«Не скупіться на добрі слова... »

Про матеріал

Донести до свідомості вихованців, що доброта – найкраща риса характеру людини; ознайомити з поняттям «добро» та «доброта», викликати захоплення красою доброго вчинку; розширювати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями у власному житті; виховувати потребу в самовдосконаленні, прагненні творити добро та цінувати його; допомогти усвідомити дітям, що добро потрібне кожній людині.

Перегляд файлу

ТЕМА : «Не скупіться на добрі слова, бо у світі так мало добра…»

Мета:

Вступ: В цьому залі ми завжди збираємось на свята, відзначаємо урочисті події. А сьогодні ми запросили вас, щоб разом поміркувати, зазирнути в наші душі, замислитися над тим як и живемо, у чому сенс нашого життя, і чи можна вважати кожного з нас справжньою людиною. Під час нашого заходу ми спробуємо зростити древо мудрості, яке допоможе вам змінити свої погляди, свої вчинки, своє ставлення до людей.

(Звучать слова у запису)

Я вірю в силу доброти, добро завжди сильніше злого, Дає наснагу, щоб цвісти і світлу обирать дорогу. Я вірю в силу доброти, що на торжку не продається, Що кривди розбива пласти, красою тулиться до серця. Я вірю в силу доброти, що має долю роботящих, Що хоче, щоб і я, і ти, і все у світі було кращим.

Ведуча: Діти, сьогодні ми поговоримо про найважливішу цінність людської душі – про доброту. Кажуть, що весь світ тримається на доброті людських сердець. Злі , недобрі почуття пригнічують та нівечать наші душі, доброта – творить, відроджує, лікує. Що людині потрібно для щастя? ( Відповіді дітей) Так, здоров’я, хороші друзі. А ще потрібно , щоб поруч з вами були завжди добрі, чуйні люди.

Коли серця теплом зігріті - стає побільше доброти.

Ти ж не один у цьому світі, а ще є люди навкруги.

Проб’ється істина у слові, збагнуть її уже пора

Усім нам хочеться любові, усім нам хочеться добра.

Є поміж нас багаті й бідні, кому що треба доля не пита.

Та є дві речі,всім нам необхідні: У світі мир, а в душах доброта.

Ведуча: Що таке доброта?

Діти: Доброта – це чутливе й добре ставлення до людей, привітність, ласка. Таке визначення надається в тлумачному словнику української мови.

Діти: А ще, доброта – це уміння співчувати іншій людині, відгукуватися на чуже горе, яке може спіткати кожного з нас; це добре ставлення до людей, це щирість і щедрість.

Ведуча: А зараз пропоную скласти «квітку Доброти», на пелюстках цієї квітки ми повинні записати слова, що характеризують людину і починаються частинкою «добро». (Діти записують слова: добродушність, добропорядність, доброзичливість, доброчесність, добросовісність та інші).

Як ви вважаєте, чи легко бути добрим? (Відповіді дітей). Дійсно, шлях до доброти непростий, і не завжди легкий,тому треба вчитися бути добрим і уважним до людей. Сьогодні ми спробуємо зробити декілька кроків на шляху доброти, у Країну добрих слів, добрих справ. А зараз пропонуємо вам послухати легенду.

Легенда

Учень: Ця історія трапилася дуже давно у стародавньому місті, де мешкав один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Та жив у тому місті чоловік, який заздрив силі мудреця. І от вирішив він придумати таке запитання,щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його у долонях і подумав: « Запитаю я у мудреця: скажи, який метелик у мене в руках – живий чи мертвий? Якщо він скаже «живий» , я стисну долоні і метелик помре; а якщо скаже «мертвий»,я розкрию долоні і метелик улетить. Ось тоді усі зрозуміють, хто з нас розумніший. Так усе і сталося. Вловивши метелика, лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав у нього: « Який метелик у мене о наймудріший : живий чи мертвий?» І мудрець, який і насправді був дуже розумною людиною, відповів: «Усе у твоїх руках, чоловіче».

Ведуча: - Як ви гадаєте, що мав на увазі мудрець, коли відповів чоловікові? ( Що від самої людини залежить, житиме метелик чи помре). Правильно, але в цих мудрих словах є іще один зміст: від людини залежить, чого у світі стане більше – добра чи зла. Недаремно, що тільки людина наділена розумом, здатністю мислити, розуміти, говорити, співчувати. Тож необхідно пам’ятати: Ти людина! А людина несе відповідальність за те , що відбувається у світі! Все своє життя, починаючи з дитинства, людина пізнає що таке «добре», а що таке «погано». Як завжди бути добрим, не зважаючи на примхи життя.

Діалог сина та матері.

Син:Матусю рідна, я лише ступаю на цей важкий тернистий шлях життя, В усьому тільки добре помічаю,а кажуть, вистачає в світі й зла?

Мати: А світ розпочинається з любові, як день з святкової зорі. Коли пречисті, рідні колискові співають невсипущі матері. І долю вам хрещато вишивають піснями, що тепліших не знайти, І денно й ночно в Господа благають, вас від страждань і горя вберегти.

Син: А світ мережаний то цвітом, то снігами, а в світонька такі шляхи круті.

Мати: І між його вітрами й віражами ви осягнете істини святі. Не нарікай на труднощі даремно, не підкоряйся млявості імлі…

Син: Коли ж навколо раптом стане темно?

Мати: У грудях сонечко любові засвіти, для себе, для родини й України. Пильнуй вогонь добра від зла і марноти, бо ти на світі білому - Людина Бо в світі трудному світильник Божий – ти. У цій шаленій чорно-білій січі, крізь болісні і радісні літа Несімо любові промені одвічні - хай торжествують світло й доброта!

Ведуча: Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділяти чужий біль, розрадити в горі й біді – це в характері нашого народу. В наших традиціях споконвіку зберігається звичка: наділити прохаючого, прихилити подорожуючого. Але сьогодні великий вплив на формування моральних якостей підлітків має преса та телебачення. У дітей формується жорстокість, насильство, злоба, ненависть. Байдужість та жорстокість – хвороба сучасності, з якими потрібно боротися кожному з нас.

Учень: Чого ми всі такі жорстокі? Ще й злішаємо з кожним днем. І загубивши власний спокій, покою іншим не даєм. Чого забули милосердя і заповідь святих небес? Ой, пред віщим оком смерті, чим зможем виправдать себе? Душа з начинкою лихою втрачає людяне тепло, Ніяк не стане добротою зло, перемножене на зло. Хіба ми будемо багатші, коли розпустим люті дим? Хай краще серце вже заплаче, ніж в грудях стане кам’яним. Іду навстріч – тож посміхніться, і я всміхнуся, мов дитя. Ні, ще невисохла криниця, людська криниця співчуття. У істини слова не пишні, щоб кожен зміг до них дійти, Бо ж нас усіх створив Всевишній, з живої плоті доброти.

Діти: Справді, щось «надламалось у світі» бо черствіють наші душі, ми залишаємось байдужими до чужого болю.

Діти: Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а добра на одну добру справу більше, наскільки б світлішим стало наше життя, Якби кожен допоміг хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращій

Учень: Лікуймо наші зболені серця,лікуймо наші душі зачерствілі. Несімо правди непогасний стяг,і кривда в нашу душу не поцілить.

Учень: Є ще спасіння від недуг людських, Джерела віднайдемо лиш цілющі… Мов подорожником торкнімося до них, Й добром розквітнуть, просвітліють душі.

Учень: Проблема людини і людяності хвилювала людство в усі часи. Ще в Vст. до Різдва Христового китайський філософ Конфуцій писав про те, що потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість.

Учень: Виховувати людяність – це оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємної допомоги, вмінню радіти успіхам ближніх та поділяти їх біль, любити та жертвувати, плакати та сміятися, переживати та сподіватися.

Учень: Достоєвський писав, що дуже легко любити все людство, а ось сусіда любити важко. Василь Сухомлинський казав «Виховуй у собі Людину - ось що найголовніше. Виховай у собі людську душу. Прагни бути справжньою людиною. Сенс життя – у служінні людям…»

Учень: Молодь дуже часто говорить, що доброта та добрі вчинки зараз не в моді, не актуальні в сучасний час. Тоді чому ж ми вимагаємо від інших доброзичливості та розуміння, поваги та співчуття до себе.

Учень: Не нарікай на глухість душ людських, і в злобі не гостри на них ти зуби. А ти, що людям доброго зробив, що вимагаєш доброти від них? Чого мовчиш? Подумай і збагни. Але уже з низької висоти, І зваж, і переваж; а хто є ти? І зваживши, нікого не вини, А сам в своє більмо душі заглянь, чи там хоч раз добром світила рань. І променем зорилася святим? І ти збагнеш, що до твоїх страждань Не відгукнеться і власна глухомань, а ти шукаєш в людях доброти.

Учень: А я вважаю, що добро і добрі вчинки будуть завжди в моді. Бо в світі, де немає доброти, немає і життя, немає і майбутнього. Дуже хочеться, щоб головними стали такі «моди» в житті, про які говорить Любов Забашта.

Учень: Є моди на зачіски, на гострі носки в черевиках, На декольте на сукні і на короткі штанці, На плечі вузькі і широкі, на вуха малі й великі, І навіть на форму браслета на ніжній дівочій руці. І ми, незалежні, зайняті завжди ділом, хоч пізно, але плетемося у моди тієї в хвості. Та тільки, правду кажучи, я б дуже хотіла, Щоб стали навік панівними моди в житті: моди на світлі душі, на прямоту, на сердечність, на людяність, на гуманність, на серце повне щедрот… Або ще, скажімо, мода на щиру людську бентежність, вічний дух непокори до скритих лакуз і підлот.

Ведуча: Доброта, милосердя – яке багатолике значення мають ці слова. Це два крила на яких тримається Все світ.

Учень: - Що таке милосердя? - Син у тата пита. – Милосердя високе в світ на крилах злітає. Це сердець благородство і людська теплота. Пустка хати зігріта і в душі доброта, Це усмішка відкрита і порядність свята. І сприймання чужої, мов за власну, біди, І в гарячим двобої кружка щедра води. І рука безпорадним щиро подана й вчасно, І самотність незрадна в ваших справах нещасна. Щоб хвилину, годину потребуючим мали, Щоби в щасті й достатку всім нужденним подали. Щоб глухим не зростати, щоб не сліп від везіння, Щоб майбутнє дістати без каліцтва й сльозіння. Щоби серце на камінь не згортавсь у дорозі. Розламай хліб по грамі, поступися - на возі.

Ведуча: Як же могло статися, що милосердя втратило свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб виіскрити доброту з своїх сердець потрібен землетрус чи Чорнобиль. Хіба без них не можна бути милосердними. Хіба в звичайному плині життя не має людей, які потребують допомоги. Чи здатні ми творити добро?

Сценка

Учень: Окропімо серце щире, нечерстве, Людського милосердя еліксиром, Воно, хоч кволе, знову оживе, У справедливість й людяність повірить.

Учень: Не забудь ні старця, ні дитини, поділись останнім сухарем. Тільки раз ми на землі живемо, у могилу не бери провину. Зло нічого не дає крім зла, вмій прощати , як прощає мати, За добро добром спіши воздати - мудрість завше доброю була. Витри піт солоний із чола і трудись, забувши про утому, Бо людина ціниться по тому, чи вона зробила, що могла. Скільки сил у неї вистачало, щоб на світі більше щастя стало.

Ведуча:Творити добро, проявляти милосердя – це не значить лише проявляти співчуття, хоча і це дуже важливо. Найголовніше – це ваші вчинки, ваша діяльність. Один мудрець сказав: «Людина – це її вчинки»

Учень: Не лінуйтесь робити добра, лише зла не бажайте нікому, Бо воно, як велика гора, стане вам на шляхові земному. І старайтесь робити добро день і ніч, і у кожну хвилину. Щоб серденько, як сонце цвіло, бо це доброю робить людину!

Ведуча: Скажіть будь-ласка, ви щодня спілкуєтесь з людьми, з однолітками, дорослими. А чи має сказане слово силу? Так. Воно може бути добрим і злим, може заспокоїти, втішити, або навпаки – розгнівати, розлютити. В народі кажуть: «Добрим словом можна зцілити, а злим вбити», «Гостре словечко – коле сердечко», «Шабля ранить голову, а слово душу». Послухайте новелу «Кривда»

« Кривда »

У Івася немає тата. Не питайте тільки чому. Лиш від матері ласку знати довелося хлопчині цьому. Він росте, як інші діти, і вистрибує як усі. Любить босим прогоготіти по ранковій колючій росі. Любить квіти на луках рвати, майструвати лука в лозі, По городу галопом промчати на обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка стука, є завітне в Івася одно - Хоче він, щоб узяв за руку, і повів його тато в кіно. Ну нехай би смикнув за вухо, хай нагримав би раз чи два,- Все одно він би тата слухав і ловив би його слова… Раз Івась на толоці грався, раптом глянув – сусіда йде. – Ти пустуєш ось тут, - озвався, - а тебе дома батько жде… Біг Івасик, немов на свято,і вибрикував, як лоша, І, напевне, була у п’ятах Пелюсткова його душа. На порозі закляк винувато, але в хаті – мама сама. – Дядько кажуть, приїхав тато, тільки чому ж його нема?.. Раптом стало Івасю стидно, раптом хлопець увесь поблід - Догадався, чому єхидно захіхікав сусіда вслід. Він допізна сидів у коноплях, мов у перше вступив у гидь, З оченят, від плачу промоклих, рукавом витирав блакить. А вночі шугнув через грядку, де сусідів паркан стирчав, Вибив шибку одну з рогатки і додому спати помчав… Бо ж немає тим іншої кари, хто дотепи свої в іржі Заганяє бездумно в рани, у болючі рани чужі…

Ведуча: Спасіння у добрі, спасіння у любові, і це стосується, напевно нас усіх Чого ж ми носимо у серці та у слові отруту заздрості та злості вічний гріх.

- Тож діти, будьте уважними одне до одного, не робіть боляче ін-шим. Не скупіться на добрі слова, а погані хай зникнуть назавжди. - А чи знаєте ви, що символом добра, миру, щастя – є птах.

Білий голуб пурхнув у небо Провісник любові й тепла. О, Боже,скажи,що треба Щоб знайти стежину добра

Ведуча: А зараз пропоную поділити наш клас на дві команди і зайняти місця за столами. У вас на столах лежать заготовлені птахи, кожній групі необхідно наших птахах.

Чуйність - співчуття,уважне ставлення до інших. Співчуття - ставитись з розумінням,жалістю до горя інших. Люб’язність - уміння триматися в товаристві. Правдивість - говорити те, що відповідає дійсності, істина. Вірність - постійність у стосунках, почуттях. Милосердя - творити добро, благодійність. Щедрість - вміння ділитися, дарувати, надавати допомогу. Порядність - дотримання правил пристойної поведінки. Людяність - вдячність, привітливість, терпимість. Щирість - відвертість, відкритість.

Ведуча: Тож запам’ятайте. Слово доброта – багатозначне і дуже важливе у нашому житті.

Творча гра

Ведуча: «Зростимо древо народної мудрості» Діти отримують конверти з частинами прислів’їв. Складають і пояснюють їх. (З’єднані правильно прислів’я прикріпляються до гілок дерева).

Домашнє завдання ( Інсценування народної байки) «Сонце та блискавка» і «Вовк та білченя».

Анкета

Ведуча: А зараз пропоную вам відповісти на невеличку анкету. Треба піднімати відповідну картку - відповідь на запитання. - Чи можна примусити людину бути доброю? (Ні) - Чи згодні ви з думкою, що «добротою світ живе»? (Так) - Чи можна стати добрим на деякий час? (Ні) - Чи потрібно виявляти добро по відношенні до будь-кого? «Так» - Чи можна сказати, що доброта – найбільша окраса душі? (Так) - Чи легко бути добрим? (Ні) - Чи можна доброту порівняти із сонцем? (Так) - Чи є у вас бажання чинити добрі справи? (Так)

Ведуча: У вас виявилося більше відповідей «так».

5.Піктограми

Ведуча: Якщо ви звернули увагу на дошку, на ній розміщені піктограми (зображення людських облич у різному емоційному стані). І я прошу кожну групу намалювати піктограму доброго обличчя.

Діти: Нехай добрими і милосердними будуть наші серця. Тож ніколи не забувайте творити добро.

- Добре жити тому, чия душа і дума добро навчилася любить.

- Не скупіться люди ніколи на добро, бо і так доволі хтось насіяв зла. І холонуть душі наші без тепла.

- « Хай скрізь зацвітуть каштани і защебечуть пташки. О Боже, скажи, що зробити, щоб жити у мирі й добрі.

- Хай сонце нам світить ласкаво й відродиться щедра земля. О Боже, не треба нам слави, Любов’ю наповни серця»

Ведуча: Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини,години,пливуть роки. Пам’ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх розтринькувати його на погані справи. Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах. І закінчити наш вечір я хочу віршем Василя Симоненка:

Найогидніші очі – порожні, Найнікчемніші душі – вельможні; Найпідліша – брехлива сльоза, Найпрекрасніша мати – щаслива, Найсолодші вуста – кохані, Найчистіша душа - незрадлива, Найскладніша людина – проста, Але правди в брехні не розмішуй, Не ганьби все підряд без пуття Бо на світі той наймудріший, Хто найдужче любить людей і життя.