ворога ходили.
Та згодом готи мене і 70 старійшин
полонили,
Розіп’яти на хресті веліли.
(Князь Бож)
- З VI ст. в житті середньовічної Європи
Ми почали важливу роль відігравати,
Стали нас боятись, з нами рахуватись,
По всій імперії по Візантійській
Ми почали активно розселятись.
Згадок тих часів мало збереглося,
Та все ж Прокопію Кесарійському
Дещо написать вдалося,
А ще Маврикій стратег про нас писав:
Народ звитяжний, витривалий,-
Таку характеристику він дав.
(Слов’яни VI-IX ст.)
ВИНИКНЕННЯ Й РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ
- Князь відомий на Русі,
Хоч варяг не руський я,
А помер тому, що укусила
(Так гласить легенда)
Хто б ви думали – змія.
(Олег)
- А я собі смерть знайшов,
Коли на древлян пішов.
Вони мене до вершин дерев прив’язали,
Пустили дерева й мене розідрали.
(Ігор)
- Чоловіче любий, чоловіче милий,
Не піднять тебе з могили,
На жаль не піднять,
Та все ж мушу я повстанців покарать.
Як сказала так і покарала,
Живцем в землю закопала
Стаостів від князя Мала.
Правда, кажуть, я їх по іншому провчила,
В лазні чистих їх спалила.
(Ольга)
- Своїй княгині Ользі я вірно слугувала,
І чесна й добросовісна у неї ключниця була.
Та от біда- любов до її сина
Мене із розуму звела.
Я Святослава покохала,
Я Святослава полюбила.
Йому я сина народила.
Лише рік я біля нього й походила.
Забрали дитинку з убогої хати,
Забрали в князівські палати,
А син уже підріс,
У Новгороді править
При допомозі рідного дядька Добрині.
(Малуша)
- Красним сонечком мене народ прозвав,
У казках, легендах і билинах оспівав,
Поділив усю країну я на 8 округів.
На чолі яких поставив я своїх синів.
А крім того. Знищив я поганство,
Замість нього запровадив християнство.
(Володимир Великий)
- Щоб жили ви в мирі й дружбі, мої діти,
Згідно складеного заповіту,
Свою спадщину таким я чином вам заповідаю
Ізяслава в Києві старшим серед вас лишаю
Всеволода в переяслав направляю,
Де Деснянські луки, сіверян земля,
Туди Святослава княжить посилаю я.
(Ярослав Мудрий)
- І не сміли більш киян тривожить печеніги,
Припинились їх страшні, кривавії набіги.
А на тому місці, де вдалося ворога здолать.
Я велів собор величний збудувать.
(Я.Мудрий, Софійський собор)
- Мого діда знають всі, князь ввідомий на Русі
Перший збірник давньоруського він видав права
Тому й кажуть «Руська правда» Ярослава.
Кілька слів по батька та по себе,
Мабуть сказать треба:
Батько мій, що Всеволодом звався,
В дочку імператора із Візантії закохався,
Яка стала матір’ю мені
Я дружину теж знайшов на стороні!-
Дочку короля Гарольда. Молоду красуню Гіту,
І були наполовину русичі й британці наші діти.
(Володимир Мономах)
- Хочеш ти про мене знати,
Мусиш приказку мою згадати.
Хочеш мед – треба знищить бджіл
Скільки в мене добрих справ, скільки діл.
Мабуть ти уже згадав, як я два князівства в
одне об’єднав
і на половців ходив, і нищив їх
І наводив на поганців жах, як дід мій Мономах
Літописець називає мене «самодержцем Русі
А переказ твердить, що стогнали
Запряжені мною в плуг литвини.
(Роман Мстиславич)
- Плаче жінка, плачуть діти:
Що ж тепер нещасним нам робити,
Ой біда, немає тата,
Краще б тих поляків було не займати.
А невдовзі!
Мати з дітками-сирітками була в дорозі!
Спершу на Волині опинилась з переляку,
Потім захистили й приютили угор
(Анна,Данило, Василько)
- Комусь батьки дарують гроші,
Хтось своїм дітям хату заповів,
Та мій татусь зробив для мене подарунок
найдорожчий,
В честь імені мого назвав він місто Львів.
(Лев Данилович)
- Мого батька знають всі, князь він на Русі
Про науку дбав, «Руську правду» склав.
Мудро правив він країною
Чоловік же мій неграмотною був людиною
Замість підпису ставив він хреста,
І це був король, не якась там людина проста
(Я.Мудрий)
- Якщо мій дід Роман безперестано воював
І майже дома не стикався,
Я, навпаки весь час книжки читав,
З мужами вченими охоче спілкувався.
І з церквою у мене дружніми були стосунки
Зв’язків із нею ніколи я не поривав.
Я не скупився на подарунки,
Коштовності і книги дарував.
(Володимир Василькович)
- Я в галичині на великий опор напоровся,
Бо уперто проти мене Дмитро з боярами боровся
Довго з ним нічого вдіяти не міг,
Та в кінці кінців я переміг.
І тепер Галичина –Польська сторона.
(Казимир ІІІ)
- Мого батька звали Гедемін,
Це при ньому територія держави
Набула великих змін.
Приєднав він Білорусь, своїм батьком я горжусь
У Литві з’явились нові землі інароди
Я побив татар на річці Сині води.
(Ольгерд)
Міністерство освіти і науки України
Чернігівське обласне управління освіти
Менський районний методичний кабінет
Жовтнева ЗОШ І-ІІІ ступенів
Збірник загадок з історії по темі: «Київська Русь»
Підготувала:
Вчитель історії та географії
Жовтневої ЗОШ І-ІІІ ст.
Горох Н.М.
2009-2010 н.р.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку