18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

"Небесна сотня в вирій полетіла"

Про матеріал

Відкритий виховний захід «Небесна Сотня в вирій полетіла..» На сцені малюнки ангелів, які відлітають в небо. Під центральною стіною утворені східці, на яких горять лампади.

Перегляд файлу

Відкритий виховний захід

 «Небесна Сотня в вирій полетіла..»

На сцені малюнки ангелів, які відлітають в небо. Під центральною стіною утворені східці, на яких горять лампади.

Ведуча: Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та

нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх

своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

 

Ведучий: Історія будь-якого народ містить періоди,  дати, я кі є вирішальними і

доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні

сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не

вартий майбутнього.

 

Україна:

Сторіччями здригався мій народ

Від ярм, від зрад й кривавих заворушень,

І мову як духовний ополот

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду.

 

Ведучий: Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не

пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що

робиться з тобою, чому ти плачеш, Україно?

 

Україна:

«Небесна Сотня»…Юнаки,батьки

Їх імена мені ніколи не забути –

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

Учень:

На тебе, Україно, боляче дивитись,

Нам залишається молитись.

Молитися за волю, за народ,

Щоб вже кінець-кінцем

Добитися свобод.

О, Боже наш, ти нас спаси!

Врятуй нам неньку Україну,

І не зроби з неї руїну.

Ми миру хочемо, добра,

Щоб Україна вільною була́.

Всевишній, нам допоможи,

І Батьківщину збережи!

 

Пісня «Молитва за Україну»

 

Ведуча: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на

вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у

Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

 

Ведучий: Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити

за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той

час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або

будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

 

 

Відеоролик

 

Учень:

Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло

Стяг піднесемо за правеє діло,

Стяг боротьби за свободу народу,

Щоб панували скрізь воля та згода!

Ведуча: Та люди на Майдані не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени

лунали молитви, патріотичні пісні.

 

Учень:

В лави ставаймо, стяг піднімаймо,

Хай лине грізно могутній наш спів,

Гордо і сміло за правеє діло

Вдаримо разом на всіх ворогів!

Станьмо ж до бою, не згинуть ніколи

Ті, що поляжуть за щастя людей,

Ті, що життя віддадуть задля волі,

Ті, що у тюрми підуть з-за ідей!

 

 

 

Учень:

Помста усім ворогам-супостатам,

Що закували народ в кайдани,

Помста і смерть всім царям, плутократам,

Нумо ж, до бою, всі праці сини!

 

Учень:

Палає Київ у вогні,

горять сталеві БТРи

там на межі-передовій,

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати,

Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати..

Там у шоломі зі щитом,

стоїть з Франківщини хлопчина,

з червоним на грудях хрестом,

поранених несе дівчина.

 

Учень:

Стоїть із Харкова Андрій,

Сашко тримає оборону,

він тут вже 48 днів,

як сам приїхав з Краснодону.

Ось знову хвиля йде атак,

усе змітають водомети,

морозно трошки: «-2»,

горять позаду вже намети…

Всіх щільно взяли у кільце, здається ОСЬ (!)

наш дух зламають. Та хтось із права затягнув,

народний гімн усі співають.

 

Учень:

Тримати крепко треба щит,

бо там позаду наші діти,

батьки стоять і матері,

нема куди нам відступити.

Лунає вибух поруч десь,

то світло-шумова граната

По ліву сторону, під щит,

знову граната залітає,

і мій колега «екстреміст»,

на неї стрімко так, лягає!

Та, що ж ти робиш брате мій?!

Знімаю з нього «балаклаву»,

лице криваве, очі, біль…

Дівочі коси розгортаю…

Та, що ж це люди за війна?

Де бій приймають ненависний,

ті хто міцний бронежилет,

вибрав сьогодні, ніж намисто.

Хто замість плаття, мов на бал,

вже надіває «балаклави»

і так хоробро за щитом,

стоїть під натиском навали?

 

Учень:

Коли Герої в передсмертний крок,

Так віддано цю волю здобували,

Свідомо вбивці, тиснучи курок,

У пекло свої душі віддавали

Режим стріляє в потилиці й спини,

Убивають людей мисливські гвинтівки.

А все, що ми можем – палити шини.

Україна бере початок з бруківки.

Цвітуть на Майдані смерті тюльпани,

Тріпочуть на вітрі криваві знамена,

Вогонь облизує трупи і рани.

Україна бере початок із мене.

Ріки крові уже течуть.

На країні – вогненний шов.

Дзвони дзвонять – щоб ти почув.

Дзвони дзвонять – щоб ти пішов.

 

Ведуча: Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами

та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі,

студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські

активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця

«Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і

дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

 

Ведучий: Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але

вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

 

Пісня «Памятай»

Літературна композиція .

Героям Небесної сотні

Виходять учень і учениця

 

Мамо, чи це вже весна, що квітами

 встелена площа?

Мамо, чом пташка сумна?

А ще вчора співала в віконце.

Синку, це ще не весна.

А квітами землю встелили,

Бо в рай відлітає душа, а тіло—

В холодну могилу.

Мамо, а може, це сон, і, може,

Зі сну я прокинусь?

Як сонечко за горизонт,

У твої обійми полину?

Так, моя пташко, ти спиш,

Та більше уже не проснешся.

Спогадом в небо злетиш,

Янголом в сон мій вернешся.

Мамочко, мамо, не плач,

Витри сльозу, посміхнися,

За серце в скорботі—пробач,

Пробач, що не міг я скориться.

Як же я можу, мій сину,

Гнів в своїм серці носити?

Ти ж моя мила дитина,

Як же без тебе нам жити?

Матусю, поглянь в синє небо—

Це ж очі мої, як у тебе.

Вдивися у жовте колосся—

Це моє, як у батька волосся.

Не плачте за мною у хаті.

Я землю відстояв свою.

Не вмер я, все бачу! Не варті

У сотні небесній стою!

Ведучий: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

 Ведучий: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

 Ведучий: Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові.

Ведучий (на фоні музики): Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

 

Відеоролик

 

Учень :

…І мовчки сотня непокорених героїв

відходила у чисті небеса,

і погляди знесилених мільйонів

дивились вслід братам, батькам, синам;

Вони загинули за нас весною

Віддали все що було в їхньому житті

І ринули у небо сотнею святою

Боронити звідти нас від ворогів

витає дух нескореної волі,

гримлять щити, молитви і пісні,

рядами рівними між нас ідуть герої,

усі, хто голову поклав в ці темні дні.

З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались… .

Серця ж Героїв битись не могли,

І очі їхні вже не відкривались.

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

 

Учень:

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник , молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

 

Учень :

Майдан… з Героями іде прощання…

Тисячі людей зібралися в цю мить.

Для когось на землі вона передостання,

А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…

Живого сина в світі більше вже нема…

Прийшли у путь останню проводжати

Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

Ридають всі… не стримати гірку сльозу…

Покотились сльози по щоках і обороні…

Сотники, що полягли,- не встануть з сну,

Не посивіють у майбутньому вже скроні…

 

Учень :

Пливуть гроби по морю, як човни –

по морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

на хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах замерзає кров,

а потім б’є у скроні голос крові

за тим, хто тихо жив, а відійшов

у дзвонах слави праведним героєм.

І кожна мати плаче, і пече

їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Майдан братів – плече в плече

і разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

де убієнний ангелом стає,

бо він герой. Герої не вмирають.

Герої не вмирають. Просто йдуть

з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…

Героєм слава – вписано у серці.

 

Ведуча: Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і

проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі

зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди,

навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на

очах віддають останню шану героям.

 

 Ведучий: Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної

Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час

скорботи, душевного болю і жалю… Тож хвилиною мовчання вшануємо

невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська.

Хвилина мовчання

 

Ведучий: В трагічні дні нашої держави під час протистоянь у Києві

загинули і наші земляки. Сьогодні …

 

Сценка

(Виходять син із матір’ю, ставлять квіти і запалені свічки)

 

Син:

Як віднині з тим болем я житиму, мамо?

Як змиритися з тим, що у мене вже тата нема?

Він з простріленим серцем упав на Майдані,

На устах запеклось – ( З-за ширми голос батька)

 

Батько.

Україна в нас, синку, одна.

 

Мати:

Він пішов на Майдан і поліг за свободу.

Він цей вибір зробив, бо інакше не міг.

Розридався Дніпро і бурлить тихі води,

І червоною кров’ю розплакався сніг.

 

Син:

Де ви, нелюди, де заховались по ночі?

Як вас носить земля, де вам місце лишив Ахілес?

Батько йшов уперед, він дивився вам в очі,

І цей погляд навічно злетів до небес.

 

Друг:

Я не був героєм і хотів лише жити,

Але пульс зупинився від пострілу ката.

Навіть мертвим я не покину битву,

Я й з неба вам буду допомагати.

Лиш не зупиняйтесь, вставайте, боріться,

Не може тривати вічно облога!

Нас не зупинить жодна міліція,

Єдиний вихід – це перемога!

Мене спитали: як снайпер поцілив,

Як куля знайшла тебе в тьмі вечоровій?

Я відповів: Я приїхав із Сміли.

В мене серце світиться від любові.

 (Виходить 1брат, ставить квіти і свічку)

 

Брат:

Чи чуєш, брате, Україна плаче?

Увесь Майдан співає «Пливе кача»...

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по залу. Свічку передають з рук в руки )

 

(Голос 2 брата з-за ширми)

Брат:

Та так, Устиме, вони нас не бачать,

Тому-то плачуть, от тому-то й плачуть.

 

Друг: Сусіде,

Брат: брате,

Мати: і синочку,

Син: й тату,

Разом: Чому на небо вас пішло багато?

(Голос з-за ширми)

Всі:

Тепер небесна сотня ми крилата,

Щоб зберігати, вас оберігати!..

 

Ведуча: Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях.

По країні уже з’являються перші вулиці та площі, названі на честь героїв

Майдану.

 

Учень:

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Небесній Сотні шана й молитви,

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже, освяти.

І в мирі, Господи, прийми до себе.

 

Україна:

Палають серця і стоїть над Грушевського чад

І стяг український під небом тремтить переможно.

А тих, хто із чорних портретів суворо мовчать,

Навіки герої, яких забувати не можна.

Усе неможливе сьогодні перейде межу.

І доля ще буде до мене і зла, і ласкава.

Але я виходжу на площу, але я кажу:

Слава Україні – Героям слава!

 

Ведучий: Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям

Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти

Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан – оживає Україна.

 

Танок з рушниками

 

Учень:

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

 

 

Учень:

Усі мої сили, наснагу високу,

Й життя я віддам до останнього кроку,

Аби ти щаслива була, Україно,

Судьба моя дивна Єдина!

 

Ведуча:

Ми чули, як плакала Вкраїна

Їй було шкода всіх своїх синів

Та знов повстала із руїни,

Щоб пам'ятати славних козаків

Своїх героїв , вірних патріотів

Які боролись за чужі життя

І рідну маму, що у дома

Що припадала до вікна,

І виглядала свого сина,

А сина уже давно нема!

Він ще тієї ніченьки полинув

У вічний сон, до неба він горнувсь

І жаль великий, що більш не вернеться додому

Та жаль ще більший, що його вже не вернуть!

 

Україна:

Нехай пам'ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

 

Ведуча:

Ми ще не раз згадаємо цю весну

І ці події, і цей кривавий шлях

І закарбуємо у серці «Небесну Сотню»,

Яка тепер на небесах!

Пісня «Україна – це ти»

docx
Додано
1 січня 2020
Переглядів
399
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку